Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

4. ФУНКЦЮНАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНІ МЕТАМОРФОЗИ УКРАЇНСЬКОГО РЕЧЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ СТИЛІ (БІ- І ПОЛІФУРКАЦІЯ, ПАРЦЕЛЯЦІЯ, СЕГМЕНТАЦІЯ, ВІДКРИТІ І ЗАКРИТІ РЕЧЕННЯ)

загрузка...
Сучасному українському реченню притаманний багатоаспектний розгляд, що охоплює і власне-синтаксичний, і семантико-синтаксич- ний, і власне-семантичний, і комунікативний рівні. Здебільшого така схема аналізу є усталеною, хоча вона зазнає суттєвої варіації, що зу­мовлюється концептуальним визначенням системи синтаксичних оди­ниць, прагненням синтезу тих чи інших дефініцій, виокремленням рівнів «змішаного» типу, пор.: структурно-семантичний, комунікативно- прагматичний, комунікативно-семантичний, емоційно-експресивний рівні тощо, де кожен із названих ярусів характеризується власним інструментарієм лінгвістичного аналізу.

Речення як системно-цілісна величина постійно зазнає видозмін (тут маються на увазі не тільки модифікації, варіації, трансформації) унас­лідок появи нових чинників в узусі та самій мовленнєвій практиці. Так, тепер загальновизнане явище парцеляції стало наслідком члену­

 

774


Синтаксис


вання єдиної реченнєвої структури на кілька окремих висловлень із метою актуального наголошення виокремлюваних компонентів, при цьому загальний обшир і ємність інформації реченнєвої структури не змінюються, оскільки парцелюється здебільшого корпус обов’язкових членів речення, сюди прилягає також виокремлення елемента склад­ного присудка (дуплексива — за термінологією семантико-синтаксич- ного рівня), пор.: Тепер, після коньяку, Гаркуша знав, що його на Зем­лю покликано. Вищими силами (В. Дрозд); Я вам глибоко вдячний. За ие свято (В. Дрозд); [Гаркуша:] Я і є президент. Фірми (В. Дрозд); Роман прийшов. Спокійний (В. Дрозд).

Парцелювання реченнєвих структур є семантико-синтаксичним про­цесом, що безпосередньо пов’язаний з особливостями та закономір­ностями людського світосприйняття, світоузагальнення, прагненням людської психіки виокремити навіть залежний компонент як такий, що набуває статусу людської уваги, концентрації на ньому людських роздумів. Парцелят набуває в структурі художньо-прозового тексту відповідної самостійності як об’єкт уваги, але виступає функціональ­но і структурно зорієнтованим на базове реченнєве утворення. Поєдну­вана в межах складного синтаксичного цілого структурно нерівноряд- на парцеляція сприяє, з одного боку, зміні стилістичного фокусу речен­ня, з другого боку, насичує кожен виокремлюваний компонент макси­мальним змістом: Трішки показати зуби. Не завадить. ТПоб дівча не нахабніло. Він не слинявий стариган, з якого можна вити вірьовки, користуючись молодістю і тим, що під спідничкою. Тим часом маши­ни взяли на приступ Батиєву гору, і він наказав Платашеві на хви­лину зупинитися. На вершині гори. Звідси Батий-завойовник милу­вався землею, яку Сатана поклав до ніг його. За переказами. Трохи не кожна гора в Придніпров’ї Батиєва. Людська череда шанує завойов­ників. Сильних світи сього (В. Дрозд). Функціональне призначення парцелювання реченнєвої структури Трішки показати зуби не зава­дить має своїм призначенням відтворення внутрішніх роздумів героя, вироблення ним своєрідної поведінки, яка забезпечить йому утвер­дження в очах інших. Уведення в єдине текстове структурне ціле і внутрішніх роздумів героя, і самої динаміки зовнішніх щодо останніх подій посилює внутрішній діапазон смислової нетотожності начал, об’єднаних у складне синтаксичне ціле. Так, наче перебіг подій, їх динаміка виступають не тлом внутрішніх роздумів персонажа, а вклю­чені в них і становлять єдине ціле. Сама динаміка роздумів пов’язана з просторовим переміщенням персонажа та постійною аналогією з істо­ричним перебігом подій: …наказав Платашеві на хвилину зупинити­ся. На вершині гори. Парцелят На вершині гори відображає кульміна­ційний розвиток внутрішніх роздумів Гаркуші, надає їх перебігу над­звичайно широкої горизонтальної площини, оскільки саме узвишшя розширює горизонт бачення і сприяє поширенню думки на щойно відкри­тий простір. Парцелят На вершині гори перебуває у внутрішньотекс- товій смисловій взаємодії з відносним парцелятом За переказами, який становить окрему пропозицію і розширює смислову ємність поперед­

 

РОЗДІЛ XIX. Текст. Основні ОДИНИЦІ тексту..
загрузка...


