Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ 4.1. Логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень

загрузка...
Логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень в основ­ному сформувалася в середині XIX століття, і її вихідним принципом є функціональне ототожнення підрядної частини і члена речення, тоб­то складнопідрядне речення уподібнюється простому, а підрядна час­тина членам речення. На цій підставі виділяються підметові, присуд­кові, додаткові, означальні та обставинні (місця, часу, способу дії, міри і ступеня, причини, Мети, умови, допусту) підрядні частини (кон­цептуально наведена класифікація ґрунтується на засадничих прин­ципах ототожнення структури складнопідрядного речення зі структу­рою простого речення (див.: [Сучасна 1972])). Історія логіко-граматич- ної класифікації сповнена динаміки, оскільки постійно видозміню­вався перелік різновидів підрядних частин. Так, Ф. І. Буслаєв, погля­ди якого ґрунтувалися на тому, що «кожен із членів головного речен­ня, крім присудка, може бути виражений реченням підрядним», по­слідовно розмежовував: 1) підметові; 2) додаткові; 3) означальні; 4) об­ставинні місця; 5) обставинні часу; 6) обставинні способу дії; 7) обста­винні міри і ступеня (лічби); 8) обставинні причини. Поряд із виділе­ними типами підрядних частин розрізняються також: а) підрядні час­
тини підстави; б) підрядні частини приводу; в) підрядні частини мети; г) підрядні частини умови; ґ) підрядні частини допусту; д) підрядні частини порівняння [Буслаев 1959, с. 279, 545]. Водночас Ф. І. Буслаев констатує наявність складних речень перехідного типу, які, з одного боку, наближаються до складносурядних за структурною автономністю частин, а, з другого боку, вони орієнтовані на складнопідрядні, оскіль­ки розташування частин є стійким, між частинами наявна певна смис­лова взаємозалежність та ін. До таких речень учений відносить по­рівняльні, допустові та винослівніречення [Там само, с. 545]. Підрядні присудкові вперше в лінгвістичну науку були введені Д. М. Овсянико- Куликовським [Овсянико-Куликовский 1912, с. 292].

Не досить стійким у логіко-граматичній класифікації складнопід­рядних речень був статус підрядних порівняльних, за якими не завж­ди визнавалося право повноцінного функціонування. Здебільшого їх визначали як такі підрядні частини, «які відносяться до присудка головної частини, визначаючи характер його дії через порівняння, зіставлення з іншою дією, подібною з нею в якій-небудь ознаці, щоб викликати … яскравішу і переконливу уяву про суб’єкт або об’єкт головного речення» [Руднев 1963, с. 304], пор.: Липи біля будинку були стомлені, наче сонце прагнуло довести їм нинішню свою вищу владу (А. Яна) та ін. Слід підкреслити, що при виділенні підрядних порівняльних наголошувалася їх семантична і структурна подібність до складнопідрядних речень з підрядними обставинними способу дії. Диференційною ознакою вважалася суто семантична прикмета, оскіль­ки «порівняльні підрядні речення, на відміну від підрядних способу дії, позначають, з чим порівнюється те, про що йде мова у головному ре­ченні… Основна … ознака порівняльного підрядного при зіставленні з підрядним способу дії — це наявність у порівняльному підрядному реченні моменту порівняння або зіставлення» [Руднев 1963, с. 305].

У традиційних логіко-граматичних класифікаціях підрядні порів­няльні здебільшого не вирізнялися. З метою уявлення вичерпної кар­тини про логіко-граматичну класифікацію складнопідрядних речень слід зупинитися на всіх традиційно вирізнюваних різновидах підрядних частин.

1.1.1.    Складнопідрядні речення з підрядними підметовими. Склад­нопідрядними реченнями з підрядними підметовими вважаються такі утворення, у яких підрядна частина або конкретизує зміст підмета головної частини або компенсує його відсутність. Залежно від функції підрядної частини складнопідрядні речення з підрядними підметови­ми поділяються на два основних підтипи. Перший підтип утворюють речення, у яких підрядна частина конкретизує зміст підмета головної частини, вираженого займенником типу той, та, те, ті, все, всякий, кожний (підрядна частина приєднується за допомогою відносних слів хто, що, який): Хто звірився тобі, ласкавий і прозорий. Хто споді­вається на шедрі й теплі дні. — О, той не знає ще, яке облудне море. Яка в твоїх очах погибель спить на дні (М. Зеров). Значно рідше зустрічаються підметові підрядні частини при особово-вказівних зай­

 

Розділ XVII. Складнопідрядне речення.

 

685

 

менниках типу вона, він, воно, вони, ми тощо: Вона, шо носила и сериі велике горе, яке не могло там вміститися і спливало крізь темні очі, бачила своїх синів, про них говорила (М. Коцюбинський)*.

Другий різновид складнопідрядних речень із підрядними підмето­вими утворюють конструкції компенсувального підтипу, тобто в них підрядна частина компенсує відсутність підмета в головній частині. Виділяється кілька різновидів компенсувальних підрядних підмето­вих: 1) підрядна підметова компенсує підмет при виразно особовому дієслові-предикаті головної частини: Хто грає так, ненавидіть не може (Леся Українка); Хто меч підійме, від меча загине (Леся Українка). Такого типу утворення І. Р. Вихованець вважає структурами перехідно­го типу між простим і складним реченнями на тій підставі, що в них окрема конструкція по суті реалізує позицію підмета [Вихованець 1992];

2)  підрядна частина компенсує відсутність підмета при іменному скла­деному присудку головної частини: Не поет, и кого димки не літають вільно в світі. А заплитались навіки В золотії тонкі сіті (Леся Ук­раїнка); ТПасливий. хто сни має милі (Леся Українка); 3) підрядна підметова частина сполучається з присудком головної частини, вира­женим дієсловом з постфіксом ся(-сь): Все видилось і видилось їй, як пливе и таниі з Любарським. а гармошки озиваються голосами весня­них пташок (Є. Гуцало); Мені здається, шо пейзажі в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі (Ю. Яновський); 4) підрядна підметова частина поєднується з дієсловом-присудком головної части­ни у морфологічній формі середнього роду минулого часу: їй і в голову не приходило, шо найбільше Тимко мучиться саме через неї, через їхню баламутни. засиджени всім селом любов (Г. Тютюнник); 5) підрядна підметова частина сполучається із предикатом, вираженим словом ка­тегорії стану: Цілком зрозуміло, шо йдемо ховаючись, розкішні соняш­ники погойдиються по обидва боки дороги… (Ю. Яновський); Тож без­перечно. шо кожному тут своя доля диктує напрямок руху — і потім на тіло той рух переходить (М. Зеров)**.

