Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Тетяна Козленко — СЕМАНТИЧНІ ФУНКЦІЇ ІНТЕРФІКСІВ У СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКИХ ПРИКМЕТНИКІВ НА -СК-(ИЙ)

У статті розглядаються семантичні функції інтерфіксів у структурі українських прикметників на
-ск-(ий). Основна увага зосереджена на характеристиці інтерфіксальних похідних, у яких інтерфікс частково
чи повністю змінює їхнє значення, порівняно зі спільнокореневими безінтерфіксальними похідними.
Ключові слова: інтерфікс, лексема, лексико-семантичні варіанти, морфема, прикметник, семантична
функція.

У структурі окремих простих слів є особливі компоненти, які поєднують основу (корінь) і словотвірний
формант і які найчастіше називають інтерфіксами. Характерною особливістю інтерфіксів, на думку багатьох
лінгвістів [Горпинич 1999: 189–195; Городенська 1981: 12–14; Земська 1981: 174–175; Клименко 2004: 226; Кравченко
1990], є те, що, на відміну від морфем, вони мають фонемне вираження, але позбавлені словотвірного значення,
оскільки ніколи не виконують функції словотвірного суфікса. У слові інтерфікси виконують структурну
функцію, уможливлюючи приєднання словотвірного форманта до твірної основи. За О. Земською, ―слова, що
мають тотожний морфемний склад і відрізняються лише наявністю та відсутністю інтерфікса, тотожні за
значенням‖ [Земская 1964: 42–43].
Як показують дослідження останніх років, зокрема Є. Карпіловської [Карпіловська 1999: 240–250],
Є. Красильникової [Красильникова 1981: 149–162], М. Федурко [Федурко 1993: 43–49], мова прагне не лише до
структурної, а й до семантичної уніфікації інтерфіксів. Зокрема, помітною є тенденція до:
– семантичної диференціації лексем з інтерфіксом та без нього (дефект-ив-н-ий –дефект-н-ий,
музик-ал′-н-ий, музич-н-ий);
– семантичної диференціації лексем із різними інтерфіксами (кант′-ів-с′к-ий – кант′-іан-с′к-ий,
піфагор′-ів-с′к-ий – піфагор′-ій-с′к-ий).
Предметом розгляду у статті є семантичні функції інтерфіксів у структурі прикметникових лексем на
-ск-(ий) з метою систематизації інтерфіксальних похідних за ступенем віддалення семантичних парадигм від
відповідних безінтерфіксальних похідних з тим самим коренем: лексеми-дублети з тотожною семантикою
(семантичні паралелізми); лексеми, частково відмінні за значенням (синоніми); семантично відмінні лексеми
(пароніми) [Карпіловська 1999: 242; Федурко 1995: 15].
За базою даних автоматизованої системи морфемно-словотвірного аналізу української мови, що
укладена в лабораторії комп‘ютерної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету, в
українській мові 3970 відносних прикметників із суфіксом -ск-, із яких 411 містять інтерфікс у позиції перед
цим суфіксом.
Семантична функція інтерфіксів простежується при порівнянні інтерфіксальних похідних зі
спільнокореневими похідними без інтерфіксів або тоді, коли вони містять інший інтерфікс. Так, в
аналізованому матеріалі виявлені 117 інтерфіксальних похідних, які співвідносні зі спільнокореневими словами
без інтерфіксів. З-поміж них 47 пар лексем, у яких суфікс -ск- приєднується до тієї самої твірної основи
безпосередньо або з допомогою інтерфіксів, – тотожні за значенням, тобто вони є семантичними дублетами:
далмат-ск-ий і далмат-ин-ск-ий (регіон); кіпр-ск-ий і кіпр-іот-ск-ий (столиця, суд, канал, фунт);
пресвітер-ск-ий і пресвітер-іан-ск-ий (парламент, пастор, чин, сан); Софій-ск-ий і Софій-ів-ск-ий (собор).
На відміну від функції інтерфіксів, яку умовно можна назвати ―дублетною‖, в інших парах
спільнокореневих похідних інтерфікси можуть частково або повністю змінювати значення лексеми. Як показує
проведене дослідження, у 60 похідних інтерфікс виконує, крім структурної, ще й семантичну функцію.
Інтерфіксальні лексеми, частково відмінні за значенням від безінтерфіксальних. Таких
інтерфіксальних прикметників усього дев‘ять, з яких чотири – співвідносні пари ‗прикметник з інтерфіксом –
прикметник без інтерфікса‘: азі-ат-ск-ий і заст. азій-ск-ий; брат-ер-ск-ий і брат-ск-ий; зві р-ів-ск-ий і
рідко зві р-ск-ий; олімп-ій-ск-ий і заст. олімп-ск-ий; одна пара слів має різні інтерфікси: ферм-ів-ск-ий і
ферм-ер-ск-ий. Після основи займенникового прикметника уживані три різні інтерфікси: наш-ен-ск-ий, наш-
ин-ск-ий і наш-ів-ск-ий.
Перші три інтерфіксальні лексеми мають не лише ширше значення, ніж безінтерфіксальні, а й
відрізняються стилістично. Так, азіатський уживається у трьох значеннях: ‗1. Прикм. до Азія‘. 2. Перен., заст.
‗Невпорядкований, дикий, глухий, відсталий‘. 3. Заст., зневажл. ‗Грубий, жорстокий ~ про вчинки людини‘ і
заст. азійський ‗Те саме, що азіатський 1‘. Лише у першому значенні азіатський і азійський є дублетами:
азіатські/азійські кочові племена, хащі, квітчасті убори; старий азіатський/азійський світ.
Інтерфікс ер з‘являється лише після твірної основи -брат-. В українській мові співіснують пари слів
брат-ер-с′к-ий і брат-с′к-ий, брат-ер-н′-ій (= братерс′кий) і брат-н′-ій (= братерс′кий), брат-ер-ств-о і
брат-ств-о. Сучасна твірна основа -брат- успадкована від давньоруської мови братъ, братръ [ЕСУМ І: 246], у
© Козленко Т.В., 2011 Розділ І. СЛОВОТВІР: НАПРЯМИ, АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

