Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Оксана Прохоренко — ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ТА РОЗВИТОК ОСОБИСТИХ ЯКОСТЕЙ ПРАВНИКІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ РИТОРИКИ

У статті висвітлено актуальність викладання риторики, яка може стати оптимальним шляхом
особистісного розвитку та формування комунікативних компетенцій правників. Автор розглядає найбільш
ефективні методи, форми і прийоми викладання.
Ключові слова: риторика, інноваційні методики викладання, комунікативні компетенції.

«Можливо, і ми колись дочекаємось, що наші юристи, професори і взагалі
посадові особи, які за обов’язками служби мають говорити не лише грамотно,
але й зрозуміло і гарно, не виправдовуватимуться тим, що вони «не вміють»
говорити. Адже в принципі для інтелігентної людини погано говорити
повинно б вважатися такою непристойністю, як не вміти читати і писати…»
(Антон Чехов)

Доктор риторики, філософ Хосе Луїс Рамірес у своїй публічній лекції «Поновлення Риторики як основи
громадянства і освіти», виголошеній 2 квітня 2007 року у Львівському університеті імені Івана Франка, прагне
подолати поширене в сучасному суспільстві уявлення про мову, показуючи, що людина як суспільно-мовна
істота усвідомлює себе завдяки риториці. Відтак риторика поновлюється у своєму первинному смислі – як
знання мови і як основа освіти і громадянства. Риторика дає розуміння того, у який спосіб людина пізнає, але
передусім навчає свідомо діяти.
У супертехнологічному ХХІ столітті більше, ніж будь-коли, наше суспільство вимагає володіння мовою.
Бо якщо ми не володіємо мовою, то мова оволодіває нами. Сучасною освітньою політикою керує переконання,
що двома фундаментальними дисциплінами початкової школи є математика і рідна мова. До цього в багатьох
країнах нині додається англійська мова. Вважається, що без цих базових знань неможливо вести нормальне
життя в сучасному суспільстві. Однак Хосе Луїс Рамірес у зазначеній лекції підкреслює, що «найосновнішим
для громадянина в сучасному суспільстві є опанування мови», проте, на його переконання, простого
оволодівання рідною мовою не досить. «Важливе і вирішальне значення тут те, що ми робимо зі словами
(підкреслення автора), як укладаємо чи вибираємо їх і як їх уживаємо» [2008; 54].
Риторика, основне завдання якої – навчити користуватися мовою, винайдена була за давніх греків. І ця
навчальна дисципліна була затребувана протягом кільканадцяти століть усіма більш-менш солідними
навчальними закладами Європи. За Середньовіччя риторику вважали опорним предметом, одним з трьох, що
складали так званий Трівіум (риторика, граматика, діалектика). Проминали Середньовіччя з його раннім та
пізнім феодалізмом, Ренесанс, ранній капіталізм, а в європейських університетах риторика залишалася
провідною навчальною дисципліною, бо освіченість насамперед виявлялася у тому, ЯК людина володіла
словом. А володіти словом – це вміти думати, висловлювати свої думки, передавати їх, впливати на інших…
Мистецтво володіння словом було виразною ознакою розуму та освіченості. Минув час і риторика впала в
немилість, її стали вважати таким собі мистецтвом «досягнення свого» за допомогою різних технік. Вважалося,
що риторики вчаться, щоб навчитись обманювати. Та навіть якби так, то всі ми мали б ґрунтовно вивчати її,
щоб не бути обманутими і вміти виявляти всякий намір чи умисел. Але риторика дає більше, ніж просто
захисну зброю. Риторика – це мистецтво вираження у подвійному сенсі: мистецтво самовираження і мистецтво
досягати відповідного результату. Риторика розвиває в людини цілу систему особистісних якостей: культуру
мислення (самостійність, самокритичність, глибину, гнучкість, оперативність, відкритість мислення, ерудицію),
мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність), поведінки (ввічливість,
тактовність, коректність, точність, розкутість), спілкування (повага до співрозмовника через вивчення його
інтересів, управління поведінкою аудиторії, залучення однодумців, відповідальність за своє слово). Можна
© Прохоренко О.Ф., 2009 Розділ Х. Актуальні проблеми методики викладання мови

325
припустити, виходячи з власного досвіду, що риторика — найоптимальніший шлях особистісного розвитку
людини.
