Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Оксана Федурко — ПРО СПЕЦИФІКУ ПРОПОЗИТИВНОГО ЗНАЧЕННЯ ВІДПРИКМЕТНИКОВИХ ПРИСЛІВНИКІВ НА -О, -Е

Статтю присвячено з’ясуванню особливостей пропозитивного значення прислівникових слів
відприкметникового походження, виділено їхні семантичні різновиди, встановлено, з дієсловами яких лексико-
семантичних класів вони вживаються в поліпропозитивному простому реченні.
Ключові слова: відприкметниковий прислівник, пропозиція, вторинний предикат, вторинна
пропозитивна репрезентація, предикатна і субстанціальна синтаксеми.

Постановка проблеми. У сучасному мовознавстві до кінця не з‟ясовано ще усього спектра проблем
семантико-синтаксичної організації доволі частотних у всіх сферах спілкування поліпропозитивних простих
речень, зокрема морфологічної специфіки згорнутих пропозитивних структур, хоча встановлено, що кожна з
непредикативних конструкцій іменникова, дієприслівникова, дієприкметникова, інфінітивна, прикметникова,
прислівникова по-різному ускладнюють семантику речення.
Аналіз досліджень з проблеми. З утвердженням функціонально-комунікативного напрямку в сучасному
мовознавстві активізувалися дослідження з проблем синтаксичної семантики (праці Н.Д.Арутюнової,
В.В.Богданова, І.Р.Вихованця, А.П.Загнітка, Г.О.Золотової та ін.). Їхнім центральним поняттям стало поняття
пропозиції як “комбінації уявлень, концептів” [Шатуновский 1996, с. 23], які описують ситуацію, “стан справ”,
по-іншому фрагмент дійсності. Як всяка комбінація, пропозиція феномен структурований, її визначальним
компонентом є предикат, який “передає сутність “стану справ” (пор.: “у семантичній структурі предикатного
знака завжди наявна в ролі конститутивної сема “властивість” або “відношення” [Семантико-синтаксична 1983,
с. 29], окреслює місця предметів учасників “стану справ” (актантів), визначає їхню кількість і ролі.
Окремій пропозиції тільки в “ідеалі” відповідає окреме елементарне речення, бо останнє не є єдиним
способом презентації пропозиційного змісту. Нерідко окремі пропозиції виражаються редукованими
(згорнутими, конденсованими, компресованими) структурами як компонетами семантично неелементарних
речень. Вони є результатом різних семантико-синтаксичних процесів номіналізації, атрибуції, партиципації,
адвербіалізації, інфінітивізації. Підпорядковуючись основній пропозиції, не змінюючи структурного типу
речення, вони сприяють формуванню складного смислу [Шмелева 1980, с. 133]. Ядро усіх таких структур
становлять одиниці з пропозитивним типом семантики. Пропозитивній семантиці, за Н.Д.Арутюновою властиві
такі ознаки: 1) вона непредметна; 2) співвідноситься з віссю часу; 3) мислиться у стосунку до предметів і явищ;
4) належить до розряду мовленнєвих значень; 5) реалізується реченням або його трансформами
(номіналізаціями), заснованими на предикаті [Арутюнова 1976, с. 80].
Встановлено, що в ролі презентантів згорнутих пропозицій можуть виступати: віддієслівні та
відприкметникові іменники абстрактного значення, прикметники, дієприкметники, дієприслівники,
прислівники. Серед останніх також якісно-означальні прислівники, особливості пропозитивної семантики
яких найменшою мірою вивчені в сучасному синтаксисі.
Мета нашої розвідки дослідити семантичні та валентнісні характеристики відприкметникових
прислівників у вторинних пропозитивних репрезентаціях.
