Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Роман Назар — ХАРАКТЕРИСТИКА РЕПОРТАЖУ ЯК ЖАНРУ МОВЛЕННЯ

У статті розглядається характеристика репортажу як жанру мовлення. Аналізується історія
вивчення питання та класифікаційна будова репортажних текстів. Подається поділ репортажу залежно від
предметно-тематичного змісту.
Ключові слова: репортаж, жанр, публіцист, текст, структура репортажу.

Виникнення та становлення того чи іншого жанру – процес історичний, оскільки досліджувана категорія
має багатовікову традицію, тому й дефініцій має чимало. Жанр (від фр. genre – рід) – це успадкована сукупність
закріплених за певною художньою формою визначених тем і мотивів, що історично склалася, засвідчена
традицією, яка характеризується впізнаністю почуттів і думок. Жанр – це сукупність поетичних елементів
різного роду, що не виводяться один з одного, історично склалися, але асоціюються один з одним внаслідок
тривалого співіснування [2, с. 7-8]. Проблема аналізу жанрів висвітлюється у роботах таких вчених, як
В. Жирмунський, М. Конрад, М. Алексєєв, Г. Поспєлов, О. Д. Пономарів, М. Храпченко, І. Неупокоєва,
В. Кулешов, І. Волков, П. Ніколаєв, Д. Дюришин, Б. Нічив, Т. Бовсунівська та ін. Типологія репортажу на
сьогодні – це одна з актуальних проблем жанрології, оскільки жанрова форма репортажу постійно
еволюціонізує, утворюючи численні модифікації, тому синтез стійкої типології репортажу залишається однією
з нагальних теоретичних проблем. Метою нашої роботи є виявити диференційні ознаки репортажу. Для
досягнення поставленої мети ставимо перед собою такі завдання: прослідкувати історію становлення
репортажу й подати його дефініцію, визначити кваліфікаційні ознаки репортажу, описати основні різновиди
репортажу.
За формою перші репортажі більше походили на сучасні звіти, тому що в них переважно відображалися
основні моменти зібрань та їх висновки. Ця обставина дає А. А. Тертичному підстави стверджувати, що пізніше
такого роду «репортажі» почали називати «звітами», а «репортажами» називали публікації іншого плану, ті, які
за своїм змістом, формою схожі на сучасні українські нариси. Проте необхідно уточнити, які сучасні українські
нариси найбільш близькі репортажам Джона Ріда, Ернеста Хемінгуея та ін. Саме в репортажах таких
публіцистів XIX-XX ст., як В. Гіляровський, М. Кольцов, Л. Рейснер та ін., цей жанр набуває індивідуальних
ознак і рис, які стали основою для утворення теорії сучасного репортажу.
Щодо впливу на адресата, широти висвітлення та узагальнення реальності, глибини аналізу жанри
традиційно поділяють на три види – інформаційні, аналітичні й художньо-публіцистичні.
До інформаційних жанрів належать: новина, замітка, інтерв’ю, бесіда, репліка, звіт і репортаж [4, с. 45].
Репортаж (від латинського – reportare – передавати, у перекладі з французької – кореспонденція)
формується в літературі з кінця XIX ст. як новий літературний жанр і один з напрямів у журналістиці. Репортаж
являє собою коротке повідомлення про певну подію, свідком якої є репортер. Під репортажем мають на увазі,
як правило, газетні й журнальні матеріали інформаційного характеру, які передають читачу уявлення про ті чи
інші події через безпосереднє сприйняття журналіста-очевидця або діючої особи.
Репортаж – «жанр газетно-журнальної публіцистики; інформація, повідомлення, розповідь про поточні
події, що публікуються в періодичній пресі або транслюються по радіо й телебаченню» [3, с. 1026].
Проблема типології репортажу розглядалася багатьма ученими: М. М. Бахтін, Л. Г. Кайда, В. М. Вакуров,
Г. Я. Солганик та ін., які виділяють соціальні, спортивні, літературні та інші репортажі.
