Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Галина Бондаренко — ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ ГРИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

У статті обговорюються впровадження інноваційних технологій в освітню сферу, оскільки
альтернативні форми навчання приваблюють учнів своїм змістом і формою, підносять їх культуру пізнання
та культуру мовлення. Важливим чинником навчально-виховного процесу, що підвищує активність школярів на
уроках рідної мови, є надання їм свободи вибору мовного матеріалу для вияву високої культури спілкування.
Тому впровадження рольових, логічних, дидактичних ігор може використовуватися для отримання
конкретних умінь і навичок з української мови.
Ключові слова: гра, загальноосвітня школа, інноваційна технологія, урок української мови.

© Бондаренко Г.І., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

302
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими та практичними
завданнями. Організація навчання в початковій школі має будуватися відповідно до вимог Державного
стандарту загальної початкової освіти.
Зміст освіти в Державному стандарті удосконалений так, щоб забезпечити реалізацію загальних
принципів щодо національного характеру школи, розвитку особистості, оздоровчої функції, гуманізації,
диференціації та інтеграції змісту, посилення практичного і творчого спрямування навчальної діяльності тощо.
Державний стандарт початкової освіти включає сім освітніх галузей: «Мова і література»,
«Математика», «Здоров’я і фізична культура», «Технології», «Людина і світ», «Мистецтво», кожна з яких
побудована за основними змістовими лініями, що є наскрізними для всіх рівнів загальної середньої освіти. У
Державному стандарті зазначається, що зміст освітніх галузей може бути реалізований через окремі навчальні
предмети, зокрема мови та літератури.
Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує
якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Розвиток науки і техніки сприяв появі
нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв’язання освітніх завдань. Водночас відбувається
еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження новітніх освітніх
технологій. Стосовно початкової школи, дидактичні аспекти використання ігрової технології навчання
знаходять відображення в наукових пошуках О.Помітун, Л.Пироженко, В.Телячук, М.Гафітулін, Т.Сидорчук
тощо.
Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні, згідно з державною національною
програмою «Освіта», є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального
здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів
навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів. Однак цьому процесові поки
що бракує цілеспрямованості та науково-методичного забезпечення. Тому процес «особистісної» перебудови
навчально-виховного процесу відбувається спонтанно, повільно, неефективно. У зв’язку з цим педагоги і
психологи усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до учня як одного з
принципів організації навчально-виховної роботи.
Незважаючи на значне розмаїття нововведень в організації навчальної діяльності учнів, урок є і
залишається основною формою навчально-виховної роботи в школі. Однак модернізаційні процеси, які
відбуваються у всіх сферах освітньої галузі, у тому числі у найважливішій її ланці – шкільному педагогічному
процесі, – вимагають від учителя суттєвих змін у визначенні мети уроку, організації пізнавальної діяльності
учнів, системі інноваційних, дидактичних засобів навчання. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм
організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання: «Як навчати, як створити умови для
розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання». Як, залишаючись у рамках класно-урочної
системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів,
забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості?
За змістовими лініями зазначено мінімальний комплекс лінгвістичних знань, умінь і навичок, державні
вимоги до рівня мінімуму.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблеми формування у школярів творчих
здібностей у процесі гри висвітлено у працях науковців та мовознавців: І.М.Досяк, Н.М.Журавльової,
А.В.Корзун, А.А.Нестеренко, О.В.Скворчевської, Т.А.Сидорчик, Л.М.Шильцова, Л.О.Варзацька та ін. є досить
цікавим свідченням про те, що в сучасному суспільстві питання формування творчих здібностей молодшого
школяра турбують громадськість та продовжують досліджуватися. Отже, зміст початкового курсу рідної мови
може бути викладений і засвоєний на різних ступенях глибини і деталізації, що дає можливість досягнути
обов’язкового рівня усіма учнями. Державна національна програма ‖Освіта‖ (‖Україна ХХІ століття‖)
спрямована на досягнення освітою України якісно нового стану, який відповідатиме сучасному світовому
рівню, інтеграції у міжнародний освітній простір, на прилучення до найвищих загальнолюдських цінностей.
Сучасний урок відрізняється від традиційного не лише технологізацією навчального процесу, а й
умінням прогнозувати результативність діяльності кожного учня.
Учитель творить педагогічний процес. І дуже важливо, щоб у цей час дитина могла проявити свою
активність та творчість достатньою мірою. На сьогодні зростає увага до питань активної творчості молодших
школярів. З перших днів навчання дітей у школі ми прагнемо сформувати у них інтерес до слова,
використовуючи його виразність, звучання, образність. Починаємо зі словесних ігор.
Метою статті є аналіз методики формування творчих здібностей школярів шляхом застосування
різноаспектних елементів творчої гри. Творча гра як важливий засіб всебічного розвитку дітей пов’язана з усіма
видами їхньої діяльності. Головним завданням української мови як навчального предмета у вихованні
особистості, як зазначає Л.В.Джумська, є особистість, яка проявляє активність при застосуванні згорнутих
розумових дій у моменти гри та змаганнях на уроці, творчо-рефлексивної роботи [2]. З метою удосконалення
умінь і навичок варто використовувати на заняттях рідної мови ефективні методи, прийоми, форми та засоби
навчальної діяльності, застосовувати оптимальну систему вправ, використання технології ситуативного
моделювання (ділові і рольові ігри на уроці). Розділ Х. Актуальні проблеми методики викладання мови

