Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Ірина Процик — ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК ВЛАСНИХ НАЗВ

У статті представлено специфіку опрацювання лінгвокраїнознавчого словника власних назв української
мови, призначеного насамперед для вивчення української мови як чужої. Основну увагу зосереджено на
лінгводидактичній цінності цієї лексикографічної праці, необхідної на заняттях із чужоземцями. Детальний
аналіз словникового матеріалу здійснено на прикладі однієї з тематичних груп, уміщених у словнику –
астронімічних назв. Ознайомлення з українськими астронімами дозволить чужинцям пізнати фрагмент
мовної картини світу українців, а також допоможе з’ясувати особливості процесу номінації астрономічних
об’єктів в українській мові.
Ключові слова: вивчення української мови як чужої, українська лексикографія, лінгводидактика,
лінгвокраїнознавчий словник власних назв, онім, астронім, семантизація, астрономічна назва, навчальні
тексти для вивчення української як чужої.

Навчальна лексикографія як один із перспективних напрямків сучасної української лінгводидактики має
на меті описати лексику та підготувати найрізноманітніші навчальні словники для вивчення української мови
як чужої. Укладання лексикографічних видань, які б використовували для навчання української мови
чужоземців, в українському мовознавстві потребує особливої уваги, бо тут відчувається недостатність
опрацювання проблематики, а відтак і чимало лакун.
Лінгвокраїнознавчий словник є одним із важливих типів навчальних лексикографічних праць, його
мета – подати різні тематичні групи національно значущих лексичних одиниць мови, ознайомити чужоземців з
найвагомішими національними реаліями, позначеними власними назвами. Методику, за якою здійснюють
© Процик І.Р., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

260
відбір лексики до такого типу словника та презентацію матеріалу в ньому, запропонували російські мовознавці
Є.Верещагін та В.Костомаров1.
У лінгвокраїнознавчому словнику семантизують лексику, що відображає історію, спосіб життя, традиції
та звичаї народу, мову якого вивчають чужоземці. Адже відомо, що чужинці найчастіше мають труднощі з
адекватним сприйняттям національно-специфічних образних засобів мови, що репрезентують самобутню
культуру народу. Основним завданням лінгвокраїнознавчого словника є ефективне використання лексики як
одного із засобів донесення інформації, допомога чужоземцям правильно розуміти й використовувати
безеквівалентну та фонову лексику. В українській лексикографії ці завдання частково виконують словники –
«Знаки української етнокультури: Словник-довідник» В.Жайворонка2, «Шкільний словник з українознавства»
О. Потапенка та В. Кузьменка3 та «Україна в словах. Мовнокраїнознавчий словник-довідник»4, який
підготували викладачі Волинського державного університету імені Лесі Українки. Проте видання, у якому було
б комплексно описано власні назви в лінгвокраїнознавчому аспекті, в українському мовознавстві ще немає.
Колективна праця науковців кафедри українського прикладного мовознавства Львівського національного
університету імені Івана Франка «Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови» − це спроба
заповнити таку прогалину в українській лексикографії.
Як пише у загальній передмові до всіх зшитків словника керівник авторського колективу Зоряна Мацюк,
«Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови – це перша в українській навчальній
лексикографії праця, написана з урахуванням вимог, які ставляться до видань такого типу. Його мета –
ознайомити іноземців з окремими історичними, географічними, етнографічними, суспільно-політичними,
громадськими, культурними реаліями України, позначеними власними назвами, що становлять фонд
безеквівалентної та фонової лексики української мови. Цей лексикографічний посібник увійде до навчально-
методичного комплексу матеріалів, призначених для використання в процесі вивчення української мови як
іноземної»5.
Лексикографічні праці такого типу укладають переважно за тематичним принципом, тому реєстровими
одиницями лінгвокраїнознавчого словника стали оніми різних тематичних груп.
До першого з п’яти випусків, які вже побачили світ, «Географічні назви»6, увійшли оніми, що є
номінаціями населених пунктів (Батурин, Запоріжжя, Канів, Київ, Львів, Полтава, Харків, Чигирин,
Чорнобиль), регіонів України (Бойківщина, Буковина, Волинь, Галичина, Гуцульщина, Закарпаття, Лемківщина,
Поділля, Полісся, Слобожанщина), водних (Азовське море, Західний Буг, Південний Буг, Десна, Дніпро, Дністер,
Дунай, Збруч, Золота Липа, Свитязь, Синевир, Тиса, Черемош, Чорне море) і гірських (Говерла, Карпати,
Маківка, Чорногора) масивів. Автори цього випуску Зоряна Мацюк, Ніна Станкевич та Ольга Кровицька
описали 45 одиниць.
Другий зошит – «Назви релігійних свят»7, автором якого є Леся Антонів, подає 14 номінацій, що входять
до системи великих свят церковного літургійного року, зокрема: Благовіщення, Великдень, Вербна неділя, Зелені
свята, Миколая, Петра і Павла, Покрова, Преображення Господнє, Різдво, Стрітення тощо.
У третьому випуску словника – «Назви державних свят та пам’ятних дат» автора Дарії Добрусинець8,
описано 8 найменувань національних свят та знаменних днів, які відзначають в Україні: День Конституції
України, День матері, День незалежності України, День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій,
День соборності України, День української писемності та мови, Новий рік та ін.
Четвертий зшиток «Астрономічні назви»9 авторів Ірини Процик та Галини Тимошик уміщує опис
25 онімів, серед яких назви астрономічних об’єктів: Борона, Великий Віз, Волопас, Волосожар, Вранішня зоря,
Гончаки, Дівка з відрами, Земля, Квочка, Коза, Косарі, Криниця, Малий Віз, Місяць, Сонце, Стожари, Хрест,
Чепіги, Чумацький Шлях тощо.

