Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

4.3. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень

загрузка...
Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень ґрун­тується на широкому тлумаченні форми складнопідрядного речення. При диференціації підрядних частин враховуються: 1) характер співвідношення між головною і підрядною частинами; 2) до чого відно­ситься підрядна частина; 3) за допомогою яких формально-грама- тичних засобів приєднується підрядна частина. В опрацюванні струк- турно-семантичної класифікації складнопідрядних речень значну роль відіграли праці М. С. Поспєлова, О. С. Мельничука, В. А. Бєлошап- кової, І. Р. Вихованця, І. Г. Чередниченка, Н. Ю. Шведової, М. В. Все- володової та ін. Погляди лінгвістів ґрунтуються на концептуальних ідеяхТ. Ерфуртського, МартинаДакійського, Петра Гелійського, Ро- берта Кілнордбі, Роджера Бекона, Боеція Дакійського, А. О. Барсо­ва, О. X. Востокова.І. І. Давидова, П. Ф. Фортунатова, Є. К. Тимчен- ка, О. О. Шахматова, П. Бєляєвського, В. Сімовича, С. Смеречинсько- го, у дослідженнях яких непоодинокими є думки про необхідність послідовного врахування при аналізі складнопідрядних речень особ­ливостей співвідношення головної та підрядної частин та специфіки їх формально-граматичного поєднання.

Складнопідрядні речення в сучасній українській мові можуть бути охарактеризовані: 1) за типами зв’язку, 2) за призначенням підрядної частини щодо головної, 3) за комунікативною перспективою, у якій розгортається висловлюваний у них зміст.

4.3.1.       Типологія зв’язків у складнопідрядних реченнях. Диференціа­цію складнопідрядних речень можна здійснити на підставі суто зовнішніх, формальних показників. Так, О. М. Пєшковський розріз­няв сполучниковий та співвідносний (за допомогою сполучних слів) підрядний зв’язок, О. В. Шапіро запропонував розмежовувати типи зв’язку на підставі наявності/відсутності співвідносних елементів у головній частині.

Важливо, як здійснюється той чи інший зв’язок, яка його внутріш- ньосинтаксична природа і визначальні чинники. Подібна класифіка­ція повинна ґрунтуватися на дихотомічному принципі, за яким будь- яке протиставлення характеризується певною спільною основою. За­лежно від того, чи наявні показники зв’язку в обох частинах чи тільки в підрядній частині, складнопідрядні речення поділяються на склад­

 

РозділXVII. Складнопідрядне речення.


701


нопідрядні речення зі співвідносним зв’язком і складнопідрядні ре­чення з неспіввідносним зв’язком. Неспіввідносним виступає такий зв’язок, що реалізується за допомогою сполучних слів, які приєдну­ють підрядну частину до головної без будь-якої підтримки з боку го­ловної. Співвідносний зв’язок — це зв’язок, реалізація якого зале­жить від займенників, співвідносних слів, що входять до головної ча­стини, пор.: Я не знав, що він прийшов і Я не знав про те. що він прийшов.

При неспіввідносному зв’язку підпорядкування підрядної частини може бути передбачуваним (примусовий зв’язок) та непередбачуваним (вільний зв’язок). Передбачуваний зв’язок наявний тоді, коли голов­на частина є синсемантичною (не здатною до самостійного вжитку), вимагає поширення за рахунок підрядної частини, що забезпечує кон­структивне і смислове її завершення: Я не знав, що він уже приїхав; Хлопець приїхав раніше, ніж ми сподівалися (у першому реченні — семантично зумовлений передбачуваний зв’язок; у другому — формаль­но зумовлений, реалізується через формальну кореляцію раніше, ніж).

Непередбачуваний (вільний) зв’язок наявний у складнопідрядному реченні з потенційно автосемантичною головною частиною, здатною до самостійного вжитку: Хлопець зайшов до нас, коли ми всі зібрали­ся /Хлопець приїхав до нас, хоч ми його не чекали. У реалізації обох різновидів неспіввідносного зв’язку беруть участь або сполучник, або сполучне слово. Вибір відповідних засобів поєднання головної і підряд­ної частин на вияв неспіввідносного передбачуваного зв’язку істотно не впливає. Механізм зв’язку зумовлюється у таких випадках синтак­сичною проекцією, що виходить із головної частини. Зовсім по-іншо- му складається у конструкціях із неспіввідносним вільним зв’язком, у яких використання сполучників, з одного боку, і сполучних слів, з другого боку, безпосередньо впливає на сам механізм зв’язку: за допо­могою сполучника забезпечується поєднання частин складнопідрядно­го речення, тоді як за допомогою сполучних слів — їх співчленуван- ня, пор.: Ми поїхали потягом, тому що на літак уже запізнилися/ Ми поїхали потягом, який прямував до Запоріжжя (в останньому ре­ченні сполучне слово підрядної частини співчленується й узгоджуєть­ся в роді, числі із субстантивним елементом головної частини).

У випадках неспіввідносного вільного зв’язку поєднувального типу підрядна частина складнопідрядного речення може виступати на пра­вах розгорнутого члена головної частини або на правах відносно само­стійного речення. Це дає можливість розрізнити два підтипи цього зв’язку: 1) комплетивний (доповнювальний) і 2) коаліційний (об’єдну- вальний): Друзі йшли, коли (якщо, тому що, бо) я брався за справу (комплетивний зв’язок) —> Друзі йшли тоді, як я брався за справу/ Друзі йшли, так що я брався за справу (коаліційний зв’язок). У ви­падках неспіввідносного вільного зв’язку співчленованого типу підрядна частина складнопідрядного речення може співчленуватись або із суб­стантивним компонентом головної частини, або з усім її складом. Щодо цього можна виділити: 1) поширювальний і 2) анексований (приєдну­

 

702


Синтаксис


вальний) зв’язок, пор.: Школярі добились значних успіхів у навчанні, про які було відомо в газетах (поширювальний зв’язок) і Школярі до­бились значних успіхів у навчанні, про що було повідомлено в газетах (анексований зв’язок).

У співвідносних складнопідрядних реченнях розрізняється займен- никово-співвідносний та сполучниково-співвідносний зв’язок. При зай- менниково-співвідносному зв’язку підрядна частина складнопідрядно­го речення вживається в ролі своєрідного доповнення до співвідносно­го елемента головної частини: Всі раптом заговорили про те, що так хвилювало (М. Хвильовий). При сполучниково-співвідносному зв’язку між частинами складнопідрядного речення встановлюються відношення сумісності або взаємозумовленості їх змісту, пор.: Чим ближче Сте­пан під’їжджав дорідного села, тим сильніше сповнювалась його душа хвилюванням (А. Яна). Безпосереднім такий зв’язок є тоді, коли зміст займенниково-співвідносного слова розкривається прямо, безпосеред­ньо (Василь раптом згадав те, що його сьогодні так стурбувало (В. Підмогильний)), й опосередкованим тоді, коли зміст займеннико- во-співвідносного слова розкривається через порівняння або уподіб­нення поєднувальних фактів: Краса була така, що довелось затаму­вати подих. При безпосередньому зв’язку підрядна частина дублює зміст співвідносно-займенникового слова головної частини в будь-якій його синтаксичній функції.

У випадку опосередкованого займенниково-співвідносного зв’язку підрядна частина може або дублювати функціонально-синтаксичне зна­чення займенниково-співвідносного компонента головної частини, або характеризуватись щодо головної частини певним додатковим функ- ціонально-синтаксичним значенням. За цих умов можна виділити: си­метричний зв’язок (взаємодія елементів такий… який, так… як, стіль­ки… скільки) й асиметричний (взаємодія займенниково-співвідносних елементів і сполучникових засобів типу такий… що, так… що, так… щоб, настільки… щоб), пор.: Стало так холодно, як буває тільки взимку і Стало холодно настільки, що не хотілось виходити з хати.

Для безпосереднього займенниково-співвідносного зв’язку таке роз­межування зовсім не властиве. Безпосередній займенниково-співвіднос- ний зв’язок диференціюється на обов’язковий і факультативний, пор.: Усе розпочалось з того, що наш учитель раптово захворів і Стало відомо про те, що учитель наш раптово захворів (у другому реченні можна опустити займенниково-співвідносне слово, що засвідчує його факультативність у структурі головної частини).

Сполучниково-співвідносний тип зв’язку поділяється на сильний, що реалізується за допомогою подвійного сполучника тим… чим (чим… тим), і слабкий, який реалізується за допомогою подвійних сполуч­ників коли… то, якщо… то, тому що… то та їх різновидів. їх відмінність полягає у тому, що при сполучниках типу чим… тим частини взаємо- передбачають одна одну, а при інших — такого взаємопередбачення не простежуються: Чим більше доглядали вони сад, тим зримішими ста­вали їх результати / Коли я погляд свій на небо зводжу, то нових

 

РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення.


