Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Тетяна Шкаровська — НАЗВИ ДОБИ ТА ЇЇ СЕГМЕНТІВ У ВЕРБАЛЬНИХ ФОРМУЛАХ ГОВІРОК СЕРЕДНЬОПОЛІСЬКО-НАДДНІПРЯНСЬКОГО ПОРУБІЖЖЯ

У статті проаналізовано назви частин доби та її сегментів у говірках окремої порубіжної діалектної
зони, описано лексеми на позначення частин доби та подано їхнє вживання у вербалізованих конструкціях.
Зроблена спроба дослідження мотивації творення народної номенклатури через опис реалемного вираження
лінгвістичного матеріалу в етнографічному, діалектному просторі говірок; встановлення немотивованого
співвідношення часу і традицій у говірках середньополісько-наддніпрянського порубіжжя.
Ключові слова: говірки середньополісько-наддніпрянського порубіжжя, лексика народного календаря,
номінація частин доби.

У сучасній мовознавчій науці поширеним є системний підхід до вивчення діалектної лексики, а також
дослідження лексики у складі тематичних груп та всебічний і системний опис її. В останні десятиліття з’явився
ряд мовознавчих праць, присвячених теоретичним питанням української діалектної лексики та описові її
окремих тематичних і лексико-семантичних груп, які спираються на дескриптивну репрезентацію номінативних
одиниць (М.Поістогова, Р.Омельковець, Т.Тищенко, М.Бігусяк, та ін.). Теоретичним питанням формування і
функціонування лексико-семантичної системи діалектної мови присвячено праці П.Гриценка [Гриценко 1984],
які спираються на вивчення семантичних зв’язків лексем, що є спорідненими денотатами. Дослідженням
етносимволіки слова і висловлення, а також теорії номінації, що входить у коло етнолінгвістичних досліджень,
займається В. Жайворонок [Жайворонок 2001]. Мотиваційний аспект діалектної мови вивчають науковці
Г.Аркушин, Н.Цимбал. Схему опрацювання лексичної одиниці, в якій ключовими виступають контекстні
ситуації, що ілюструють значення слова, подає Т.Григоренко [Григоренко 2005]. Назви часу в календарній
обрядовості висвітлюють у своїх публікаціях І.Круть [Круть 2004], Н.Алатирєва [Алатирєва 2002], М.Джиоєва
[Джиоєва 2002].
Лексика народного календаря привертала увагу вітчизняних та російських етнолінгвістів Б.Рибакова,
В.Гармашова, Т.Агапкіної, В.Доманицького, В.Проппа, дослідників діалектної мови, зокрема, В.Карпової,
І.Колісника, В.Конобродської. Зокрема, народний календар в етнокультурному аспекті розглядає С.Толстая
[Толстая 2005], яка у наукових розвідках подає семантичні формули народних обрядів у структурі тексту,
аналізує структурні параметри ритуалів, семантичні зв’язки текстів із загальною семантикою календарних свят.
Вивчення порубіжних діалектних зон становить нині особливий розділ слов’янської лінгвогеографії зі
своїм специфічним об’єктом, особливою проблематикою і спеціальною методикою. Досліження спирається на
останні публікації та наукові розвідки Т.Щербини [Щербина 2003], де проаналізовано середньонаддніпрянське-
степове суміжжя в світлі ізоглос. І.Рябець [Рябець 1999] розглядає говірки центральнополісько-наддніпрянської
суміжності. У праці В.Дворянкіна [Дворянкін 2006] досліджено номінативні процеси у східностепових
говірках, також мовознавець аналізує стан дослідження номінативних процесів у діалектній мові. Вивченню
фонетичної системи говірок під впливом соціально-культурних чинників на межі середньонаддіпрянського і
поліського суміжжя присвячено праці В. Михайленка [Михайленко 2002], де також подана сучасна
міждіалектна диференціація. У працях Р. Сердеги [Сердега 2005] описано лексику господарювання старожитніх
говорів Слобожанщини. Структурну організацію і динаміку побутової лексики південнослобожанських говірок
наводить Л. Тищенко [Тищенко 2002].
