Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Олександр Білих — ФОРМИ АОРИСТА У ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ МОВІ УКРАЇНСЬКОЇ РЕДАКЦІЇ КІНЦЯ XVI – XVII СТ.: ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ

загрузка...

У статті на матеріалі стародруків розглянуто особливості творення та значення форм аориста у
церковнослов’янській мові української редакції кінця XVI – XVII ст.
Ключові слова: церковнослов’янська мова української редакції, форми минулого часу, аорист.

Актуальність пропонованого дослідження зумовлена недостатньою вивченістю церковнослов’янської
мови загалом та її української редакції зокрема. Хоча церковнослов’янська мова в Україні, особливо кінця XVI
– XVII ст., посідала важливе місце і як мова церкви, і як один із засобів національно-визвольної боротьби
[Русанівський 1985: 137] та активно впливала на мову українську. До того ж, у кінці XVI – XVII ст. завдяки
кодифікації церковнослов’янської мови та розвитку книгодрукування Україна стала центром
церковнослов’янської книжності, де вироблялися норми, що впливали на весь православний слов’янський світ
[Толстой 1988: 61; Шимко 2007]. Тому детальне дослідження церковнослов’янської мови української редакції
кінця XVI – XVII ст. потрібне не лише для всебічної характеристики історії української літературної мови, але
й для створення повної картини розвитку інших слов’янських мов.
У зв’язку з цим метою пропонованої розвідки є з’ясування особливостей творення та значення форм
аориста в церковнослов’янській мові української редакції кінця XVI – XVII ст. Матеріал для дослідження
дібраний шляхом суцільного обстеження переважно із стародруків цього часу (список використаних джерел
див. наприкінці статті). У великих за обсягом пам’ятках обстежений не весь текст, а вибірки обсягом у 500
повнозначних слів. Із ОБ обстежено 100 таких вибірок, із ТрЦв, Тр – по 50.
У розглянутому матеріалі форми аориста утворені майже завжди від інфінітивних основ як доконаного,
так і, рідше, недоконаного видів. Зафіксовані лише форми сигматичного аориста (крім 2-ї і 3-ї ос. одн.), від
основ на приголосний представлені переважно нові форми на -охъ. Виняток становить дієслово , яке у
старослов’янській мові мало переважно старі форми аориста ( ) [Вайан 1952: 266] і зберегло їх у
церковнослов’янській мові. Тільки нові форми аориста, за винятком , засвідчені і граматикою
М. Смотрицького [Німчук 1985: 119].
Далі подаємо характеристику творення форм аориста за особами, а також огляд особливостей їхнього
значення.
Форми 1-ї ос. одн. тематичних дієслів у розглянутому матеріалі утворені за допомогою афіксів -хъ (від
основ на голосний) та -oхъ (від основ на приголосний) : OБ 8 зв.1;
OБ 18 зв.; Лим 11 зв.;
ТрЦв 377; Тр 757; ПКП 75;
OБ 15 (2); ПКП 50 зв.; ПКП 106.
Дієслова типу в 1-й ос. одн. мають афікс -oх , як і дієслова на приголосний: и воли моей умрох
ЗапПМ 175; ПКП 249 зв.;
ПКП 209 зв. За спостереженням дослідників, такі форми аориста ( замість ) були
особливістю церковнослов’янської мови східних слов’ян [Вайан 1952: 336].
Дієслово в 1-й ос. одн. має як старі ( ), так і нові ( ) форми:
OБ 11 зв.; Лим 18; ПКП 270;
OБ 10 зв.; ПКП 270. Звертає на себе увагу те, що похідні від

1Після скороченої назви джерела через кому подано номер аркуша або сторінки, звідки взятий приклад. Позначка зв.
вказує на зворот аркуша. Цифра в дужках перед позначенням аркуша в ОБ вказує на номер рахунку. Аркуші першого й
другого рахунку спеціально не позначаються. Цифра (2) після номера аркуша в ОБ вказує на праву колонку, ліва спеціально
не позначається. Виносні літери подані в круглих дужках у рядку, таким же способом подаються і , позначені в текстах
надрядковими знаками. Цитати із перевидань подаються звичайним шрифтом курсивом.
© Білих О.П., 2010 Розділ Х. ІСТОРІЯ МОВИ

