Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Наталія Ковальчук — ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ПУНКТУАЦІЇ

У статті розглянуто питання вивчення пунктуаційного матеріалу на основі функціонально-
комунікативного підходу. Враховуючи цей підхід, створено систему вправ на вдосконалення пунктуаційних
навичок в учнів основної школи.
Ключові слова: функціонально-комунікативний підхід, пунктуаційно-творчі вправи, комунікативний
принцип, етапи вивчення пунктуації, робота з текстом.

На сучасному етапі розвитку освіти школа перейшла на нову структуру і зміст. Особлива увага в
навчальному процесі приділяється рідній мові з огляду на її значущість та на становлення і розвиток духовно
багатої особистості.
У кінці ХХ століття відбулася переорієнтація мовної освіти на забезпечення комунікативної компетенції
учнів. Про це зазначено у нових концепціях (1994, 2002 рр.) [4, 5], Державних стандартах, програмах (2005 р.)
[3, 8], в яких окреслено мету і зміст навчання, побудовано нові підходи до вивчення рідної мови. Українська
пунктуація традиційно вивчається на засадах системно-мовного підходу, а час вимагає комунікативно-
діяльнісного, функціонального, текстоорієнтованого.
Науково-теоретичний аналіз сучасної лінгводидактичної літератури свідчить про те, що зацікавленість
науковців проблемою розробки ефективних підходів до навчання мови та розвитку мовлення учнів зростає.
Останнім часом в українській лінгводидактиці з’явились праці, в яких обґрунтовано окремі аспекти
функціонального напрямку в навчанні рідної мови (С.Т.Дубовик, В.А.Каліш, Л.М.Паламар, О.С.Паламарчук),
реалізації функціонально-комунікативної спрямованості (Н.М.Веніг, Л.В.Давидюк, Г.С.Демидчик,
М.С.Казанджиєва, І.І.Ляшкевич, С.Д.Пенькова, О.М.Петрук та інші).
Актуальність нашої наукової розвідки полягає у тому, що проблема вивчення пунктуаційного матеріалу
на засадах функціонально-комунікативного підходу ще не стала предметом комплексних наукових досліджень,
незважаючи на загальне зростання інтересу вітчизняних дослідників до проблеми впровадження комунікативно
© Ковальчук Н.П., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

