Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Галина Тимошик — ЖІНОЧІ ГЕБРЕЙСЬКІ ІМЕНА У НОВОЧАСНИХ ПЕРЕКЛАДАХ СВЯТОГО ПИСЬМА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Стаття продовжує низку публікацій автора з біблійної ономастики. У ній розглянуто особливості
побудови та перекладання, семантико-генетична характеристика гебрейських жіночих імен новозавітного
тексту.
Ключові слова: біблійне ім’я, біблієантропонім, біблієантропонім-гебраїзм, гебрейська антропонімна
система.

Вивчення сакрального світовиміру тієї чи іншої мовнокультурної спільноти дозволяє експлікувати
глибинні парадигми її духовного буття. Християнське віровчення, увійшовши в україномовний простір,
принесло із собою бібліотеку сакральних текстів, яка, замінивши собою попередні здобутки духовного
розвитку, значно вплинула на формування української етнокультурної спільноти упродовж останнього
тисячоліття. Зважаючи на це, українська мовознавча думка не залишила поза увагою тексти перекладів Святого
Письма, хоча вивчення їх було стихійним і не мало системного характеру.
Упродовж ХІХ – ХХ століть українські філологи (П.Житецький [Житецький 1906], І.Огієнко [Огієнко
1938], [Огієнко 1939], О.Горбач [Горбач 1993]) у своїх розвідках розкрили історію та особливості перекладання
святописемного тексту українською мовою.
Наприкінці ХХ – початку ХХІ століття з‟явилися статті (В. Німчука [Німчук 1992-1993], [Нимчук 2002],
Л. Шевченко [Шевченко 2004], [Шевченко 2006]), монографія (П. Мацьківа [Мацьків 2007]), розвідка
(М.Жукалюка, Д.Степовика [Жукалюк, Степовик 2003]), які презентують історію перекладу святописемного
тексту та його компонентів, а також розкривають специфіку побутування святописемних текстів в
україномовному вимірі.
Ономастикон новочасних перекладів Святого Письма тривалий час перебував на периферії наукових
зацікавлень вітчизняної науки про мову, а тому потребує окремого дослідження, яке б змогло: проаналізувати
етнокультурну природу біблієонімів; окреслити параметри місця біблієонімів у структурі святописемних
текстів, зважаючи на мовно-культурні стереотипи авторів оригіналу та його жанрову специфіку; виявити сітку
контекстуальних реалізацій білієонімів і збагнути їх специфіку; представити індивідуальні авторські підходи
щодо трансформаційно-адаптивних механізмів, які супроводжують входження біблієонімів через перекладні
© Тимошик Г.В., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

264
тексти в ту чи іншу мовну культуру (беремо до уваги авторів новочасних перекладів Святого Письма
українською мовою).
Система біблійних найменувань новочасних перекладів Святого Письма моделюється розгалуженою
поліетнічною приналежністю осіб, зафіксованих у новозавітніх хроніках. Окремий етнокультурний вимір
презентує індивідуальну антропонімну формулу, яка утворює специфічну антропонімну систему.
Гебрейська система найменувань, порівняно з іншими антропосистемами новозавітного тексту, кількісно
превалює. Однак це не означає, що вона представлена повністю, тобто у всьому розмаїтті давньоєврейського
іменника‡, який функціонував у епоху виникнення та розповсюдження християнського віровчення.
У пропонованій розвідці розглянемо давньогебрейські жіночі імена та з‟ясуємо їх: структурно-
типологічну специфіку, дистрибутивні, семантико-генетичні характеристики і особливості перекладання.
Давньогебрейський ономастикон був предметом багатьох наукових студій. У своїх дослідженнях
особливості гебрейського іменника‡ представили: Л. Зунз [Zunz 1837], Д. Штульман [Stuhlman 2004]; В. Римша
[Римша 1986] та ін.