 

«Якщо займенник виступає у ролі непрямого відмінка у головній частині і підрядна частина відноситься до нього, то така частина є підрядною додатковою. Це не стосується тих випадків, коли займен­ник виступає іменною частиною іменного складеного присудка. В ос­танньому випадку підрядна частина буде присудковою.

‘»Інколи конструкції, у яких підрядна частина приєднується до дієслова-предиката або предиката-категорїї стану головної частини, у вузівській та шкільній практиці подаються як підрядні частини до­даткові, що цілком є мотивованим у силу того, що такі предикати ви­магають заповнення правобічного валентного гнізда — сильнокерова- ного придієслівного другорядного члена, репрезентантом якого висту­пає морфологічна форма знахідного відмінка. Саме такого типу конст­рукції становлять синкретичний тип (на рівні валентного гнізда тут спостерігається заповнення об’єктної синтаксеми, а на рівні формаль- но-граматичного узгодження наявні елементи предикативного зв’яз­ку, що, безперечно, постає як опосередковано відносне узгодження).

 

686

 

Синтаксис

 

Підрядні підметові відповідають на питання хто? що? і приєдну­ються до головної частини за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий та сполучників що, щоб, як, наче та ін. Підрядні підметові можуть розташовуватися після головної частини (таке вживання є най- частотнішим у сучасній українській літературній мові і відповідає її стилістичним нормам) і перед головною частиною: Хто не праиює. той не їсть; Чого боялись, те й трапилось; Хто з добром до нас, той в пошані; Коми велено, той і працює (Нар. тв.) і т. ін. Зворотний порядок розташування частин застосовується в тих випадках, коли необхідно наголосити підмет головної частини. У цьому разі до підмета часто мо­жуть приєднуватися посилювальні і видільні частки типу навіть, тільки, особливо: Навіть той усе зрозуміє, хто сам иього не відчув (А. Яна); Тільки те є цінним, шо завойовано власним трудом (3 газ.). Інколи підмет головної частини, виражений словами той, та, те, ті, може ускладню­ватися часткою і (й), функціональне навантаження якої характеризуєть­ся двома площинами: 1) зміст головної частини розглядається як мотиво­ваний змістом підрядної; 2) посилює значущість підмета, пор.: Кому накажуть, той і піде (3 газ.) тощо.

При вживанні головної частини після підрядної, з метою вияскрав- лення виголошуваної думки, на початку головної частини може ви­ступати лескема це, що в таких випадках виконує функцію підмета головної частини: ТПо ти сьогодні не вивчив — ие мені вже зрозуміло; ТПо ти не підеш на прогулянки — це ясно (3 усного мовлення).

1.1.2.    Складнопідрядні речення з підрядними частинами присудко­вими. Складнопідрядними реченнями з підрядними частинами при­судковими слід вважати такі утворення, у яких підрядна частина або конкретизує зміст іменного складеного присудка головної частини, або компенсує його відсутність. Націй підставі розмежовуються два різно­види складнопідрядних речень із підрядними присудковими. Перший різновид утворюють складнопідрядні речення, у яких підрядна части­на конкретизує зміст іменного складеного присудка головної частини, вираженого вказівними займенниками такий, той: Він бцв точні­сінько такий, як ото бачив колись Василько його рисинок на столі в інженера (0. Довженко); Та часи тепер зовсім не ті. щоб однією пи­хою жити (Панас Мирний); Чоловік цей був такий, шо в хаті відра­зу зробилося якось затишно (А. Яна); Яка яблинька. такі й яблука; Яке коріння, таке й насіння; Яке дерево, такі його квіти, які батьки. такі й діти; Який ясен, такий клин, який батько, такий син; Які самі, такі й сани; Які мама й татко, таке і дитятко (Нар. тв.). До другого різновиду складнопідрядних речень із підрядними присудко­вими належать утворення, у яких присудкова частина компенсує опу­щений іменний компонент предиката головної частини: Дівчина, шо калина в лузі (Нар. тв.); Зима, як того бажали всі (3 газ.).

В одних навчальних посібниках стверджується, що підрядні при­судкові відповідають на питання який? яка? яке? які? що таке? [Руднев 1963, с. 293], в інших констатується, щодо них пи­тання не можна поставити або про це зовсім не йде мова [Грамматика

 

РОЗЛІЛ XVII. Склалнопілоялне речення.

 

687

 

1960/П, с. 296-298; Сучасна 1972]. Очевидно, що говорити про викорис­тання питань із метою розмежування типів підрядних частин у цьому разі не можна, оскільки наведені О. Г. Рудневим питання виступають омонімічними до спеціалізованих питань підрядних означальних. Ос­новна увага при визначенні підрядної присудкової повинна ґрунтувати­ся на врахуванні морфологічної природи присудка головної частини.

1.1.3.    Складнопідрядні речення з підрядними додатковими. Склад­нопідрядні речення з підрядними додатковими — це такі утворення, у яких підрядна частина виступає у функції об’єктного визначника при дієслові, прикметнику, віддієслівному іменнику, прислівнику або ж конкретизує додаток головної частини, виражений займенником: Не винна ти, шо я не маю долі, не винна ти, шо я така нещасна (Леся Українка); Звук цей ворухнув щось болісне в душі Дороша, він поди­мав. шо завтра йоми треба виїжджати і все ие покидати (Г. Тютюн­ник); Я звів очі й побачив, як з поля в ліс іде дівчина (Є. Гуцало); Я бажаю, щоб кожен з нас пізнав мить шастя і радості, окрилення ідеєю творення (О. Слісаренко).

