Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Марина Михальченко — ІРОНІЯ ЯК РЕАЛІЗАТОР ОЦІНКИ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

У статті досліджено реалізацію категорії оцінки в іронічних висловленнях. Іронію розглянуто як один із
способів вираження негативної оцінки, простежено її зв‘язок із градацією оцінки. Висвітлено особливості
сприйняття іронічних оцінок.
Ключові слова: градація оцінки, іронія, контекст, оцінка, текст.

Уявлення носіїв мови про добро та зло знаходять втілення в універсальній категорії оцінки. Одвічне
питання про добре та погане зумовлює актуальність дослідження мовної реалізації ставлення людини до світу.
У сучасній лінгвістиці вивченню категорії оцінки та засобів її вираження присвячено праці Н. Арутюнової,
О. Бєссонової, О. Вольф, Т. Космеди, Т. Маркелової, В. Шинкарука та ін. Асиметричність оцінної шкали,
пов‘язана зі зміщенням норми до зони позитивного, зумовлює частотніші та різноманітніші вияви негативної
оцінки порівняно з позитивною. Реалізація негативної оцінки залишається одним з важливих питань науки про
мову, що засвідчують роботи Л. Гуслистої, О. Кашкіної, Г. Кузенко, Н. Пазич, М. Петрушиної, Г. Скляніченко,
© Михальченко М.М., 2011 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

180
Д. Шмельова та ін. Дослідники активно опрацьовують проблему функціонування оцінки на рівні тексту
(І. Арнольд, В. Гак, А. Загнітко, Т. Космеда, Е. Махова, А. Папіна та ін.).
У художньому тексті для вираження ставлення до повідомлюваного досить уживаною є іронія. Іронія
покликана опосередковано виразити глузливо-критичну думку про об‘єкт, однак не передбачає прямих образ,
викриття. Іншими словами, іронія є тонкою насмішкою, що замаскована «зовнішньою благопристойною
формою» [Літературознавчий 1997: 321]. У такий спосіб виникає розбіжність між смислом оцінки в тексті та
значенням її мовних реалізаторів, що дозволяє говорити про іронію як один із засобів вираження категорії
оцінки. Оцінна семантика в іронічному висловленні виникає внаслідок взаємодії безпосереднього значення
мовних одиниць зі значенням ситуативним, контекстуально зумовленим, переважно протилежним до прямого.
Мета статті – дослідити іронію як засіб реалізації оцінки в художньому тексті. Мета зумовлює
розв‘язання таких завдань: 1) проаналізувати вияви негативної оцінки в іронічних висловленнях; 2) простежити
контекстуальну зумовленість вираження оцінки за допомогою іронії; 3) розглянути зв‘язок іронії з градацією
оцінки.
У виданні «Українська мова. Енциклопедія» [Українська 2004: 230] зазначено, що мовець звертається до
іронії з метою прихованого глузування або легкого, добродушного жарту. На думку О. Селіванової, метою
іронії є глузування, висміювання. Дослідниця акцентує на тому, що іронія, на відміну від гумору, завжди несе в
собі негативне ставлення до об‘єкта [Селіванова 2006: 198]. Відмінність іронії від гумору полягає також у тому,
що іронія виявляє «несприйняття предмета висловлення» [Літературознавча 2007: 436].
Варто уточнити, що іронія реалізує негативну оцінку об‘єкта, однак така оцінка може мати різні ступені
інтенсивності – від легкого висміювання окремих аспектів до повного заперечення предмета. Це дозволяє
стверджувати, що іронія взаємодіє з градуальністю як основною властивістю шкали оцінки.
В одному з епізодів роману П. Загребельного «Роксолана» негативна оцінка замаскована похвалою й