Зрозуміло, що з-поміж біблієантропонімів-гебраїзмів, представлених у тексті Нового Заповіту (близько
200 найменувань), переважають чоловічі найменування. Жіночі імена – менш представлені (виявлено усього 15
гебрейських жіночих найменувань).
Структурно-типологічні особливості гебрейських жіночих імен у новозавітному тексті
У святописемному тексті новозавітного канону гебрейські жіночі імена мають різноманітну структуру.
Значна частина жіночих імен уживається одноосібно:
lb#z\ya1 [‟оzeb_el]2   (ж)      ,       
     бо даєш жінці Єзавелі, що зове себе пророкинею, учити и зводити моіх слуг, (1а), бо
даєш жінцї Єзавелї, що зове себе пророки нею, учити і зводити моїх слуг, (1б), що жінці Єзавелі, яка каже, ніби
вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, (2), що потураєш жінці Єзавелі, яка зве себе
пророчицею, навчає і зводить моїх слуг, (3), що дозволяєш жінці Єзавелі, яка називає себе пророчицею, навчати
і обманювати Моїх рабів, (4)4 [Ап 2: 20]5;
ub^v#yl!a$ [‟ĕlоšeb_a„]   (ж)        а имя іі Єлизавета. (1а), а ймя її
Єлизавета (1б), а ім‟я їй Єлисавета. (2), на ім‟я Єлизавета. (3), а ім‟я її – Єлизавета (4) [Лк 1: 5];
rg*h* [hāgār]   (ж)         ,   .  один з гори
Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара. (1а), один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.
(1б), один від гори Сінай, що в рабство народжує, а він – то Аґар. (2), один з гори Синаю, що рабів родить, це –
Агар; (3), Один із Синайської гори: це Агар, що народжує в рабство. (4) [Гал 4:24];
hW*j^ [h!aыāh]   (ж)        як змій Єву обманив лукавством своім, (1а), як змій
Єву обманив лукавством своїм (1б), — як змій звів був Єву лукавством своїм, (2), як змій був обманув Єву своїм
підступом (3), як змій звів Єву своїм лукавством, [2 Кор 11: 3];
hn`j*oy [yфh!ānāh]   (ж)     та Іоанна, (1а), та Йоанна, (1б), і Іванна, (2), Йоанна (3),
Іванна, (4) [Лк 24: 10];

1
Написання гебрейських імен ми відтворювали за транскрипціями (транслітераціями), наявними в лексикографічних
виданнях, та за івритомовним перекладом грекомовного оригіналу Нового Завіту: h?djh tyrbh. Новый Завет по-еврейски и
по-русски. The Society for distributing Hebrew Scriptures. – England, 1996.
2
Транслітеровано біблієоніми-гебраїзми за виданням: Ламбдина Т.О. Учебник древнееврейского языка. Пер. с англ.
Я. Эйделькинда. Под ред М. Селезнѐва. – М., 2000. – 508с.
3
Цитати оригінального тексту Нового Завіту подано за виданням: The Greek New Testament. Fourth Revised edited by
Barbara Aland, Kurt Aland, Metthew Black, Carlo M. Martini, Bruce M. Metzger, and Allen Wikgren. Fourht revised edition, 2nd
print. Deutsche Bibelgesellschaft. – D-Stuttgart, 1994.
4
Для розрізнення новочасних україномовних перекладів Святого Письма Новозавітного Канону у статті ми вводимо
нумерацію, яка ґрунтується на хронологічному принципі, відповідно до часу виконання перекладу: (1а) – Святе письмо
Нового Завіту мовою русько-украіньскою переклали вкупі П. А. Куліш и Д-р И. Пулюй, Відень, 1871. – Печатано у Львові в
друкарні Товариства имени Шевченка, 1880; (1б) – Святе письмо Старого і Нового Завіту мовою русько-українською /
Репринтне видання Ню Йорк, Лондон, 1930. Переклад П.О. Куліша, І.С. Левицького і д-ра І. Пулюя. – Союз библійних
товариств, USA, Sweden, 1991 (у статті аналізуємо обидві редакції Кулішевого перекладу, оскільки вони відрізняються одна
від одної); (2) – Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту із мови давньоєврейської й грецької на
українську наново перекладена / Переклав І. Огієнко. – Druckhaus Gummersbach, West-Germany, 1988; (3) – Святе Письмо
Старого та Нового Завіту / Перек. з давньогрецької І. Хоменко-Плюта. – United Bible Societies, 1990; (4) – Новий Завіт
Господа нашого Ісуса Христа: З 4-го повного перекладу Біблії / Пер. з давньогрецької о. Рафаїл Турконяк. – К, 2000. У
статті збережено правопис, що зафіксовано у текстах аналізованих перекладів.