Враховуючи значні досягнення в питаннях опису лексики діалектів, все ж можна сказати, що про склад і
поширення номінативних одиниць багатьох тематичних груп і діалектних зон інформація відсутня. Це
стосується, зокрема, і середньополісько-наддніпрянського порубіжжя, лексичний склад якого не був об’єктом
наукового вивчення, практично не вивченою залишається народна календарна термінологія, бракує окремого
дослідження діалектних назв доби та її сегментів у говірках порубіжжя .
У цьому контексті окреслена проблема має зв’язок з науковими темами відділу діалектології Інституту
української мови НАН України «Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний і гносеологічний аспекти»
та практичними завданнями сучасної лінгвістики: введення в науковий обіг нового діалектного матеріалу, який
може стати складником баз даних для Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови.
Метою статті є визначити склад лексики на позначення доби та її сегментів у говірках середньополісько-
наддніпрянського порубіжжя, з’ясувати роль, особливості функціонування лексичних синонімів слова доба.
Основне завдання – дослідити як твориться народна номенклатура, порівняти часові рамки доби та її
частин як час, що існує об’єктивно й уявно (в мовній картині світу діалектоносіїв).
У говірках середньополісько-наддніпрянського порубіжжя зафіксовано такі назви доби як сутки, день.
Найпоширенішою у говірках у зн. ’доба’ є лексема день, яка позначає час, що дорівнює дню і ночі [|йак у |йіх
ко|рова неи мог |ла оте и |литис/ |ц/ілий |ден/ / то |так до | ранку і неи |стало |тойі ху|добини //] (Блш.), світлу
© Шкаровська Т.В., 2009 Розділ VIІ. Особливості говорів української мови та проблеми соціолінгвістики

247
частину доби [у неид/іл /у ўден/ збие|ралис/ гу|л/ат/ у | кол/ца / |йосип ба|л/ак розда|йе / по|йехал/і / по|йехал/і / голо|ва
або це . . |.низ / а тог|д/і за те ха|пайуц/:а //] (Пуст.), певний святковий період ( календарна дата) [на |ден/ |тр/ійц
і ла|мали г’іл|ки |липи / ки|дали на до|л/іўку на |три |дн/і //](Хрп.), час у межах доби, заповнений діяльністю [ |поки
|ден/ / то гу|л/али на |вулиц/ах / |соб’і веисеи|лилис/ / | хлопц/і | грали гар|мон/ійу//] (Івн.). Номен день у зн. ’доба’ в
говірках реалізує значення у моделі «вказівний займенник + ’день’». Ця мовна конструкція вживається
переважно для називання світлої частини доби [у |нас |корови з |паш’і жеи|нут/ |поки той |ден/ // ] (Бр.п.).
Лексема сутки у зн. ’доба’ зафіксована в мовленнєвій ситуації, коли йдеться про вимір часу для
приготування якоїсь страви [ко|лис/ ва|рили |квашу до |каш’і / |парили |воду /мо|чили на |сутки |житн/у кру|пу та
ва|рили / і |с/імн/а |мн/али на |кашу //] (Фср.); пов’язаній з лікувальними діями, замовляннями чи лікувальною
магією [|йак пеи |че у |груд/ах |сутки чи |б’іл/ш / |треба |дати о|пару га|рачого чи |диму з пеи|ч’і дос|тат/ //] (Бкл.).
Лексеми день і сутки, зафіксовані у говірках, позначають часовий проміжок чи момент дії, що
відбудеться згодом: [у |трет/ій чи у деиў|йатий |ден/ |п /ісл/а |похорону |неисли |земл/у з мо|гили і |хл/іб до |церкви /а
|бат/ушка |правиў //] (Пуст.), [на |друг’і |сутки |рожеиниц/і по|ложеино пок|ласти ў ко|лиску но|жа / од |зглазу
ди|тини //] (Фаст.).
