Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Олена Ковтун — СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВІАЦІЙНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

У статті порушено питання про необхідність досліджень у царині української авіаційної термінології і
формування стандартної фразеології радіообміну українською мовою. Зроблено спробу проаналізувати
українськомовні авіаційні тексти 30-х років ХХ ст. з метою дослідження авіаційної терміносистеми
означеного періоду. Подібний аналіз покликаний сприяти вдосконаленню сучасної авіаційної терміносистеми
української мови, зменшенню її русифікації, закріпленню в словниках власнеукраїнських термінів, які були
витіснені іншомовними запозиченнями.
Ключові слова: термінологічна система українськоїмови, авіаційна термінологія, термін, лексикографія,
макрополе, термінологічна група

Українська термінологія, яка недостатньо розвивалася в багатьох галузях науки і техніки впродовж
тривалого рядянського періоду, повинна надолужити згаяне і набути форм та змісту повноцінної і
самодостатньої системи. З-поміж багатьох галузевих термінологічних систем, які потребують негайної уваги
мовознавців і термінологів, перебуває й авіаційна терміносистема. Склалося так, що Україна традиційно
послуговується у цій царині мовою сусідньої держави, бо мовою авіації СРСР була російська мова. Відтак,
нерозвинутими є терміносистеми багатьох макросистем авіації (наприклад, «конструкція літального апарата»,
«системи керування», «рух літального апарата» і т. ін.). Особливо пририкро, що не розвивається й сьогодні
фразеологія радіообміну українською мовою. У «Повітряному кодексі України», який був затверджений у 1993
році, коли Україна мала значні амбіції щодо власної незалежності й самодостатності, виписано, що «ведення
радіообміну між органами обслуговування повітряного руху (ОПР) на території України та екіпажами
повітряних суден України здійснюється українською або російською мовою, а з екіпажами повітряних суден
зарубіжних держав – англійською або російською мовою» [Повітряний кодекс 1993]. Однак розвиток
української авіаційної фразеології радіообміну так і не відбувся. Свідченням цього є документ, який набув
чинності у 2004 році «Про затвердження Правил ведення радіотелефонного зв’язку та фразеології радіообміну в
повітряному просторі України», в якому зазначено, що «ведення радіообміну між екіпажами повітряних суден,
органами обслуговування повітряного руху та відповідними наземними службами на території України, у
повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за ОПР
покладено на Україну, здійснюється англійською або російською мовою» [Про затвердження 2004]. Вибір
англійської мови не є випадковим, оскільки згідно з вимогами Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO)
при обслуговуванні міжнародних повітряних рейсів органи обслуговування повітряного руху повинні
переходити на ведення радіообміну англійською мовою при першій вимозі з повітряного судна. Зважаючи на
значну кількість авіаційних подій, інцидентів і катастроф, що були результатом непорозуміння між повітряним
судном і органами обслуговування повітряного руху через недостатнє володіння мовою радіообміну,
необхідність у єдиній обов‟язковій для всіх мові, що обслуговує міжнародну авіацію є незаперечною. Такою
мовою в авіації стала англійська мова – Aviation English. Подив викликає те, що другою мовою, яка визначена
українським законодавством для ведення радіообміну в повітряному просторі нашої держави, є недержавна
мова. Думається, на це також можна знайти пояснення, оскільки російська мова разом з англійською,
французькою, китайською, іспанською та арабською мовами належить до шести мов, що визнані ІСАО
офіційними міжнародними мовами цивільної авіації. Однак це пояснення може втішити авіаційних чиновників,
а не свідому частину авіаційного персоналу та й народу України загалом, оскільки дуже маловірогідно, що в
якійсь іншій державі (можливо за винятком окремих держав пострадянського простору), заборонено вести
обмін на внутрішніх рейсах державною мовою. Основна причина такої ситуації полягає, на нашу думку, в
© Ковтун О.В., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

