Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Мирослава Ющенко — ОЗНАЧЕНА І НЕОЗНАЧЕНА ЛОКАЛІЗАЦІЯ ПРЕДМЕТА У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Статтю присвячено встановленню семантики та засобів вираження типових описів просторових
ситуацій з означеною та неозначеною локалізацією предмета, визначенню чинників профілювання певних
елементів концептуалізованої ситуації та зроблено спробу простеження зв’язку між семантичними
категоріями означеності / неозначеності, суб’єктивності / об’єктивності, приблизності / точності,
узагальненості / деталізації оцінки та опису просторової ситуації.
Ключові слова: концептуальна система мови, просторові відношення, означеність / неозначеність,
французька мова.

Важливим для розуміння закономірностей концептуалізації простору у природних мовах є встановлення
зв‟язків між загальними семантичними категоріями, які виявляються у семантиці узвичаєних типових
просторових ситуацій, вироблених на основі узагальненого досвіду носіїв мови та закріплених у їх свідомості.
Дослідники, які вивчали відображення простору та вираження просторових відношень у французькій
мові (А.Борільо, К.Ванделуаз, Ж. Фоконьє, Ж. Маторе, Б. Бжозовська-Збужинська), зважаючи на
антропоцентризм як основний принцип концептуалізації простору, звертали особливу увагу на суб‟єктивність /
об‟єктивність сприйняття просторових ситуацій та засоби вираження відношення суб‟єкта – концептуалізанта
до сприйнятої ним і описаної засобами мови просторової ситуації. Учені відзначали, напр., відносність та
суб‟єктивність оцінки відстані між просторовими предметами залежно від етнічно-культурних чи ситуативних
особливостей сприйняття просторових відношень мовця (див.: [Vandeloise 1986: 85; Lachur 1999: 47 та ін.]).
© Ющенко М.П., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

158
Суб‟єктивність сприйняття й вираження концептуалізованого відрізка реальності виявляється також у
виборі окремих її сегментів, які доцільно в конкретній ситуації профілювати, а отже, означити за допомогою
спеціалізованих мовних засобів, а також тих сегментів, які можуть залишитися неозначеними. У зв‟язку з цим
актуальним видається визначення чинників, які впливають на цей вибір, а також встановлення семантики та
засобів вираження типових описів просторових ситуацій з означеною та неозначеною локалізацією предмета,
що й обрано за мету цієї статті.
Формалізація, тобто мовне вираження просторової ситуації залежить значною мірою від семантики
просторових локативів (див., напр.: [Cifuentes Honrubia 1989: 143; Borillo 1998: 1]) – елементів, які уточнюють
характеристику відношення між предметом локалізації та місцем. Їх ще називають просторовими маркерами,
тобто показниками просторової локалізації, і вони виступають спеціалізованими засобами мовного вираження
просторової ситуації у французькій, як і в інших європейських мовах.
Таким чином, означеною може бути визнана локалізація предмета чи суб‟єкта, місце розташування якого
визначено і названо відповідним локативом. Неозначеною називаємо локалізацію предмета, місце
розташування якого не визначено і не означено локативом.
Поява неозначеної локалізації може бути викликана різними комунікативними чинниками. Так, місце
розташування предмета залишається неозначеним, якщо:
1. Місце локалізації невідоме, оскільки мовець сам не знає місця реальної чи потенційної локалізації
предмета, напр.: Claire lвche ma main sans prйvenir, et dйjа je ne sais plus si elle est prиs ou loin (Claire Gallois). У
цьому реченні невизначеним є розташування предмета локалізації відносно самого мовця, невідомою є важлива
для мовця складова просторового відношення – відстань (prиs ou loin).
Неозначеною виявляється також локалізація предмета, для якого не вибрано місце можливого
розташування: On ne sait plus oщ se mettre (Claire Gallois). У цьому прикладі місце доцільної локалізації не
відоме суб‟єктові локалізації.