703


зірок на ньому не шукаю — Коли я погляд свій на небо зводжу, нових зірок на ньому не шукаю (схема 6).

Схема 6

Типологія виутрішньореченнєвих синтаксичних зв’язків у складнопідрядному реченні


Складнопідрядне речення



4.3.2.       Загальні підходи до структурно-семантичної класифікації склад­нопідрядних речень. Поділ складнопідрядних речень на підставі спе­цифіки зв’язку їх частин заслуговує на увагу, але не може дати повної відповіді на питання про особливості семантичних співвідношень го­ловної і підрядної частин. Відповідь може бути досягнута тільки за умови врахування: 1) специфіки відношення підрядної частини до го­ловної: до слова (словосполучення) чи до всієї головної частини відно­ситься підрядна частина; 2) засобу поєднання головної і підрядної час­тин; 3) семантичних відношень між головною і підрядною частинами. Саме такий підхід опрацьовується в ряді сучасних лінгвістичних до­сліджень та вузівських підручниках і посібниках. За цілим комплек­сом ознак з-поміж складнопідрядних речень розрізняються складно­

 

704


Синтаксис


підрядні речення розчленованого типу і складнопідрядні речення нероз- членованого типу.

Для нерозчленованих складнопідрядних речень визначальною озна­кою виступає віднесеність підрядної частини до одного слова або сло­восполучення головної частини (заМ. С. Поспєловим, одночленні (див.: [Поспелов 1953; Поспелов 1959])).

Розчленовані складнопідрядні речення характеризуються віднесе- ністю змісту підрядної частини до всього змісту головної частини (за М. С. Поспєловим, двочленні). Відмінність між складнопідрядними реченнями розчленованого і складнопідрядними реченнями нерозчле- нованого типу наявна також і в засобах зв’язку частин: у реченнях розчленованого типу головна і підрядна частини поєднуються семан­тичними сполучниками; у реченнях нерозчленованого типу головна і підрядна частини поєднуються асемантичними сполучниками та ана­форичними займенниками (за своїми функціями останні дорівнюють асемантичним сполучникам). Поряд із цією ознакою істотною також є наявність у складнопідрядних реченнях нерозчленованого типу співвідносних або опорних слів, що передбачають певне поширення головної частини підрядною відповідної семантики. Саме в цьому й полягає визначальна відмінність складнопідрядних речень нерозчле­нованого типу від складнопідрядних речень розчленованого типу, тоб­то вони утворюються різними видами підрядного зв’язку. Зв’язок у нерозчленованих реченнях характеризується передбачуваністю, а в роз­членованих — непередбачуваністю. Передбачуваність/непередбачу- ваність підрядної частини виступає фундаментальною ознакою розме­жування складнопідрядних речень розчленованого і складнопідрядних речень нерозчленованого типу.

Складнопідрядні речення нерозчленованого типу у своїй структур- но-семантичній диференціації розмежовуються за особливостями підряд­ного зв’язку, який у займенниково-співвідносних є корелятивним, а в усіх інших реченнях — прислівним. Тому слід розмежовувати два рівні диференціації складнопідрядних речень нерозчленованого типу. На пер­шому рівні послідовно розмежовуються нерозчленовані займенниково- співвідносні речення і нерозчленовані-речення з прислівною підряд­ною частиною. Другий рівень пов’язаний із послідовним визначенням підтипів нерозчленованих складнопідрядних речень у середині кожно­го з цих типів.

Нерозчленовані складнопідрядні речення прислівного типу — це такі речення, у яких підрядна частина співвідноситься з опорним словом у головній частині. Класифікація цих речень може ґрунтуватися на ха­рактері опорного слова, що поширюється підрядною частиною (див.: [Бабайцева, Максимов 1981, с. 210-236]). На думку В. А. Бєлошапко- вої, найдоцільніше розрізняти: 1) речення, структура яких визначається граматичною частиномовною семантикою опорного слова (до них на­лежать присубстантивні та прикомпаративні підрядні частини); 2) ре­чення, структура яких визначається семантичною природою поширю­ваного слова головної частини (тут основним типом є з’ясувальні

 

Розділ XVII. Складнопідрядне речення.


705


підрядні частини (див.: [Современный 1989, с. 511-518]). Щодо другого типу речень, то їх краще кваліфікувати як валентно зумовлені підрядні частини або комплетивні. Різниця між двома типами чітко просте­жується на фактичному матеріалі, пор.: Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі Старий дідись навча своїх оників. Про давнини справдешні байки править. Про те, що діялось на нашім світі (Леся Українка) і Згадати тільки всі тяжкії муки, ТТГо завдали бориям за правди воро- ги, — Кому ж не стиснуться раптово руки Від помсти лютої жаги? (Леся Українка). У першому реченні слово ввижається поширюється з’ясувальною частиною в силу того, що це дієслово передбачає обов’яз­кову регулярну правобічну об’єктну валентність, компенсатором якої і виступає підрядна частина, тобто її наявність зумовлена самою се­мантикою опорного слова. У другому реченні слово муки поширюється присубстантивною підрядною частиною в силу частиномовної семан­тики іменника та його зовнішніх функцій — здатності характеризува­тись окремим словом або цілим реченнєвим утворенням, тобто будь- який іменник (власне-іменник) потенційно може мати при собі підрядну кваліфікувальну частину.

Наявність підрядної частини при компаративі в нерозчленованих складнопідрядних прикомпаративних реченнях також зумовлена се- мантико-синтаксичною природою компаратива, тобто його валентним потенціалом (див.: [Загнітко 1993г, с. 241-256]), пор.: Зброє моя, послу­жи воякам Краше, ніж слижиш ти хворим рукам (Леся Українка); Ця сувора чоловіча дружба, яка не раз випробовується смертю, забувається важче, ніж перше кохання (О. Гончар); Немає мудріших, ніж народ. учителів… (М. Рильський). Конститутивною ознакою нерозчленованих складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу є наявність співвідносних слів у структурі головної частини.

За особливостями співвідношення між головною і підрядною час­тинами та специфікою синтаксичного зв’язку між ними займеннико- во-співвідносні нерозчленовані складнопідрядні речення поділяються на три різновиди. Перший різновид утворюють речення, уякихдопус- кається будь-яке із співвідносних слів, крім найбільш абстрактного слова те та стійких зворотів типу до того, такою мірою, таким чи­ном. При цьому вибір сполучникового компонента суворо обмеже­ний — це тільки відносні займенники-відповідники певного СПІВВІДНОС­НОГО слова: Те. шо Степан з такою пристрастю зубрив на інсти­тутській лаві, виявилось вторинним і зовсім непридатним для сьо­годнішнього його життя (В. Підмогильний); Де рідний край, там і під ялиною рай (Нар. тв.); Там, де рятуються, там не перемагають (О. Довженко); Переконливість народжується там, де. процес оволо­діння знаннями супроводиться почуттям однодумності з учителем (В. Сухомлинський).

Другий різновид нерозчленованих складнопідрядних речень займен- никово-співвідносного типу становлять конструкції, у яких однако­вою мірою обмежуються і співвідносні елементи у головній частині, і сполучникові засоби. Останні, як правило, заповнюються асемантич-

23 ‘Теоретична граматика»

 

706


Синтаксис


ними сполучниками типу що, щоб, пор.: Живемо так. що доля одного переплітається з долею іншого, немов коріння дерев, які ростуть по­руч (М. Томенко); Та наступив такий час у житті Василя, що куди не кинься — скрізь безвихідь (В. Шдмогильний); У небі підвечірньому так просвітилися хмаринки, ніби хтось спеціально ввімкнув якийсь пристрій (М. Хвильовий).

Третій різновид нерозчленованих складнопідрядних речень займен- никово-співвідносного типу витворюють конструкції з обмеженим чис­лом співвідносних елементів головної частини, що корелюють зі знач­ною кількістю сполучникових засобів, пор.: Наше завдання полягало в томи, щоб негайно ліквідувати пожежу в лісі (3 газ.); Уся складність при обробці нових металів у томи, як поєднати технологічний про­цес пасивної обточки з активним процесом шліфування (3 газ.).

У трьох зазначених різновидах складнопідрядних нерозчленованих речень займенниково-співвідносного типу функціональне навантажен­ня співвідносного слова є різним. У першому спостерігається безпосе­реднє співвідношення займенниково-співвідносного елемента головної частини з відповідним сполучним засобом підрядної частини, що ґрун­тується на принципі ототожнення їх семантики, семантичного напов­нення. У реченнях другого різновиду простежується опосередкований зв’язок між співвідносним елементом головної частини і сполучним засобом підрядної частини. їх співвідношення ґрунтується на тих ком­понентах смислу, які не мають окремого словесного вираження, а вла­стиві тільки всій конструкції загалом. У реченнях третього різновиду співвідносний елемент головної частини уміщує весь зміст підрядної частини і включає його до головної частини як єдиний компонент її семантико-синтаксичної структури. У силу цього складнопідрядні ре­чення першого різновиду слід кваліфікувати як ототожнювальні, дру­гого — як фразеологічні, третього — як уміщувальні.