1
Верещагин Е., Костомаров В. Состав семейства учебных лингвострановедческих словарей: ономастический
словарь // Актуальные проблемы учебной лексикографии. – М., 1977. – С. 118-135.
2
Жайворонок В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К., 2006. – 703 с.
3
Потапенко О., Кузьменко В. Шкільний словник з українознавства. – К., 1995. – 291 с.
4
Україна в словах: Мовнокраїнознавчий словник-довідник / Упорядник і керівник авторського колективу
Н.Данилюк. – К., 2004. – 704 с.
5
Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 1. Географічні назви / Уклад. О. Кровицька,
З. Мацюк, Н. Станкевич. – Львів, 2005. – 90 с.
6
Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 1. Географічні назви / Уклад. О. Кровицька,
З. Мацюк, Н. Станкевич. – Львів, 2005. – С.4.
7
Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 2. Назви релігійних свят / Уклад. Л. Антонів.
– Львів, 2006. – 67 с.
8
Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 3. Назви державних свят і пам’ятних дат /
Уклад. Д. Добрусинець. – Львів, 2006. – 72 с.
9
Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 4. Астрономічні назви / Уклад. І. Процик,
Г. Тимошик. – Львів, 2006. – 140 с. Розділ VIII. Проблеми ономастики

261
До п’ятого випуску словника, що має назву «Власні імена людей»10, його автори Віра Кужелюк і Дарія
Якимович-Чапран умістили 16 найуживаніших серед українців імен: Андрій, Богдан, Василь, Володимир,
Галина, Ганна, Григорій, Іван, Катерина, Марія, Микола, Наталія, Оксана, Олена, Петро, Тарас.
Підготовлено до друку шостий зшиток лінгвокраїнознавчого словника власних назв «Назви пам’яток
природи» (автор – Ірина Процик), що презентує 33 одиниці, та сьомий зошит «Архітектурні пам’ятки» (автор –
Зоряна Василько), який уміщує 23 назви. Триває робота над опрацюванням тематичної групи «Назви
політичних і громадських організацій» (автор Оксана Костів).
Планувалося, що словник охоплюватиме лінгвокраїнознавчий опис близько 100 назв, але вже зараз
видно, що кількість номінацій у лексикографічній праці буде більшою. Якщо дехто з авторів мав труднощі з
відбором лексем до словника, то, описуючи, зокрема, українські астрономічні назви, довелося вирішувати
протилежну проблему – кількість українських астронімів, які мають лінгвокраїнознавчий потенціал, не
перевищує 25 одиниць.
Кожен зшиток словника супроводжується науковою статтею про певну групу онімів, методологічною
статтею про лексикографічне опрацювання власних назв відповідної тематичної групи та списком умовних
скорочень. У методологічних заувагах окреслено структуру словника, особливості побудови словникової статті,
що зумовлені характером онімів і текстів, у яких вони функціюють, також пояснено використану систему
спеціальних позначок. У власне словниковій частині поєднано лінгвістичну й культурологічну інформацію.
Лексикографічний опис власних назв доповнюють тексти лінгвокраїнознавчої тематики, зміст яких пов‟язаний
із реєстровими одиницями. Тексти для читання розміщено після словникової частини.
У нашій статті зупинимося на особливостях презентації матеріалу у зшитку «Астрономічні назви».
Структуру цього випуска словника є тричленною: вступна частина, що складається з наукової статті
„Астроніми в лінгвокраїнознавчому словнику власних назв української мови”, інструкції „Як користуватися