обіцянкою високої винагороди. Завдяки контексту, що активізує іронічне значення, мовні одиниці із
семантикою схвалення набувають протилежного смислу. Отже, іронія зумовлює інтерзональну градацію
оцінки: позитивна оцінка змінюється на негативну. Негативну оцінку посилено вживанням мовних одиниць,
значення яких наближається до граничної позиції в зоні негативного на оцінній шкалі:
(1) (Ібрагім:) – Хвалитеся, що дотримались вірності своїй землі? Така вірність вимагає нагороди.
Султан доручив мені належно винагородити вас. Ви хотіли цієї землі – ми вам дамо її. Вас буде закопано в цю
землю. Закопано живими. Яму собі викопаєте самі. Щоправда, землекопство у мусульман вважається
найганебнішою справою, а копання могили для себе і вкрай ганебне, але що я можу вдіяти? Та й ви не
мусульмани.
О. Селіванова зауважує, що іронія «ґрунтується на вживанні слів і висловлень у протилежному щодо
буквального змісті, на приховуванні за удавано серйозними речами комічного, за позитивною оцінкою
негативної» [Селіванова 2006: 198]. Внаслідок такої невідповідності конкретизація знаку оцінки стає досить
проблематичною, а реалізація іронічного смислу потребує залучення широкого контексту. Наприклад,
висловлення Ти чесний і благородний, святий та божий! Без контексту сприймається як позитивнооцінне.
Однак у повісті П. Загребельного «Гола душа» це висловлення реалізує іронію. Клеопатра Січкар у розмові з
чоловіком висміює його недолугість:
(2) (Малинка-Осичняк:) – Ну, я ж на казенному забезпеченні… А все інше добувала ти. Я ж не знаю…
Якось не цікавився…
(Клеопатра Січкар:) – Ах, ти не цікавився! Ти чесний і благородний, святий та божий! На тебе все з
неба падало. То знай же, що коли щось і падає, то не з неба, а з баз. Ну, а в Києві, сподіваюся, баз трохи
більше, ніж на твоїй вузловій.
У художньому тексті іронія як форма авторської оцінної позиції [Походня 1989: 115] покликана
передусім у завуальованій формі подати негативнооцінну інформацію. Вдаватися до цього типу вираження
суджень автора переважно спонукають особливості адресата або ситуація спілкування. Висловлюючи свою
думку, мовець прагне не образити співрозмовника відкрито, уникаючи в такий спосіб ймовірного конфлікту.
Отже, іронія здатна реалізувати спадну градацію оцінки.
Проаналізуємо діалог з роману П. Загребельного «Роксолана»:
(3) – Ця нікчемна рабиня привела тобі доньку, мій державний сину, – роздуваючи гнівливо ніздрі,
повідомила валіде. – Ця дитина буде ще немічніша за першу. Ти марно сподівався від неї другого сина. Вона
нездатна.
– Здається, ви теж народили тільки одного сина, – нагадав їй Сулейман без особливої привітності в
голосі.
Як справедливо зазначає Ф. Бацевич, спілкування являє собою «не просто обмін інформацією носіїв
певних інтелектуальних систем, це, насамперед, спеціально організований вплив на учасника комунікації з
метою зміни його зовнішньої поведінки та / або внутрішнього світу» [Бацевич 2003: 138]. Метою іронічного
висловлення не є безпосередньо повідомлення негативної оцінки об‘єкта: іронія дозволяє мовцю висловлювати
свої критичні зауваження в прихованій формі, актуалізуючи комунікативну настанову.
У прикладі (4) на в‘їдливі зауваження матері про дружину син прямо не відповідає, його комунікативна
стратегія виражена імпліцитно за допомогою звернення до фактів. Нагадуючи матері про те, що вона теж має Розділ ІІ. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