Для розчленованих складнопідрядних речень диференційною озна­кою виступає характер використовуваних у них сполучних засобів. Останнє є достатнім критерієм для розрізнення семантичних типів де- термінантних підрядних частин та вирізнення відносно-поширюваль- них складнопідрядних речень. Детермінантними розчленованими склад­нопідрядними реченнями виступають такі конструкції, у яких основ­ну семантику несе на собі вся підрядна частина. Зміст останньої сто­сується семантики всієї головної. На цій підставі слід розмежовувати такі підтипи детермінантних речень:

1) зумовленості. Детермінантними розчленованими зумовленості на­зиваються такі речення, у яких перебіг дії головної частини зумов­люється певними обставинами підрядної частини, що постають як ре­альні або як ірреальні. З-поміж цих речень виділяються: а) причи­нові: Може, тим без пісні я не можу працювати, жити навіть дня, Шо округ земля моя хороша. А на ній — моя рідня! (М. Стельмах); Материнське поле не оглянути, Бо воно — на иілий світ! (Панас Мир­ний); Вона вривалася у високі брами, бо шо для пісні списи і мечі (Д. Павличко); б) умови: Якщо прийде Василь вчасно, підемо сьогодні

 

РОЗЛІЛ XVII. Склалнопілоялне речення.


707


загрузка...
в кіно (В. Шдмогильний); До тебе летіла б край світу, Де сходить зоря золота, Якби не морози на квіти. Якби не минили літа (М. Ткач); Якщо вибирати між красою і правдою, я вибираю красу (О. Довженко); Якшо узявсь іти — кінця ти доходжай (П. Тичина); Коли з любові плаче жінка — Всі безпорадні на землі (Н. Гнатюк); іі) мети: ПТоб піснею стали звики. поезією — слова, треба талантові муки, лиш нею душа жива (Г. Тарасюк); Я прийшов у цей світ з лю­бові, ТПоб спізнати дороги криті (П. Осадчук); Заспівай зі мною, поле, Хай почує все село! (М. Ткач); Ми йдемо у світ нелегкими стежками. Щоб він іскривсь, чистіший від роси. І щоб ніхто захланними руками не заплямив первісної краси (Т. Севернюк); Та до рідної землі на кри­лах летіла б — щоб хоч одним оком уздріти її. на рідні стежки- доріжки поглянути, зі своєї кринииі води попити, пісень солодко- тужливих дівочих послухати… (В. Малик); ПТоб тих щасливих днів не загубити, потрібно працювати цілий рік (Д. Павличко); г) допус­тові: Не стануть святами ніколи будні, хоч як би там не мудрували трутні (О. Довженко); Дарма шо стояло тихе, сонячне безвітря, ли­стя тріпотіло на деревах вздовж шляху (Ю. Смолич); Ким би ти не став — математиком, чи інженером, а чи філологом — умій шанува­ти працю простої людини (В. Сухомлинський); Білі каштани, світлі вогні, де б не бивав я. любі мені (А. Малишко); Даю тобі цей меч, дарма шо ти не сильна (Леся Українка); Хай вись остання — все одно іти (Б. Олійник); ґ) наслідку: Вчасно закрито вологу й проведено підживлення посівів, так шо має бити гарний урожай (3 газ.); Теп­лий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так шо дерева потопали в ньоми (М. Коцюбинський); Листя горобини з зеле­ного стало жовтим, а подекуди й червоним, так шо його важко било відрізнити від ягід (3 журн.);

2)  темпоральності: Коли в червонім полум’ї заграви Вечірній обрій тихо догорить. Почути слово хочеться ласкаве. Зустріти друга доб­рого в ту мить (М. Марфієвич); Тни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі (Нар. тв.); Допоки соние світить на землі. Нехай роса нам душу напуває, Хай сіллю сходить дума на чолі, І добрим зерном поле засіває (Т. Северюк); Як тільки соние виходить на небо, ліс проки­дається всіма веселками свого життя (3 журн.);

3) порівняльні: Коса затріпотіла в стеблі, мов блискавиия поміж хмарами (М. Стельмах); Мовби далека хмара на обрії, синіє серед сліпу­чого степу Асканїя (О. Гончар); Слово скаже — шо соловей заспіває (Нар. тв.); Хата без рушників, казали в народі, шо родина без дітей (В. Скуратівський);

4)  відповідності (із сполучниками в міру того як; чим… тим): В міру того як Ванько підходив до свого городу, серце йому починало все більше тривожитись (В. Шдмогильний); Чим краше підготуєш ґринт до сівби, тим більшого урожаю сподівайся (Нар. тв.).

Відносно-поширювальними розчленованими складнопідрядними ре­ченнями виступають такі конструкції, у яких підрядна частина при­єднується до головноїумігцувальним словом, пор.: Заморозки настали


23*

 

708


Синтаксис


в тому році зовсім рано, чого ніхто не сподівався (3 журн.); Це було безпосереднє спілкування з природою, без чого криниия розумових сил і нервової енергії дитини швидко б збідніла (за В. Сухомлинсь- ким); Раптово всі заговорили до Ванька, від чого той став ше смут­нішим (В. Шдмогильний). Відносно-поширювальні підрядні речення в різних працях називаються то пояснювальними, то приєднуваль­ними, то супровідними. Основною їх ознакою є поширення змісту головної частини за рахунок приєднання не зумовлених її структу­рою (семантичною і формальною) додаткових смислів, що здійснюєть­ся за допомогою сполучного компонента що в різних відмінкових фор­мах: Монографія була виконаною на високому фаховому рівні, шо всіх порадувало (3 газ.)-

4.3.3.     Типологія складнопідрядних речень з опорою на різновиди син­таксичного зв’язку. Відштовхуючись від врахування особливостей син­таксичного зв’язку між підрядними частинами та простежуючи законо­мірності вияву підрядного прислівного ідетермінантного зв’язків у струк­турі складнопідрядного речення і з’ясовуючи особливості семантики підрядних частин, І. Р. Вихованець весь загал складнопідрядних речень поділяє на два типи:

1) складнопідрядні речення з детермінатними частинами. При цьо­му з-поміж них вичленовуються а) часові, б) причинові, в) умовні, г) допустові, ґ) наслідкові, д) порівняльні, є) місця, є) відповідності;

2) складнопідрядні речення з прислівними підрядними частинами. Тут встановлюються закономірності вияву: а) з’ясувально-об’єктних, б) порівняльно-об’єктних, в) локативних, г) атрибутивних прислівних підрядних частин.

Окремо розглядаються особливості складнопідрядних речень зай- менниково-співвідносного типу [Вихованець 1993, с. 336-339], з-поміж яких чітко розрізняються: а) речення симетричної структури, б) речення несиметричної структури, в) складнопідрядні речення неси­метричної структури з максимально нівельованим словом те у головній частині.

Своєрідним постає аналіз підрядних детермінантних, особливістю яких є наявність детермінантно-кореляційного зв’язку між головною і підрядною частинами, що реалізується за допомогою анафоричного елемента що в різних відмінкових формах, який міститься у підрядній частині: Сніги швидко розтали і наступили надзвичайно сильні мо­рози, чого ніхто не сподівався (3 газ.).

Слід окремо зупинитися на складнопідрядних реченнях займенни- ково-співвідносного типу. Розглядаючи речення симетричної будови, І. Р. Вихованець розрізняє складнопідрядні речення: 1) субстанційної семантики, де корелятивна пара співвідносного слова і сполучного слова реалізує чітко окреслену предметну семантику (той — хто, той — що): Старе те. шо давно било новим (О. Довженко); 2) атрибутивної (означальної) семантики, де корелятивна пара співвідносного слова і сполучного слова чітко репрезентують означальну семантику (та­кий — який, така — яка, таке — яке, такі — які), сюди ж віднесена

 

РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення.


709


пара так — як: Які діла, така й нагорода (Леся Українка); 3) адвер­біальної (місця і часу) семантики, де корелятивна пара співвідносно­го слова і сполучного слова визначають місце або час вияву дії головної частини (там — де, туди — куди, тоді — коли, доти — доки): Не в бронзі треба деспота одлить. там генії зникають, як етруски (Л. Костенко); Україно! Шоки жити буду, доти відкриватими тебе (В. Симоненко).

