Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Інна Петренко — АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ЕКОЛIНГВIСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У статті розглянуто передумови виникнення та історія розвитку еколінгвістики, подана
характеристика основних еколінгвістичних понять, описані дві основні течії еколінгвістики, доведена
актуальність та визначені перспективні напрями еколінгвістичних досліджень на сучасному етапі розвитку
лінгвістики. Водночас прокоментовані можливості використання еколінгвістичного підходу в інших
лінгвістичних та гуманітарних дисциплінах.
Ключові слова: екологічна лінгвістика, лінгвістична екологія, антропоцентризм, екосистема мови,
лінгвосфера, екологічний дискурс.

Розширення сфери лінгвістичних досліджень у кінці ХХ ст. за рахунок залучення до лінгвістики
теоретичних надбань інших галузей науки призвело до появи великої кількості суміжних дисциплін, зокрема
таких, як: соціолінгвістика, етнолінгвістика, психолінгвістика тощо. До таких дисциплін відноситься й
еколінгвістика (інші терміни: лінгвістична екологія або мовна екологія, екологія мови або екологічна
лінгвістика) – перспективна галузь лінгвістичних досліджень «на межі соціо- та психолінгвістики й
лінгвістичної філософії, спрямована на розгляд мови як складника системи взаємного існування людини,
суспільства і природи» [Селіванова 2006: 138].
У світлі впливу сучасної геополітичної ситуації на мовну ситуацію у світі й очевидної небезпеки
екологічної катастрофи еколінгвістичні дослідження набувають особливої актуальності. Метою цієї статті є
обґрунтування актуальності екологічного підходу до вивчення лінгвістичних явищ, узагальнення теоретичного
досвіду вивчення еколінгвістичних проблем, визначення основних напрямів розвитку еколінгвістики та місця
еколінгвістики в системі сучасних лінгвістичних досліджень, характеристика основних еколінгвістичних
понять.
Як уже зазначалося, еколінгвістика є маргінальною дисципліною, тобто використовує методологію і
понятійний апарат декількох наук. Отже, теоретичним підґрунтям виникнення еколінгвістики можна вважати
сумарний теоретичний досвід соціального, психологічного та філософського напрямів у лінгвістиці. Зокрема,
передумови розвитку цілісного підходу до вивчення мови в усьому розмаїтті факторів і відносин, які впливають
© Петренко І.П., 2011 Розділ V. ПРИКЛАДНА ЛІНГВІСТИКА: НАПРЯМИ Й АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

279
на її функціонування, знаходимо у соціокультурній теорії Л. С. Виготського, який першим вказав на
діалектичний характер взаємодії людської свідомості та соціокультурного оточення, наголосивши на
важливості вивчення культури й історії людства для розуміння закономірностей розвитку та функціонування
людської свідомості [Swain, Deters 2007]. Людська свідомість, на думку вченого, відображається у слові та
співвідноситься з ним, «як великий світ з малим, організм з живою клітиною, космос з атомом»[Виготський
1996: 362].
Ідею обумовленості мовних явищ етнокультурними чинниками знаходимо в теорії етнокультурного
простору О. О. Потебні. Вчений розглядає етнокультурний простір як важливу складову національної мовної
свідомості, визначає типові для національної традиції образи та їхнє відображення у певному культурному
контексті та відповідному мовленнєвому оточенні. Для цієї теорії характерним є цілісне сприйняття
різноманітних мовних виявів у їхній динаміці та взаємодії [Ажнюк 1991].
Екологічний (тобто комплексний, системний) погляд на мову пропонує також теорія хаосу. З позицій цієї
теорії мова розглядається як складна й динамічна система, яка зазнає постійних змін під впливом соціальних і
когнітивних чинників. Іншими словами, мовні явища не є статичними, вони постійно видозмінюються в
залежності від соціально-культурних умов спілкування, когнітивних особливостей мовців, їхнього мовного
досвіду [Larsen-Freeman, 2007].
