Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Галина Васильєва — ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ РІЗНОВИДИ ПРЕВЕНТИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

З‘ясовано кількісний і якісний склад превентивних конструкцій як певного варіанту волевиявних
висловленьу сучасній українській мові; уточнено їхні диференційні ознаки. Комунікативно-прагматичні
різновиди превентива як мовленнєвого акту визначено на основі аналізу таких чинників: фактор контролю з
боку адресата,фактор зацікавленості в реалізації застереження, фактор спрямованості застереження,
психологічний фактор,соціальний фактор.
Ключові слова: превентив, застереження, мовленнєвий акт, адресант, адресат.

Різні аспекти типології імперативних конструкцій неодноразово обговорювались у сучасній науковій
літературі (В.С. Храковський, А.П. Володін [Храковский, Володин 1986], І.О. Шаронов [Шаронов 1991],
Л.А. Бірюлін [Бирюлин 1992], Ц. Саранцацрал [Саранцацрал 1993], Є.А. Філатова [Филатова 1997], Нгуен Тует
Мінь [Нгуен 2000], Г.Г. Дрінко [Дрінко 2005] та ін.). При цьому семантичні (а точніше – комунікативно-
прагматичні) різновиди превентива як певного варіанту волевиявних висловлень практично не були об‟єктом
розгляду. Виняток у цьому плані становить дисертаційне дослідження Ю.С. Кленіної [Кленина 2003], у якому
подається семантична типологія превентивних конструкцій. Загалом зазначимо, що погляди науковців щодо
кількості семантичних типів імперативних висловлень та їхніх якісних характеристик суттєво відрізняються.
Відсутність усталеної концепції в цьому питанні ускладнює визначення різновидів превентивних конструкцій.
Отже, цими міркуваннями зумовлюється актуальність пропонованого дослідження. Спробуємо висловити
свій погляд на проблему й уточнити якісний склад різновидів застережувальних висловлень, аналізуючи
український мовний матеріал. Виконуючи це завдання, ми спираємося на запропоновані Ю.С. Кленіною
принципи аналізу превентивних конструкцій [Кленина 2003]. Створюючи семантичну типологію превентива,
яка базується на уявленнях про його синкретичну природу (досить часто у превентивних висловленнях
значення застереження поєднується з іншим видом волевияву), авторка керується комунікативно-прагматичним
принципом. Сутність останнього полягає в тому, що комунікативні наміри мовця й умови комунікативної
ситуації визначають семантичний тип превентивного висловлення. При цьому враховувались такі диференційні
ознаки: 1) фактор контролю; 2) фактор зацікавленості; 3) фактор спрямованості застереження; 4) фактор
відносин між комунікантами (докладна характеристика факторів подана в [Кленина 2003: 72-78]).
Ми вирішили за доцільне розмежувати психологічний та соціальний аспекти у межах фактору відносин
між комунікантами, оскільки це дає можливість більш повно і точно охарактеризувати різновиди превентивних
висловлень. (Ю.С. Кленіна також говорить про психологічний фактор і фактор статусу комунікантів [Кленина
2003: 72-73], але, на наш погляд, запропонована дослідницею характеристика цих чинників і їхньої ролі у
формуванні окремих семантичних типів превентивних висловлень вимагає уточнення й подальшого
осмислення). Зупинимося докладніше на визначенні сутності цих факторів. „Субординація” (або місце
комунікантів у соціальній ієрархії один щодо одного) докладно описувалась у лінгвістичній, соціо- й
прагмалінгвістичній літературі. Чим вище за соціальною ієрархією щодо слухача перебуває автор спонукання,
тим більш категоричним воно може бути, оскільки можливість відмови зменшується через екстралінгвістичні
чинники [Шаронов 1991: 132]. Але поняття субординації є мінливим і залежить від змісту того, що вимагається,
структури прав та обов‟язків комунікантів щодо бажаної дії. У зв‟язку з цим дуже важливою є думка,
висловлена в [Храковский, Володин 1986: 137]: „У кожному конкретному мовленнєвому акті мовець –
незалежно від того, старший він чи молодший, начальник чи підлеглий – залежно від ситуації може ставити
себе або вище, або не вище слухача”. „Соціальна дистанція” враховує, з одного боку, рівень влади або
авторитету одного комуніканта над іншим, а з іншого боку, обмеженість сфери повноважень, у якій певна влада
має силу” [Шаронов 1991: 133].