словником” та списку умовних скорочень; основна, власне словникова, частина, у якій семантизовано відібрані
безеквівалентні та фонові одиниці; а також додатки – тексти для читання та список літератури.
Реєстрові слова розташовано у словнику за абеткою і подано великими літерами. У загальний алфавітний
список включено також усі синонімічні назви реєстрового слова із відсиланням до відповідної словникової
статті, наприклад: МОЛО΄ЧН│А ДОРОГА див. Чумацький Шлях. Сама словникова стаття містить реєстрову
одиницю (іменник або номінативне словосполучення) та її граматичну характеристику, супровідні мовні
відомості, а також семантизацію реєстрової одиниці. Окрім лінгвокраїнознавчого опису астронімів, словникові
статті, зважаючи на навчальне призначення словника, містять мінімум граматичних відомостей про лексеми-
гасла.
Реєстрові одиниці подаються у початковій формі із зазначенням місця наголосу: називний відмінок
однини або називний відмінок множини, якщо реєстрові одиниці не мають форми однини. Якщо реєстрова
одиниця є змінним словом, то змінна частина відділяється вертикальною рискою, наприклад: КВО΄ЧК│А,
КРИНИ΄Ц│Я. Після цього зазначено форму родового відмінка однини і рід (ч., ж., с.), наприклад: БОРОН│А΄,
-и, ж. Якщо слово незмінне, то його введено в словник з позначкою незм. Іменники, які вживаються лише в
однині, мають позначку одн., а ті, що мають тільки форму множини, позначають мн., наприклад:
НОВОМІСЯЧЧ│Я, одн., СТОЖА΄Р│И, мн.
Якщо реєстрова одиниця є номінативним словосполученням, граматичну характеристику подано до всіх
змінних слів, наприклад: ПОЛЯ΄РН│А ЗІ΄РК│А, -ої -и, ж. Якщо у словосполученні змінюється тільки форма
стрижневого слова, то його словоформу в родовому відмінку подано повністю, наприклад: ДІ΄ВЧИН│А
З ВІ΄ДРАМИ, Дівчини, ж.
Вказівка лише на форму родового відмінка при реєстровій одиниці означає, що форми інших відмінків
творяться за регулярними моделями та зі збереженням місця наголосу. Якщо є відхилення від регулярного
творення відмінкових форм (зміна наголосу, чергування голосних, приголосних звуків, поява вставних звуків
тощо), тоді подають ті форми, які відображають усю парадигму словозміни, наприклад: ВЕЛИ΄К│ИЙ ВІЗ, -ого
воза, ч. Усі гаслові лексеми доповнено супровідними мовними відомостями. Лексичні синоніми до реєстрових
одиниць подано після граматичної характеристики в круглих дужках погрубленим курсивом, наприклад:
КОСАР│І΄, -ів, мн. (Граблі, Коси, Мисливець, Оріон, Полиця).
До реєстрових одиниць подано також чужомовні відповідники грецькою і латинською мовами, а також
англійською, німецькою, польською і російською. Їх уведено після лексичних синонімів у круглих дужках,
наприклад: ВОДОЛІ΄Й, -я, ч. (Водяр, Водолив) (лат. Aquarius, англ. Aquarius, Water Bearer, Water-carrier, нім.
der Wassermann, пол. Wodnik, рос. Водолей). Кореневоспоріднені слова подано погрубленим шрифтом з нового
рядка і позначено зірочкою *, наприклад: *Землянин, земний.
Семантизація реєстрової одиниці містить тлумачення змісту поняття та пояснення лексичного фону
реєстрового слова. Визначення поняття реєстрової одиниці подано з нового рядка після кореневоспоріднених
слів. Воно принципово не відрізняється від традиційних пояснень у тлумачних словниках української мови,

