Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Тетяна Наумова — СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ (НА МАТЕРІАЛІ ОРИГІНАЛЬНИХ ТА ПЕРЕКЛАДНИХ ТВОРІВ М.ГОГОЛЯ)

Стаття присвячена зіставному дослідженню дієслівних лексем у перекладних текстах М. Гоголя в
авторстві Лесі Українки та Степана Васильченка. У ході аналізу з’ясовано семантико-стилістичні
відмінності оригінальних та перекладних дієслівних компонентів.
Ключові слова: дієслово, оригінал, переклад, семантика, сема.

Дотримання відповідності змісту й форми, відтворення тонких нюансів стилю оригіналу, його
національного колориту, використання з цією метою всього різнобарв’я мовних ресурсів – вимоги, які ставить
теорія перекладу художньої літератури. Будь-яке спілкування передбачає певний «переклад» (кодування або
декодування повідомлення). Ясна річ, що при спілкуванні представників різних культур будь-який переклад
виявляється особливо важким. Теорія перекладу втілює накопичений професійний досвід. А практика дозволяє
не тільки набути певних навичок у царині мовних та стилістичних пошуків, але й стати проникливим
словесником, бо без заглиблення в традиції і саму душу кожної з мов перекладачеві аж ніяк не обійтися. Свого
часу І.Франко висловив думку, яка тепер вже є незаперечною, що з близьких мов перекладати нелегко.
Актуальність пропонованої статті зумовлена тим, що останнім часом серед науковців пожвавився
інтерес до творчої особистості Миколи Гоголя. З одного боку, літераторів цікавить проблема
денаціоналізованої душі письменника, з іншого – лінгвісти не полишають спроб проаналізувати мову його
перекладних творів та оригінальних авторських текстів. Проблемою дослідження перекладів творів Миколи
Гоголя українською мовою почали займатись ще на початку ХХ століття. Так, у 1902 році світ побачили
бібліографії перекладів Гоголя українською мовою І.Кревецького, Ю. Яворського, О.Маркова. Віктор Коптілов
наголошував на тому, що «з одного боку, перекладачі мали зберегти свіжість і яскравість гоголівських мовних
фарб, а з іншого – не допустити модернізації його стилю» [Коптілов 1973, с.164].
Мову українських перекладів Миколи Гоголя ще не вивчено як слід, отже, на жаль, не маємо права
стверджувати, що ми, українці, осягнули вже його поетику, збагнули секрети гоголівської творчості, його
художній метод у сукупності з роздвоєною мовною свідомістю письменника. Тим більше, коли мова йде про
автора – за походженням вихідця з країни, на мову якої перекладаються твори. Перекладом творів Миколи
Гоголя українською свого часу займалися Антін Хуторян, Іван Сенченко, Максим Рильський, Степан
Васильченко, Остап Вишня. Але зачинателькою справи перекладів М.Гоголя була юна чотирнадцятилітня Леся
Українка. Олекса Кундзіч наголошував, що саме завдяки Лесі Українці гоголівські „Вечорниці‖ „стали
надбанням української класичної літератури, і сьогодні вони повноцінні в сучасному розумінні, без будь-яких
застережень і пільг на давність перекладу, цілком відповідають сучасній теорії перекладу, цілком адекватні
гоголівським „Вечерам…‖ усіма ідейно-художніми якостями. Тобто це справжні твори Гоголя в матеріалі
української мови‖ [Кундзіч 1973, с.122–123]. Сам Микола Гоголь порівнював перекладача з прозорим склом і
вірив, що „перекладач втрачає свою особистість‖ [Гоголь 1960, с.188–191]. Проте зауважував, що у «перекладі
найбільше слід триматися думки, а не слів, хоч вони й дуже звабливі» [Гоголь 1960, с.187].
Мета нашого дослідження полягає в аналізі перекладів дієслівних компонентів з ранніх творів М.Гоголя
(далі – Г.), обравши для порівняння тексти Лесі Українки (далі – Л.У.) та Степана Васильченка (далі – В.).
Оскільки мета роботи передбачає порівняльний аналіз російських дієслівних форм з їх українським перекладом,
то вважаємо за доцільне подавати приклади для аналізу тричленними рядами.
Дієслово з його розгалуженою системою граматичних категорій має широкі можливості варіативного
використання, що несуть значне стилістичне та емоційно-експресивне навантаження. Типологічна спільність
дієслівних категорій російської та української мов зумовлює схожість стилістичного використання багатьох
форм, проте не виключає можливості утворень, які мають розбіжності щодо своєї маркованості.
Класифікувати зібраний матеріал важко, бо в кожному окремому випадку варіанти перекладу дієслів
становлять окрему проблему, яку перекладач розв’язує залежно від свого чуття мови. Система дієслова сама по
собі є дуже семантично й граматично розгалуженою, а відтак належить до виразних засобів художньої палітри
не тільки письменників, а й перекладачів.
У порівняльній стилістиці наказовий спосіб дієслова звертає увагу дослідників різноманітністю форм та
багатством їх використання. Так, наприклад, гоголівський текст подає дієслово царапни зі значенням
раптовості дії, яка втілена у формі наказового способу теперішнього часу: Царапни горшком крыса, сама как-
нибудь задень ногою кочергу — и боже упаси, и душа в пятках (Г.). У текстах перекладів відповідно шкрябне
об горшик пацюк (В.) – дряпне об горщик миш (Л.У.).