Серед основних зовнішніх чинників, які вплинули на формування еколінгвістики як окремої галузі
лінгвістичних досліджень і визначають її актуальність, слід виокремити такі:
1) погіршення екологічної ситуації у світі: чисельні екологічні проблеми, небезпека екологічної
катастрофи, значне погіршення стану навколишнього середовища як результат нищівної діяльності людини,
негативні наслідки науково-технічного прогресу [Енциклопедія 2006], а також «осмислення усіх цих явищ у
процесі етизації суспільної свідомості, що обумовило включення культурно-історичних цінностей до поняття
навколишнього середовища»[Сковородніков 1996: 42];
2) геополітичні зміни, які відбулися у світі наприкінці ХХ ст., результатом яких стало прискорення
процесу глобалізації, який, в свою чергу, впливає на стан мовної картини світу (це виражається, наприклад, в
остаточному закріпленні за англійською мовою статусу головної міжнародної мови, а також у збільшенні
кількості міжмовних контактів) [Kramsch, Whiteside 2007];
3) переорієнтація багатьох лінгвістичних дисциплін на комплексні дослідження мови з урахуванням
соціального й етнокультурного контексту її функціонування (дискурсу) [Ibid];
4) стрімкий розвиток засобів масової інформації і поява нових типів комунікації, у мові яких знаходять
безпосереднє відображення усі зміни, що відбуваються у суспільстві та мові [Скворцов1994] тощо.
Основним внутрішнім чинником, якому лінгвоекологія завдячує своїм існуванням, як відзначає
І. В. Привалова, є така властивість мовної системи як її відкритість. Вона визначає три складові онтологічного
середовища мови як засобу спілкування, а саме: культуру, етнос і мовну свідомість етнолінгвокультурної
особистості – учасника комунікації. Саме відкритість мовної системи, на її думку, зумовлює усі ті зміни, які
відбуваються у ній під впливом об‘єктивних і суб‘єктивних факторів. Під об‘єктивними факторами
розуміються нові сфери людської діяльності й інноваційні технології, а під суб‘єктивними – продукти
діяльності елітарних та неелітарних мовних особистостей [Привалова 2005].
Традиційно засновником еколінгвістики вважається Einar Haugen, який вперше дав визначення мовної
екології у своїй доповіді «The Ecology of Language» у 1970 р. Проте, термін «екологія» по відношенню до мови
вперше було використано в роботі «The language situation in Arizona as part of the southwest culture area» (автори
– C. Voegelin, F. Voegelin i N. W. Shutz), що відзначив і сам Е. Haugen у доповіді, згаданій вище. За визначенням
Е. Haugen, мовна екологія – це наука про взаємодію будь-якої мови з її оточенням. Під оточенням мови
розуміється суспільство, яке користується мовою як одним із своїх кодів. Водночас науковець наголошує на
тому, що мова існує лише в свідомості її користувачів і функціонує лише при їхній взаємодії у природньому й
соціальному оточенні. Е. Haugen виокремлює дві складові мовної екології: 1) психологічну (виражається у
взаємодії мови з іншими мовами у свідомості двомовних і багатомовних носіїв мови); 2) соціологічну
(виражається у взаємодії мови з суспільством, в якому мова виступає як засіб комунікації) [Haugen2006].
У процесі розвитку еколінгвістики коло питань, які вона вивчає, значно розширилося. Серед найбільш
актуальних О. О. Селіванова виділяє такі: 1) дослідження мовної картини світу; 2) вивчення причин мовного
розмаїття, його типології і функціональності; 3) аналіз факторів, що впливають на зникнення мов;
4) систематизація екологічних і неекологічних елементів мовних систем; 5) аналіз текстів з проблем охорони
навколишнього середовища, дослідження еко-дискурсів, а також текстів навчальної спрямованості, що
спрямовані на виховання еко-грамотності; 6) аналіз психологічних, соціальних, гендерних чинників еко-
комунікації; 7) розгляд співвідношення еко-грамотності та мовної грамотності в контексті боротьби за чистоту
мови [Селіванова 2006: 138].