320
зорієнтованих технологій та появу окремих теоретичних досліджень щодо обґрунтування комунікативного
підходу (С.Т.Дубовик, В.А.Каліш, Л.М.Паламар, О.С.Паламарчук).
Мета статті полягає в окресленні особливостей функціонально-комунікативного підходу, можливості
його застосування до вивчення пунктуації в основній школі, розробці системи вправ на формування
пунктуаційних навичок на засадах вищезазначеного підходу, який є новим. Тому слід визначити сутність його
складових.
Комунікативний підхід до навчання пунктуації є стратегією, яка спирається на живе мовлення,
спілкування і має на меті підготовку учнів до розв’язання комунікативних завдань на основі засвоєного
пунктуаційного матеріалу. Умовою реалізації цього підходу є розгортання процесу навчання мови як
мовленнєвої комунікації.
Функціональний підхід до методики вивчення пунктуації полягає в тому, що кожна нова мовна одиниця
чи форма розглядається крізь призму їх ролі, функції, яку ці мовні одиниці виконують під час вираження думки
мовця. Умова реалізації – організація спостережень над мовним матеріалом та здійснення його аналізу.
Інтеграція функціонального і комунікативного підходу забезпечує якісно новий напрям у формуванні
свідомого ставлення учнів до пунктуаційних явищ, розкриття їх функцій у мовленні та способів реалізації в
мовленнєвій практиці.
Лігвістичне підґрунтя комунікативної спрямованості пунктуації окреслили науковці Н.М.Баруліна,
Б.І.Осипов, які доповнили традиційну систему принципів пунктуації комунікативним. Вони розглядали
пунктуаційні явища у співвідношенні з комунікативним аспектом мови, робили спробу проаналізувати
вживання розділових знаків не лише з позиції їх структурно-семантичного призначення, але й із позиції
комунікативної зумовленості та доцільності. Відтак, крім традиційних, поряд із семантико-структурним і
структурно-семантичними принципами, які розмежовували вчені, виокремлюється комунікативний принцип
пунктуації [1, с.7-9].
Комунікативним принципом названо такий підхід до розташування розділових знаків, за якого той, хто
пише, керується не лише граматичною семантикою структурних одиниць, їх компонентів, а й комунікативним
значенням останніх, коли основою для розташування розділових знаків служить те чи інше комунікативне
завдання [1; 2]. Функціонування комунікативно зумовлених розділових знаків пов’язується з такими аспектами
комунікативного синтаксису, як актуальне членування речення та інформативна значущість компонентів
висловлювання.
Пропонований підхід до розгляду пунктуаційних явищ становить інтерес не лише для дослідників в
галузі вивчення авторської пунктуації, але є необхідним для подальшого розвитку методики пунктуації. Однак,
підхід, регламентований дослідниками, недостатньо обґрунтуваний, щоб самостійно існувати поряд зі
структурно-семантичним і семантико-структурним принципами. Проте, все ж у сучасному мовознавстві
підкреслюється важливість комунікативної функції розділових знаків як засобу оформлення писемної мови:
пунктуація допомагає осмислити текст, доносить його до читача саме зі змістом, задуманим автором, завдяки
чому той, хто пише і читає, досягають єдності у сприйнятті змістового аспекту тексту.
Тому виділяємо низку комунікативних завдань, які можуть бути вирішені у процесі використання
комунікативно зумовлених розділових знаків: виділення комунікативних центрів висловлювання, кожен з яких
містить важливу інформацію; актуалізація частин речення чи його членів, що є суттєвими з огляду на
важливість їхньої інформації, і послаблення тих компонентів висловлювання, що містять не такі важливі,
істотні, іноді додаткові відомості; варіювання та інформативність окремих елементів висловлювання, що не є
комунікативними центрами, які доповнять вже існуючі. Виходячи з того, що на уроках вивчення української
мови вчителі (79%) використовують незначну кількість пунктуаційних вправ творчого характеру, із-за
невисокої обізнаності у їх варіюванні, на нашу думку, доречно буде в дослідженні показати різноманітність цих
вправ.
Методика навчання пунктуації має відбуватись у декілька етапів. Перший етап: засвоєння пунктуаційних
знань у функціональному аспекті. Пропоновані види діяльності, а саме: спостереження над мовним матеріалом,
аналіз функцій мовних одиниць у текстах різних типів та стилів мовлення, лінгвістична казка, пунктуаційний
експеримент, прийом порівняння (зіставлення і протиставлення мовних явищ).
І. Прочитати речення. Виконати частковий синтаксичний розбір речень поданих у стовпчиках. У чому
різниця між цими синтаксичними конструкціями? (Наявність слів як абажурами, немов на свято, як лоша.).
Якими членами речення виступають ці слова? (Означеннями, обставинами.). Яка роль цих слів у реченні?
(Порівнювати.)
1. Під віями, як абажурами, Під віями блищить очей твоїх овал.
Блищить очей твоїх овал.
2. Біг Івасик, немов на свято. Біг Івасик і вибрикував.
І вибрикував, як лоша.
В. Симоненко
– Якими розділовими знаками виділяються слова для порівняння?
ІІ. 1. Прочитати текст: Розділ Х. Актуальні проблеми методики викладання мови

