Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Надія Вебер — СУФІКС -ІВК(А) В МІКРООЙКОНІМІЇ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ

У статті досліджуються мікроойконіми вано- ранківщини на -івк(а). озглядаються думки вчених
щодо утворення та значення цього форманта. Здійсню ться аналіз твірних основ онімів, які класифікуються
за семантичними групами.
Ключові слова: мікроойконім, антропонім, формант, апелятив, прізвище.

Чисельним недослідженим пластом онімної лексики є мікроойконіми – назви кутків, присілків, хуторів
та частин населених пунктів, що виступають цілісним фрагментом регіональної мовної картини світу. Вони є
джерелом знань не тільки лінгвістичних, але й історичних, географічних, соціокультурних, етнографічних,
тому, безумовно, збір та аналіз мікроойконімів надзвичайно важливий для створення єдиного ономастичного
простору досліджуваної території. У полі зору зацікавлень багатьох ономастів знаходяться зокрема способи та
засоби утворення найменувань, продуктивність формантів та їх локалізація. Однак мікроойконімотворення
окремо не розглядалося вченими, лише побіжно – у системі ойконімів (топонімів). Варто назвати дослідження
Л. Л. Гумецької [Гумецька 1958], Л. Т. Масенко [Масенко 1983], М. М. Габорака [Габорак 1999], В. В. Котович
[Котович 2000], О. В. Іваненка [Іваненко 2006], І. С. Гонци [Гонца 2006]. Метою нашої розвідки є
проаналізувати вторинні деривати на -івк(а) та класифікувати за базовими основами, об‟єктом дослідження
виступають мікроойконіми Івано-Франківщини.
Зазначимо, що найбільш поширеним способом словотворення мікроойконімів досліджуваного регіону є
лексико-семантичний – відповідний апелятив онімізується, переосмислюється і переходить в розряд
пропріальних лексем без будь-яких спеціальних словотворчих засобів. Якщо мова йде про морфологічний
спосіб, то, звичайно, суфіксальні утворення переважають. Продуктивним є формант -івк(а), що виражає як
посесивне, так і релятивне значення та поєднується з іменниковими простими основами, рідше з дієслівними.
Трапляються двослівні найменування, компонентами яких виступають атрибути великий/малий, старий/новий
та вже існуючі однойменні ойконіми (для розрізнення їх за часом виникнення, розмірами, особливістю
розміщення), наприклад: Нова Боднарівка (с. Боднарівка Кол. р-ну) < ойконім однарівка + прикметник нова,
© Вебер Н.В., 2011 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

232
що вказує на час заснування кутка; Стара Боднарівка (с. Боднарівка Кол. р-ну) < ойконім однарівка +
прикметник стара, що вказує на давність кутка.
Складний двохелементний формант -івк(а) досить поширений в мікроойконімії і утворився поєднанням
ад‟єктивно-посесивного суфікса -ів(-ов) та субстантивного -к(а). В. В. Лобода, досліджуючи також російські
діаморфи -евк(а), -овк(а) в українській топонімії, акцентує, що суфікс -к(а) багатозначеннєвий і, поєднуючись
переважно з іменниками жіночого роду, виконував здебільшого демінутивну функцію, однак це значення є
первинним [Лобода 1977: 82-83]. Існують різні погляди щодо часу виникнення цього форманта. Скажімо,
М. Кордуба зазначає, що перші відантропонімні топоніми на -івк(а) з‟являються в актах ХІV ст., а причиною
досить таки пізнього часу виникнення є “колонізаційна діяльність володарів та великих землевласників”
[Кордуба 1938: 64]. Поодинокі топоніми на -овк(а), як вказує Л. Т. Масенко, зафіксовані в джерелах ХІV-ХV ст.
[Масенко 1983: 636], однак велику продуктивність цей формант розвинув у ХVІ-ХVІІІ ст., був дуже поширений
на Україні і в східнослов‟янській топонімії в цілому. У ХІХ ст. завершилась тенденція до активізації суфікса
-івк(а), продуктивність якого знаходиться поза конкуренцією на всіх інтенсивно заселених територіях [Масенко
1983: 647, 652].
