Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Оксана Чорноус — ДИНАМІЧНІ ПРОЦЕСИ В ЖІНОЧОМУ ІМЕННИКУ м. КІРОВОГРАДА 20-40-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

У пропонованій статті розглядається система жіночих особових імен м. Кіровограда (Єлисаветграда)
у 20-40 рр. ХХ ст., визначаються основні зміни у її складі та особливості поповнення новими іменами.
Ключові слова: жіночий іменник, пореволюційний період, канонічне ім’я, імена-неологізми.

Жовтневі події 1917 р. внесли корективи не тільки в політичне, суспільне та економічне життя країни,
але й стали одним із екстралінгвальних чинників, що спричинили розвиток та оновлення українського
іменника. Саме з цього часу спостерігається поступове обмеження діяльності церкви як провідної установи
реєстрації новонароджених і формування нового державного органу з такими ж повноваженнями – ЗАГСу,
пізніше РАГСу. Нововведення суттєво вплинуло на формування регіональних антропонімних систем
пореволюційного періоду, оскільки носії отримали можливість не тільки вибирати з-поміж уже звичних
широковживаних імен, але й певною мірою експериментувати із творенням і вживанням абсолютно нових
онімів. У результаті таких перетворень із початку 20-х років ХХ ст. якісний склад українського
антропонімікону поповнюється великою кількістю імен-неологізмів. Цей процес був настільки бурхливий, що,
на думку відомого російського ономаста О. Суперанської, нагадував річку, що вийшла за межі берегів
[Суперанская 1990, 66]. Загальноукраїнські тенденції до активного ім‟ятворення знайшли своє відображення й
у репертуарі кіровоградського іменника, причому зміни торкнулися більшою мірою системи жіночих особових
імен, ніж чоловічих. Окрім того, жіночий іменник, на нашу думку, значно більше схильний до впливу такого
вагомого чинника, як мода на імена, що потребує особливої уваги з боку дослідників. У зв’язку із цим об‟єктом
нашого дослідження був обраний жіночий іменник м. Кіровограда. Хронологічні межі нашої розвідки
охоплюють 1920-1940 рр., оскільки саме цей період дозволяє простежити динаміку кіровоградського жіночого
іменника у пожовтневий період. Метою нашого дослідження є аналіз особових імен новонароджених осіб
жіночої статі м. Кіровограда у 20-х-40-х років ХХ ст. та визначення основних тенденцій розвитку жіночого
іменника в окреслений період. У статті передбачаємо виконання таких завдань:
1. Встановити якісний склад особових імен осіб жіночої статі православного віросповідання, які
народилися у м. Єлисаветграді (Кіровограді з 1939р.) у 1920 р., 1930 р., 1940 р.
2. З‟ясувати основні напрямки змін у системі жіночих імен пореволюційних десятиліть.
Загалом питання специфіки антропонімних систем пожовтневого періоду неодноразово ставало об‟єктом
дослідження ономастів. Йому приділяли значну увагу В. Никонов [Никонов 1974, 66-71], О. Суперанська
[Суперанская 1990, 65-71], В. Бондалетов [Бондалетов 1983, 143], Л. Масенко [Масенко 1990, 11-12], А. Коваль
[Коваль 1988, 45-53] тощо. У дослідженнях розглянуті основні новації в російській та українській антропонімії
20-х-30-х років ХХ ст., загальні тенденції їх розвитку. Водночас це питання потребує наукового аналізу на рівні
окремих регіональних антропонімних систем, що дозволить розширити конкретні відомості про українські
особові імена пожовтневих десятиліть.
Склад жіночих особових імен м. Кіровограда у 1920р. деякою мірою визначається немовними
чинниками. Передусім маємо на увазі той факт, що в місті одночасно діяли кілька установ, що могли
реєструвати новонароджених. Як свідчать архівні джерела, у 1919р. у м. Кіровограді було засновано офіційний
державний орган реєстрації новонароджених – Єлисаветградський відділ ЗАГСу Ради робітничо-селянських
депутатів. Можемо припустити, що у 1920р. мешканці вже активно фіксували народження своїх дітей саме в
ЗАГСі. Водночас у місті продовжували діяти православні церкви, хоча їх кількість значно скоротилася
порівняно із попередніми роками: у 1910р. тут функціонувало сім церков, тоді як у 1920р. – лише дві. У них
проводилося хрещення немовлят, а особисті дані фіксувалися в церковних книгах про народження. Таким
чином, протягом 1920р. кіровоградці реєстрували новонароджених у ЗАГСі та продовжували хрестити в
православних церквах. Зауважимо, що в нашому дослідженні залучаємо до аналізу всі наявні джерела матеріалу
– ЗАГС, Грецька церква м. Єлисаветграда і Ковалівська церква м. Єлисаветграда. Порівнюючи кількісні
показники записів цими установами, можемо зробити висновок про значні відмінності. Так, протягом 1920р. у
книгах про народження Грецької церкви відображені відомості про 142 дівчинки, а в записах Ковалівської
церкви – про 77 дівчаток. Абсолютна більшість громадян реєструє новонароджених у ЗАГСі – 491 особа.