© Федурко О.М., 2009 Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

147
Виклад основного матеріалу. Як синтаксичні деревати, що виникли внаслідок переміщення якісних
прикметників із позиції припідметового залежного члена в позицію другорядного члена речення з обставинним
значенням, прислівники на -о, -е успадкували від свого мотиватора і пропозитивний тип значення, тобто такий,
“що наближається до семантики речення” [Кононенко 1991, с. 9]. Одиниці такого типу ще називають
вторинними предикатами [Вихованець 1993, с. 140], комплікаторами [Золотова 2003; с. 9], предикатами вищого
порядку [Богданов 1977, с. 17]. Їх використанням досягається, серед іншого, конденсація мисленнєвого змісту і
компактність структурно-семантичної організації висловлювань, а це забезпечує їм високу частотність у
художніх текстах та в усному мовленні.
Щодо погляду на проблему заміщення обстежуваними прислівниками позицій вторинних предикатів
серед дослідників немає однозгідності. М.А.Корміліцина, скажімо, переконана, що вони не завжди вживаються
у цій ролі. Останнє стосується тих випадків, коли згадані одиниці виконують функцію простого атрибута дії
[Кормилицына 1988, с. 86].
М.В.Всеволодова [Всеволодова 2000, с. 67-69] теж розрізняє два класи прислівників які ускладнюють
семантичну структуру речення (модальні) і які її не ускладнюють (диктальні). До І класу дослідниця зараховує
одиниці з власне модальним значенням (можна, треба, необхідно, неможливо; звичайно, очевидно, напевне), зі
значенням модальної (модусної) оцінки метричної (добре, погано; зовсім, ніскільки, злегка, ледве-ледве;
близько, далеко, давно, довго, часто, рідко, важко) та оцінки дії (легко красиво, незграбно), а до ІІ
прислівники місця, часу, причини, стану, способу дії (там, тут, зліва, далеко, близько, часто, давно,
обережно, холодно, темно, по-дружньому, навідліг).
І.Р.Вихованець [Вихованець 1993] дотримується іншої думки: серед вторинних предикатних синтаксем
слід розрізняти адвербіальні (після дощу, вночі, протягом дня, росяніючи, завдяки настійливості як
найпоказовіший розряд вторинних предикатів), модальні (напевне, гадаю) й атрибутивні (бездонне провалля,
порожня луна, тихо сміється). Атрибутивні синтаксеми «засвідчують високий ступінь згортання одного з
вихідних елементарних простих речень і перерозподіл залежностей між членами речення [Вихованець 1993,
с. 271-272], до них, як це виглядає зі сказаного, автор відносить усі прислівники відприкметникового
походження на -о, -е.
Власне цей погляд покладено в основу обстеження специфіки пропозитивної семантики аналізованих
одиниць словника, попри те, що вони наділені відмінними можливостями щодо вияву свого пропозиційного
потенціалу. Він завуальований у семантичній структурі тих прислівників, які взаємодіють лише з предикатною
синтаксемою, називаючи якість дії: Домбровський глянув на нього допитливо (О.Турянський) чи спосіб її
виконання: І знову тихо погашу ялинку (Л.Костенко); Літа вже не мчать, як лошата прудкі в табуні,
повільно бредуть, як верблюди в піску марокканськім (Б.Олійник), окреслюючи часові параметри протікання
дії: І довго, довго литись буде на землю промінь золотий (О.Олесь); І він (сад) мене впізнав, хоч довго
придивлявся (Л.Костенко); Чи не ранувато вийшли [красноголовці] на світ? (М.Стельмах) та частотність її
вияву: Верхратський часто водив гімназистів на прогулянку до урицьких скал (Р.Іваничук); Все рідше від
першого погляду серце вмира … (Б.Олійник).