До речень несиметричної будови зараховуються такі структури означальної семантики, які формуються співвідносним словом озна­чальної семантики й асемантичними сполучниками що, щоб та по­рівняльними сполучниками типу немов, наче, неначе, ніби: А внизу сяє Дніпро, так сяє, шо аж очі ріже… (О. Гончар).

Складнопідрядні речення несиметричної будови із семантично спус­тошеним словом те витворюють особливий тип у силу того, що для поєднання підрядної частини з головною можуть використовуватися майже всі сполучні слова й асемантичні сполучники що, щоб: Я вірю в те. шо вернеться тепло (О. Довженко).

З-поміж підрядних прислівних речень особливої уваги вимагають порівняльно-об’єктні та локативні. До перших зараховуються такі, у яких опорним словом у головній частині виступає компаратив і підряд­на частина приєднується до головної за допомогою сполучників ніж (аніж), як: Здавалося, іти нагору гірш. Ніж підгори тепер ступати (Є. Маланюк).

Локативними визначаються такі складнопідрядні речення, у яких опорним словом у головній частині виступає дієслово просторового зна­чення та дієслово руху. Лексичне значення такого дієслова містить вказівку на просторові виміри дії, при цьому підрядні частини при­єднуються сполучними словами де, куди, звідки: Ми підем, де трави похилі. Не зорі в ясній далині (А. Малишко).

При розгляді підрядних детермінантних слід наголосити: 1) на під­рядних місця, які виражають місце дії, процесу, стану, окреслених у головній частині (приєднуються до головної частини за допомогою спо­лучних слів де, куди, звідки (звідкіля, звідкіль)): Не кров текла ко­зацька. трава зеленіє (Т. Шевченко); 2) підрядних відповідності, зміст яких передбачає зіставлення явищ у якісному або кількісному плані (головна і підрядна частини поєднуються за допомогою сполучника що — то, складники якого розташовуються у підрядній та головній частинах): ТПо не папа, то й новий архітектурний стиль (М. Рильсь­кий).

Класифікація І. Р. Вихованця цілком послідовна, хоча і в ній трап­ляються окремі повтори: підрядні місця розглядаються і в межах зай- менниково-кореляційних структур, і з-поміж складнопідрядних речень прислівного типу і серед підрядних детермінантних.

4.3.4.       Засадничі принципи структурно-семантичної класифікації складнопідрядних речень. Опора тільки на синтаксичний зв’язок та за­соби його вираження, семантику опорних слів не може бути достатнім критерієм для вияву різновидів підрядних частин і створення цілісної

 

710


Синтаксис


класифікації складнопідрядних речень. Непоодинокими постають спро­би при створенні семантико-синтаксичної класифікації складнопідряд­них речень спиратися на весь комплекс ознак складнопідрядних речень, враховуючи: 1) особливості сполучувального елемента (сполучник чи сполучне слово); 2) відношення підрядної частини до головної (до всього змісту головної відноситься підрядна частина чи до одного слова (сло­восполучення)); 3) смислова взаємодія головної і підрядної частин. Інко­ли при цьому враховують також особливості морфологічного виражен­ня опорного слова в головній частині, позицію підрядної частини щодо головної та ін. Наявність співвідносних слів або антецедентів (від лат. апіесейепз — попередній, поняття увів Л. Теньєр) у головній частині накладає особливий статус на функціональний вияв підрядної частини. Так, наприклад, використання в ролі антецедента означального, запереч­ного, неозначеного займенника надає всьому реченню узагальненої семан­тики: Яка робота, така й нагорода (Нар. тв.); Лиш той достоїн слави й нагороди, хто сам бореться за неї (А. Яна). Враховуючи всі ці засади, ряд дослідників [Слинько, Гуйванюк, Кобилянська 1994, с. 446-519] з-поміж складнопідрядних нерозчленованих речень виділяють:

1)                                                          присубстантивно-означальні:                                                  Немає людності такої, громади жод­ної нема, яка б із давнини глихої ішла по всесвіти німа (М. Рильсь­кий), у свою чергу, вирізняючи з-поміж останніх: власне-означальні, у яких опорним словом виступає здебільшого синсемантичний імен­ник і його навантаження може посилюватися використанням при ньому займенників той, такий: Стоять у приярках артилеристи та міно­метники з таким виглядом, мовби пройшли вже з боями півсвіту і стали оие на останньому рубежі (О. Гончар). При цьому констатуєть­ся, що такий антецедент може експлікуватися або імплікуватися, сут­тєво не впливаючи на зміст усього речення. Особливо наголошується статус займенника той, що є носієм обмежувального значення, тому такі речення слід кваліфікувати, на думку І. І. Слинька, Н. В. Гуйва­нюк, М. Ф. Кобилянської, як речення видільно-означальної семанти­ки: Я не хочу бути отією Химкою, яка шо напряла, то й те миша вкрала (Є. Гуцало). Поряд із ними вирізняються з-поміж власне-озна- чальних речень якісно-означальні, у яких співвідносним словом у го­ловній частині виступає займенник такий — він і постає носієм якіс­ної й означальної семантики: Думались усякі думи і приходили такі надії, від яких забивало подих (М. Стельмах); та означально-поширю- вальні, які створюються автосемантичними іменниками, для яких не потрібне уточнення, і підрядна частина в такому разі містить певне додаткове зауваження: Примирив усіх Максим Кривоніс, який досі тільки споглядав їхню сварки, пожовуючи вуса (П. Панч);

2) предметно-ототожнені, під якими маються на увазі такі структу­ри, у котрих займенник той у головній частині субстантивувався і «тому означає не якісну ознаку, а вказує на особу чи предмет»: Хто зиміє посіяти серед ворога паніки, той і переможець (Ю. Смолич). При цьому констатується, щодо « предметно-ототожнених належать тільки такі речення з корелятом середнього роду те, який субстантивувався і

 

РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення.


711


має конкретне значення (те) — умовно те(». Його необхідно відрізняти під суто службового те — умовно те2, яке «внаслідок своєї семантичної порожнечі і граматичної неозначеності (іменник, що стоїть поза катего­рією числа і роду) здатне вміщати в собі весь зміст підрядної частини і вводити цей зміст, як єдиний семантичний компонент у складі головної частини» [Грамматика 1970, с. 691]. ТеІ відрізняється по суті від те2 тим, що може бути доповнене чи замінене займенником все: І в пам’яті яскраво зринуло все те. иіо так тривожило душу, визначало настрій останніх трьох днів (А. Яніта), а те2 не сполучається із займенником що, а тільки із сполучником що: Василя Івановича схвилювало те_, що дітям знову розповідали якусь незрозиміли казки (А. Яна); Усіх триво­жило те. куди сьогодні усіх пошлють (3 газ.). Слово предмєтно-ото- тожненої семантики те може опускатися, особливо яскраво виявляєть­ся його предметно-ототожнена наповненість, коли підрядна частина при­єднується за допомогою сполучного слова хто: Хто знав його — ніколи не забуде очей його людської теплоти (М. Рильський);

3) якісно-ототожнені речення, які будуються за моделлю такий — який і зміст підрядної частини в яких спрямований на уточнення, конкретизацію ознаки: В його очах стояв він таким, яким бив перед війною (І. Сенченко);

4) просторово-ототожнені речення, основними моделями яких ви­ступають моделі там — де, туди — куди, скрізь — куди, звідси — звідки та ін. і в яких підрядна частина уточнює, конкретизує обстави­ну головної частини, виражену спеціалізованим елементом: Там, де березина витісняла сосни та пропискала паруси сония. все, здавалось, залите було зеленим бенгальським вогнем (М. Коцюбинський); Там, де ти колись ішла, тиха стежка зацвіла вечоровою матіолою, житом- долею світанковою (Б. Олійник);

5)     якісно-кількісні речення, основними моделями яких виступають:

а) речення з порівняльним відтінком (зі сполучним словом як і спо­лучниками ніби, мов, немов, наче…), що якісно характеризують дію і в яких з підрядною частиною корелює елемент так (зрідка такий): Я так люблю життя, шо хотів би прожити його до останньої хвили­ни (О. Довженко); А може, то така правда, як на вербі груша (Т. Шевченко); б) речення із значенням міри, ступеня (зі сполучником що), у яких корелят так, що знаходиться в головній частині, розта­шований при прикметниках чи прислівниках, дієсловах (його значен­ня може посилюватися у вислові так багато). Таким корелятом може виступати елемент стільки (інколи такий, так багато): Я в цьому переконаний так, як ніколи в ие не вірив (А. Яніта); Вужів було так багато, шо Соломія скоро перестала звертати на них уваги (М. Ко­цюбинський); Але зараз у школі стояла така тиша, шо навіть було чити. як зітхала нагріта лампа (Ю. Смолич); в) речення зі значенням наслідку чи мети (із сполучником щоб), у яких займенникові слова так, до того, настільки, стільки (зрідка такий при прикметниках чи іменниках), співвідносячись із сполучником щоб, окреслюють се­мантику підрядної частини як не справжню, а бажану, акцентують

 

712


Синтаксис


певний ірреальний наслідок: Піде так. щоб не збити жодної зайвої росинки, не потолочити жодної квітки (Ю. Мушкетик); Енеєві зро­бив би збрую із сталі, міді, золотую — такую, щоб ніхто не зміг (І. Котляревський);

6) з’ясувальні речення: Удав, мов не дочив (Леся Українка).