Загалом у м. Кіровограді в 1920р. зареєстровано 710 немовлят жіночої статі православного віросповідання.
З метою систематизації наших відомостей щодо антропонімікону 1920р. пропонуємо розмежувати записи
церковних метричних книг та актових записів ЗАГСу й розглянути їх окремо.
Протягом 1920р. у Ковалівській та Грецькій церквах м. Єлисаветграда було хрещено 219 дівчаток. Для їх
найменування було використано 47 особових імен: Агафія, Анастасія, Антоніна, Валентина, Варвара, Віра,
Галина, Ганна, Дарія, Домнікія, Євгенія, Євдокія, Євфалія, Єлисавета, Зінаїда, Зіновія, Іраїда, Ірина, Катерина,
© Чорноус О.В., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

270
Килина, Клавдія, Ксенія, Лариса, Леоніда, Лідія, Любов, Людмила, Марія, Марфа, Меланія, Муза, Надія,
Наталія, Ніна, Олександра, Олена, Ольга, Парасковія, Пелагія, Раїса, Смарагда, Софія, Таїсія, Тамара, Тетяна,
Феодосія, Феофанія. Зафіксовані оніми належать до дозволених християнською церквою православних імен,
тому цілковито очевидним є факт їх використання при хрещенні. Загалом для православного населення міста
переважна більшість цих імен є абсолютно традиційними звичними онімами, які здобули прихильність носіїв
ще кілька десятків років тому й стали досить популярними. Існує кілька підтверджень такого висновку.
По-перше, до десятка найуживаніших імен міста у 1920р. увійшли саме давні канонічні імена: Марія (91)1,
Ольга (46), Віра (38), Ганна (37), Олександра (37), Лідія (29), Олена (28), Валентина (27), Надія (24), Катерина
(23). По-друге, варто звернути увагу на той факт, що 89% імен (42 оніми) із цього переліку були зафіксовані в
актових записах ЗАГСу. Зауважимо, що форми окремих імен зазнали змін. Наприклад, канонізована форма
імені Єлисавета у записах ЗАГСу була замінена на форму Єлизавета, а форма імені Таїсія – на Таїса. Із тих
імен, які не зустрічаються в актових записах ЗАГСу, нами відзначено лише 5 онімів: Агафія, Євфалія, Зіновія,
Смарагда, Феофанія. З-поміж них привертає увагу достатньо рідкісне для кіровоградців грецьке за
походженням ім‟я Смарагда, форма якого вочевидь утворена від чоловічого імені Смарагд [Трійняк, 341]. На
відміну від більшості зафіксованих, які належать до широковживаних, аналізоване ім‟я зустрічається лише
одноразово протягом ХХ ст. Аналогічна ситуація з іменем Євфалія, яке також у кіровоградському іменнику
зафіксоване лише один раз. Імена Агафія, Зіновія, Феофанія використовувались батьками новонароджених
лише на початку ХХ ст. і в подальшому вийшли з місцевого іменника. Досить значний відсоток повторюваності
імен у метричних записах єлисаветградських церков та актових записах ЗАГСу дозволяє припустити, що
йдеться про хрещення та реєстрацію тих самих новонароджених дівчаток.
