Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

7. СИНТАКСИЧНА КОНСТРУКЦІЯ, РЕЧЕННЯ, ВИСЛОВЛЕННЯ, ЇХ СПІВВІДНОШЕННЯ

загрузка...
Розмежування синтаксичної конструкції, речення і висловлення є одним з актуальних завдань сучасної лінгвістики, оскільки дає мож­ливість правильно оперувати цими поняттями. Видається правиль­ним тлумачення синтаксичної конструкції як лексично наповненої структурної схеми у її предикативному мінімумі, речення ж виступає розгорнутим варіантом синтаксичної конструкції з валентно зумовле­ними позиціями другорядних членів речення (від одного до семи ком­понентів реченнєвої структури (див.: [Загнітко 1990, с. 90-112; Загніт-

 

РОЗДІЛ XV. Складне речення. Статус, структура і Функції

 

загрузка...
639

 

ко 1990а, с. 64; Загнітко 1992, с. 68-69; Загнітко 1992а, с. 18-28; За- гнітко 1993, с. 25-33; Загнітко 1993а, с. 87-88; Загнітко 19936, с. 80-90; Загнітко 1993в, с. 87-88])).

Речення позбавлене суб’єктивних смислів й актуальних інтерпре­тацій та модифікацій. Воно постає як абстрагований зразок, що в умо­вах мовленнєвого та немовленнєвого контексту видозмінюється і на­буває ознак повноти / неповноти, ускладнення / неускладнення, по­ширення / непоширення тощо, тобто перетворюється у висловлення. Вживання речення у комунікативній функції — основна, але не єдина його функція. Часто речення використовуються як частини складного речення, що становить одну цілісну комунікативну одиницю. Водно­час комунікативна функція не вимагає для своєї реалізації суворої граматичної форми. Самостійність цього аспекту актуальної органі­зації виявляє себе у двох площинах:

  1. Межі речення і висловлення можуть не збігатися. Одна грама­тична структура може членуватися на окремі повідомлення. Це явище називається парцеляцією: Скажи мені єдиний раз: я твій! І я повірю. І про все забуду. І більше вже печалитись не буду. Сльозу довгасту випу­щу з-під вій (Г. Гордасевич).
  2. Висловлення може й не мати форми речення, що має місце в діалогічних репліках, коли вони складаються лише з вигуків і висту­пають ситуативно мотивованими і закріпленими: [Кіндрат:] Марусе, не вбивайсь: я не бажав Тобі завдати туги, присягаюсь, Та все одно вже правди не сховати. Адже бажаєш ти почути правду. Поїхав він до Галі. [Маруся:] Ой! (В. Самійленко. Чураївна).

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.