З-поміж складнопідрядних речень розчленованого типу 1.1. Слинь­ко, Н. В. Гуйванкж, М. Ф. Кобилянська вичленовують:

1) речення часу: Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся (Д. Павличко); Щось несказанно чарів­не і зворушливе криється в природі, коли під місяием бовваніють чи іскряться розпливчастим відливом чубаті поликіпки (М. Стельмах);

2) речення зумовленості, з-поміж яких у свою чергу розрізняються: а) умовні: Ніхто не порятує тебе, якщо ти сам не врятуєшся власними силами (П. Загребельний): Як мовчанням диши уярємлю. тоякийжевбіса я поет?! (Л. Костенко); б) причини: Отим мені і жаль стане матері небо­ги, шо вона його так любить, так гине за його (Т. Шевченко); в) допус­тові: Нехай життя момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко); Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть (Леся Українка); г) мети: ПТоб знать людей, треба пожи­ти з ними (Т. Шевченко); Уже кружляє листя жовто-ржаве, щоб на ас­фальті мокроми спочить (М. Рильський); ґ) наслідкові: Місяць, підводя­чись вгору, пірнає в загустілу хмару, так шо виднієтьсялише срібний край (М. Стельмах); Хмари завирували, закипіли й тяжко рушили вперед, підминаючи під себе небо, опускаючись все нижче, так шо на землі ста­вало все важче і важче дихати людям (Г. Тютюнник).

Окрему групу складнопідрядних речень розчленованого типу станов­лять складнопідрядні речення з підрядними порівняльними, під яки­ми маються на увазі такі структури, у яких підрядна частина стано­вить порівняння, що Грунтується на асоціативному або на просторово- кількісному зіставленні: Враз очі невідомого починають світлішати, як світлішає світання, вириваючись з темного лона ночі (М. Стель­мах); Сонце привітно світило і гріло, як воно завжди гріє восени (Панас Мирний).

І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська вирізняють також складнопідрядні речення з підрядними зіставлювальними, констатуючи, що вияв такої семантики є органічно властивий складносурядним речен­ням. При цьому підрядні зіставлювальні не втрачають своєї співвіднос­ності з іншими типами підрядних частин. Тому вони «можуть набувати різних відтінків значення — зіставлення, протиставлення, порівняння, часу, умови, допустовості» [Слинько, Гуйванюк, Кобилянська 1994, с. 584]. Підрядна частина поєднується з головною за допомогою недифе- ренційованого сполучника якщо — то: Якщо інші, здається, ше не встигли оиінити всю ступінь небезпеки, то сам він одразу збагнув, що це значить (О. Гончар); диференційованими сполучниками в той час як, тим часом як, тоді як: В той час, як Стоколос бурив легко, весело й спортивно. — Корж навпаки — наче сіючи смерть, наче добурюючись до серця ворога, схованого за брилою руди (Ю. Яновський).

 

РОЗЛІЛ XVII. Склалнопілоялне речення.


713


Поряд з реченнями розчленованого і нерозчленованого типу 1.1. Слинь­ко, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська виділяють складнопідрядні речення з ознаками розленованих і нерозчленованих конструкцій, до яких вони зараховують складнопідрядні речення з підрядними компа­ративними і відносно-репродуктивними. До перших належать речення, у яких частини поєднуються сполучниками ніж, чим — тим і в яких опорним компонентом виступає компаратив. Оскільки сполучник ніж уживається в реченнях з одним компаративом, то їх слід кваліфікувати як однокомпаративні, а речення зі сполучником чим — тим вживають­ся з двома компаративами, їх слід витлумачувати як двокомпаративні, пор.: Се гірше. ніж непрошена пуовина. ніж мики совісті (Леся Україн­ка) і Але чим важче ставало Вутаньиі тягти, тим легше, тим радіс­ніше робилося їй на душі (О. Гончар).

До складнопідрядних відносно-репродуктивних речень (за іншими підходами: приєднувальні (О. М. Гвоздєв), відносні (Б. М. Кулик), по­яснювальні, супровідні (А. П. Грищенко, Л. А. Булаховський), віднос- но-поширювальні (В. А. Бєлошапкова), поширювально-з’ясувальні (Н. Ю. Шведова) та ін.) належать такі утворення з ознаками розчлено­ваних і нерозчленованих конструкцій, у яких займенник що та його відмінкові форми орієнтовані на предикативний центр головної части­ни і відтворюють його зміст у підрядній частині. Однією із особливос­тей відносно-репродуктивних речень виступає самостійність головної частини, а підрядна частина формально залежить від неї, пояснює її принагідно, реалізує семантику оцінки, наслідку: Цяця так само повзла, як і вони, зовсім забула гавкати й чула німця за квартал, що дуже допомагало хлопиям (Ю. Яновський).

Структуктурно-семантична класифікація складнопідрядних речень в інтерпретації І. І. Слинька, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянської надзвичайно ємна і враховує цілий спектр суто формальних та власне- семантичних ознак складнопідрядних речень, але ряд вирізнюваних типів підрядних частин є досить суперечливими (це стосується розме­жування різновидів предметно-ототожнених речень), водночас не зовсім викінченою виступає диференціація підрядних порівняльних і підряд­них якісно-кількісної семантики, оскільки в межах останніх навіть констатується наявність особливого типу речень із порівняльним відтінком та ін.

4.3.5.        Семантико-структурний аспект аналізу складнопідрядних ре­чень. Найпереконливішим видається розгляд складнопідряднихречень у семантико-структурному аспекті з урахуванням: 1) специфіки син­таксичного зв’язку між головною і підрядною частинами, 2) законо­мірностей семантичних відношень між частинами складного речення,

3) тенденцій використання засобів поєднання частин, 4) особливостей структурної і семантичної взаємодії головної та підрядної частин: до одного слова (словосполучення) чи до всієї головної частини відно­ситься підрядна частина. Усе це дозволяє розрізняти складнопідрядні речення з передбачуваним і непередбачуваним синтаксичним зв’язком між головною і підрядною частинами. При передбачуваному синтак­

 

714


Синтаксис


сичному зв’язку наявність підрядної частини чітко окреслена семанти­кою опорного слова: Хто в блакитному просторі засвітив чудові зорі, що горять у млі? (Г. Чупринка); / сил ще таких і нема, й не було, щоб мужність правдиву збороли (В. Грінченко); Спинюся я і довго буду слу- хать. як бродить серпень по землі моїй (Л. Костенко) (частиномовна семантика іменникових у широкому розумінні лексем передбачає на­явність компонентів атрибутивної семантики як характеризаторів; дієслівна лексема слухать передбачає наявність валентно зумовленого компонента).

Непередбачуваний синтаксичний зв’язок виявляється у складнопід­рядних реченнях, де наявність підрядної частини не визначається змістом головної і її реалізація ніяк не впливає на семантичну дос­татність головної: / жалем серце запеклось, шо нікому мене згадати! (Т. Шевченко); Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло ко­хання наше (Леся Українка).

Суттєвим виступає розмежування обов’язкового й необов’язкового синтаксичного зв’язку. При першому різновиді реалізація підрядної ча­стини зумовлюється особливістю семантики опорного слова головної частини і поза її реалізацією головна частина втрачає свою семантич­ну достатність і завершеність: Знай, шо в світі найтяжче — ие серие носити стидене! < М. Рильський): Приснилося мені, шо ніби я гиляю по нивах, говорю, ловлю метеликів рожевих, в житах волошки рву, купа- юсь у річиі чистій (О. Олесь). При необов’язковому синтаксичному зв’язку наявність/відсутність підрядної частини не впливає на семан­тичну завершеність головної: І хоч життя послало йому калюжу замість океани, душа в нього була океанська (О. Довженко); Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Леся Українка).

У складнопідрядному реченні чітко окреслюються прислівний і де- термінантний зв’язки. Особливістю першого синтаксичного зв’язку ви­ступає залежність підрядної частини від слова (словосполучення) го­ловної частини: Блаженний миж. шо йде на схід неправих і там за правди голос свій підносить (І. Франко); Але ж Матерія якраз і є та сила, без якої й самий Лух не може існувати (П. Тичина). При детер- мінантному синтаксичному зв’язку підрядна частина співвідноситься з усією структурою головної частини: Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові, ідуть на штурм (В. Сосюра); Вже в березні розвезло шляхи, так шо ні проїхати, ні пройти (І. Цюпа).