Очевидним залишається факт вторинності утворень на -івк(а) < -овк(а), оскільки вони називають новий
об‟єкт поряд з тим, що вже існував [Гумецька 1958: 44], однак польський лінгвіст З. Штібер висловив іншу
думку, зазначаючи, що місцеві назви на -івк(а) могли і не мати передумовою вихідних назв на -ов(а), а
утворювалися безпосередньо від назв осіб та означали “просто якусь невеличку оселю” [Stieber 1948: 72]. Нам
імпонує твердження Л. Л. Гумецької про те, що “назви на -овка на найдавнішому етапі розвитку повинні були
мати передумовою тип місцевих назв на -овъ, -ова, -ово. Потім зв‟язок між цими двома типами стерся, суфікс
-овка став сприйматися як топонімічний формант, внаслідок чого стало можливим утворення місцевих назв за
допомогою суфікса -овка безпосередньо від назв осіб, без попередньої стадії – утворення назв на -ова, -ово, і
навіть від прикметникових основ” [Гумецька 1958: 44-45]. Цю тезу схематично можна зобразити так:
етап – антропонім + -ів (-ов)
етап – антропонім на -ів + -к(а)
З часом ця модель спрощується до одного етапу:
Антропонім + -івк(а)
Тепер безпосередньо перейдемо до аналізу нашого матеріалу. Оскільки одним з основних значень
суфікса -івк(а) є значення присвійності, то найбільше дериватів мотивуються антропонімами, зокрема повними,
скороченими, усічено-суфіксальними іменами (слов‟янськими автохтонними, християнськими, іншомовними)
та розмовними варіантами, прізвищами та прізвиськами перших поселенців, жителів, власників чи засновників
хуторів, присілків, кутків. Щодо категорії відносності, яка також може виражатися за допомогою цього
форманта, то матеріал дослідження показав, що утворень, які б позначали просторову суміжність, практично
немає, за винятком мікроойконіма Космачівка (с. Космач Бог. р-ну), що утворений за допомогою суфікса
-івк(а) від ороніма – назви гори Космачка (ГНГ, 152), біля якої знаходиться поселення, або безпосередньо від
ойконіма – назви села Космач. Вважаємо, що все ж таки від ороніма, однак мотивованість найменувань з
часом втрачається, тому про це говоримо з обережністю. Однак значення релятивності формант -івк(а) може
виражати також у відапелятивних дериватах, які розглядаємо нижче. Аналізуючи відантропонімні
мікроойконіми зазначимо, що базовими для творення ставали переважно прізвища та християнські імена, хоча
іншомовні та слов‟янські автохтонні відкомпозитні особові назви також трапляються, наприклад:
Андрэсівка (с. Братківці Тисм. р-ну; с. Вікторів Гал. р-ну) < ОН Андрусь < Андрій (СУІ, 33-35; ВІЛ, 38),
пор. п-ще Андрусь (ПЗУ, 38). Апелятивне значення імені Андрусь „шибеник‟ (ПЗУ, 38).
Беркнвка (с. Соколівка Кос. р-ну) < ерко, ертко < артко < артоломій, арфоломій (ГГІ, 24; СУІ, 49,
58-59), пор. п-ще йрку (СП, 42; ССУП, І, 56). Давньослов‟янське ім‟я ерко є суфіксальним відкомпозитним
дериватом з усіченням постпозитивних компонентів імен-композитів: еримиръ, ериславъ, еридрагъ (ПЗУ,
59; Демч., 31-32, 57, 65; ХД, 18).
Біланнвка (с. Микуличин Яремч. м/р) < п-ще ілбн (СП, 46; ТІД, 176; ССУП, І, 65; ПЗУ, 65), що утворене
від апелятива білан „білява людина‟, „білий віл, собака тощо‟, „білий хліб‟ (ССУП, І, 65).
Богбнівка (с. Торговиця Гор. р-ну) < п-ще огбн (ПЗУ, 74; ССУП, І, 78), що походить від слов‟янського
імені оган, яке співвідноситься з коренем огъ- (ПЗУ, 74), що є частиною імен-композитів огуславъ,
огуф(х)алъ, огумилъ (Демч., 61; ХД, 18).
Вакбрівка (смт. Обертин Тлум. р-ну) < п-ща акбр (СП, 65; ПЗУ, 106; ССУП, І, 124), акарук (ІФД, 207),
що походить від апелятива вакбр „коров‟ячий пастух‟ (ССУП, І, 124), пор. також східнокарпатський румунізм
вакбрь „пастух корів‟, „людина, що варить їжу на полонині та підтримує вогонь‟ (ПЗУ, 106)
Гръмалівка (с. Шепарівці Кол. р-ну) < п-ще римало (СП, 103), рималюк (ГНГ, 87; ІФД, 230; ССУП, І,
249). Тут дотепер зберігся єврейський млин Гольберта-Гріма (Експ.).
Гуменнвка (с. Пнів Надв. р-ну) < п-ще эмен (ССУП, І, 264; ПЗУ, 166; СП, 108; ТІД, 207). Антропонім
виник шляхом усічення початкового голосного [і] від апелятива ігумен „у православній церкві – управитель
чоловічого монастиря‟ (СУМ, ІV, 10). Розділ ІV. ПРОБЛЕМИ ОНОМАСТИКИ

233
Добрнвка (с. Стратин Рог. р-ну) < ОН Добръ, яка виникла шляхом усічення постпозитивного компонента
імен-композитів Добр[омиръ] (СУІ, 109), Добромилъ, Добротворъ, Добровой, Добровђстъ, Доброгнђвъ (ХД, 65-
66), Добромиръ, Доброгостъ (Демч., 43, 58).