45
якій -тр-, ймовірно, міг бути суфіксом, а бра- – твірною основою з індоєвропейської *bhra- ‛нести, родити‘, як
вважав Н. Горяєв (стсл. братръ, братъ; лат. frāter, нім. Brъder, англ. brother). Вставна /е/ з‘являлася після
шумних перед сонорними після занепаду редукованих (вh-тр-ъ – ві-тер-ш). Щоправда, більшість лінгвістів
вважають недостатньо обґрунтованим пов‘язання слов‘янських форм із індоєвропейськими *bhrе-, *bhra-
[ЕСУМ І: 246–247]. У сучасній українській мові ер не виконує самостійної словотвірної функції й не має,
відповідно, словотвірного значення, однак помітною є тенденція до розмежування значень лексико-
семантичних варіантів із ер та без нього за якісною/відносно-присвійною ознакою лексем братський –
братерський. За Словником української мови:
―Братерський ‗1. Прикм. до брат 1, 2. // Належний братові, братам. 2. Власт. братам; який буває між
братами; дуже дружній, товариський. 3. Який живе в братерстві, в братському єднанні‘. Братський ‗1. Власт.
братові 1, братам; пройнятий почуттям любові, дружби; братерський. 2. Прикм. до братство 1‖ [СУМ І: 228,
231]‘.
Найбільш виразно відчувається розходження у значенні похідних братерство – 1. Абстрактне поняття
‛велика дружба, братське єднання‘ і братство – 1. Збірне поняття ‛група, товариство людей, об‘єднаних
спільною діяльністю і метою, які додержуються певних установлених ними правил‘. 2. тільки одн. Братське
почуття, ставлення; дружба // Братня близькість, єдність [СУМ І: 228, 231]. ―Словарь української мови‖
Б. Грінченка на позначення збірного поняття фіксує похідне з іншим інтерфіксом брат′-ів-ств-о [СУМГ І: 95],
що не увійшло до лексичного складу сучасної літературної мови.
У сучасній Греції є Олімп – найвищий гірський масив біля берегів затоки Термаїкос Егейського моря.
Саме цю гору давні греки вважали священною. За ―Словником української мови‖ [СУМ V: 690], олімпійський
та заст. олімпський тотожні лише в першому значенні ‗відносна ознака щодо священної гори Олімп
(гр. Όλσμπος) у Фессалії, місця, де, як вважали давні греки, перебув Зевс та інші боги‘: олімпійський ‗1. Прикм.
до Олімп‘ та олімпський ‗Те саме, що олімпійський 1‘: олімпійські/олімпські боги. Друге значення лексеми
олімпійський ‗2. перен. Який відзначається величною врівноваженістю, незворушністю, стриманістю; такий, як
в олімпійця, олімпійців, ~ про настрій і т. ін.‘ дозволяє співвіднести похідне із двома твірними основами:
-олімп- ‗якісна характеристика: такий, як у богів Олімпу‘ і -олімпійец- ‗такий, як в олімпійця, ~ святковий,
радісний настрій, переможний характер‘. Тоді у другому значенні похідного олімп-ій-ск-ий інтерфікс ій
успадковується від олімп-ій-ец-ш ‗мешканець гори Олімп, наділений особливими рисами‘. Третє значення
прикметника олімпійський ‗3. Стос. до міжнародних спортивних змагань, олімпіад 2‘: олімпійські ігри,
олімпійські змагання, на наш погляд, співвідносне не з твірною основою -олімп-, а з основою -олімпій-.