Тенденція до пріоритетів особистісних якостей та загальних компетенцій порівняно з теоретичними
знаннями та практичними навичками знайшла своє відображення і в нових підходах та методах формування
загального розуміння змісту кваліфікації та структур ступенів в університетах, що підписали Болонську
декларацію. Ця домінанта знайшла своє відображення в організаційних та комунікаційних модулях ECTS та
змісті загальних компетенцій. Загальні компетенції поділяються на три групи (інструментальні, міжособистісні
або індивідуальні та системні), що включають: соціальні навички, необхідні для суспільної взаємодії та
співробітництва; вміння висловлювати почуття та ставлення, працювати в команді, приймати соціальні та
етичні зобов’язання; навички самоорганізації, самоуправління, критичне осмислення та інші.
В останні два-три десятиліття досить актуалізувалися науки, спрямовані на розвиток мовної особистості:
стилістика, лінгвістика тексту, культура мовлення, соціо- і психолінгвістика, соціальна і особистісна психологія
та ін. Проте, кожна з них вивчає одну з граней мовної особистості. Риторика ж, на переконання Г.М.Сагач,
відіграє роль синтезатора цілісного підходу до розвитку мовної особистості. «Зараз, через століття, стало
зрозуміло, – пише С.І.Гіндін, – що сумою частин, нехай навіть тих, які дуже розрослися, не замінити цілого…
Практика довела, що наявність розгалуженої логіки не творить мовлення людини більш логічним, складна
система лінгвістики не заважає нам залишатися неграмотними, бурхливий розвиток в останні роки різних
напрямків стилістики не додає окремо нікому оригінальності стилю, чітка вимова акторів не перешкоджає
нашій без’язикості і, головне, серйозні зусилля психології і діалектичної логіки, направлені на розкриття
людської думки, не наближають нас до творчості у власних промовах» [1987; 364].
Упродовж історичного розвитку значення терміна «риторика» дещо розширилось. Серед науковців не
існує одностайності щодо витлумачення цього терміна, навіть у визначенні риторики як науки. Більше того, у
деяких фахівців викликає сумніви навіть те, чи можна риторику взагалі вважати наукою. У 50-ті рр. ХХ ст.
оформлюється неориторика (так звана – аргументативна), представлена працями Х.Перельмана і
Л.Олбрехт-Титеки, І.А.Герасимової, Р.Гроотендорста, А.А.Івіна, А.І.Мігунова, С.Тулміна, Д.Уолтона та ін., та
лінгвістична риторика, що представлена роботами Р.Барта, У.Еко, Ж.Дюбуа, Ф.Еделін, Ж.-М.Клінкенберг,
Ф.Менге, Ф.Пір, Ю.М.Лотмана, Ц.Тодорова та ін. На сьогоднішній день риторика являє собою настільки
строкатий напрям досліджень, що охопити всі її відгалуження практично неможливо.
Наше розуміння риторики ґрунтується на традиціях Арістотеля, у працях якого концепція змістовної
риторики представлена у найбільш цілісному вигляді, на працях Ф.Прокоповича, М.В.Ломоносова,
М.М.Сперанського, О.Ф.Мерзлякова, М.Ф.Кошанського, К.П.Зеленського, а також на традиціях сучасних
вчених – В.В.Одінцова, Є.О.Ножина, А.Ю.Міхневича, Ю.В.Рождественського, С.П.Іванової, Н.О.Безменової,
О.А.Юніної, Г.М.Сагач, у працях яких отримала свій подальший розвиток концепція риторики як філософсько-
дидактичної науки, спрямованої на формування у людини ефективної комунікативної діяльності.