Зиґмунтнвка (смт. Войнилів Кал. р-ну; с. Боднарів Кал. р-ну) < ОН Зиґмунд < нім. Sigmund (СЛИ, 414). У
смт. Войнилів на кутку жив пан Зиґмунд, мав свій палац (Експ.).
Кардашнвка (с. Старі Кути Кос. р-ну) < п-ще Кбрдбш (ТДНР, 199; СП, 170; ПЗУ, 251; ТІД, 231; ССУП, І,
440), яке пол. дослідники виводять від тюрк. kardasz ‘побратим, брат’ (ПЗУ, 251).
Качблівка (с. Вікторів Гал. р-ну) < п-ща Качбло (СП, 173), Качбла (ПЗУ, 254), що походить від апелятива
кбчбло ‘дерев’яне кільце’ (Грінч., І, 227), ‘колісце’, ‘прилад, яким розписують писанки’, ‘гойданка’ (Онишк., І,
343), пор. кбчало ‘місце, де качався кінь’ (СЗПГ, І, 214), пол. kaczała ‘незграбна людина’, ‘мотуз’, ‘батіг’ (ПЗУ,
254).
Коржнвка (с. Баб’янка Кол. р-ну; с. Богородичин Кол. р-ну; с. Струпків Кол. р-ну; с. Тишківці Гор. р-ну)
< п-ще Корж (ІФД, 278; ТДНР, 213; ТМГ, 79; СП, 185; ПЗУ, 285; ССУП, І, 509; ІФ, 212), що походить від
апелятива корж ‘коржик’, ‘перепічка’ (Грінч., ІІ, 283; СУМ, ІV, 288), пор. також коржава ‘трясовина; іржаве
болото’ (Торч., 240);
Куснвка (с. Чернелиця Гор. р-ну) < п-ще Кос (ІФД, 279; СП, 188; ПЗУ, 289; АЛ, 107; ІФ, 213; ССУП, І,
518). Антропонім, ймовірно, походить від діал. назви співочого птаха кіс (род. – коса) ‘чорний дрізд’ (ЕСУМ,
ІІІ, 47) без переходу голосного /о/ в /і/ чи в /у/ у закритому складі (ПЗУ, 289) або кос ‘півники садові’ (ЕСУМ,
ІІІ, 47).
Лйшівка (с. Городниця Гор. р-ну) < ОН Лешо < Лесь < Олександр (СУІ, 261-263), пор. п-ща Лешко (ІФД,
295; СП, 209), Лешо (ПЗУ, 336). Антропонім походить від розм. чол. імені Лешо або Лесьо, співвідносного з
Олекса, Алеко, Олександр у різних слов. народів. П-ще Лешу могло прийти від поляків, де його пояснюють як
усічено-суфіксальне розмовне ім’я від повного двоосновного імені Lścimir або Leon (ПЗУ, 336).
Маръчівка (с. Пнів Надв. р-ну) < п-ще Марич (ІФД, 306; ТДНР, 242; СП, 227; ПЗУ, 364). Антропонім
походить від укр. жін. імені Мбря чи Мбра, співвідносного з офіційним Марня, + -ич (ПЗУ, 364).
Мартънівка (с. Мала Кам’янка Кол. р-ну; с. Хохонів Гал. р-ну) < ОН Мартин (СУІ, 217-218; ВІЛ, 75),
пор. п-ще Мартин (ІФД, 307; СП, 228; ПЗУ, 365), що походить від чол. імені Мартин, або від жін імені Марта
+ посесивний суф. -ин (ПЗУ, 365).
Мелйшівка (с. Семенівка Гор. р-ну) < п-ще Мелйшко (СП, 233; ССУП, І, 675; ПЗУ, 376; ТІД, 266) <
Мелйтій (СУІ, 224).
Парасюкнвка (с. Микуличин Яремч. м/р) < п-ще Парасюк (СП, 266; ССУП, ІІ, 792; ПЗУ, 430), що
утворене від жіночого імені Парася (Параска, Парасковія, Параскева) (СУІ, 287-288).
Рикблнвка (с. Замагора Верх. р-ну) < п-ща Ръкало (ССУП, ІІ, 891), Риков, Рикаловський (СП, 301), Рик
(ПЗУ, 483). В основі антропоніма лежить апелятив рикало ‘людина з гучним голосом; гаркава людина’ (ЕСУМ,
V, 76).
