Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Олена Тютенко — КАТЕГОРІЙНИЙ І ДЕНОТАТНИЙ КОМПОНЕНТИ ЗНАЧЕННЯ В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ СУФІКСА

Розглядаються категорійний та денотатний компоненти значення у семантичній структурі
іменникових морфем -тел’-, -ар-, -ак-, -ун-. Охарактеризовано категорійний компонент значення як головну
облігаторну складову суфіксальної семантики, денотатний компонент – як факультативну, виражену в
деяких суфіксах.
Ключові слова: денотатне значення, категорійне значення, морфема, семантична структура, суфікс.

Семантика знакових одиниць усіх рівнів мовної системи завжди привертала увагу лінгвістів. Завдяки
напрацюванням вітчизняних і зарубіжних науковців сформовані основні теоретичні засади опису найменшої
значеннєвої одиниці – морфеми – та окреслена проблематика її дослідження. Одним із принципових питань, що
потребує теоретичного осмислення й аналізу мовного матеріалу, є місце категорійного та денотатного
компонентів значення в семантичній структурі морфеми.
Зазвичай семантика суфікса ототожнюється зі значенням словотвірного форманта, проте деякі вчені
[Лопатин, Улуханов 1984: 78] вважають, що між цими поняттями є принципові відмінності. Морфема як
інваріантно-парадигматична одиниця узагальнює семантику всіх своїх варіантів, тому вона є складною
структурою, що містить різні компоненти значення. У розумінні того, як визначається семантична структура
суфіксальної морфеми, серед учених немає неодностайності. Є. Карпіловська виокремлює ―частиномовне,
категоріальне та розрядне значення‖ [Карпіловська 1999: 29]; І. Милославський указує на співіснування
конкретного (номінативного) і категорійного (синтаксичного) значення у певних суфіксах [Милославский 1980:
46].
Реалізація суфіксальної морфеми у словотвірному форманті для більшості суфіксів є основною
функцією. Тому словотвірне значення – це ядерний інтегральний компонент суфіксальної семантики,
незважаючи на те, що втрачаючи словотвірну функцію, суфікс може зазнавати десемантизації (вироб-ник-ш і
вироб-ниц-тв-о, вироб-нич-ник-ш).
© Тютенко О.Ф., 2011 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

