Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Юлія Волянська — ТИПОЛОГІЧНІ РІЗНОВИДИ ПОВТОРУ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЧНІЙ ДУМЦІ

У статті простежено еволюцію лінгвістичних поглядів на художній повтор та його кваліфікаційні
ознаки. Запропоновано основні критерії укладання типології повтору й подано власну типологію повтору з
урахуванням структурно-стилістичного критерію, особливостей мовного вираження, специфіки лінеарності,
семантичного наповнення, точності відтворювання мовних одиниць, функційнмх різновидів,
психолінгвістичного критерію, експлікації, частотності вживання в тексті тощо.
Ключові слова: повтор, типологія повтору, стилістична фігура.

У сучасній лінгвістичній думці повтор справедливо вважається багатоаспектним, складним і
різнофункційним явищем. За останні десятиліття у вітчизняній науці накопичено досить ємний матеріал у
галузі дослідження повтору, що потребує осмислення та певного узагальнення. До цього часу, незважаючи на
стабільну цікавість до проблеми повтору, варто відзначити недостатню розробленість питання про розуміння
його як одного із елементів ідіостилю поета або стилістичного прийому в межах конкретного періоду в
літературі.
Варто зазначити, що для встановлення типології повтору важливим постає врахування ємної кількості
критеріїв (структурних, функційних, семантичних, стилістичних тощо).
Метою статті постає аналіз наявних на сьогодні класифікаційних параметрів ітерацій і встановлення
типології повтору. Усе це зумовлює необхідність розв’язання таких завдань: 1) простежити еволюцію
лінгвістичних поглядів на художній повтор; 2) типологізувати повтор з урахуванням структурного,
стилістичного, функційного, семантичного, психолінгвістичного тощо критеріїв.
Зупинимося детальніше на системі типів і видів повтору, запропонованих мовознавцями. Традиційно
повтори поділяються:
© Волянська Ю.Ю., 2010 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 21