Симиґйнівка (смт. Войнилів Кал. р-ну) < ОН Симиґен (Експ.), п-ща Симигън, Семйгйн (СП, 316, 320),
Симиґан (ПЗУ, 513), Семеген (ТІД, 304), Семигън, Семегйн (ССУП, ІІ, 939, 941).
Хруннвка (с. Угорники Ів.-Франк. м/р) < п-ща Хрунь (СП, 374), Хруник (ІФ, 305; ТІД, 331), що утворені
від апелятива хрунь ‘лайл. перен. підла людина, запроданець’ (ГГ, 204).
Цимбблнвка (с. Стрільче Гор. р-ну) < п-ще чи п-сько Цъмбал (СП, 376; ІФ, 306; АЛ, 122; ССУП, ІІ, 1144;
ТІД, 332), або від апелятива цъмбал ‘цимбали’, ‘пустун’, ‘дурень’ (СБГ, 624), ‘бевзь, дурень, йолоп’ (Грінч., ІV,
429), цимббли ‘нерівно скошена трава’ (СБГ, 624).
׀Яннвка (с. Корнич Кол. р-ну) < ОН Ян (іншомовний варіант імені Іван, пор. пол. Jan, чес. Jan, словац.
Jan, угор. Janoś, білор. Ян, Янка (СУІ, 415-416), котрому належав колись куток (Експ.).
Також трапляються найменування на -івк(а), твірною базою яких стали прізвища відомих жителів чи
уродженців того чи іншого населеного пункту: Грушнвка (с. Криворівня Верх. р-ну) < п-ще Грушевський.
Присілок названий так в честь Михайла Грушевського, який проживав тут на початку ХХ ст. Пушикнвка
(с. Вікторів Гал. р-ну) < п-ще Пэшик (ССУП, ІІ, 873; ТІД, 294). Звідси родом відомий поет, письменник, вчений
та громадський діяч Степан Пушик.
Етнічний склад населення краю засвідчують назви (однак не виключаємо їх зв’язок з відповідними
антропонімами): Мазурнвка (с. Курипів Гал. р-ну) < від етноніма мбзэр ‘етнічна група поляків (жителі Мазовії)’
(ЕСУМ, ІІІ, 360), метафор. значення якого ‘неосвічена людина’, ‘простак’ (ПЗУ, 354), або від антропоніма
Мазур, пор. п-ще Мазур (ІФД, 302; СП, 221; ПЗУ, 354; АЛ, 110; ІФ, 232; ССУП, І, 633-634), пор. також мбзэр
‘горобець польовий’, ‘назва танцю’ (ЕСУМ, ІІІ, 360). Москблнвка (с. Нижня Велесниця Кол. р-ну; с. Люча Кос.
р-ну; с. Криворівня Верх. р-ну) < від етноніма москаль ‘росіяни’ (ВТС, 541) або від антропоніма Москаль, пор.
п-ще Москаль (ССУП, І, 708; СП, 241; ПЗУ, 398; ІФ, 247; АЛ, 112), що походить від етноніма москаль
‘солдат, росіянин’ чи однойменного прізвиська, пор. інші значення: ‘рід дрібного оселедця’, ‘сорт
льону, насіння якого само не вилущується; сорт часнику’ (ЕСУМ, ІІІ, 519). Татбрівка (с. Середній Березів
Кос. р-ну) < від етноніма татар (можливо, прізвиська) або від антропоніма Татар, пор. п-ще Татбр (СП, 343;
ТІД, 317), Татбрин (ССУП, ІІ, 1038; ПЗУ, 546; ІФ, 293; АЛ, 120). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

234
З часом валентність суфікса -івк(а) розширюється і він утворює відапелятивні моделі. Твірними
основами таких мікроойконімів є:
1. Назви абстрактних понять: Блуднвка (с. Соколівка Кос. р-ну) < блуд (гуц.) „нечиста сила, яка збиває з
дороги; злі духи, що чіпляються до пастухів і водять їх лісами‟ (ГНГ, 26), „розпусник‟ (МСГГ, 14), блуд „утрата
орієнтації; шукання шляху; блукання‟ (Корзон., 74), „нечиста сила‟, „розпуста‟, „збитися з чесної дороги‟
(Онишк., І, 59), „блукання‟ (СЗПГ, І, 23), „нечиста сила, яка, за повір‟ям, збиває з дороги‟ (СБГ, 33). Брехннвка
(с. Станькова Кал. р-ну) < брехня, гуц. брихньъ „брехня, плітка‟ (СГГ, 29). Вигоднвка (с. Жуків Тлум. р-ну)
< вигуда „зручність у чомусь, сприятливі умови‟ (ВТС, 91). Такі назви надавали новозаснованим поселенням,
розташованим на головних шляхах (гостинцях), а також заїздам, корчмам (Бучко, 57). Гарбздівка (с. Добринів
Рог. р-ну) < гаразд „щастя, благополуччя, достаток‟ (СУМ, ІІ, 29). За розповідями жителів цього поселення,
хутір був заснований в живописній місцині, з трьох боків оточеній лісом, з родючими полями. Люди жили там
добре, не знали бідності, у них було все гаразд. Тому й хутір нарекли араздівкою (ГНП, 42).