Отже, ми характеризуємо превентивні висловлення за п‟ятьма визначальними диференційними
ознаками.
У результаті дослідження Ю.С. Кленіна виявила існування 11 синкретичних типів застережувальних
конструкцій у російській мові: превентив + попередження, превентив + побоювання, превентив + нагадування,
превентив + напучування, превентив + наставляння, превентив + порада, превентив + прохання, превентив +
наказ, превентив + вимога, превентив + заборона, превентив + погроза.
У процесі нашого дослідження було визначено кількісний склад семантичних типів превентивних
конструкцій в українській мові й уточнено їхні диференційні ознаки. Отже, серед превентивних конструкцій
виділяємо:
© Васильєва Г.О., 2012 Розділ IV. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

37
1. Власне застереження (власне превентив).
Це ядерний тип превентивних висловлень. Семантика застереження виявляється найбільш повно.
Мовець попереджає адресата про небезпеку, говорить про можливість неприємних наслідків як результату дії
адресата або третьої особи й намагається переконати співрозмовника в необхідності запобігти цим діям
[Кленина 2003: 79]. Це семантичний інваріант. Прагматична презумпція, що характеризує цей різновид, – „є
небезпека виникнення неприємної ситуації” [Филатова 1997: 108]. Приклади:
О д а р к а. Ой Мар‘яно, Мар‘яно! Не по тій дорозі скачеш ти; гляди, щоб часом не спіткнулась!
(І. Карпенко-Карий. Розумний і дурень);
[Старий Тур:] – Не гайтеся, отроки! Переріжте жили – випустіть зайву кров, щоб не зіпсувала м‘яса!
Та дивіться – не понівечіть шкури! (В. Малик. Князь Кий);
Чорнобородий повів очима на нари і, прикриваючи рукою рота, неголосно прошепотів:
– З новим приятелем обережніше, хто б ти не був. Вплутає в щось, а ти ж, мабуть, ні за понюх
тютюну сюди потрапив (Ю. Мушкетик. Міст через ніч);
Машину занесло, але Ольга обертом керма вирівняла її і знову витиснула газ.
– Дорога погана, – нагадав Віктор. – Обережно. ‹…› (О. Волков. Переможець отримає все);
„Глядіть, між собою не побийтеся‖, – сказала я тоді (О. Волков. Переможець отримає все).
Класифікаційні ознаки:
1. Фактор контролю (далі – ФК). Дія, позначена превентивом, не підконтрольна волі адресата або
характеризується недостатнім контролем із його боку.
2. Фактор зацікавленості (далі – ФЗ). Можливі неприємні наслідки названої дії небажані у більшості
превентивних конструкцій цього типу для адресата, і лише в деяких випадках – для третьої особи або осіб, які
не беруть участі в комунікації.
3. Фактор спрямованості (далі – ФС). Власне застереження спрямоване на те, щоб уникнути: а) небажаної
дії адресата; б) виникнення неприємної ситуації в результаті дії третьої особи; в) небезпеки, що насувається,
або неприємної ситуації, яка може скластися внаслідок об‟єктивних обставин [Кленина 2003: 80].
4. Психологічний фактор (далі – ПФ). Стосунки між комунікантами доброзичливі, щирі. Ю.С. Кленіна
говорить про те, що мовець вважає себе вищим від адресата у зв‟язку з більшим досвідом, поінформованістю
[Там само]. На наш погляд, це твердження вимагає уточнення, адже в ситуації застереження мовець швидше за
все керується настановою „Я маю можливість (через більший досвід у певному питанні, більшу
поінформованість тощо) і бажання оберегти співрозмовника від небезпечних дій, що тягнуть за собою
негативні наслідки, і в мене є підстави сподіватися, що адресат дослухається до моїх слів”.
5. Соціальний фактор (далі – СФ). Фактор соціального статусу не є визначальним. Більшу роль відіграє
саме психологічний фактор, що визначає психологічні умови реалізації мовленнєвого акта (далі – МА)
застереження.
