Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Світлана Шабі — НОМЕНИ НЕКОНКРЕТИЗОВАНОЇ КВАНТИТАТИВНОСТІ У СТРУКТУРІ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ КІЛЬКОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ КАЗКИ

Стаття присвячена розгляду особливостей уживання неозначено-кількісних лексем у приядерній зоні
лексико-семантичного поля української казки. Визначено особливості використання квантитативних одиниць
приядерної зони. Як джерело використані різні види літературних та народних казок. Водночас
структуровано номени неконкретизованої множини за характеристикою функціонування у казці.
Ключові слова: лексико-семантичне поле, приядерна зона, квантитативні одиниці, українські казки,
кількість.

Категорія кількості належить до найважливіших категорій, що були виділені людством, оскільки вона
виконує методологічну та світоглядну функцію. Кількість – філософська категорія, що виражає зовнішню
визначеність об’єкта: його величину, число, об’єм, ступінь розвитку властивостей та ін. Ця категорія є
універсальною й необхідною з точки зору пізнання дійсності. В історії філософії вважають, що перше
ґрунтовне визначення категорії кількості належить Аристотелю: «Кількістю називається те, що можна поділити
на складові частини, кожна з яких, дві їх чи більше, за своєю суттю є чимось одним певним» [Аристотель 1990].
Отже, основними ознаками категорії кількості, за Аристотелем, є наявність складання у межах цілого та певний
характер цих складових.
Як і будь-яка логіко-граматична категорія, кількість у тому чи іншому аспекті знаходить своє втілення в
усіх мовах. Мовна категорія кількості – це результат складної взаємодії об’єктивного світу й людської
свідомості. Ця категорія – загальне поняття, що об’єднує декілька різних категорій, які в тому чи іншому плані
пов’язані своїми значеннями з поняттям кількості. Доцільність такого об’єднання пояснюється сплетінням
різних значень кількісного порядку. Більшість лінгвістів розглядають кількість як широке поняття, що об’єднує
різні за своїм характером складники, серед яких найрелевантнішими є число, розмір та множинність. Визнання
числа, розміру та множинності складовими частинами категорії кількості не є випадковим: сприйняття
просторової форми перервної множинної субстанції забезпечується завдяки її обмеженості в просторі.
© Шабі С.В., 2011 Розділ ІІ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МОРФОЛОГІЇ