Незважаючи на те, що місцеві мешканці продовжували активно використовувати традиційний репертуар
імен, відомий ще з часів їх батьків, кіровоградський іменник засвідчує появу значної кількості нових імен, що
чітко простежується на прикладі актових записів ЗАГСу м. Кіровограда за цей рік. Фактично іменник ЗАГСу на
48% складався із нових у кіровоградському антропоніміконі імен (43 оніми). В актових записах представлені
такі нові антропоніми: Ада, Агрипина, Аліна, Амалія, Анетта, Вікторія, Галя, Діна, Евеліна, Елла, Емма,
Єфросинія, Злата, Зоя, Ізабелла, Ірма, Клара, Клементина, Леся, Ліза, Ліна, Літа, Лукерія, Мері, Мінна,
Мотрона, Надя, Нонна, Павлина, Поліна, Поля, Роза, Розалія, Смарида, Станіслава, Стелла, Таня, Улита,
Федора, Феофіла, Юзефа, Юлія, Юсафа. Очевидно, що тільки деякі із цих імен були відомими канонічними
іменами, які не вперше потрапляли до кіровоградського антропонімікону, наприклад, Агрипина, Єфросинія, Зоя,
Мотрона, Федора. Інші ж імена засвідчили початковий етап антропонімних пошуків кіровоградців, про що
свідчать кількісні показники їх носіїв. Як правило, цими іменами названо від однієї до шести осіб.
Процес активного оновлення якісного складу жіночого іменника набув свого найбільшого розвитку в
1930 р. Протягом цього року в ЗАГСі м. Кіровограда було зареєстровано народження 1737 дівчаток
православного віросповідання. Кількісний показник народжуваності збільшився вдвічі порівняно із 1920 р. Для
їх найменування було використано 129 особових імен, що значно перевищує кількість імен, використаних у
1920 р. Поповнення місцевого іменника призвело до витіснення одних імен іншими, внаслідок чого 33 жіночих
імен попереднього хронологічного періоду не потрапило до кіровоградського антропонімікону 1930 р. Аналіз
цих імен засвідчує дві основні тенденції. З одного боку, мешканці припинили вживати деякі давні канонічні
імена, наприклад, Агафія, Агрипина, Анастасія, Домнікія, Євфалія, Зіновія, Злата, Килина, Леоніда, Лукерія,
Мотрона, Муза, Смарагда, Улита, Федора, Феодосія, Феофіла. З іншого боку, деякі нові імена не змогли
здобути популярності й „прижитися” серед кіровоградців, наприклад: Амалія, Анетта, Евеліна, Ізабелла, Ірма,
Клементина, Ліза, Ліна, Літа, Леся, Мінна, Поля, Смарида, Станіслава, Юзефа, Юсафа. Нагадаємо, що серед
цих призабутих імен немає онімів, які б вирізнялися значною частотністю вживання. Це переважно разові чи
маловживані імена, що швидко втратили прихильність носіїв, хоча деякі з них змогли повернути втрачені
позиції набагато пізніше, наприклад, популярні наприкінці століття жіночі імена Анастасія, Леся, Ліна,
Станіслава.
Окрему групу іменника 1930 р. становили імена, що перейшли з попереднього десятиліття. Спільними
для двох хронологічних зрізів стали 57 жіночих імен: Ада, Аліна, Антоніна, Валентина, Варвара, Вікторія,
Віра, Галина, Галя, Ганна, Дарія, Діна, Елла, Емма, Євгенія, Євдокія, Єлизавета, Єфросинія, Зінаїда, Зоя, Іраїда,
Ірина, Катерина, Клавдія, Клара, Лариса, Лідія, Любов, Людмила, Марія, Марфа, Меланія, Мері, Надія, Надя,
Наталія, Ніна, Нонна, Оксана / Ксенія, Олександра, Олена, Ольга, Павлина, Парасковія, Пелагія, Поліна, Раїса,
Роза, Розалія, Софія, Стелла, Таїса, Тамара, Таня, Тетяна, Феофанія, Юлія. Цей перелік є поєднанням
традиційних широковживаних імен із новими, що нещодавно увійшли до кіровоградської системи жіночих
імен, але міцно закріпилися в ній. Саме до складу цієї групи входять імена-лідери 1930 р. за кількістю носіїв:
Людмила (162), Валентина (160), Тамара (111), Лідія (105), Галина (93), Раїса (90), Надія (57), Любов (54).
Незважаючи на це, кількість спільних імен для двох хронологічних періодів є значно меншою, ніж нових, поява
яких уперше фіксується саме 1930-го року.