Невідомим може бути напрямок локалізації, неозначеним – просторовий орієнтир: Pourtant, je ne
m’arrкterai pas: quand la route est difficile, quand la plupart ne comprennent ni oщ l’on va ni pourquoi, c’est le signe
qu’on ne se trompe pas – on marche vers soi (Franзoise Chandernagor). У цьому випадку місце локалізації –
абстрактне, орієнтирів розташування якого не знає мовець.
Усі ці випадки відбивають явище дезорієнтації мовця чи суб‟єкта локалізації у фізичному чи
ментальному просторі, а висловлювання часто набувають емоційно забарвленого характеру. Формально
неозначеність локалізації предмета, місце розташування якого невідоме, позначається за допомогою
заперечувальної форми предиката, вираженого дієсловом знання, сприйняття та орієнтації: ne savoir pas oщ, ne
comprendre pas oщ, ne voir pas oщ та под. Альтернативність потенційного розташування предмета у просторі
передається введенням до контексту можливих просторових характеристик неозначеного місця: prиs ou loin, зa
ou lа.
2. Мовець не хоче називати місце локалізації, яке йому відоме. Локалізація предмета може бути відома як
мовцеві, так і адресату мовлення, але з певних причин місце розташування об‟єкта не може бути назване: Il a
poussй une pointe vers les choses inexplorйes et dйcouvrit l’existence de ce que Vous savez, lа, oщ Vous savez, sans rien
dire а personne (Puoic-puoic). У цьому випадку мовець не називає ні місця локалізації предмета, ні самого
предмета, щоб уникнути поширення ніби-то невідомої іншим інформації.
Не названим може бути напрямок динамічної локалізації, напр.: Dйsormais je sais oщ aller: depuis qu’il a
neigй, une empreinte gйante se dessine sous mes yeux – plus vaste que le jardin, que le lac, que la colline: au vide qu’a
laissй son absence je mesure la grandeur de Dieu (Franзoise Chandernagor). Це речення є прикладом абстрактної,
ментальної локалізації. Мовець знає куди йти, але не називає місця, до якого спрямований рух.
Комунікативним завданням цього повідомлення є не означення місця – мети руху, а ствердження знання про це
місце.
У випадках неозначеності відомого місця розташування предмета, яке не бажано чи не важливо
називати, основним маркером неозначеності виступає прислівник oщ в поєднанні з прислівником lа (lа oщ…), з
інфінітивом дієслова буття, розташування чи руху (oщ se mettre, oщ aller), а також з виразом, який уявнює факт
знання про місце (lа, oщ vous savez).
3. Мовець вважає за надлишкове називати місце локалізації, напр.: Les placards ou la voiture, ils ne
regardent jamais, ils n’y pensent pas, ils appellent toujours loin, lа oщ on n’est pas (Claire Gallois). У аналізованому
реченні локалізація далеко, там, де нас немає є неозначеною, уточнення якої для мовця є надлишковим.
Потенційне місце розташування може бути скрізь, окрім того місця, де ми є. Отже, надлишковість означення
цього місця випливає з його вибірковості, а неможливість – зі змінності, непостійності розташування в просторі
локалізанта і локуму.
Надлишковим виявляється означення місця локалізації предмета чи явища, якщо у повідомленні
стверджується універсальність їх поширення: Tйlйphoner gratuitement partout dans le monde: le rкve de l’Homo
communicatus est maintenant rйalisable avec le logiciel Skype (L‟Expansion, 697). Це речення є прикладом
надлишковості уточнення місця локалізації, бо потенційно ним може бути будь-яке місце в світі.
4. Мовець не називає місця локалізації, але називає його ознаку. Причина неозначеності місця локалізації Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

159
в цьому випадку полягає в тому, що мовець вважає важливішим наголосити на певній характеристиці локуму,
не називаючи його: …aussi Monsieur et Madame ont-ils dйcidй d’un commun accord d’installer la petite dans un coin
plus chaud (Dominique Rolin). У цьому прикладі не називається місце локалізації, але подається його ознака:
тепліше приміщення. Його конкретне розташування поки що не відоме і не важливе для локалізанта.