Прислівний синтаксичний зв’язокдиференціюється на власне-при- слівний і прислівно-кореляційний (займенниково-кореляційний, за І. Р. Вихованцем). Особливістю власне-прислівного синтаксичного зв’яз­ку виступає наявність опорного слова у головній частині, що своїми або валентними можливостями, або частиномовними ознаками передбачає наявність підрядної частини: Мені болить його насущна віра. Шо Ук­раїна виборить себе І оживе душа, одвічно шира. — Дарма, Що ворон ребра їй довбе (М. Ткач); Я все думав, шо знови розквітнуть волошки и моїй, и селянській душі../Я. Фальківський). При валентно зумовлю- вальному слові наявність підрядної частини є передбачуваною й обов’яз-

 

Розділ XVII. Складнопідрядне речення.


715


новою, оскільки вона своєю семантикою заповнює гніздо в семантичній структурі певної лексеми-носія активної валентності: Я не знаю, хто першим повідав мені України мою дороги, барвінкову (Т. Севернюк); / не збагни ніколи, як вмістилось Моє життя в маленькім слові хліб (Д. Павличко). Таку ж функцію відіграють і компаративи — слова ви­щого ступеня порівняння, які передбачають для реалізації певної семан­тики наявність підрядної частини: Трудніше прожити день, ніж напи­сати книги (А. Міцкевич); Тяжчого ж, брате, видовища в світі нема, поет, що старцює під Вікнами Слави (Б. Олійник); Немає робо­ти більшої, як бути Матір’ю, немає звання вищого, як зватися Ма­тір ‘ю. немає подвигу над подвиг материнства, немає болю за материн біль і щастя немає за материнське… (М. Тарнавський).

При власне-прислівному зв’язку, коли функцію опорного слова ви­конує іменник непредикатної семантики, реалізується передбачуваний необов’язковий реченнєвотвірний синтаксичний зв’язок: Це дуже тяж­ко написати пісню. ТТТо. мов колиска, йде із роду в рід. Від маминих очей до зір гойдає (Д. Павличко); Не світ рожевий мене вабить, А дух, що рветься напролом (0. Підсуха); Згадується школа край узлісся, Біла хата й батьківський поріг, звідки и життя пішов колись і я. Ніжна земле, цвіт надій моїх (К. Дрок); Благословенна мить, коли приходим сюди знову й знову заради чогось святого (А. Яніта).

Прислівно-кореляційний (займенниково-кореляційний) зв’язок — це такий різновид зв’язку, при якому наявна кореляція між засобом зв’язку, розміщеним у залежній частині, й анафоричним елементом (антецедентом), що міститься у головній частині. Такий анафоричний елемент семантично мотивується внаслідок співвідношення з підряд­ною частиною: той … хто, той … що, такий … який, туди … куди, там … де, звідти … звідки, пор.: Не залишай мене на люте горе, В житті я вже не покохаю знов. Мій чорний сум ніхто не переоре І не засіє душу на любов. Бо ти одна була така на світі, Якої ше десь бити не могло (М. Ткач); Нерідний край, там і під ялиною рай (Нар. тв.); Коли звук завмирав, глухнув, тоді тиша, здавалось, нашорошу- вала-наструнювала свої чутливі вуха (Є. Гуцало); Старе те, шо дав­но було новим. А старовинне те. шо. бидичи и свій час новим, визнача­ло якись головну частини синтези своєї доби, шо знаменує характер минулої давнини. її виший прояв (О. Довженко).

Детермінантним виступає такий підрядний синтаксичний зв’язок, при якому головна і залежна частини перебувають у вільному необо­в’язковому і непередбачуваному смисловому співвідношенні, при цьо­му підрядна частина стосується змісту всієї головної предикативної частини, а не окремої її частини: Якшо вибирати між красою і прав­дою. я вибираю красу. У ній більше глибокої істини, ніж у одній лише голій правді, істинне тільки те, що прекрасне. І коли ми не постиг- немо краси, ми ніколи не зрозуміємо правди ні в минулому, ні в су­часнім, ні в майбутнім. Краса нас усьому вчить (О. Довженко).

Власне-детермінантний підрядний синтаксичний зв’язок репрезен­тований з-поміж більшості складнопідрядних речень і становить найяс­

 

716


Синтаксис


кравіший тип співвідношення підрядної і головної частин у межах єдиної синтаксичної структури: ТПоб піснею стали зети, поезією — слова, тре­ба талантові муки, лиш нею душа жива (Г. Тарасюк); ТПоб радувати, просвітлювати душевний світ глядача й читача, треба нести про­світленість у своєму серці, треба правду життя підносити до рівня серця, а серце нести високо (О. Довженко).

Детермінантно-співвідносним (детермінантно-кореляційним) постає такий підрядний синтаксичний зв’язок, при якому у складі залежної частини наявний анафоричний елемент (постцедент), який співвідно­сить зміст головної частини зі змістом підрядної, переносячи його ядерну значущість до структури останньої: Віктор Степанович раптово по­вернувся з відрядження і розпочав підготовку чергового номера жур­налу, чого ніхто не сподівався (В. Підмогильний).

При послідовному врахуванні особливостей синтаксичного зв’язку, різновидів структурної залежності підрядної частини від головної та їх смислового співвідношення видається доцільним розрізнення двох ос­новних типів складнопідрядних речень — складнопідрядних речень роз­членованої структури і складнопідрядних речень нерозчленованої струк­тури. У складнопідрядних реченнях нерозчленованої структури підрядна частина стосується одного слова чи словосполучення у головній частині: Хочеться розправити крила і полетітиполетіти аж ген туди, де мріють сиві обрії понад лісами та лугами (В. Речмедін); Там, де ти колись ішла, тиха стежка зацвіла вечоровою матіолою, житом-долею світанковою (Б. Олійник). Розчленованими складнопідрядними речен­нями є такі, у яких підрядна частина стосується змісту усієї головної частини: Готовий я зробити все для вас, аби не бачить вас в такім одчаі (Леся Українка); Сонце сипле золотим промінням додоли. немов ніжно- розкішно иілиє землю-красуню (І. Франко).

Подальше розрізнення типів нерозчленованих складнопідрядних ре­чень ґрунтується на врахуванні особливостей підрядного синтаксично­го зв’язку між частинами. Підрядний власне-прислівний синтаксич­ний зв’язок корелює з прислівними підрядними частинами. При цьо­му суттєвим постає врахування частиномовної приналежності опорно­го слова, до якого відноситься підрядна частина, що дозволяє розме­жувати: 1) складнопідрядні речення з присубстантивно-атрибутивними частинами, у яких підрядна частина виступає атрибутом щодо опорно­го іменника головної частини: Душа моя — дно безджерельне й сухе, де тільки сіріє каміння важке… (О. Олесь); Довго стояли мовчки, вдив­ляючись у чарівне сріблясте озеро, шо вже починало вкриватися сер­панком сивого туману (В. Гжицький); Знову нас оточує чарівна кра­са. яка владно заполонює очі і серие (Т. Масенко); Я говорю устами міліонів німих, пригноблених рабів, шо утішителя не мають (М. Драй- Хмара); 2) складнопідрядні речення із з’ясувальними частинами, у яких підрядна частина залежить від опорного слова-носія активної валент­ності: а) дієслова мовлення, мислення, сприймання, відчуття, волеви- яву, спонукання, певного ставлення до особи, піклування, стану і по­чуття: говорити, казати, розповідати, оголошувати, думати, згаду­

 

Р оз діл XVII. Складнопідрядне речення.


717


вати,розмірковувати, усвідомлювати, бачити, помічати, вимагати, наказувати, наполягати, любити, надіятися, чекати, дбати, клопо­тати, піклуватися; б) похідні від дієслів іменникові лексеми, які зберігають потенціал активної валентності: думка, турбота, мрія, усвідомлення, бажання; в) предикативні прикметники, слова категорії стану: жаль, шкода, певен та ін.): А мені все розповідали, як соние купається темними ночами… (А. Яніта); Мислив я, шо кожне серие має інший ритм одмінний. інший біль і іншу радість, інший стук і іншу кров (М. Рильський); Я все думав, шо знову розквітнуть волош­ки у моїй, у селянській душі… (Д. Фальківський); Я серцем бачу, я серцем знаю, як страждає мати за своїм сином-воїном (А. Яніта); Раз вночі прокинувсь вітер і угледіть захотів — чи ніхто не порушує тиші мертвої гаїв (О. Олесь); Я просто хочу, щоб до настипної ери з кожного сьогоднішнього злочини не виросло завтрашніх двісті (Л. Костенкол: Знаю, як мало людині треба (Є. Плужник); Умене зріла давно думка, щоб поїхати до села і самому взяти необхідні зразки глини з самого кар’єри (3 газ.); Я певен, шо кожна людина здатна на подвиг (О. Довженко); Шкода мені, шо такі погожі дні минають, а я ніяк не можу вибратися на село (А. Яніта).