138
неналежній розробці української авіаційної термінології та стандартної фразеології радіообміну державною
мовою, небажанні авіаційних чиновників працювати в означеному напрямку.
Закономірним постає питання про те, яка робота здійснюється лінгвістами і термінологами щодо
дослідження означеного пласту лексики і фразеології. Аналіз наукових праць мовознавців та перекладознавців
України останнього десятиріччя свідчить про те, що авіаційна термінологія не займає провідного місця в колі
їхніх інтересів. Окремі наукові роботи здійснюються вченими Національного авіаційного університету.
Зокрема, в 1999 році в зазначеному вище університеті (на той час Київському міжнародному університеті
цивільної авіації) відбулася конференція, присвячена проблемам вивчення авіаційної термінології [Нагальні
проблеми 1999]. У доповіді З. У. Борисової було визначене коло питань, які потребували першочергового
вивчення. З-поміж них: «лексико-семантичний та словотворчий аналіз тематичних і лексико-семантичних груп
авіаційної лексики української мови, розгляд даної лексики щодо її походження, дослідження шляхів переходу
авіаційних термінів до інших терміносистем та їх функціонування» [Борисова 1999]. У 2000 році
М. М. Бондарчук була захищена дисертація з питань дослідження структурно-семантичних параметрів
авіаційної терміносистими (макрополе «рух літального апарата»), однак на матеріалі російської мови
[Бондарчук 2000]. Окремі дослідження з проблем виявлення закономірностей перекладу англійської авіаційної
термінології українською мовою здійснюються Г. Г. Фесенко та Р. О. Гільченком [Гільченко 2002]. У 2002 році
вийшов друком посібник «Російсько-українсько-англійська авіаційна термінологія», укладений Д.Г.Бабейчук
[Російсько-українсько-англійська авіаційна термінологія 1997]. У посібнику представлено нормативний
український реєстр широковживаних англійських та російських авіаційних термінів, які активно
використовуються в міжнародній авіації під час обслуговування повітряного руху у повітряному просторі
України. Певних зрушень досягнуто і в лексикографії. У 2005 році світ побачив «Англо-український
навчальний словник авіаційних термінів», укладений Р. О. Гільченком [Гільченко 2005]. Найбільш ґрунтовною
лексикографічною працею у даній галузі можна вважати «Російсько-український словник авіаційних термінів»
Н. М. Кириченко [Кириченко 2004].
Зростає інтерес науковців до проблем галузевого перекладу, зокрема в березні 2008 року відбулася І
всеукраїнська науково-практична конференція «Соціокультурні та етнолінгвістичні проблеми галузевого
перекладу в парадигмі євроінтеграції», організована кафедрою англійської філології і перекладу Національного
авіаційного університету, чільне місце в якій належало питанням перекладу авіаційної терміносистеми
українською мовою (означена конференція планується стати щорічною). Однак на сьогодні відсутні роботи, в
яких би подавався цілісний підхід до авіаційної термінології, практично немає робіт, що розкривали б авіаційну
термінологію в діахронічному аспекті тощо.
Дослідження сучасної авіаційної терміносистеми дають більше запитань, аніж відповідей. В межах цієї
роботи ми не зможемо зупинитися на всіх проблемах, що потребують вирішення. Мета поданої роботи –
проаналізувати авіаційну термінологію української мови в період становлення авіації в Україні.
Основна проблема, яку потрібно було з‟ясувати, була пов‟язана з пошуком матеріалу дослідження.
Вивчення української авіаційної термінології 20-30 рр. макрополів «рух літального апарата», «конструкція
літального апарата» та деяких інших ми планували здійснити на матеріалі наукових авіаційних
українськомовних видань означеного періоду. Однак аналіз фондів (для статті матеріалами слугували фонди
Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) засвідчив, що таких видань є надзвичайно мало. Нам не
вдалося знайти відповідної літератури, яка була опублікована у 20-ті роки. Аналіз видань 30-х років засвідчив,
що вони носять переважно не науковий, а науково-популярний характер і є, як правило, перекладами з
російської мови [Бєляков 1938; Вечфинський 1931; Мошковський 1938; Бронтман 1939 та ін.]. Мета всіх
зазначених видань – популяризація авіаційної професії, поширення інформації про досягнення радянської
авіації. Хоча вказана література й не носить суворо наукового характеру, ми вважали за можливе і доцільне
проаналізувати її з лінгвістичного погляду, бо саме ці видання були джерелами поповнення української
авіаційної терміносистеми в означений період.
Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що вже в 30-х роках в українській мові існували терміни, які
називали авіаційні реалії – процеси, об‟єкти, пристрої тощо. Звичайно, термінологія тих часів була не така
розвинута, як сучасна. Це можна пояснити тим, що досліджувана авіаційна термінологія відбиває лише ту
частину авіаційної техніки, технологій, способів пілотування і т. ін., що існували в тогочасній авіації.
Проаналізуємо досліджуваний матеріал за тематичними групами.
Аналіз фактичного матеріалу дозволив визначити низку термінів тематичної групи «авіаційні професії»:
бортмеханік, моторист, механік, льотчик-випробувач, командир, інструктор, льотчик, льотчиця, авіатор,
літун, авіаторка, пілот, перший / другий льотчик, перший / другий пілот, перший / другий літун, облавок-
механік, штурман, радист, літун-офіцер. Аналіз матеріалу дозволив дійти висновку, що в означеній
тематичній групі наявні терміни, які не застосовуються в сучасній українській мові. Насамперед, це літун,
облавок-механік, моторист. У досліджуваній групі відсутній термін бортінженер, що свідчить про його
входження в авіаційну терміносистему української мови в більш пізній період. Не вживаються в сучасній
українській мові двокомпонентні терміни перший льотчик, другий льотчик, які замінені словосполученнями
перший пілот, другий пілот. У зв‟язку зі змінами авіаційної техніки змінюються технології керування Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