Головною епістемою еколінгвістики є антропоцентризм [Ibid]. Саме антропоцентризм зумовлює
переорієнтацію багатьох фундаментальних наук на людину, а її потреби починають відігравати вирішальну
роль у різних сферах її діяльності. В екології це проявляється, перш за все, у вирішенні проблем гармонізації
взаємовідносин людини й природи [Кубрякова2008]. В лінгвістичній екології антропного характеру набувають
процеси утворення мовних концептів й категорій, які стосуються взаємодії людини з навколишнім світом
[Селіванова 2006]. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

280
Еколінгвістичні дослідження відповідають також і таким парадигмам сучасної лінгвістики, як:
експансіонізм, функціоналізм і експланаторность. Експансіонізм знаходить свій прояв у співпраці різних
гуманітарних і природничих наук, в результаті чого виникають нові суміжні дисципліни [Кубрякова 2008].
Саме до таких і відноситься лінгвістична екологія. Функціоналізм зумовлює: 1) вивчення мови як інструмента
досягнення людиною певних намірів; 2) дослідження функціональних, соціальних, біологічних і психологічних
обмежень комунікативної системи [Ibid]. До цих обмежень можна сміливо віднести й обмеження екологічні.
Експланаторность, яка відображається у спробі пояснити внутрішню організацію мови, її окремі модулі,
архітектоніку текстів, реальне функціонування дискурсу, а також породження й розуміння мовлення [Ibid],
також притаманна еколінгвістиці.
На теперішньому етапі розвитку еколінгвістики виділяють два основних напрями дослідження.
Представники першого напряму, керуючись ідеями E. Haugen, переносять різноманітні екологічні поняття на
мову, мова ж розглядається як інструмент світосприйняття і взаємодії з навколишнім середовищем [Селіванова
2006].
Представники другого напряму розглядають мову з біологічної точки зору, вивчають взаємозв‘язок між
мовою і екологічними питаннями, досліджують роль мови в розвитку, посиленні, а також вирішенні проблем
навколишнього середовища, розглядають тексти і мови з точки зору їхньої екологічності [Иванова 2007].
Засновником цієї течії є M. Halliday, який першим запропонував такий підхід до вивчення мови у 1990 р. [Fill
2006].
Кожна з цих течій отримала свою власну назву. Отже, слід розрізняти екологію мови (назва
запропонована E. Haugen) або екологічну лінгвістику (саме таку назву згодом отримав перший напрям
досліджень) та мовну або лінгвістичну екологію (другий напрям). Термін «еколінгвістика» є найбільш
загальним і може вживатися для позначення усіх досліджень взаємодії мови і мовного довкілля [Fill 2006;
Иванова 2007].
З розвитком еколінгвістичних ідей відбувається і розвиток відповідного понятійно-термінологічного
апарату цієї галузі лінгвістичних досліджень. Ключовим поняттям еколінгвістики є поняття «екосистеми мови».
У біологічній екології екосистема трактується як «природна чи створена людиною функціональна система:
сукупність істот, пов‘язаних між собою біотичними та іншими зв‘язками, і певного відносно однорідного
середовища їх проживання, які взаємодіють між собою, утворюючи систему взаємозумовлених біотичних та
абіотичних явищ і процесів» [Енциклопедія 2006: 342]. З еколінгвістичної точки зору, людина розглядається як
частина цієї системи, і, відповідно, усі мовні явища формуються й розвиваються у межах цієї системи.
Екосистема – це динамічна структура, для якої характерними є постійний розвиток, зміни й відкритість. Тому
еколінгвістика не обмежується лише дослідженням елементів екосистеми як сталих об‘єктів, вона вивчає
процеси їхнього розвитку та взаємодії, а також зміни, які відбуваються під впливом цих процесів [Иванова
2007]. Одним з базових понять еколінгвістики є поняття «лінгвосфери» (порівняно з біосферою в екології
біологічній), що трактується як «атмосфера окремого мовного знака і мови в цілому, яка оточує етнос і є
пов‘язаною з його національною, традиційною свідомістю» [Привалова 2005: 279].
Розрізняють три аспекти екології мови: інтралінгвальний, інтерлінгвальний і транслінгвальний. Під
інтралінгвальним аспектом розуміється дослідження порушень правильності, ясності, логічності, виразності та
інших комунікативних якостей мовлення. Інтерлінгвальний аспект включає дослідження багатомовності як
середовища існування окремої етнічної мови та проблеми зникнення мов, результатом якого є зменшення
розмаїття мов на Землі. Транслінгвальний аспект передбачає дослідження використання одиниць, засобів,
реалій однієї мови й однієї культури в контексті їхньої взаємодії із засобами іншої мови, що належить іншій
культурі [Бернацкая 2003].