1
У дужках подано кількість носіїв кожного імені. Розділ VIII. Проблеми ономастики

271
Абсолютно новими в кіровоградському антропоніміконі 1930 р. були 72 імені: Аглая, Аделія, Аліса, Алла,
Альвіна, Ангеліна, Анелія, Ася, Белла, Берта, Валерія, Валя, Віолетта, Герта, Гертруда, Діана, Доміра,
Елеонора/Леонора, Еліса, Ельвіра, Ельміра, Емунеста, Ерина, Єва, Жанна, Женя, Зіна, Ізольда, Інеса, Іра, Інна,
Ірменгарда, Іслана, Іюлія, Ія, Кіра, Лейла, Леніна, Леонтина, Ліда, Ліліта, Лілія, Люба, Люся, Мара,
Маргарита, Маїна, Марта, Мая, Мира, Нелла, Неля, Неоніла, Ніла, Нінель, Регіна, Римма, Рита, Світлана,
Сельфіда, Серафіма, Сільвіна, Сіцілія, Таміла, Тіна, Тося, Унилія, Флора, Флорентина, Фріда, Цецілія, Яна. Їх
перелік засвідчує вже окреслену на початку 20-х років ХХ ст. тенденцію до зменшення кількості канонічних
імен. Із 72 нових онімів тільки 12 були узаконені православною церквою: Алла, Ангеліна, Валерія, Єва, Ія, Кіра,
Маргарита, Неоніла, Регіна, Римма, Серафіма, Цецілія. Водночас, на нашу думку, вони привертали увагу
кіровоградців не стільки належністю до святців, скільки незвичністю звучання, а обмежене вживання у
дореволюційний період додавало їм відтінку «іноземності». Серед імен-неологізмів 1930 р. переважають
рідковживані оніми, кількість носіїв яких не перевищує восьми осіб. Разом із тим, деякі з нових імен стали
ультрамодними серед кіровоградців. Йдеться про такі імена, як Алла (112), Жанна (51) та Світлана (47).
Частотність їх вживання значно перевищує кількісні показники таких імен-лідерів, як Марія, Ольга, Віра,
Ганна, Олександра, що дозволило їм посісти відповідно 3-є, 10-е та 12-е місця в рейтингу найпопулярніших
імен 1930 р.
У 1940 р. процес оновлення кіровоградського іменника продовжився. Протягом 1940 р. у м. Кіровограді
народилося 1516 дівчаток у православних сім‟ях. Для їх найменування було використано 137 жіночих особових
імен. Цей кількісний показник є найвищим порівняно із попередніми хронологічними періодами, що свідчить
про все більший попит кіровоградців на імена-неологізми. Водночас істотне урізноманітнення репертуару імен
призводить до збільшення кількості разових онімів. На підтвердження цього можемо навести той факт, що
кількість спільних для усіх трьох хронологічних зрізів імен є незначною – 48 імен. Це такі імена: Ада, Аліна,
Антоніна, Валентина, Вікторія, Віра, Галина, Ганна, Діна, Елла, Емма, Євгенія, Євдокія, Єлизавета, Зінаїда,
Зоя, Іраїда, Ірина, Катерна, Клавдія, Клара, Лариса, Лідія, Любов, Людмила, Марія, Марфа, Меланія, Мері,
Надія, Наталія, Ніна, Нонна, Оксана/Ксенія, Олександра, Олена, Ольга, Парасковія, Пелагія, Поліна, Раїса,
Роза, Розалія, Софія, Таїса, Тамара, Тетяна, Юлія. Більшість цих імен уживалися кіровоградцями ще до 1920 р.
і набули статусу широковживаних значно раніше. На користь цього свідчить і перелік найпопулярніших імен
1940р.: Валентина (186), Людмила (181), Галина (97), Тамара (93), Раїса (61), Любов (59), Лідія (51), Надія (41).
Доцільно звернути увагу на жіночі імена, що потрапили до кіровоградського антропонімікону в 1930 р. і
продовжили активно вживатися мешканцями у 1940 р. Спільних імен було 37: Аліса, Алла, Альвіна, Ангеліна,
Ася, Белла, Берта, Віолетта, Гертруда, Діана, Елеонора/Леонора, Єва, Жанна, Женя, Інеса, Інна, Іра, Кіра,
Ліда, Лілія, Люся, Мара, Маргарита, Марта, Мая, Мира, Нелла, Неля, Неоніла, Ніла, Нінель, Рита, Світлана,
Серафіма, Таміла, Тіна, Фріда. У результаті їх аналізу можемо стверджувати, що досить незначний відсоток
імен належить до колись узаконених православною церквою. До складу цієї групи увійшли два антропоніми,
що мали досить велику кількість носіїв. Це імена Алла (91) та Світлана (60), які в десятку найуживаніших імен
1940 р. посіли 5-е та 7-е місця відповідно.