Царапни от царапать 1. Делать царапины на чѐм-нибудь или кому-нибудь [СРЯ 1990, с.757].
© Наумова Т.М., 2009 Розділ IХ. Прикладна лінгвістика: напрями й аспекти дослідження

277
Шкрябне від шкрябати. 1.Видавати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь. 2. Робити подряпини,
чіпляючи чим-небудь гострим, жорстким; дряпати [ВТССУМ 2001, с.1399].
Дряпне від дряпати. 1. Зачіплюючи чим-небудь гострим, твердим, робити подряпини. // Шкрябати, дерти
по чому-небудь. [ВТССУМ 2001, с.250].
Леся Українка й Степан Васильченко у своїх перекладах змінили спосіб дієслова з наказового
теперішнього часу на дійсний майбутнього. Така трансформація форми дещо змінила семантику перекладного
тексту: у М.Гоголя сам горщик, внаслідок того, що його чіпають, видає певні звуки, а от у Лесі Українки та
С.Васильченка вони видобуваються внаслідок дії, спрямованої живою істотою (пацюк, миша) об горщик, і
відповідно до цього перекладачі дібрали звуконаслідувальні слова.
М.Гоголь часто використовував лексеми, значення яких читач може зрозуміти тільки з контексту: в
праздник отхватает апостола (Г.) – у свято бувало так одпече апостола…(В.) – в свято одчеше було
апостола так…(Л.У.).
Отхватывает – отхватить. 1. С силой оторвать, отрезать, откусить (разг.). 2. Приобрести, достать (о
чѐм-нибудь хорошем; прост.). 3. Сделать что-нибудь быстро, ловко и т. п. (прост.) [СРЯ 1990, с.415].
Сучасні лексикографічні праці не містять словникових статей на лексеми одпекти, одчесати.
Орієнтуючись на лексичне значення і образне семантичне вживання твірних слів, простежуємо мотивацію
оказіональних утворень:
Одпече – пекти – 2. перех. перен., зневажл. Виготовляти що-небудь дуже швидко, у великій кількості. //
неперех. Робити дуже швидко [ВТССУМ 2001, с.713].
Одчеше – чесати – *Образно. 3. перех. і неперех., розм. Енергійно, з запалом що-небудь робити, діяти. //
Легко й швидко, без зупинки читати що-небудь. [ВТССУМ 2001, с.1376].
Отже, і в російському варіанті (отхватывает), і в обох українських (одпече, одчеше) можемо виділити
спільну сему ‘легко, швидко’. Наявність в україномовних варіантах префікса од- визначає дійсний спосіб дії, а
також актуалізує семантику завершеності дії.
Оскільки в контексті згадується ритуал читання «Діянь апостолів», то читач з легкістю може визначити
лексичне значення й семантику оказіоналізмів, які досить повно відтворюють оригінальну лексему
отхватывает.
Леся Українка у своїх перекладах часто увиразнювала авторську семантику дієслів, використовуючи
лексеми трохи іншого забарвлення, зокрема, урочистого: чмокнул жену (Г.) – цмокнув жінку (В.) –
почоломкався з жінкою (Л.У.)
Чмокнул – чмокать. 1. Производить звук всасывающим движением губ. 3. То же, что целовать (разг.
шутл.) [СРЯ 1990, с.769].
Цмокнув – цмокати. розм. 1. Видавати характерні звуки губами, язиком, виражаючи здивування,
захоплення, нерішучість і т. ін. 2. Те саме, що цілувати [ВТССУМ 2001, с.1366].
Почоломкався – чоломкатися, розм. 1. Вітатися, здоровкатися з ким-небудь, міцно тиснучи руку або
схиляючи голову в поклоні. 2. Цілувати один одного при зустрічі, прощанні і т. ін. [ВТССУМ 2001, с.1381].
На відміну від С.Васильченка, Леся Українка теж використовує розмовний варіант почоломкався, проте
ця лексема несе на собі відбиток урочистості, оскільки походить від старослов’янського чоло. Отже,
функціонування в тексті перекладу Лесі Українки слова почоломкався, з одного боку, формує експресію
піднесеності, поважності, а з іншого – у сусідстві з лексемою поросята у значенні «близькі родичі» (чмокнул
жену и двух своих, как он сам называл, поросенков, из которых один был родной отец, хоть бы и нашего
брата) активізує гумористичну експресію з відтінком іронії. Хоч таку гру семантики не спостерігаємо у тексті
М.Гоголя та С.Васильченка.
Поднял такую за собою пыль (Г.) – збив за собою таку куряву (В.) – зняв за собою таку куряву (Л.У).
Поднять – 11. что. Произвести, совершить действие, называемое существительным. [СРЯ 1990, с.465].
Збити – збивати. *Образно. // Легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м’яким, пухким,
пишним. // Ударами, поштовхами здіймати, утворювати куряву, піну і т. ін. [ВТССУМ 2001, с.347].
Зняти – знімати. 1. Діставати, брати зверху або з поверхні чого-небудь те, що там лежить, висить, стоїть і
т. ін. // Прибирати, видаляти що-небудь з якоїсь поверхні, звільняти від чогось [ВТССУМ 2001, с.379].