2. Назви предметів вжитку: Ощйпівка (с. Олієво-Королівка Гор. р-ну) < ощйп „діал. бруси й колоди для
зведення стін дерев‟яних будівель‟ (ВТС, 695), „брус, колода для зведення стін дерев‟яних будівель‟ (СБГ,
374), „зруб дерев‟яної будівлі‟ (МСГГ, 130), ощйпи „скріплені у формі чотирикутника дерев‟яні балки, які
кладуться поверх ушэл – стовпів з видовбаним глибоким пазом, у які вставляються дошки, затесані колоди
тощо при спорудженні стін будівлі або огорожі‟ (СПГ, 147, 24).
3. Назви рослинного світу: Корчнвка (с. Скопівка Кол. р-ну; с. Дорогів Гал. р-ну; с. Кунисівці Гор. р-ну)
< корч, корчі „кущ, кущі‟ (ВТС, 457), „хащі‟, „коріння смереки‟ (Онишк., І, 379), „стебла рослини‟ (СЗПГ, І, 244),
„криворослий ліс‟ (СНГТК, 97), пор. корчевка „викорчуване місце‟ (Торч., 244). Чигурнвка (с. Верхня Липиця
Рог. р-ну) < чигур „частина поля‟ (СБГ, 641), чагор, чигір „молодий густий ліс; зарослі‟ (Hr., 34), ч’егир
„молодий ліс, кущі‟ (Горбач, 356).
4. Назви певних споруд, об‟єктів чи місця, біля якого знаходився денотат: Вінтернвка (с. Татарів
Яремч. м/р) < від нім. апелятива der Winter „зима‟. Первісне значення „зимарка – будівля, де взимку
зупиняються пастухи; стайня, де взимку утримують худобу‟ (ГГ, 82-83). Очевидно, присілок започаткувався
саме як місце зимівлі худоби. Погребнвка (с. Стратин Рог. р-ну) < погреб „місце захоронення‟, пор. заст.
погреб „похорон‟ (СУМ, VI, 722; ГНП, 132). Родникнвка (м. Городенка) < родник „заглиблення в скалі, звідки
тече вода‟ (Мар., 248). Стара назва – ільваркове, у 1946 р. ця назва була перейменована на одниківку за
апелятивом з рос. мови родник „джерело‟ (Бучко, 105). Рубаннвка (с. Микуличин Яремч. м/р) < рубань (діал.)
„зруб; місце, де вирубаний ліс‟ (Експ.), „купа дров; поле серед лісу‟ (ЕСУМ, V, 130), „зруб‟, „пасіка‟ (Онишк., ІІ,
194).
Від дієслівної основи шляхом додавання форманта -івк(а) утворилися назви: Вигаднвка (с. Витвиця Дол.
р-ну) < вигадати „вигадати‟, „позичити‟ (Онишк., І, 98) чи апелятива въгади „забаганки‟ (Онишк., І, 98).
Гаптнвка (с. Бистрець Верх. р-ну) < ймовірно, від гаптувбти „вишивати (золотом або сріблом)‟, пор. гапт
„вишивка золотом або сріблом‟ (ЕСУМ, І, 469), „прикрашати одяг кольоровими нитками‟, „робити мережку на
одязі‟ (СЗПГ, І, 85).