Водночас у складі кіровоградського жіночого іменника 1940 р. фіксуємо 52 нових імені: Аделіна, Аеліта,
Алевтина, Альбіна, Анаїда, Анастасія, Анжела, Вілена, Віола, Віта, Віталіна, Галла, Галочка, Грета, Долорес,
Джозефіна, Дора, Елаїда, Еліна, Ельза, Емілія, Еття, Жаннетта, Клотильда, Ліза, Ліліана, Ліна, Лора, Луїза,
Люда, Людгарда, Люція, Майя, Маріанна, Марцелина, Мар’яна, Міла, Міля, Мотя, Ната, Неллі, Нора, Нюра,
Рая, Рина, Сталіна, Сусанна, Тоня, Уляна, Шаріма, Ульдіна, Фіра. Аналізуючи кількісний показник,
зауважимо, що у 1940 р. обсяг уживання нових імен менший, ніж у 1930 р. на 20 онімів. Це свідчить про
поступовий спад зацікавленості мешканців міста іменами-неологізмами. Кількість їх носіїв коливається в
межах від одного до одинадцяти осіб, тому можемо говорити про обмеженість їх уживання мешканцями міста.
Серед нових імен 1940 р. зафіксовано 9 канонічних імен: Алевтина, Альбіна, Анастасія, Галла, Емілія,
Марцелина, Мар’яна, Сусанна, Уляна.
Результати нашого аналізу засвідчують кілька основних тенденцій у розвитку пореволюційного жіночого
іменника м. Кіровограда. По-перше, спостерігається тенденція до урізноманітнення жіночого іменника, про що
свідчить значне збільшення кількості жіночих імен у кожний наступний хронологічний період. По-друге,
кількість канонічних імен у кожний наступний хронологічний період зменшується, натомість зростає відсоток
імен-неологізмів. По-третє, у складі жіночого іменника чітко вирізняється група широковживаних імен,
більшість яких є старими канонічними іменами, і група одиничних та маловживаних імен, до складу яких
входять імена-неологізми.
Як свідчать наші спостереження, у пореволюційний період значно зросла частка імен-неологізмів.
Найбільш чисельною серед них була група імен, запозичених із різних західноєвропейських мов. Загалом
поповнення за рахунок запозичених імен відбувалося в багатьох антропонімних системах [Суперанская 1990,
70; Никонов 1974, 67]. У матеріалах м. Кіровограда кількість запозичених імен з кожним наступним
хронологічним періодом збільшувалася. У 1920 р. кількість запозичених імен становила лише 19 онімів: Аліна,
Амалія, Анетта, Діна, Евеліна, Елла, Емма, Ізабелла, Ірма, Клара, Клементина, Ліна, Мері, Мінна, Поліна, Роза,
Розалія, Стелла, Юзефа. У 1930 р. їх кількість збільшилася до 39 онімів: Аглая, Аделія, Аліна, Аліса, Альвіна, ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

272
Анелія, Белла, Берта, Віолетта, Діана, Діна, Елеонора/Леонора, Елла, Еліса, Ельвіра, Ельміра, Емма, Жанна,
Ізольда, Інеса, Ірменгарда, Клара, Лейла, Мара, Марта, Мері, Неля, Поліна, Римма, Рита, Роза, Розалія,
Сіцілія, Стелла, Таміла, Флора, Флорентина, Фріда, Яна. Максимальна кількість запозичених імен зафіксована
у 1940 р. – 45 онімів: Аделіна, Аліна, Аліса, Альвіна, Анжела, Белла, Берта, Віола, Віолетта, Грета, Долорес,
Джозефіна, Діана, Діна, Дора, Елеонора/Леонора, Еліна, Ельза, Елла, Емма, Жанна, Жаннетта, Ізабелла, Інеса,
Ірма, Клара, Клотильда, Ліліана, Лілія, Ліна, Лора, Луїза, Майя, Маріанна, Марта, Мері, Неллі, Неля, Нора,
Поліна, Рита, Роза, Розалія, Таміла, Фріда. На думку багатьох ономастів, основними джерелами запозичення
були кіно, літературні та сценічні твори тощо [Суперанская 1990, 69]. Кіровоградська система жіночих імен не
є винятком у цьому плані. У її складі зафіксовано ім‟я Віолетта, поширене під впливом опери Д. Верді
„Травіата”; ім‟я Аеліта, вигадане О. Толстим в однойменному романі; ім‟я Ася, яке стало офіційним під
впливом однойменної повісті І. Тургенєва; ім‟я Еліса, на честь персонажа з поеми Вергілія „Енеїда” [Трійняк
2005], а також ім‟я Нора („Нора” Г. Ібсена). Деякі іноземні імена набували нового значення в умовах
постреволюційного періоду, оскільки сприймалися як складноскорочені: Гертруда (від сполучення слів
„героїня” і „труд”) та Ізольда („изо льда” – за трактуванням полярників) [Суперанская 1990, 68]. Окрім того,
особливою прихильністю кіровоградців користуються жіночі імена, які виникли за назвами квітів: Лілія, Роза.