139
повітряним судном. Все більша комп‟ютеризація багатьох систем управління призводить до скорочення
функцій, що виконуються льотчиками, а відтак, і до зменшення кількості членів екіпажу. В подальшому це
може призвести до того, що значна кількість термінів, які позначають авіаційні професії, набудуть статусу
історизмів. Це, насамперед, бортмеханік, моторист, штурман, радист.
У тематичній групі «типи повітряних суден» були відзначені такі терміни: авієтка, апарат, важчий від
повітря, багатомісцевий / двомоторний літак, легкомоторний / суцільнометалевий моноплан, одномоторний
гідролітак, учбовий / тренувальний / спробний / посажирський / воєнний / поштовий / вантажепідіймальний /
суходільний / морський літак, розвідач. Аналіз вказаної групи свідчить, що в ній представлений не весь діапазон
сучасних типів повітряних суден. Зокрема, в галузі цивільної авіації існують такі типи літаків: пасажирські,
транспортні, літаки спеціального призначення, навчальні і спортивні. З-поміж військових виокремлюють
бомбардувальники, винищувачі, винищувачі-бомбардувальники, штурмовики, військово-транспортні літаки,
літаки-розвідники. Значні відмінності у назвах літальних апаратів 30-х років і сучасності свідчать про те, що в
досліджуваний період не було такого широкого діапазону типів літаків, а також про те, що терміносистема
означеної тематичної групи в той час перебувала в умовах становлення.
Аналіз тематичної групи «авіація, авіаційна промисловість, повітряні сполучення, аеродромне
обладнання», до якої ми віднесли такі терміни і термінологічні сполучення, як авіазавод, авіопромисловість,
авіація / авіяція, авіаційна / авіяційна школа, авіаційний / авіяційний завод, аеродром, виробництво літаків і
моторів, злітна стежка, маркер, повітряна техніка, повітряна фльота, повітряні лінії / сполучення,
повітряно-поштові сполучення, повітряний шлях, регулярність рейсів, траса повітряної лінії, цивільна /
малопотужна авіяція, цивільно-повітряна фльота, засвідчив незначні розбіжності з сучасною українською
мовою. На лексичному рівні різниться терміносполучення злітна стежка, еквівалентом якого в сучасній
українській мові є багатокомпонентний термін злітно-посадкова смуга. Ми відзначили також певні відмінності
в граматичних категоріях та правописі, однак до їх аналізу вдамося дещо пізніше.
Досить численною є група одно- і багатокомпонентних термінів тематичної групи «конструкція і
обладнання повітряного судна»: авіагоризонт, авіомотор, автопілот, альвейєр, альтиметр, альфаметр,
антиобледенитель, барограф, бензиномір, бензиномірне скло, бензолічильник, бортовий / штурманський /
радіожурнал, варіометр, висотомір, вітрочот, герметична кабіна, гіропівкомпас, гіроскопічний магнітний
компас, динамо машина, дужка крила, елерон, жинклери, карбюратор, киснева апаратура, киснева маска,
кисневий прилад, колектор вихлопних патрубків, компас, консоль, коромисло випускного клапана, костильна
лижа, лічильник обертів, лопасть / лопать, магнітний компас, масломір, масляний бак, мотор, огрівальна
система, оптичний візір, передня кромка крила, покажчик повороту, покажчик швидкості, поплавок, прилади
для сліпого польоту, пропелер, радіатор, розподільна-регуляторна коробка, розходний бачок, розширний бачок,
руль, руль повороту, свічки, система бензо- і маслопроводів, система водяного охолодження, сонячний
покажчик курсу, стабілізатор, стингер, трап, фюзеляж, черево / хвостова частина фюзеляжа, хвостове
оперіння, хвостова частина, хрестовина візка шасі, шасі, шпангоут, штурвал. В результаті аналізу означеного
матеріалу доходимо висновків, що основні відмінності полягають в тому, що частина з зазначених вище
термінів застаріла, оскільки в обладнанні сучасних повітряних суден відсутні прилади, що позначалися цими
термінами. До них належать: альтиметр, альфаметр, барограф, бензиномір, бензиномірне скло,
бензолічильник, оптичний візір, сонячний покажчик курсу. Частина термінів була замінена на інші. Зокрема,
огрівальна система, покажчик повороту в сучасній українській мові мають за відповідники такі термінологічні
сполучення система кондиціонування повітря, показник крену. В цілому система термінів означеної групи
збереглася в сучасній авіаційній термінологічній системі української мови.
Аналіз фактичного матеріалу завсвідчив наявність таких термінів групи «пілотування, фігури
повітряного пілотажу, види польотів»: бовтанка, вимушена / змушена / примушена посадка, висота польоту,
висотний політ, девіація, задана висота польоту, зліт / злітання, зміна курсу, істинна швидкість відносно
повітряна, курс, крен, ламаний курс, літ / льоти, льотна / льотова дальність / далекість, висотність, сліпе і
нічне літаководіння, план / графік / графік режиму / маршрут польоту, політ з контрольною нагрузкою,
посадка, безпосадковий / безпосадочний / бриючий / пробний / спробний / випробувальний / контрольний / сліпий
/ регулярний рейсовий / тренувальний / швидкісний політ, район гаданої посадки літака, стеля, магнітні кути
шляху, магнітні схилення, наземні орієнтири, світлова сигналізація. Переважна більшість означених термінів
збереглася в сучасній українській мові. Не вживаються лише терміни літ / льоти, сліпе і нічне літаководіння,
сліпий політ, які мають еквівалентами в сучасній авіаційній терміносистемі слова і словосполучення політ,
переліт, політ за правилами польоту за приладами. Для несліпого польоту відповідником є політ за правилами
візуального польоту. Термін висотність хоча й уживається в сучасній мові, однак частіше замінюється
терміном ешелонування. Деякі з термінів, що мали декілька варіантів у авіації 30-х років, тепер мають одну
усталену форму. Так, з варіантів безпосадковий / безпосадочний політ нормативним є безпосадковий політ, з-
поміж варіантів спробний / випробувальний політ закріпився варіант випробувальний політ, з варіантів
вимушена / змушена / примушена посадка вживаним є перший варіант – вимушена посадка.
Майже не зазнала змін тематична група «метеорологія»: атмосферні розряди, верхня / нижня межа
хмар, видимість, висхідні струми, горизонтальна видимість, грозовий фронт, льотна / нельотна погода,
метеоролог, метеорологічне зведення / метеозведення / зведення про погоду, метеорологічні умови, низька / ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