У прислівниках на -о, -е, що характеризуються взаємодією не тільки з предикатною синтаксемою, а й із
субстанціальною (категорію субстанційності формують підкатегорії суб‟єкта, об‟єкта, адресата, інструмента,
локатива [Загнітко 2007, с. 143], пропозитивна семантика прочитується значно чіткіше. Одиниці такого плану
вказують або на внутрішній стан суб‟єкта: Сліпими очима глянув із зачудуванням на товаришів і тривожно
запитав: Де ми? (О.Турянський); Він похмуро вийшов з оселі… (М.Стельмах), або на зовнішній вияв цього
стану: Сердито цокав сучкуватою патерицею стежину, побіч якої шелестіла на вітрі торішня трава
(Р.Іванченко); Як сумно вона похилила голову! (О.Турянський). М.А.Корміліцина наголошує, що в таких
конструкціях характеризується не тільки суб‟єкт і не тільки дія прислівники приписують свою ознаку цілій
ситуації, що зближує їх з явищами подієвої номінації [Кормилицына 1988, с. 87] і забезпечує з‟яву у їхній
семантичній структурі синкретичного атрибутивно-обставинного значення.
Синкретизм ситаксичного значення прислівників С.Я.Єрмоленко пояснює близькістю ономасіологічних
характеристик прикметника і прислівника: “Особливість прислівника як ознаки полягає в тому, що він
формально стосується дієслівної ознаки, а семантично характеризує, називає ознаку особи” [Єрмоленко 1981,
с. 19].
Про близькість прислівникових і прикметникових слів писав також французький дослідник А.Сеше.
Прислівник, каже вчений, виконує щодо дієслова ту саму функцію, що і прикметник у стосунку до іменника,
він вказує на якість процесу: “Загальне поняття процесу courir ‟бігти‟ поділяється на кілька часткових понять за
допомогою таких означень, як lentement, rapidement, viviment, habilement, gauchement, lourdement, lйgйrement
‟повільно, швидко, жваво, спритно, незграбно, важко, легко‟ тощо. За заміни дієслова іменником la course ‟біг‟
з‟являється стільки ж прикметників-означень: course, lente, rapide, vivi, habile тощо” [Сеше 2003, с.63].
І.Р.Вихованець, розглядаючи українські прислівники прямо (дивився), натхненно (творив ходу) у переліку
вторинних предикатних синтаксем атрибутивного типу, підкреслює, що вони виражають ознаку іншої ознаки і
відтворюють приіменникову модель у віддієслівній залежності [Вихованець 1993, с. 141]. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

148
Як бачимо, семантика прислівників як носіїв пропозитивного значення складна й різноманітна, але
містить вона і спільні елементи, які дозволяють виділити такі групи цих одиниць:
які називають психічний стан особи: Схвильовано і тихо ми ідемо по губи у Дніпрі, і погляд ваш мені
любов’ю диха (М.Вінграновський) = Ми схвильовані і тихі + Ми ідемо по груди у Дніпрі; Перед ним винувато
горбився цибатий темноволосий чолов’яга (Р.Іваниченко) = Перед ним горбився цибатий, темноволосий
чолов’яга + Чолов’яга почував себе винуватим;
позначають фізичний стан особи в момент здійснення певної дії: Жінка помалу затихає під його
поглядом і безсило схиляється на руки товаришок (Леся Українка) = Жінка помалу затихає під його поглядом,
безсиліє і схиляється на руки товариш; Я дуже тяжко вами відболіла (Л.Костенко) = Я відболіла вами +
Болість (хвороба) була тяжкою; Він втомлено склепив повіки = Він втомився + Він склепив повіки;
характеризують емоційно-вольову чи ментальну сфери особистості: Князь рішуче труснув білою
бородою (Р.Іванченко) = Князь рішучий + Князь труснув бородою + Борода була біла; Смисленому провідцеві
не годилося б отак бездумно (= якщо не подумав) кидатись на ворожі сили (Р.Іванченко); Я безстрашно (=без
страху) ходив по них, вибираючись майже прямовисними стінами на обвітрені й ковзкі вершини (Р.Іваничук);
позначають стан тварини: Пташина безтямно лопотіла крильми над непрошеними і нечеканими
людьми (Р. Іванченко) = Люди непрошені і нечекані + Пташина без тями, налякана + Пташина лопотіла
крильми над людьми;
метафорично, образно характеризують предмети, речі: Місяць несміло, блідо (= несмілий, блідий)
проглядає крізь мутні шибки (І.Франко). У таких конструкціях ознака, передавана прислівником, може
стосуватися не названих у реченні аргументів: Вечоріло. Сонце пишно закотилося за гори (І.Франко) = Сонце
закотилося за гори + (Небо, хмари, захід) були пишними; Сонце червоно сідало за довгі, синюваті смуги хмар
(Р.Іванченко) = Сонце сідало за смуги хмар + (Небокрай) був червоним.