Концепція статусу риторики, запропонована Г.М.Сагач, яку ми взяли за основу у процесі розробки
навчальної дисципліни «Риторика» в Академії управління МВС, визначає останню як науку про закони
управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю [1993; 49], тобто про закони, які визначають ефективність цієї
діяльності. Зміст риторики Г.М.Сагач відображає формулою:
Р = (К + А + С + Т +М ) + ( ЕК + СА), де
К – концептуальний закон – формує й розвиває вміння всебічно аналізувати предмет дослідження та
вибирати систему знань про нього.
А – закон моделювання слухацької аудиторії – відіграє роль у формуванні й розвитку вміння вивчати у
системі три групи ознак, які визначають «портрет» аудиторії: соціально-демографічні, соціально-психологічні,
індивідуально-особистісні.
С – стратегічний закон – формує й розвиває вміння розробляти програму дій на основі створення
концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії: визначення цільової установки (навіщо?),
виявлення й розв’язання суперечностей, формування власної позиції.
Т – тактичний закон – формує вміння та навички працювати з фактами та аргументами, активізує
мисленнєву діяльність співрозмовника (аудиторії).
М – мовленнєвий закон – розвиває вміння володіти мовними засобами (одягати свою думку в дієву
словесну форму).
ЕК – закон ефективної комунікації – формує і розвиває вміння встановлювати й закріплювати контакт з
аудиторією як необхідну умову реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.
СА – системно-аналітичний закон – формує і розвиває вміння рефлексувати (виявляти й аналізувати
власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і „нарощувати‖ цінний життєвий досвід).
Управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю включає два аспекти: організаційний та власне
управлінський. Два останні закони є складовими «власне управлінського аспекту мисленнєво-мовленнєвої
діяльності», вважає Г.М.Сагач [1993; 51].
Наведена риторична формула становить собою певну цілісну систему, у якій кожний компонент
зумовлює й доповнює інший, причому усі компоненти побудовані у суворій логічній послідовності.
Концептуальний закон – основоположний, бо вміння МИСЛИТИ ДОЗВОЛЯЄ ЛЮДИНІ наповнити всю діяльність ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

326
змістом і жити не за формою, а за суттю. Закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний, мовленнєвий
закони, закон ефективної комунікації «працюють» на перший закон, тобто знання цих законів дає можливість
людині грамотно «запустити» задум (концепцію) в аудиторію, оскільки думка може втратити свою цінність
досить швидко, якщо не знаходить втілення, і, нарешті, закон системно-аналітичний поширює свою дію на усі
попередні закони, бо володіння цим законом дозволяє людині, по-перше, оцінити якість самої концепції,
по-друге, уважно проаналізувати весь процес запуску, знайти сильні й слабкі сторони і тим самим зробити свою
справу ще краще. Іншими словами, закони риторики, представлені у риторичній формулі, відбивають
системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності, що визначає результативність цієї діяльності, а відтак –
успішність будь-якої фахової діяльності людини.
Необхідно підкреслити, що риторика являє собою технологію, яку можна наповнити будь-яким
предметним змістом (юридичним, педагогічним, політичним, економічним тощо), оскільки керована
мисленнєво-мовленнєва діяльність дозволяє людині чітко, точно, логічно викласти будь-який предмет
мовлення. Отже, риторика може бути ще й інструментом ефективної реалізації різного роду наук. Уміння
управляти своїм мисленням і мовленням зумовлює універсальність риторики, тому що вона дає можливість
людині повніше реалізувати себе, свої здібності в обраному напрямку, складає основу професіоналізму
будь-якого фахівця, надто ж управлінця.