5
У тексті статті використовуємо скорочення: Ап – Апокаліпсис від Івана; Гал – Послання апостола Павла до Галат;
д.-євр. – давньоєврейське; Євр – Послання апостола Павла до Євреїв; ж. – жіночий рід; Ів – Євангеліє від Івана; 2 Кор –
Друге послання апостола Павла до коринтян; Лк – Євангеліє від Луки; Мт – Євангеліє від Матвія; Мк – Євангеліє від
Марка; 1П – Перше послання апостола Петра; Рим – Послання апостола Павла до римлян. Розділ VIII. Проблеми ономастики

265
rm*T* [tāmār]  (ж)      від амари; (1а), від Тамари; (1б, 3, 4), від Тамари; (2)
[Мт 1: 3];
lj@r` [rāh!ēl]   (ж)        Рахиля плакала по дітях своіх, (1а), Рахиля
плаче по дїтях своїх, (1б), Рахиль плаче за дітьми своїми, (2) то Рахиль плаче за дітьми своїми (3), це Рахиль
оплакує дітей своїх (4) [Мт 2: 18];
hq*b=r] [rīb_qāh]   (ж)    ,      а и
Ревека, з одного ложа мала Исака, отця нашого: (1а), а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця
нашого; (1б), але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака, (2), Ревека зачала від одного ложа
батька нашого Ісаака; (3), а й Ревекка зачала в той саме час близнят від нашого батька Ісаака. (4) [Рим 9: 10];
tWr [rыt_]   (ж)    ,  від Руи; (1а), від Рути; (1б, 2, 3, 4) [Мт 1: 5];
tym…!lv= [šlōmīt]   (ж)    Саломия, (1а), Саломия, (1б), Саломія (2), Саломія (3), Соломія
(4) [Мк 15: 40];
hr`c* [s‡ārāh]   (ж)        як Сара слухала Авраама, (1а), як Сарра
слухала Авраама, (1б), Так Сара корилась Авраамові, (2), як от Сара слухала Авраама, (3), Так, Сарра слухалася
Авраама, (4) [1 П 3: 6];
hN`v^ov [šфšannāh]   (ж)    Сусанна (1а, 2), Сусанна (1б, 3, 4) [Лк 8: 3].
У перекладах Святого Письма виявлено два жіночих імені, які у грецькому (оригінальному) тексті мають
по два різних графічних оформлення:
<y*r+m! [mīryām]  (ж)        ,  знайшли хлопятко з
Мариєю, матіръю іого, (1а), знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, (1б), знайшли там Дитятко з Марією,
Його матір‟ю, (2), побачили дитятко з Марією, матір‟ю його, (3), побачили Дитя з його матір‟ю Марією. (4)
[Мт 2: 11]; (ж)        а имя діви Мария. (1а), а ймя дїви Мария. (1б), а ім‟я
діві – Марія. (2), ім‟я ж діви було Марія. (3), а ім‟я діви – Марія. (4) [Лк 1: 27];
bj*r` [rāh!āb_]   (ж)            
   Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром. (1а), Вірою
Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром. (1б), Вірою блудниця Рахав не
згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів. (2), Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно
вивідувачів, з невірними не загинула. (3), Вірою блудниця Рахав, прийнявши з миром розвідників, не загинула з
невірними. (4) [Євр 11: 31];  (ж)      від Рахави; (1а), від Рахави; (1б), від Рахави; (2), від
Рахави, (3), від Рахави. (4) [Мт 1: 5].