Синтаксична сполучуваність підрядних додаткових частин обмеже­на певними семантичними групами дієслів-предикатів, які своєю пра­вобічною валентністю передбачають заповнення об’єктної позиції. До таких дієслів належать: 1) лексеми зі значенням повідомлення, пере­дачі інформації: говорити,розповідати, інформувати, наголошувати, запитувати, відповідати, нагадувати, аргументувати, питати, по­яснювати, зауважити, зачитувати, вимовляти, оповідати, підкреслю­вати, відзначати та ін., пор.: Президент України знову наголосив, шо референдум відбидеться з дотриманням усіх наявних законів (Літера­турна Україна. — 2000. — 3 березня); 2) лексеми на позначення пси­хічного стану і процесів розумової діяльності: встановлювати, обмірко­вувати, запам’ятовувати, допускати, боятись, допевнюватись, дізна­ватись, прикидати, обґрунтовувати, вирішувати, вигадувати, почу­вати, заучу вати,розгадувати і т. ін.: Під час археологічної експедиції 1997роки встановили, шо не всі речі з могильника правильно били опи­сані (Донеччина. —2000. — 16 січня); 3) лексеми на позначення процесів сприйняття: дивитись, бачити, оглядати, слідкувати, розглядати, додивляться, спостерігати та ін.: Ми збирали з сином на землі каш­тани, Ми дивились довго. Як хмаринка тане. Як колише вітер стру­ни павитинь (М. Рильський); 4) лексеми із значенням волевияву щодо певного адресата: запрошувати, зобов’язувати, наполягати, бажати, радити, наказувати, застерігати, вимагати, дозволяти, відраджува­ти, заохочувати, загадувати, припрошувати та ін.: Я бажаю, щоб сеє перше і безмірне горе Було останнім и твоїм житті (Леся Українка); ТПоб себе беріг. Він наказав мені (М. Рильський).

Підрядні частини додаткові приєднуються до головної за допомогою сполучників що, щоб, ніби (нібито), як, чи, немов (немовби), наче (на­чебто, неначе, неначебто), буцім (буцімто) (сполучники немов (не­мовби), ніби (нібито), наче (неначе, неначебто), буцім (буцімто) не слід сплутувати з омонімічними частками, що оформляють модальне

 

688

 

Синтаксис

 

загрузка...
значення переповідності): Та кажуть, бииімто їздять по селам якісь доктори, що псують виноградники (М. Коцюбинський); Коли то прав­да, що говорять люди, немов і ти зазнала раз кохання, на ймення чис­тої любові, благаю, зглянься! (Леся Українка).

Підрядні додаткові можуть приєднуватися до головної частини за допомогою сполучних слів типу хто, що, який, чий, котрий, як, де, куди, звідки, коли, доки, скільки, наскільки: Не важко збагнути, чому зітхається дівчині місячними вечорами (М. Стельмах); Я не знаю, хто першим повідав мені України мою дорогу, барвінкову (Т. Север- нюк); Треба знати, який шлях обрати і вкласти в праию всю свою диши (І. Цюпа).

У складнопідрядних реченнях із підрядними додатковими в ролі корелятивного займенника найчастіше виступає вказівний займенник те у певних відмінкових формах. Він може вживатися як факульта­тивний компонент (його редукція (пропуск) не позначається на смис­ловому цілому реченнєвої структури), що спостерігається при непере­хідних дієсловах-предикатах: Микола відразу подимав, шо слід негай­но відповісти на висловлені зауваження щодо оформлення випускиих робіт (3 газ.) = Микола відразу подумав про те. що слід негайно відповісти на висловлені зауваження щодо оформлення випускних робіт. Обов’язковим компонентом корелятивний займенник у струк­турі головної частини є тоді, коли він виступає валентно зумовленим дієсловом-предикатом. Це спостерігається при дієсловах типу виходи­ти (з того, що), нагородити, засуджувати (за те, що), задовольни­тися, ускладнюватися, відрізнятися, кінчитися, кінчатися (тим, що), дякувати (за те, що), ховатися (з тим, що), братися (за те, що), образити (за те, що): Його вистачило на те. щоб і тепер свою скрипки не закинити в темний киток (Є. Гуцало); Олена, як істинна полтав­чанка, образилася з того, шо гість не скористався з її гостинності і все печене й варене так і залишилося на столі иілим та непоїденим (Г. Тютюнник); Звинуватили Степана в томи, шо віддаляється від роботи, не вникає в її тонкощі… (В. Підмогильний). Складнопідрядні речення з підрядними додатковими відповідають на всі питання не­прямих відмінків.

1.1.4.   Складнопідрядні речення з підрядними означальними. Склад­нопідрядні речення з підрядними означальними — це такі конструкції, у яких підрядна частина підпорядковується певному слову або слово­сполученню головної частини, виступаючи його атрибутивною харак­теристикою. Переважно підрядна означальна частина відноситься до іменника, займенника, прикметника або словосполучення, що має за­гальну субстантивну семантику, головної частини. «Основним у фор­муванні складнопідрядного речення з підрядним означальним як спе­цифічного утворення в синтаксичній системі української літературної мови виступає відношення між означуваним і підрядним означальним реченням» [Сучасна 1972, с. 334].

Формальне вираження відношень між головною і підрядною части­нами виступає основою поділу складнопідрядних речень із підрядни­

 

РОЗЛІЛ XVII. Склалнопілоялне речення.