775


нього речення. Водночас своїм функціонально-комунікативним при­значенням він спрямований в останнє, оскільки розкриває джерело інфор­мації про те, що Сатана поклав усі київські землі Батиєві-завойовникові до ніг. Найбільшою мірою парцелят На вершині гори пов’язаний із парцелятом Сильних світу сього, хоча ні структурної, ні смислової тотожності між ними немає. Це слід мотивувати в іншому розрізі. Внутрішньотекстовий зв’язок між цими парцелятами зумовлюється кульмінаційною тезою внутрішніх роздумів героя: Людська череда шанує завойовників. Виокремлення уточнювального компонента Силь­них світу сього як цілком самостійного, надає довершеності цій ремі­нісценції — слід бути сильним. Таку парцеляцію варто кваліфікувати як радіальну, оскільки комунікативний радіус першого парцелята спря­мований на смислове навантаження останнього й таким чином витво­рюється смислове коло, яке уточнюють, модифікують усі інші його компоненти.

Особливо текстово значущою постає парцеляція залежної предика­тивної частини, наявність якої є валентно зумовленою опорним сло­вом і відсутність якої (структурно і семантично детермінованої) по­збавляє головну частину складного речення самостійного функціональ- но-комунікативного статусу: Саме тоді хлопчикові пригадалося. Що, ще в роки війни він зустрічав ию людини і тоді Ті боявся якимсь не­відомим для нього ниттям страхи (М. Стельмах).

До парцеляції, поза всяким сумнівом, належить виокремлення од­норідних членів речення, що в цьому разі постають репрезентантами окремих пропозицій, і єдине поліпропозитивне речення членується на цілий ряд окремих виявів об’єктивних смислів, хоча така репрезента­ція не постає самодостатньою, оскільки своїм дейктичним смислом парцеляти орієнтовані на попередню реченнєву структуру: Поклика­но, аби зробився Сатаною. Дияволом. Злим дихом. змієм і звабив, спо- кисив Сви (В. Дрозд). Показовим при цьому є те, що структура основ­ного речення після парцелювання продовжується, наче й не відбува­лося певного комунікативного виокремлення.

Окремо слід виділяти хвилеподібну парцеляцію, особливістю якої є членування єдиного смислового цілого, при цьому парцелят є макси­мально спрямованим на попередню структуру, оскільки в останній міститься не тільки опорне слово, але й сама атрибутивна сутність парцелята деформується поза основною структурою. Такий парцелят відтворює специфіку людського осмислення явища і надання певному предмету атрибутивної характеристики як визначальної. Атрибутивність виступає в цьому разі основною, заради її наголошення компонент виокремлюється: Він майже певен був, що подзвонять. Інтиїиія. Вов­ка. якого полювальники заганяють у киток ліси, де причаїлися мис- ливиі. Вовка, загнаного вочевидь (В. Дрозд); О іут, ргоіе$іи]цсе ріеіедпіагкі та]е гас)е, шіед-гШ и>згувсу. Рога ггайет (Ргге£Іас1 іу£ос1- піодау. — 1999. — 14 Нрса). Парцелювання суб’єктної синтаксеми по­єднується з процесом сегментації і зумовлює насичення реченнєвого утворення особливим комунікативним забарвленням: Сентименталь­

 

776


Синтаксис


ного повернення у власну молодість не вийшло. Ніжку підставив. Хтось (В. Дрозд). Дейктичний елемент хтось, як ніякий інший, стимулює ког- нітивний процес пошуку, що реалізується у подальшій розгорнутій тек­стовій структурі (охоплює понад 250 слів).

Під сегментацією мають на увазі вичленування окремого компонента речення і винесення його або в абсолютний початок, або в абсолютний кінець реченнєвої структури з метою максимальної концентрації на ньому уваги: Щось таки є у світі, хоч наш куций земний розум і не здатен збагнути що (В. Дрозд); Микола дивився на неї з-за свого столика як на ікони. Дівчини — шанують так завжди (А. Яна).

До сегментації близько прилягає художньо-стильове навантаження виразу емпатії, під яким мається на увазі винесення комунікативно значущого елемента в початкову позицію речення, для наголошення певного погляду на ситуації, про котрі повідомляється або йде роз­повідь у реченні: Київ — любив я завжди.

Біфуркацією слід вважати процес розчленування єдиного цілого на два актуалізаційно-смислових компоненти, унаслідок чого виокрем­лювана інформація постає псевдосамодостатньою, спрямованою вод­ночас на текстотвірний потенціал попереднього речення, поза яким вона втрачає своє функціональне навантаження. Термін біфуркація походить від лат. Ьііигсиз — роздвоєний, і у суто лінгвістичному плані його слід кваліфікувати як розгалуження чогось на два компоненти, що у подальшому витворюють власне актуалізаційно насичене ядро. При цьому простежується структурна спрямованість другого компо­нента до першого: Як старий, шолудивий пес. ПТо тинявся голодний, а потім знайшлися господарі, які відгодивали його і щодня кипають у ванні з пахичим імпортним милом (В. Дрозд); А якщо згадувати, так пошти що й нічого — одне й те ж кожен день: лісоповал і лісоповал: в холод, у хуртовину вали і вали сосни ті нескінченні. Яким кіния- краю нема й не жди, як і тим планам, які спускали нам ізгори (Б. Жолдак). Точкою біфуркації, критичною точкою, що досягається структурою речення, яка віддаляється від рівноваги, є домінування комунікативно-ситуативних завдань над системно-структурними.