У «Словарі української мови» за ред. Б. Грінченка слово доба подане у значеннях ’сутки’, ’пора, время’,
’возрастъ’ [Грінченко: 395]. У сучасній українській літературній мові слово доба вживається зі значеннями:
1) проміжок часу, протягом якого земля робить один оберт навколо своєї осі: день і ніч; 2) розм. те що пора,
період; 3) тривалий проміжок часу, який виділяють за яким-небудь характерним явищем. У обстежуваних
говірках не зафіксовано вживання у значенні ’доба’ назв днина, пора, время, возрастъ, поданих у СУМ та у
«Словарі» за ред. Б. Грінченка.
У наведених прикладах лексеми день, сутки, доба є лексичними синонімами. Маючи декілька відтінків
значення, слово доба виявляє розбіжності лексичної сполучуваності у всіх його синонімічних варіантах.
Мовознавець М. Кочерган [Кочерган 1980] всі випадки обмеження сполучуваності рівнозначних лексико-
семантичних одиниць зводить до двох основних факторів: 1)тяжіння семантичної статури слова як лексеми в
цілому над кожним його лексико-семантичним варіантом; 2)уникання неоднозначності, або омонімічне
відштовхування [Кочерган 1980: 117]. Із названих М.Кочерганом двох чинників у говірках досліджуваного
порубіжжя превалює перший. Ним зумовлюється переважна кількість синтагматичних обмежень. Особливість
функціонування лексико-семантичних варіантів орієнтується на специфіку мікросистеми в цілому, якою є
семантика багатозначного слова доба, особливо на семантичну домінанту слова. Допустимими виявились ті
сполучення, які є нормативними з основним значенням. Так слова день (у зн. ’доба’) і доба в говірках є
абсолютними синонімами, їх семантичний обсяг повністю збігається, однак не в усіх наведених випадках мовці
послуговуються словом день замість доба, бо це алогічно відносно значення «світла частина доби», яке у
сучасній українській мові є основним значенням слова день [СУМ, ІІ, с.316].
Діалектоносії у визначенні часових меж частин доби орієнтуються на народні спостереження, на види
господарської діяльності, побутові реаліїі та обрядодійства, виконання яких відбувається у стійкі, закріплені за
ними періоди. Визначення меж частин доби мовці пов’язують: 1)з часом вживання їжі: [|п/ісл/а о|б’іда це |
полуден/ //] (Фаст.), 2) зі станом неба: [йак |з/ірки неи|ма на |неб’і / то |ранок//] (Бр.п.); [йак |смеркне/ то
за|к’інчиўс/а |веч’ір/ л/а|гай |спат/ до |ранку//] (Мтш.); 3) із закінченням частини роботи в полі та годуванням
худоби: [прий|шов з |пол/а / го|дуй ху|добу / то й о|б’ід] (Хрп.); 4) з положенням сонця на небі: [|ставили |ногу і
ди|вилис // йак |т/ін/ нап /іў|шага |ўже / |значит\ о|б’ідн/а по|ра насту|пила //] (Фср.).
На основі даних опитування діалектоносіїв за спеціальною, укладеною автором програмою, з’ясовано,
що з такою частиною доби як ранок більше пов’язане виконання господарських робіт, тому слово ранок
вживається переважно у реаліях господарського буття, побуті, обрядах, пов’язаних з частиною доби, яка настає
після ночі (виступає іменником або прислівником) [|зранку | мати за|ран/і |ставила | пр/а сти / то йа і ўста|йу /
дар|ма / шчо з |досв/іток //] (Фср.), [у су|боту | рано |мати про|сила на коро|вай // ] (Мтш.), [|рано у понеи|д/ілок
|йшли на даро|визну до моло|дoйі //] (Івн.), [ у неи|д/іл\у |зранку ос|в/ачуйец/:а веир|ба //] (Щрб.). «Словник
української мови» за ред. Б.Грінченка подає варіанти слова ранок: «утро», «рано-вранці», за якими закріплене
однакове значення [Грінченко: 6].