Лексикографічні праці не фіксують прямого вживання наведених лексем зі словом курява. У перекладі
С.Васильченка дієслово збити має образне значення і вживання. Тексти М.Гоголя і Лесі Українки
репрезентують слова, спільною семою для яких є поняття ‘нагору’. Тільки текст С.Васильченка являє нам
приклад доцільного використання лексеми збивати в поєднанні з іменником курява. Усі інші дібрані лексеми
(рос. поднял, укр. зняв) виявляють своє значення тільки в контексті, який додатково експлікує їх внутрішню
форму зі значенням «підняти нагору».
Всѐ ещѐ дремало, протянувшись на земле (Г.) – всі куняли, порозлягавшись на землі (В.) – все дрімало,
простягшись на землі (Л.У.).
Дремало – дремать. Быть в дремоте. Дремота. Полусон, состояние, при котором хочется спать и невольно
закрываются глаза [СРЯ 1990, с.154].
Куняли – куняти. розм. Те саме, що дрімати [ВТССУМ 2001, с.473].
Дрімало – дрімати. 1. Перебувати в напівсонному стані, не міцно спати [ВТССУМ 2001, с.249]. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

278
Варіант перекладу С.Васильченком лексеми дремало з трансформацією числа (у російському варіанті –
однина, середній рід, у перекладі С.Васильченка – множина) з одного боку спрощує естетичне сприйняття,
оскільки займенник всі у значенні множини містить пряму вказівку на живих істот, на відміну від текстів
М.Гоголя і Лесі Українки, де форма середнього роду і відповідна семантика однини створює відчуття
таємничості змальованої картини. Проте внутрішня форма лексеми куняти виявляє гумористичний відтінок
описуваної ситуації. На це вказує і близьке сусідство з лексемою порозлягавшись.
Протянувшись (Г.) – порозлягавшись (В.) – простягшись (Л.У.).
Протянувшись – протянуться. 1. Вытягиваясь, выставиться вперѐд. 2. Лечь, вытянув ноги [СРЯ 1990,
с.543].
Порозлягавшись – порозлягатися. 1. Розлягтися у вільних, недбалих позах (про всіх чи багатьох)
[ВТССУМ 2001, с.883].
Простягшись – простягатися. 1. Випрямляючись, витягатися в якому-небудь напрямку (про руку, ногу і
т. ін.). 4. розм. Лягати або лежати, розпроставшись, витягнувшись або витягнувши руки, ноги тощо [ВТССУМ
2001, с.990].
З наведених варіантів перекладу слова протянувшись яскравішою семантикою та експресією
відзначається варіант порозлягавшись, оскільки містить сему ‘недбало’, відсутню в перекладі Лесі Українки.
Про те, що ярмаркові люди справді лежали недбало, можемо судити з попереднього контексту, зокрема, з опису
самого ярмарку, де було дуже багато людей, що аж у очах рябіє (В.).
На самой дороге раскинул ноги бородач-москаль (Г.) – на самому шляху розкидав ноги бородань-
москаль (В.) – на самісінькій дорозі простяг свої ноги бородатий москаль (Л.У.).
Раскинул – раскинуть. 1. Широко расставить, развести в стороны [СРЯ 1990, с.571].
Розкидав – розкидати. 1. Розставляти, простягати, простирати вільно, невимушено (руки, ноги, крила)
[ВТССУМ 2001, с.1054]
У наведеному уривку з оригінального й перекладних текстів відзначаємо, що М.Гоголь дещо змінює
семантику в дієслівних формах протянуться й раскинуть. Це спостерігаємо і в перекладі С.Васильченка. Якщо
в попередньому уривку він використовує лексему з семантикою недбалості, то в останньому прикладі повністю
відтворює семантику оригіналу, наголошуючи на тому, що бородатий москаль вільно й невимушено розкидав
ноги. Проте Леся Українка залишає слово простяг, яке вже використовувала в попередньому контексті. Її
переклад дещо втрачає експресію невимушеності, вільності в описі сцени відпочинку.
Дым покатило (Г.) – повалив дим (В.) – дим посунув (Л.У.).
Покатило – катить – катиться. 1. Двигаться, вращаясь или скользя по какой-нибудь поверхности, а
также передвигаться на колѐсах. 2. Течь, струиться [СРЯ 1990, с.233].
Повалив – повалити. Почати рухатися, іти у великій кількості, посунути натовпом. // Почати рухатися,
сипатися, падати і т. ін. великою масою [ВТССУМ 2001, с.805].
Посунув – посуватися. // Рухатися, переміщатися під дією вітру внаслідок зміни тиску тощо (про хмари,
туман і т. ін.). // Почати навально рухатися, йти великою масою. // Почати насуватися, громадитися у великій
кількості (про хмари, туман і т. ін.) [ВТССУМ 2001, с.900].