В основі жанру завжди знаходиться певний факт, подія в його динаміці. Репортаж про подію може
доповнюватися міркуваннями автора про пошуки вирішення конкретної проблеми, виходу зі складного
становища. Саме посилення публіцистичності розглядають як наслідок активізації авторської позиції, тобто
прагнення автора відкрито висловити своє ставлення до зображуваних подій. До найважливіших особливостей
репортажу зараховують: динамічність і наочність в описі, відбувається віддзеркалення події через призму
власне авторського сприйняття, що створює ефект присутності.
Репортаж на сьогодні охоплює всі сфери суспільного життя, причому основними функціями традиційних
репортажів є інформаційна і функція впливу, проте, крім цих функцій, можна виділити й інші: просвітницьку,
гедоністичну тощо.
Велика роль в репортажі відводиться авторові. Він – головний розпорядник всіх дій, від нього залежить,
у якій послідовності будуть подані факти, як буде вибудувана сюжетно-композиційна структура репортажу.
Присутність автора у матеріалі може бути виражена по-різному: через внутрішні монологи, роздуми, ремарки,
відступи, репліки, характеристики тощо. Таким чином, у репортажі автор не просто констатує факти, а,
відштовхнувшись від них, показує динаміку розвитку події, відкрито виражає авторське ставлення до всього,
що відбувається на його очах, наприклад: Наш народ не просто живе, існує, а творить. Ми виживаємо завдяки
нашому духові творчості. Це знов і знов потверджує Український фонд культури на чолі з видатним поетом,
© Назар Р.М., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

210
академіком НАН України, громадським та культурним діячем Борисом Олійником. От і нещодавно у стінах
Фонду експонувалася виставка унікальних рушників Любові Конопко (Львівни) «Шевченкіана». Своїми
виробами майстриня засвідчила самобутнє розуміння творчості поета, відкрила нове осмислення Шевченка.
<…>. Кожен рушник – цілісний образ, зібраний із різнобарвних ниток, що лягли на полотні дивовижним
візерунком. Майже на кожному – рядочки з віршів Тараса Шевченка. А один з рушників без тексту, на ньому
червоні хрестики затято сплітаються з чорними. І таке в ньому сильне емоційне насичення, що розумієш –
тут все сказано без слів… Так малювати, вишивати, творити може лише жінка по-справжньому залюблена у
свою рідну землю, культуру, традиції… <…>.
Ось і Фонд культури простягнув їм свою руку помочі. Спасибі (Сільські вісті, 2008, № 44).
Мова репортажу поєднує в собі ознаки документальності та художності. Порушення балансу призводить
до того, що репортаж стає невдалим. Якщо переважає художність, то втрачається відчуття реальності [6, с. 120].
За своєю природою репортаж має синтетичний характер. Його не можна відносити до групи
інформаційних матеріалів, тому що в ньому можуть виявитися видові риси й властивості інших жанрів.
Наприклад, у структурі репортажу присутні елементи зарисовки, інтерв‘ю, звіту, кореспонденції тощо.
Визначальною рисою репортажу є динамічність, оскільки більш важливим є показ події, а не результату.
Сучасний репортаж – один із небагатьох жанрів, який має синтетичну природу. У ньому знаходять своє
відображення елементи різних жанрів. До специфічних жанрових властивостей репортажу належать:
оперативність, актуальність, наочність, документальність, певність. Усі ці ознаки в репортажі взаємопов‘язані.
Загалом репортажі поділяють на інформаційні, аналітичні, історичні та репортаж-роздум.
Колоритність репортажу полягає в тому, що репортер передає читачам свої враження про подію в
момент її здійснення; він інколи не знає сюжетного завершення події, і в цьому полягає її непередбаченість, а
це означає її новизну; динамічність репортажного опису – в тому, що його автор, як учасник події, може
передати усі нюанси й зміни, а також прослідкувати усі значні повороти події.