Існує також розподіл еколінгвістики на макро- і мікроеколінгвістику. Макроеколінгвістика займається
питаннями суспільної, державної, регіональної й світової значущості, наприклад, вивченням еколінгвістичних
аспектів мовного геноциду, мовних конфліктів, мовної політики тощо. Мікроеколінгвістика зосереджує свою
увагу на дослідженні тих еколінгвістичних чинників, що впливають на мовні й мовленнєві реалії, з
концептуальних позицій теорії мовних контактів, соціолінгвістики, соціокультурної антропології,
психолінгвістики [Полухин 2009].
Еколінгвістика розвивається у тісній співпраці як з іншими галузями лінгвістики, так і з іншими
гуманітарними дисциплінами, що свідчить про актуальність еколінгвістичних досліджень. А. П. Сковородніков
визначає еколінгвістику як науку, що взаємодіє з етнопсихологією, соціологією, історією окремого народу й
історією його культури [Сковородніков 1996].
Еколінгвістичні ідеї знайшли своє відображення й у навчанні іноземних мов. У сучасному світі засвоєння
лише граматичної системи мови перестає бути запорукою вдалого оволодіння мовою. На перший план виступає
комунікативна компетентність, тобто вміння ефективно спілкуватися з іншими людьми. Формування такої
компетенції неможливе без знання позамовних характеристик комунікації, а саме: індивідуальних особливостей
мовців, соціально-культурного контексту, мети спілкування тощо. Таким чином, ми спостерігаємо змінення, а
точніше розширення мети навчання іноземних мов. У навчанні мова повинна сприйматися як система відносин
між людьми і світом і вивчатися лише в контексті, через процес соціалізації, на основі завдань, які відтворюють
реальні ситуації спілкування. Визнання суперечливості, інтерактивності, контекстуальності й функціональності
як основних ознак процесу оволодіння іноземною мовою характерне для еколінгвістичного підходу до
навчання іноземних мов [Lafford 2009]. Розділ V. ПРИКЛАДНА ЛІНГВІСТИКА: НАПРЯМИ Й АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

281
Як результат співпраці еколінгвістики і дискурсології, можемо говорити про існування екологічного
дискурсу, дослідження якого є одним з провідних напрямів лінгвоекології. О. В. Іванова визначає екологічний
дискурс як «сукупність текстів різних функціональних стилів і жанрів, від монографій до творів популярної та
художньої літератури, як вираження у мові екологічних тем і проблем. Це зв‘язний, усний або письмовий,
текст, обумовлений ситуацією спілкування на екологічні теми» [Иванова 2007: 135]. Дослідниця вважає
ключовим концептом і темою екологічного дискурсу природу і стан навколишнього середовища.
О. В. Іванова виділяє чотири типи екологічного дискурсу: 1) науковий (тексти створені екологами);
2) медійний (тексти, які створюються і поширюються через засоби масової інформації); 3) релігійно-
проповідницький (сукупність усних і письмових текстів релігійного спілкування); 4) художній дискурс (твори
художньої літератури). Дослідження екологічного дискурсу, на її думку, полягає у вивченні таких проблем:
розгляд умов сталого розвитку й змін історичної інтерпретації екологічних зв‘язків, вивчення закономірностей
співіснування живих істот і довкілля, визначення особливостей екологічного мислення та сприйняття
екологічних відносин, аналіз умов розвитку нової соціальної поведінки на основі екологічних знань і
детермінація нормативності індивідуального й колективного спілкування з екосистемами, які оточують людину
[Иванова 2007].
Визначення дискурсу з позицій когнітивно-комунікативної парадигми як «інтегрального феномену,
мисленнєво-комунікативної діяльності, яка протікає у соціокультурному контексті, є сукупністю процесу й
результату і характеризується континуальністю та діалогічністю» [Шевченко, Морозова 2005: 28] підкреслює
актуальність застосовування екологічного підходу до вивчення дискурсів різножанрової типології.