За названою ознакою адресат мовлення може відтворити в пам‟яті або уявити місце розташування
предмета: Lа oщ quelque chose de vivant demeure inscrit sur les statues de marbre (Claire Gallois). Наявність якісної
характеристики не надає локалізації означеності не тільки тому, що місць із такою характеристикою може бути
багато, але й тому, що неозначеність є комунікативною метою мовця. За її допомогою він прагне змусити
адресата до співучасті у визначенні локуму, подає ширшу інформацію про просторовий об‟єкт.
Названа ознака може також мати просторову семантику, коли неозначеному локуму надається непряма
характеристика за відстанню: A l’automne, au moment des chasses, il invitait, comme а l’ancien temps, ses amis, et il
aimait entendre au loin les dйtonations (Guy de Maupassant). У цьому реченні мовець не вказує на місце
локалізації дії – чинника звуку, але називає, що вона відбувалася вдалині.
Подібним видається приклад, у якому мовець не називає місця локалізації суб‟єкта, але називає мету
переміщення у просторі, з якої ми можемо лише припустити, де знаходиться суб‟єкт локалізації: Valйrie йtait
sortie faire des courses d’enterrement (Claire Gallois). Формальними показниками неозначеності, як і в попередніх
випадках, можуть виступати прислівники lа oщ в сполученні з іншими прислівниками, які уточнюють
просторову ознаку місця (loin, lа oщ; partout oщ, quelque part, etc.), та найменуваннями якісних ознак локуму,
вираженими різноманітними словосполученнями чи підрядними реченнями, до складу яких можуть входити
неозначені артиклі, неозначені займенники, тощо (dans un coin plus chaud).
5. Для мовця не має значення місце локалізації. У випадку локалізації суб‟єкта будь-де (n’importe oщ),
мовець підкреслює той факт, що місце локалізації для нього не важливе: N’importe oщ, n’importe quoi, n’importe
quand (Lire, 332). Означення просторового об‟єкта не наступає й тоді, коли мовець хоче підкреслити, що в
повідомленні важливими виступають такі ознаки локалізації, як її змінність, випадковість, непередбачуваність,
тощо: …et surtout en jetant les yeux зa et lа d’un rapide coup d’oeil qui ne rencontrait partout que de la misиre (Hector
Malot). У цьому випадку відсутнє уточнення місця локалізації, вказується тільки на її змінність.
Неозначеність місця розташування об‟єкта локалізації може полягати в тому, що воно відоме мовцеві або
локалізантові, але залишається невідомим тому, хто сприймає текст: Si on capture trфp de poisson au mкme
endroit, il risque de ne plus y en avoir assez dans la mer pour pondre des oeufs (La mer). Тут для мовця важливою
виступає така ознака локалізації, як її сталість (au mкme endroit), а не встановлення точного місця перебування
об‟єкта локалізації.
Подібним за комунікативною метою є випадок часткової неозначеності, де відсутня точна локалізація
предмета, але присутня назва ширшого локуму, до якого входить неозначене місце: En effet, elle ne tarda pas а
revenir et se mit а chercher зa et lа dans la voiture, d’oщ elle sortit le fourneau de terre… (Hector Malot). Структурно
подібним, але відмінним за комунікативною метою є висловлювання, яке передає означену локалізацію з
відтінком неозначеності, коли мовець позначає місце перебування предмета його точною назвою, а вживання
неозначеного прислівника у словосполученні quelque part au fin fond de son вme посилює враження глибини, на
якій заховано давнє бажання: On la sentait frйmissante d’un vieux dйsir qu’elle avait laissй reposer depuis longtemps
quelque part au fin fond de son вme…(Dominique Rolin). У наведеному вище прикладі місцем локалізації
абстрактного предмета є найпотаємніші закутки іншого абстрактного предмета, душі, яка, для мовця і читача –
європейця є абстрактним вмістилищем.
Відтінку неозначеності набуває повідомлення, у якому міститься вказівка на випадковість вибору місця
статичної чи динамічної локалізації: Papa marchait au hasard а travers le jardin, il avait repris son vieux tic des
mains croisйes derriиre le dos en s’arrachant les ongles (Claire Gallois: 133). Те, що для мовця не має значення
точне місце локалізації суб‟єкта в процесі його переміщення, підкреслено в тексті прислівником au hasard
“навмання”.