Є декілька жіночих гебрейських імен, які вживаються у структурі дво- та трикомпонентної
антропоформули:
tyl!D`g+m^ tar}q=N]h^ <y`r+m! [mīryām hannikrē‟t magdālоt]         
,       Мария, на прізвище Магдалина, що з неі сім бісів вийшло, (1а),
Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло, (1б), Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів
вийшло, (2), Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, (3), Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім
бісів, (4) [Лк 8: 2];      ,      та сестра матери іого, Мария Клеопова,
(1а), та сестра матери Його, Мария Клеопова, (1б), і сестра Його матері, Марія Клеопова, (2), сестра його
матері, Марія Клеопова, (3), сестра Його матері, Марія Клеопова, (4) [Ів 19: 25];
hN*j^ [hannв]   (ж)    ,  ,     И була Анна пророчиця,
дочка Фануіла, из роду Асирового; (1а), І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; (1б), Була
й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, — (2), Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з
покоління Асера; (3), І була тут Анна – пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; [Лк 2:36].
Дистрибутивні характеристики жіночих біблієантропонімів-гебраїзмів
Окремої уваги заслуговує сполучуваність біблієонімів-гебраїзмів. У різнорідних контекстуальних
реалізаціях вони утворюють різноманітні комплекси найменувань:
онім + лексема на позначення спорідненості:        И ось Єлизавета
родичка твоя, (1а), І ось Єлизавета, родичка твоя, (1б), А ото твоя родичка Єлисавета – (2), Ось твоя родичка
Єлизавета – (3), Ось і твоя родичка Єлизавета, (4) [Лк 1: 36];      зачала Єлизавета
жінка іого, (1а), зачала Єлисавета, жінка його, (1б), зачала його дружина Єлисавета, (2), зачала Єлизавета, його
жінка, (3), його дружина Єлизавета зачала (4) [Лк 1: 24];        , 
знайшли хлопятко з Мариєю, матіръю іого, (1а), знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, (1б), знайшли там
Дитятко з Марією, Його матір‟ю, (2), побачили дитятко з Марією, матір‟ю його, (3), побачили Дитя з його
матір‟ю Марією. (4) [Мт 2: 11];
онім + лексема на позначення роду занять:         
   .  Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з
миром. (1а), Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром. (1б), Вірою
блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів. (2), Вірою Рахав, блудниця, ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

266
прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула. (3), Вірою блудниця Рахав, прийнявши з миром
розвідників, не загинула з невірними. (4) [Євр 11: 31];     ,     
       бо даєш жінці Єзавелі, що зове себе пророкинею, учити и зводити моіх
слуг, (1а), бо даєш жінцї Єзавелї, що зове себе пророки нею, учити і зводити моїх слуг, (1б), що жінці Єзавелі,
яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, (2), що потураєш жінці Єзавелі,
яка зве себе пророчицею, навчає і зводить моїх слуг, (3), що дозволяєш жінці Єзавелі, яка називає себе
пророчицею, навчати і обманювати Моїх рабів, (4) [Ап 2: 20];
онім + лексема на позначення роду занять + патронім + генонім:   ,  , 
   И була Анна пророчиця, дочка Фануіла, из роду Асирового; (1а), І була Анна пророчиця, дочка
Фануїлова, з роду Асирового; (1б), Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, – (2), Була
також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; (3), І була тут Анна – пророчиця, дочка Фануїла з
роду Асира; [Лк 2:36];
онім + прізвище + характеристика душевного стану особистості:    ,  
    Мария, на прізвище Магдалина, що з неі сім бісів вийшло, (1а), Мария, на прізвище
Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло, (1б), Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло, (2), Марія,
звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів, (3), Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, (4) [Лк 8: 2];
онім + онім (андронім) та посада при дворі правителя (Ірода Антипи):    
   и Іоанна, жінка Хузана, Иродового приставника, (1а), і Йоанна, жінка Хузана, Іродового
приставника, (1б), і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, (2), Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця,
(3), Іванна, жінка Хузи, прибічника Ірода, (4) [Лк 8: 3].