Зв‟язок власне застереження із попередженням як типом МА осмислюється науковцями по-різному. Так,
Ю.С. Кленіна виділяє як окремий семантичний тип варіант „превентив + попередження” [Кленина 2003]. Ми ж
більше схиляємося до думки Є.А. Філатової про те, що застереження є різновидом попередження [Филатова
1997: 122]. На наш погляд, будь-якому превентивному МА відповідає прескрипція, яка, власне, і є суттю
попередження: „будь уважним”, „контролюй свої дії”. Наприклад: Не впади! (=будь уважним: є небезпека, що
ти впадеш); Дивись, не заблукай! (= будь уважним: є небезпека, що ти заблукаєш). Л.А. Бірюлін, посилаючись
на думку О.В. Ісаченка, підкреслює, що застереження має місце, „коли мовець хоче завадити здійсненню дії,
яка загрожує (в майбутньому), хоче попередити співрозмовника [Бирюлин 1992: 124]”. Аргументи, які висуває
Ю.С. Кленіна на користь виділення різновиду „превентив + попередження” видаються не досить
переконливими. Авторка пише: „Лексичне значення дієслова „попереджати” – „зарані доводити до чийогось
відома, повідомляти про щось” [БАС: Т.11: 190] – визначає семантичні й структурні особливості
розглядуваного типу ПК [превентивних конструкцій – Г.В.]. Мовець повідомляє адресатові про існування
несприятливих для нього обставин. Але це повідомлення не обов‟язково входить до складу ПК, може міститися
в її найближчому синтаксичному оточенні. Попередження виявляється експліцитно, коли адресант обіцяє
неприємні наслідки, якщо адресат здійснить або не здійснить яку-небудь необережну або негарну, з погляду
моралі, дію” [Кленина 2003: 82]. Прокоментуємо цю цитату. По-перше, сема „зарані доводити до чийогось
відома, повідомляти про щось” наявна як складова в семантичній структурі будь-якого різновиду застереження,
адже мовець зарані повідомляє про можливу небезпеку в разі здійснення/нездійснення адресатом певної дії. По-
друге, інколи інформація про неприємні наслідки дії адресата може бути відомою з контексту, обумовлюватись
спільним для мовця й адресата життєвим фоном, і тоді в мовця не виникає потреби ще раз на ній наголошувати
(експліцитно чи імпліцитно, але в семантичній моделі превентива ця інформація наявна завжди). Але говорити,
що в цьому випадку не виявляється попередження про можливі неприємні наслідки, на наш погляд, немає
підстав. Ми не бачимо суттєвої причини вважати, що у прикладі [Кленина 2003: 81] Здесь глубоко,
берегитесь! – с испугом вскрикнула Маша (И.С. Тургенев) реалізується власне застереження, а у прикладі
[Кленина 2003: 83] Катя (глянув в кулисы, торопливо). Берегитесь… Немец идѐт (И.С. Тургенев) –
застереження з відтінком попередження, як кваліфікує ці приклади Ю.С. Кленіна.Крім того, виділені авторкою
класифікаційні ознаки власне застереження й застереження з відтінком попередження, на наш погляд, не ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

38
містять суттєвих відмінностей [Кленина 2003: 80-82]. Отже, ми вважаємо, що немає підстав виділяти
застереження з відтінком попередження як окремий семантичний різновид превентива. Хоча проаналізований
фактичний матеріал свідчить, що інтерпретуючий предикат попередити може визначати основну ілокутивну
мету висловлення з формою заперечного імператива док. виду. Наприклад: Ось вона [Федора] підбігла до печі,
стала похапцем вигортати з-під неї солому.
– Лізьте сюди!
Прикрила їх [дітей] знову соломою, попередила:
– Сидіть же й не писніть! (А. Дімаров. Діти).
Зауважимо, що семантичний тип аналізованої конструкції, на наш погляд, доречніше визначити як
„попередження з відтінком застереження” (або „попередження + застереження”), а не „застереження з
відтінком попередження”.
Ю.С. Кленіна виділяє в типології превентива також такий тип, як превентив із відтінком побоювання. На
наш погляд, це не зовсім коректно, оскільки сам акт застереження спричинений відчуттям побоювання з боку
адресанта щодо можливої небажаної події (див. також [Бирюлин 1992: 126]). В усіх випадках уживання
превентива, коли стосунки між співрозмовниками є доброзичливими, виявляється побоювання з боку мовця та
його щире бажання допомогти адресатові своїм волевиявним висловленням уникнути негативної події та її
наслідків. Ю.С. Кленіна говорить про те, що у випадку превентива з відтінком побоювання „мовець передбачає
неприємність, небезпеку й відчуває неспокій, тривогу за адресата або людину, яка не присутня при розмові”
[Кленина 2003: 84]. Таким чином, не вважаємо за доцільне виділяти різновид „превентив + побоювання”.