140
суцільна хмарність, рвучкий / боковий / ходовий / зустрічний вітер, тиснення. Лише термін тиснення у сучасній
мові замінено на термін тиск.
Не зазнала значних змін і група термінів, що належать до «радіонавігаційного обладнання, рідіозв‟язку»:
аварійна рація, аварійне радіоустаткування, віддача антени, двобічний звязок, всехвильовий радіоприймач,
зона радіомаяка, істинний / магнітний курс, короткохвильова станція, пеленг, передатчик, приймач,
приймально-передаточна всехвильова радіостанція, приймально-передавальна радіостанція, радіограма,
радіозв’язок, радіокомпас, радіомаяк, радіопеленгатор, радіопередавач, радіо-світловий маяк, розчолки і рамки
радіокомпаса, телескопічна антена, феддінг, хвиля, чутність. Звичайно, в сучасній українській авіаційній
терміносистемі ця група збільшилась кількісно, оскільки прогрес у сфері радіонавігації призвів до створення
нових приладів, які в подальшому позначалися термінами. На сьогодні практично не застосовуються в авіації
такі терміни: віддача антени, розчолки радіокомпаса. Окремі з дібраних термінів змінили окремі афікси в своїй
структурі, наприклад, передатчик, приймально-передаточна радіостанція.
Ми виділили також групу дієслів, які позначають етапи і процеси пілотування: брати / взяти курс, вести
літак наосліп, вирівняти літак, вирулити проти вітру, відірватися, відхилитися від курсу, водити літак за
приладами, дати газ, запеленгувати, зарулити, злітати, знятися в повітря, зробити розгін, йти ортодромією,
літати всліпу, лягти на курс, набрати висоту, накренитися, настроюватися на маяк, опробовувати мотор,
підняти шасі, підтримувати зв’язок, пілотувати, пікірувати, повести літак на посадку, пробити хмарність,
радіювати, робити коло, розминутися зустрічними курсами, рулити по аеродрому, сісти на траверзі,
скапотувати, тримати літак на гальмах, увійти в зону радіомаяка, увійти в хмари. Окремі словосполучення
вийшли з активного вжитку, це – вести літак наосліп, літати всліпу – їх відповідником є здійснювати політ за
правилами польотів за приладами, лягти на курс – витримувати курс, підняти шасі – прибрати шасі,
радіювати – підтримувати радіозв’язок, дати газ – збільшити швидкість і т. ін. Однак, як і попередні групи,
означена група в цілому збереглася в сучасній авіаційній мові.
Необхідно відзначити, що для термінології досліджуваного періоду характерна наявність варіантів
термінів щодо їх правопису. У текстах паралельно вживаються варіанти літний / льотний склад, літна / льотна
школа, літні / летні якості, ескадрилья / ескадрілья, аероклюб / аероклуб, плянер / планер, плянерист /
планерист, авіогурток / авіагурток. Ми відзначили також окремі випадки розбіжностей за родовою ознакою
бензина, фльота.
Українська мова, на наше глибоке переконання, може і повинна мати свою авіаційну термінологічну
систему, сформувати власну фразеологію радіообміну, у формуванні яких необхідно користуватися
матеріалами з історії авіації. Навіть побіжний аналіз авіаційних текстів 30-х років свідчить про наявність пласту
авіаційних термінів. Деякі з них закріплені в словниках сучасної мови, деякі з них застаріли, а деякі мають
право на відродження, бо дуже часто ми запозичуємо, забуваючи про власний мовний матеріал.