Якщо у М.Гоголя мотивацією для добору лексеми покатило було значення «повільно крутитись і тим
пересуватись», то у С.Васильченка мотивуючою ознакою є «почати рухатись у великій кількості». Сучасні
лексикографічні праці фіксують лексему посунути, вжиту Лесею Українкою, на означення дій при описуванні
природних явищ – хмар, туману, а відтак, на нашу думку, й диму. Лексема посунути щодо опису диму, на час
перекладу Лесею Українкою перебувала в активному складі лексики, про що свідчить і Словарь української
мови Бориса Грінченка. Слово повалив, вжите С.Васильченком, мотивується асоціативними зв’язками з
поняттям «велика кількість».
Поведѐт рукою молодецкие усы (Г.) – закрутить молодецького вуса (В.) – поправить рукою молодецькі
вуси (Л.У.).
Поведѐт – повести. 2. Плавно двинуть, шевельнуть [СРЯ 1990, с.455].
Закрутить – закручувати. 1. Обертати, рухати що-небудь по колу. // Надавати чому-небудь вихрового
руху. 4. Звивати джгутом, зав’язувати що-небудь у вузол і т. ін. // Завивати (вуса, волосся) [ВТССУМ 2001,
с.305].
Поправить – поправляти. 1. Надавати чому-небудь потрібного, правильного положення. // Надавати
належного вигляду чому-небудь розкиданому, зім’ятому, заплутаному; усувати безладдя [ВТССУМ 2001,
с.874].
При аналізі наведених прикладів оригінального тексту і його перекладів цікавим є той факт, що у трьох
випадках семантика словосполучення поведѐт рукою усы різна. У М.Гоголя лексема поведѐт містить значення
самоповаги, самовпевненості, а відтак, тут наявна експресія урочистості. С.Васильченко у своєму перекладі
надає цьому сегментові відтінку бадьорості, веселості, оскільки у слові закрутити наявна сема швидкість
руху. У перекладі Лесі Українки вказані вище семантичні ознаки втрачають свою яскравість, бо лексема
поправить репрезентує семантику буденності та звичності без нашарування урочистості, як то є у
гоголівському тексті.
Как пустится (Г.) – як піде (В.) – як ушкварить (Л.У.). Розділ IХ. Прикладна лінгвістика: напрями й аспекти дослідження

279
Пустится – пуститься. 2. Начать делать что-нибудь в соответствии со значением существительного или
неопределѐнного наклонения [СРЯ 1990, с.549].
Піде – піти. 1. Почати пересуватися, рухатися, міняти місце в просторі, ступаючи ногами (про людей і
тварин). 5. Почати виконувати певну дію, рухаючись [ВТССУМ 2001, с.790].
Ушкварить – ушкварити, розм. 1. Зробити що-небудь енергійно, спритно. // Заграти затанцювати і т. ін.
швидко, енергійно, старанно [ВТССУМ 2001, с.1311].
Найбільш точно і вдало семантику оригінального тексту (пуститься в пляс) подає переклад Лесі
Українки. Крім того, що слово ушкварити відзначається експресією енергійності, веселості, до його
семантичного поля входить також лексема танцювати, що підтверджується і словником через наявність у
синонімічному ряді опосередкованої лексеми утнути: ушкварити – утнути [ССУМ 1999 – 2000, т.2, с.812] –
танцювати [ССУМ 1999 – 2000, т.2, с.726].
Ноги отплясывают (Г.) – ноги витанцьовують (В.) – ноги витинають (Л.У.).
Отплясывают – отплясать. 1. Проплясать, сплясать [СРЯ 1990, с.410] Отплясывать, разг. Плясать с
увлечением [СРЯ 1990, с.410].
Витанцьовують – витанцьовувати, розм. 1. Танцювати з запалом, з натхненням або довго [ВТССУМ
2001, с.114].
Витинають – витинати. 2. Грати або виконувати з запалом (перев. музичні твори, танці) [ВТССУМ
2001, с.115].
Варіант перекладу лексеми отплясывают С.Васильченка містить у своїй лексичній структурі сему
‘танцювати’, тоді як Леся Українка вживає лексему витинають більш широкого лексичного тлумачення, бо до її
семантичного поля поняття ‘танцювати’ входить опосередковано, лише як один з компонентів лексичної
структури.
Зальѐтся песней (Г.) – як заспіває (В.) – утне пісні (Л.У.).
Зальѐтся – залиться. 1. Начать петь или издавать какие-нибудь звуки (смеяться, лаять и т.п.) длительно,
с переливами [СРЯ 1990, с.181].
Заспіває – заспівувати. 1. Починати співати (про людей) [ВТССУМ 2001, с.329].
Утне – утнути. 4. розм. Майстерно зробити щось [ВТССУМ 2001, с.1307].
Текст М.Гоголя у наведеному сегменті презентує поетичну семантику слова зальѐтся, оскільки у
російській мові поширені словосполучення типу заливается соловьѐм. Відповідно до тексту оригіналу звучить
переклад Лесі Українки, проте тут актуалізується експресивна семантика поняття ‘робити щось дуже
майстерно’. Це трохи зменшує поетичний колорит гоголівського оригіналу, але збільшує експресію
енергійності словосполучення. Варіант перекладу С.Васильченка заспіває відзначається більшою
нейтральністю й помірною експресивністю.
Пошли калякать, калякать (Г.) – загомонілись, заговорились (В.) – почали балакати (Л.У.).
Калякать, (прост.). Разговаривать, беседовать [СРЯ 1990, с.226].