299
дієслова у всіх випадках мають нову форму аориста: ТрЦв 39;
Тр 95; сице в рую, … якъ же предрекохъ ЗапПМ 139.
Форми аориста 1-ї ос. одн. нетематичного дієслова быти, а також у більшості випадків дати, утворені за
допомогою афікса -хъ: OБ 10 (2); Тр 310;
ПКП 162 зв.; OБ 1 зв.;
Лим 10 зв.; ТрЦв 491; ПКП 24 зв. Один раз (у ЗапПМ)
зафіксована форма дадохъ від основи теперішнього часу: азъ же… оскорбився, якъ толико п незей … за нь
(коня) дадохъ, … помолихся ЗапПМ 72. У дієслова зафіксована лише нова форма
OБ 2; нъ врагъ … прелсти мя и ядохъ ЗапПМ 152;
ПКП 61 зв.
У ході аналізу простих минулих часів церковнослов’янської мови певні труднощі виникають під час
характеристики форм 1-ї ос. одн. і мн. від дієслів з інфінітивами на -ати. Річ у тому, що після стягнення
показників імперфекта, зокрема після переходу — — в — — , форми аориста й імперфекта 1-ї ос.
одн. і мн. таких дієслів втратили відмінності у фонетичному складі [Ист. грам. 1982: 31, 75], тому належність їх
до аориста чи імперфекта можна визначити лише в контексті. Формами аориста вважаємо утворення, які
позначають нетривалу чи обмежену в часі минулу дію: ПКП 221 зв.;
ПКП 82; (лодію)
ПКП 114 зв.
2-а і 3-я особи однини аориста представлені в розглянутому матеріалі, як і в старослов’янській мові,
лише старими формами з нульовими закінченнями. Причому 2-а ос. засвідчена дуже невеликою кількістю
уживань: OБ 18 зв.; (богородиця)
ПКП 253; (сліпий)
Лим 53; Ты бо Д во, пріятъ въ утроб … Бога, и родила еси ЗапПМ 163. Причиною цього є
те, що 2-а й 3-я ос. одн. аориста були омонімічними, тому замість 2-ї ос. одн. аориста ще в старослов’янській
мові часто використовувався перфект [Вайан 1952: 382]. У церковнослов’янській мові форми 2-ї ос. одн.
аориста майже вийшли з ужитку. Така практика закріплена і граматикою М. Смотрицького, де замість форм 2-ї
ос. одн. аориста в парадигмах подані форми на -лъ, -ла, -ло [Німчук 1985: 119]. У тих рідкісних випадках, коли
ці форми все ж таки вживалися, при них були звертання, займенники або інші засоби, які вказували на 2-у ос.,
що видно і з наведених прикладів.
Форми 3-ї ос. одн. аориста є найчастотнішими з усіх зафіксованих форм минулого часу. Від основ на
приголосний вони закінчувалися тематичним голосним -є: OБ 48 (2);
OБ 25 зв. (2); ТрЦв 92;
ПКП 5. Від основ на голосний у більшості випадків – відповідним
голосним: OБ 25 (2);
Лим 15; ТрЦв 553;
? ПКП 28 зв.
Дієслова із суфіксом — -, як і в старослов’янській мові [Вайан 1952: 315], в аористі зберігають цей
суфікс, якщо йому передує голосний: OБ 8 (2);
ПКП 97. Якщо ж перед суфіксом знаходився приголосний, то суфікс міг зберігатися або ні:
OБ 8 зв.; ЄвЛ 1644, 48 зв.;
ПКП 66; Тр 802; ЄвЛ 1644, 47 зв.;
ПКП 81.
Дієслова з коренем жи- (жити) форму 3-ї ос. одн. аориста утворюють переважно від основи жив-:
OБ 2 зв. (2); абїе же въ той часъ … юноша … оживе и … глаголати нача
ЗапПМ 112; ПКП 208. Крім цього, зафіксована форма з основою жи-:
ПКП 242 зв.
У старослов’янській мові окремі дієслова в 3-й ос. одн. аориста могли мати також закінчення -тъ [Вайан
1952: 257], яке збереглося (як -тъ або -ть) у церковнослов’янській мові [Вайан 1952: 258]. Зафіксоване воно і в ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 21

загрузка...