Окремо слід вирізнити складнопідрядні речення з підрядними при- компаративними, у яких підрядна частина залежить від компаратива головної частини. Реалізація об’єктної семантики залежною части­ною зумовлена самим валентним потенціалом компаратива, який пе­редбачає заповнення обов’язкових двох гнізд, при цьому підрядна ча­стина приєднується до головної за допомогою сполучників ніж (аніж), як: Немає гірше, як в неволі про волю згадувать (Т. Шевченко); Тепер життя настало страшніше, ніж було до иього (С. Горлач).

З-поміж складнопідрядних речень, частини яких об’єднані підряд­ним синтаксичним прислівно-кореляційним зв’язком, розрізняються:

а) складнопідрядні речення корелятивно-уточнювальної будови; б) на- півкорелятивної будови; в) некорелятивної будови.

Складнопідрядними реченнями корелятивно-уточнювальної будови називаються такі, у яких синтаксичний зв’язок головної і підрядної частин ґрунтується на корелятивній парі типу той — хто, той — що, такий — який, там — де, туди — куди, так — як, підрядна ж части­на повністю уподібнюється за своєю семантикою значенню співвіднос­ного слова головної частини. Серед складнопідрядних речень кореля- тивно-уточнювальної будови розрізняються: 1) складнопідрядні речен­ня з підрядними частинами субстанційно-корелятивної семантики (підрядні частини пояснюють співвідносні слова той, та, те, ті, що виступають у функції підмета або додатка у головній частині і при­єднуються до головної частини за допомогою сполучних слів хто, що та ін.): Хто не бачив тайги, та ше північної, той не може ясно уяви­ти собі її (В. Гжицький); Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею (Леся Українка); Жалюгідний той, хто, схи­ляючись перед чужим, забуває духовні скарби свого народу, нехтує


рідним словом, зневажає або ігнорує вітчизняну історію (3 журн.);

 

718


Синтаксис


Лиш той пророк, хто має серие чисте і зла в народ і краплі не несе (І. Кочерга); Хто зберіг любов до краю і не зрікся роди, той ім’ям не вмре ніколи в пам’яті народу (О. Олесь). При цьому співвідносний компонент може імплікуватися, що суттєво не впливає на обсяги се­мантики підрядної частини зокрема і складнопідрядного речення за­галом: Здається, шо знову промінь надії сколихнув мені диши, вселя­ючи новії надію і нову мрію (А. Яніта); 2) складнопідрядні речення з підрядними частинами ад’єктивно-характеризувальної семантики, у яких підрядна частина стосується співвідносних слів такий, така, таке, такі та ін., що виступають у функції іменної частини складе­ного присудка або кваліфікувальних компонентів щодо іменникової лексеми. Підрядна частина приєднується до головної за допомогою сполучних слів типу що, який і т. д.: Післядощове повітря пахло тим ледве вловимим і надзвичайно приємним запахом, шо завжди асоиіюється з народженням якогось нового, досі невідомого життя (М. Хвильовий); Я весь такий, шо душа щемить від кожної людсь- кої неправди, від недоброго ставлення до дитини, від недомовленого… (А. Яніта). Співвідносний елемент також може повністю імплікувати­ся, що не впливає на вимір семантики підрядної частини: Зима, шо все засніжила, завіхолила исі ліси, побілила усі виднокола (А. Яні­та); 3) складнопідрядні речення з підрядними частинами адвербіально- локативної семантики, де підрядна частина корелює зі співвідносним сло­вом там. туди і приєднується до головної частини за допомогою сполуч­них слів де, куди та ін.: Там, де березина витісняла сосни та пропускала паруси сония. все, здавалось, залите було зеленим бенгальським вогнем (М. Коцюбинський); Там, де Ятрань круто в’ється, з-під каменя б’є вода; Куди голова задимала, то туди й ноги несуть (Нар. тв.); 4) складнопід­рядні речення з підрядними частинами адвербіально-темпоральної се­мантики, де підрядна частина співвідноситься з антецедентом тоді, доти та ін. і приєднується до головної частини за допомогою сполуч­них слів коли, доки тощо.: Україно! Поки жити види, доти відкрива­тиму тебе (В. Симоненко); Я повернуся тоді, коли край мій розпра­вить стомлені плечі і відчиє солодкий подих свободи і волі (А. Яніта);

5) складнопідрядні речення з підрядними частинами адвербіально-атри- бутивної семантики, у яких підрядна частина стосується співвідносного слова типу так у головній частині і приєднується до головної частини за допомогою сполучних слів як, що та ін.: Я так люблю життя, що хотів би прожити його до останньої хвилини (О. Олесь); Сонце так пекло, шо й иночі степ пашів (Ю. Яновський); Косарі затягнули пісню так голосно, шо аж лина пішла понад ставом (І. Нечуй-Левицький).

Складнопідрядними реченнями напівкорелятивної будови є такі, у яких підрядна частина приєднується до головної за допомогою спо­лучників типу що, щоб, мов, немов, ніж, наче, неначе та ін. і в го­ловній частині наявне співвідносне слово ад’єктивно-характеризуваль- ної або адвербіально-атрибутивної семантики, унаслідок чого пору­шується загальноприйнятий принцип кореляції: Дівчина глянула на всіх такими очима, ніби вона в ию мить знала всю істину і прагнула

 

РПЗЛІП XVII. Склалнопілпялне печення.


719


поділитися нею з исіма (А. Яніта); Козаки поверталися додому так. немов нічого не трапилося лихого з ними в поході (Ю. Мушкетик).

Складнопідрядними реченнями некорелятивної будови слід вважа­ти такі, головна частина яких уміщує семантично спустошене слово те, діапазон сполучуваності якого необмежений: Я завжди думаю про те. шо колись настане і шо буде після нас (А. Яніта); Я не на те. ці квіти зривала, щоб вони зів’яли и моїй кімнаті без дотики сония (В. Підмогильний).

Загальний корпус складнопідрядних речень розчленованої структу­ри поділяється на основі розмежування власне-детермінантного і де- термінантно-кореляційного зв’язків на два розряди: 1) складнопідрядні речення з підрядними детермінантними частинами і 2) складнопідрядні речення з підрядними супровідними.

Складнопідрядні речення з підрядними детермінантними частинами щодо семантичної взаємодї головної і підрядної частин за своєю семан­тикою диференціюються: 1) на складнопідрядні речення, підрядні час­тини в яких вказують на час вияву дії чи стану головної частини: Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе у невідомі краї (М. Рильський); Почало смеркатись, коли з-за пагорба повільно виповзла важка, чорна хмара (О. Довженко); Поки зірниия тиха і бліда вгорі погасить ранішню лампади, до мудрих книг схиля­ються нараду юнацький вус і сива борода… (Є. Плужник); 2) складно­підрядні речення з підрядними причини, підрядна частина в яких вказує на причину реалізації дії чи вияву стану головної частини: Зра­діли всі з’яві гостя, бо він приніс так довго очікивані новини (П. Ла- зорський); Мати тривожилася все більше і більше, томи шо син довго не приїжджав (М. Стельмах); Та була у нього пісня і дзвінкою, і гуч­ною, бо розходилась по світу стоголосою линою (Леся Українка); Вик­ладання мови — це майстерність творення людської душі, бо воно є найніжнішим. найтоншим діткненням до серия дитини (В. Сухо- млинський); Не гідна ти дочкою лісу зватись, бо в тебе дих не вільний лісовий, а хатній рабський (Леся Українка); 3) складнопідрядні ре­чення з підрядними частинами умови, підрядна частина в яких окрес­лює умову реалізації дії чи вияву стану головної частини (умова може бути реальною або ірреальною): Коли ти боронитимеш волю й са­мостійність народи твого, ми повік шанувать тебе будем і любити, як друга свого (Леся Українка); Коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви (М. Коцюбинський); Широкий світ розкривається перед нами, коли ми читаємо книги Івана Франка (М. Рильський); Коли ні крихточки любові, ні зненависті, ні стра­ху. — то про красу не буде й мови на вбогім життєвім шляху (Д. Загул); 4) складнопідрядні речення з підрядними допусту, підряд­на частина в яких вказує надію або стан, усупереч котрим і відбуваєть­ся дія чи реалізується стан головної частини: Нехай життя момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко); Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч мири прагнуть (Леся Українка); В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по пуавді. не було