За допомогою синенергетичного аналізу функціонування речення можна визначити напрям розвитку актуального членування речення, чергування і суттєвого розширення якісної диференціації різних ре- ченнєвих структур — від виокремлювання тільки передбачуваних, але семантично необов’язкових компонентів, до виокремлювання компо­нентів реченнєвої структури іншої конфігурації, пор.: виокремлення залежного компонента за умови наявності антецедента в головній ча­стині: Звичайно, я розумію всю ілюзійність всього. ТТТо мене оточує, видається таким звабливим і прийнятним. ПТо наповнює мене у иі хвилини (В. Дрозд). Біфуркація відрізняється від парцеляції тим, що при біфуркації виокремлювання є передбачуваним, але необов’язко­вим, парцеляція ж ґрунтується на обов’язковості парцелята, оскіль­ки поза його репрезентацією основне речення втрачає власну смислову достатність.

 

РОЗДІЛ XIX. Текст. Основні ОДИНИЦІ тексту..


ТП


Біфуркація суттєво відрізняється і від статусу приєднувальних кон­струкцій, які завжди постають як щось додаткове, що суттєво доповнює зміст основного речення, наповнюючи один із його компонентів новим відтінком забарвлення: Можливо, з часом послужливий Дозорець доко­пається, що він, Роман Таркуша, має частку голубої дворянської крові. По материній лінії (В. Дрозд); Заграва від пожежі. Майбутньої? (В. Дрозд).

Особливе мовно-естетичне навантаження притаманне поліфуркації, під якою мається на увазі членування єдиного реченнєвого тла на кілька комунікативних одиниць. Вони функціонують як репрезентанти мов­леннєвих ємностей, які, спрямовуючись на попередню комунікативну одиницю, водночас доповнюють актуалізований смисл їх певними ком­понентами: У дворі було повно-повнісінько люду. Вбраного, як на рек­ламних сторінках газет… Налаштованого, як кожен налаштовуєть­ся и ию мить (В. Дрозд).

У сучасній художньо-мовленнєвій стилістиці особливої ваги набува­ють відкриті речення, які слід витлумачувати як такі, розуміння яких неможливе без звертання до контексту та додаткових знань про ситуа­цію спілкування (за І. Б. Штерн). Подібні речення мотивуються смис­ловим тлом попередніх утворень і таким чином становлять разом з ними єдине смислове ціле: Залишалося зробити останній крок — піти на вдячний уклін до всесильної Валерії Родіонівни (В. Дрозд); крок — до чого? Валерія Родіонівна — хто вона? Піти на вдячний уклін — чому? Яка причина спонукає робити це? Постає надзвичайно ємним функціонально-естетичне навантаження емпатичного виразу, особ­ливість якого слід витлумачувати як винесення комунікативно значу­щого елемента в початкову позицію речення, для наголошення певно­го погляду на ситуації, про яку повідомляється в реченні. При цьому емпатія може ускладнюватися стилістично експресивним повтором: [Таркуша:] Столик замовлено на двох. Забезпечуватимеш нашу безпеку звідси.

Нашу безпеки. Це йому сподобалося. Його і Єви. А Платиш хай відтепер знає своє місце (В. Дрозд). Компонент це забезпечує ланцюго­вий зв’язок. У силу своєї смислової ємності для нього притаманна надширока функціонально-смислова площина, особливістю якої по­стає надзвичайно глибока за потенціалом уміщуваного змісту доцент — рово-текстова насиченість. Водночас в уривку очевидним є повтор ба­зового компонента нашу безпеку, що виступає когнітивно й асоціатив­но спрямованим у наступний текст. Парцелювання посесивного ком­понента Його і Єви та опосередковано реченнєва його репрезентація уможливлює насичення реченнєвої структури Це йому сподобалося внут- рішньореченнєвою енергією парцелята і витворення єдиного смислово­го тла. Реченню Це йому сподобалося властива когнітивно-смислова ядерність, оскільки воно постає висновковим щодо попереднього тек­сту й водночас його зміст уточнюється, розширюється.

Наявність парцелятів у текстових одиницях засвідчує прагнення ав­торів надати тому чи іншому компоненту речення окремого інформа­

 

778

 

Синтаксис

 

тивно-комунікативного навантаження, виокремити його значущість у загальнотекстовій структурі. Біфуркація належить до тих явищ у су­часному синтаксисі, які репрезентують видозміни структурної будови речення і функціонування одного структурно самодостатнього елемента як самостійного, але при цьому передбачається наявність другого — паралельного, поряд з яким і наповнюється один із компонентів двох паралельно вияскравлених речень і постає його семантична мотиво- ваність. Сегментація торкається внутрішньої перебудови речення і ви­несення одного із комунікативно значущих елементів у самий початок або в самий кінець реченнєвої структури.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.