У репортажі своє ставлення до описаної події автор може висловити через такі модусні рамки: «Я бачив,
як…..», «Я вважаю, що…..», «Вони повідомили мені, що…..» та ін. Наприклад: На цьому місці я б наголосив на
інших президентських пріоритетах. Скажімо, наповнювати Стабілізаційний фонд для підняття економіки
Віктор Ющенко збирається за рахунок приватизації. Водночас він застерігає від того, щоб приватизація не
перетворилася в новорічний розпродаж потужних підприємств. Однак, поклавши руку на серце, маємо
визнати, що отієї державної власності залишилося вже менше котячих сліз. Окрім «Укртелекому» та
Одеського припортового заводу, ніякі солідні підприємства вже на ум не спадають. Найкращі ж державні
підприємства вже пішли з молотка або за безцінь, або за приватизаційні сертифікати, від яких їхні власники
мало що отримали.
Однак щодо всього масиву землі Президент таких застережень – мається на увазі новорічний
розпродаж – не робить.
Не маю наміру вступати в дискусію щодо потрібності чи недоцільності товарного статусу для
землі. У світі немало успішних прикладів господарювання як за одних, так і за інших умов. Мені лише здається,
що інвесторів від села відлякує не те, що не можна купити землю, а безлад у владі, відсутність осмисленої
державної політики (Сільські вісті, 2008, № 135).
Інформаційні елементи репортажу краще передавати через першу й третю модусні рамки, а
публіцистичні – через другу. У тому чи іншому тексті модусні рамки можуть знаходитися в близькій взаємодії.
Наприклад: Я ліз через пошкоджену арматуру підірваного прикордонного мосту Чолоки і мріяв про бенкет на
аджарській землі, безкровне розв’язання конфлікту і взагалі гуманізм і права людини. Коли безпомічно
видираєшся по руїнах під прицілом трьох аджарських бетеерів, чомусь згадуєш про ці речі. На щастя, чутки
аджарця підтвердилися – півгодини тому пішли на переговори про роззброєння, і шлях на Батумі був
відкритим. «Вирушай, діду, сьогодні піде. Усю ніч будеш веселитися й пити вино», – вимовив похмурий
аджарський солдат, який сидів на броні (Сільські вісті, 2008, № 110).
У цьому прикладі ми бачимо гармонійне поєднання трьох модусних рамок. Автор не тільки описує те,
що відбувається, але й одночасно ділиться своїми міркуваннями й при цьому ще додає погляд третьої сторони.
Наочність – одна з помітних ознак репортажу, яка досягається за рахунок сукупності виразних прийомів.
До них можна віднести: використання в репортажному описі подробиць, послідовне відтворення перебігу події,
показ учасників події через їх портретні та мовні характеристики.
Подробиці в репортажі використовуються для опису природи, місцевості, обставин дії, зовнішніх
характеристик персонажів. При цьому подробиці не повинні бути розгорнутими. Їх основна функція –
утворення певного фону. Не можна забувати, що головне в репортажі – не зображення людської долі, а показ
події у всій її багатоплановості, учасниками якої виступають ті чи інші персонажі.
До важливих характеристик репортажу належить документалізм зображення дійсності. У сучасному
репортажі успішно можуть поєднуватися як інформаційні, так і публіцистичні початки.
Специфіка репортажу як виду спілкування полягає в наступному: 1. Спілкування в репортажі є
дистантним, оскільки співрозмовники розділені простором або часом. При нинішньому розвитку техніки
письмове листування може втрачати ознаки дистантності, наприклад, коли по інтернету можна вести Розділ VІ. Проблеми лінгвістики тексту, дискурсології, дискурс-аналізу

211
«одночасне листування» навіть з декількома партнерами. Так зникає дистантність як тимчасовий розрив у
писемному мовленні. При мовному спілкуванні в репортажі партнери розділені простором, але пов‘язані в часі.