Олімпійські ігри започатковані у Стародавній Греції 776 до н. е. як свята, що відбувалися в місті Олімпії
(гр. ۥОλσμπιάς), під час яких проводилися змагання і культові церемонії на честь бога Зевса [Теппер 1982: 9;
САМ 1989: 152]. В. Виноградов звертав увагу лінгвістів на типовий недолік тлумачних словників –
нерозмежування омонімів (―смешение омонимов‖) [Виноградов 1975: 214]. Тому, зважаючи на словотвірну
специфіку, необхідно виокремити два омонімічні прикметники олімпійський1 (← Олімп) та олімпійський2
(← Олімпія).
Поряд із лексемою зві рський, що, можливо, є калькою з рос. зверский, у сучасному обігу вживається
лексема зві рівський (не фіксована словниками). За СУМ, зві рський, рідко ‗Те саме, що звірячий (1. ‗Прикм. до
звір11 // Такий, як у звіра‘. 2. перен. ‗Лютий, жорстокий, нелюдський‘. 3. перен. ‗Дуже сильний, надмірний)‘.
Контекстне уживання обох прикметників дозволяє припустити, що звірський і звірівський тотожні в першому
значенні і є синонімами до звірячий: звірячий і зві рський/зві рівський (інстинкт, морда, шкура): Такого
буденного дня ми бачили у звірівському лісі і стада кабанів… (Н. Малімон), Нині у звірівських лісах мешкає до
трьох десятків зубрів (Хрещатик. № 180. Жовтень 2008), В звірячім царстві була вже віддавна така
конституція… Кожний їв тільки того, кого міг зловити, задушити і обдерти… (І. Франко. Т. 3. 1950). У
переносному значенні можливий лише звірський (ставлення, погляд): Цей звірський злочин має бути покараний.
Утворені від іменника ферма1 похідні з інтерфіксами ів та ер фермівський ‗Прикм. до ферма1‘ і
фермерський ‗1. Стос. до ферми1 1; який характеризується наявністю, переважанням ферм‘ збігаються лише у
першому значенні: фермівські будівлі і фермерське господарство, фермерські хутори. Друге значення лексеми
фермерський ‗2. Прикм. до фермер, належний фермерові, фермерам‘ і формально, і семантично похідне від
іменника фермер, де -ер- (з англ. farmer або нім. Farmer) є суфіксом -ер- (< -er-) на позначення ‗особи за родом
діяльності‘: ферм-ер-ск-ий. Тому фактично маємо два омонімічні прикметники фермерський1 (← ферма) і
фермерський2 (← фермер), які варто подавати у різних словникових статтях.
Показовою є семантична диференціація слів, утворених від займенникової твірної основи -наш- з
інтерфіксами ен, ин, ів: Ви явно не нашенський, Це вже чисто нашенський Інтернет (Телекритика.
18.02.2009), нашенський аристократ; Свій же ―сапог‖, і розмір нашинський (Косовський В. ―Петрович‖),
Адже японці мають тут за свого сусіда фактично не росіян, а українців, і Приморський край для нас хоча і
далекий, але ―нашинський‖ (Часопис ―Українці‖); нашинський гурт; Б‘ЮТівський, регіональний чи
нашівський (Обозреватель. 10.09.2009). Інтерфікси ен та ин підтримують присвійно-відносне значення, а ів
тільки відносне щодо партії ―Наша Україна‖. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