Риторика – наука прикладна, тому і викладання її повинне здійснюватися головним чином на дієвому
підході до навчання. Найбільш прийнятною у сучасній методиці викладання виявилася класифікація,
побудована саме на дієвому підході. Згідно з нею існують методи: а) які забезпечують опанування навчального
предмета (словесні, візуальні, практичні, репродуктивні, проблемно-пошукові, індуктивні, дедуктивні); б) які
стимулюють та мотивують навчально-наукову діяльність (навчальні дискусії, ділові ігри, творчі завдання,
пошук і дослідження, конкурси, вікторини тощо); в) методи контролю і самоконтролю у навчальній діяльності
(опитування, залік, іспит, контрольна робота, тестові завдання, питання для самоконтролю та ін.). Сучасна
методика викладання гуманітарних дисциплін має багатий арсенал різноманітних способів, прийомів і засобів
навчання, зокрема інноваційних, проте в межах цієї статті ми розглянемо ті методи, форми і прийоми
навчальної роботи, які, з точки зору досвіду впровадження, сприяють інтенсифікації та модернізації
навчального процесу, розвивають творчий підхід і особистісний потенціал учасників навчального процесу.
Учасники навчального процесу в нашому випадку – це фахівці-правознавці, управлінці у сфері правопорядку.
Високу ефективність навчального процесу, спрямованого на формування комунікативної компетентності,
мовленнєвої культури правознавців, управлінців у сфері права забезпечує застосування таких методів, форм і
прийомів навчальної роботи, як:
тренінги (як окремих, так і комплексних навичок);
ділова (рольова) гра;
метод моделювання;
аудіовізуальний метод навчання;
метод «мозковий штурм»;
«сократів діалог»;
метод інтерв’ю;
публічні виступи на задану тему (імпровізація);
аналіз помилок, колізій, казусів.
Метод тренінгу здебільшого застосовується для навчання управлінців та представників інших професій.
Мета тренінгу – забезпечити слухача практичними знаннями, вміннями, навичками, необхідними для
виконання конкретних завдань шляхом тренування (повторення й закріплення) певних дій. Тренінг
спрямований на вироблення більш-менш одноманітних і передбачуваних схем професійної поведінки,
автоматичного відтворення тих чи інших фахових дій (наприклад, вихід до аудиторії, контроль пози, міміки,
жестів під час виступу, навички роботи з аудиторією, завершення виступу, робота із запитаннями тощо). Для
того, щоб тренінг був успішним, викладачеві-тренеру потрібно пам’ятати про прагматичну спрямованість
такого методу навчання, адаптувати програму тренінгу до конкретних навчальних потреб з урахуванням
індивідуальних особливостей учасників, виявляти самому активність, відкритість, гарну реакцію,
професіоналізм та заохочувати учасників до самовдосконалення.
Один з найбільш популярних серед слухачів методів проблемного навчання – ділова (рольова) гра –
спрямований на активізацію пізнавальної діяльності, створення стимулювальних умов для поглиблення
професійних знань, розвиток творчих здібностей. Ефективність цього методу визначається попередньою
підготовкою викладача і слухачів. Основна мета ділової гри полягає у створенні ситуації, максимально
наближеної до реальної, у якій слухач повинен виконати необхідні професійні дії, правильно застосувати набуті
знання з риторики, виявити навички роботи з аудиторією, а також вміння працювати з документами. Метод цей
використовується під час вивчення теми «Судова риторика». Сценарій гри готує викладач або слухачі (що
мають досвід роботи в суді). До підготовки залучаються колеги з кафедри кримінального права для розробки
фабули (конкретної життєвої або наближеної до такої ситуації), а також аналізу та підведення підсумків гри. Розділ Х. Актуальні проблеми методики викладання мови

327
Слухачі можуть виконувати ролі не лише учасників судового засідання, а й експертів, державних службовців,
депутатів тощо. Гра посилює мотивацію до навчання, колективну співпрацю та дух суперництва.