137
Просторове обмеження уможливлює ідентифікацію частин цілого та обчислення, результатом чого стає число.
Останнє дає уявлення про величину протяжності перервної просторової форми [Жаботинская 1992].
Поняття кількості як лінгвістичної категорії є складовою філософської категорії кількості, і виявляється
на вербальному рівні. У лінгвістиці категорія кількості характеризується двояко: з одного боку – нумеративний
аспект (абстрактно-математична кількість) і квантитативний аспект (виражає кількісно-предметні відношення
позамовної дійсності). Категорія кількості формується в мові на основі інтеграції мовних елементів різних
рівнів (лексичних, синтаксичних, граматичних, морфологічних) і одержує статус функціонально-семантичної
категорії.
Мовна масштабність кількості об’єднує у собі такі складові поняття, як квантитативність (дає кількісну
характеристику окремих предметів або окремих дій – Т.П.Ломтєв.), нумеративність (позначення натуральних
чисел – В.Г.Гак), виразниками цих складових є квантифікатори, або кванторні слова (уточнюють кількісну
характеристику об’єктів і дій). В інших науках для позначення поняття кількості вживають свої терміни,
наприклад, у філософії і логіці – «кількість», у математиці – «число» і «величина». У той же час «кількість» як
понятійна категорія, що виражається засобами мови, належить до компетенції лінгвістів.
Мова відображає кількість за допомогою засобів, у яких сема кількості має різний план вираження й
різну репрезентативність. У кожній мовній системі виокремлюється група слів, що співвідноситься з різними
частинами мови і виступає номінаціями кількості [Швачко 1981:27]. Первинна квантитативна актуалізація
реалізується за допомогою форм граматичної категорії числа, вторинна – за допомогою лексичних одиниць
різних лексико-граматичних розрядів [Чеснокова 12].
Одним із перших, хто вказав на необхідність виявлення й опису кількісних відношень, був І.О. Бодуен де
Куртене. Питанню кількісності у різних її проявах були присвячені праці багатьох лінгвістів різних шкіл і
напрямів: В.В. Виноградова, В.В. Акуленко, Т.В. Коновалова, А.І. Лашкевича, О.Д. Шмельова, М.І. Польської,
Д.А. Кашиної та ін.
У сучасних мовознавчих працях досліджуються різні аспекти поняття кількості. Граматику кількості
вивчали Л.Ж.Норкіна, І.Г. Кошева, І.В. Слободцева, семантику – Ж.Г.Маклакелідзе, Т.В.Бобкова, мовні засоби
вираження кількості – С.А.Швачко, Л.Д.Чеснокова, О.А. Самочорнова, О.Л. Ричкова, когнітологічні та
номінативні аспекти – С.А. Жаботинська. Здійснено аналіз граматично зв’язаних значень іменників кількісної
семантики (О.А.Олексенко), структуровано поле кількості збірних іменників в російській мові (Є.П. Мосьпан).
Такі складові категорії кількості, як квантитативність та квалітативність досліджувалися С.А.Броніковою,
С.В. Барановою. Системні дослідження слів із семантикою кількості у структурі функціонально-семантичного
поля присвячена робота В.І. Дмитрика «Квантитативні слова в сучасній українській мові», де було
систематизовано одиниці двох рівнів із семантикою кількості – лексичного і словотвірного. Заслуговують на
увагу також праці лінгвістів, які вивчали мовну категорію кількості на матеріалі інших мов: німецької
(Б.Ж. Куанбаєва), російської (А.М. Ломов, В.П. Мусієнко, Л.Д. Чеснокова), французької (Л.Г. Басманова). У
колективній монографії «Засоби квантифікації: лінгвокогнітивні аспекти» узагальнено результати студій
центральних та маргінальних компонентів поля кількості, їх парадигматичних та синтагматичних властивостей
в англійській, українській та російській мовах [Швачко 2007]. Характерологічні особливості англійської мови
при вираженні кількісних аспектів дії подані в монографії «Категория количества в современных европейских
языках» [Акуленко 1990].
Лінгвісти структурують лексико-семантичне поле таким чином:
1) ядро поля, що представлене рядовою семою – компонентом, навколо якого розгортається поле. Ядро є
лексичним вираженням смислів, або семантичних ознак;
2) центр поля складається з семантичних одиниць, які мають інтегральне, загальне з ядром і між собою,
значення;
3) периферія поля складається з одиниць, що є найвіддаленішими за своїм значенням від ядра. Вони
деталізують та конкретизують основне значення поля;
4) фрагменти поля з вертикальною ядерною і центро-периферійною структурою, яка за своєю
семантикою утворює окрему гіперон-гіпонімічну структуру однотипного / різнотипного складу [Кузнецов
1980].
На основі запропонованої структури розглядаємо лексико-семантичне поле кількості: у центрі
знаходиться ядерна зона, куди відносимо прямі конкретні значення означено-кількісних, власне-кількісних,
дробових та збірних числівників; приядерна зона, що формується лексемами з неозначено-кількісним
значенням; ядерно-периферійна зона, до якої відносяться кількісні іменники, а також іменникові еквіваленти
дробових числівників; дифузна зона – це числівники, які в результаті перенесення стилістичного та
функціонального навантаження ознак однієї частини мови на ознаки іншої втрачають свої семантичні функції і
можуть уживатися в значенні прикметника, займенника, іменника; периферія містить слова з переносним
кількісним значенням; зона дериватів, до складу якої входять прислівники числівникового походження; зону,
найвіддаленішу від ядра, складають фразеологізми, компоненти яких позбавлені кількісного значення, але
цілісна семантика – квантитативна [Шабі 2009]. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 22