300
граматиці М. Смотрицького, де автор говорить:
СмГр 249 [Німчук
1985:119]. Форми з таким закінченням (-тъ або -ть) представлені і в розглянутому матеріалі. Переважно це
форми дієслова начати та дієслів із коренем — -. Начати (а також зачати) майже завжди характеризуються
закінченням -тъ: OБ 4 зв.; ТрЦв 658;
ПКП 70 зв.;
ПКП 210 зв. Із -ть ця форма зафіксована нами лише у ПКП:
ПКП 202 зв.
Дієслова з коренем — — 3-ю ос. одн. аориста утворюють за допомогою -тъ або -ть. Причому в більшості
обстежених пам’яток кількісно значно переважають утворення на -тъ : (Ной)
(голубку) OБ 3 зв.; ОБ 24; ТрЦв 37; И тако … конецъ
пріятъ … родъ Острозкихъ ЗапПМ 97; ПКП 18. Разом із тим, у всіх обстежених
пам’ятках зрідка трапляються і форми на -ть, а в одній, у ЄвЛ 1644, вони навіть переважають: (Бог)
OБ 2 (2); ТрЦв 59;
ПКП 151 зв.; ЄвЛ 1644, 68 зв.;
ЄвЛ 1644, 50. Закінчення -ть в такого типу дієсловах, як відомо, є східнослов’янською
особливістю [Німчук 1985: 119; Лопушанская 1985: 136]. Лише -ть в цих формах рекомендоване і граматикю
М. Смотрицького.
Частина дієслів цієї групи в 3-й ос. одн. представлена паралельними формами на голосний. Насамперед
це стосується дієслова начати (також зачати), зрідка трапляються форми на голосний і в дієслів із коренем — -:
Лим 18 зв.; Он же нача въпити ЗапПМ 51; ПКП 9;
ПКП 202; OБ 10 зв.; в тръ великій
взя ихъ …, и ели въ р ку … не вверже ЗапПМ 121.
Крім наведених форм, у розглянутому матеріалі зафіксовано також окремі аористні форми на -тъ від
дієслів жити, прижити, умр ти: OБ 4 зв.;
(Іосиф) ПКП 191.
Кожне з нетематичних дієслів у 3-й ос. одн. аориста в розглянутому матеріалі має певні особливості.
Дієслово быти та більшість його похідних характеризуються закінченням -сть: OБ 48;
Лим 20 зв.; ТрЦв 237;
ПКП 18 зв.; Тр 104; ЄвЛ 1644, 5 зв. У
старослов’янській мові быти та похідні в 3-й ос. одн. аориста могли мати, крім того, паралельні форми на
голосний [Вайан 1952: 258]. У розглянутому матеріалі такі форми зафіксовані від слів забыти й позбыти:
OБ 19 (2); ПКП 66;
ПКП 34. уживається в
обстежених пам’ятках лише у складі форм умовного способу.
Дієслово дати та його похідні в 3-й ос. одн. аориста представлені трьома різновидами форм: 1) формою
на -є з основою теперішнього часу (даде), 2) із закінченням -сть (дасть), 3) з нульовим закінченням (разда).
Найбільш частотними в розглянутому матеріалі є форми від основи дад-, вони, за нашими спостереженнями,
переважають в усіх обстежених пам’ятках, крім ОБ, де частіше уживається різновид на -сть (-стъ):
OБ 9 зв. (2); ТрЦв 346;
Тр 803; ЄвЛ 1644, 63 зв.; ПКП 169. Достатньо великою
кількістю уживань представлені також форми на -сть (-стъ): OБ 23 зв.;
ТрЦв 6; ПКП 205 зв. Форми типу
дасть і даде були, очевидно, рівноправними варіантами. Інколи вони вживаються поряд:
ПКП 174. Найменш частотним є різновид із нульовим
закінченням. Такою формою аориста в 3-й ос. одн. характеризуються в розглянутому матеріалі лише окремі Розділ Х. ІСТОРІЯ МОВИ