181
лише одного сина, Сулейман уникає безпосереднього вираження твердої негативної оцінки: (4) Роксолана не
гірша за вас, а ви не краща за неї, адже теж народили лише одного сина. На прагнення мовця зменшити
інтенсивність оцінки вказує вживання вставного слова здається, що реалізує значення невпевненості, бажання
уникнути категоричності. Так, султан протиставляє те, що має бути в ідеалі, тому, що є насправді, висміює
реальну ситуацію з позицій норми. Сулейман не хотів скривдити матір, його іронія спрямована на зміну
ставлення матері до Роксолани та вплив на її поведінку.
Зазвичай іронія супроводжується відповідною інтонацією, характер якої стає зрозумілим з широкого
контекту. Так, іронія «поєднується з удавано серйозною, шанобливою, співчутливою інтонацією, за якою
приховується металогічна фігура як форма семантично амбівалентного заперечення: кпинам властива
профанація, сумніви щодо істиності певних реалій і водночас випробування дійсності на справжність»
[Літературознавча 2007: 436]. У прикладі (5) інтонація заперечує інтенсивну оцінку теми розмови як дуже
важливої, обертаючи смисл висловлення на протилежний:
(5) (Малинка-Осичняк:) – Не жартуй, це дуже серйозно.
(Клеопатра Січкар:) – Куди вже серйозніше! (П. Загребельний. Гола душа).
Адекватна інтерпретація іронічних висловлень зумовлена дотриманням комунікантами принципу
кооперації [Грайс 1985]. Розглянемо приклад:
(6) – Чесне піонерське, ми не хотіли красти. Ми до діда Артема йдемо, – сказав Сашко.
– Так я вам і повірю, – скривив рота Шморгун. – Обдурюйте когось іншого, а не мене. Гарного має дід
онука! О-поведу, хай полюбується (Б. Комар. Диваки).
Мовець повідомив те, в неправдивості чого він упевнений. Для того щоб не вважати висловлення
абсолютно беззмістовним, адресату, за Г. Ґрайсом, доводиться припустити, що мовець «намагається виразити
певну пропозицію, відмінну від тієї, яку він, здавалося б, висловлює. Це має бути пропозиція, найбільш
очевидно пов‘язана з цією; пропозиція, найбільш очевидно пов‘язана з цією – це її заперечення» [Грайс 1985:
230]. Отже, порушення постулатів категорії якості («Намагайся, щоб твоє висловлення було істинним») впливає
на реалізацію іронії.
Залежно від комунікативної мети висловлення іронія може бути використана й для інтенсифікації
судження. Здатність іронії активізувати оцінку мовець використовує для підтвердження правильності власної
позиції. О. Вольф стверджує, що «висловлення позитивної оцінки відбиває лише ставлення мовця до об‘єкта,
висловлення негативної оцінки швидше передбачає необхідність подальших дій» [Вольф 1986: 102]. Отже,
упевнений у справедливості свого погляду мовець за допомогою іронії впливає на адресата.
Персонаж роману І. Потаніної «Amore» не схвалює амбіційності дівчини. Розумінню оцінного значення
сприяє авторський акцент («не без іронії»), що уможливлює прочитання відповідної інтонації:
(7) Юворський глумливо глянув на дівчину.
– Поважаю людей з високими амбіціями, – не без іронії заявив він.
Однією з головних особливостей іронії в тексті є її несподіваність, наприклад: (8) Одного дня Хома поліз
за словом у кишеню, а виявилось, що там лежить власна оригінальна думка (В. Тарнавський. Дисертація).
Автор обігрує відомий фразеологізм: «за словом у кишеню не полізе», так кажуть про людину дотепну та
вправну в розмові. Очевидно, що Хома таким не був, оскільки «поліз за словом у кишеню», тож і автор глузує з
його переконань, називаючи погляди чоловіка «власною оригінальною думкою». Такі іронічні висловлення
постають особливо експресивними, вони насичують текст додатковими смислами, посилюючи вплив на
адресата та програмуючи реакцію на повідомлюване.
Т. Булигіна й О. Шмельов підкреслюють, що для правильного розуміння тексту часто необхідно
«виявити в ньому аномальні висловлення, визначити, чи навмисно допущено відхилення від норми, і
встановити істинний семантичний намір мовця» [Булыгина 1990: 105]. У прикладі (9) іронія виникає завдяки
семантичній надмірності позитивної оцінки, внаслідок чого оцінка сприймається як негативна: (9) Коли Саші
виповнилося тридцять років, батьки виміняли йому однокімнатну квартиру, але він все одно не одружився, бо
гідної його дівчини в природі не існувало. У Києві – таки точно нема (О. Кононенко. Сестра). Якщо
інтерпретувати повідомлення буквально, можна подумати, що Саша був ідеальним, найкращим чоловіком у
світі, тож відповідної досконалої жінки не існувало. Саме гіпертрофія позитивної оцінки героя уможливлює
сприйняття авторської іронії: Саша мав неадекватно завищену самооцінку.
Аналізуючи вияви іронії на рівні тексту, О. Калита помічає цікаву закономірність: «Якщо за одиничного
вживання слово в художньому контексті набуває додаткових значень, то в разі повтору цього слова в різних
контекстах нагромаджуються контекстуальні смислові прирощення» [Калита 2007: 36]. Отже, повторювана в
межах тексту одиниця набуває особливого смислу, що існує лише в цьому тексті. Так, у повісті
П. Загребельного «Гола душа» слова сарказм і маразм, неодноразово повторювані в тексті, концентрують у
собі негативну загальнотекстову оцінку. Варто зазначити, що прагматичний ефект під час кожного повторення
зростає.
Іронія корелює із внутрішньотекстовою градацією оцінки, часто надмірна інтенсивність оцінки нівелює
її значення або створює полярну семантику. Наприклад, позитивна семантика трансформується в негативну:
(10) Радянська загальна освіта найзагальніша у світі! При безкоштовному лікуванні здоров‘я не варте
нічого… Сарказм, сарказм! (П. Загребельний. Гола душа). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