Загомонілись – загомоніти, розм. 1. Почати гомоніти, заговорити тихо, приглушено (зазвичай про
кількох чи багатьох людей) [ВТССУМ 2001, с.291].
Загомонітися, розм. Захопитися розмовою, заговоритися [ВТССУМ 2001, с.291].
Заговорились – заговоритися (надто захопитися розмовою), загомонітися розм. [ССУМ 1999 – 2000, т.1,
с.521].
Балакати 1. Те саме, що розмовляти [ВТССУМ 2001, с.34]. З наведених прикладів бачимо, що
С.Васильченко індивідуалізує свій переклад, уводячи до тексту синоніми загомонілись, заговорились. Якщо у
М.Гоголя двічі повторюється слово калякать, то С.Васильченко-перекладач вибудовує синонімічний ряд і
дещо змінює синтаксичну структуру гоголівського речення, доповнюючи її підрядним компонентом. Леся
Українка, навпаки, спрощує кількісний склад лексем у своєму перекладі, обмежуючись одноразовим
вживанням дієслова балакати, яке на відміну від оригінального тексту не має такого яскравого експресивного
забарвлення, як російське слово калякать.
Мерещился огонѐк (Г.) – мерехтів вогник (В.) – блищав огник (Л.У.)
В оригінальному тексті М.Гоголя в перекладі С.Васильченка у лексемах мерещился (рос.), мерехтів
(укр.) на перший план висунуто сему ‘нечіткі обриси’, а от переклад Лесі Українки у лексемі блищав виділяє
поняття ‘сяяти’: блищати. 1. Світитися яскравим світом; сяяти [ВТССУМ 2001, с.56]. Таким чином, Леся
Українка певною мірою змінює оригінальну гоголівську семантику, йдучи шляхом образних асоціацій.
Вковавши очи (Г.) – втупивши очі (В.) – уковавши очі (Л.У.).
Російські лексикографічні праці не фіксують форми вковать і похідних від неї, проте тлумачний словник
української мови до слова уковувати подає синонім вковувати [ВТССУМ 2001, с.1291]: вковувати (вкувати,
укувати). 1. Куючи щось, закріплювати, вставляти в середину чого-небудь. *Образно [ВТССУМ 2001, с.150].
Леся Українка абсолютно точно йде за манерою М.Гоголя, який, на нашу думку, використовує тут
українізм. С.Васильченко пішов шляхом добору до словосполучення воквавши очи (рос.) фразеологічного
відповідника втупити/ втуплювати очі: Довго вдивлятися в що-небудь (перев. бездумно, не сприймаючи
баченого) [ФСУМ 1993, кн. 1, с.160]. Фразеосполучення С.Васильченка більшою мірою репрезентує ознаку
«дивитись бездумно», тоді як у творі М.Гоголя переважає ознака напруженого погляду в очікуванні чогось. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

280
Огонѐк несся (Г.) – вогник біг (В.) – огник сунувся (Л.У.).
Нѐсся – нестись. 1. Двигаться вперед с большой скоростью [СРЯ 1990, с.335].
Біг – бігти. 1. Прискорено пересуватися на ногах; рухатись швидко переставляючи ноги.// розм.
Поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, поспинати, квапитися. 2. перен. Швидко рухатися
(їхати, котитися і т.ін.) в якому-небудь напрямі [ВТССУМ 2001, с.51].
Сунувся – сунутися. 1. Іти, рухатися, пересуватися, переважно повільно або через силу. *У порівн.//
Наближатися до кого-, чого-небудь; насуватися [ВТССУМ 2001, с.1216].
М.Гоголь у фразі огонѐк нѐсся експлікує в першу чергу сему ‘швидко’, цього ж намагається
дотримуватись і С.Васильченко у перекладі вогник біг. Словники виокремлюють у цьому слові поняття
‘швидко’. Переклад Лесі Українки подає до слова нѐсся український варіант сунувся. Лексичне значення цього
слова містить головну ознаку дії сунутись – повільність. Але у контексті спостерігаємо оказіональну
трансформацію семантики: оскільки подорожні їхали конями, то самі по собі вони начебто залишались
нерухомими, але з тією швидкістю, з якою вони їхали, їм назустріч наближався огник. Отже, у перекладі Лесі
Українки слова нѐсся виокремлюємо оказіональне значення лексеми сунувся – наближався з певною швидкістю,
принаймні з такою, з якою їхали конями козаки.
Разбудивши приставшего к ним третьего козака, дед напомнил ему про данное товарищу обещание (Г.)
– нагадав (В.) – натякнув (Л.У.).
Напомнить. 1. Заставить кого-нибудь вспомнить о ком или о чем [СРЯ 1990, с.331].
Нагадав – нагадувати. 1. Примушувати згадати про кого-, що-небудь. 3. розм. Відновляти в пам`яті
минулі події, явища, образи і т. ін.; згадувати [ВТССУМ 2001, с.554].
Натякнув – натякати. Говорити натяками; натякати наводити на що-небудь. Образно.// Говорячи
натяками, мати на увазі кого-, що-небудь.// перен. Згадувати, починати говорити про що-небудь [ВТССУМ
2001, с.586].
Російсько-український синонімічний ряд на означення поняття «згадати» не містить лексеми натякнув.