 

689

 

ми означальними на два різновиди: 1) складнопідрядні речення з підряд­ними означальними відносного підпорядкування; 2) складнопідрядні речення з підрядними означальними сполучникового підпорядкуван­ня. Специфіка першого різновиду полягає в тому, що формальним по­казником відношень між головною і підрядною частинами виступа­ють відносні займенники і займенникові прислівники, що поряд з ви­раженням формальних відношень між частинами складнопідрядного речення беруть участь у внутрішньореченнєвій організації, тобто ви­ступають у ролі головних або другорядних членів у ньому. Функцію сполучних слів у підрядних означальних виконують лексеми типу якгш, чий, котрий, хто, що, де, куди, звідки, коли. На підставі їх семантики (відносні займенники і прислівникові займенники) у цьому різновиді складнопідрядних речень розрізняють складнопідрядні речення з підряд­ними означальними, приєднуваними відносними займенниками, і склад­нопідрядні речення з підрядними означальними, приєднуваними зай­менниковими прислівниками, пор.: Іди, скажи товаришам скільком, хто мешкає найближче, і вертайся… (Леся Українка); Мені бачиться школа в селі, до якої з цілковитим правом можна било б додати ше одне слово — не просто школа, а школа життя (Ю. Яновський); Зажурено дивиться він у маленьке віконце, за яким, стікаючи із стріхи, снував пряжи післядошовий капіж (Г. Тютюнник); В кімнаті, киди він зайшов, пахло молоком, на вікнах висіли марлеві занавіски; на столі горіла лампа, кидаючи відсвіти на блискучий сепаратор (Г. Тютюнник); Стали спускатися в темний яр. звідки повіяло холо- дом і проваллям (Г. Тютюнник); Василько пригадав час, коли йому так хотілося побігти за село геть і подивитися веселе крайнебо (О. Слісаренко). Як правило, у таких випадках займенниковий при­слівник можна замінити синонімічним поєднанням відносного зай­менника з прийменником (де = на якому: Вони підійшли до узбереж­жя, де_ Іна якому) було багато чайок).

У складнопідрядних реченнях із підрядними означальними сполуч­никового типу широко вживаються сполучники що, щоб, як, ніби (ніби­то), мов (немов, немовби, немовбито), наче (неначе, неначебто). їх вживання пов’язане з певною спеціалізацією підрядних означальних речень щодо ознаки, для вираження якої вони використовуються (див. детальніше: [Сучасна 1972, с. 340-342]): Почуття волі стало таким гарячим, шо серие солодко захлинулося, попливло… зупинилось… поплив- ло… І вже не могло зупинитись (Є. Гуцало); Іноді він поринав у такий глибокий роздум, шо його будили, як сонного, і тоді він прокидався (О. Довженко); Я робив його [кінофільм] з таким почуттям, начебто моя творчість здійснювалась не в мізерноми иелилоїді. а в камені чи ме­талі. начебто йому судилося жити в століттях (О. Довженко).

Підрядні означальні відповідають на питання я к и й? я к а? я к є? я к і? ч и й? ч и я? ч и є? ч и ї? та похідні від них типу у я к у? н а якому? з якого?

1.1.5.   Складнопідрядні речення з підрядними обставинними. Склад­нопідрядні речення з підрядними обставинними — це такі конструкції,

 

690

 

Синтаксис

 

у яких підрядна частина виконує функцію обставини. Більшість підряд­них обставинних частин стосується змісту всієї головної частини. Кри­терієм класифікації складнопідрядних речень із підрядними обставин­ними є функція підрядної частини як розгорнутого члена речення — обставини (заЛ. О. Кадомцевою [Сучасна 1972, с. 343]). Саме за вико­нанням підрядною частиною відповідної обставинної функції і розріз­няють семантичні типи цих підрядних частин.

1.1.5.1.    Складнопідрядні речення з підрядними обставинними місця. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними місця — це такі конструкції, у яких підрядна частина виступає показником просторо­вої характеристики дії або стану головної частини з погляду місця або напрямку, у якому відбувається їх перебіг. Формальними показника­ми зв’язку головної частини з підрядною частиною місця виступають відносні слова прислівникового типу де, куди, звідки: Не не повер­неться — всюди за ним золоте гілля росте (Г. Тютюнник); Куди б вона не повертілася, скрізь вона чула на собі пильний погляд бать­кового ока (М. Коцюбинський); Куди було в садки не глянеш, десь поміж яблунь, груш, кущів порічки й аґрусу неодмінно біліла і його сива голова (О. Довженко)*. Підрядні обставинні частини місця відпо­відають на питання де? куди? звідки? та ін.

Підрядні обставинні місця можуть перебувати в препозиції і в пост­позиції щодо головної частини. При цьому їх розташування не зале­жить від наявності/відсутності співвідносних слів (там, тут, туди, звідти тощо) у головній частині: Не трави росли густі. Там верби тепер похилилися (А. Яна); Ми зустрілися там, де молодість наша минула (А. Яна); Не ми пройшли, встають новобудови (В. Поліщук); Засвітило сонце ясним світлом, куди вони подивилися (3 газ.).

1.1.5.2.     Складнопідрядні речення з підрядними обставинними час­тинами часу. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними частинами часу — це такі конструкції, у яких підрядна частина вка­зує на час перебігу дії або тривання стану головної частини. Вони ви­ступають одним із часткових виявів загальної категорії темпораль- ності. Показниками складнопідрядних речень із підрядними часу ви­ступають: 1) спеціальні сполучники, відносні і сполучні слова, вико­ристовувані для оформлення зв’язку між головною і підрядною части­нами; 2) закономірності сполучуваності видо-часових (носіїв темпо- ральності) форм предикатів головної і підрядної частин. Останній чин­ник є власне-структурувальним фактором. На цій основі можна розріз­нити такі типи складнопідрядних речень з підрядними часу: 1) підрядна частина вказує на час дії або стану, про які мова йде у головній час­тині (коли ?); 2) підрядна частина вказує на часові межі або триван-

 

*     Якщо підрядні частини приєднуються відносними словами де, куди, звідки до іменників, що виступають у головній частині в ролі обставин місця, то в такому випадку вони кваліфікуються як підрядні означальні частини: На березі хвилястої Десни. Де білі піски й дерева зелені. Пе слід віків одкопували вчені. Стояло місто, оповите в сни (М. Рильський).

 

РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення.