188
1) відповідно до мовного рівня – на фонетичні, лексичні, синтаксичні, граматичні тощо;
2) залежно від точності відтворювання мовних одиниць – на повні та часткові;
3) відповідно до функцій у мові – на композиційні (анафора, епіфора, паралелізм, хіазм тощо),
номінативно-експресивні;
4) за місцем розташування повторюваних компонентів – на контактні, сумісні, дистантні;
5) залежно від семантично-стилістичного призначення повтори поділяються на: а) ті, що вживаються для
виділення, підкреслення в тексті певного слова, для обігрування певних лексем або значень; б) такі, що
передають семантику роздумів, сумнівів, вагань мовця; в) ті, які вживаються для вираження інтенсивності
вияву позначуваної ознаки, дії, почуття, великої кількості і под. Такі повтори можуть виражати граматичне
значення, але в українській мові вони не граматикалізовані. Повтор може зреалізовуватися в явищах
ампліфікації, плеоназму, тавтології тощо [Тараненко 2004: 496].
Кожне наступне вживання тієї самої лексеми сприяє нарощенню смислів, тобто розвитку особливої,
релевантної тільки для певного тексту семантичної структури повторюваного слова, яка на відміну від
словниково запрограмованої характеризується індивідуальністю і не може бути відтвореною у своїй цілісності
в інших текстах, що й засвідчує її контекстуальну закріпленість. Це в першу чергу торкається слів ключових і
тематичних, специфіка яких відображена в їхніх назвах: вони позначають поняття вузлові для сюжетно-
тематичного руху твору [Загнітко 2001: 447].
І.В. Соколова зауважує, що повтор має вплив на реалізацію прагматико-комунікативної настанови мовця,
і пропонує дослідження повтору на фоно-морфологічному та лексико-синтаксичному рівнях, а також як
ізоморфного явища у міжрівневій взаємодії [Соколова 2002]. С.Є. Балашова стверджує, що повтор як художній
прийом наділений особливими можливостями для виділення основної думки, посилення емоційності, побудови
тексту, тому використання цього прийому митцями слова стає предметом подальшого вивчення його
функційних можливостей [Балашова 2008: 8]. Дослідниця пропонує трирівневу організацію системи повторів,
що ґрунтується на лінгвістичному підході: звукові, словесно-образні й сюжетні повтори. З-поміж словесно-
образних повторів, уживаних у художньому мовленні, С.Є. Балашова виокремлює такі різновиди: 1) повтор, що
служить для посилення емоційно-експресивної виразності мовлення; 2) повтор портретних деталей; 3) повтор
епітета; 4) повтор найчастотніших способів психофізичної характеристики персонажу. Сюжетні ж повтори в
роботі переважно зосереджено в межах повтору ситуації (наприклад, ситуації вибору, ситуації подолання
труднощів, ситуації протистояння людей тощо).
З.П. Куликова пропонує класифікацію повтору, що ґрунтується на протиставленні двох його різновидів –
експліцитного та прихованого. До експліцитного, або матеріально вираженого, належать фонетичний,
словотвірний, лексичний, синтаксичний повтор. Прихований, або матеріально не виражений, повтор передбачає
повторення основної семантики слів. Це повтор семантичний, що будується на неодноразовому вживанні слів,
пов’язаних синонімічними, антонімічними, гіперо-гіпонімічними відношеннями, відношеннями семантичної
похідності та несумісності [Куликова 2007: 4]. Щодо функційних особливостей уживання повтору, то
спостереження З.П. Куликової зводяться до висновків, що в поетичних текстах повтор, окрім постійних
функцій посилення й актуалізації семантики ключового поняття або висловлення загалом, виконує такі функції:
функцію гармонізації вірша, зображально-виражальну (експресивну), ритмо- та римоутворювальну,
композиційну, смислоутворювальну, бере участь в передачі нової інформації, виступає як засіб мовної гри
[Куликова 2007: 5].
А.Ф. Папіна вибудовує систему типів та видів повтору в художніх текстах з урахуванням мовних рівнів і
закономірностей їхнього вияву. Для аналізу повторів опорних, ключових рядів тексту дослідниця виділяє такі
типи: 1. Повтори спільнокореневих слів із найменшими змінами семантики, але з можливостями позиційних
змін. До цього типу А.Ф. Папіна зараховує три види: 1) точний, або повний повтор; 2) парадигматичний повтор;
3) дериваційний повтор (змінює спосіб творення слів); 2. Повтори з нерівнорядністю лексико-семантичною й
позиційною: 1) синонімічний повтор; 2) антонімічний повтор; 3) перифрастичний повтор; 4) гіпонімічний
повтор; 5) омонімічний та неонімічний повтор; 6) паронімічний повтор; 7) семантичний повтор; 3. Повтори
граматичні в тексті з послідовним і паралельним зв’язком: 1) анафоричний займенниковий повтор;
2) граматичний повтор засобів вираження кожної з п’яти категорій: учасників комунікативного акту, учасників
подій, події, часу (і виду), простору й оцінки (раціональної та ірраціональної, аксіологічної). Ірраціональна
(аксіологічна) оцінка користується також і звуковим повтором (звуковим символізмом) [Папина 2002: 61-62].
Ліричні повтори В.М. Жирмунський поділяє на: 1) простий повтор слів; 2) повтор кореня з варіацією
форми; 3) анафора, або єдинопочаток, що часто супроводжується ритміко-синтаксичним паралелізмом;
4) синтаксичний повтор; 5) повтор лейтмотивів; 6) внутрішній, або смисловий повтор («синонімічна варіація»);
7) тавтологічний повтор [Жирмунский 1996].
А.П. Загнітко, звертаючи увагу на реалізацію повтору в тексті, зупиняється на таких його основних
функційних і класифікаційних типах [Загнітко 2006: 203-206]: 1. На звуковому рівні організації вірша повтор
окремих елементів або їхніх сполук увиразнює ліричну емоцію, «виступає текстотворчим засобом, який
концентрує навколо себе всі інші компоненти» [Загнітко 2001: 440]; 2. На лексичному рівні повтори
представлені чи не найбагатше – як на рівні автосемантичної, так і на рівні синсемантичної лексики, причому
відбувається накладання типології повторів на граматичному рівні (морфології і синтаксису). Повтори на Розділ VI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

