Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

СОЦІОЛІНГВІСТИКА У СУЧАСНОМУ МОВНОМУ ПРОСТОРІ

Рецензія на книги:
Мацюк Г.П. До витоків соціолінгвістики: Соціологічний напрям у мовознавстві: Монографія. – Львів:
Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – 432 с.;
Мацюк Г.П. Прикладна соціолінгвістика. Питання мовної політики: Навч. посіб. – Львів: Видавничий
центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – 212 с.

В останні роки мовознавство позначилося появою серйозних праць з соціолінгвістики – молодої галузі
лінгвістичної науки, вітчизняна проблематика якої значно розширилася наприкінці ХХ – початку ХХІ століть.
Серія праць з теоретичних засад соціолінгвістики поповнилася книгами, які привертають увагу і назвами,
і сутністю, і розв‟язанням поставлених для висвітлення і теоретичного осмислення питань. Це – опубліковані в
© Загнітко А.П., Кудрейко І.О., 2011 Розділ VІ. РЕЦЕНЗІЇ ТА АНОТАЦІЇ

313
2008 році Г.П. Мацюк монографія «До витоків соціолінгвістики: соціологічний напрям у мовознавстві» і
навчальний посібник «Прикладна соціолінгвістика: питання мовної політики».
Названі видання вирізняються викінченою концептуальністю, глибиною осмислення
загальнотеоретичних і загальноприкладних питань. У кожній з книг авторка подає максимально повний опис
досліджуваних соціолінгвістичних проблем, водночас моделюючи послідовну, логічну систему розгляду
кожного соціолінгвістичного питання, що робить виклад легким і зрозумілим для сприйняття.
Для з‟ясування актуальності та значущості цих мовознавчих праць зупинимося на кожній з них.
Монографія Г.П. Мацюк «До витоків соціолінгвістики: соціологічний напрям у мовознавстві»
присвячена типологічному описові мовознавчих ідей щодо суспільної природи мови як вітчизняних, так і
зарубіжних лінгвістів.
Рецензована праця складається із вступних зауваг, чотирьох розділів, післямови, списку словників і
довідників, додатків. Матеріал, поданий у розділах, надає можливість розглянути опозицію «зарубіжне
мовознавство» / «радянську мовознавство», зробити порівняльно-зіставний аналіз напрацювань науковців
різних лінгвістичних шкіл.
Вступні зауваги (с. 7–14) розкривають сутність соціологічного напрямку у мовознавстві, обґрунтовують
значущість і актуальність цієї проблеми для сучасної соціолінгвістики.
Перший розділ «Пізнання суспільної природи мови до появи в лінгвістиці соціологічного напряму»
(с. 15–102) присвячено докладному опису напрацювань мовознавців з проблеми взаємодії світу, людини і мови,
починаючи з ХVІІ століття. У цьому розділі належно висвітлено погляди науковців (представників різних
тенденцій, напрямів, концепцій, традицій в загальній теорії мови) щодо взаємодії мови і суспільства як «одного
з найперших кроків в осмисленні суспільної природи мови» (с.19).
Заслуговує поцінування аналіз робіт О. Потебні, М. Драгоманова, І. Франка, у яких розглянуто питання,
актуальні на сучасному етапі розвитку соціолінгвістичної науки, зокрема мовна політика і мовна ситуація, мова
і політичні партії, мова і національність, нація; мова і церква, мова і школа, формування української
літературної мови, мовлення міст і сіл тощо, простежено тяглість соціолінгвістичної традиції.
