Кількість предикативних частин у структурі складного речення вис­тупає основою розмежування закритих і відкритих структур. Складні речення відкритої структури — це речення з незамкненими рядами, що складаються з двох, трьох і більше частин, кількість яких завжди потенційно може бути збільшеною включенням нових: / всі ми як один підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в ти­сячні боки розприскалися штуки та відривки скали… (І. Франко); То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні (Леся Українка). Кожне з наведених ре­чень допускає доповнення ще невизначеним числом предикативних частин. Кількість частин у реченнях відкритої структури визначаєть­ся не вимогами мовної форми, а позамовними чинниками — обсягом інформації, яку вміщує речення. Складні речення закритої структу­ри — це речення із замкненими рядами, що охоплюють дві предика­тивні частини: Довженко в усьому поет, і це його виділяє з-поміж багатьох як митця (О. Гончар); Треба любити, що робиш, і тоді труд, навіть найважчий, підноситься до творчості (М. Горький); А Проме- тей приніс вогонь людині — й багато що змінилося у світі (В. Бров- ченко). Приєднання до речень закритої структури третьої та наступ­них частин аж ніяк не створює розширення єдиного смислового ціло­го, а зумовлює витворення інших смислових відношень і трансформа­цію речення зі складного у складне речення ускладненого типу, пор.: Треба було вчасно приїхати до села, але автобуса не було і Треба було вчасно приїхати до села, але автобуса не було, оскільки всі рейси відмінено. У складі другого речення поєднані дві мінімальні конст­рукції складного речення, кожна з яких є сама по собі двокомпонент­ною: складносурядне речення закритої структури із сполучником але і складнопідрядне речення із сполучником оскільки. Якщо ж до першої частини додати підрядну означальну як характеризатор базового еле­мента село (Треба було вчасно приїхати до села, яке було за тридцять кілометрів від райцентру, але автобуса не було), то знову ж таки витворюються дві мінімальні структури закритого типу в межах склад­ного ускладненого речення. Частини речення відкритої структури од­нотипні за своїм відношенням до того смислового і структурного ціло­

1) прості або складні сполучники, що бувають одиночними або повто рюваними: і, або, а може бути.

Останній сполучник належить до тих, що замикають ряд сурядни компонентів, не допускаючи наступного розширення типологічно адек ватних одиниць. Це загалом не суперечить поняттю відкритої струк тури, оскільки такі сполучники не регламентують кількість компо нентів ряду: вони за своєю семантикою виступають сигналом закін чення ряду, вичерпності перерахування. В. А. Бєлошапкова ствер джує, що можна навіть встановити закономірності вживання тих ч тих сполучників як сигналів структури. Так, основним замикальни сполучником єднальних речень виступає сполучник і, що вживаєтьс як у реченнях із семантикою послідовності явищ, так і в реченнях! відношенням одночасності, зрідка в цих функціях вживаються спо­лучники типу а, та (а може бути, а можливо): Неси до людей всі думки, почуття і слова, І серце твоє не згорить, не змовкне, не згасн (М. Рильський); Дерева мене чекають, І падає листя на стежку, падають трави (І. Драч); А темна ніч узори сині пише, А гості весе­ляться, А чарки круг столу ходять, А Густав меткий нові до жартів прикладає жарти (М. Рильський); Та тільки серце не кричало, Тл тільки кроку не стачало. Та, тільки сили не було (М. Рильський).

Предикативні частини складносурядних і складнопідрядних речень закритої структури різнотипні у смисловому плані: вони по-різному співвідносяться одна з одною і неоднаково корелюють із загальноре- ченнєвим смисловим малюнком. Для них притаманна різна будова частин (при цьому неоднаковою може бути модальність, мета вислов­лення), що супроводжується відповідними засобами зв’язку — сполуч­никами: 1) нерозчленованими, які вміщуються в одній із частин: і, а, але, а то і, але, зате тощо; 2) розчленованими, що складаються з двох компонентів, один із яких уміщується в одній частині, інший — у другій. Цей тип сполучників поділяється на два підтипи: а) розчлено вані сполучники обрамлювального типу, обидва компоненти яких ха рактеризуються фіксованістю своєї позиції в реченні: перший знахо диться на самому початку першої частини, а другий — на самому по­чатку другої частини: не тільки… але і, не тільки… а й, не лише… алг й, не лише… а й; б) розчленовані сполучники, перший елемент яких позбавлений фіксованості: тому… що, так… що та ін. До останніх спо­лучників наближаються поєднання сполучників із частками типу якщо… то, коли… то і т. д. На цій підставі розмежовуються формальні класи складносурядних речень: складносурядні речення відкритої структури і складносурядні речення закритої структури. Кожен із цих двох типо логічно відмінних класів речень співвідноситься з подібними складно підрядними та безсполучниковими структурами.

На семантико-синтаксичному рівні складносурядні речення також є неоднотипними і поділяються за ємністю вміщеного у них препози­тивного змісту на семантично елементарні і семантично неелементарні. Семантично елементарними складносурядними реченнями виступають такі, які складаються з двох предикативних частин, кожна з яких є семантично елементарною: Забудеться все — і не забудеться нічого та ін. У смислових відношеннях між предикативними частинами та­ких речень відсутній будь-який синкретизм, оскільки смислові відно­шення типу причиново-наслідкові, умовно-наслідкові сигналізують про неодновимірність ситуації. Семантично неелементарними складносу­рядними реченнями є такі, що складаються з трьох і більше предика­тивних частин: / зашумує наша нива, І знову виросте наш дім, І па­м’ятника бронза сива Засяє золотом новим (М. Рильський); А вечір палить вікна незнайомі, А синя хмара жаром пройнялася, А синій ліс просвічує огнем, А вітер віти клонить і співає… (М. Рильський) і т. д. До семантично неелементарних складносурядних речень нале­жать також такі, які складаються з двох предикативних частин, при цьому хоча б одна з них є семантично неелементарною: Нагорі чулася розмова, проте ніхто не поспішав спускатись в погріб (П. Гуріненко) (перша предикативна частина охоплює дві пропозиції: чулася розмо­ва +розмова відбувалася нагорі). На семантико-синтаксичному рівні роз­різняються й смислові типи складносурядних речень: єднально-часові, зіставні, протиставні, розділові, градаційні, умовно-наслідкові тощо.

Особливості комунікативної організації складносурядного речення дозволяють розмежувати з-поміж них: розповідні, питальні, спону­кальні. Розповідні складносурядні речення своїм призначенням ма­ють повідомлення про певні факти, події, донесення інформації: Шугає