46
Інтерфіксальні лексеми, повністю відмінні за значенням від безінтерфіксальних. Відносні
прикметники, відмінні за значенням, семантично диференціюються за значенням кореня ‗власна назва‘ –
‗загальна назва‘. Похідні (25 лексем) з коренем ‗власна назва – прізвища філософів або імена історичні та
релігійні‘ у своїй структурі містять різні інтерфікси ів та ан (іан, йан), ій: гегел-ів-ск-ий і гегел-йан-ск-ий,
гумболдт-ів-ск-ий і неогумболдт-іан-ск-ий, кант-ів-ск-ий і кант-іан-ск-ий, магомет-ів-ск-ий і
магомет-ан-ск-ий, ніцш-ів-ск-ий і ніцше-ан-ск-ий, піфагор-ів-ск-ий і піфагор-ій-ск-ий, соссур-ів-ск-ий і
соссур-іан-ск-ий, феййербах-ів-ск-ий і феййербах-іан-ск-ий, шеллінг-ів-ск-ий і шеллінг-іан-ск-ий.
В українській мові -ск- зустрічається лише в основах відносних прикметників і, на відміну від більшості
суфіксів, в системі мови за ним закріплене єдине широке словотвірне значення ‗загальна відносність‘. Однак у
науковому та офіційно-діловому стилях прикметники на -ск-(ий), утворені від назв осіб, можуть мати у межах
загальної відносності також посесивне значення: Шевченківський ―Заповіт‖, материнська усмішка, франківський
твори. У такому випадку -ск- має, за граматиками, відносно-присвійне значення Жовтобрюх 1984: 141–142.
Присвійність підтримується саме інтерфіксами ів, ій: Гегелівські твори = твори Гегеля, Соссюрівська концепція
= концепція Соссюра, Піфагорійська теорема = теорема Піфагора. На думку О. Дементьєва, такі похідні
історично утворені від присвійних прикметників, а отже, ів є морфемою зі значенням ‗додаткового вираження
категорії відношення‘ [Дементьєв 1974: 119].
Слова з іншими інтерфіксами ан, іан, йан типу феййербах-іан-ск-ий, як прийнято вважати, формально
співвідносні з назвою особи [Єфремова 2005: 167], а семантично мають подвійну мотивацію з назвами ‗напрям,
течія, вчення‘ та ‗особа–послідовник‘: ‗Стос. до фейєрбахіанства й до фейєрбахіанця‘ [СУМ Х: 573]. Сполука
‗інтерфікс + -ск-‘, за В. Лопатіним, формується як самостійний афікс з особливим значенням, що виражає
відношення не до особи, а до вчення [Лопатін 1977: 48]. Як самостійний суфікс -іанск- зі значенням ‗що
стосується напрямку, течії, яка пов‘язана з особою, названою твірним словом‘ фіксує ―Русская грамматика‖
[РГ-80: 287]:
„належність особі‟ „напрям, течія, вчення‟