138
Незважаючи на наявність ряду наукових досліджень, що свідчать про системний характер вивчення
кількісної семантики, спеціальних праць, де розглядається лексико-семантичне поле кількості, в літературі
певного жанрового вияву немає.
Останнім часом погляди науковців усе частіше звернені до витоків культури, традицій і звичаїв
українського народу, до особливостей ментальності українців, репрезентованих у мові казки. Найдавніший
жанр усної народної творчості увібрав у себе міфопоетику, народну символіку, що стало джерелом становлення
національної специфіки сучасної української мови.
На сьогодні казка стала предметом дослідження науковців різних галузей знань: педагогів, психологів,
етнографів, літературознавців. Окрема увага приділяється вивченню мови казки. Зокрема, такі казкознавці, як
Л.Ф. Дунаєвська, В.Я. Пропп, М.-Л.фон Франц у своїх дослідженнях цього жанру приділяли особливу увагу
саме мовним одиницям. Актуальність дослідження структури лексико-семантичного поля кількості в мові казки
полягає у поєднанні сучасних тенденцій вивчення мови в її функціонуванні з зацікавленням учених витоками
формування української символіки та тропеїстики.
Мета дослідження полягає в систематизації функціональної семантики лексем приядерної зони лексико-
семантичного поля кількості в мові української народної та літературної казки. Поставлена мета визначила
необхідність вирішення таких завдань: розглянути теоретичні засади виділення лексем на позначення
невизначеної кількості; проаналізувати ступінь дослідження поняття «лексико-семантичне поле»; виділити із
структури лексико-семантичного поля кількості, що репрезентоване у казці, квантитативні одиниці приядерної
зони.
Новизна роботи полягає в тому, що у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві відсутнє спеціальне
дослідження квантитативних одиниць невизначеної множинності у казці. Об’єктом аналізу є вплив казкової
символіки на образну та композиційну структуру української народної та літературної казки. Предмет
дослідження – лексеми неозначеної кількісної семантики як складники лексико-семантичного поля кількості у
казці. Поняття неозначеної кількості становить недиференційована, точно не визначена множина.
Неконкретизована множинна кількість не може мати відповідників у натуральному числовому ряду, тому що
кожне число конкретизує множину. Спеціальної групи числівників із значенням множинної кількості в
числівниковій системі української мови немає. З неозначено-кількісним значенням вживаються лише такі
числівники, як кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, стонадцять. Для позначення інших загальних
неконкретизованих кількісних понять вживаються слова інших лексико-граматичних категорій, зокрема ряд
прислівників та іменників.
Матеріалом роботи слугували номени з неозначено-кількісним значенням, дібрані методом суцільної
вибірки з мови українських казок, опублікованих у збірниках різних упорядників. Досліджуючи категорію
кількості у слов’янських мовах, Т.П. Лукінова наголошує на тому, що давні люди намагалися дати кількісну
оцінку всього того, що їх оточувало. Дослідниця найдавнішого жанру літератури Л.Ф. Дунаєвська підкреслює:
«Відображення кількісної символіки у казці є прагненням людини до пізнання світу та оволодіння природою»
[Дунаєвська 1987: 50]. Відомий російський казкознавець В.Я. Пропп, детально проаналізувавши всі аспекти
чарівної казки, виявив, що кожна складова сюжету оповіді має велике значення для цілісного сприйняття казки.
Зокрема, науковець зазначив: «Символіка числа та кількісного вираження дії лежать в основі підсвідомого
відчуття суті казки – фантазії, дива, передчуття нереального, а значить, позитивні емоції» [Пропп 1969].
Використовуючи теоретичні засади, розроблені М.П.Кочерганом, Т.І.Малік, Д.М.Шмельовим та ін.,
розглянемо відношення, що склались у приядерній зоні лексико-семантичного поля кількості казки.
Спираючись на методику О.М.Кузнецова [Кузнецов 1980: 70], ми розробили структуру лексико-семантичного
поля кількості у казці [Шабі 2009].
При розгляді лексичних засобів вираження квантитативності увага дослідників прикута до номінацій
невизначеної кількості та приблизності, що вивчаються на двох рівнях – на рівні мови як системи, де вони
підлягають опису в їхніх зв’язках та відношеннях, та рівні мовлення, де основним об’єктом вивчення є
функціонування таких позначень. Такі лексеми ідентифікуються як образні квантифікатори, що не мають
окреслених семантичних рамок. Кількісно ця зона не дуже насичена, хоча включає не тільки числівники, а й
прислівники з семантикою невизначеної кількості. У присубстантивній позиції лексика цієї зони набуває
функціонального значення неконкретизованої множинної кількості.
О.Л.Ричкова, досліджуючи категорію кількості у сучасній російській мові, репрезентувала структуру
словосполучень, до складу яких входять лексеми з семантикою невизначеної кількості як граматично основні
члени:
1) словосполучення із значенням малої незліченної кількості;
2) словосполучення, що виражають вищий ступінь невизначеності;
3) словосполучення із значенням невизначено великої кількості;
4) словосполучення, що виражають непевний, приблизний ступінь кількісності [Ричкова 2003].
На основі запропонованої структури можна виділити у приядерній зоні лексико-семантичного поля
кількості такі відношення:
1. Лексичні одиниці з неконкретизованою приблизною кількісною семантикою: Розділ ІІ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МОРФОЛОГІЇ