321
1) Ясне сонце почало підніматися десь далеко за лісом. Його червоний світ слався в лісі по снігу. На
опущених інеєм високих гілках стрибало його ясне проміння, висвічуючи то жовто-зеленими, то червоно-синіми
іскорками.
2) Ясне сонце почало підніматися десь далеко за лісом, і його червоний світ слався в лісі по снігу, а на
опущених інеєм високих гілках стрибало його ясне проміння, висвічуючи то жовто-зеленими, то червоно-синіми
іскорками (Панас Мирний).
2. Зіставити уривки описів. Чим вони відрізняються?
3. Прочитати обидва уривки вголос, правильно інтонуючи їх. Дати характеристику інтонації в обох
випадках. Яка роль розділових знаків?
4. Подумати, чому Панас Мирний використав в описі складні речення, а не прості. Коли надають
перевагу складносурядним реченням?
5. Визначити смислові зв’язки між складовими частинами складносурядного речення, вмотивувати
використання сполучників. Якими ще реченнями можна передати цей опис?
6. Подумати, які з описів будуть ближчими між собою: ті, що складаються з простих речень і
складносурядного чи складносурядного та безсполучникового? Про що свідчить наявність кількох синонімічних
варіантів одного й того ж уривка?
З метою формування в учнів пунктуаційних умінь і навичок на синтаксичній основі можна провести
роботу з віршованими текстами, наприклад, у 7 класі під час засвоєння розділових знаків при дієприкметниках і
дієприслівниках: Виразно прочитати вірш. Усно виконати синтаксичний розбір речення, визначивши
дієприкметники і залежні від них слова:
І восени востаннє, мабуть,
Струмок, чаруючий, співає.
І пташка, сповнена надії,
Вже скоро в вирій відлітає.
— Якими розділовими знаками виділяються дієприкметники і залежні від них слова на письмі?
Таким чином, учні здійснювали частковий пунктуаційний аналіз тексту.
У ході спостережень над мовним матеріалом учні засвоюють особливості пунктуації, з’ясовують роль і
місце розділових знаків та своєрідність їхнього застосування у текстах. Така робота розширює уявлення учнів
про значення пунктуації і сприяє формуванню у школярів умінь застосовувати правила на практиці.
Другий етап: формування вмінь і навичок оперування мовними одиницями (знаннями) відповідно до їх
функціонального призначення (вправи на трансформацію тексту, конструктивні, на вибір найбільш доцільної
структури речення і відповідних її знаків).
Для прикладу можна навести такі вправи, які проводяться чи в групах, чи в парах:
1. Гра ―Комбінатори‖. Замінити підрядні речення відокремленими прикладками. Обґрунтувати
вживання розділових знаків.
1. Учні Косівської середньої школи Івано-Франківської області організували музей свого земляка Михайла
Павлика, який був другом Івана Франка. 2. Володимир Гнатюк, який був видатним фольклористом і
етнографом, захоплювався Карпатами і його мужнім народом. 3. Виступала Параска Амбросій, яка є
народною поетесою Буковини.
2. Гра ―Письменники‖. Доповнити речення прикладками.
1. …, Шевченко може бути для нас взірцем у всьому. 2. Я полюбив оцю бідолаху, … .3. Ліна стоїть у
дверях майстерні та невідривно дивиться, як працює Курінний, …, колишній морський офіцер. 4. То була
Варка,…. 5. Сухобрусові дочки, …, були малими дуже гарні дівчата. 6. … Остап Вишня заслужив визнання
широких читацьких мас.
Третій етап: продуктивно-творчий, який передбачає опрацювання пунктуаційної теми та розвиток
мовленнєвих умінь учнів правильно і комунікативно доцільно використовувати виучувані явища у процесі
мовленнєвої діяльності (побудова діалогічних і монологічних висловлювань, словесного малюнка; виконання
ситуативних вправ; рольові ігри; створення казкових сюжетів, реклами та інше). Для прикладу наводимо
ситуативну вправу:
І. Позмагайтеся з поетом. На картках записано перший рядок поезії про осінь та останнє слово
кожного наступного рядка майбутнього вірша, використовуючи дієприслівники і дієприслівникові звороти,
правильно розтавляючи розділові знаки, скласти вірш:
Проходить осінь посміхаючись барвисто Проходить осінь, посміхаючись барвисто,
……………………………………….. ……………води Та не шкодуючи холодної води.
…………………………………………………..листом Тріпочучи завзято кольоровим листом,
………………………………………………………сади. Готує до холодної зими сади.