Формальними показниками неозначеності локалізації тут виступають засоби, які підкреслюють
важливість її змінності, непередбачуваності, неважливості (n’importe oщ, зa et lа, au hasard, etc).
6. Для мовця не важливе саме місце локалізації, але важливо встановити суб‟єктивні просторові
відношення між місцем локалізації, яке може бути невідоме одному з учасників локалізації, та іншим, відомим
йому місцем: Plus loin que le grand-pиre numйro un, vкtu de blanc dans le jardin de notre enfance, plus loin que notre
jeune grand-mиre disparue entre les plis de sa robe bleue (Claire Gallois). У цьому реченні місце локалізації є не
визначеним об‟єктивно, але подане суб‟єктивне сприйняття простору (у цьому випадку абстрактного) відносно
локалізації інших предметів. Для мовця тут важливе лише те, що суб‟єкт локалізації знаходиться далі, ніж
відомі йому інші суб‟єкти.
Часто місце розташування передається через відстань як важливу ознаку локалізації, яка також може
бути визначена суб‟єктивно: Le nez contre les vitres, nous regardions les champs d’avoine, les avions gйomйtriques
et tout йtait а des distances considйrables (Claire Gallois). У цьому випадку мовець передає суб‟єктивне
сприйняття відстані, яка характеризується ним як значна, без уточнення її величини у одиницях виміру.
Таким чином, виникнення неозначеної локалізації має різні комунікативні причини, серед яких
основними можна вважати такі: місце локалізації невідоме; мовець не хоче називати місце локалізації, яке йому ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

160
відоме; мовець вважає за надлишкове називати місце локалізації; мовець не називає місця локалізації, але
називає його ознаку; для мовця не має значення місце локалізації; для мовця не важливе саме місце локалізації,
але важливо подати суб‟єктивну оцінку просторових відношень.
Неозначеність локалізації є повною, коли відсутні будь-які вказівки на характер локуму, і неповною,
коли в контексті знаходимо назви окремих просторових або якісних ознак локуму. У більшості випадків
висловлювання, які містять вирази неозначеної локалізації, вирізняються емоційно-оцінним відтінком значення.
Означеною називаємо локалізацію, якщо вона передає:
1. Точне місце перебування предмета, його позицію, розташування у просторі відносно конкретного
просторового орієнтира; характеристику ділянки простору, яку цей предмет займає. До висловлювань, які
виражають означену локалізацію, входять назви локуму: Les derniers rayons du jour filtrent а travers les
persiennes fermйes de ma chambre et tissent de fils d’or le nylon blanc des voilages (Franзoise Chandernagor). У
цьому прикладі передається означене місце руху світлових хвиль відносно конкретного просторового
орієнтира, позначеного найменуванням частини приміщення (les persiennes fermйes de ma chambre).
Локум може означатися найменуваннями будь-яких просторових предметів, що належать до різних
природних категорій: L’ombre de la nuit emplissait encore le chemin, mais au-dessus de sa tкte elle voyait l’aube
blanchir dйjа la cime des arbres et le faоte des maisons, dans quelques instants, il ferait jour (Hector Malot). Тут
предметом, відносно якого відбувається розташування предмета у просторі, є частина тіла – голова людини (au-
dessus de sa tкte); Au moment oщ, sortant de l’oseraie, elle arrivait dans le chemin, un gros sifflet fit entendre sa voix
rauque et puissante au-dessus de l’usine, et presque aussitфt d’autres sifflets lui rйpondirent а des distances plus ou
moins йloignйes, par des coups йgalement rythmйs (Hector Malot). У наведеному реченні предметом локалізації є
звукові хвилі, які поширюються над конкретним просторовим орієнтиром – будівлями (au-dessus de l’usine); –
Diable ! dit le poиte en trouvant au fond de sa poche la rйalitй, c’est а dire le vide (Victor Hugo). Це речення є
прикладом означеної локалізації абстрактного предмета (відсутність грошей, le vide) відносно іншого
просторового предмета (у глибині кишені, au fond de sa poche). Усі наведені випадки ілюструють точну
означену локалізацію.