139
Ледве лис здужав пробігти кільканадцять кроків, як наздогнав його дрозд (І. Франко, Лис і дрозд);
Пташки гостювали кілька місяців, а далі почали збиратись в дорогу (Ю.Ярмиш, Летюче дерево); Декілька
разів намагався Іванко побачити царівну — все марно (Три бажання); І було в того царя стонадцять голів
усякої худоби (А. Давидов, Про Озивайка, царя та незвичайні пригоди); Йди-но сюди, у тебе дещо більше
мідяків, ніж у твого брата (Два брати); Слухає Заєць-злодій суворі слова, похнюпив голову і на город поглядає:
здається, там ще залишилось кілька голівок капусти (В.Сухомлинський, Як покарали Зайця); Путь дуже
тяжка: Треба йти кілька миль звичайною дорогою, кільканадцять — навкарачки, а стонадцять — таким
вузеньким тунелем, що ледве палець у нього просунеш (Дерево до неба).
2. Лексичні одиниці, що виражають семантику невизначено великої кількості: Кіт наготовив Івану
багато всякої їжі і пиття, поки він з сватів вернеться (Котофей і пан Печерицький); Гризли, гризли до самої
зорі, а дуба ще чимало зоставалось (Звірі під пануванням лева); Зібралося їх не так мало, щоб не подолати
лева (Осел і лев); На високій горі ростуть фіалки, їх там дуже багато (М.Вовчок, Зла колючка і добра
троянда).
3. Лексичні одиниці, що виражають семантику невизначено малої кількості: Лев щодня роздирає нас не
менше як по десять штук, а іноді і двадцять душ пережує, а з’їда він мало, одного або двох, не більше (Як лев
утонув у колодязі); Там ні звір не пробігав, ні птиця не пролітала, жоден богатир не проїздив – Соловей-
розбійник усіх побивав (Казка про Іллю Муромця та Солов’я-розбійника); Вони мені таку гарну схованку
показали, хоч там і трохи менше горіхів (А.Давидов, За що крука з казки вигнали); Та й не дуже багато було
тих мішків, щоб не зміг подолати Іван- побиван ( Про легеня, що повернув людям сонце, місяць і зорі).
Цікавим є спостереження за процесом переходу від формального, умовного позначення кількості в
українській казці до конкретного виміру. У традиційній народній казці дії героя в часі зображують умовно,
іноді тривалість часу передається формулами кілька днів, кілька ночей, чимало часу пройшло тощо.
Конкретні виміри часу в українських казках з’являються наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Уже в
записах В.Гнатюка зустрічаємо вказівку на точну кількісну оцінку: Богатир Палій підкидає викувану булаву
так, що вона летить чотири з половиною верстви (Про Палія). У цьому разі основна одиниця чотири з
половиною належить до ядерної зони, домінуючи конкретне число, але в контексті казки набуває
гіперболізованого значення (дуже далеко).
Сучасні мовознавці, психологи (П.О. Булавцев, В.М. Жирмунський, І.П. Підласий, М.В. Чумарна)
зазначають, що використання у мові казки лексем на позначення невизначеної кількості збагачує не тільки
структуру оповіді, а й залишає місце в уяві людини для домислення сюжетних елементів: Чимало пройшло з
того часу років, а й досі стоїть той дуб (Іван Голик і його брат): А одна дівчинка набрала грибів більше за всіх
і йшла далі та далі (О. Іваненко, Кисличка).
Невизначена кількість часу, загадковість сюжетного прийому розширює рамки просторів:
— атрибутивного (багато голів, мало снігу);
— часового (трохи заснула, кілька днів);
— топографічного (кількасот верств, чимало доріг);
— персонативного (жоден звір, немало птахів).
Проведене дослідження певним чином розкриває сутність кількісних відношень, їх вплив на розгортання
сюжетних ліній казки. Розглянувши функціонування лексем неозначено-кількісної семантики приядерної зони
лексико-семантичного поля кількості, репрезентоване в українській казці, ми зробили спробу структурувати
номени невизначеної множинності за характеристикою диференційованої (кілька, стонадцять) і
недиференційованої (мало, небагато) кількості.
Жанрові ознаки казки – установки на вигадку і розважливість, що поєднують у собі ідейну та естетичну
функції. Остання виявляється в яскравому зображенні подій, гіперболізації фізичних і духовних якостей
персонажів, тому психологічному впливові на слухачів, що викликає у них почуття тривоги, інтриги,
зацікавленості. Представники міфологічної школи трактували казку як продовження міфу. На цій основі
міфологи споріднювали й такі жанри, як міф і загадка.
Саме символіка числа, кількості має першоступеневе значення, бо містить у собі спосіб впливу на
підсвідомість читача. Через закодовані кількісні одиниці людина проникає в чарівний, дивовижний світ казки.
Позиція кількісних номенів має функціональну значущість для ідеї казковості, становить інтригу і завуальовану
сутність оповіді.
Виділення із структури лексико-семантичного поля кількості однієї підзони накреслює шляхи
подальшого дослідження периферії цього поля в українському казковому матеріалі. Окремого аналізу потребує
функціонування метафоричних лексем з відтінком експресивності у світлі ідей психолінгвістики та
когнітології.