Окремо виділяємо мікроойконіми, які важко віднести в якусь одну семантичну групу, оскільки можуть
мотивуватися як апелятивами, так і антропонімами, а також неясні за значенням та походженням одиниці, що
вимагають окремого дослідження, ймовірно, у взаємозв‟язках з історією, географією, етнологією: Горухівка
(с. Чортовець Гор. р-ну) < п-ще орох (СП, 100) або назва відфлоролексемна. За розповідями місцевих жителів,
колись на тому місці було поле, все засаджене горохом (Експ.). Грббівка (с. Шешори Кос. р-ну) < п-ще раб
(СП, 101; ПЗУ, 157) або від апелятива граб. В основі антропоніма давньослов. ім‟я рабъ, співвідносне з назвою
дерева граб (ПЗУ, 157). Дубнвка (с. Вікняни Тлум. р-ну; с. Жуків Тлум. р-ну) < п-ще Дуб (ІФД, 246; СП, 131;
ПЗУ, 212; ССУП, І, 335) чи від апелятива дуб, пор. також дубнвка „бочка‟ (Онишк., І, 237). Калъннвка
(с. Брустурів Кос. р-ну) < від апелятива калина або антропоніма Калъна (СУІ, 163; ВІЛ, 146; ІФ, 200). Качурнвка
(с. Добринів Рог. р-ну) < п-ще Качур (ІФД, 266; СП, 173; ПЗУ, 254; ССУП, І, 449) або від назви самця качки
качур. Кубалнвка (с. Долиняни Рог. р-ну) < кэбало „гніздо птаха‟, „місце, де курка несеться‟, „місце ночівлі
диких звірів‟, „барліг ведмедя‟ (СЗПГ, І, 260) або від антропоніма Кубало, пор. п-ще Куббйло < кэб (СУІ, 415).
Мендйлнвка (с Станькова Кал. р-ну) < п-ща ендель (ТІД 268), енделяк (СП, 233), пор. також нім. Mendel,
євр. ендел (ПЗУ, 376), або від апелятива мйндель „невеликий сніп‟ (ЕСУМ, ІІІ, 379), мйндиль „складені у
вигляді хреста для просушування 15 снопів‟ (СЗПГ, І, 310), мендель „одна з лічилок‟ (Онишк., І, 436). Як
розповідають місцеві жителі, тут жив ендель – жид, що тримав шинок. Пентнвка (с. Яблуниця Яремч. м/р) –
назва неоднозначна щодо походження. Вона може бути здеформованою під впливом місцевих говірок формою
від енківка, що є суфіксальним утворенням на -івк(а) від апелятива пеньок, пеньки, або ж утвореною за
допомогою цього суфікса від антропоніма интя, пор. п-ще интя (ТДТ, 190), рум. Pintea (ПЗУ, 451).
Пенькнвка (с. Старі Кути Кос. р-ну) < п-ща еньков (ІФД, 334), еньківський, енько (СП, 269), або від
апелятива пеньок. Флйсівка (с. Ільці Верх. р-ну) – ймовірно, від апелятива флис[ник] „плотар, поромник‟
(Грінч., ІV, 378), пор. пол. flis „плотар, сплавник‟ (ССУП, ІІ, 1105), або від антропоніма лес, пор. п-ща лис
(ССУП, ІІ, 1105), лиса (ПЗУ, 577). Розділ ІV. ПРОБЛЕМИ ОНОМАСТИКИ

235
Якщо говорити про локалізацію дериватів на -івк(а), то проведене дослідження дає підстави
стверджувати про незначне переважання їх у Коломийському районі, однак якогось особливого ареального
скупчення немає. Такого типу номінації розповсюджені по всій території Івано-Франківщини.
Отже, проведене дослідження показує, що суфікс -івк(а) досить продуктивний в мікроойконімії Івано-
Франківщини. Утворився він досить пізно, перші фіксації топонімів з‟являються в писемних джерелах ХІV ст.
За структурою формант складний, що поєднує в собі ад‟єктивний елемент -ів (-ов) та субстантивний -к(а).
Проаналізований матеріал дає підстави стверджувати, що основна функція цього суфікса в деривації
мікроойконімів полягає у творенні найменувань від антропонімів, зокрема від особових імен (слов‟янських
автохтонних, християнських та іншомовних) і прізвищ, в окремих випадках – від апелятивів на позначення
абстрактних понять, предметів вжитку, назв рослин чи назв певної споруди, об‟єкта, місця. Поєднується з
іменниковими простими основами, рідше з дієслівними.

Література
Абдула 2008: Абдула, Ю. А. Становлення ойконімії Слобожанщини (на матеріалі Харківщини) [Текст]:
автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Ю. А. Абдула. – Кіровоградський державний педагогічний ун-т
ім. Володимира Винниченка. – Кіровоград, 2008. – 20 с.
Габорак 1999: Габорак, М. М. Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття (ХІІ – ХХ ст.) [Текст]:
автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / М. М. Габорак. – Прикарпатський національний ун-т
ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 1999. – 17 с.
Гонца 2006: Гонца, І. С. Ойконімія Черкащини [Текст]: автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 /
І. С. Гонца. – Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. – 18 с.
Гумецька 1958: Гумецька, Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV-ХV ст.
[Текст] / Лукія Лук‟янівна Гумецька. – К., 1958. – 298 с.
Іваненко 2006: Іваненко, О. В. Походження назв населених пунктів Сумської області [Текст]: автореф.
дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / О. В. Іваненко. – Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. – К.,
2006. – 20 с.