189
власне-лексичному рівні реалізуються в абсолютних повторах, синонімічнийх, омонімічних, антонімічних, а
також в парономазії; 3. На морфологічному рівні (актуалізується повтор тієї чи іншої граматичної форми слова,
повтор твірної основи, коли зміст увиразнюється парадигмою граматичних форм); 4. Перехід до актуалізації
повторів на синтаксичному рівні відбувається через полісиндетон – повтор сполучників.
У дослідженні Т.В. Жук за основу прийнято класифікацію повторів за характером їхньої структурної
організації. За цим критерієм дослідниця виділяє: а) простий контактний повтор, який може бути виражений
двочленним або тричленним сполученням слів, що виражають емоційно-оцінну тональність висловлюваного;
б) розширений повтор – повторення мовної одиниці з конотаціями, які доповнюють чи розширюють її зміст;
в) кільцевий повтор – повторення мовної одиниці на початку і в кінці оповіді; г) повтор-підхоплення –
повторення кінцевого елемента одного висловлювання на початку другого висловлювання; ґ) ланцюжковий
повтор – повторення мовних одиниць однієї за одною. Щодо структурної організації авторка пропонує
розрізняти такі види лексичних повторів: контактний / дистантний, концентрований / перманентний.
Відповідно до розуміння лексичного повтору як поліфункційного засобу семантичного зв’язку тексту Т.В. Жук
виокремлює такі види: a) номінаційно-ланцюжковий повтор; б) тотожний лексичний повтор; в) синонімічний
повтор; г) антонімічний повтор [Жук 2005: 8-9].
За місцем розташування повторюваних компонентів у тексті, або за лінеарністю, доцільно виділяти такі
типи повтору: 1) контактний повтор – це повторення слів, фраз тощо, розташованих поруч; 2) сумісний повтор
– це відтворення слів, словосполучень та ін., розташованих поруч, але таких, що входять у різні
словосполучення або речення. Основна мета його – виконання синтаксичної функції поширення слова,
підвищення емоційно-смислової значущості окремої лексеми та под.; 3) дистантний повтор – це відтворення
слів, синтаксичних конструкцій і под., віддалених одне від одного словом, групою слів, реченням, а іноді –
цілим текстовим уривком.
Для встановлення типології повтору важливим буде також встановити функційні різновиди повтору.
З-поміж основних функцій повтору І.В. Соколова виділяє такі: інтегративна, інформативна, акумулятивна,
акцентувальна, оцінна, топікова. У роботі «Прагматико-комунікативні характеристики категорії повтору в
текстах-анонсах» дослідниця зауважує, що функційне навантаження повтору, його структурно-семантичні
характеристики та кількісні параметри визначаються прагматичною настановою тексту [Соколова 2002: 4].
Отже, для встановлення цілісної типології повтору, на наш погляд, до наявних на сьогодні
класифікаційних параметрів повтору варто додати ще такі: 1) психолінгвістичний критерій, згідно з яким
повтори доцільно поділяти на: а) нормативні (такі, що не порушують норм літературної вимови); б) патологічні
(зумовлені порушенням мовлення, наприклад, заїканням); 2) специфіку мовного вираження:
а) внутрішньомовні повтори, або одномовні (такі, що характеризуються повтором лінгвістичних одиниць в
межах однієї мови), б) білінгвальні, або двомовні, (повтори, зумовлені впливом білінгвізму), в) міжмовні
(повтор лексем із різних мов, які в перекладі позначають одне й те саме поняття), наприклад, міжмовний повтор
українського слова чашка та французького la tasse: Запашний, міцнозварений фарс / У байдужості чашку
наллє / Il a mis le cafй dans la tasse / Il a mis le sucre dans le cafй au lait… (М. Соколян «Dejйuner du matin»).
Отже, враховуючи структурно-стилістичний критерій, особливості мовного вираження, специфіку
лінеарності, семантичне наповнення, точність відтворювання мовних одниниць, функційні різновиди,
психолінгвістичний критерій, експлікацію, частотність уживання в тексті, пропонуємо таку типологію повтору:
І. За структурно-стилістичним критерієм (за виявом у межах художніх тропів, стилістичних фігур):
І.1. Ітеративні повтори: епаналепса, епанастрофа, анафора, епіфора, цикл (кільце, кільцевий анадиплозис,
анепіфора), рефрен, симплока, ампліфікація.
І.2. Фонетичні: алітерація, асонанс, рима (односкладова / двоскладова / дактилічна; точна / неточна),
парономазія, анномінація, поліптот, ономатопея (ономатопоея, звуконаслідування); музика поетичного слова.
І.3. Синтаксичні: паралелізм, хіазм, полісиндетон.
I.4. Емфатичні: градація (ступенювання), епексегеза, дієреза.
І.5. Патетичні: епанортоза.
ІІ. За мовним рівнем:
ІІ.1. Фонетичні: алітерація, асонанс, артикуляційно-асоціативний повтор.
ІІ.2. Лексичні: синонімічний, антонімічний, перифрастичний, гіпонімічний, омонімічний (повтор
омографів, омоформ), неонімічний, паронімічний, оказіональний (індивідуально-авторський), тавтологія.
ІІ.3. Словотвірні: дериваційний, парадигматичний.
ІІ.4. Морфологічні: повтор самостійних частин мови (іменниковий, прикметниковий, займенниковий,
прислівниковий, числівниковий, дієслівний, дієприкметниковий, дієприслівниковий), повтор несамостійних
частин мови (прийменниковий, сполучниковий, повтор часток), вигуковий.
ІІ.5. Синтаксичні: анафоричний предметно-займенниковий; анафоричний займенниково-займенниковий;
непредметно-прономінальний; анафоричний повтор із замісниками-скріпами – займенниковими
прислівниками; катафоричний; антиципація; повтор суб’єктної синтаксеми; повтор предикатної синтаксеми;
повтор об’єктних та обставинних поширювачів; дублювання синтаксичних структу; повтори, що змінюють
свою синтаксичну функцію в реченні; повтор словосполучень; повтор речень тощо.
ІІІ. За точністю відтворювання мовних одиниць: ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 21