У межах одного формально простого речення прислівники згаданих семантичних типів часто пояснюють
той самий предикат: Так владно, так повільно вичаровуєш мене із ночі, з тиші, з далини (Л.Костенко); Жінка
зголодніло і розпачливо сіпнулася уперед (М.Івченко).
З наведених прикладів видно, що аналогами прислівників у розгорнутих (глибинних) структурах можуть
бути: прикметники (винуватим, тяжкою, рішучий, несмілий, блідий, червоним, пишними), дієприкметники
(налякана, схвильовані), дієслова (безсиліє), прийменниково-відмінкові форми (без тями).
Можливість розгортання репрезентованої прислівником згорнутої пропозиції підтверджує
пресупозитивну основу цих одиниць, незалежно від того, якими за характером вони є – загальномовними чи
оказіональними. Інформацію, закодовану в оказіональних прислівникових формах на -о, -е, реципієнт може
встановити за їхніми синтагматичними зв‟язками, спираючись, скажімо, на предтекст: Я сів не в той літак, він
був з одним крилом. Другим крилом мав стати я. Я ним не став. І ось вже скільки днів ми однокрило летимо
(М.Вінграновський) чи за асоціативними зв‟язками: Снігами вітровінь поля відволочила, прижовклено збіліла
далина Дніпровими високими очима дитинносіро глянула весна (М.Вінграновський).
Одні словосполучення “прислівник+дієслово” легко розгортаються в предикативні структури (А що там
робить моя бідна мати? Заснула, може, не закривши піч, чи теж безсонно (= не спить) дивиться у ніч?
(Л.Костенко), розгортання інших може бути утрудненим (Сосновий світ здивовано вивчаю (Л.Костенко) =
Сосновий світ вивчаю; Це (вивчене, пізнане, відкрите) дивує, а може: Я здивований, бо вивчаю сосновий світ).
Прислівники на -о, -е як вторинні предикати вживаються при дієсловах зазвичай таких лексико-
семантичних груп:
зі значенням говоріння: Пошкодуєш, Яню… засичала злютовано йому в облич (Р.Іванченко); Тонко і
тужно голосив хтось над спаленою землею (Р.Іванченко);
зі значенням руху: Бредуть приречено ні скарги високі бранці край доріг (Л.Костенко);
Довготелесий, кістлявий старець широко ступав звивистою стежиною уздовж порослого бур’янами насипу
(Р.Іванченко); Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху (О.Досвітній); Любов
підкралась тихо, як Даліла (Л.Костенко);
зі значенням стану довкілля чи людини: Сосновим потом пахне пряно (Л.Костенко); Він один
лежить у ямі супокійно (О.Турянський); Бо тільки людина так тяжко страждає (О.Турянський);
зі значенням сприйняття: Шипіння вогню вражає мило й солодко їх уха, як пестливе щебетання
дитини (О.Турянський); Богдан зачудовано глянув на старого Шаламая (М.Стельмах); Сабо затиснув губи та
блиснув дико очима (О.Турянський); Довірливо сяйнула великими синіми очима (М.Стельмах);
зі значенням дії: Орися засоромлено знизила плечима й засміялась (М.Івченко).