Семантико-генетична характеристика жіночих біблієантропонімів-гебраїзмів
Окремого вивчення потребують семантико-генетичні характеристики жіночих гебрейських імен. Це
дозволить збагнути природу цих імен. Спираючись на лексикографічні джерела, можемо з‟ясувати особливості
творення цих антропонімів. Жіночі біблієантропоніми-гебраїзми поділяються на:
імена, похідні від фітонімів:
rm*T* [tāmār] – „пальма” [НБС 1999: 318]  (ж)      від амари; (1а), від Тамари; (1б,
3, 4), від Тамари; (2) [Мт 1: 3];
hN`v^ov [šфšannāh] – „біла (водяна) лілія” [Трійняк 2005: 353]   (ж)   Сусанна (1а, 2),
Сусанна (1б, 3, 4) [Лк 8: 3];
імена, що позначають абстрактні поняття:
hW*j^ [h!aыāh] „можливо, значення цього імені передати як „викликати до життя”, „дарувати життя”
[Ринекер, Майер 1999: 265]   (ж)        як змій Єву обманив лукавством своім, (1а),
як змій Єву обманив лукавством своїм (1б), — як змій звів був Єву лукавством своїм, (2), як змій був обманув
Єву своїм підступом (3), як змій звів Єву своїм лукавством, [2 Кор 11: 3];
tym…!lv= [šlōmīt] „давньогебрейське šālфm „мир” з грецьким суфіксом” [НБС 1999: 278]   (ж) 
  Саломия, (1а), Саломия, (1б), Саломія (2), Саломія (3), Соломія (4) [Мк 15: 40];
rg*h* [hāgār] „це ім‟я може означати „втеча” [НБС 1999: 32]   (ж)       
 ,   .  один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара. (1а), один з гори
Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара. (1б), один від гори Сінай, що в рабство народжує, а він – то Аґар.
(2), один з гори Синаю, що рабів родить, це – Агар; (3), Один із Синайської гори: це Агар, що народжує в
рабство. (4) [Гал 4:24];
ім’я, похідне від зооніма:
lj@r` [rāh!ēl] – „вівця” [НБС 1999: 267]; „вівця, що має ягнят” [Ринекер, Майер 1999: 829]   (ж) 
      Рахиля плакала по дітях своіх, (1а), Рахиля плаче по дїтях своїх, (1б), Рахиль
плаче за дітьми своїми, (2) то Рахиль плаче за дітьми своїми (3), це Рахиль оплакує дітей своїх (4) [Мт 2: 18];
ім’я, що позначає особливості характеру особистості:
hN*j^ [hannв] – „милість” [НБС 1999: 48]   (ж)    ,  ,    
И була Анна пророчиця, дочка Фануіла, из роду Асирового; (1а), І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з
роду Асирового; (1б), Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, – (2), Була також і Анна,
пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; (3), І була тут Анна – пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира;
[Лк 2:36];
ім’я, що позначає титул:
hr`c* [s‡ārāh] – „княгиня” [НБС 1999: 283]   (ж)         
   Вірою и сама Сарра прийняла силу на зачаттє насіння (1а), Вірою і сама Сарра прийняла
силу на зачаттє насїння (1б), Вірою й Сара сама дістала силу прийняття насіння, (2), вірою і сама Сара дістала
силу прийняти насіння, (3), Вірою ж і Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати (4) [Євр 11: 11];
ім’я, що позначає просторові характеристики: Розділ VIII. Проблеми ономастики

267
bj*r` [rāh!āb_] – „широкий, просторий” [ИРС: 1992: 354], „широка” [НБС 1999: 267]; „ширина” [Ринекер,
Майер 1999: 813]   (ж)      від Рахави; (1а), від Рахави; (1б), від Рахави; (2), від Рахави,
(3), від Рахави. (4) [Мт 1: 5];
ім’я, що позначає артефакт:
hq*b=r] [rīb_qāh] – „шнурок” [НБС 1999: 269], „зв‟язок, пута” [Ринекер, Майер 1999: 830]   (ж) 
  ,      а и Ревека, з одного ложа мала Исака, отця
нашого: (1а), а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого; (1б), але й Ревекка зачала дітей від
одного ложа отця нашого Ісака, (2), Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака; (3), а й Ревекка зачала
в той саме час близнят від нашого батька Ісаака. (4) [Рим 9: 10];
ім’я, що представляє людину відповідно до її взаємин з іншими людьми:
tWr [rыt_] „можливо, скорочений варіант від re„ыt_, „супутниця” [НБС 1999: 274], „подруга” [Трійняк 2005:
318]  (ж)    ,  від Руи; (1а), від Рути; (1б, 2, 3, 4) [Мт 1: 5].
