Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

3. ОСОБЛИВОСТІ СИНТАКСИЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

загрузка...
Підрядність частин у межах складного речення слід розглядати як одну із синтаксичних форм складного речення, а сполучники (сполучні слова, співвідносні елементи тощо) — як формальні показники підряд­ності, тобто такі елементи є конституентами відповідних синтаксичних значень. Обмежувати поширення підрядності в мові тільки формальни­ми конституентами підрядності, очевидно, не слід (про це свідчить спро­ба багатьох лінгвістів розглядати безсполучникові речення у межах складнопідрядних і складносурядних речень), та й наявність сполуч­ників підрядності в окремих випадках не виступає достатнім критерієм їх віднесення до складнопідрядних речень. Підрядні сполучники можуть вживатися у простому реченні при його формальному та семантичному ускладненні: Одна Мотря щонеділі, щосвята ходила до церкви та подавала як не шага, то копійку, на часточку за здоров’я Максима (Панас Мирний); У нас очі зіркі, хоч і не молоді (М. Руденко) і т. д. Щодо конструкцій із підрядними сполучниками, у яких останні виступають засобом приєднання окремих предикативних неповних за своєю фор­мальною репрезентативністю центрів, то такі конструкції слід вважа­ти складними в силу того, що така предикативна частина містить гра­матичний центр із відповідним для нього носієм активної валентності та зумовлених його семантико-синтаксичною валентністю комплексом аргументів, пор.: Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний (М. Коцюбинський). Підрядна частина бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний приєднана сполучником причини бо, і ця конструкція є неповною, з опущеним підметом. Ши­роко в структурі простого ускладненого (семантично і формально) речен­ня використовуються службові слова типу як, мов, немов, наче, неначе, ніби та ін., які інколи вважаються підрядними сполучниками, хоча вони можуть виступати в ролі часток або власне-підрядних сполучників при порівняльних зворотах. Підрядні порівняльні частини у структурі складнопідрядних речень характеризуються власною синтаксичною

 

682
загрузка...


Синтаксис


будовою, особливостями співвідношення з головною частиною. При цьо­му підрядні порівняльні можуть бути повними й неповними, пор.: Пе­рейшла вона город і садок, вся убрана, й швидка, й весела, неначе хто переніс через оселю пичок червоної калини (І. Нечуй-Левицький); Посе­редині ярмарку народ тече, як в берегах річка (М. Коцюбинський); Держиться, як пісок на вилах (Нар. тв.). Не слід вважати неповними підрядними порівняльними частинами ті конструкції, у яких особли­вості їх синтаксичної будови не дозволяють їх поповнення відсутніми членами для повного реконструювання підрядної предикативної оди­ниці: Маруся виткнулась з садка і, як скам’яніла, стоїть і не ворух­неться (А. Тесленко).

Підрядні порівняльні частини слід чітко відрізняти від порівняль­них зворотів у структурі простих формально неелементарних речень. У структурі простого речення порівняльні утворення можуть виконувати різноманітні функції: 1) порівняльного підмета: У голосі цьому Степа­нові відчулася немов страшна зневага до себе і до всього того, що він робив (В. Підмогильний); 2) порівняльного простого дієслівного присуд­ка: Весь сум з хлопця вода як змила (С. Васильченко); 3) порівняльного призв’язкового члена іменного складеного присудка: Вона була як те порохняве дерево (О. Кобилянська); Стала на лиці неначе земля (О. Ко- билянська); Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як небо (М. Коцюбинський); Мак — як військо, коноплі — як темні бори (С. Васильченко); 4) порівняльного додатка: Вижидала того дня, мов сходи сония: Марія гонила її [Анну], як собаки від хати; Опу­стив її доволі нелагідно, як гридку (О. Кобилянська); 5) порівняльно­го означення: Капрал з вусиками як и таргана перевірив папери, козир­нув і пропустив мандрівників (В. Синенко); 6) порівняльної обстави­ни: Вода з дерева лилася, як з ринви (Я. Гримайло).

Порівняльними можуть бути відокремлені дієприкметникові й дієприслівникові звороти, що відповідно виступають відокремленими означеннями та відокремленими обставинами: Довгими рядами сто­яли молотники на току, наче закопані по пояс и жовтій соломі, і махали ціпами (І. Нечуй-Левицький); Дід Грицай сидів на драбині на груші й тільки мовчки дивився зверху на свою бабу, неначе вкриту бджолами (І. Нечуй-Левицький); Через річку перекинувсь міст — тон­кий, узорчатий, мов з волосини виплетений (Панас Мирний); У лісі росла, мов еив’ючена виноградна лоза, ялинка (М. Руденко); Марія ступала тихо по кладці, наче боячись чогось (А. Яна); Учні відповіда­ли урок, мов повторюючи основні димки учителя (3 газ.).

Основним засобом зв’язку підрядної частини з головною є підрядні сполучники і сполучні слова. Підрядні сполучники (що, щоб, як, мов, якщо і т. ін.), перебуваючи в підрядній частині, не виступають її чле­нами, а є засобом тільки їх зв’язку з головною частиною. Сполучні слова — це відносні займенники (і прислівники): який, яка, яке, які, чий, чия, чиє, чиї, котрий, котра, котре, котрі, хто, що, як, де, куди, звідки, чому, від чого та ін. На відміну від сполучників вони, з’єдную­чи підрядну частину з головною, виступають одним із членів (голов-

 

РОЗЛІЛ XVII. Склапнопіпояпне речення.

 

683

 

них чи другорядних) підрядної частини: Я, що. тебе любив, тобі на­зустріч плив (М. Шевченко); Хто правду любить, той наш брат (Леся Українка). Один із підрядних сполучників виступає основним носієм тієї чи іншої семантики, і навколо нього групуються всі інші засоби поєднання складових компонентів. Так, сполучник бо є носієм причи­нової семантики, незважаючи на те що — допустової, якщо — умов­ної тощо: Поет не боїться ворога смерті. Бо. вільная пісня не може умерти (Леся Українка); Якщо прийде журба, то не думай її Розвес­ти у веселощах бучних (Леся Українка); Незважаючи на те. шо об­ставини були зовсім несприятливими для поїздки, Степан вирішив все-таки провідати рідні місця… (В. Підмогильний). Носіїв тієї чи іншої підрядності називають семантичними, інші засоби зв’язку кваліфіку­ють як синтаксичні, пор.: Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі, Старий дідусь навча своїх онуків. Про давнину справдешні байки пра­вить. Про те, що. діялось на нашім світі (Леся Українка); Я прийду, за умови, що він повернувся. Я так просив його, що він повернувся не тому, що. так стало це необхідним. Відмінність цих сполучних за­собів досить істотна в структурі складнопідрядного речення, оскільки речення розчленованої структури пов’язуються за допомогою семан­тичних сполучників, речення нерозчленованої структури пов’язують­ся за допомогою синтаксичних (асемантичних) сполучників. Більше того, семантичні сполучники виступають одним із організувальних факторів структурної схеми речення, асемантичні ж сполучники по­збавлені такої функції.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.