303
Виклад основного матеріалу. З урахуванням цього була примінена методика ситуативного
моделювання. Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру.
На формування концептуальних положень пропонованої нами методики, вплинуло усвідомлення зростаючих
потреб суспільства у підготовці грамотних спеціалістів різних галузей, вимог до підвищення мовленнєвого
рівня, який передбачає наявність не лише чіткої системи знань, але й умінь самостійно їх поповнювати. Одним
із дієвих видів роботи на уроці української мови у початковій школі є формування в учнів поняття про
моральну культуру особистості в сучасних умовах. Глибокий і складний процес перетворення і засвоєння
життєвих вражень відбувається саме в іграх, творчий початок проявляється також у задумі – обраної теми гри,
малюнка, засобів здійснення задуму. Ігрова творчість виявляється у пошуках засобів для зображення
задуманого: діти реалізують свій задум за допомогою мови, жестів, міміки, застосовуючи різні предмети,
конструкції, будови. У грі з особливою силою виявляються індивідуальні особливості дітей, які також
впливають на розвиток творчого задуму. Так, при вивченні морфології у третьому класі можна широко
використовувати елементи цікавої граматики. Виконуючи вправи на визначення будови слова, учні складають
слова, підбираючи префікси, корені, суфікси, закінчення з інших слів.
Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям, оскільки навчання є завжди
процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат. Тому завдання педагога при
застосуванні гри у навчанні полягає в підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті.
Особливе місце займають ігри, які створюють самі діти, – їх називають творчими або сюжетно-
рольовими. Цікаві ігри створюють бадьорий, радісний настрій, роблять життя дітей повним, задовольняють
їхню потребу в активній діяльності. Творчу гру не можна підкоряти вузьким дидактичним цілям, з її допомогою
вирішуються першочергові виховні завдання: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині
можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання
навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.
Учні, які беруть участь у грі, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Школярам
надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри.
Учитель в ігровій моделі виступає як інструктор. Найважливіша умова успішного керівництва іграми – вміння
здобути довіру дітей, встановити з ними контакт, у грі розкриваються особливості кожної дитини, її інтереси,
різні риси характеру. У молодшому шкільному віці більший ігровий досвід, більш розвинена уява допомагають
дітям самим вигадувати цікаві сюжети, гра виникає природно навіть без пропозиції керівника.
Як зазначає О.Я.Савченко, ігрова модель навчання реалізується за чотири етапи: 1) орієнтація (введення
учнів у тему, ознайомлення з правилами гри); 2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри,
визначення ігрових завдань, ролей); 3) основна частина – проведення гри; 4) обговорення [4].
Під час організації гри перед учителем постають складні питання: кожній дитині хочеться бути головним,
але не всі вміють зважати на думку товаришів, справедливо розв’язувати суперечки, тому обрання організатора
в класі потребує особливої уваги, оскільки не кожному під силу впоратися з цією роллю, але у всіх без винятку
дітей необхідно виховувати активність і організаторські здібності.
Психологічні та педагогічні дослідження свідчать про те, що початок розвитку творчих здібностей дітей
припадає на дошкільний вік, коли змінюється характер їхньої діяльності порівняно з раннім дитинством. Цей
тип діяльності Л.С.Виготський характеризує як перехід до творчої діяльності. Уява старших дошкільнят і
молодших школярів набуває більш активного характеру, в них розвивається здатність до творчої діяльності [1].
Упровадження ігрової технології у практику початкової школи має важливе значення, оскільки через гру
дитина засвоює найрізноманітніший пізнавальний зміст, вона дає змогу виходити за межі засвоєного, набувати
нових знань, самоудосконалюватись, творити власну особистість. У працях відомих учених ХХ ст.
Л.С.Виготського, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна, Д.Б.Ельконіна, В.В.Зіньківського, О.В.Запорожця та ін.
розроблено теоретичні засади історичного походження гри, її соціальної сутності та психологічного механізму.
Процес навчання може протікати з різним докладанням сил, пізнавальної активності та самостійності школярів:
в одних випадках він має наслідувальний, репродуктивний характер, в інших – пошуковий, а іноді й творчий.
Саме характер навчального процесу впливає на його кінцевий результат – рівень набутих знань, умінь і
навичок.
Положення про гру як метод навчання і виховання учнів, виняткову її цінність для дитини і необхідність
цілеспрямованого використання в школі знаходимо в працях таких видатних педагогів, як К.Д.Ушинський,
П.Ф.Каптеров, П.П.Блонський, М.І.Демков, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський та ін..
Особливо вагомий внесок у розробку проблеми впровадження ігрової діяльності в практику початкової
школи зроблено в процесі організації навчання шестирічних першокласників (О.Я.Савченко,
Н.Ф.Скрипниченко, Н.М.Бібік, О.В.Проскура, Я.Л.Коломінський, В.С.Мухіна та ін.) Так, Н.В.Кудикіна
визначає основні функції ігрової діяльності: збагачення емоційно-почуттєвої сфери, забезпечення основ
здоров’я, креативна, адаптаційна, діагностуюча, мотиваційна, розвивальна, виховна, навчально-пізнавальна,
коригуючи. На думку вченої, кожна конкретна гра водночас виконує декілька функцій. Наприклад, дидактичні
ігри спрямовані переважно на розв’язання конкретних навчальних завдань, рухливі – на забезпечення основ
здоров’я. Крім того, Н.В.Кудикіна обґрунтувала структуру розгорнутої ігрової діяльності молодших школярів
та запропонувала класифікацію ігор для дітей цього віку. За ознакою особливостей наповнення структурних ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