Комплексний підхід до дослідження мовних явищ, що є характерним для еколінгвістики, передбачає вивчення
дискурсу в процесі взаємодії та співфункціонування його мовних, мисленнєвих (когнітивних,
психолінгвістичних) і комунікативних (соціолінгвістичних, прагматичних) аспектів.
З огляду на положення, викладені вище, можна зазначити, що на теперішньому етапі розвитку
лінгвістичної науки еколінгвістичні дослідження набувають особливої актуальності. Це є результатом
формування нової екологічної етики і загальної екологізація різних галузей науки (в тому числі й лінгвістики) в
контексті усвідомлення людством реальної загрози глобальної екологічної катастрофи. Наслідком цього є
формування нового комплексного підходу до вивчення взаємовідносин мови й навколишнього середовища, а
також концептуально нового ставлення до світу, а відтак і нової мовної картини світу, переосмислення природи
й особливостей функціонування різних лінгвістичних явищ, зростання уваги до вивчення процесу їхньої
взаємодії, а також наслідків цього процесу.
Коло питань, що їх досліджують представники еколінгвістики, постійно розширюється. Це стосується
представників як екологічної лінгвістики, так і лінгвістичної екології. Найперспективнішими напрямами
еколінгвістичних досліджень є загальні дослідження мовної картини світу (питання мовного та біологічного
розмаїття, аналіз процесу зникнення мов тощо), вивчення закономірностей функціонування екологічного
дискурсу, розгляд дискурсів різножанрової типології з позицій еколінгвістичної парадигми, виховання еко-
грамотності, дослідження взаємодії еколінгвістики з іншими галузями лінгвістичної науки та з іншими
гуманітарними науками (зокрема, застосування еколінгвістичного підходу в навчанні іноземних мов). Таким
чином, можна відзначити, що доведена нагальність вивчення еколінгвістичних питань, а постійне розширення
сфери предметних інтересів еколінгвістики сприяє остаточному оформленню еколінгвістики в окрему галузь
науки про мову, що, відповідно, знаходить своє відображення у збагаченні її понятійно-термінологічного
апарату і розвитку власної методології досліджень.

Література
Ажнюк 1991: Ажнюк, Б.М. Мовні явища як етнокультурна цілісність [Текст] / Б. М. Ажнюк //
О. О. Потебня і проблеми сучасної філології: Зб. наук. праць / АН України, Інститут мовознавства
ім. О.О. Потебні / [відп. ред. В.Ю.Франчук.]. – К.: Наук. Думка, 1991. – С.26-43.
Бернацкая 2003: Бернацкая, А.А. О трех аспектах экологииязика / А. А. Бернацкая // Вестник КрасГУ.
Гуманитарные науки, 2003. — №4. — [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ecolinguistics.ru/doc/mat36.doc.
– Назва з екрана.
Выготский 1996: Выготский, Л.С. Мышление и речь. Психологические исследования [Текст] /
Л. С. Выготский – М.: Лабиринт, 1996. – 416 с.
Енциклопедія 2006: Енциклопедія екологічна: у 3 т. [Текст] / А. В. Толстоухов (гол. ред.). – К.:
ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006. – Т.1: А-Е. – 432 с.
Иванова 2007: Иванова, Е. В. К проблеме исследования экологического дискурса / Е. В. Иванова //
Политическая лингвистика. – Вып.3(23). – Екатеринбург, 2007. – С.134-138. — [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:http://www.ecolinguistics.ru/doc/mat15.doc. – Назва з екрана.
Иванова 2007: Иванова, Е.В. Цели, задачи и проблемы эколингвистики / Е. В. Иванова // Прагматический
аспект коммуникативной лингвистики и стилистики: сборник научных трудов / Н.Б. Попова (ред.). –
Челябинск: Изд-во ИИУМЦ «Образование», 2007. – С.41-47. — [Електронний ресурс] – Режим
доступу:http://www.ecolinguistics.ru/doc/mat12.doc.