2. Спілкування в репортажі є опосередкованим, тому що здійснюється за допомогою різних технічних засобів.
До видів опосередкованого спілкування належать і лист, і передача інформації по радіо, телевізору, через
книгу, газету тощо. 3. Спілкування в репортажі є усним мовленням – це мотивований живий процес, який
спрямований на реалізацію конкретної цільової установки й протікає на основі зворотного зв‘язку в усному
виді мовної діяльності. 4. Спілкування в репортажі є монологічним. Мова спрямована від якого-небудь органу
ЗМІ до масової аудиторії слухачів або глядачів. 5. Спілкування в репортажі є публічною і масовою
комунікацією. 6. З погляду дотримання / недотримання суворих правил побудови готового тексту розрізняють
спілкування вільне і стереотипне. Спілкування в репортажі може бути і тим, і іншим. Мовний стиль репортажу
залежить від конкретної ситуації, теми розмови, тому можна виділити два види спілкування: вільне й
стереотипне. Звичайно репортаж вимагає особливих правил побудови спілкування. Нормованість спілкування
зовсім не заперечує творчих рішень та імпровізації у виборі оригінального змісту й окремих словоформ.
7. Спілкування в репортажі є комунікативним. Комунікативний режим спілкування в репортажі реалізується в
монолозі / діалозі (рідше) до невидимої аудиторії, тобто до одержувача масової комунікації [5, с. 35-36].
Залежно від предметно-тематичного змісту різні дослідники поділяють репортаж на подійний,
актуальний, тематично-пізнавальний, постановчий, спеціальний, проблемний, розслідувальний.
До основних ознак подійного репортажу можна віднести актуальність і оперативність. Перша ознака
проявляється у тому, що подійний репортаж – це завжди миттєвий відгук на те, що відбувається. Тому саме для
цього різновиду репортажу особливо характерне хронологічне слідкування за подією, точне визначення місця й
часу дії, і, нарешті, заглиблення репортера в саму подію, за рахунок якого створюється «ефект присутності».
Предметом репортажного опису є подія, яка відбувається на очах репортера. Події в структурі репортажного
опису можуть бути різноманітними. Одні з них (наприклад, провалення будинку під землю) можуть
розгортатися швидко й драматично, цілком опановуючи увагу читачів, інші мають уповільнений характер
(наприклад, будування якогось центру), а треті зовнішньо ніяк не виявляються. Для того, щоб розповідь про те,
що відбувається, була цікавою, можна перенестися в минуле, навести якісь історичні та цікаві факти. При описі
події можна піти шляхом хронологічного опису, а можна відкрити мотиви й причини її виникнення. Для
утворення «ефекту присутності» автор може передати читачам свої внутрішні переживання, висунути свою
оцінку події, навести свої коментарі.
Документальність і точність зображення можна досягти шляхом «ефекту наочності». Засоби, за
допомогою яких досягається цей ефект, дуже різноманітні. До них належать: а) використання яскравих деталей
і подробиць; б) використання мовних стратегій: міні-діалоги, міні-інтерв‘ю, репліки, що допомагають
відтворити в репортажі мову діючих героїв.
Проаналізувавши особливості подійного репортажу, можна відзначити, що важливим є створення
«ефекту присутності». Читачі або слухачі повинні бачити очами автора, переживати разом драматичність
розвитку тієї чи іншої ситуації, наочно уявляти час і місце репортажної дії.