Метод моделювання використовується не менш ефективно під час практичних занять з риторики, адже
дозволяє відтворити соціально-демографічні, соціально-психологічні та індивідуально-психологічні ознаки
різних аудиторій (одного суб’єкта чи цілої соціальної групи), з якими доведеться співпрацювати фахівцям у
безпосередній діяльності, та виробити тактику, алгоритм вербальної та невербальної поведінки. Поєднання
методу моделювання з елементами тренінгової роботи приносить ефект синергії. Під час такого виду роботи є
можливість не тільки створити цілісний психологічний портрет аудиторії, але й навчитись працювати з цим
портретом: установлювати контакт з різними типами аудиторій; моделювати свої та чужі «зони небезпеки»,
виробити вміння їх попереджати, делікатно поводитися з метою максимальної нейтралізації їх дії; працювати з
«небезпечними зонами» аудиторії (острівки шуму, відволікання тощо) шляхом підбору цікавих фактів,
гумористичних історій, зміни тональності розмови, виключення складного матеріалу, створення умов для
актуалізації в людині її позитивних якостей тощо; виробити програму впливу (стратегію) на конкретну
аудиторію; підібрати систему аргументів, спрямованих на активізацію мислення та почуттєво-емоційної
діяльності аудиторії.
Широке упровадження технічних засобів, а саме використання можливостей Інтернет, відеотренінгів та
відеозапису різних форм роботи з метою аналізу та обговорення дій учасників навчального процесу, фільму
тощо, посилює пізнавальну активність слухачів, дозволяє досягти максимальної економії часу для засвоєння
навчального матеріалу.
Метод «мозкового штурму» – це метод організації спільної групової та творчої роботи в аудиторії з
метою підвищити розумову активність учасників і знайти плідні ідеї, конструктивні рішення, розв’язання
складних проблем або нестандартних ситуацій. Цей метод використовується спільно з іншими методами,
наприклад, методом моделювання на етапі обговорення в групі адекватності вибраної стратегії впливу на
аудиторію окремим слухачем та пошуку альтернативних способів роботи із аудиторією (за заданими
параметрами).
Кращому засвоєнню теми «культура діалогу та полеміки» сприяє використання метода «Сократів
діалог», в онові якого лежить метод Сократа, що формує вміння грамотно ставити запитання, спрямовувати
діалог, складати його алгоритм, передбачати можливі варіанти наступних ланцюжків запитань. Метод
стимулює творче (аналітичне і синтетичне) мислення, самостійний пошук відповідей, навчає логічно
вибудовувати ланцюг запитань, які наближають до остаточної відповіді.
Допоміжний метод формування і відпрацювання практичних навичок спілкування майбутнього керівника
з підлеглими, з претендентами на роботу, з громадянами, який найчастіше реалізується у формі бесіди, – метод
інтерв’ю (інтерв’ювання). Під час навчального інтерв’ю слухачі вчаться ставити запитання уявному кандидату,
фіксувати відповіді на них, формулюють ситуаційні запитання. До письмового інтерв’ю готують анкету або
запитальник.
Ще один допоміжний метод навчання, спрямований на розвиток і закріплення навичок аргументування й
захисту власної позиції у дискусії, діалозі, під час ділових зустрічей, дебатів, – метод PRES-формули (від англ.
Position – Reason – Example – Summary). У цій формулі запрограмований алгоритм логічно послідовних дій:
Позиція (думка) – обґрунтування – приклад – висновок (наслідок). Метод формує навички ефективної
професійної комунікації, передусім вміння коротко виступати (1-2 хв.) з 4 речень, коли час на дискусію
обмежений. Пропонуються типові моделі висловлювань: 1. Позиція (у чому полягає ваша точка зору) – я
вважаю, що… 2. Обґрунтування – тому що…; через те, що… 3. Приклад – наприклад, … 4. Наслідок – ось
чому….
Під час проведення дебатів доцільно застосувати методичний прийом «займи позицію», який допомагає
визначитись із власною позицією у професійних дискусіях, особливо під час вирішення проблемних питань чи
конфліктних ситуацій. Спочатку формулюється дискусійне питання, яке передбачає протилежні відповіді.