Кубрякова 2008: Кубрякова, Е. С. Эволюция лингвистических идей во второй половине ХХ века. (Опыт
парадигмального анализа.) [Текст] / Е. С. Кубрякова // Актуальные проблемы современной лингвистики:
учебное пособие/ [сост. Л. Н. Чурилина.]. – 3-е изд. – М.: Флинта: Наука, 2008. – С.52-59. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

282
Полухин2009: Полухин, А. А. Современное языкознание и экологическое мышление / А. А. Полухин //
Опыты – 2008: сборник научных работ преподавателей и студентовфакультета филологии: Научное издание /
[сост. Н.Н. Димитрова.]. – СПб: РИО ГПА, 2009. – С.65-73. — [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://ecolinguistics.ru/doc/mat42.doc. – Назва з екрана.
Привалова2005: Привалова, И. В. Интеркультура и вербальный знак (Лингвокогнитивные основы
межкультурной коммуникации): Монография [Текст] / И.В. Привалова. – М.: Гнозис, 2005. – 472 с.
Селіванова 2006: Селіванова, О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія [Текст] /
О. О. Селіванова. – Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Сковородников1996: Сковородников, А.П. Лингвистическая экология: проблемы становлення [Текст] /
А. П. Сковородников // Филологические науки. – 1996. — №2. – С.42-49.
Скворцов1994: Скворцов, Л. И. Язык, общениеи культура (Экология и язык) [Текст] / Л. И. Скворцов //
Русский язык в школе. – 1994. — №1. – С.81-86.
Шевченко, Морозова 2005: Шевченко, І. С., Морозова, О. І. Дискурс як мисленнєво-комунікативна
діяльність [Текст] / І. С. Шевченко, О. І. Морозова // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен /
І.С. Шевченко (ред.).: Монографія. – Харків: Константа, 2005. – С.21-28.
Fill 2006: Fill, А. Ecolinguistics: state of the art 1998 / A. Fill // The ecolinguistics reader: language, ecology
and environment / A. Fill, P. Mьhlhдuser (Eds). – Continuum international publishing group. – 2006. – Pp. 43-53. —
Електронний ресурс] – Режим доступу:www.books.google.com.ua. – Назва з екрана.
Haugen 2006: Haugen, E. The ecology of language / E. Haugen // The ecolinguistics reader: language, ecology
and environment/ A. Fill, P. Mьhlhдuser (Eds). – Continuum international publishing group. – 2006. – Pp. 57-66. –
[Електронний ресурс] – Режим доступу:www.books.google.com.ua. – Назва з екрана.
Kramsch, Whiteside 2007: Kramsch, C., Whiteside, A. Three fundamental concepts in SLA and their relevance
in multilingual contexts [Text] / C. Kramsch, A. Whiteside // The modern language journal. – Vol.91 – 2007. – Pp. 907-
922.
Lafford 2009: Lafford, B. A. Toward an ecological CALL: update to Garrett (1991) [Text] / B. A. Lafford // The
modern language journal. – Vol.93 – 2009. – Pp. 673-696.
Larsen-Freeman 2007: Larsen-Freeman, D. Reflecting on the cognitive-social debate in SLA [Text] / D. Larsen-
Freeman // The modern language journal. – Vol. 91 – 2007. – Pp. 773-787.
Swain, Deters 2007: Swain, M., Deters, P. ―New‖ mainstream SLA theory: expanded and enriched [Text] /
M. Swain, P. Deters // The modern language journal. – Vol. 91 – 2007. – Pp. 820-836.

В статье рассмотрены предпосылки возникновения и история развития эколингвистики, дана
характеристика основных эколингвистических понятий, описаны два основных течения эколингвистики,
доказана актуальность и определены перспективные направления эколингвистических исследований на данном
этапе развития лингвистической науки. В то же время прокомментированы возможности использования
эколингвистического подхода в других лингвистических и гуманитарных дисциплинах.
Ключевые слова: экологическая лингвистика, лингвистическая экология, антропоцентризм, экосистема
языка, лингвосфера, экологический дискурс.

The article explores the preconditions of appearance and historical development of ecolinguistics. It examines
the key ecolinguistic notions, gives description of two main trends of ecolinguistics, proves the significance of
ecolinguistic research and defines the most perspective problems of research in this linguistic sphere. It also comments
on the possibilities of applying the ecological approach in other spheres of linguistics as well as in other humanities.
Keywords: ecological linguistics, linguistic ecology, anthropocentrism, language eco-system, linguistic sphere,
ecological discourse.
Надійшла до редакції 21 вересня 2010 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.