301
похідні від дати дієслова: създа бо великій и красный монастырь ЗапПМ 92;
ЄвЛ 1644, 21 зв.; ПКП 214;
ПКП 26 зв.
Дієслово в 3-й ос. одн. аориста представлене формами з нульовим закінченням:
ПКП 199;
ПКП 69 зв. Дієслово представлене формами і :
OБ 12 (2); OБ 2; ТрЦв 6.
Форми 1-ї ос. одн. аориста утворювалися за допомогою афіксів — (від основ на голосний) та —
(від основ на приголосний): OБ 11 зв. (2); ТрЦв 730;
аще бо и согр шихомъ, но не отступихомъ отъ тебе ЗапПМ 168;
ПКП 114 зв; OБ 21 (2);
ЄвЛ 1644, 59; ПКП 88. Дієслово
в 1-й ос. одн. представлене переважно старою формою: OБ 21 зв. (2);
ТрЦв 8 нн; ПКП 109. Зрідка трапляється
також нова: ОБ 21 зв.; ужасохомся вси и … абіе рекохомъ ЗапПМ 51.
Нетематичні дієслова цю форму утворюють за допомогою афікса — , як і інші дієслова з основою на
голосний: Лим 11 зв.; ПКП 26 зв.;
ПКП 96 зв.; ПКП 115.
У 2-й ос. мн. форми аориста мають закінчення -стє (після основ на голосний) та -остє (після основ на
приголосний): OБ 22; его же вы за имя Его умучисте ЗапПМ 129;
ПКП 82; OБ 20 зв.;
ПКП 140 зв. Нетематичні дієслова не
демонструють ніяких відмінностей і утворюють форми 2-ї ос. мн., як і інші дієслова з основою на голосний:
ПКП 175;
ПКП 238 зв.; ПКП 109 зв.
Аористні форми 3-ї ос. мн. утворені за допомогою закінчень — (від основ на голосний) та — (від
основ на приголосний): OБ 25 (2); Лим 5 зв.;
Тр 802; ПКП 19 зв.;
OБ 23 (2); Лим 18 зв.;
ПКП 219 зв. У старослов’янській мові в 3-й ос. мн. аориста використовувалося закінчення із — (- ,
— ) [Вайан 1952: 256]. М. Смотрицький, характеризуючи у своїй граматиці дієслівні закінчення, в 3-й ос. мн.
«преходящого» часу розрізняє — і — як показники відповідно чоловічого (середнього) й жіночого родів
[Німчук 1985: 119]. У розглянутому матеріалі зафіксовані переважно закінчення — , в тому числі й при
іменниках жін. роду: ПКП 36 зв.;
ПКП 160 зв.; ПКП 200. Форми на — з обстежених пам’яток зрідка трапляється лише у
ТрЦв, Тр, ЗапПМ та ЄвЛ 1644. При цьому лише окремі з них ужиті при іменниках жін. р.:
ТрЦв 449; Тр 60. У більшості ж випадків цього не спостерігаємо. До того ж, часто
такі форми виступають поряд із формами на — : ТрЦв 482;
Тр 803;
Тр 67.
У двоїні аорист у розглянутому матеріалі вживався порівняно рідко. Форми 1-ї ос. утворені за
допомогою афікса — : OБ 19 зв.;
ПКП 17 зв.; (два монахи) ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 21