ІІ. Кожна група учнів отримує різні інструкції щодо роботи над описом предмета:
1. Уявіть, що ви адвокат. Вам потрібно виступити на захист розділових знаків.
2. Уявіть, що ви журналіст. Подумайте над такою проблемою: чи потрібні нашим сучасникам розділові
знаки. Не забувайте, що вам потрібно висвітлити проблемне питання, спираючись на різні точки зору. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

322
3. Ви – письменник. Вас запросили на зустріч зі школярами. Як би ви розповіли про розділові знаки?
Отже, кожна група виконує своє завдання. Потім представник кожної групи виголошує написане вголос
(не читаючи інструкцій). Учні повинні здогадатися, які інструкції виконувалися, проаналізувати, чи правильно
дібрані мовні засоби залежно від ситуації.
ІІІ. Можна запропонувати учням текст для лінгвістичного експерименту з метою поглиблення їхніх знань
із теми „Види речень за метою висловлювання‖ у 8 класі. На дошці – „.”, „?”, „!”.
Скласти речення з цими розділовими знаками й висловити переданий у них емоційний стан.
Потім подається текст:
Знаки, як і слова, говорять, і ми їх читаємо разом зі словами. А іноді… навіть замість слів.
Відомий факт такого “безсловесного” листування. Французький письменник Віктор Гюго, закінчивши
роман “Знедолені”, відіслав видавцю рукопис книги, до якого він додав лист, де не було жодного слова, а лише
знак: “?”. Видавець теж відповів листом без слів: “!”.
Наскільки велике смислове й емоційне наповнення цих надто коротких листів! Лист Віктора Гюго
містить і неспокійні запитання (Ну як? Чи сподобалось? Чи можна буде це видати?), і тонкий гумор, що
дозволяє письменнику з гідністю переносити неспокійний стан очікування. Відповідь видавця може мати
приблизно таке змістовне вираження: “Прекрасно! Чудово! Це найкращий рукопис, який я коли-небудь тримав
у руках! Я його негайно видам!”.
Ці листи, які були написані Віктором Гюго і його видавцем, виявивилися вдалими тому, що обидва
учасники листування вміли не лише вживати, але й “читати” розділові знаки.
За допомогою знаків можна висловити не лише будь-який зміст, але і ставлення людини, яка пише. Так,
якщо ви пишете про кого-небудь, що він “розумник”, беручи це слово в лапки, зразу стає зрозуміло, що ви не
зовсім впевнені у високих розумових здібностях цієї людини. Писемна мова без розділових знаків чи при
неправильному, неповному, неточному їх використанні не зовсім зрозуміла. На початку ХІХ століття подібні
труднощі в розумінні написаного виникали доволі часто, оскільки знання пунктуаційних правил не було
обов’язковим, та більшість із тих, хто писав, ставили знаки на свій розсуд. Знавцями пунктуації були лише
робітники видавництв, саме їм потрібно було вичитувати рукописи. Так, один видавець писав своєму авторові,
одному із найосвіченішихлюдей того часу, що його розділові знаки – “справжні знаки притикування” і лише
утруднюють читання.
Отже, без уміння ставити розділові знаки неможливо оволодіти писемною мовою в цілому, тому так
важливо знати пунктуацію – розділ науки про мову, в якому розповідається про їх уживання. А без засвоєння
писемного мовлення, завдяки якому людські знання і досвід передаються від покоління до покоління, неможливо
навіть уявити собі наше життя сьогодні (Г.Граник) [2].
Особливістю опрацювання текстів науково-популярного стилю є робота над формуванням
інформаційно-змістових умінь – виділення матеріалу для запам’ятовування, пошук ключових слів, стислий
переказ, добір прикладів тощо [6].
IV. Один учень пише 5 дієприкметникових зворотів, другий уводить їх у речення, обґрунтовує розділові
знаки.
На домашнє завдання задається творча робота з окресленим ситуативним завданням: ―Чи подобається
мені осінь?‖. Уявіть, що ви працівник туристичної фірми і вам потрібно скласти рекламний проспект щодо
переваг осіннього відпочинку у вашій місцевості. Тут зазначається тема, мета, обсяг, стиль, адресат.
Виходячи з вищезазначеного, необхідно зауважити, що пунктуаційні вправи за послідовністю виконання
можна поділити на 3 групи: підготовчі, основні, узагальнювальні. Мета першої групи полягає в актуалізації
синтаксичних знань, засвоєних раніше, та підготовці до сприйняття нового матеріалу. Це, в першу чергу,
завдання, які встановлюють зв’язки вивченого матеріалу з новим, як правило, аналітичного характеру за
функціонально-комунікативним підходом. Це вправи на спостереження, виявлення особливостей
функціонального варіювання явищ у зв’язному тексті. У другій групі основних вправ можна виділити такі, що
спрямовані: на осмислення пунктуаційного матеріалу (пунктуаційний аналіз без ускладнень, побудова
алгоритмів); на їх запам’ятовування; на застосування знань у типових, стандартних ситуаціях(вправи аналітико-
синтетичного характеру). Особливістю цих вправ за функціонально-комунікативним підходом може стати
нетрадиційна форма. Третя група вправ містить завдання, що мають на меті первинну перевірку сприйняття
учнями пунктуаційного правила (розстановка розділових знаків з обґрунтуванням, робота з перфокартками) та
внесення коректив у процес формування стійких пунктуаційних навичок, робота зі схемами, конструктивні,
трансформаційні, творчі вправи. Усе вищезазначене можна узагальнити в схемі 1. Розділ Х. Актуальні проблеми методики викладання мови