102
Окрім словотвірного значення, суфікс має денотатний і категорійний компоненти значення. Термін
―категорійне значення‖ є омонімічним у сучасній лінгвістиці. Як компонент семантики суфіксальних морфем
розглядаємо ―особливий різновид категорійної семантики в граматиці – значення частин мови‖ [Бондарко 1976:
183].
У нашому розумінні, категорійне значення суфікса – це значення частини мови, в яку переходить основа
внаслідок приєднання суфікса. Як відомо, останній суфікс основи – це засіб вираження частиномовної
належності слова, а отже, і носій елемента категорійного значення. ―Основа, оформлена суфіксом, набагато
―виразніша‖ в категорійному відношенні, ніж чиста чи непохідна основа‖, а сам ―останній словотвірний суфікс
є насамперед носієм загальнокатегорійної семантики…‖, – зазначає О. Кубрякова [Кубрякова, Харитончик 1976:
212]. Тому категорійне значення є обов‘язковою складовою та неодмінною умовою функціонування суфіксів.
Категорійне значення абстрактне та узагальнене. Частиномовна семантика охоплює всі лексичні
значення слів і значення лексико-семантичних груп. Так, основна семантична ознака ‗предметність‘ є в усіх
іменниках, хоч у лексичному відношенні вони можуть бути ―предметними‖ (стіл, олівець) або
―непредметними‖ (краса, їзда) [Стеблин-Каменский 1974]. Таке недиференційоване категорійне значення
предметності, атрибутивності або процесуальності є ядерним компонентом семантики суфікса. Про це свідчить
той факт, що суфікс виражає категорійне значення навіть тоді, коли не має словотвірного значення, наприклад,
хлоп-ец’-ш, лиц-ар-ш.
Н. Янко-Триницька вважає, що саме найзагальніше категорійне значення – єдине значення, яке
об‘єктивно властиве суфіксу [Янко-Триницкая 2001: 301]. Такої самої думки дотримується І. Милославський:
―Сучасного дослідника не може задовольнити та думка, що -ник- у слові чайник означає ‗посуд‘, у слові
корівник – ‗приміщення‘, у слові сирник – ‗їжа‘, а в слові лісник – ‗особа – діяч‘. Завдання полягає в тому, щоб
знайти певний інваріант суфікса. Саме визначення інваріанта дозволить сказати, має цей суфікс категорійне чи
конкретне значення‖ [Милославский 1980: 47]. Учений виокремлює суфікси з похідних іменників та зводить їх
до одного інваріанта, приписуючи йому загальне значення. За такими суфіксами, як -ник-, учений визнає тільки
категорійне значення ‗предметність‘.
Не всі лінгвісти погоджуються з цією думкою. Є. Карпіловська розглядає суфікси з різними розрядними
значеннями як омоніми. ―Аналіз словотвірних відмін слів певної частиномовної належності засвідчує
можливість творення семантичних варіантів за рахунок зміни характеру виконання суфіксом дериваційної
функції, що виявляється у формуванні на основі загального категоріального значення нових розрядних значень
суфікса. При цьому вихідне, первинне, загальне значення залишається інваріантом усіх похідних, вторинних,
часткових значень – його варіантів [Карпіловська 1999: 94]. Втрату спільного <…> значення <…> можна
розглядати як розрив інваріантно-варіантних змістових відношень і творення суфіксів-омонімів‖ [Карпіловська
1999: 98]. На фоні лексико-семантичних розрядів похідних слів дослідниця приписує суфіксам, крім загального
категорійного, ще й розрядні значення.
Справді, якщо розглядати суфікси на рівні лексико-семантичних груп похідних, то ступінь абстрактності
їхнього значення буде нижчий. В. Горпинич зауважує, що регулярні афікси вбирають семантику лексико-
семантичних груп слів, які утворюються за допомогою цих афіксів [Горпинич 1999: 20–21]. Так, наприклад,
похідні іменники розвивають велику кількість спеціалізованих значень. Сфера референції субстантивів чітка, і
вони пов‘язані зі світом дійсності більш безпосередніми зв‘язками, ніж прикметники і дієслова. Завдяки цьому
значення похідних іменників характеризуються широким різноманіттям [Кубрякова 1981: 111]. Загальне
категорійне значення предметності, що об‘єктивно властиве суфіксу -ак- у різних лексико-семантичних групах
похідних, можна класифікувати за 13 розрядами (табл. 1).
Крім категорійного, окремі іменникові суфікси можуть мати також денотатний компонент значення.
Денотат – це ―множина об‘єктів дійсності (речей, властивостей, відношень, ситуацій, станів, процесів, дій
тощо), які можуть називатися цією одиницею (завдяки її мовному значенню)‖ [Большой энциклопедический
словарь 1998: 129]. А. Мойсієнко додає, що денотат позначає не лише реалії матеріального світу, а й факти
духовного життя, понятійного плану [Мойсієнко 2004: 7]. Денотатне значення – це інформація, яку мовний знак
передає про свій денотат. На його основі здійснюється таксономічна ідентифікація об‘єкта, позначуваного
мовною одиницею. За термінологіями різних науковців, денотатне значення (у працях мовознавців середини
ХХ ст. ―речове значення‖) можна співвіднести зі значенням ―лексичним‖ [Горпинич 1999: 14; Словотвір СУЛМ
1979: 18], ―об‘єктним‖ [Березин, Головин 1979: 130], ―конкретним‖ [Кронгауз 2005: 201; Милославский 1980:
46], ―розрядним‖ [Карпіловська 1999: 15].
Морфема як мовний знак має самостійне значення в системі мови [Милославський 1980: 15]. Денотатне
значення морфеми – це відомості про денотат, які здатна передавати морфема поза контекстом слова. Звичайно,
денотатне значення морфеми і лексем різні, оскільки різними є функції цих мовних одиниць. Однак більшою чи
меншою мірою морфеми мають денотатне значення, тобто здатні передавати інформацію про клас однорідних
предметів позамовної чи психічної дійсності. Розділ І. СЛОВОТВІР: НАПРЯМИ, АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