Література
Акуленко, Букреева, Швачко 1990: Акуленко, В.В., Букреева, Е.И., Швачко, С.А. Категория количества в
современных европейских языках [Текст]: Монография / В.В. Акуленко. – К.: Наукова думка, 1990. – 284 с.
Аристотель 1975: Аристотель: Метафізика [Текст] / Аристотель. Сочинение в 4-х томах. Т.1. – М.:
Просвещение, 1975. – 543 с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 22

140
Дунаєвська 1987: Дунаєвська, Я.Ф. Українська народна казка [Текст] / Л.Ф. Дунаєвська. – К.: Вища
школа, 1987. – С. 44-50
Жаботинская 1992: Жаботинская, С.А. Когнитивные и номинативные аспекты класса числительных
[Текст] / С.А.Жаботинская. – М.: ИЯ РАН, 1992. – С.18-20. – Бібліогр.: с. 20
Кузнецов 1980: Кузнецов, А.М. Структурно-семантические параметры в лексике [Текст] / А.М. Кузнецов.
– М.: Наука, 1980. – С.70
Пропп 1969: Пропп, В.Я. Морфология сказки [Текст] / В.Я. Пропп. – М.: Просвещение, 1969. – 201 с.
Рычкова 2003: Рычкова, Е.Л. К вопросу о лексико-семантическом выражении количественности в
современном русском языке [Текст] / Е.Л. Рычкова. – Казань: Высшая школа, 2003. – С. 25-26
Юзвенко 1989: Юзвенко, В. Українські народні казки [Текст] / В. Юзвенко /упорядник/. – К.: Молодь,
1989. – 431 с.
Чапля 2004: Чапля, О.С. Синтагма N1+ de + N2 у функції квантифікаторів у сучасному французькому
художньому мовленні [Текст] : автореф. дисертації канд. філол. наук : 10.02.05 / Київський національний ун-т. –
К., 2004. – 21 с.
Чеснокова 1992: Чеснокова, Л.Д. . Категория количества и способы ее выражения в современном русском
языке [Текст] / Л.Д.Чеснокова. – Таганрог: Таганрог. гос. пед. ин-т 1992. – С.18
Шабі 2009: Шабі, С.В. Структура лексико-семантичного поля кількості у мові української казки [Текст] /
С.В. Шабі. – Харків: Видавництво ХНПУ, 2009. – С. 35-37. – Бібліогр.: с. 37
Швачко, Баранова, Кобякова 2007: Швачко, С.О., Баранова, С.В., Кобякова, І.К. Засоби квантифікації:
лінгвокогнітивні аспекти [Текст] / С.О. Швачко. – Суми: Видавництво Сум ДУ, 2007. – 204 с. – Бібліогр.: с. 201-
204.
Швачко 1981: Швачко, С.А. Языковые средства выражения количества в современном английском,
русском, украинском языках [Текст] / С.А. Швачко. – К.: Вища школа, 1981. – С. 27.

Статья посвящена рассмотрению особенностей употребления неопределенно-количественных лексем в
околоядерной зоне лексико-семантического поля украинской сказки. Определены особенности использования
квантитативных единиц околоядерной зоны. Как источник использованы различные виды литературных и
народных сказок. Вместе с тем структурировано номены неконкретизированного множества за
характеристикой функционирования сказки.
Ключевые слова: лексико-семантическое поле, околоядерная зона, квантитативные единицы, украинские
сказки, количество.

The article is dewoted to the determine of peculiarities of indefinite-quantitative lexemes usage in the
nearnuclear area of lexically-semantic field of Ukrainian tale. The peculiarities of quantitative units usage of the
nearnuclear area are determined. Different kinds of literature and folk tales are used as a source. At the some time the
lexemes of indeterminate sets are structured on the basis of their functions in a tale.
Keywords: lexically-semantic field, nearnuclear area, quantitative units, Ukrainian tales, amount.
Надійшла до редакції 10 вересня 2010 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.