У сучасній українській мові номени на позначення частин доби значно розширили своє значення. У СУМ
та ТСУМ зафіксовано такі значення слова ранок: 1) « частина доби після ночі, початок, перші години дня», 2) у
сполученні з прислівником вранці – «дуже рано, на світанку, спозаранку» [ТСУМ, ІІІ, с.98]; Словник синонімів
української мови (далі ССУМ) наводить такі варіанти вживання лексеми ранок: поранок, світанок, розсвіт,
переддень [ССУМ, ІІ, с.515]. Лексичним синонімом до слова ранок є слово вдосвіта, яке подане у зн. «дуже
рано, перед світанком» [ССУМ, І, с.172], зафіксовано варіанти слова ранок: на світанку, рано-пораненьку, на
зорі [ТСУМ, І, с.135]. Назва вечір у говірках лежить в основі кількох складових номінації обрядів. З лексемою
вечір у говірках пов’язані певні обмеження в діях [|йак ма |ла ди|тина |родиц: /а / то в|вече ир /і неи сп /і |вайут/ /
бо |буде у|с\у | н/іч сп/і|ват/ //] (Брн. П.), початок готування обрядових страв [|звечора на |хл /іб і |паски м’і|сили |т
/істо / бо у су |боту пе ик |ти//] (Бкл.), час відпочинку та відвідування церкви, певні обряди, пов’язані з весіллям
[у неи|д/іл/у бу|ло й на веи |черну до |церкви хо|дили //] (Щрб.), [на веичор |ниц /ах і | менш’і |мн /али ко |нопл /і / а
|брат зане|се у |хату |р/адно з осо|ки / то на |йому по/с/адут/ у/с /і й вишие/вайут/ /ц /ілий /веч’ір//] (Сркт.), ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

248
[у\вечеир/і д/іў|чата га|дали // у|вече ир /і помие|нал\ного |дн/а на мо\гилки кла |дут/ пеи |чене / поми |найут/ //] (Івн.),
[йак св/а\ти |йдут/ / то |ввече ир /і або вно |ч’і // ка |зали / шчо |сватат/ |треба у чеит|вер |проти |пйатниц/і / бо
|кажут/ / |шчо |ц/ого |вечора і пас|тух свие|н/ачий зас|ватайец:/а //] (Фср.); [у|вечеир/і у р/ад|н/і ўсе з |хати моло|да
й переи|носит/ до |його//] (Сркт.).
Часові значення лексеми вечір у сучасній українській мові подано як « частина доби від кінця дня до
початку ночі» [СУМ, І, с.344], поряд наведено похідні слова із такими значеннями: вечерня – у зн. «служба
християн»; вечорина – у зн. «дівич-вечір»; вечірки – у зн. «вечорниці»; вечорниці – у зн. «вечірні зібрання
молоді» [ТСУМ, І, с.187].
У говірках не зафіксовано вживання лексеми підвечірок, поданої у СУМ у зн. «пора доби перед вечором»
і наближеної за часовим значенням до слова вечір. У окремих респондентів зустрічалось слово підвечірок, яке
має інше значення, напр.: [п /ідвеи |ч’ірок у нас / це ко|ли по|ра веи|чер/ат/ //] (Фаст.).
Близький семантично до назви вечір номен досвідки не властивий сучасному мовленню діалектоносіїв
порубіжжя, бо в говірках процес функціонування окремих назв частин доби активний лише в старшовіковому
мікроконтинуумі. Це пов’язано з планом побутування тих чи інших реалій в житті мешканців порубіжжя. На
сьогодні така реалія як досвідки у зн. – «збирання молоді для розваг та виконання певних видів робіт» зникли
як сам обряд, але зважаючи на відсутність розмежування говірок на старожитні і новожитні (за П. Гриценком),
розглядаємо лексему досвідки як таку, що наявна у мовленні діалектоносіїв обстежуваної порубіжної зони.