Це підтверджується синонімічним словником. Тлумачний словник української мови на маргінесах лексичного
значення виділяє у слові натякати сему «згадувати». Проте синонімічний словник не виводить спільного
синонімічного ряду зі словами нагадувати, натякати. Цілком ймовірно, що Леся Українка використала
лексему натякати, враховуючи діалектне вживання цього слова у значенні «нагадувати».
Тот привстал, протѐр глаза и снова уснул (Г.) – підвів голову (В.) – прокинувсь (Л.У.).
Привстал – привстать. Приподняться, встать не во весь рост [СРЯ 1990, с.509].
Підвів – підводити. * Образно. Підводити голову.
Підводитися.// Підійматися вгору над чим-небудь [ВТССУМ 2001, с.766].
Прокинувсь – прокидатися. 1. Переставати спати, дрімати, пробуджуватися від сну; будитися,
просипатися [ВТССУМ 2001, с.973].
В оригінальному тексті М.Гоголя й у двох варіантах його перекладу не можемо точно визначити
описувану дію. У М.Гоголя контекстуальне значення лексеми привстал може об`єднувати кілька дій:
прокинувся, трохи підвівся. На те, що людина спала, вказує словосполучення снова уснул. У перекладі
С.Васильченка фіксуємо вживання сполучення слів підвів голову, яке, у свою чергу, на першому плані
виокремлює дію підняти голову. У семантичне поле цього дієслова поза контекстом не входить значення
«прокинувсь», хоч у наведеному уривку на цю дію вказує словосполучення знову заснув. Словник наголошує на
тому, що дієслово підвести вживається в образному значенні тільки у словосполученні підвести голову.
Леся Українка пішла іншим шляхом. Перекладачка подає цілком прозорий варіант перекладу цього
сегмента, використовуючи лексему з прозорою внутрішньою формою прокинувсь, яка передбачає припинення
фази сну.
З наведеного уривка бачимо, що маємо приклади функціонування різних слів на позначення однієї дії з
урахуванням контексту, в якому вони набувають додаткового ситуативного значення. Причому лексеми у творі
М.Гоголя і переклади С.Васильченка з додатковим семантичним значенням не фіксуються словниками.
Руки окостенели (Г.) – руки окостеніли (В.) – руки стали, як цурпалки (Л.У.).
Окостенели – костенеть. Коченеть, становиться твердими [СРЯ 1990, с.257].
Окостеніли – окостеніти. 1. Перетворитися в кістку; стати твердим, як кістка. 2. Те саме, що заклякнути
[ВТССУМ 2001, с.667].
З наведеного прикладу бачимо, що С.Васильченко подає абсолютно ідентичний переклад щодо
гоголівського слова окостенели.
У перекладі Лесі Українки спостерігаємо ускладнення синтаксичної будови речення порівняннями,
внаслідок чого ускладнюється семантична структура сегмента перекладу. Якщо у М.Гоголя й С.Васильченка
прямо вказується на дію та її виконавця (руки окостенели), то у перекладі Лесі Українки маємо діяча, дія, яку
він виконує, виражена порівнянням з означуваним дієсловом: руки стали, як цурпалки. Ключовим словом цієї
фраземи є лексема цурпалки, у напрямку якої відбувається порівняння: цурпалки – цурпалок. 1. Відрубаний,
відбитий або відламаний шматок деревини, лозини і т. ін.; уламок, обрубок. *Образно.// Те саме, що шматок. 2.
Залишок покаліченої або ампутованої руки чи ноги [ВТССУМ 2001, с.1367]. Отже, виносячи лексему цурпалок Розділ IХ. Прикладна лінгвістика: напрями й аспекти дослідження

281
у систему порівняння, Леся Українка в першу чергу експлікує сему «мертву, бездіяльність», яка у цьому аспекті
є дуже близькою до лексеми окостеніти.
Введення у систему тексту перекладу порівняння наближує мову до розмовного колориту, що по суті
цілком відповідає жанру оповідки.
[…] чорт пришел пешком, а как до пекла не близко, то и стянул его коня (Г.) – підчепив (В.) – вкрав
(Л.У.).
Стянул – стянуть, кого-что. 1. Снять, волоча, стащить. 2. Утащить, украсть (прост.) [СРЯ 1990, с.675].
Підчепив – підчеплювати. 1. Чіпляти що-небудь до чогось ззаду або знизу. 2. Підхоплюючи і заціплюючи
чим-небудь затримувати, закріплювати і т.ін. [ВТССУМ 2001, с.463].
В оригінальному тексті лексема стянул є стилістичною і експресивно маркованою. Просторічний варіант
назви дії украл – стянул з огляду на особу виконавця (чорт) неодмінно формує певну гумористичну експресію.
Для досягнення авторського стилістичного задуму Васильченко-перекладач уводить до контексту
лексему підчепив, де вона формує своє оказіональне значення ‘украв’. Добір саме цієї лексеми, на нашу думку,
мотивувався наявністю у семантичній структурі слова підчепити таких понять, як ‘підхоплювати’, ‘зачіплювати’,
‘закріплювати’.
Переклад Лесі Українки подає більш спрощену семантичну канву: слово вкрав, ужите у своєму прямому
лексичному значенні, дещо нівелює гумористичний ефект зображуваної ситуації.