Неоднозначним за своїми семантико-генетичними характеристиками є ім‟я
lb#z\ya! [‟оzeb_el]. „Можливо, значення цього імені складатися з заперечної частки „не” і кореня єврейського
дієслова „терпіти” [Ринекер 1999: 371]. За іншою версією це ім‟я генетично пов‟язане із д.-євр. isebel
„доброзвичайна”, „гречна”, „цнотлива” [Трійняк 2005: 149]  (ж)      , 
           бо даєш жінці Єзавелі, що зове себе
пророкинею, учити и зводити моіх слуг, (1а), бо даєш жінцї Єзавелї, що зове себе пророки нею, учити і зводити
моїх слуг, (1б), що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх,
(2), що потураєш жінці Єзавелі, яка зве себе пророчицею, навчає і зводить моїх слуг, (3), що дозволяєш жінці
Єзавелі, яка називає себе пророчицею, навчати і обманювати Моїх рабів, (4) [Ап 2: 20];
Серед гебрейських жіночих імен виявлено два теофорні найменування6:
hn`j*oy [yфh!ānāh] похідне від чоловічого /n`j*oy [yфh!ānāh], що означає „Ягве милосердний” [Ринекер, Майер
1999: 402]   (ж)     та Іоанна, (1а), та Йоанна, (1б), і Іванна, (2), Йоанна (3), Іванна, (4)
[Лк 24: 10];
ub^v#yl!a$ [‟ĕlоšeb_a„] „мій Бог – достаток, довершеність” [Ринекер, Майер 1999: 297-298]   (ж) 
      а имя іі Єлизавета. (1а), а ймя її Єлизавета (1б), а ім‟я їй Єлисавета. (2), на ім‟я
Єлизавета. (3), а ім‟я її – Єлизавета (4) [Лк 1: 5].
Особливості перекладання жіночих гебрейських імен
Біблієантропоніми-гебраїзми, пройшовши крізь призму процесу перекладання, зазнали ряд
трансформаційно-адаптивних модифікацій: змінили фонетичну оболонку імені, його морфологічні
характеристики (наприклад, модифікувалася фіналь імені).