10
Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 5. Імена людей / Уклад. В. Кужелюк,
Д. Якимович-Чапран. – Львів, 2007. – 60 с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

262
наприклад: ЗЕМЛ│Я΄, -і, ж. (гр. , лат. Terra (f), англ. the Earth, нім. die Erde, пол. Ziemia, рос. Земля).
*Землянин, земний. Третя за порядком від Сонця планета Сонячної системи, єдина, на якій існує життя.
Обертається навколо своєї осі та Сонця по еліптичній орбіті; має один природний супутник.
Тлумачення інших значень реєстрової одиниці є допоміжним і зазвичай пов‟язане з відображенням
характеру багатозначного слова. Тлумачення може містити також енциклопедичні відомості. Термінологічні
сполуки потлумачено з урахуванням визначень, які подає спеціальна наукова література, словники термінів.
Пояснення лексичного фону слугує для того, щоб донести до читача інформацію, яка в українців
асоціюється з явищем, позначеним реєстровою одиницею. Серед цих відомостей – коло загальновідомих знань
про явище або об‟єкт, що названо реєстровою одиницею, інформація, яку засвоюють у процесі пізнання
національної культури, емоційно-асоціативний комплекс, пов‟язаний з реєстровою одиницею та символічне
значення.
Погрубленим шрифтом у тексті словникової статті виділено слова і словосполучення, які
використовують для семантизації реєстрової одиниці і належать до безеквівалентної чи фонової лексики
(у дужках може бути подано мінімальне пояснення цих лексем), наприклад: коромисло (дерев‟яна вигнута
палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою).
Останній абзац словникової статті містить матеріал, який відображає тематико-ситуативні зв‟язки
реєстрового слова та ілюструє його вживання в контексті. З позначкою ** (дві зірочки) введено у структуру
словникової статті стійкі вирази (фразеологізми, прислів‟я, приказки, перифрази, крилаті вирази, усталені
лексичні словосполучення), наприклад: **Блакитна планета. З позначкою *** (три зірочки) подано
словосполучення, що містять постійні епітети, з якими вживають реєстрове слово, наприклад: ***Місячне
затемнення, місячний календар. Уривки пісень, поезій, прозових художніх та науково-популярних творів
подають у кінці словникової статті з позначкою **** (чотири зірочки), наприклад:
****Хоч і знайшов я бога в Аполлоні,
Та тільки Вам – душі моєї жар,
Сузір‟я зорь моїх, Волосожар,
Захований у серця темнім лоні (Євген Маланюк).
Як окремі словникові статті в лінгвокраїнознавчому словнику подано назви різних фаз Місяця, зокрема
тих, які є найфункціональнішими в мові (МОЛОДИК, ПОВНИЙ МІСЯЦЬ).
Наприкінці трьох словникових статей (ВОЛОСОЖАР, КВОЧКА, СТОЖАРИ) подано перехресні
відсилання – Див. також…, що зумовлено специфікою цих астронімів в українській мові – вони є
найуживанішими назвами сузір‟я Плеяд, проте в основу самих номінацій покладено різні асоціації. Тому
відомості, подані у кожній окремій словниковій статті, варто доповнити інформацією з двох інших.
Лексикографічний опис астронімів доповнюють тексти лінгвокраїнознавчої тематики, як правило, це –
уривки з прозових і поетичних творів класиків української літератури, фольклорні твори, а також фрагменти з
науково-популярної літератури (тексти цього стилю адаптовано відповідно до потреб реципієнта-чужоземця).
Особливості різних груп онімної лексики української мови свідчать про те, що цей шар лексики має
величезну лінгвокраїнознавчу цінність, безпосередньо пов’язану з національною культурою України, а
вивчення її з погляду лінгвокраїнознавчого потенціалу необхідно розширювати й поглиблювати.
У додатках до лінгвокраїнознавчого словника власних назв української мови містяться тексти для
читання, які можна використати як навчальний матеріал на заняттях з української мови як чужої.
Отже, оскільки назви пам‟яток природи утворюють своєрідну групу номенів, то чужоземці, які вивчають
українську мову, не можуть залишити без уваги такий важливий компонент лексичної системи української
мови. Ознайомлення з цією тематичною групою дозволить носіям чужих культур заглибитися в специфіку
українського мовленнєвого простору, пізнати фрагмент мовної картини світу українців, дасть уявлення про
спосіб світосприйняття української нації, а також допоможе з‟ясувати особливості процесу номінації пам‟яток
природи в українській мові.
Опрацювання матеріалів до лінгвокраїнознавчого словника української мови засвідчило, що цей шар
лексики має надзвичайну цінність, безпосередньо пов‟язану з національною культурою України, а вивчення
онімної лексики з погляду лінгвокраїнознавчого потенціалу, що тільки розпочинається в українському
мовознавстві, необхідно продовжувати та активізувати, бо саме цей аспект особливо важливий під час вивчення
української мови як чужої.