182
Оцінка, реалізована за допомогою іронії, адекватно сприймається лише в широкому контексті або навіть
після прочитання цілого тексту, оскільки «саме контекст є головною умовою актуалізації іронічного смислу,
виділення узуальних та виникнення оказіональних іронічних конотацій у мовних одиниць» [Калита 2007: 35].
Так, у фрагменті (11) смисл може бути виявлений лише в контексті: (11) – Оце князь! – бурчав Іваниця. –
Оце пригрів, і нагодував, і напоїв! Ще і не володіє нічим, а вже! (П. Загребельний. Смерть у Києві). Іронічне
висловлення імплікує повністю протилежне твердження: Іваниця висловлює негативне враження від зустрічі з
князем, який не виправдав його сподівань.
У дослідженні С. Походньої доведено, що «іронія як явище повторної номінації особливо сильно
зумовлена контекстом – як у плані актуалізації, так і декодування» [Походня 1989: 112]. Контекстуальна
залежність оцінного значення в іронічному висловленні зростає в межах тексту. У романі І. Карпи
«Перламутрове порно» іронія розкривається на ґрунті попередньої інформації: (12) Водійського посвідчення в
мене, ясна річ, нема. Ну, тобто, є десь, але його ще треба знайти. Не кажучи вже про довіреність на цей
розкішний мерседес. Мій любий взагалі мені не довіряє – має, вочевидь, на те підстави. Дико боїться
оформляти на мене щонайменшу власність. Все на маму. Мама надійна, мама хороша, мама – єдиний його
друг. Я дуже люблю його маму. Себе часами не люблю, а її завжди. Іронічне значення загострене надмірною
градацією оцінки: від переліку чеснот матері чоловіка до абсолютної любові до неї, посиленої прислівником
завжди. У такий спосіб максимальна позитивна оцінка переходить до зони негативного на оцінній шкалі.
Т. Космеда наголошує на особливо високому ступені прагматичної оцінної інформації іронічних
висловлень, «коли задається така ситуація, при якій виникає повний незбіг між пропозиційним змістом
висловлення і його мовленнєвим змістом» [Космеда 2000: 297]. Специфічний прагматичний ефект має іронія,
що постає внаслідок контрастної семантики, коли зіставлено полярні оцінки. Наприклад, для вираження
негативної оцінки автор використовує засоби реалізації позитивної оцінки, причому ця оцінка значно відділена
від норми: (13) Про мою блискучу зовнішність Аскольд казав: «Бєз сльоз нє взґлянєш» (І. Карпа. Перламутрове
порно). На переносне позитивне значення прикметника блискучий «дуже гарний, пишний, розкішний»
накладається контекстуальне значення негативної оцінки, наближеної до граничної позиціїї на оцінній шкалі
(зовнішність убога).
У художньому тексті непоодинокими є прикладі іронії, що виникає внаслідок поєднання одного й того
самого слова з різними словами. Такі поєднання часто породжують протиріччя: (14) Отже, тоді і там, де
народилася Мілена, можна було спостерігати незвичайне видовище: три прегарних істоти світилися, і
світилось сонце, світилась пилюка на підвіконні, світилась вода у кришталевій вазі, світились простирадла
під Касандрою від щастя (С. Андрухович. Літо Мілени). Фрагмент демонструє семантичну надмірність
позитивної оцінки, доведеної автором до абсурду. Висхідна градація змінює аксіологічне значення фрагмента
на протилежне. Імліцитна негативна оцінка постає в кінці фрагмента, вона актуалізована суперечливим
поєднанням словосполучення світитись від щастя з іменником простирадло.
Своєрідний іронічний ефект виникає за умови контрасту між оцінкою та її аргументацією. У такому
контексті неведені аргументи вказують на те, що висловлена оцінка має зовсім інший смисл. Наприклад, у
фрагменті (15) спосіб життя вчительки оцінений як добрий, взірцевий, однак наведені аргументи суперечать
уявленню про нормативну поведінку вчителя: (15) А у Ліни Андріївни, вчительки іноземної мови, удома все в
порядку. Вона правильно живе: чхає на шкільних дітей, балує своїх власних, безпардонно шантажує їхніх
батьків, щоб вони платили за додаткові уроки, не мигнувши оком, продає оцінки в табелі (Л. Клименко.
Пор‘ядна львівська пані). Іронічний ефект посилюється з розгортанням тексту. У блоці тексту (16) йдеться про
іншу вчительку: (16) А це наша педагогічна зірка – математичка, заслужена вчителька – Аліна Олександрівна.
Вона дійсно розумничка. Її учні постійно займають вищі місця на всеукраїнських і міжнародних олімпіадах і
без іспитів вступають до столичного університету. За все це вона має жалюгідну вчительську зарплату,
невлаштоване особисте життя і вкрай розхитану нервову систему (Там само). Педагогічна діяльність
жінки згідно з суспільно визнаними нормами оцінена позитивно, третє речення блоку репрезентує аргументи
такої оцінки. Але в останньому реченні виникає іронія внаслідок порушення логічного узгодження (за все це
вона має), оскільки очікуваною є позитивна оцінка. Отже, саме аргументація оцінки сприяє розкриттю іронії в
тексті.
В іронічних висловленнях виникає невідповідність між безпосереднім і контекстуальним значеннями, що
породжує приховану семантику негативної оцінки. Саме ці властивості дозволяють розглядати іронію як
особливий спосіб втілення імпліцитної оцінки в художньому тексті. Перспективним видається дослідження
іронії як засобу інтенсифікації або деінтенсифікації оцінних значень.