190
ІІІ.1. Повні (точні).
ІІІ.2. Неповні (часткові).
ІV. Відповідно до функцій у мові:
ІV.1. Композиційні.
ІV.2. Емоційно-експресивні.
ІV.3. Ритмоутворювальні.
ІV.4. Римоутворювальні.
ІV.5. Смислоутворювальні.
ІV.6. Засіб мовної гри.
ІV.7. Засіб утримання вертикальної лінійної зв’язаності частин складного синтаксичного цілого, засіб
творення когезії в тексті.
ІV.8. Засіб творення ланцюгового синтаксичного зв’язку.
ІV.9. Засіб формування конекторних рядів усіх п’яти глобальних категорій тексту.
ІV.10. Актуалізація семантики ключового поняття або висловлення загалом.
ІV.11. Функція гармонізації вірша.
ІV.12. Реалізація прагматико-комунікативної настанови мовця.
V. За лінеарністю (за місцем розташування повторюваних компонентів):
V.1. Контактні.
V.2. Сумісні.
V.3. Дистантні.
VІ. За семантикою:
VІ.1. Повтор, що передає семантику роздумів, сумнівів, вагань мовця.
VІ.2. Повтор, який позначає інтенсивність вияву позначуваної ознаки, дії, почуття, великої кількості і
под.
VІ.3. Повтор лейтмотивів.
VІ.4. Сюжетний повтор.
VІ.5. Інтертекстуальний повтор тощо.
VІІ. За психолінгвістичним критерієм:
VІІ.1. Нормативні повтори.
VІІ.2. Патологічні повтори.
VІІІ. За специфікою мовного вираження:
VІІІ.1. Внутрішньомовні (одномовні).
VІІІ.2. Білінгвальні.
VІІІ.3. Міжмовні.
ІX. За експліцитністю (виявом у творі):
ІX.1. Імпліцитні.
ІX.2. Експліцитні.
X. За частотністю вживання в тексті:
X.1. Концентрований повтор.
X.2. Перманентний повтор.
Підсумовуючи результати спостережень, відзначимо, що повторення слів – це лише один зі способів
загального прагнення емоційного мовлення до нагнітання однорідних і водночас різних за силою експресивних
засобів. Пропонована стаття може слугувати матеріалом для встановлення стилістичного навантаження повтору
в художньому мовленні, для аналізу ідіостилю окремих митців слова.