Цей вид репортажу орієнтований не тільки на опис події, але й на з‘ясування причин її виникнення. В
аналітичному репортажі можуть бути присутні елементи опису, інформаційні, аналітичні. В аналітичному
репортажі автору дуже важливо показати логіку розвитку події. Для розкриття суті тієї чи іншої проблеми
журналіст може розглянути не одну, а декілька однорідних подій, які відбулися в різний час і в різних місцях,
але зумовлені однаковими причинами. В аналітичному репортажі факти подаються узагальнено, тобто як
деякий висновок уже осмислених автором даних. Наприклад, кореспондент однієї з українських газет,
намагаючись розібратися в причинах зникнення будівельних матеріалів з місця будівництва торговельного
центру у Вінниці, висуває такі версії: «Весь понеділок у мене була екскурсія на місці будівництва центру,
робочого народу наслухався досхочу. Головних версій у працівників три. І в кожній присутнє слово «влада».
1. Міліція зовсім знахабніла, нічого не робить. Тільки штрафи виписує, а із злочинністю боротися не
хоче і навіть не намагається. Винна у всьому влада! На цю тему робітники додають велику кількість
конкретних випадків.
2. Мабуть, це свій. Бо пропажа відбувається в конкретний час, коли нікого немає, або всі на обіді. Слідів
не знайдено, бо можливо знаходиться при владі. Ось і нічого не хочуть робити.
3. Це все влада винна. Платять небагато, а усі хочуть жити, ось і не вистачає потім матеріалів
(Сільські вісті, 2008, № 116).
Отже, у репортажі головна роль належить автору, тому що саме він є основним розпорядником всієї дії.
Жанр репортажу потребує достатньо суворого розташування точки зору спостерігача, майстерного відбору
деталей спостереження з одночасним передаванням миттєвих відчуттів спостерігача-автора. Репортер, маючи
в своєму розпорядженні різні факти, спостереження, враження, погляди, цікаві деталі, стикається з
труднощами їх структурної організації. Одна з них зумовлена потребою зменшення події до декількох
найбільш суттєвих і значних епізодів, які оцінюються та узагальнюються.
Репортаж припускає вкраплення елементів різних жанрів. Жанрова палітра поповнюється новими
різновидами. Сама теорія жанрів вирізняється надзвичайною складністю, багатоаспектністю, перебуває в ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

212
постійному процесі розвитку, видозмінюючись разом з живою й мінливою практикою. На стику жанрів
відображаються «складні життєві відносини, драматичні колізії нашого часу». Репортаж у вищій мірі
оперативний жанр, до якого вдається журналіст, коли образотворчими засобами передає подію, що відбувається
у момент її здійснення. Специфічними рисами репортажу є певна дистанція між автором і реципієнтом – автор і
читач не перебувають у тісній взаємодії у межах однієї системи, локалізованої в просторі та часі. Але навіть у
випадку фізичної відсутності адресата стратегія автора включає в себе адресованість комунікативного акту,
тобто чинник адресата.

Література
1. Бахтин М. М. Проблемы речевых жанров // Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1986. –
С. 250-296.
2. Бовсунівська Т. В. Основи теорії літературних жанрів: монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний
центр «Київський університет», 2008. – 519 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.;
Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
4. Ворошилов В. В. Журналистика. Курс лекций. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2004. – 128 с.
5. Истрате Петру. Лингвостилистические и риторические особенности спортивного репортажа как жанра
СМИ (на материале футбольного репортажа) : дис. …канд. филол. наук : 10.02.01. – М., 2006. – 169 с.
6. Мельник Г.С, Тепляшина А.П. Основы творческой деятельности журналиста. – СПб.: Питер, 2004. – 272 с.
7. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 248 с.
8. Солганик Г. Я. Стиль репортажа. – М.: МГУ, 1970. – 75 с.
9. Шерель А. А. Радиожурналистика. – М.: Изд-во МГУ, Изд-во Высшая школа, 2002. – 304 с.

In the article the description of reporting is considered as a genre of broadcasting. History of study of question
is analysed that classification structure of reportagnih texts. The division is given to reporting depending on subject-
thematic maintenance.
Keywords: reporting, genre, publicist, text, structure of reporting.

Надійшла до редакції 7 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.