Ковалик 2007: Ковалик, І. Вчення про словотвір. Вибрані праці. Частина І. / Упор. та автор передмови
Василь Ґрещук [Текст] / Іван Ковалик. – Івано-Франківськ-Львів: Місто НВ, 2007. – 404 с.
Кордуба 1938: Кордуба, М. Що кажуть нам назви осель? [Текст] / Мирон Кордуба // Наша батьківщина. –
1938. – №2. – С. 31-37; № 3. – С. 59-65; №5. – С. 125-131.
Котович 2000: Котович, В. В. Ойконімія Опілля ХІІ – ХХ ст. [Текст]: автореф. дис… канд. філол. наук:
10.02.01 / В. В. Котович. – Прикарпатський національний ун-т ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2000. –
20 с.
Лобода 1977: Лобода, В. В. Суфікс -івк(а) та його російські діаморфи -евк(а), -овк(а) в українській
топонімії [Текст] / В. В. Лобода // Українське мовознавство. – Випуск 5. – К., 1977. – С. 80-86.
Масенко 1983: Масенко, Л. Т. Розвиток топонімічної лексики [Текст] / Л. Т. Масенко // Історія
української мови. Лексика і фразеологія. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 620-659.
Никонов 1965: Никонов, В. А. Введение в топонимику [Текст] / В. А. Никонов. – М.: Наука, 1965. – 180 с.
Подольская 1990: Подольская, Н. В. Проблемы ономастического словообразования (к постановке
вопроса) [Текст] / Н. В. Подольская // Вопросы языкознания. – 1990. – № 3. – С. 40-53.
Stieber 1948: Stieber, Z. Toponomastyka Łemkowszczyzny [Tekst] / Z. Stieber. – Cz. I. Nazwy miejscowosci //
Lуdzkie T-wo Naukowe. Wudz. I., Nr. 3. – Lуdz, 1948. – 79 s.

Список скорочень використаних джерел і літератури
АЛ Панцьо С. Є. Антропонімія Лемківщини [Текст] / С. Є. Панцьо. – Тернопіль, 1995. – 132 с.
Бучко Бучко Д. Г. Походження назв населених пунктів Покуття [Текст] / Дмитро Григорович Бучко. –
Львів: Світ, 1990. – 144 с.
ВІЛ Скрипник Л. Г. Власні імена людей. Словник-довідник [Текст] / Л. Г. Скрипник,
Н. П. Дзятківська. – К.: Наукова думка, 2005. – 334 с.
ВТС Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / Уклад. і голов. ред.
В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – 1440 с.
ГГ Гуцульські говори. Короткий словник [Текст] // Відп. ред. Я. Закревська. – Львів, 1997. – 232 с.
ГГІ Габорак М. Гідронімія Івано-Франківщини. Словник-довідник [Текст] / Мирослав Габорак. –
Снятин: ПрутПринт, 2003. – 284 с.
ГНГ Габорак М. Назви гір Івано-Франківщини. Словник-довідник [Текст] / Мирослав Габорак. –
Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. – 352 с.
ГНП Габорак М. Назви поселень Івано-Франківщини (Бойківщина, Гуцульщина та Опілля).
Історико-етимологічний словник [Текст] / Мирослав Габорак. – Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт,
2007. – 200 с.
Горбач Горбач О. Словник говірки села Бродина [Текст] / О. Горбач // Гуцульські говірки.
Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. – Львів, 2000. – С. 245-364. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

236
Грінч. Грінченко Б. Д. Словарь української мови: В 4 т. [Текст] / Б. Д. Грінченко. – К.: Наукова думка,
1996. – Т. 1 – 3; 1997. – Т. 4.
Демч. Демчук М. О. Слов‟янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XIV-XVII ст.
[Текст] / М. О. Демчук. – К.: Наукова думка, 1988. – 182 с.
Експ. Матеріали, зібрані в польових умовах.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1982. – Т. 1; 1985. – Т. 2; 1989.
– Т. 3; 2003. – Т. 4; 2006. – Т. 5.
ІФ Фаріон І. Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини кін. XVIII – поч. ХІХ ст. (з
етимологічним словником) [Текст] / Ірина Фаріон. – Львів: Літопис, 2001. – 371 с.
ІФД Телефонно-інформаційний довідник м. Івано-Франківськ. – Чортків, 2003. – 480 с.
Корзон. Корзонюк М. М. Матеріали до словника західноволинських говірок [Текст] / М. М. Корзонюк
// Українська діалектна лексика. Збірник наукових праць. – К.: Наукова думка, 1987. – С. 62-267.
Лящук Лящук Б.Ф. До походження географічних назв на території Покутсько-Буковинських Карпат і
прилеглих районів [Текст] / Б. Ф. Лящук // Вісник: Сер. географ. – Львів, 1965. – Вип. 1. – С. 115-121.