302
ПКП 165 зв. 2-а ос. не представлена. У 3-й форми аориста мають закінчення -ста (після
основ на голосний) та -оста (після основ на приголосний). У старослов’янській мові ці форми
характеризувалися переважно закінченнями на -тє [Вайан 1952: 249]. Однак уже в пізніх старослов’янських
пам’ятках почало з’являтися нове закінчення (-ста, -оста). У церковнослов’янській мові воно стало панівним і
було узаконене граматикою М. Смотрицького [Лиса 1982: 134]: OБ 24;
Лим 21;
OТрЦв 5 нн; ПКП 231;
OБ 7 зв.; ЄвКп 1697, 25; ПКП 249 зв.
Дієслово представлене як новою, так і старою формою: OБ 10 зв.;
(два) ПКП 164; ПКП 149 зв.
Крім того, зафіксовано декілька форм 3-ї ос. двоїни на — : (дві жінки)
Лим 19; (дві жінки)
Лим 19 зв; Тр 755. Таке закінчення з’явилося під упливом форм
двоїни іменників жін. р. Зрідка воно вживалося ще у пам’ятках старослов’янської мови [Вайан 1951: 249].
Розглянутий матеріал свідчить про те, що форми двоїни аориста в церковнослов’янській мові
аналізованого періоду вживалися не завжди послідовно. Зафіксовані випадки, коли при двох діючих особах
використана форма 3-ї ос. мн.: OБ 9 (2); Пріидоша ко мн оба … Третякъ
и жена его ЗапПМ 113; ЄвЛ 1644, 70 зв.;
ПКП 109; ПКП 198 зв.
Зібраний матеріал дозволяє також здійснити спостереження за особливостями значень форм аориста та
їхнім зв’язком із значеннями видовими. З цього приводу в історії мовознавства висловлювалися різні думки.
Загалом же науковці дотримуються погляду, запропонованого ще в XIX ст. [Потебня 1977: 185 – 186],
відповідно до якого форми аориста в давніх слов’янських мовах самі по собі не надавали дієсловам значення
доконаного виду, якщо цього значення не мали основи дієслів [Бунина 1959: 128 – 132; Генсьорський,
Керницький 1957: 93; Шевелева 1984: 57]. Згодом, у ході розвитку категорії виду, видові значення, очевидно,
почали закріплюватися за аористом (значення доконаного виду) та імперфектом (значення недоконаного виду)
[Ист. грам. 1982: 191 – 192]. Однак цей процес був зупинений розвитком головної форми минулого часу на
основі колишнього перфекта. Такий хід подій підтверджує, на нашу думку, і розглянутий матеріал. Переважна
більшість аористних форм у ньому мають значення доконаного виду (див. вище наведені приклади). Часто саме
такі форми використовуються при описі багатьох подій, які відбуваються одна за одною:
OБ 25 зв. (2);
OБ 9 (2); Лим 12;
ПКП 83 зв. Інколи форми аориста доконаного виду
під упливом контексту могли позначати повторювані дії:
ПКП 170.
Можливо, свідченням того, що в кінці XVI – XVII ст. форми аориста сприймалися насамперед як такі, що
мають значення доконаного виду, є тлумачення дієслова бысть у словниках Л. Зизанія та П. Беринди:
ЗизЛекс 31; БерЛекс 13.
Разом із тим, певна частина проаналізованих аористних форм мають основи недоконаного виду. В
окремих випадках безпрефіксні дієслова такого типу в аористі позначають завершену дію і сприймаються як
такі, що мають значення доконаного виду:
ПКП 26;
ПКП 219 зв. Інколи при аористних формах з основами недоконаного виду в контексті є вказівки на обмеження
дії в часі [див. також Генсьорський, Керницький 1957: 93; ІУМ Морф. 1978: 290; Шевелева 1984: 56]:
(отроча) ОБ 25 зв.; ТрЦв 3; въ бол зни же сей лют
семь дній мучись ЗапПМ 53; ПКП 250. Однак у більшості випадків ці вказівки
відсутні: Розділ Х. ІСТОРІЯ МОВИ

303
ОБ 22 (2); ЄвКП 1697 25 зв.;
ПКП 25 зв.;
ПКП 41 зв. Такі форми аориста позначають минулу дію без додаткових відтінків. В окремих випадках ці
утворення виступають поряд із формами імперфекта:
ОБ 24 зв. (2).
Зрідка значення недоконаного виду мають аористні форми префіксальних дієслів:
ПКП 13; ПКП 61;
ПКП 162.
Таким чином, розглянутий матеріал дає підстави зробити наступні висновки.
1. Аорист у церковнослов’янській мові кінця XVI – XVII ст. був активно використовуваною дієслівною
формою.
2. Аористні форми цього часу загалом зберегли ті особливості у побудові, які були характерні для них ще
у старослов’янській мові. Разом із тим, тут можемо спостерігати деякі відмінності (-ть поряд із -тъ в 3-й ос.
одн.; -ша, а не -ш в 3-й ос. мн.), які, очевидно, з’явилися в результаті упливу розмовного мовлення. Цей уплив
проявляється також, на нашу думку, і в непослідовності вживання форм двоїни.
3. У переважній більшості випадків форми аориста в розглянутому матеріалі характеризуються
значенням доконаного виду. Однак зрідка трапляються форми, які, очевидно, зберегли давнє аористне
значення, вони називають минулі дії без указівки на завершеність.