Фонетичні зміни, що відбулися в біблієонімах-гебраїзмах потрібно розглядати поетапно. Перший етап
пов‟язаний із трансформацією гебрейського іменника в геленомовний вимір. Вона супроводжувалася значними
модифікаціями фонетичної оболонки імені. Транслітеруючи чужомовні компоненти (у нашому випадку
біблієантропоніми-гебраїзми), грецька мова вплинула на їхню вимову та написання. Значна частина імен
зазнала певних змін і зазвучала дещо по-іншому: ub^v#yl!a$ [‟ĕlоšeb_a„]   (ж)      
 а имя іі Єлизавета. (1а), а ймя її Єлизавета (1б), а ім‟я їй Єлисавета. (2), на ім‟я Єлизавета. (3), а ім‟я її –
Єлизавета (4) [Лк 1: 5]; hq*b=r] [rīb_qāh]   (ж)    ,    
 а и Ревека, з одного ложа мала Исака, отця нашого: (1а), а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака,
отця нашого; (1б), але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака, (2), Ревека зачала від одного
ложа батька нашого Ісаака; (3), а й Ревекка зачала в той саме час близнят від нашого батька Ісаака. (4)
[Рим 9: 10] та ін. Другий етап є пов‟язаний із трансформацією онімного виміру грекомовного оригіналу
Новозавітного Канону в україномовну площину. Перекладачі, працюючи з онімним матеріалом, здебільшого
спиралися на геленомовну традицію щодо передачі біблієонімів-гебраїзмів: tym…!lv= [šlōmīt]   (ж) 
  Саломия, (1а), Саломия, (1б), Саломія (2), Саломія (3), Соломія (4) [Мк 15: 40]; hN`v^ov [šфšannāh] 
 (ж)    Сусанна (1а, 2), Сусанна (1б, 3, 4) [Лк 8: 3] та ін. Поодинокі імена зберегли чи
майже зберегли своє автентичне звучання: tWr [rыt_]   (ж)    ,  від Руи; (1а), від Рути; (1б, 2,
3, 4) [Мт 1: 5]; lj@r` [rāh!ēl]   (ж)        Рахиля плакала по дітях своіх, (1а),
Рахиля плаче по дїтях своїх, (1б), Рахиль плаче за дітьми своїми, (2) то Рахиль плаче за дітьми своїми (3), це
Рахиль оплакує дітей своїх (4) [Мт 2: 18] та ін.
Отже, жіночі гебрейські імена – важливий компонент онімної площини Святописемного тексту
новозавітного канону. Вони є тим незаперечним фактичним мовним матеріалом, що презентує значущі
фрагменти інформації екстра- та інтралінгвального характеру. Ці імена мають: цікаву структуру (у
святописемному тексті вживаються здебільшого одноосібно, хоча трапляється антропоніми, що мають дво- та

6
У системі біблієантропонімів-гебраїзмів широко представлені теофорні імена (теофорним уважають ім‟я, що
„1. містить морфему зі значенням бог, божество; 2. „містить теонім” [Подольская 1988: 76]). Особливо багато трапляється
їхсеред гебрейських чоловічих імен. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

268
трикомпонентну структруру); розгалужену сітку контекстуальних реалізацій (у численних контекстах окрім
елементів антропоформули містять і лексеми, які позначають спорідненість, рід занять, посаду, характеристику
душевного стану), специфічні семантико-генетичні характеристики (семантико-генетичний аналіз жіночих імен
гебрейського ономастикону дозволив осмислити їх природу та виявив широкий спектр фрагментів дійсності,
які через онімізацію трансформувалися у антроповимір гебрейської мови). У процесі перекладання гебрейський
іменник новозавітного тексту зазнав численних змін, що відбувалися поетапно: а) перший етап пов‟язаний зі
змінами, яких зазнали гебрейські імена у оригінальному (грекомовному) тексті новозавітного канону; б) другий
етап пов‟язаний із трансформацією геленізованих гебрейських імен в україномовні переклади.
Підсумовуючи викладене вище, варто зазначити, що вивчення гебрейських біблієантропонімів (зокрема
жіночих імен) є окремим кроком у пізнанні не лише біблійної системи найменувань, а й усього святописемного
тексту.

Література
Горбач 1993: Горбач О. Мовостиль новітніх перекладів Св. Письма на українську народню мову 19-20 вв.
Зібрані статті. Т. ІІ. Статті до 1000-ліття християнізації Руси-України. – Мюнхен: Monachii, 1993. – С. 29-97.
Житецкій 1906: Житецкій П. О переводахъ Евангелія на малорусскій языкъ. – Санктпетербургъ:
Типографія Императорской Академіи Наукъ, 1906. – 65 с.