304
компонентів їх об’єднано в дві системоутворюючі групи – творчі ігри й ігри за готовими правилами. Творчі
ігри – це креативна діяльність дітей, яка розгортається за їхньою власною ініціативою. Ігри за готовими
правилами передбачають реалізацію дітьми попередньо створеної дорослими змістової і процесуальної основи.
Цю групу ігор називають ще дидактичними. На уроці доцільно застосовувати такі дидактичні ігри, організація
яких не вимагає від учителя великих затрат часу на приготування відповідного обладнання, а від учнів –
запам’ятовування громіздких правил та записів у зошитах [3].
Паралельно з навчальною визначається розвивальна і виховна мета ігрової діяльності учнів на уроці,
важливим завданням якої є розвиток їхніх пізнавальних здібностей. Використовуючи різні форми ігрової
діяльності, необхідно розвивати в учнів уміння спостерігати й порівнювати, виділяти схожі риси та відмінні,
виконувати такі мислитель ні операції, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, конкретизація. В іграх,
побудованих на використанні учнями вже відомого матеріалу, джерелом інформації є судження, висловлені
попередніми учасниками гри. Далі гра розгортається за невизначеним сценарієм, що реалізує взаємодію між
учнями, які «грають ролі». Наведемо приклад логічної гри «Забери зайве»: першокласникам пропонуємо
малюнки, серед яких три можна віднести до якоїсь однієї групи предметів або живих істот, а четверту до цієї
групи віднести не можна і тому її треба виключити. Наприклад, каструля, сковорідка, чайник, стілець: три
малюнки – каструля, сковорідка і чайник об’єднуємо в одну групу і назвемо «посуд», а стілець до цієї групи не
відноситься, оскільки він не є посудом, а відноситься до меблів. Проводячи цю гру, ми знайомимо дітей з
такими поняттями, як «меблі», «посуд», «транспорт», «одяг», «взуття», «канцелярські предмети» тощо.
Для другокласників можна запропонувати гру «Вгадай слово». Учнів поділяємо на дві команди. Ведучий
пошепки говорить капітанам слово. Капітан говорить наступному гравцеві значення слова, не називаючи саме
слово, другий гравець говорить третьому, як він зрозумів сказане, тобто передає значення слова, але своїми
словами і т.ін. Останній гравець намагається визначити, яке слово сказав капітанам ведучий. Аналізуючи хід
гри, можна уточнити, хто змінив інформацію, передав її неточно, а також відзначити цікаві варіанти
переказування значень.
Для учнів третього класу пропонуємо гру «Гостре око». На дошці прикріплені слова, лексичне значення
яких уже відоме учням. Ведучий виходить за двері. Один із гравців прибирає одне із слів. Ведучий, увійшовши
до класу, намагається визначити, якого слова не вистачає. Ця гра розвиває увагу, образну пам’ять [5]. На
серйозну увагу в цьому напрямку заслуговує робота зі словом у процесі підготовки молодших школярів до
виконання творчих робіт. Отже, правильно висловлювати власну думку реченням потрібно навчати дітей з
перших днів їх навчання.
Заняття, спрямовані на формування пізнавальної розкутості, краще проводити в ігровій формі,
використовуючи простий, життєвий, доступний матеріал. Досвід практичної роботи свідчить про те, що
активність дітей помітно зростає й розвивальний ефект ігор збільшується в тому разі, якщо школярі
залучаються до самостійного підбирання й заготовлення ігрових завдань. Ігри впливають не лише на творчу
уяву й мислення школярів, але й на їхній емоційний стан, комунікативні якості й ставлення до навчання.
Висновки. В ігровій діяльності найповніше розкриваються індивідуальні особливості кожного учня.
Вони дають змогу вчителю привернути увагу учнів і протягом досить тривалого часу підтримувати їхній
інтерес до важливих і складних предметів, властивостей і явищ.
Отже, ігрова навчальна технологія – це системний, заснований на діяльнісному підході спосіб організації
діяльності учнів початкової школи, який передбачає системність педагогічних впливів з метою оптимізації
навчально-виховного процесу. Останнім часом все частіше фахівці на практиці віддають перевагу
застосуванню ігрових тренінгів пізнавальних процесів школярів (мислення, уяви, пам’яті), бо існує нагальна
потреба в спеціальних заняттях із вдосконалення, корекції та шліфування процесів мислення, прийомів уяви й
способів запам’ятовування.
Щоб досягти належного рівня активності та творчих здібностей учнів початкових класів, треба
застосувати всі можливі засоби навчально-виховного впливу на школярів, зокрема, сприяти розвитку уяви і
навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити й розглядати альтернативні можливості дій.
Як свідчить досвід, для забезпечення активного перенесення дітьми у ході тренінгу навичок на навчальну
діяльність доцільно на заключних заняттях увести до гри різноманітні поняття, ситуації й тексти з навчальних
дисциплін.