Література
Бєляков О. В. В Америку через північний полюс. – К. Вид-во ЛКСМУ УРСР «Молодий більшовик,
1938. – 240 с.
Бондарчук М. М. Структурно-семантичні параметри російської авіаційної терміносистими (макрополе
«рух літального апарата»). – Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.02. – Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.,
2000. – 32 с.
Бронтман Л., Хват Л. Героїчний переліт «Родины». – К.: Держ. вид-во політ. літ-ри при РНК УРСР,
1939. – 84 с.
Вечфинський Г. Досягнення радянської авіації. Переклад М. Кравченко. – Харків: ДВОУ – «НА ВАРТІ»,
1931. – 55 с.
Гільченко Р. О. Загальні аспекти нормалізації авіаційних термінів // Гуманітарна освіта в технічних
вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць. – Редкол. В. П. Андрущенко, О. Д. Гнідан (відп. ред.) та ін. – К.:
ІВЦ Держкомстату України. – 2002. – Вип. 2. – С. 75 – 84.
Гільченко Р. О. Англо-український навчальний словник авіаційних термінів. – К.: НАУ, 2005. – 220 с.
Кириченко Н.М. Російсько-український словник авіаційних термінів = Русско-украинский словарь
авиационных терминов: у 2 т. / Н. М. Кириченко, В. В. Лобода; ред. В. П. Бабак. – К.: Техніка, 2004. – Т. 1: А – О. –
519 с.; Т. 2: П – Я. – 447 с.
Мошковський Я. Записки пілота (Москва – Північний полюс – Москва). – К.: Вид-во ЛКСМУ УРСР
«Молодий більшовик, 1938. – 164 с.
Нагальні проблеми вивчення авіаційної термінології: Тези міжнародної наук. конференції / З.У.Борисова
(відп. ред.). КМУЦА. – К., 1999. – 44 с.
Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
Про затвердження Правил ведення радіотелефонного зв’язку та фразеології радіообміну в повітряному
просторі України // Наказ Міністерства транспорту України № 486 від 10.06.2004.
Російсько-українсько-англійська авіаційна термінологія: Посібник / Укладач Д. Г. Бабейчук. – К.:
Дієслово, 1997. – 160 с. Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

141

The article is devoted to the problems of investigations in the field of Ukrainian aviation terminology and
formation of standard radiotelephony phraseology in Ukrainian. The author makes an attempt to analyze Ukrainian
aviation texts written in 1930s in order to study aviation terminology of above-mentioned period. This analysis is aimed
on improvement of modern Ukrainian aviation terminological system, diminution of its Russification, introduction into
Ukrainian dictionaries original Ukrainian terms, which were forced out by foreign borrowings.
Key words: terminological system of the Ukrainian language, aviation terminology, term, lexicography,
macrofield, terminological block.

Надійшла до редакції 14 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.