Жукалюк, Степовик 2003: Жукалюк М., Степовик Д. Коротка історія перекладів Біблії українською
мовою. – К.: Українське Біблійне Товариство, 2003. – 176 с.
ИРС 1992: Ивритско-русский словарь. Под ред., д-ра Б.Подольского. – Тель-Авив: Рольник, Москва:
Русский язык, 1992. – 400 с.
Мацьків 2007: Мацьків П. Концептосфера Бог в українському мовному просторі: Монографія. –
Дрогобич: Коло, 2007. – 330 с.
Німчук 1992: Німчук В.В. Українська мова – священна мова // Людина і світ. – 1992.– № 11-12.– С. 28-32.
Німчук 1993: Німчук В.В. Українська мова – священна мова // Людина і світ. – 1993. — № 1. – С. 35-38.
Німчук 1993: Німчук В.В. Українська мова – священна мова // Людина і світ. – 1993. — № 2-3. – С. 38-43.
Німчук 1993: Німчук В.В. Українська мова – священна мова // Людина і світ. – 1993. — № 4-5. – С. 14-18.
Німчук 1993: Німчук В.В. Українська мова – священна мова // Людина і світ. – 1993. — № 6-7. – С. 26-31.
Німчук 1993: Німчук В.В. Українська мова – священна мова // Людина і світ. – 1993. — № 8-9. – С. 20-24.
Німчук 1993: Німчук В.В. Українська мова – священна мова // Людина і світ.– 1993. — № 10-12. – С. 26-31.
Нимчук 2002: Нимчук В.В. Священное Писание на украинском языке // Роль переводов Библии в
становлении и развитии славянских литературных языков. – М., 2002. – С. 39-69.
НБС 1999: Новый Библейский словарь: Ч.1. Библейские персонажи / Пер. с англ. – СПб.: Мирт, 1999. –
437 с.
Огієнко 1939: Огієнко І. Вимова біблійних імен // Рідна мова, Жовква, березень, 1939. – С. 338-346.
Огієнко 1938: Огієнко І. Вимова давньоєврейських біблійних імен // Рідна мова., 1938. – Ч.9. – С. 386-391.
Подольская 1988: Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии. Изд. 2-е, испр. и доп.
– М.: Наука, 1988. – 190 с.
Римша 1986: Римша В.П. Евреи // Системы личных имен у народов мира. – М.: Наука, 1986. – С. 115-120.
Ринекер, Майер 1999: Ринекер Ф., Майер Г. Библейская энциклопедия Брокгауза. Chrisliche
Verlagsbuchhandlung Paderborn. Lexicon zur Bibel. 1994. Brockhaus Verlag Wuppertal. Пер. с нем. – Кременчуг,
1999. – 1088 с.
Трійняк 2005: Трійняк І.І. Словник українських імен. – К.: Довіра, 2005. – 488 с.
Шевченко 2004: Шевченко Л. Біблія і становлення української літературної мови // Мовознавство. – 2004,
№ 5-6. – С. 56-61.
Шевченко 2006: Шевченко Л. Лінгвістична інтерпретація імені Ісуса Христа // Мовознавство.– 2006,
№ 2-3. – С. 153-162.
Stuhlman 2004: Stuhlman Daniel D. Hebrew Names and Name Authority in Library Catalogs // In support of the
Doctor of Hebrew Literature degree. – Jewish University of America, Skokie, IL – 2004 – P.92 //
http://home.earthlink.net/~byls-press/hebrewName.pdf.
Zunz 1837: Zunz L. Namen der Juden. – Leipzig, 1837. – 125 с.

The article is the sequential of the author’s series of publications on biblical onomastics. The author consider
peculiarities of structure, and translation, semantic and genetic characteristic of the Hebrew female names of the New
Testament text.
Key words: biblical name, biblical anthroponyms, Hebrew system of names, Hebrew female names.

Надійшла до редакції 14 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.