гегел-ів-ск-ий
кант-ів-ск-ий
соссур-ів-ск-ий
гегел-йанск-ий
кант-іанск-ий
соссур-іанск-ий

І. Милославський вважає, що у слові кантіанський два синонімічні суфікси -іан- та
-ск-, тобто обидва вони виражають значення ознаки, що у слові виражене двічі [Милославський 1980: 30].
Постає питання, чи можна не лише семантично, а й формально співвідносити ці похідні з назвами течій,
напрямів, як у випадку гедон-ізм-ш ‗ідеалістичний напрям‘ – гедоніст-ичн-ий, квійет-изм-ш ‗релігійно-етичне
вчення‘ – квійет-ист-ск-ий; рос. гедон-изм-ш – гедон-ическ-ий, рос. либерал-изм-ш ‗політичний напрям‘ –
либерал-ист-ск-ий; рос. болшев-изм-ш – болшев-ист-ск-ий (з усіченням або без усічення абстрактного суфікса
-ізм-) та з назвами осіб, як у випадку йакобін-ец-ш – йакобін-ск-ий (з усіченням -ец-) [РГ-80: 284]. Якщо
розгорнути словотвірні ланцюжки, то маємо:
‗вчення… Фейєрбаха‘ → феййербах- + -іан-ств-о;
‗прихильник, послідовник фейєрбахіанства‘ → феййербах-іан-(ств- – #)+-ец-ш;
‗стос. до фейєрбахіанства‘ → феййербах-іан-(ств- – #) + -ск-ий;
‗стос. до фейєрбахіанця‘ → феййербах-іан-(ств- – #) + -ец- ш.
Отже, інтерфікс ―успадковується‖ похідними фейєрбахіанець та фейєрбахіанський від твірного
фейєрбахіанство. На наш погляд, невизнання цього призводить до втрати семи ‗вчення‘ у значенні слова
феййербах-іан-ск-ий. Якщо прийняти не лише семантичну, а й формальну похідність феййербах-іан-ск-ий від
феййербах-іан-ств-о, то це слово відповідно має бути на третьому такті словотвірного гнізда. У такому випадку
можемо погодитися з І. Милославським, що інтерфікс ―перебирає‖ на себе значення суфікса -ств-:
феййербах-іан-(-ств- – #)-ск-ий, формальна відмінність спричинює ―перерозподілення смислів в основі‖
(Є. Красильникова):

І ІІ ІІІ
феййербах- феййербах-ів-ск-ий
феййербах-іан-ств-о феййербах-іан-ск-ий
феййербах-іан-ец-ш

Так само у семантичній структурі прикметника васил-іан-ск-ий, який ‗стос. до василіанство і
василіанець‘ (василіанство → вчення Василія Великого; гр. Μέγας Βασίλειος, лат. Ordo Sancti Basilii Magni;
відомий також як Василій Кесарійський – Βασίλειος Καισαρείας), відбувся перерозподіл смислів на користь
‗відносної ознаки щодо вчення‘: василіанські догмати, греко-католицький василіанський монастир Святого
Миколая, Василіанський інститут (Вільнюс). Із двох прикметників із відносно-присвійним значенням Розділ І. СЛОВОТВІР: НАПРЯМИ, АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