Значення реалемного плану назви досвідки в говірках збігається зі значеннями, поданими у СУМ:
1) «зібрання сільської молоді, організовані для спільної праці та розваг в осінній і зимовий період; 2) «час доби
перед сходом сонця, світанок, передсвітанок» [СУМ, ІІ, с.383]. Напр.: [на |досв /ідках і са|ма |пр/ала / на ст/і|лец/
мо|тала / а то і виши|вали з д/іў |чатами //] (Хрп.); [на |досв/ідки хо|дили до ўдо|ви / во|на бу\ла досв/іт|чанойу
|мат/ірйу //] (Блш.); [за |хату на |досв/ідки ми в/ідроб|л/али / чи у су|боту |хату мас|тили / чи ва|лили \вал] (Щрб.);
[йак |св/ато / то у |той \хат /і / де |досв/ідки чи ве ичор|ниц/і д /іў|чата пона|вар /уйут/ ки|с /іл/ з бузие|ни / пеи |чут/
пиеро|ги з бур/а|ками / бо ро|бит / не и |можна бу|ло //] (Сркт.). У порубіжжі зафіксовано також визначення
досвіток як «часу перед ранком» [йак за|жеўр/іло / а на |неб’і зо|р/а / то |досв/ідки//] (Бкв. Гр.). У значенні
«предрассветное время» номен досвідки фіксує і «Словник української мови» [Грінченко, І, с.428].
У говірках середньополісько-наддніпрянського порубіжжя назви частин доби виступають як окремими
лексемами так і сполученнями слів та мають обрядове наповнення. Так сполучення слів до схід сонця, на зорі,
перед світом у обстеженому ареалі говірок вживаються у значенні ’ранок’: [на зо|р/і |треба у|миц/: а св/а|ченойу
во|дойу і ху|добу покро|пит/ //] (Бкл.), [|переид |св/ітом ў|же помо|л/ус/а / а тог|д/і |зразу до|йу ко|рову //] (Сркт.);
[на |новий |р /ік до |сх’ід |сонц /а з | хати вие |носат/ |см’іт/:а і обси \пайут/ |ним |сaд / то |буде р /ас \ний
вро\жай //] (Івн.). Стійкі сполуки слів багатий вечір, свят-вечір, дівич-вечір вживаються у зн. ’вечір’: [д/і|вич
|веч’ір у су|боту / а кн/а|гин/а |ходит/ |просит/ / при |ход /ат |л /уди /а ми йіх тих | дружок і неи |знайем у|с/іх//]
(Фср.); [|переид ба|гатим |вечором м’і \сили кни|ш’і //] (Івн.); [|п /ісл /а |паски св /а|т/і вечо|ри |ш’іст/ |тижн /іў /
|треба сп/і|ват/ / гу|л/ат / / ро|бит/ неи по|ложе ино //] (Пуст.).
Отже, значення номена доба (день, сутки) в говірках порубіжжя відмінне від значення, за яким чітко
закріплені проміжки астрономічного часу, та має різні тлумачення, які через реалемне вираження моделюють
стійкі поняття, закріплені у свідомості діалектоносіїв [Гриценко 1984: 34]. Увербальних формулах говірок у
значенні ’доба’ виступають лексеми сутки, день, що репрезентує явище лексичної сполучуваності у
синонімічних варіантах темпоральних іменників. Аналіз досліджуваних лексем виявив відтінки значень назв
доби та її сегментів у говірках діалектного порубіжжя, які функціонують у сполученні з прийменниками,
вказівними займенниками.
Дослідження показало, що аналізована лексика у говірках позначає час, пов’язаний з побутом та
веденням господарства, ілюструє принцип творення народної номенклатури, зокрема, поняття уявного часу. У
подальшому необхідно дослідити весь комплекс темпоральних лексем ТГЛ народний календар, здійснити
систематизацію та класифікацію матеріалу на основі лексико-семантичного та дериваційного аналізу.

Література
Алатирєва 2002: Алатирєва Н. Б. Номінативна ланка в середовищі українського обрядового гіпертексту:
Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 2002. — 16с.