Угощать черта (Г.) – шпетити чорта (В.) – вітати чорта (Л.У.).
Угощать – угостить. С радушием дать, предложить что-нибудь (поесть, выпить и т.п.) [СРЯ 1990,
с.716].
Шпетити, *розм. Лаяти, сварити кого-небудь.// Суворо вичитувати, ганити кого-небудь [ВТССУМ 2001,
с.1404].
Вітати. Звертатися до кого-небудь під час зустрічі з привітом, виявляючи доброзичливість.// Оплесками
або словами виявляти приязнь, прихильне ставлення до когось. 2. Висловлювати комусь почуття радості,
задоволення з приводу якоїсь події, успіху та ін.; поздоровляти. 3. Радісно сприймати, схвалювати, що-небудь
[ВТССУМ 2001, с.148].
В оригінальному тексті М.Гоголя слово угощать розвиває в собі протилежне значення, тобто семантична
ознака доброзичливості даним контекстом не есплікується: Тут дед принялся угощать чорта такими
прозвищами, что, думаю, ему не один раз чихалось тогда в пекле. Навпаки, лексичне оточення (чорт,
прозвища) актуалізує негативну семантику слова угощать. З огляду на те, що слово вживається у своєму
переносному протилежному значенні, – воно виступає чинником гумористичної експресії.
Такої же схеми розвитку протилежного семантичного значення у контексті дотримується і Леся
Українка. Словники фіксують у слові вітати семантику прихильності, приязного ставлення до когось. Проте
абсолютна близькість з лексемою негативно зниженого звучання чортяка активізує розвиток протилежного
значення у слові вітати.
С.Васильченко у перекладі цього речення використовує абсолютно вмотивовану лексему просторічно-
зниженої семантики шпетити. У структурі лексичного значення цього слова головна сема – «лаяти», отже,
слово шпетити вживається у своєму прямому лексичному значенні. Проте розмовно-просторічна експресія
слова тільки додатково посилює гумористичний струмінь висловлювання.
Деду уже и прискучило; давай шарить в кармане, вынул люльку, посмотрел вокруг – ни один не глядит
на него (Г.) – поліз (В.) – давай шарити (Л.У.).
Шарить, разг. Искать ощупью. (перен.: воровать; прост.) [СРЯ 1990, с.774].
Поліз – полізти, розм. 6. Почати залазити, пробиратися куди-небудь. // Почати влазити кудись.
8. розм. Посунути руку, пальці куди-небудь, у щось [ВТССУМ 2001, с.848].
Шарити, 1. Шукати навпомацки. 2. Обмацувати щось, совати по чомусь (перев. шукаючи).
3. розм. Старанно шукати кого-, що-небудь [ВТССУМ 2001, с.1389].
З наведеного уривка твору оригіналу і твору перекладу бачимо, що Леся Українка доволі точно
перекладає М.Гоголя, вона подає український відповідник до слова шарить з такою ж семантикою: Дідові уже
й надокучило; давай шарити в кишені, вийняв люльку, подивився кругом, – ні одно не дивиться на його.
С.Васильченко спрощує поняттєвий аспект слова шарить у своєму перекладі, відповідно вживаючи
лексему поліз. Це призвело певною мірою до втрати гумористичної експресії цитованого уривка. Обидва слова
шарити й лізти мають розмовну маркованість, проте шарити виявляє більше експресивної конотації за
рахунок непрозорої внутрішньої форми.
Морда жуѐт (Г.) – пика чвакає (В.) – морда жує (Л.У.).
Жуѐт – жевать. Растирать зубами и движениями языка (делать губами жевательные движения) [СРЯ
1990, с.164].
Чвакає – чавкати. 2. розм. Жувати, голосно прицмокуючи губами: плямкати ротом [ВТССУМ 2001,
с.1369].
Жує – жувати. 1. Роздрібнювати, розминати їжу в роті. // Стискати що-небудь у зубах, натискати на
щось зубами. *Образно. 2. розм., ірон. Те саме, що їсти. [ВТССУМ 2001, с. 278]. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

282
Близьким до тексту оригіналу є переклад Лесі Українки: вона, по суті, подає абсолютний перекладний
варіант до російського слова жевать – жувати. С.Васильченко подає теж розмовний варіант до перекладу
слова жуѐт – чвакає.
Словник синонімів не визначає слова чавкати, жувати як синонімічні. Проте, семантику й лексичну
спорідненість між ними можемо встановити через слово їсти: у поданій до нього лексикографічній статті вони
виступають компонентами одного синонімічного ряду. На нашу думку, слово чавкати є більш експресивно
маркованим, бо має прозору внутрішню форму негативно забарвленої, дещо вульгарної, семантики. У
поєднанні з підметом пика, який теж має негативно оцінну конотацію [ВТССУМ 2001, с.758], дієслово чвакає
сприяє збільшенню сатиричної експресії речення.
Взбеленился (Г.) – збісенів (В.) – розсердився (Л.У.).
Взбеленился – взбелениться, прост. Прийти в крайнее раздражение, ярость [СРЯ 1990, с.68].