103
Таблиця 1. Розрядні значення -ак-

п. п.
Значення -ак- Приклад
Кількість
лексем
У відсотках
1. особа слов-ак-ш 392 53%
2. предмет р’із-а-к-ш 87 11%
3. істота (тварина) гус-ак-ш 58 7,7%
4. аугментивність кий-ак-а 49 7%
5. збірність сосн′-ак-ш 35 5%
6. рослина гірч-ак-ш 27 3,5%
7. хвороба вовч-ак-ш 19 2,5%
8. грошова одиниця пйат-ак-ш 18 2,4%
9. речовина роп-ак-ш 16 2,3%
10. напій, їжа капусн’-ак-ш 16 2,3%
11. танець гоп-а-к-ш 8 1,1%
12. природний об’єкт стр’імч-ак-ш 9 1,2%
13. природне явище степн′-ак-ш 7 1%
Усього 741 100%
Корінь, особливо вільний, вважається носієм елемента денотатного значення [Горпинич 1999: 14;
Мойсієнко 2004: 9; Кронгауз 2005: 201; Кузнецова, Ефремова 1986: 4; Кочерган 2006: 276]: л’іс-, добр-, лук-.
Про денотатне значення суфіксів науковці висловлюються обережно. Ю. Маслов говорить, що окремі
―дериваційні значення афіксів‖ [Маслов 1978: 683] мають елемент денотатності (‗жіночість‘ писанкар-к-а,
‗недорослість‘ кош-ен’-а, ‗збірність‘ дуб-н’ак-ш тощо). О. Тихонов називає словотвірне значення денотатним
(речовим) [Тихонов 1971]. І. Милославський вважає, що ―частина суфіксів має лише певне категорійне
значення. Інша ж частина, крім загального категорійного значення, має ще й конкретне значення‖
[Милославский 1980: 45].
На думку інших учених, денотатне значення в афіксах затемнене або відсутнє [Березин, Головин 1979:
133]. Лише суфікси суб‘єктивної оцінки -есен’к- гарн-есен’к-ий, -ишч- вовч-ишч-е вказують на денотат, що
реферує до сфери власне свідомості. Справді, якщо розглядати дієслівні суфікси син-и-ти-ш, гарн’іш-а-ти-ш,
козак-ува-ти-ш поза контекстом слова, вони не несуть для пересічного мовця інформації про процесуальність і
аспектуальність. ―Як стверджують деякі вчені, – узагальнює О. Соколов, – окремо взяті афікси (особливо
суфікси) поза зв‘язком із твірними основами не містять у собі жодного безпосереднього відношення до
позамовної реальної дійсності й відображають її лише дотично – через закономірності певної мови, що
узагальнює факти реального життя шляхом характерного для неї абстрагування‖ [Соколов 2009: 59].
Однак, як визнає Н. Янко-Триницька, ―самостійне, хоч і оказіональне використання суфіксів і префіксів
безсумнівно свідчить про наявність у цих дериваційних афіксах, хай і дуже загального, але все ж лексичного
значення‖ [Янко-Триницкая 2001: 56]. У мовленні дітей спостерігається велика кількість оказіональних
новотворів (жаб-ун-ш, кус-н’-а), а письменники свідомо створюють оказіональні неологізми. Участь суфікса у
творенні нових слів свідчить, що він опосередковано має певне денотатне значення поза контекстом слова і
реферує до класу предметів чи явищ екстралінгвістичної дійсності.
Незважаючи на ―убозтво змісту‖, суфікси можуть поєднуватися з певними тематичними рядами
мотивувальних основ і ставати їхніми представниками. Такі суфікси мають значення, які формуються як
основна тема ряду похідних [Соколов 2009: 66–67]. Особливо це характерно для іменникових суфіксів.
Оскільки іменники мають предметні значення різної міри абстрагованості, їхні суфікси є виразниками цих
значень. Суфікс -ин- у словах свин-ин-а, тел’ат-ин-а, кон-ин-а мають тематичне значення ‗м‘ясо тварини‘.
Можна погодитися з В. Горпиничем, що регулярні афікси можуть асоціюватися з певним предметом чи
явищем поза контекстом слова [Горпинич 1999: 20–21]. Так, суфікс -ар1- функціонує у складі 792 слів
української мови зі словотвірним значенням ‗особа‘ (аптек-ар-ш, бенкет-ар-ш, бетон’-ар-ш, волод-ар-ш,
л’ік-ар-ш, газет’-ар-ш, дзвон-ар-ш, кон’-ар-ш, с’віч-ар-ш, техн-ар-ш). У 39 словах суфікс -ар2- має значення
‗предмет‘: букв-ар-ш, сух-ар-ш, дим-ар-ш. Суфікс -ар3- ‗тварина‘ є в 11 словах: нос-ар-ш, шишк-ар-ш, глух-ар-ш. У
свідомості мовців -ар- співвідноситься насамперед із денотатом ‗особа‘, оскільки асоціюється з найчастотнішим
словотвірним значенням одного з омонімічних суфіксів. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