2. Превентив + нагадування.
Ю.С. Кленіна вважає, що обов‟язковим структурним елементом превентивних конструкції із семантикою
нагадування є дієслово „забути” [Кленина 2003: 84]. „Превентивні висловлення розглядуваного типу, – як
вважає дослідниця, – становлять звернення мовця до адресата, яке спонукає зберегти що-небудь у пам‟яті” [Там
само]. Ми виходимо з тієї позиції, що лексичне значення дієслова „нагадати” передбачає „примушувати згадати
про кого-, що-небудь” [Великий 2001: 554]. Тому маємо дещо інше уявлення про цю групу превентивних
конструкцій. Це превентивні висловлення, що являють собою звернення мовця до адресата, яке спонукає
останнього згадати якусь інформацію, акцентує на ній увагу. Як показує досліджуваний матеріал, випадки
такого вживання не є частотними. Наприклад:
[Редактор інструктує молодшого колегу щодо особливостей виконання завдання].
– Ти ж дивись, – вкотре нагадує мені Ясинський, підозріло позираючи на мою безтурботну посмішку, –
максимум серйозності, ніяких експериментів. Кожен матеріал нехай читають усі без винятку члени рейдової
бригади. Без їх підписів не прийму жодного рядка, зрозумів?.. (К. Михеїв. Між люди)
Класифікаційні ознаки:
1. ФК: дія, названа у превентивній конструкції, підконтрольна волі адресата.
2. ФЗ: наслідки небажаної дії стосуються: а) адресата; б) мовця; в) мовця й адресата.
3. ФС: превентивна конструкція, вжита мовцем, спрямована на те, щоб загострити увагу слухача на
важливій для нього інформації, змусити ще раз її згадати.
4. ФП: стосунки доброзичливі, дружні або нейтральні.
5. ФС: не відіграє істотної ролі.
3. Превентив + напучування.
Цей різновид превентивних висловлень досить точно й повно описує Ю.С. Кленіна: „Превентивне
висловлення набуває відтінку напучування, коли вживається в ситуації розставання комунікантів на якийсь час
і відіграє роль побажання мовця адресатові, що вирушає в дорогу. Семантика напучування накладається на
семантику застереження й у випадку, коли адресатові належить у найближчому майбутньому виконати яку-
небудь важливу справу” [Кленина 2003: 89]. Наприклад:
– Та хоче мати спекти на дорогу нового хліба.
– Дивіться ж, ніде не забувайте нашого хліба (М. Стельмах. Дума про тебе);
Князь заспокоївся, а о.Дем‘ян говорив далі:
– … Ще одна пересторога: щади, ваша милосте, того Косинського, коли би він у твої руки попався. Не
треба козаків доводити до крайності. Прийде час, коли вони будуть одинокими защитниками православної
церкви ‹…› (А. Чайковський. Сагайдачний).
Класифікаційні ознаки (подаємо їх перелік, використавши запропоновану Ю.С. Кленіною
характеристику [Кленина 2003: 89-90] й уточнивши зміст соціального фактора):
1. ФК: дія підконтрольна волі адресата.
2. ФЗ: у виконанні/невиконанні дії зацікавлені: а) адресат; б) мовець й адресат одночасно; в) мовець;
г) мовець, адресат і особи, що не беруть участі в комунікативному акті.
3. ФС: превентив із відтінком напучування спрямований на: а) запобігання дії адресата; б) невиконання
адресатом дії.
4. ПФ: стосунки між мовцем й адресатом доброзичливі.
5. СФ: комуніканти займають однакові позиції у плані субординації або мовець за соціальним статусом є
вищим (вищий соціальний статус у цьому випадку може пов‟язуватись із поняттям життєвої мудрості. Людина Розділ IV. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

39
з більшим життєвим досвідом може повчати молодшу, давати їй поради. Тому роль мовця в цьому випадку
може виконувати, зокрема, батько, мати, а роль дресата – дитина).
4. Превентив + наставляння.
Це досить поширений тип превентивних висловлень. Наприклад:
– Сідай на готове, та дивись, не відпусти гайку, – повчав Сагайдак Маркевича, передаючи йому взвод
(О. Гончар. Прапороносці);
– А як з костюмом? Скоро вже пошиють?