47
васил-ів-ск-ий ‗прикм. до Василь (з гр. Βασίλειος – ‗цар‘)‘ і василій-ів-ск-ий ‗прикм. до Василій‘ перший є
нормативним у сучасній українській мові, другий зберігає давню форму: Свято-Василіївський чоловічий
монастирі, Василіївська переміль (Т. Шевченко). Інтерфікс ів може як успадковуватися прикметником від
твірної основи іменника Василівка (місто та село), напр. Василівський район, Василівський коледж, технікум,
так і з‘являтися безпосередньо у процесі творення: Василівський острів (Санкт-Петербург), Свято-Успенський
Миколо-Василівський монастир, василівська свічка.
Різні за походженням інтерфікси ів та іан у похідних григоріївський і юліївський та григоріанський і
юліанський привносять різні семи до словотвірного значення відносності суфікса -ск-. Лексеми з питомим
інтерфіксом ів григорій-ів-ск-ий (від Григорій; гр. Γρηγόριος, з гр. γήγορος – ‗уважний, зосереджений,
зібраний‘) і йулій-ів-ск-ий (від Юлій; лат. Julius від гр. ioulos – ‛кучерявий‘) уживані щодо неконкретизованої
особи: григоріївський отаман, Свято-Григоріївський Бізюків чоловічий монастир; на Юліївській горі. Натомість
лексеми з інтерфіксом іан, який за походженням є латинським суфіксом присвійності -ian-, уживаються лише у
сталих словосполученнях і пов‘язані з конкретною історичною особою: григор-іан-ск-ий (лат. gregorianus) – у
назвах, які пов‘язані з Римським папою Григорієм XIII та Римським папою Григорієм І Великим:
григоріанський календар, григоріанська реформа ‗упровадження григоріанського календаря‘ та григоріанський
спів, григоріанський хорал; а йул-іан-ск-ий (лат. Julianus, присвійний прикметник до Julius) – у назвах,
пов‘язаних з іменем Юлія Цезаря: юліанський календар, юліанське літочислення.
Прикметники георгіївський і георгіанський, хоч і походять від одного кореня Георг (гр. Γεώργιος,
Γιώργος – ‛хлібороб, плугатар‘), але в українській мові, очевидно, були засвоєні з різних мов і співвідносяться з
різними денотатами. Інтерфікс ів виникає після повної основи засвоєного українською мовою грецького імені
Георгій – георгій-ів-ск-ий: георгіївський хрест, Свято-Георгіївський монастир. Прикметник георг-іан-ск-ий
‗англійський, часів правління королів Георгів‘ прийшов до нас з англ. прикметника georian (від Георг,
англ. King George) і вживається у словосполученнях, співвідносних з часами королів Георгів: георгіанська
епоха, георгіанський період, георгіанський стиль в архітектурі.
Найбільше розійшлися у своїх значеннях лексеми романський ‗1. Який виник на основі давньоримської
культури або тісно пов‘язаний з цією культурою // Який належав Стародавньому Риму. 2. Пов‘язаний із
вивченням культури і мови народів, що живуть у Пд. і Пд-Зх. Європі‘ і римський ‗Прикм. до римляни і Рим //
Власт. римлянам, такий, як у римлян‘. Обидва слова мають спільний корінь -рим-, проте через різний шлях
запозичення маємо два віддалені за фонемним вираженням та значенням слова: засвоєний українською мовою
корінь -рим- (від лат. Roma) і утворений від нього прикметник рим-ск-ий: римська курія, римська республіка,
римське виховання, римське право, римський університет та латинізований корінь -ром-, запозичений у складі
лексеми із суфіксом ān ром-ан-ск-ий (з лат. Romānus – ‗римський‘) [СІС 1977: 593]: романський стиль,
романський живопис і культура, романські мови.
Отже, системний опис інтерфіксальних прикметників на -с′к-(ий) дозволяє зробити висновок про активні
динамічні процеси у цій групі слів. Так, помітною є тенденція до ―повернення‖ у сферу активного
функціонування лексем без інтерфіксів, позначених у словниках ремарками заст., іст., рідко та уведення у
мовленнєвий обіг неінтерфіксальних прикметників, не фіксованих словниками. Семантичні зміни, що
відбуваються в інтерфіксальних прикметниках, свідчать про прагнення позбутися слів-дублетів (словотвірних
варіантів).

Література
Виноградов 1975: Виноградов, В. В. Словообразование в его отношении к грамматике и лексикологи (На
материале русского и родственных языков) [Текст] / В. В. Виноградов // Виноградов В. В. Избранные труды.
Исследования по русской грамматике. – М.: Наука, 1975. – С. 166–220.
Городенська 1981: Городенська, К. Г., Кравченко, М. В. Словотвірна структура слова (відіменні
деривати) [Текст] / К. Г. Городенська. – К.: Наукова думка, 1981. – 198 с.
Горпинич 1999: Горпинич, В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір.
Морфонологія: Навчальний посібник [Текст] / В. О. Горпинич. – К.: Вища школа, 1999. – 207 с.
Дементьев 1974: Дементьев, А. А. О так называемых ―интерфиксах‖ в русском языке [Текст] /
А. А. Дементьев // Вопросы языкознания. – 1974. – № 4. – С. 116–120.
Жовтобрюх 1984: Жовтобрюх, М. А. Українська літературна мова [Текст] / М. А Жовтобрюх. – К.:
Наукова думка, 1984. – 256 с.
Земская 1964: Земская, Е. А. Интерфиксация в современном русском языке [Текст] / Е. А. Земская //
Развитие грамматики и лексики современного русского языка. – М.: Наука, 1964. – С. 36–62.
Земская 1981: Земская, Е. А. Словообразование [Текст] / Е. А. Земская // Современный русский язык:
Учебник / Белошапкова В. А., Земская Е. А., Милославский И. Г., Панов М. В.; Под ред. В. А. Белошапковой. –
М.: Высшая школа, 1981. – С. 174–181.
ЕСУМ І: Етимологічний словник української мови: В 7 т. [Текст] / АН УРСР, Ін-т мовознавства
ім. О. О. Потебні. – Т. 1. – К.: Наукова думка, 1982. – 632 с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