104
Суфіксальне значення – це унікальне явище для кожної етнонаціональної мови. У російській мові за
суфіксом -тел’- закріплено два значення ‗особа‘ (прос’и-т’ел’-ш, смотр’и-т’ел’-ш, повел’и-т’ел’-ш) та ‗предмет‘ у
широкому розумінні (раствор’и-т’ел’-ш, погружа-т’ел’-ш, глуши-т’ел’-ш) [Милославский 1980]. Це дає підставу
І. Милославському вважати, що цей суфікс має лише загальне значення предметності й не має денотатного
значення. В українській мові за суфіксом -тел’- (245 слів) закріплене лише значення ‗особа‘ (учи-тел’-ш,
жи-тел’-ш, мисли-тел’-ш, служи-тел’-ш, л’уби-тел’-ш, покрови-тел’-ш, пожира-тел’-ш, спаси-тел’-ш). У двох
словах -тел’- має подвійну референцію (‗особа‘ і ‗предмет‘): глушитель – ‗1) пристрій для зменшення сили
звуку, шуму двигуна тощо; 2) той, хто перешкоджає розвитку, вияву чого-небудь‘. Щодо першого значення, це
слово є калькованим із російської мови, є український відповідник глушник. Тому можна стверджувати, що в
українській мові суфікс -тел’- є моносемічним із денотатним значенням ‗особа‘.
Денотатне значення моносемічних суфіксів типу -тел’- легко усвідомлюється носіями мови поза
контекстом слова. Однак такі суфікси є, швидше, винятком у системі мови. Частіше іменникові суфікси
функціонують у складі похідних, сфера референції яких охоплює два і більше денотати (напр., ‗особа‘ і
‗предмет‘). Наприклад: завантажув-ач-ш – ‗1) робітник, який завантажує домну, піч тощо; 2) програма
завантаження; 3) програма вибірки‘; коп-ач-ш – ‗1) робітник, що копає землю; той, хто займається копанням
могил; 2) знаряддя, яким копають, викопують що-небудь; машина для копання, викопування‘. Тлумачення
таких лексем зазвичай подають в одній словниковій статті як лексико-семантичні варіанти (ЛСВ).
Поліреферентне слово має денотатну віднесеність тільки в конкретній мовленнєвій реалізації. ―Полісемічне
слово варто розглядати як таке, що являє собою загальнокатегоріальний номінант (поліномінант) і власне
ономасіологічну функцію виконує тільки в кожному конкретному випадку актуалізації у тексті (мовленні)‖
[Мойсієнко 2004: 35].
Виокремлення денотатного значення суфіксів у таких похідних становить певну проблему. Етимологічно
суфікс *-ач- (<ak+jь) сформувався на праслов‘янському ґрунті зі значенням особи за професією [Горпинич
1999: 35–36]. Ймовірно, на основі метафоричного перенесення значення агентивності суфікс -ач- почав
вживатися для творення назви неістот – предметів. Таким чином, етимологічний *-ач- ‗особа‘ у сучасній
українській мові функціонує як два омонімічних суфікси -ач1- ‗особа‘ і -ач2- ‗предмет‘.
Наведемо ще приклади суфіксів-омонімів у поліномінантах: біг-ун-ш1 ‗1. Той, хто може швидко і легко