У цьому розділі надзвичайно важливим постає ілюстративний матеріал щодо використання мови в
різних комунікативних ситуаціях, наявний у працях М. Драгоманова. Наведений ілюстративний матеріал є
унікальним, оскільки надає можливість аналізувати певні соціолінгвістичні категорії в діахронії.
Другий розділ «Соціолінгвістичний напрям у зарубіжному мовознавстві» (с. 103-168) присвячений
дослідженням представників Женевської, Французької, Празької мовознавчих шкіл, працям німецьких
мовознавців, лінгвістів США та Великобританії, які сповідували ідеї соціології мови.
Дослідницька ретельність виявляється у вмінні знайти відображення сучасної соціолінгвістичної
проблематики в напрацюваннях мовознавців ХІХ – початку ХХ століття:
— взаємодія ознак соціальне – індивідуальне (Ф. де Соссюр, Й.Л. Вайсгербер);
— зв‟язок мовознавства з іншими науками , зокрема соціологією (Е. Сепір);
— соціальна диференціація єдиної національної мови, що залежить від соціального статусу носіїв, віку,
освіти (Ж. Вандрієс, вчені ПЛШ);
— корелятивний зв‟язок між розвитком мови та культури на лексичному рівні (Е. Сепір);
— опозиція «жіноче мовлення» / «чоловіче мовлення» (Е. Сепір);
— теорія культури мови і теорія літературної мови (вчені ПЛШ);
— роль рідної мови в житті нації (Й.Л. Вайсгербер) тощо (с. 167).
У третьому розділі «Лінгвосоціологічні погляди російських дослідників 20 – 30-х років ХХ сторіччя»
(с.169–254) Г.П. Мацюк, наголошуючи на сучасній реконструкції національних основ російської мовознавчої
традиції, подає об‟єктивну оцінку позитивних / негативних напрацювань радянських соціолінгвістів у 20 – 30-ті
роки ХХ століття. Аналіз лінгвосоціологічних поглядів М. Марра яскраво ілюструє ситуацію, коли наукові
праці є «ідеологічно замовленим продуктом, знаряддям перебудови мовознавчої теорії в ім‟я розвитку
марксистської лінгвістики, що порушує вимогу французької школи соціології мови про розвиток мовознавчих
ідей без ідеологічного підтексту» (с. 252). Щодо соціолінгвістичних досліджень В. Жирмунського,
Є. Поліванова, Л. Якубинського, то їхні праці є відомими у світі і на сьогодні привертають увагу багатьох
дослідників розмаїттям соціолінгвістичної проблематики.
Четвертий розділ «Лінгвосоціологічні погляди українських мовознавців 20 – 30 років ХХ сторіччя»
(с. 255–350), присвячений виникненню, становленню і розвитку соціологічного напряму в українській
соціолінгвістичній традиції, представниками якої є Л. Булаховський, М. Грунський, М. Гладкий, О. Курило,
О. Синявський, І. Огієнко, В. Сімович та інші.
Варто наголосити, що у цьому розділі вперше узагальнено і систематизовано напрацювання українських
лінгвістів у соціолінгвістиці, визначено проблематику цієї науки у 20 – 30 роки минулого століття з
урахуванням особливостей розвитку українського суспільства.
У післямові Г.П. Мацюк простежує формування, динаміку розвитку соціолінгвістики, підґрунтям якої
став соціологічний напрям у мовознавстві, послідовно розкритий у чотирьох розділах монографії.
Додатки містять тези з використовуваних праць, кодифікацію журналу «Рідна мова», відомості про
науковців. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 23