зі значенням емоційно-психічних станів: І вона пустотливо пирснула від цих слів (М.Івченко).
З наведених прикладів видно, що між дієсловами і залежними від них прислівниками часто має місце
кореляція їхніх значеннєвих планів: якщо засичала, то злісно, а якщо голосить, то тонко, тужно; якщо ступає,
то широко, а якщо дріботить, то хутенько.
Значення полісемантичних прислівників на -о, -е розкривається лише в контексті. Контекст може
засвідчувати також з‟яву нових значень у семантичній структурі певного прислівникового слова: Ганьба тобі і Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

149
кара за все, що ти любив, але ніколи не признавсь собі… лиш сито (=спокійно) спав вночі (М.Вінграновський)
сито тут означає спокійно (не випадково ж матері годують дітей на ніч, щоб сон був міцний).
Висновки. З усього вищевідзначеного випливає, що потенціал прислівника як носія стягнутої пропозиції
виявляється лише в контексті. Наявність у складі речення прислівника на -о, -е лише сигналізує про його
поліпропозитивність. Презентантом якої саме згорнутої пропозиції є прислівник на це питання дає відповідь
тільки лексико-семантичне оточення прислівникової лексеми. Воно також вказує на ступінь вияву в
прислівниках обстежуваного типу пропропозитивної семантики. Про це йтиметься в наступних розвідках
автора.

Література
1. Арутюнова 1976: Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. 383 с.
2. Богданов 1977: Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Авт. дис… д-ра
фил. н. Л.: Ленингр. Ордена Ленина и ордена Трудового Красного знамени Гос. ун-т имени А.А.Жданова,
1977. 31 с.
3. Вихованець 1993: Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
4. Всеволодова 2000: Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса: Фрагмент
прикладной (педагогической) модели языка: Учебник. М.: Изд-во МГУ, 2000. 502 с.
5. Єрмоленко 1981: Єрмоленко С.Я. Семантичний аспект дослідження синтаксису і проблеми
стилістики // Мовознавство. 1981. № 1. С. 18-25.
6. Золотова 2003: Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского языка. Изд. 3-е, стериотипное. М.:
Едиториал УРСС, 2003. 368 с.
7. Загнітко 2007: Теорія сучасного синтаксису: Монографія. Вид. 2-ге, виправл. і доп. Донецьк:
ДонНУ, 2007. 294 с.
8. Кононенко 1991: Кононенко І.В. Пропозитивна семантика прикметника (на матеріалі української та
російської мов). Мовознавство. 1991. №5 С. 9-13.
9. Кормилицына 1988: Кормилицына М.А. Семантически осложненное (полипропозитивное) простое
предложение в языке и устной речи (Под. ред. д-ра филол. н. О.Б.Сиротининой). Саратов: Изд-во
Саратовского ун-та, 1988. 151 с.
10. Семантико-синтаксична 1983: Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка,
1983. 219 с.
11. Сеше 2003: Сеше Альбер. Очерк логической структуры предложения. М.: Едиториал УРСС, 2003.
224 с.
12. Шатуновский 1996: Шатуновский И.Б. Семантика предложения и нереферентные слова (семантика,
коммуникативная перспектива, прагматика). М.: Школа «Языки русской культуры», 1996. 400с.
13. Шмелева 1988: Шмелева Т.В. Пропозиция и ее репрезентация в предложении // Вопросы русского
языкознания: Проблемы теории и истории русского языка. М., 1980. Вып. 3. С. 131-137.

The article deals with the peculiarities of propositional meaning of the adverbs derived from adjectives.
Semantic types of these lexical units are determined. Using adverbs with different verbal lexico-semantic groups in the
polypropositional simple sentence is established.
Keywords: adjectival forms of adverbs, proposition, secondary predicate, predicative and substantive
syntaxeme.
Надійшла до редакції 17 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.