бігти, бігати. 2. Спортсмен, який володіє технікою бігу. 3. Вісь у дверях, воротaх‘. Від однієї твірної основи
омонімічними суфіксами утворені три ЛСВ. У перших двох ЛСВ суфікс -ун1- має значення ‗особа‘, так само, як
і в похідних біг-ун-к-а ‗жін. до бігун‘; біг-ун-ец’-ш ‗зменш. до бігун‘, ‗дитина того віку, коли вона починає
самостійно ходити, бігати‘. Третій ЛСВ виявляє предметне значення суфікса -ун2-. Порівняймо похідні: біг-ун-и
‗спаровані камені для розтирання зерна, подрібнення каміння в дробильній машині‘; біг-ун-ок-ш ‗деталь
механізму, в якому розподіляється струм високої напруги‘; ‗те саме, що обхідний листок‘; біг-ун-к-и ‗легкі
дрожки або сани‘; біг-ун-ц’-і ‗те саме, що бігунки‘; ‗зменш. до бігуни‘.
Наведені приклади свідчать, що омонімічним суфіксам лише умовно можна приписувати денотатне
значення. Його не можна розглядати як іманентну семантичну властивість іменникового суфікса. Омонімічні
суфікси, взяті поза контекстом слова, викликають асоціації з певним денотатом тому, що абстрагована лексична
семантика певної лексико-семантичної групи похідних уособлюється у вигляді суфікса і накладається на його
семантику.
В англомовному мовознавстві [Andrews 1996] значення суфіксів (наприклад, -er) ототожнюють із їхньою
семантичною функцією, наприклад, ‗агенс, діяч‘ або ‗інструмент‘, незалежно від денотатної віднесеності. Крім
того, ―у спортивному дискурсі суфікс -er може позначати не лише виконавця дії, а й об‘єкт, над яким
виконується дія, або продукт виконання дії, спосіб виконання дії, прийом. У процесі функціональної
переорієнтації агентивний суфікс -er перетворює складний вираз на іменник, значення якого випливає з
контексту‖ [Дмитрошкін 2010: 417–418]. Очевидно, що саме категорійна семантика предметності відіграє
основну роль у функціональній реалізації цього суфікса.
За ознакою наявності / відсутності у семантиці іменникових суфіксів денотатного компонента значення
їх можна поділяти на дві групи: власне категорійні та категорійно-денотатні. Власне категорійними є тематичні
суфікси дієслів, які несуть граматичну інформацію. Іменникові суфікси переважно категорійно-денотатні,
оскільки, крім частиномовної семантики, можуть передавати інформацію про денотат. На думку
І. Милославського, іменникові суфікси на позначення особи імпліцитно включають денотатне значення особи
[Милославский 1980: 93].
У семантичній структурі іменникової суфіксальної морфеми категорійний та денотатний компоненти
утворюють взаємопов‘язану єдність. Вони є ядерними компонентами і смисловим стрижнем усіх її морфів.
Категорійність є облігаторною характеристикою суфіксальної семантики, а денотатність – факультативною,
вираженою в деяких суфіксах.