 

691

 

кя дії чи стану головної частини (як довго? протягом якого часу? до яких пір? до якого часу?); З) підрядна частина виступає спеціалізованою вказівкою на швидко змінювану послідовність дій або станів.

До головної частини підрядні частини часу приєднуються за допо­могою різноманітних сполучників і сполучних слів: відколи, доки, поки, коли, ледве, скоро, як, як тільки, тільки що та ін. Сполучному слову може відповідати у головній частині прислівник, що виконує функцію обставини часу {доти та ін.): Доти ягнята скачуть, поки матір ба­чать (Нар. тв.); інколи таке співвідносне слово відсутнє: Не буде щас­тя ні мені, ні люду. Поки на світі нещаслива биде хоча б одна людина роботяща (М. Вінграновський); По війні, коли вже одгули бої, восени колись приходив ти до мене і читав поезії свої (П. Тичина); Я читав у дитинстві і юності книжки запоєм, я радів, коли знаходив якесь нове слово (В. Сухомлинський) тощо*.

Підрядні частини часу можуть виражати різні відтінки щодо ви­значення часу: 1) дії головної і підрядної частин відбуваються одно­часно: Коли я погляд на небо зводжу, нових зірок на ньому не шукаю (Леся Українка); 2) дія головної частини відбувається після дії підряд­ної: Коли на широкій долині між гір зібралась велика рада. Роберт тоді вийшов до люду (Леся Українка); 3) дія головної частини відбу­вається раніше від дії підрядної: Поки соние зійде, роса очі виїсть (Нар. тв.); 4) підрядна частина вказує часову межу тривання дії голов­ної частини: Горять багряні вечори, аж доки місяиь встане (А. Ма­лишко). Загалом питання про співвідношення часового виміру дій го­ловної і підрядної частин у складнопідрядному реченні вимагає свого глибокого ознайомлення і повинно розглядатися в межах функціо­нальної граматики, у якій постають можливими дослідження часової локалізованості/часової нелокалізованості та їх різновидів, таксису й інших аспектів перебігу дії. Підрядні частини часу відповідають на питання к о л и? в і д к о л и? як д о в г о? та ін.

4.1.5.3.       Складнопідрядні речення з підрядними умовними. Складно­підрядні речення з підрядними умовними — це такі конструкції, у яких підрядна частина виступає виразником реальної чи ірреальної умови, за якої відбувається чи могла б відбуватися дія, позначувана головною

‘Інколи складнопідрядні речення, у яких підрядна частина при­єднується за допомогою слів з того часу як чи в той час як ІЗ того часу як Марина Михайлівна почала вчити Настю робити складні перев’язки, життя Кольки стало дуже важким (В. Собко)), відносять до складнопідрядних речень із підрядними означальними тільки на тій підставі, що вони характеризують певний іменник і відповідають на питання з якого часу? чи в який час? Такий підхід ви­магає своєї корекції в силу того, що в подібних конструкціях значен­ня часу не зникає, воно виступає поряд із семантикою означальності. І тому названі різновиди складнопідрядних речень доцільно кваліфі­кувати як означально-часові або темпорально-означальні, про що свідчить навіть поява самого питання.

 

692

 

Синтаксис

 

частиною. Підрядні частини умови приєднуються до головної частини підрядними сполучниками якщо, якщо б, коли, коли б, як, як же, аби, раз та ін. Можливий також співвідносний тип зв’язку головної і підряд­ної умовної частин, що спостерігається за наявності у головній частині частки то або обставинного слова тоді, вставних слів значить, виходить тощо. Семантичне тло співвідношення головної і підрядної умовної ча­стин дає можливість розрізнити: 1) складнопідрядні речення з підрядними умовними без супровідних значень — це речення з реальним виявом умови: Якщо на світі бив бог війни, то він зараз ступав по цьому полю бою (М. Стельмах); Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим (М. Стельмах); Дослужився б до високих посад, аби не мав природної недовіри (М. Стельмах); Як чижі діти пустують, то нам сміх, а як на- ші — то горе (Нар.тв.); 2) складнопідрядні речення з підрядними умов­ними із супровідними часовими значеннями — це речення, у яких умо­ва поєднана з часовим відтінком кваліфікації перебігу дії головної час­тини: Коміор/‘е/ийШІмть(мдо_бто, він ховає своїх дітей (Ю. Яновський); Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява (О. Довженко);

3) складнопідрядні речення з підрядними умовними із супровідним при­чиновим значенням — це такі речення, які виражають реальну умову і пояснюють дію головного речення як прямий наслідок певних причин, констатуючи вияв певного факту. Функціонально-структурним показ­ником причинової семантики підрядного умовного є реальна можливість його перетворення в підрядне причинове: Не злякає нас ніяка втома, якщо не злякали дніпровські плавні — Не злякає нас ніяка втома, бо не злякали дніпровські плавні. Підрядні частини умови відповідають на питання п р и якій умові? за якої умови? таін.

Окремо вирізняються складнопідрядні речення з підрядними умов­ними із супровідними допустовими значеннями, під якими маються на увазі конструкції з формально вираженим показником допустовості хоч би (то), але домінувальним у них постає значення умови, хоча наближення їх до допустових є максимальним: Хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й листям би шуміла (Ю. Яновський). При формальній невираженості допустових значень вони встановлюються методом зіставлення підрядних речень із відпо­відними конструкціями допустовості: У відкритім бою, якшо й пора­нено. то тебе врятують товариші (О. Гончар) — хоч би й поранено: хай поранено; нехай і поранено…

4.1.5.4.       Складнопідрядні речення з підрядними обставинними мети. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними мети — це такі конструкції, у яких підрядна частина вказує на цілеспрямованість, призначення відображеної в головній частині дії або стану. «Поши­рення головного речення підрядним мети в єдиній конструкції склад­нопідрядного речення у переважній більшості випадків оформляється безпосередньо як поширення присудка головного речення чи його од­носкладного члена» [Сучасна 1972, с. 367]. На наш погляд, у таких випадках підрядна частина стосується головної частини загалом, а не присудка чи головного члена односкладного речення: Весела процесія

 

РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення.