Отже, функціонально-комунікативний підхід до вивчення пунктуації є актуальною проблемою
лінгводидактики. Його сутність полягає у розкритті функціонального призначення і комунікативних
можливостей пунктуаційних засобів, формування вмінь їх свідомого використання у мовленні, що
безпосередньо впливає на рівень мовної і комунікативної компетенції учнів. Перспективним вважаємо
дослідження ефективності функціонально-комунікативного підходу до вивчення мовних явищ різних рівнів,
розробки системи пунктуаційних вправ, які б забезпечували правильність писемного мовлення учнів основної
школи.

Література
Барулина: Барулина Н.Н. Принципы современной русской пунктуации с учетом коммуникативного
аспекта языка: Автореф. дис. …канд. филол. наук / ЛГУ им. А.А.Жданова. – Л., 1982. – 17с.
Гранік, Бондаренко: Гранік Г.Г., Бондаренко С.М. Секрети пунктуації. – М.: Просвіта, 1987.
Державний стандарт загальної середньої освіти. Українська мова // Дивослово. – 1997. – №7. – С.18 – 29.
Єрмоленко, Мацько: С. Єрмоленко, Л. Мацько. Навчально-виховна концепція вивчення української
(державної) мови // Дивослово. – 1994. – №7.
Концепція мовної освіти 12-річної школи // Дивослово. – 2002. – №2. – С.4. – 10.
Мандыч: Мандыч В.А. Система усных и письменных упражнений как средств повышения
пунктуационной грамотности учащихся (на материале бессоюз. слож. предлож.): Автореф. дис…канд. пед.
наук / ЛГПИ им. А.А. Герцена. – Ленинград, 1980. – 21 с.
Осипов: Осипов В.И. История русской орфографии и пунктуации. – Новосибирск: Изд. Новосиб. ун-та,
1992. – 253 с.
Українська мова. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-12 класи. – К.: Перун, 2005. –
176 с.

324
In the article the question of study of the pounctuation material is considered on the basis of functionary-
communicative approach. Taking into account this approach, the system of exercises is created on perfection of
pounctuation skills at the students of basic school.
Key words: founctsional-communicative approach, punctuation-creative exercises, communicative principle,
stages of study of punctuation, work with a text.
Надійшла до редакції 29 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.