Література
Березин, Головин 1979: Березин, Ф. М. Общее языкознание [Текст] / Ф. Березин, Б. Головин. – М. :
Просвещение, 1979. – 416 с. Розділ І. СЛОВОТВІР: НАПРЯМИ, АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

105
Большой энциклопедический словарь 1998: Большой энциклопедический словарь. Языкознание [Текст] /
Гл. ред. В. Н. Ярцева. – М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. – 685 с.
Бондарко 1976: Бондарко, А. В. Категориальные и некатегориальные значения в грамматике [Текст] /
А. Бондарко // Принципы и методы семантических исследований. – М. : Наука, 1976. – С. 180–201.
Горпинич 1999: Горпинич, В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір.
Морфонологія: Навч. посіб. [Текст] / В. Горпинич. – К. : Вища школа, 1999. – 207 с.
Дмитрошкін 2010: Дмитрошкін, Д. Е. Агентивний суфікс -er у сучасній англійській мові спорту [Текст] /
Д. Дмитрошкін // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні
науки. Мовознавство. – № 8. – 2010. – С. 417–419.
Карпіловська 1999: Карпіловська, Є. А. Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови:
будова та реалізація [Текст] / Є. Карпіловська. – К. : Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, 1999. –
297 с.
Кочерган 2006: Кочерган, М. П. Вступ до мовознавства [Текст] / М. Кочерган. – К. : Академвидав, 2006.
– 368 с.
Кронгауз 2005: Кронгауз, М. А. Семантика: Учебник для вузов [Текст] / М. Кронгауз. – М. : Academia,
2005. – 352 с.
Кубрякова, Харитончик 1976: Кубрякова, Е. С. О словообразовательном значении и описании смысловой
структуры производных суффиксального типа [Текст] / Е. Кубрякова, З. Харитончик // Принципы и методы
семантических исследований. – М. : Наука, 1976. – С. 202–233.
Кубрякова 1981: Кубрякова, Е. С. Типы языковых значений. Семантика производного слова [Текст] /
Е. Кубрякова. – М. : Наука, 1981. – 200 с.
Кузнецова, Ефремова 1986: Кузнецова, А. И. Словарь морфем русского языка [Текст] / А. Кузнецова,
Т. Ефремова. – М. : Русский язык, 1986. – 1136 с.
Лопатин, Улуханов 1984: Лопатин, В. В. Мотивированное слово в описательной грамматике и в словаре
служебных морфем [Текст] / В. Лопатин, И. Улуханов // Слово в грамматике и словаре. – М. : Наука, 1984. –
С. 69–79.
Маслов 1978: Маслов, Ю. С. К семантической типологии морфем [Текст] / Ю. Маслов // Русский язык.
Вопросы его истории и современного состояния. – М., 1978. – С. 681–692.
Милославский 1980: Милославский, И. Г. Вопросы словообразовательного синтеза [Текст] /
И. Милославский. – М. : МГУ, 1980. – 296 с.
Мойсієнко 2004: Мойсієнко, А. К. Динамічний аспект номінації : Монографія [Текст] / А. Мойсієнко. –
К. : Київський університет, 2004. – 100 с.
Новиков 1982: Новиков, Л. А. Семантика русского языка [Текст] / Л. Новиков. – М. : Высшая школа,
1982. – 272 с.
Словотвір СУЛМ 1979: Словотвір сучасної української літературної мови [Текст] / Наук. ред.
М. А. Жовтобрюх; АН УРСР, Ін-т мовознавства. – К. : Наукова думка, 1979. – 405 с.
Соколов 2009: Соколов, О. М. Вопросы структурно-семантической дивергенции в лексике [Текст] /
О. Соколов / Отв. ред. С. О. Соколова. – Нежин : ТОВ ―Гідромакс‖, 2009. – 332 с.
Стеблин-Каменский 1974: Стеблин-Каменский, М. И. К вопросу о частях речи // Стеблин-Каменский
М. И. Спорное в языкознании [Текст] / М. И. Стеблин-Каменский. – Л., 1974. – С. 19–34. – Режим доступу:
http://www.philology.ru/linguistics1/steblin-74b.htm. – Назва з екрана.
Тихонов 1971: Тихонов, А. Н. Морфема как значимая часть слова [Текст] / А. Тихонов // Филологические
науки. – 1971. – № 6. – С. 39–52.
Янко-Триницкая 2001: Янко-Триницкая, Н. А. Словообразование в современном русском языке [Текст] /
Н. Янко-Триницкая. – М. : Индрик, 2001. – 504 с.
Andrews 1996: Andrew,s E. The semantics of suffixation. Agentive substantival suffixes in Contemporary
Russian [Text] / Edna Andrews. – Mьnchen; Newcastle : LINCOM EUROPA, 1996.

В статье рассматриваются денотативный и категориальный компоненты значения в семантической
структуре суффиксальных морфем имен существительных -тел’-, -ар-, -ак, -ун-. Категориальный компонент
значения схарактеризирован как главная облигаторная составляющая суффиксальной семантики,
денотатный компонент – как факультативная, выраженная в некоторых суффиксах.
Ключевые слова: денотативное значение, категориальное значение, морфема, семантическая
структура, суффикс.

This article deals with the peculiarities of denotative and categorical components of meaning in semantical
structure of noun suffix morphemes (-tel’-, -ar-, -ak-, -un-). The categorical component is viewed as the main obligatory
element of the semantical structure and the denotative component as the facultative one, expressed in some suffixes.
Keywords: denotative meaning, categorical meaning, morpheme, semantical structure, suffix.

Надійшла до редакції 14 вересня 2010 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.