314
Навчальний посібник Г.П. Мацюк «Прикладна соціолінгвістика: питання мовної політики» є,
безсумнівно, значущим соціолінгвістичним дослідженням, у якому багатоаспектно розглянуто питання мовної
політики і її складників.
Рецензована праця складається зі вступу, трьох розділів, списку словників і довідників, короткого
словника соціолінгвістичних термінів. Кожний розділ постає аналітико-критичним на певну соціолінгвістичну
проблему з послідовним окресленням джерельних засад відповідного напряму, з‟ясування еволюційних вимірів
та встановленням основного поняттєво-категорійного апарату з досліджуваної проблеми, виявленням предмета,
об‟єкта дослідження.
У вступі (с. 5–14) авторка докладно простежує еволюцію поглядів різних науковців на проблему
прикладної соціолінгвістики, пропонує власну дефініцію цього терміна, наголошуючи, що в попередніх
дослідженнях багатьох науковців визначення прикладної лінгвістики відсутнє. Також вступ охоплює розгляд
предмета, об‟єкта, поняттєвої бази, методів аналізу, завдань цієї галузі соціолінгвістики.
Перший розділ «Лінгвістичні засади мовного облаштування світу» (с. 5–54) охоплює два підрозділи
(«Мова і суспільство» (с. 15–35), «Мовна політика: основні категорії соціолінгвістичного налізу» (с. 36–54)).
Так, у першому підрозділі аналізованого розділу викінчено простежено аспекти взаємодії мови та нації
(сучасна інтерпретація «мова та етнос»). Досліджуючи цю проблему в синхронії та діахронії, Г.П. Мацюк
виокремлює базові поняття щодо стосунків між мовою та етносом, серед яких «етнос», «національна
свідомість», «етнічна свідомість», «національна ідентичність», «націоналізм», «статус мови». Авторка аналізує
погляди науковців щодо заявленого кола питань, пропонує власні дефініції термінів.
Вагомим у першому підрозділі постає визначення «рідної мови», яке останнім часом є дискусійним.
Суспільні реформи призводять до змістовної зміни цього терміна, і на сучасному перехідному етапі, коли
українське суспільство остаточно не визначилося з мовними пріоритетами, змістова форма поняття «рідна
мова», запропонована Г.П. Мацюк, є однією з найбільш принагідних.
Другий підрозділ «Мовна політика: основні категорії соціолінгвістичного аналізу» є теоретичним
підґрунтям рецензованого навчального посібника. У ньому витлумачено терміни щодо дослідження проблеми
мовної політики, названо їхні основні диференційні ознаки. Соціолінгвістичну теорію вдало поєднано з
ілюстративними фактами з Біблії, законодавчими документами, результатами переписів. Теоретичний аналіз
мовної ситуації, її різновидів супроводжувано описом досвіду мовного облаштування різних країн.
У розділі другому «Універсальний та ідіоетнічний компоненти в мовному облаштуванні світу» (с. 55–
110), що містить два підрозділи («Огляд мовних політик» (с. 55–92), «Демографічно-комунікативна потужність
мов і заходи для її підтримки» (с. 92–110), здійснено огляд мовних ситуації у низці країн і з‟ясовано
комунікативну потужність найуживаніших мов світу. Так, перший підрозділ присвячено оглядові мовних
ситуацій у країнах Балтики, Білорусі, Росії, країнах ЄС, Ізраїлі, арабських країнах, Індії, Китаї, Канаді, США
тощо. Задля всебічного опису мовних ситуацій у названих країнах авторка подає національний склад населення,
кількість мов на території тієї чи тієї країни, статус кожної з використовуваних мов, визначений конституцією
країни, сфери поширення кожної з мов у певному адміністративно-політичному об‟єднанні. Слід зауважити,
помітна певна нерівномірність опису мовних ситуацій у країнах світу: з одного боку – деталізований аналіз в
Ірландії, Іспанії, а з іншого – досить стислий в Литві, Кореї.
У другому підрозділі аналізованого розділу Г.П. Мацюк докладно аналізує комунікативну потужність
найуживаніших мов світу, визначає територію поширення мови, статус мови в різних країнах, кількість мовців,
для яких ця мова є базовою. Тут названо організації та програми, діяльність яких спрямована на підтримку
функціонального поширення мов.
Третій розділ «Мовна політика в Україні», що охоплює три підрозділи («Мовна політика періоду СРСР»
(с. 112–140), «Мовна ситуація в сучасній Україні» (с. 141–164), «Мовна політика незалежної держави» (с. 165–
185)), присвячений мовній ситуації в Україні. Г.П. Мацюк описує етапні моменти українізації, русифікації за
радянських часів, комунікативну потужність мов у незалежній Україні у різних сферах суспільного життя: у
ЗМІ, в освіті, у сферах судочинства і діловодства в різних регіонах країни, визначає реальний статус кожної з
мов, подає докладний аналіз сучасної мовної ситуації в Україні, перспективи розвитку мовної політики в країні
на найближчі часи.
Надзвичайно вагомим у рецензованому навчальному посібнику є критичний аналіз стану української
мови в українському суспільстві.
Загалом рецензовані праці вирізняються чіткою структурованістю, виваженим та вдумливим аналізом
зазначених проблем, вдалим поєднанням теоретичної частини та ілюстративного матеріалу.
Простежуючи різні підходи, Г.П. Мацюк пропонує власні тлумачення того чи того соціолінгвістичного
поняття, пропонуючи переконливі аргументи.
Рецензовані монографія і навчальний посібник засвідчують високий рівень наукової думки дослідниці та
їхню прикладну орієнтованість, використання цих досліджень сприятиме активізації соціолінгвістичних студії у
сучасній Україні.
Анатолій Загнітко, Ірина Кудрейко (Донецьк, Україна)

Надійшла до редакції 10 вересня 2010 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.