Збісенів. Лексикографічні праці не фіксують лексеми збісеніти. Натомість натрапляємо на форму
доконаного виду до слова біситися (збіситися). Бути в стані роздратування, дуже сердитися; мотивувати
[ВТССУМ 2001, с.54].
Розсердився – розсердитися. Відчути роздратування, обурення, гнів. *Образно [ВТССУМ 2001, с.1073].
За семантикою та експресивною ємністю лексема розсердився відповідає дещо нижчим регістрам, ніж
оригінальна лексема взбеленился. Оскільки прозора внутрішня форма слова розсердився мотивує наявність у
його структурі семи ―сердитий‖. М.Гоголь же використовує слово взбеленился, яке мотивується несхвальною
семантикою від фразеологізму белены объелся, що тлумачиться: втратив здоровий глузд, перестав розуміти
[ФСРЯ 2001, с.249].
Отже, аналіз мови Гоголя і відтворення її в українських перекладах ускладнюється двомовністю
письменника, що було причиною змішування в його творчій системі різних елементів російської мови з
українськими мовними формами.
Аналізуючи варіанти перекладів С.Васильченка та Лесі Українки можемо стверджувати, що
С.Васильченко намагається уникнути схожості з перекладами Лесі Українки, яка на той час була вже досить
відомою як письменниця і як перекладачка. Оскільки перекладацька діяльність Лесі Українки починалася з
перекладів М.Гоголя, то відчувається, що вона намагалася не відступати від оригіналу, хоч у побудові
синтаксичних структур письменниця керувалася довільністю. Стиль перекладу С.Васильченка відзначається в
основному тим, що перекладач часто звертався до більш експресивних варіантів перекладу, ніж які були в
оригінальному тексті.
Отже, розглянутий матеріал показав, що обидва переклади в цілому повно і адекватно передають
особливості дієслівного складу оригіналу. Відзначено такі основні засоби передачі дієслів у текстах-
перекладах: більшість російських дієслівних лексем відтворено словами, значення яких в обох мовах цілком
або частково збігається, при чому часто збігається і граматична структура; дієслівні еквіваленти в абсолютній
більшості випадків адекватно передають відтінки значення і стилістичне забарвлення російського оригіналу;
інколи російські дієслова передаються в українському тексті описово, що зумовлюється естетичною
настановою перекладача; основне значення російських дієслів передається зазвичай доволі точно, що ж до їх
конотативних відтінків, стилістичного забарвлення, то вони у перекладі зберігаються не завжди.
Порівняння двох перекладів показало, що у ряді випадків засоби передачі дієслівних форм оригіналу в
них збігаються. У випадках, коли в українській мові відсутній еквівалент, перекладачі звертаються до різних
способів перекладу, як правило вдалих.
У цілому Лесі Українці та С.Васильченку не можна докоряти у сліпому наслідуванні оригіналу. У
більшості випадків відмінності оригіналу й перекладу зумовлені семантикою форми або їх стилістичним
забарвленням.
Оскільки дієслівні стуктури є одними із яскравих засобів художньої виразності, то дослідження
можливостей їх адекватного перекладу різними засобами є перспективним напрямком у практиці російско-
українського перкладу. У свою чергу це допоможе донести до українського читача своєрідність мови і стилю
Миколи Гоголя.

Література
Васильченко 1974: Васильченко С. Твори у 3-х томах. – Т.3. – К.,1974. – 245 с.
ВТССУМ 2001: Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К.: Ірпінь: Перун, 2001. – 1440 с.
Гоголь 1960: Русские писатели о переводе (ХVIII–XX вв.) – Ленинград: Советский писатель, 1960. –
С. 188-191.
Гоголь 1965: Гоголь, Н.В. Сочинения в двух томах. – Т.1. – Москва: Худ. лит., 1965. – С.84-95.
Коптілов 1973: Коптилов В. Переводя с русского // Мастерство перевода. Вып.9 – М.: Советский писатель,
1973. – С.153-170.
Кундзіч 1973: Кундзіч О. Творчі проблеми перекладу. – Київ: Дніпро, 1973. – С.122–123.
СРЯ 1990: Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Рус. яз., 1990. – 921 с.
ССУМ 1999 – 2000: Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А.Бурячок, Г.М.Гнатюк, С.І.Головащук
та ін. – К.: Наук. думка, 1999 – 2000. Розділ IХ. Прикладна лінгвістика: напрями й аспекти дослідження

283
Українка 1976: Українка Леся. Зібрання творів. У 20 томах. – Т. 7. Прозові твори. Перекладна проза. –
Київ: Наукова думка, 1976. – С.480-490.
ФСРЯ 2001: Фразеологический словарь русского языка / Сост. Л.А.Воронова и др.; Под ред. и послесл.
А.И.Молоткова. – 6-е изд., испр. и доп. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2001. – 512 с.
ФСУМ 1993: Фразеологічний словник української мови у 2 кн. / Уклад.: В.М.Білоноженко та ін. – К.:
Наук. думка, 1993.

An article presents a comparative analysis of the verbal lexemes of the Gogol’s texts translated by Lesya
Ukrainka and Stepan Vasilchenko. Semantics-stylistic differences between the original and translated verbal
components have been identified.
Keywords: a verb, an original, translation, semantics, sema.
Надійшла до редакції 23 березня 2009 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.