 

693

 

зупиняється раптом, щоб подивитись на славного свого земляка, героя великих воєн (О. Довженко). При цьому легко відчувається взаємодія семантики дієслова-присудка головної частини і всієї підрядної части­ни, підтвердженням чого виступає можливість постановки питання від граматичної основи. Такий тип (перший) обставинних мети слід вважа­ти безпосереднім.

Другий тип підрядних обставинних мети становлять такі структу­ри, які взаємодіють із предикативним центром головної частини опо­середковано — через той чи інший другорядний член. При відсутності такого компонента в головній частині відчувається неповнота стосунків: Піде рано-враниі. щоб налитий росою не оббивався крихкий колос (М. Стельмах); Почала навмисне плакати, щоб вони ні про шо не здогадалися (Ю. Яновський).

Показниками підрядного синтаксичного зв’язку в складнопідрядних реченнях з підрядними обставинними мети є підрядні сполучники щоб, щоби, аби (а також підсилені частками щоб тільки, аби тільки) та ін.; можливі також певні граматикалізовані вирази типу для (задля) того щоб; за тим (з тим), щоб; з тією метою щоб; в ім’я того щоб: Аби не втрачати зайвих зарядів, мусив зробитися снайпером (О. Довжен­ко). Він викосив би всю земну кулю, щоб тільки била добра туава та хліб (О. Довженко). Найуживанішим у підрядних частинах мети є спо­лучник щоб, менш поширеним виступає сполучник аби, також вирази типу задля того щоб; затим щоб: Ми зібралися задля того, щоб орга­нізовано розв’язати наболіле питання і подати найважливіше його ви­рішення (3 газ.). Як і для інших різновидів складнопідрядних речень, для підрядних обставинних мети властивою виступає односуб’єктність або двосуб’єктність конструкції. Останнє пов’язане з виконавцем дії як такої. Для односуб’єктних конструкцій суттєвим є відображення у ре­ченні дії однієї особи і мети, цілеспрямованості цієї дії в підрядній ча­стині складнопідрядного речення. У переважній більшості таких утво­рень підрядна частина є інфінітивним односкладним реченням. Подібні моделі складнопідрядного речення характеризуються співвідносністю з відповідними типами ускладнених простих речень, у яких інфінітив виступає обставиною мети: Пішла б в неволю, щоб там полегшити його страждання (Г. Тютюнник) — пішла б полегшити страждання; Подо­лавши страх, він першим рушив назустріч небезпеці, щоб виручити иим товаришів (О. Гончар) — першим рушив виручити (виручати). Такі конструкції досить часто зазнають парцелювання, унаслідок чого підрядна частина мети набуває відносно більшого стилістичного наван­таження, простежується актуалізація її смислового компонента.

Прийом парцеляції обставинних мети поширений у поезіях Ліни Костенко, Василя Стуса, у прозі Володимира Дрозда та ін. їх функ­ціональне призначення у поетичних контекстах полягає у виокремленні мети як цілісної і компактно довершеної величини з метою її наголо­шення.

Двосуб’єктні конструкції складнопідрядних речень із підрядними обставинними мети характеризуються різними виконавцями дії у го­

 

694

 

Синтаксис

 

ловній та підрядній частинах. Тому й можна кваліфікувати у цьому ви­падку граматичне оформлення предикатів у головній та підрядній части­нах як довільне, що істотно відрізняється від односуб’єктних конст­рукцій. Для останніх властивим є послідовне визначення граматичної форми предиката підрядної частини мети. У двосуб’єктних конструкціях не спостерігається граматичного корелювання форм предикатів: Довго, довго, не один десяток років биде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози на дорогу, довго хреститиме мені слід і стоятиме з молитвами на зорях вечірніх, щоб н£ взяла мене ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий (О. Довженко); Пішла б і в неволю, аби доля прийшла (Панас Мирний).

Підрядні частини мети відповідають на питання: для чого? з якою метою?

4.1.5.5.       Складнопідрядні речення з підрядними допустовими. Склад­нопідрядні речення з підрядними допустовими — це такі речення, у яких підрядна частина виражає думку, протилежну тому, чого можна було б сподіватися або очікувати, виходячи зі змісту головної части­ни. Підрядні допустові частини відповідають на питання незважаю­чи на що? і поєднуються з головною за допомогою сполучників і сполучних слів хоч, хоча, хай, нехай, як не, скільки не, дарма що, незважаючи на те що та ін. Сполучні засоби підрядних допустових можуть відповідати співвідносним компонентам у головній частині, які імплікуються/експлікуються у формі протиставних сурядних спо­лучників а, але, однак, зате, проте та ін.: ПТоб там не кричало, не оглянься (Т. Шевченко). У ролі сполучних засобів можуть використо­вуватися займенники та прислівникові елементи з часткою не (хто не, що не, який не, як не, скільки не): Кажуть, у степу з криниці, скільки не пий —• дна не дістанеш (Нар. тв.). З-поміж допустових підрядних розрізняють узагальнено-допустові, реально-допустові, ймо- вірно-допустові, ірреально-допустові.

У підрядній частині узагальнено-допустової семантики суперечлива умова доведена до крайнього вияву, що не впливає на висловлене в головній частині: Сама скрипка, скільки б не водити смичком, звуків ніяких не даватиме (Ю. Смолич). Як правило, такі частини поєдну­ються з головною сполучними словами із заперечною часткою не: скільки не, скільки б не, хто б не, що б не та ін.

У підрядній частині реально-допустових конструкцій умова, про яку говориться, є реальним фактом: Романові уже минуло сім років, хоч і дрібний він на зріст (С. Васильченко); Стефан, хоч бив на слово до­сить гострий, змовчав (І. Франко).

У підрядній частині ймовірно-допустових конструкцій мова йде про факт, що здійснюється або здійснюватиметься в майбутньому, або про факти не реалізовані: Хоч як ми не поспішали, але догнати Івана Онисимовича не змогли (М. Чабанівський).