Література
Бацевич, Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики: монографія [Текст] / Ф. С. Бацевич – Львів:
Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 281 с. – Бібліогр.: с. 251-272. – ISBN 966-613-169-2.
Булыгина, Т. В. Аномалии в тексте : проблемы интерпретации [Текст] / Т. В. Булыгина, А. Д. Шмелев //
Логический анализ языка. Противоречивость и аномальность текста / Ин-т языкознания ; отв. ред.
Н. Д. Арутюнова. – М. : Наука, 1990. – С. 94-106. – Библиогр. : с. 106. Розділ ІІ. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

183
Вольф, Е. М. Оценочное значение и соотношение признаков «хорошо / плохо» [Текст] / Е. М. Вольф //
Вопросы языкознания. – 1986. – №5. – С. 98-106. – Библиогр. : с. 106.
Грайс, Г. П. Логика и речевое общение [Текст] / Г. П. Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. –
Вып. 16. Лингвистическая прагматика. – М. : Прогресс, 1985. – С. 271-237. – Библиогр. : с. 237.
Калита, О. Реалізація іронії через горизонтальний контекст [Текст] / О. Калита // Дивослово. – 2007. –
№1. – С. 35-39. – Библиогр. : с. 39.
Калита, О. Іронічні тропи в текстах сучасних українських письменників [Текст] / О. Калита // Дивослово.
– 2008. – №10. – С. 38-41. – Библиогр. : с. 41.
Космеда 2000: Космеда, Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики : формування і розвиток категорії
оцінки [Текст] / Космеда Т. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – 350 с. – Бібліогр. : с. 312-336. – ISBN 966-
613-131-5.
Літературознавча енциклопедія : [у двох томах]. Т.1 [Текст] / [авт.-уклад. Ю. І. Ковалів]. – К. : ВЦ
«Академія», 2007. – 608 с. – ISBN 978-966-580-232-7.
Літературознавчий словник-довідник [Текст] / [Р. Т. Гром‘як, Ю. І. Ковалів та ін.]. – К. : ВЦ «Академія»,
1997. – 752 с. – ISBN 966-580-003-5.
Походня, С. И. Языковые виды и средства реализации иронии [Текст] / С. И. Походня. – К. : Наукова
думка, 1989. – 128 с. – Библиогр. : с. 120-126. – ISBN 5-12-000859-3.
Селіванова, О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Селіванова О. – Полтава :
Довкілля-К, 2006. – 716 с. – Бібліогр. : с. 667-688. – ISBN 966-8791-00-2.
Українська мова: Енциклопедія [Текст] / [редколегія : Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О.
(співголова), Зяблюк М. П. та ін.]. – [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004.
– 824 с. : іл. – ISBN 966-7492-19-2.

В статье исследована реализация категории оценки в иронических высказываниях. Ирония рассмотрена
как один из способов выражения негативной оценки, прослежена еѐ связь с градацией оценки. Освещены
особенности восприятия иронических оценок.
Ключевые слова: градация оценки, ирония, контекст, оценка, текст.

The article investigates the realization of the estimation category in the ironical statements. The irony is
considered as one of the negative estimation expression ways, its communication with estimation gradation is tracked.
The features of ironical estimations perception are highlighted.
Keywords: gradation of the estimation, irony, context, estimation, text.
Надійшла до редакції 16 вересня 2010 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.