 

720


Синтаксис


(Т. Шевченко); /хоч життя послало йоми калюжу замість океану, душа в нього була океанська (О. Довженко); Насправді стриму час немає, хоч важко ие нам зрозуміть (Б.-І. Антонич); Не б я не був, а все думками лечу в Донеччину свою (В. Сосюра); 5) складнопідрядні речення з підряд­ними частинами мети, підрядна частина в яких вказує на мету реалі­зації дії чи вияву стану головної частини: Кайдани, шаленіючи, бряж­чали, щоб заглушити пісню Кобзаря (Л. Костенко); Сонця виходять із своїх орбіт, щоб нас огріти у благій гостині (М. Зеров); Я обламаю хвилинам пальці, щоб не сплітались в печаль години (Л. Костенко); 6) складнопідрядні речення з підрядними частинами порівняння, у яких через образно-асоціативні уявлення передається тонка гама порівняння — реального або ірреального: Хати біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках у піжмурки в яри гуляють (Т. Шевченко); Дівчата засміялися, мов золоті горішки розсипалися по клуні (Ю. Яновський); Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сониі (М. Коцюбинсь­кий); Гаснуть вогні у місті, ніби в безодню моря падають зорі янтарні (М. Рильський); Над головою зірка ще тріпоче, мов пійманий у сильие дрібен птах (В. Стус); 7) складнопідрядні речення з підрядними части­нами наслідку, підрядна частина в яких окреслює наслідок реалізації дії чи вияву стану головної частини: Хлопці вийшли до села з заходу, так шо тепер їм не било чого боятись (Г. Тютюнник); Хмари завирува­ли, закипіли й тяжко рушили вперед, підминаючи під себе небо, опус­каючись все нижче, так шо на землі ставало все важче і важче дихати людям (Г. Тютюнник); 8) складнопідрядні речення з підрядними час­тинами місця, у яких підрядна частина окреслює місце перебігу дії чи вияву стану головної частини: Не ше вчора хатки стояли білі, сьо­годні море котить свої хвилі (А. Яніта); Пе росли трави могутні. вітер сьогодні віяв нестерпно пекучий (А. Яніта); 9) складнопідрядні речення з підрядними частинами відповідності, підрядна частина в яких поєднується з головною за допомогою аналітичних сполучників типу що… то, чим… тим, еміру того як, що здебільшого передбачають розташування одного елемента в головній частині (то, тим), іншо­го — у підрядній (що, чим), при цьому суттєвим постає зіставлення зображуваних явищ у якісному або кількісному плані: Чим краще підготуєш Грунт до сівби, тим більшого урожаю сподівайся (Нар. тв.); В міру того як танув сніг біля ліси, все більше зелень заполонювала усе (А. Яніта).

До складнопідрядних речень із підрядними частинами супровідними належать такі утворення, підрядна частина в яких становить додатко­ву інформацію щодо головної частини: Це було безпосереднє спілкуван­ня учнів одного з одним, шо відкривало перед ними нові можливості спілкування (3 газ.); Раптово все у лісі стихло, від чого якось тривож­но стало на дииіі (В. Шдмогильний).

Окремо слід виділити речення з ознаками розчленованих і нерозчле- нованих структур. З одного боку, у них чітко простежуються ознаки розчленованих складнопідрядних речень, що виявляється у можливості

 

РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення.


721


самостійного вжитку кожної з частин, з другого боку, у них окрес­люється залежність підрядної частини від слова (словосполучення) головної частини, пор.: Забудь усе й лети, куди життя несе в огні труда (В. Сосюра); Ми підем, де трави похилі, де зорі в ясній далині (А. Малишко). З другого боку, такі структури наближаються до не- розчленованих у силу наявності опорного слова — носія активної валентності (лети куди?; підем к у д и?), а з розчленованими струк­турами їх об’єднує відносна автономність підрядної частини. Зага­лом таким підрядним частинам притаманна локативна або темпо- ральна семантика і за своїми параметрами подібні складнопідрядні речення перебувають ближче до складнопідрядних нерозчленованих утворень.

Сучасна вузівська і шкільна класифікація складнопідрядних речень є спрощеним варіантом структурно-семантичної класифікації. У ній виз­начальним виступає співвідношення підрядної частини зі словом (сло­восполученням) головної частини або зі всім її змістом. У силу цього розрізняються: 1) складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними, що уточнюють зміст тих слів у головній частині, які означають різні вияви сприйняття, мислення, почуття і відповідають на питання не­прямих відмінків: Добре жить томи, чия душа і дима добро навчилася любить (Т. Шевченко); 2) складнопідрядні речення з підрядними озна­чальними, у яких підрядна частина пояснює член головної частини, виражений іменником, і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? ДЯР?, ппр • Нещасна, неправдива людина, шо добровільно й легко зрікається рідної мови. Щаслива, праведна людина, що в ра- дості й горі бидиє слово своєї землі. Нещасні, прокляті батько й мати, шо сплоджиють перевертнів. Щасливий, непереможний народ, що по- роджує своїх захисників і оборониів (В. Харчук). Залежно від співвідно­шення підрядної частини зі словом головної частини розрізняються:

а) складнопідрядні речення з підрядними власне-означальними (відно­сяться до іменника у головній частині): Пташки, шо влітку так співа­ли, у ірій вже поодлітали (Є. Гребінка); б) складнопідрядні речення займенниково-означального типу (відносяться до займенниково- співвідносного слова головної частини): Ті пісні любі, що несуть радість межи люди: Шо посієш, те й пожнеш; Той дає раду, хто знає правди (Нар. тв.); 3) складнопідрядні речення обставинного типу, з-поміж яких розрізняють: а) складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії, у яких підрядна частина уточнює спосіб дії або ступінь дії, про яку йде мова у головній частині, і відповідають на питанняяк? яким способом? у якій мірі? наскільки?, пор.: На серці було так легко, як часом и малої дитини гарного погідного ранки (М. Коцюбинський); Виспівує, вимовляє, аж калина плаче (Т. Шевченко); б) підрядні частини способу дії за специфікою виражен­ня поділяються на непорівняльні і порівняльні. До підрядних частин непорівняльних належать такі, у яких дії головної і підрядної частин зіставляються без їх порівняння: Так тихо, хоч мак сій (Нар.тв). Склад­нопідрядними реченнями з підрядними порівняльними виступають такі

 

722

 

Синтаксис

 

конструкції, у яких дія головної частини порівнюється з дією підрядної частини: Хати біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках и піжмур­ки в яри гуляють (Т. Шевченко); в) складнопідрядні речення з підрядни­ми місця, у яких підрядна частина вказує на місце дії, про яку говорить­ся в головній частині, і відповідає на питання де? куди? звідки?, пор.: Куди кінь з копитом, туди Ірак з клешнею (Нар. тв.); г) склад­нопідрядні речення з підрядними часу, у яких підрядна частина уточ­нює час дії, про яку говориться в головній частині і відповідають на питання коли? з якого часу? до якого часу?, пор.: Поки ми опус­кались в долини, червоне сонце котилось краєм макітри (М. Коцю­бинський); ґ) складнопідрядні речення з підрядними причини, у яких підрядна частина вказує на причину дії, про яку говориться в голов­ному реченні, і відповідає на питання чому? з якої причини? через що? . пор.: Мабуть тому, шо село коло річки близько, таке все свіже, зелене та ярке… (Марко Вовчок); д) складнопідрядні ре­чення з підрядними мети, у яких підрядна частина уточнює мету дії головної частини і відповідає на питання з якою метою? для чого? нащо ?. наприклад: Для того, щоб стати гарним співрозмов­ником. насамперед оволодійте всебічними знаннями, опануйте здо­бутки людської культури (науки, літератури, мистецтва) (за І. Томаном); є) складнопідрядні речення з підрядними умови, у яких підрядна частина вказує на умову дії головної частини і відповідає на питання за якої умови? при якій умові?, пор.: Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (М. Коцюбинський); є) складно­підрядні речення з підрядними наслідку, у яких підрядна частина вказує на наслідок дії головної частини: На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так шо ніяк не можна було туди прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); ж) складнопідрядні речення з підрядними допустовості, у яких підрядна частина виражає дію, яка хоч і проти­ставляється дії в головній частині, але допускає її здійснення.

Підрядні допустові відповідають на питання незважаючи на що?, пор.: Тепла все ще не було, дарма шо минуло кілька днів берез­ня (П. Тичина); Хоч і зазирало соние крізь листя старих буків всере­дину лісу, проте віяло прохолодою (О. Маковей) (див. детальніше [Ску- ратівський, Шелехова, Остаф 1992, с. 165-184]).

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.