У складнопідрядних реченнях з підрядними ірреально-допустовими мова йде про факти уявні, унаслідок чого зміст речення загалом стає гіпотетичним: Хоч би з мене дерево стало, то я б усім вітами над морем махала й листям би шуміла (Ю. Яновський).

 

РОЗДІЛ XVII. Склалнопілоялне речення.

 

695

 

4.1.5.6.      Складнопідрядні речення з підрядними причиновими. Склад­нопідрядні речення з підрядними причиновими — це такі конструкції, у яких підрядна частина вказує на причину дії головної частини і відпо­відає на питання чому ? з якої причини? Підрядні причини поєднуються з головною частиною за допомогою сполучників бо, бо ж, тому що, тим що, через те що, оскільки і т. д.: Я не зналароду-племені своєї знайомої, ледве знала ймення, томи шо ие була літня хвилева зустріч (Леся Українка); Він чаклун, бо бачить крізь землю исі підземні ріки, озера й ставки (О. Гончар).

«У сучасній мові відбувається процес утворення сполучних виразів, які закріплюються у певних функціях підрядних зв’язків, зокрема й причинових. Цей процес проходить у напрямі залучення до сполучних засобів повнозначних слів, що разом із сполучником творять стандар­тизовані сполучні вирази типу завдяки тому що; у зв’язку з тим що; в силу того що; з тієї причини що; з того приводу що і т. д.; ці спо­лучні вирази поширені переважно в науковому й офіційно-діловому мов­ленні» [Сучасна 1972, с. 374].

З-поміж складнопідрядних речень із підрядними причини, подібно до складнопідрядних речень із підрядними мети, розрізняються одно- суб’єктні та двосуб’єктні структури. До першого типу належать конст­рукції, у яких наявний один граматичний підмет для головної та підрядної частин: Я таки тобою добре пишаюсь, бо живи твоїми испі- хами і переживаю разом з тобою твої невдачі (0. Слісаренко); Я таки прийду, бо диже хвилююсь (М. Стельмах).

Двосуб’єктними складнопідрядними реченнями з підрядними причи­ни є такі конструкції, у яких підрядна і головна частини характеризу­ються власними виконавцями дії або носіями певного стану: Чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (О. Довженко); Не писав я до тебе в останні два дні через те, шо ти мені не відповідав (А. Яна).

4.1.5.7.      Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими. Склад­нопідрядні речення з підрядними наслідковими — це такі речення, у яких підрядна частина вказує на наслідок дії або стану головної і поєднується з нею нерозчленованим сполучником так що. Підрядні частини наслідку не відповідають ні на які питання і відносяться до всього змісту головної частини: Світлиця з матового скла, з одкри­тою стелею, так шо видно багато неба і зовсім не видно землі (Леся Українка); Листя горобини з зеленого стало жовтим, подекуди й чер­воним, так шо його важко било відрізнити від ягід (3 журн.).

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними наслідку мож­на вважати одним із варіантів семантики причиновості, що в загаль­ному вимірі вбирає в себе і наслідок. Вона реалізується також і в склад­нопідрядних реченнях із підрядними способу дії. Однак сполучник так що виступає конституентом саме наслідковості, тобто причиновості, що доведена до кінцевого свого виміру.

4.1.5.8.    Складнопідрядні речення з підрядними обставинними спо­собу дії. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними спосо­бу дії — це такі речення, у яких підрядна частина вказує на ступінь

 

696

 

Синтаксис

 

чи спосіб дії або ознаки в головній частині і відповідає на питання як? яким способом? в якій мірі? на скільки? таін., пор.: Молоді ялинки стояли так густо, простягали так відпорно галуззя від себе, иіо дальший хід бив майже неможливий (О. Коби- лянська); Воно ж стояло, те дівча, зеленошумне смереча, Так, мов зопя із тьми століть понад життям новим стоїть (А. Малишко); Умій жити так, щоб у тебе з доигом била єдність духи, ідеалів (В. Сухомлинський).

За особливостями співвідношення змісту головної та підрядної ча­стин з-поміж підрядних способу дії виділяються кілька різновидів. Такі різновиди вирізняються на підставі поєднання семантики спосо­бу дії з іншими типами обставинної семантики. З-поміж них частот­ними постають: 1) складнопідрядні речення з підрядними способу дії з відтінком наслідку: Хто як постеле, так і виспиться (Нар. тв.); Так- то сталось, шо Московщина, бивши слабшою від України кильтирою масовою, стала вище від України кильтирою передніх рядів громади і через те перетягла до себе й передні ряди українські (М. Драгоманов);

2)  складнопідрядні речення з підрядними способу дії із семантикою міри і ступеня дії, вияву рівня ознаки: Математику знав Марко в значно більшому обсязі, ніж вимагає того середня школа (О. Копилен- ко); А в карих очах було стільки щастя, шо Оксані за иілий вік не вичерпати його (Я. Качура); / біль — такий, шо мегатонно, здава­лось. вибухне з диші (І. Гнатюк).

Підрядні частини способу дії приєднуються до головної частини за допомогою сполучних елементів як, мов, немов, наче, неначе, ніби, ніж, аніж, чим тощо*.

4.1.5.9.        Складнопідрядні речення з підрядними порівняльними час­тинами (їх виділення не завжди було послідовним, хоча їх вирізнив ще Ф. І. Буслаєв). Складнопідрядні речення з підрядними порівняльними

 

*В окремих вузівських та шкільних посібниках розрізняються складнопідрядні речення з підрядними частинами способу дії односкладні та двоскладні. До першого різновиду відносяться такі підрядні способу дії, у яких наявний тільки підмет, що має місце в конструкціях типу Шабля твоя блищала в боях, як блискавка (М. Стельмах); Майже все вже. розтануло в далекім мареві часу, як сон, і потонуло (О. Довжен­ко). До двоскладних належать такі утворення, у яких виражені обидва головних члени граматичного центру. Констатуючи наявність такого погляду, слід зазначити, що він вимагає свого уточнення і поглиблення в силу того, що подібного плану одиниці, без сумніву, є похідними від складних речень, але їх функціональний вияв у сучасній мові є різновидом простого ускладненого (формально і семантично) простого речення. Тому є всі підстави кваліфікувати такі похідні як ускладнені прості речення з відокремленими тими чи іншими обставинами. Очевидно, складнопід­рядним виступатиме речення з порівняльною конструкцією, у якому остання характеризується не одноелементним виявом, а в межах якої головний член характеризується наявністю власних залежних друго­рядних членів речення (див.: [Сучасна 1972, с. 386]).