Наприклад: Ви за чи проти суду присяжних в Україні? Ви за чи проти громадянського шлюбу? Відповідаючи на
запитання, слухачі навчаються добирати і висловлювати переконливі аргументи на захист своєї позиції перед
колегами та викладачем.
Окрім розглянутих методів, прийомів і форм роботи, під час вивчення прикладної дисципліни риторика
дуже ефективними себе виявили також: публічні виступи на задану тему (імпровізація) з наступним
обговоренням; оцінка або самооцінка дій учасників; аналіз помилок та ін. Підвищити якість та ефективність
формування комунікативної компетентності, мовленнєвої культури допомагає органічне поєднання
інноваційних методик із класичними, традиційними, продумане і гармонійне комбінування різних методів щодо
кожної теми та кожного заняття залежно від їхньої мети, специфіки. Досвід показав, що продуктивним є також
форми роботи, що ґрунтуються на синтезі аудиторної і позааудиторної роботи (наприклад, проведення
слухацьких науково-практичних конференцій, організація круглих столів, конкурси із судових дебатів, дебатів
на задану тему тощо).
При цьому важлива роль відведена викладачу, майстерність, переконливість і толерантність якого
викликає довірливе ставлення слухачів. Важливим для викладача є позбавлення директивного підходу до
навчання та розподілу ролей (а саме: ролі гуру, верховного судді, незаперечного авторитета). Викладач повинен ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

328
завжди пам’ятати про необхідність підсилення мотивації та зацікавленості слухачів шляхом використання
нових ефективних форм і методів викладання. Йдеться про відмову викладача від організаторської моделі (коли
він несе головну відповідальність за навчання, результатом якого є знання та навички) на користь ліберальної
моделі, що надає необхідні інструменти для навчання, сприяє активної ролі слухача у навчанні, стимулює
колективну рефлексивну діяльність, створює атмосферу відкритої взаємодії.
Отже, щоб оволодіти чиєюсь свідомістю, потрібно спочатку опанувати себе, навчитися керувати своїми
думками та почуттями, голосом та жестами.
Мусимо усвідомити: усне мовлення своїми можливостями – і насамперед як засіб вияву людського «я»,
найрізноманітніших відтінків почуття, переживання, гнучкості думки, як спосіб оцінки всього, що стосується
людини, оточує її і як засіб контактувати з іншими і впливати на них – аж ніяк не дорівнює писемній формі.
Тому ми маємо повернутись від «фетишизації писемного мовлення», за висловом професора О.Сербенської, до
більш детального та ґрунтовного вивчення науки про успішну мовну комунікацію, постійно удосконалюючи й
модернізуючи систему методів і форм викладання цієї древньої науки, яка вважалась колись «королевою
мистецтв».

Література
Артикуца Н.В. Інноваційні методики викладання дисциплін у вищій юридичній освіті/ Інноваційні
технології у вищій юридичній освіті: Збірник матеріалів Міжнародної науково-методичної конференції (25-28
травня 2005 р., Київ) – К.: Стилос, 2005. – С.3-25.
Байки Р., Кэйпл Дж. Теория и практика тренинга. – СПб.: Питер, 2002. – 352 с.
Гиндин С.И. Комментарий 1. Риторика и проблемы структуры текста // Общая риторика. – М.,1987. –
364 с.
Клочек Г. Королева мистецтв на задвірках освіти // Дзеркало тижня. – 2007. –№ 44.
Сагач Г.М. Золотослів. – К.: Райдуга,1993. – 366 с.
Сербенська О.М.Волощак. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. – К.:
Видавничий центр «Просвіта», 2001. – 204 с.
Хосе Луїс Рамірес. Поновлення риторики як основи громадянства і освіти. – Львів: Центр гуманітарних
досліджень; К.: Смолоскип, 2008. – 96 с.

The article highlights the relevance of teaching rhetoric, which may be the best way of personal development
and a communicative competence of lawyers. The author examines the most effective methods, forms and methods of
teaching.
Keywords: rhetoric, innovative teaching, communicative competence.

Надійшла до редакції 11 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.