Мар. Марусенко Т. А. Материалы к словарю украинских географических аппелятивов [Текст] /
Т. А. Марусенко // Полесье. – М.: Наука, 1968. – С. 206-255.
Москал. Москаленко А. А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області [Текст] /
А. А. Москаленко. – Одеса, 1958. – 78 с.
МСГГ Піпаш Ю. Матеріали до словника гуцульських говірок [Текст] / Ю. Піпаш, Б. Галас. –
Ужгород, 2005. – 266 с.
НГП Габорак М. Назви гір і полонин Івано-Франківщини. Словник-довідник. Видання друге,
доповнене, уточнене [Текст] / Мирослав Габорак. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. – 500 с.
Онишк. Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок [Текст] / М. Й. Онишкевич. – К.: Наукова
думка, 1984. – Ч. 1-2.
ПЗУ Чучка П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний словник [Текст] / Павло
Чучка. – Львів: Світ, 2005. – 704 + XLVIII с.
СБГ Словник буковинських говірок [Текст] / За заг. ред. Н. В. Гуйванюк. – Чернівці: Рута, 2005. –
688 с.
СГГ Неґрич М. Скарби гуцульського говору: Березовъ [Текст] / Микола Неґрич. – Львів: Інститут
українознавства ім. І.Крип‟якевича НАН України, 2008. – 224 с.
СЗПГ Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок. У 2 т. [Текст] / Г. Л. Аркушин. – Луцьк:
Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – Т. І. – 354 с., Т. ІІ. – 458 с.
СЛИ Справочник личных имен народов РСФСР [Текст]. – М.: Русский язык, 1979. – 574 с.
СНГТК Громко Т. В. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини [Текст] / Т. В. Громко,
В. В. Лучик, Т. І. Поляруш / Відп. ред. В. В. Лучик. – Київ-Кіровоград: РВГІЦ КДПУ, 1999. – 224 с.
СП Словник прізвищ: практичний словозмінно-орфографічний (на матеріалі Чернівеччини)
[Текст]. – Чернівці: “Букрек”, 2002. – 424 с.
СПГ Лисенко П. С. Словник поліських говорів [Текст] / П. С. Лисенко. – К.: Наукова думка, 1974. –
260 с.
ССУП Редько Ю. Словник сучасних українських прізвищ: У 2-х томах [Текст] / Юліян Редько. –
Львів, 2007. – Т. 1: А-М. – ХХVІ, 720 с., Т. 2: Н-Я. – 721-1438 с.
СУІ Трійняк І. І. Словник українських імен [Текст] / Іван Іванович Трійняк. – К.: Довіра, 2005. –
509 с.
СУМ Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1970-1980. – Т. 1-11.
ТДНР Телефонний довідник Надвірнянського району Івано-Франківської області [Текст]. – К., 1992.
– 372 с.
ТІД Телефонно-інформаційний довідник міста Івано-Франківськ [Текст]. – Чортків, 2009. – 384 с.
ТМГ Телефони міста Галича [Текст]. – Івано-Франківськ, 1991. – 243 с.
Торч. Торчинська Н. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області [Текст] /
Н. М. Торчинська, М. М. Торчинський. – Хмельницький: Авіст, 2008. – 549 с.
ТДТ Телефони підприємств, установ та організацій, список абонентів Тернопільської
міської мережі [Текст]. – Харків: ТОВ “Фактор-Друк”, 2005. – 312 с.
ХД Худаш М. Л. Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів
(відантропонімні утворення) [Текст] / М. Л. Худаш, М. О. Демчук / АН УРСР. Львів. Від-ня Ін-ту
мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; Відп. ред. Л. М. Полюга. – К.: Наук. думка,
1991. – 268 с.
Hr. Hrabec S. Nazwy geograficzne Huculszczyzny [Текст] / Hrabec S. – Krakуw, 1950. – 264 s.

статье исследуются микроойконимы Ивано- ранковщины на -ивк(а). ассматриваются мнения
ученых относительно образования и значения этого форманта. существляется анализ образующих основ
онимов, которые классифицируются по семантическим группам. Розділ ІV. ПРОБЛЕМИ ОНОМАСТИКИ

237
Ключевые слова: микроойконим, антропоним, формант, апелятив, фамилия.

Microoikonyms from Ivano-Frankivshchyna with the ending -ivk(a) are investigated in the article. Different
scientists’ opinions concerning the formation and the meaning of this formant are considered. The analysis of
underlying forms of onims, classified by semantic groups is accomplished.
Keywords: microoyconim, anthroponym, formant, apelyativ, surname.
Надійшла до редакції 21 вересня 2010 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.