Григоренко 2005: Григоренко Т. В. Етнографічна лексика і фразеологія у складі української літературної
мови: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут
філології. — К., 2005. — 19с.
Гриценко 1984: Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики. – К.: Наукова думка, 1984. – 227 с.
Грінченко: Словарь української мови в 4т. / Упорядник Б. Грінченко. – К.: Наукова думка, 1996. Т. 1- 4.
Дворянкін 2006: Дворянкін В.О. Номінативні процеси в українських східностепових говірках: Автореф.
дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. —
Луганськ, 2006. — 23с.
Джиоєва 2002: Джиоєва М.Г. Російська часова лексика як фрагмент мовної картини світу: Автореф.
дис… канд. філол. наук: 10.02.02 / Таврійський національний ун-т ім. В.І.Вернадського. — Сімф., 2002. — 16с. Розділ VIІ. Особливості говорів української мови та проблеми соціолінгвістики

249
Жайворонок 2001: Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень //
Мовознавство, 2001. – №5. – С.48-63.
Кочерган 1980: Кочерган М.П. Слово і контекст. Лексична сполучуваність і значення слова. – Львів:
Вища школа, 1980. – 184 с.
Круть 2004: Круть І.Ю. Лексика календарно-обрядової поезії: структурно-семантичний та стилістичний
аспекти: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира
Винниченка. — Кіровоград, 2004. — 20с.
Михайленко 2002: Михайленко В.М. Динаміка середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя
у світлі ізофон: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України; Інститут української мови. — К.,
2002. — 24с.
Рябець 1999: Рябець Л. В. Словозміна іменника в говірках центральнополісько- середньонаддніпрянської
суміжності: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України. — К., 1999. — 16с.
Сердега 2005: Сердега Р.Л. Лексика традиційного господарювання в говорах Центральної
Слобожанщини (Харківщини): Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський національний ун-т
ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2005. — 20с.
СУМ: Словник української мови: В 11-ти томах. – Київ, 1970-1980. – Т. І – XІ.
CCУМ: Словник синонімів української мови в 2 т. – К., 2006. – Т.1. – 1026с.; Т.2. – 954с.
ТСУМ: Тлумачний словник української мови в 4 т. Т.1. Т. 3. – К., 2006. – 925 с.
Тищенко 2003: Тищенко Т. М. Подільсько-середньонаддніпрянське суміжжя у світлі ізоглос: Автореф.
дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2003. — 19с.
Толстая 2005: Толстая С. М. Полесский календарь. – М., 2005. – 600с.
Щербина 2003: Щербина Т. В. Середньонаддніпрянсько-степове діалектне порубіжжя у світлі ізоглос:
Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України; Інститут української мови. — К., 2003. — 23с.

Список умовних скорочень
(всі села порубіжної діалектної зони знаходяться в Київській області)
Бкл. – с. Бакали, Білоцерківського р-ну, Блш. – с. Блошинці, Білоцерківського р-ну, Бкв. гр. – с. Бикова
Гребля, Білоцерківського р-ну, Бр.п. – с. Бране поле, Богуславського р-ну, Івн. – с. Іванівка, Білоцерківського
р-ну, Мтш. – с. Матюші, Білоцерківського р-ну, Пуст. – с. Пустоварівка, Білоцерківського р-ну, Сркт. –
с. Сорокотяги, Білоцерківського р-ну, Фаст. – с. Фастівка, Білоцерківського р-ну, Фср. – с. Фесюри,
Білоцерківського р-ну, Хрп. – с. Храпачі, Білоцерківського р-ну, Щрб. – с. Щербатинці, Білоцерківського р-ну.

In this artikle the following subjects have been analized: the names of the words related to time and its segments
in accents in the separate dialekt border region; the language units for indikating parts of the day and using them in
verbal construction have been described.
Keywords: dialecticium, accents, time-words, vocabulary from the folk calendar.

Надійшла до редакції 15 жовтня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.