Чимало новонароджених дівчаток отримали імена на честь визначних діячів: Жанна, Інеса, Клара, Луїза.
Значно меншою у кількісному плані є група нових онімів, що виникли за рахунок офіційного запису
скорочених чи пестливих варіантів деяких імен. У 1920 р. їх кількість була досить незначною – 5 імен: Галя,
Леся, Надя, Поля, Таня. Водночас у кіровоградському антропоніміконі з‟являються в ролі офіційних повних
імен деякі скорочені форми запозичених імен: Елла (від Елеонора, Ізабелла, Стелла і подібних), Емма
(скорочений варіант імен зі складовою частиною Irm- (Erm-), Ірма (скорочений варіант імен з початковою
частиною Irm-), Ліна (від Аделіна, Капітоліна і подібних). У 1930 р. ця тенденція стає більш активною. Окрім
вже відомих з 1920 р., з‟явились такі нові паспортні форми скорочених імен: Валя, Герта, Женя, Зіна, Іра, Ліда,
Люба, Люся, Ніла, Рита, Тіна, Тося. У 1940 р. зафіксовано найбільшу кількість імен такого типу. З попередніх
десятиліть кіровоградці активно продовжували вживати такі форми імен, як Женя, Іра, Ліда, Люся, Ніла, Рита,
Тіна, Ліна. Разом із тим, місцевий іменник поповнився новими онімами: Люда, Віта, Лора, Мотя, Ната, Нюра,
Рая, Тоня. Одна із новонароджених дівчат отримала в якості паспортного імені пестливу форму Галочка.
Серед давніх слов‟янських імен, які не були канонізовані православною церквою, до постреволюційного
антропонімікону потрапили лише Станіслава і Світлана.
Чимало імен утворилось під впливом певних суспільно-політичних явищ пореволюційного періоду.
Уперше в межах кіровоградського жіночого іменника вони зустрічаються у 1930 р.:, Маїна (від загального
іменника май („травень”), пов‟язується з першотравневим святом), Мая (від загального іменника май
(„травень”), пов‟язується з першотравневим святом), Мира (від загального іменника мир). У 1940 р. цей перелік
поповнюється новим іменем Люція (скорочення від загального іменника революція). З 1930 р. кіровоградці
почали широко вживати нові оніми, утворені від імен вождів революції, такі, як Сталіна та Нінель (від
зворотного прочитання прізвища Ленін).
Окремі дослідники зазначають, що з 40-х років ХХ ст. процес активного іменотворення поступово
починає згасати [Суперанская 1990, с. 71], чого не можна стверджувати щодо кіровоградської системи жіночих
імен. Досліджуваний матеріал засвідчує, що жіночий іменник м. Кіровограда у 1940 р. ще активно
поповнювався іменами-неологізмами, а процес іменотворення набув свого апогею.

Література
Бондалетов 1983: Бондалетов В.Д. Русская ономастика. – М.: Просвещение, 1983. – 224с.
Коваль 1988: Коваль А.П. Життя і пригоди імен. – К.: Вища шк., 1988. – 240с.
Масенко 1990: Масенко Л.Т. Українські імена та прізвища. – К., 1990. – 48с.
Никонов 1974: Никонов В.А. Имя и общество. – М.: Наука, 1974. – 278с.
Суперанская 1990: Суперанская А.В. Имя через века и страны. – М.: Наука, 1990. – 192с.
Трійняк 2005: Трійняк І.І. Словник українських імен. – К.: Довіра, 2005. – 509с.

This article views the system of female proper names in Kirovograd in post revolutionary years (20th-40th of the
XX century); main changes in the system and peculiarities of adding to it new names are analyzed.
Keywords: system of female proper names, post revolutionary years, church book names, names-neologisms.

Надійшла до редакції 4 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.