Література
Балашова С.Е. Виды и функции повторов в творчестве М.А. Шолохова [Текст] / С.Е. Балашова: Автореф.
дис… канд. филол. наук: 10.01.01 / Моск. гос. гуманитар. ун-т им. М.А. Шолохова. – Москва, 2008. – 20 c.
Жирмунский В.М. Введение в литературоведение [Текст] / В.М. Жирмунский: Курс лекций /
Санкт-Петербургский гос. ун-т / З.И. Плавскин (ред.), В.В. Жирмунская (ред.). – СПб., 1996. – 440 с. –
ISBN 5-288-01445-0.
Жук Т.В. Лексичний та синтаксичний повтор в українській народній творчості (на матеріалі українських
народних казок) / Т.В. Жук: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 [Текст] / Тетяна Василівна Жук;
Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2005. – 18 с. – укp.
Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис [Текст] / А.П. Загнітко. – Донецьк:
ДонНУ, 2001. – 662 с. – Бібліогр.: с. 553-613. – ISBN 966-7277-90-9.
Загнітко А.П. Лінгвістика тексту: Теорія і практикум. Науково-навчальний посібник [Текст] /
А.П. Загнітко. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – 289 с. – Бібліогр.: с. 260-288. – ISBN 966-639-272-2.
Куликова З.П. Повтор как средство экспрессивности и гармонизации поэтических текстов М. Цветаевой
и Р.М. Рильке [Текст] / З.П. Куликова: Автореф. дис… канд. филол. наук: 10.02.19 / Педагогический институт
ФГОУ ВПО «Южный федеральный университет». – Ростов-на-Дону, 2007. – 21 с. Розділ VI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

191
Маліновський Е.Ф. Типи простого контактного повтору в сучасній англійській мові [Текст] /
Е.Ф. Маліновський // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2004. – № 17. – С. 178-180. – Бібліогр.: 6 назв.
– укp.
Папина А.Ф. Текст: его единицы и глобальные категории [Текст] /А.Ф. Папина: Учебник для студентов-
журналистов и филологов. – М.: Едиториал УРСС, 2002. – 368 с. – Библиогр.: в конце разделов. – ISBN 5-354-
00062-9.
Соколова І.В. Прагматико-комунікативні характеристики категорії повтору в текстах-анонсах [Текст] /
І.В. Соколова: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна. –
Харків, 2002. – 19 с.
Тараненко О.О. Повтор [Текст] / О.О. Тараненко // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.:
В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.»
ім. М.П. Бажана, 2004. – С. 496.

В статье прослежена эволюция лингвистических взглядов на художественный повтор и его
квалификационные признаки. Предложены основные критерии составления типологии повтора и предложена
собственная типология повтора с учѐтом структурно-стилистического критерия, особенностей языкового
выражения, специфики линеарности, семантического наполнения, точности воспроизведения языковых
единиц, функциональных разновидностей, психолингвистического критерия, экспликации, частоты
употребления в тексте и др.
Ключевые слова: повтор, типология повтора, стилистическая фигура.

In the article the evolution of linguistics views to artistic repetition and qualifying signs of the repetition are
traced. The basic criteria of compilation of the typology of repetition and the own typology of repetition, taking into
account structurally-stylistic criterion, features of linguistic expression, specific of linearness, semantic filling,
accuracy of reproduction of linguistic units, functional varieties, psycholinguistic criterion, explication, the frequency
of use in text is given.
Key words: repetition, tipology of repetition, stylistic figure.
Надійшла до редакції 14 січня 2010 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.