Література
Верещагін, Костомаров 1977: Верещагин Е., Костомаров В. Состав семейства учебных лингво-
страноведческих словарей: ономастический словарь // Актуальные проблемы учебной лексикографии. – М.,
1977. – С.118-135.
Жайворонок 2006: Жайворонок В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К., 2006. – 703 с.
ЛСВНУМ/1 2005: Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 1. Географічні
назви / Уклад.: О. Кровицька, З. Мацюк, Н. Станкевич. – Львів, 2005. – 90 с. Розділ VIII. Проблеми ономастики

263
ЛСВНУМ/2 2006: Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 2. Назви
релігійних свят / Уклад. Л. Антонів. – Львів, 2006. – 67 с.
ЛСВНУМ/3 2006: Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 3. Назви
державних свят і пам’ятних дат / Уклад. Д. Добрусинець. – Львів, 2006. – 72 с.
ЛСВНУМ/4 2006: Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 4. Астрономічні
назви / Уклад. І. Процик, Г. Тимошик. – Львів, 2006. – 140 с.
ЛСВНУМ/5 2007: Лінгвокраїнознавчий словник власних назв української мови. Зошит 5. Імена людей /
Уклад. В. Кужелюк, Д. Якимович-Чапран. – Львів, 2007. – 60 с.
ШСУ 1995: Потапенко О., Кузьменко В. Шкільний словник з українознавства. – К., 1995. – 291 с.
УвСМСД 2004: Україна в словах: Мовокраїнознавчий словник-довідник / Упорядник і керівник
авторського колективу Н. Данилюк. – К., 2004. – 704 с.

This article presents the specific processing linguistic-cultural dictionary of proper names in Ukrainian,
intended primarily for the study of language as foreign. Focus on linguistic-didactic value of the lexicographical work
required in the classroom with foreigners. Detailed analysis of the vocabulary of material carried by the example of one
of the thematic groups inserted in the dictionary — astronimal titles. Introduction to Ukrainian astronims wiil allow
aliens to know piece of language art world Ukrainians, but also help clarify the features of the category of astronomical
objects in the Ukrainian language.
Key words: learning Ukrainian as foreign, Ukrainian lexicography, linguistic-didactic , linguistic-cultural
dictionary of the own names, onim, astronsms, semantization, astronomical name, educational texts for the study as
foreign.

Надійшла до редакції 14 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.