Література
1. Выготский Л.С. Игра и еѐ роль в психологическом развитии ребенка // Вопросы психологии. – 1966. –
№ 6.
2. Джумська Л.В. Урок як показник майстерності вчителя / Азбука уроку. – Х.: «Основа», 2008. – С.5-47.
3. Кудикіна Н.В. Ігрова діяльність молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі:
Монографія. – К.: КМПУ, 2003. – 272 с.
4. Савченко О.Я. Дидактика початковоъ школи. – К.: Генеза, 1999. – 366 с.
5. Скворчевська О.В. Ігрові методики роботи з учнями 1-4 класів. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 208 с.
Розділ Х. Актуальні проблеми методики викладання мови

305
In the article introduction of innovational technologies into the sphere of comprehensive education acquires
prevalence in modern school as the alternative forms of education attracts pupils’ attention by their contents and forms
raising their culture of knowledqe and speech competence. The most important factor of the educational process that
stimulates the activity of schoolchildren at the native language lessons is to give them a free hand in choosing of
language material in order to reveal a high rank culture of communication. That is why the performance of role-, loqis
and didactic qame situations can be used to achieve specific skills and habits in Ukrainian lanquaqc.
Keywords: play, school, innovative technology, the Ukrainian language lesson.
Надійшла до редакції 20 березня 2009 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.