 

РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення.

 

697

 

частинами — це такі структури, у яких підрядна частина характери­зує дію чи стан головної частини через порівняння. При цьому підрядні порівняльні відповідають на питання як? і приєднуються до головної частини за допомогою порівняльних сполучників як, мов, наче, неначе та ін. Підрядні порівняльні залежно від характеру вміщеного в них порівняння поділяються на два типи: 1) порівняння полягає в уподіб­ненні того, про що йде мова в головній частині, до того, що насправді відбувалось, відбувається або відбуватиметься; 2) зміст головної час­тини порівнюється з чимось подібним (таким, що нагадує чимось по­рівнюване) — реальним або ірреальним, інколи навіть фантастичним, пор.: Кропчик у юшці — як гроші в кишені — ніколи не буває зайвий (В. Кисельов); / зблиснула гроза — неначе вихопила ніж (Л. Костенко); Снується мла — так наче промінь косий нас перекреслив на сихій землі (О. Пахльовська); Але часом одна здібна, щира, незалежна людина може зробити більше, ніж сотні залежних бюрократів (В. Винниченко). В окремих академічних виданнях підрядні порівняльні не виділялися [Сучасна 1972].

До особливого різновиду підрядних порівняльних належать такі складнопідрядні речення, у яких підрядна частина стосується члена речення головної частини, вираженого формою вищого ступеня по­рівняння прикметників або прислівників типу вищий, сильніший, міцніший, краще, гірше, ліпше, інакше, швидше і т. д. У цьому разі підрядна частина вказує на те, з чим порівнюється те, про що мова йде у головній частині, або чому варто надати перевагу порівняно зі змістом головної частини: Сьогодні нам краще, ніж било вчора (О. Слісаренко); Я завжди димаю інакше, ніж насправді воно биває (3 газ.) та ін.

4.1.5.10.        Складнопідрядні речення з підрядними зіставними. У ряді академічних видань у межах логіко-граматичної класифікації виріз­нялися також речення з підрядними зіставними, під якими малися на увазі такі конструкції, у яких зміст головної частини розглядається з погляду його зіставлення зі змістом підрядної частини. Здебільшого таке зіставлення має відтінок кількості або часу, але воно значною мірою ускладнене семантикою допусту, протиставлення та ін. Реалі­зація зіставної семантики характеризується вживанням спеціалізова­них аналітичних сполучників типу тоді як, в той час як, чим … тим, настільки … наскільки (І. Г. Чередниченко такі конструкції кваліфі­кував як підрядні паралельно-поступового розгортання [Чередниченко 1959, с. 119-120]). пор.: Б міру того як яснішим ставало небо, комбай­ни входили у свої загінки (3 газ.); В міри того як зникали контирн найближчих дерев, ставало тривожніше на душі (А. Яна). У таких складнопідрядних-реченнях реальною постає зв’язаність змісту обох складових частин, тому цілком виправданим є в цьому разі послугу- вання терміном «взаємопідрядність», який своєю семантикою наголо­шує такий зв’язок [Грамматика 1960, с. 346-350].

4.1.6.               Складнопідрядні речення з підрядними супровідними. Склад­нопідрядні речення з підрядними супровідними — це такі конструкції, у яких підрядна частина містить у собі додаткове повідомлення з при­

 

698

 

Синтаксис

 

воду висловленого в головній частині. До такої частини не можна поста­вити питання.

«Сполучне слово що, вживане в усіх відмінкових формах (у по­єднанні з прийменником або без нього), виступає як формальний по­казник синтаксичної незавершеності підрядного речення без наявності головного. Основне ж те, що речення не має у своєму складі ні повно- значно-лексичних елементів, ні співідносних займенників, які вима­гають поширення, конкретизації за рахунок підрядного речення. З се­мантичного погляду зв’язок між головним і підрядним реченням близь­кий до наслідкового, властивого єднальним складносурядним і безспо­лучниковим конструкціям» [Сучасна 1972, с. 386], порВесною не було дощів, шо турбувало всіх (3 газ.); Марійка мимоволі дістала книгу, чим немало здивувала подруги (А. Яна). У супровідних підрядних ча­стинах сполучне слово що співвідноситься зі змістом усієї головної частини. У складнопідрядних реченнях із підрядними супровідними неможливий корелятивний зв’язок між сполучним словом і відповід­ним займенником у складі головної частини.

Інколи підрядні супровідні називають підрядними приєднувальними [Грамматика 1960/И, с. 350-351] або констатують, що основним висту­пає значення приєднування з відтінком супровідності [Сучасна 1997, с. 340-341]. Аналіз цих утворень здійснюється в тому ж руслі, у якому розглядаються і підрядні супровідні з наголошенням обов’язкової пост­позиції підрядної частини щодо головної і поєднання її з останньою за допомогою сполучних слів що (у будь-якій відмінковій формі), де, куди, звідки, чому, як та ін. Підрядні зі сполучним словом що переважно відносяться до всієї головної частини загалом, підрядні ж з іншими сполучними словами стосуються одного з членів головної частини. У таких підрядних частинах окреслюється додатковий зміст, який відтінює перебіг вияву дії чи стану головної частини: 3 самого ранку похмуре небо почало швидко прояснюватися, обіцяючи гарний день, що часто трапляється ранньої весни (А. Яна); У біографії О. Коби- лянської є немало ще малодосліджених місць, при иьоми їх аналіз слід здійснювати з урахуванням взаємин письменниці зрізними творчими людьми (М. Жулинський).

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.