2. Приблизне місце перебування предмета: Cela ne fait pas loin de trois kilomиtres. У наведеному прикладі
приблизно означено відстань, на якій знаходиться предмет локалізації, без називання просторового орієнтира,
бо точкою відліку виступає тут позиція концептуалізанта. Формальними показниками приблизно означеної
локалізації є загальні виразники приблизності – прислівники иn peu, environ, pas loin de, а peu prиs, presque у
поєднанні з найменуванням просторового орієнтира.
Приблизно може бути визначена як відстань від просторового орієнтира, так і напрямок орієнтації у
просторі, напр.: Debout, derriиre la loge de Natacha, se tient une… et lа, aux fauteuils d’ orchestre, un peu en retrait
de la loge, voici, ma foi, deux autres visages qu’ il a croisйs le matin mкme sur les paliers de Koupriane ! (Leroux). C’
est une espиce d’accordйon … ainsi en avait-il vu et entendu un aprиs-midi qu’ il йtait allй а Pergalowo et, un peu plus
loin, sur la ligne de Viborg (Leroux).
3. Об‟єктивні дані про перебування предмета у просторі (постійне місце його перебування, змінну
позицію): Je vis а ciel ouvert dans une maison fermйe (Franзoise Chandernagor). У цьому реченні передано
об‟єктивні дані про перебування суб‟єкта локалізації у просторі. Вираз а ciel ouvert dans une maison fermйe є
контекстуальним оксимороном на позначення постійного місця перебування суб‟єкта. Об‟єктивний характер
може мати як статична, так і динамічна локалізація: …mais voilа qu’ayant suivi dans le labyrinthe du Palais des
chemins diffйrents nous nous sommes soudain retrouvйs sur le mкme trottoir (Franзoise Chandernagor). У наведеному
реченні передано динамічну локалізацію двох суб‟єктів. Специфікою цієї локалізації є одна вихідна точка (про
це ми дізнаємося з контексту), два різні шляхи qu’ayant suivi dans le labyrinthe du Palais des chemins diffйrents та
одна кінцева точка nous nous sommes soudain retrouvйs sur le mкme trottoir.
4. Суб‟єктивну оцінку перебування (розташування предмета): A vol d’oiseau, il ne doit pas кtre distant de
plus de cinq lieues (environ vingt kilomиtres) des premiиres huttes des elfes de Gael (Jean-Louis Fetjaine). Це приклад
суб‟єктивної означеної оцінки відстані, на якій перебуває предмет, де величину просторового відрізка подано в
архаїчних одиницях виміру lieues та у приблизному перерахунку на сучасні одиниці kilomиtres.
Суб‟єктивність оцінки локалізації предмета в наведеному випадку полягає в тому, що суб‟єкт визначає
відстань, виходячи з власного досвіду, і виражає свою невпевненість в об‟єктивності оцінки за допомогою
виразу il ne doit pas кtre та приблизність оцінки виразом de plus de.
5. Відносну характеристику місця перебування (розташування, руху) щодо попереднього або наступного
місця локалізації: Il y rйgnait une йtouffante chaleur et il y avait une telle foule que les danseurs piйtinaient sur place
(Dominique Rolin). Тут місце локалізації суб‟єктів точно не названо, але сказано, що переміщення суб‟єктів у
просторі практично не відбувалося piйtinaient sur place.