48
Ефремова 2005: Ефремова, Т. Ф. Толковый словарь словообразовательных единиц русского языка
[Текст] / Т. Ф. Ефремова. – 2-е изд., испр. – М.: АСТ:Астрель, 2005 – 636, [4] с.
Карпіловська 1999: Карпіловська, Є. А. Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови:
будова та реалізація [Текст] / Є. А. Карпіловська. – К.: УкрНДІПСК, 1999. – 298 с.
Клименко 2004: Клименко, Н. Ф. Інтерфікс [Текст] // Українська мова: Енциклопедія / НАНУ; Ін-т
мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Українська енциклопедія, 2004. –
824 с.
Кравченко 1990: Кравченко, М. В. Словообразовательная морфонология современного украинского
языка [Текст] / М. В. Кравченко : автореф. дис. … докт. филол. наук: 10.02.02 / Ин-т языкознания АН УССР. –
К., 1990. – 23 с.
Красильникова 1981: Красильникова, Е. В. О формальной структуре слова [Текст] / Е. В. Красильникова
// Проблемы структурной лингвистики. 1978. – М.: Наука, 1981. – С. 149–162.
Лопатин 1977: Лопатин, В. В. Русская словообразовательная морфемика: Проблемы и принципы
описания [Текст] / В. В. Лопатин. – М. Наука, 1977. – 316 с.
Милославский 1980: Милославский, И. Г. Вопросы словообразовательного синтеза [Текст] /
И. Г. Милославский. – М.: Изд-во Московского университета, 1980. – 296 с.
РГ-80: Русская грамматика: В 2-х т. [Текст] / Редкол.: Н. Ю. Шведова (гл. ред.) и др. – М., Наука, 1982. –
784 с.
САМ: Словник античної міфології [Текст] / Уклад. І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів. – 2-е вид. – К.:
Наукова думка, 1989. – 240 с.
СІС: Словник іншомовних слів [Текст] / За ред. О. С. Мельничука. – К.: Українська енциклопедія, 1977. –
775 с.
СУМ І: Словник української мови: В 11 т. [Текст] / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. –
Т. І. – К.: Наукова думка, 1970. – 800 с.
СУМ V: Словник української мови: В 11 т. [Текст] / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. –
Т. V. – К.: Наукова думка, 1974. – 840 с.
СУМГ: Словарь української мови: В 4-х т. [Текст] / Упорядк. Б. Д. Грінченко. – Т. І. – К.: Наукова думка,
1996. – 494 с.
Теппер 1982: Теппер, Ю. М. Олімпійські ігри [Текст] / Ю. М. Теппер // Українська радянська
енциклопедія. Вид. друге. – Т. 8. – К.: УРЕ, 1982. – 528 с.
Федурко 1993: Федурко, М. Ю. Морфонологічні моделі відсубстантивних прикметників із суфіксом -СН-
[Текст] / М. Ю. Федурко // Мовознавство. – 1993. – № 5. – С. 43–49.
Федурко 1995: Федурко, М. Ю. Морфонологічні перетворення в структурі відносних прикметників
російської мови [Текст] / М. Ю. Федурко : автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.02 / АН України, Ін-т
мовознавства ім. О. О. Потебні – К., 1995. – 21 с.

На материале украинских имен прилагательных на -ск-(ий) рассмотрены семантические функции
интерфиксом. Выявлены лексемы, в которых интерфиксы частично или полностью влияют на значение
производных в сравнении с неинтерфиксальными производными с тождественным корнем.
Ключевые слова: интерфикс, лексема, лексико-семантический вариант, имя прилагательное, морфема,
семантическая функция.

The semantic functions of interfixes are investigated on the basis of Ukrainian adjectives on
-ск-(ий). The interfix lexemes are identified, which partially or completely have an influence on the meaning of
derivatives in comparison with derivatives without interfixes with identical roots.
Keywords: interfix, lexeme, lexical and semantic variant, adjective, morpheme, semantic function.
Надійшла до редакції 21 вересня 2010 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.