Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

4. СТАТУС ТАК ЗВАНИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ УСКЛАДНЕНОГО ТИПУ

загрузка...
За А. П. Грищенком, складносурядні і складнопідрядні речення в «чистому» вигляді у мовній практиці (переважно у писемному мов­ленні) трапляються рідше порівняно з такими реченнями, яким влас­тива різноманітна ускладненість граматичних зв’язків між складови­ми частинами. їх кваліфікація у різноманітних посібниках здійснюєть­ся неоднаково. Б. М. Кулик відносить їх до речень із сурядністю і підрядністю, у «Курсі сучасної української літературної мови» [Курс 1951/2, с. 336-343] ці речення розглядаються аналогічно.

загрузка...

Питання про кваліфікацію так званих складних речень ускладне­ного типу є особливо актуальним у сучасній лінгвістиці. Так, І. Р. Ви­хованець наголошує: «Коли складне речення включає три або більше предикативних частин, то воно стає ускладненою складною конструк­цією» [Вихованець 1992, с. 36-37], аЛ. Двонч розмежовує просте складне речення (іегіпойисКе зтгеііе) і ускладнене складне речення (гіогепе аІеЬо гіогііе ЗІІУЄІІЄ). До першого типу належать такі структури, у яких наявний лише один тип граматичного зв’язку між складовими части­нами, а до другого зараховуються речення, у яких реалізуються одно­часно два типи граматичного зв’язку.

Ще один дослідник Й. Грбачек схиляється до думки про те, що при визначенні ускладненого речення як синтаксичного утворення необхід­но брати до уваги синтаксичний критерій як провідний, оскільки кількісний критерій не відображає сутності самого речення. Останній критерій може виступати домінувальним при тлумаченні складного речення не як власне-синтаксичноїодиниці, а як висловлення (ууроуей). У силу того, що «протиставлення складнопідрядного і складносуряд­ного речень мусить бути основним принципом поділу складних речень взагалі», Й. Грбачек пропонує розглядати ускладнені складні речення не у відриві від звичайних складних, а в загальному комплексі вчення про складне речення, оскільки будь-яке складне речення попри свою складність може бути зведеним до паратактичної і гіпотактичної ос­нови. Термін «складне речення з сурядністю і підрядністю» не відобра­жає суті явища, оскільки названі типи зв’язку ніколи не можуть бути кваліфіковані як рівноправні. Один із них у структурі складного ре­чення буде визначальним, інший підпорядкований, перший у такому виді детермінує загальний план речення, а другий є тільки супровід­ним. У силу цього складносурядне або складнопідрядне речення тільки ускладнюється (пор.: [ОУОПС 1959,8. 35-44; Нгоасек 1965,8. 28-35; Ваиег 1966, 8.18-27]). Отже, ускладнення структури складного речення слід розглядати лише на тлі визначальних сполучникових типів зв’язку — сурядності або підрядності. У таких ускладнених структурах наявні певні особливості, що й дає підстави вести мову про первинну і вто­ринну структуру, наявність дериваційних стосунків у парадигматиці складного речення. Первинними завжди виступають складнопідрядні або складносурядні речення з елементарною системою синтаксичних зв’язків між складовими частинами.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.