Характеристика місця локалізації предмета може бути як лаконічною, так і розгорнутою, представленою
відносно одного або кількох просторових орієнтирів, щодо яких одночасно або послідовно локалізується
предмет: Quand elles arrivиrent devant lui, Rosalie dit а Perrine de la suivre et, sortant de la foule, elle s’approcha,
sans paraоtre intimidйe (Hector Malot). Тобто, протягом одного висловлювання суб‟єкт дії змінює свою
локалізацію відносно двох просторових орієнтирів. Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

161
Складність означеної характеристики локуму передається також за допомогою деталізації просторового
орієнтира: Il fait froid et une neige neuve recouvre les fleurs des pommiers (Lire 2005, N332). Тут предмет
локалізації une neige вступає у просторові відношення з локумом les fleurs des pommiers, який, за своєю
просторовою структурою є складеним з двох елементів: цвіт яблунь – “цвіт, що знаходиться на яблунях”. В
означенні локалізації предмета бере участь метонімія: Un peu perdus parmi les robes noires des avocats, quelques
hommes et femmes en costume et tailleur attendent avec anxiйtй que soit enfin jugй ce conflit avec leur employeur qui
hante leurs nuits depuis des annйes… (L‟Expansion 2005. N697). Вираз parmi les robes noires des avocats є
метонімічним вираженням місця розташування суб‟єктів локалізації, тобто у залі суду.
Отже, просторова ситуація, сприйнята мовцем, може бути передана ним засобами мови із вирізненням
місця розташування предмета чи особи шляхом означення локалізації за допомогою відповідних локативів.
Мова виробила також спеціалізовані засоби вираження неозначеної локалізації предмета. Означена локалізація
зазвичай передає точне і приблизне місце розташування предмета, виражає суб‟єктивну та об‟єктивну оцінку
локалізації. Неозначеність просторової локалізації може бути повною і частковою, при цьому неозначена
просторова локалізація є стилістично маркованою.
Вибір означеності / неозначеності локалізації концептуалізованого відрізка дійсності залежить від
комунікативної мети, суб‟єктивного сприйняття локалізація предмета, рівнем знань мовця про просторову
ситуацію, яку він описує.
У концептуалізації просторових відношень простежується зв‟язок між семантичними категоріями
означеності / неозначеності, суб‟єктивності / об‟єктивності, приблизності / точності, узагальненості / деталізації
оцінки та опису просторової ситуації.

Література
1. Borillo 1998 – Andrйe Borillo. L‟espace et son expression en franзais. – Paris : Ophrys, 1998. – 170 p.
2. Brzozowska-Zburzyńska 2004 – Beata Brzozowska-Zburzyńska. Analyse contrastive de certains marqueurs de
localisation spatio-temporelle (adjectifs, adverbes, prйpositions) en franзais et en espagnol: Praca doktorska. – Lublin :
UMCS, 2004. – 196 s.
3. Cifuentes Honrubia 1989 – J.L. Cifuentes Honrubia. Lengua y espacio. Introducciуn al problema de la deнxis
en espaсol. – Alicante: Universidad de Alicante, 1989. – 289 p.
4. Dervillez-Bastuji 1982 – J.Dervillez-Bastuji. Structures des relations spatiales dans quelques langues
naturelles : introduction а une thйorie sйmantique. – Genиve: Librairie Droz , 1982. – XVI + 448 p.
5. Fauconnier 1985 – Gilles Fauconnier. Reprйsentation linguistique du mouvement et de l‟espace : Thиses. –
Paris : E.H.E.S.S. – 1985. – 389 f.
6. Lachur 1999 – Lachur Czesław. Semantyka przestrenna polskich przyimkуw prefigowanych na tle rosyjskim.
– Opole: Uniwersytet Opolski, 1999. – 302 s.
7. Matorй 1962 – Matorй George. L‟espace humaine : l‟expression de l‟espace dans la vie, la pensйe et l‟art
contemporaines. – Paris : La Colombe, 1962. – 299 p.
8. Vandeloise 1986 – Claude Vandeloise. L‟espace en franзais. Sйmantique des prйpositions spatiales. Paris :
Йditions du Seuil, 1986. – 253 p.

This article is dedicated to the establishment of semantics and the means of expression typical of descriptions of
spatial situations with defined and indeterminate object localization, identify the factors shaping certain elements
conceptualyzed the situation and attempt of view the connection between semantic categories determinancy/
undeterminancy, subjectivity / objectivity, proximity / accuracy, generality/ detailed assessment and description of
spatial situations.
Key words: conceptual system of language, spatial relation, determinancy/ undeterminancy, French.

Надійшла до редакції 19 березня 2009 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.