Література
Бунина 1959: Бунина, М.К. Система времен старославянского глагола [Текст] / М.К. Бунина. – М.:
АН СССР, 1959. – 160 с.
Вайан 1952: Вайан, А. Руководство по старославянскому языку [Текст] /А. Вайан. – М.: Издательство
иностр. литературы, 1952. – 446 с.
Генсьорський, Керницький 1957: Генсьорський, А.І., Керницький, І.М. Спостереження над формами
аориста і імперфекта в староруських і староукраїнських пам’ятках [Текст] / А.І. Генсьорський, І.М. Керницький
// Дослідження з мови та літератури. – Т. IV – К.: АН УРСР, 1957. – С. 92 – 101.
Ист. грам. 1962: Историческая грамматика русского языка. Морфология. Глагол. [Текст] / Р.И. Аванесов,
В.В. Иванов (ред.). – М.: Наука, 1982. – 436 с.
ІУМ Мофологія 1978: Історія української мови. Морфологія. [Текст] / В.В. Німчук (відп. ред.) – К.:
Наукова думка, 1978. – 539 с.
Лиса 1982: Лиса, Г.І. Категорія двоїни в “Граматиці” М.Смотрицького [Текст] / Г.І. Лиса //
Східнослов’янські граматики XVI – XVII ст. – К.: Наукова думка, 1982. – С. 132 – 135.
Лопушанская 1985: Лопушанская, С.П. Элемент -тъ (ть) в формах прошедшего времени древнерусского
глагола [Текст] / С.П. Лопушанская // Восточные славяне. Языки, история, культура. – М.: Наука, 1985. – С. 135
– 142.
Німчук 1985: Німчук, В.В. Мовознавство на Україні в XIV – XVII ст. [Текст] / В.В. Німчук – К.: Наукова
думка, 1985. – 223 с.
Потебня 1977: Потебня, А.А. Из записок по русской грамматике. [Текст] / А.А. Потебня – Т. IV. – Вып. II
– Глагол – М.: Просвещение, 1977. – 406 с.
Русанівський 1985: Русанівський, В.М. Джерела розвитку східнослов’янських літературних мов. [Текст] /
В.М. Русанівський – К.: Наукова думка, 1985. – 231 с.
Толстой 1988: История и структура славянских литературных языков. [Текст] / Н.И. Толстой – М.: Наука,
1988. – 239 с.
Шевелева 1984: Шевелева, М. Н. Функционирование временных форм в русской житийной и
повествовательной литературе XV в. (формы прошедшего времени). [Текст] / М. Н. Шевелева // Вестник
Московского ун-та. Серия 9. Филология. – 1984. – № 5. – С. 55 – 65.
Шимко 2007: Шимко, О.В. Вплив церковнослов’янської мови української редакції на московську
книжно-писемну традицію [Текст] / О.В. Шимко // Мовознавство. – 2007. – № 2. – С. 26-36.

Список умовних скорочень назв використаних джерел
БерЛекс – Лексикон словенороський Памви Беринди. – Надрук. з вид. 1627 р. фотомехан. спос. (Підгот.
тексту і вступ. стаття В.В. Німчука. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961).
ЗапПМ – Собственноручныя записки Петра Могилы // Архивъ Юго-Западной России, издаваемый
коммиссіею для разбора древнихъ актовъ. – Часть I, томъ VII. – Кіевъ, 1887. – С. 49 – 180.
ЗизГр – Зизаній Л. Граматіка словенска. – Вільно, 1596. – 180 с. (Факс. перевид. К.: Наукова думка, 1980,
підгот. В.В. Німчука). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 21

304
ЗизЛекс – «Лексис» Лаврентія Зизанія. «Синоніма славеноросская» (Підгот. текстів пам’яток і вступ.
статті В.В. Німчука. – К.: Наукова думка, 1964).
ЄвЛ 1644 – Львів, 1644 (друкарня братства). –
[12], 412 арк. (стародрук).
ЄвКП 1697 – Київ, 1697 (друкарня лаври). – 438 арк. (стародрук)
Лим – – Київ, 1628 (друкарня Соболя). – 183 арк. (стародрук).
ОБ – – Острог, 1581. – 628 арк. (стародрук).
ПКП – Київ, 1661 (друкарня лаври). – 314 арк. (стародрук).
СмГр – Смотрицький М. Єв’є, 1619 (тип. Віленського
братства). – 492 с. (Факс. перевид. К.: Наукова думка, 1979, підгот. В.В. Німчука).
Тр – Київ, 1646 (друкарня лаври). Ч. 1 – 860 с. (стародрук).
ТрЦв – – Київ, 1631 (друкарня лаври). – [22], 828 с.
(стародрук).

В статье на материале старопечатных изданий рассмотрены особенности образования и значения
форм аориста в церковнославянском языке украинской редакции конца XVI – XVII ст.
Ключевые слова: украинская редакция церковнославянского языка, формы прошедшего времени, аорист.

The peculiarities of formation and meaning of aorist forms in the ukrainian edition of the Church Slavonic
language as of XVI-XVII c.c. are observed in the article on the ground of black-letter publications.
Keywords: ukrainian edition of the Church Slavonic language, past tense forms, aorist.
Надійшла до редакції 18 січня 2010 року.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.