– От-от-от уже пошиють.
– Ти ж дивись, щоб не дуже великі плечі підкладав, а то важкий піджак буде (Остап Вишня. Ружжо);
… Страх не любить Якимівна, коли корова з брудним вим‘ям або з дійками потрісканими! Пальці
поодбивала б таким хазяйкам!
Навчає і Явдошку:
– Ти ж дивися, Явдошко, – будеш доїти, то щоразу теплою водою підмивай. І чисть її частіше
(А. Дімаров. Якимівна).
Класифікаційні ознаки:
1. ФК: дія підконтрольна волі адресата.
2. ФЗ: у правильному виконанні дії зацікавлені: а) адресат; б) мовець; в) мовець й адресат; г) мовець й
інші особи, які не беруть участі у спілкуванні.
3. ФС: превентив із відтінком наставляння спрямований на запобігання невиконанню або неправильному
виконанню дії.
4. ПФ: стосунки між комунікантами дружні або нейтральні. Мовець відчуває свою перевагу над
адресатом щодо поінформованості з певної справи, у розумінні якоїсь ситуації тощо, тому він вважає за
можливе інструктувати співрозмовника.
5. СФ: соціальні ролі мовця й адресата вирішального значення не мають. Головним виступає фактор
обізнаності адресата у певній справі.
5. Превентив + порада.
Одним зі значень дієслова „радити” є „давати кому-небудь… вказівку, як діяти за яких-небудь обставин,
допомагати добрим словом у скруті” [Великий 2001: 1011].
Наприклад:
[Тесть говорить зятеві про свою дочку:]
„Слухай, синашу, сюди… Ото береш чорта з рогами, то я тобі його не накидав – сам собі вибрав… То
вже як надумався, то з обротьки, гляди, не спускай і волі їй не давай… Це я тобі, як рідному синові…‖
(А. Дімаров. Відьма);
… [Лука Жидята] прискочив до собору, коли ще Сивоок працював над Орантою, подерся на помости до
нього, тупотів позад майстра, бігав по хибливих дошках… ‹…›
– Не гицай так – дошки проломляться, – спокійно порадив йому Сивок, не відриваючись од роботи. ‹…›
(П. Загребельний. Диво).
Класифікаційні ознаки:
1. ФК: ситуація, що складається, є непростою для адресата, пов‟язана з певними труднощами, але адресат
може спрямувати зусилля в потрібному напрямку, щоб запобігти певним ускладненням.
2. ФЗ: зацікавленою особою, як правило, є адресат.
3. ФС: застереження-порада спрямована на те, щоб адресат міг запобігти певній небезпеці або
неприємній ситуації в результаті більш доцільних дій і вчинків.
4. ПФ: стосунки дружні, щирі, відверті. Адресант намагається ненаполегливо вплинути на
співрозмовника.
5. СФ: соціальні ролі комунікантів вирішального значення не мають.
6. Превентив + прохання.
Цей тип превентивного висловлення пов‟язаний із бажанням мовця, щоб адресат виявив обережність,
увагу, пильність і т.п. у ситуації, наслідки якої важливі для мовця.
Наприклад:
І в а н. – ‹…› Слухай, ти Марусі, гляди, не ляпни; я тебе знаю, у тебе язик слизький, а женщини, знаєш…
‹…› Будь друг, не говори ні з ким того, чого й сам не знаєш певно. ‹…› (І. Карпенко-Карий. Житейське море);
Тепер знову [Уляна] цілилась, довго і старанно. Злилася з рушницею, як із живою істотою, подумки
розмовляла з нею. „Не підведи ж!‖ – „Не підведу!‖ – „Поціль же!‖ – „Поцілю!‖ (А. Дімаров. Українська
вендетта”).
Класифікаційні ознаки:
1. ФК: дія або ситуація, про яку йдеться, підконтрольні волі адресата.
2. ФЗ: адресант є зацікавленим у тому, щоб адресат виконав його прохання, адже від цього залежить
успіх адресанта у якійсь справі, уникнення певних неприємностей тощо.
3. ФС: застереження-прохання спрямоване на те, щоб запобігти неправильним діям адресата (або
спонукати його до тих дій, у яких зацікавлений мовець). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

40
4. ПФ: стосунки між комунікантами дружні, довірливі. Мовець розраховує на те, що адресат до нього
добре ставиться й тому виконає прохання. Можливий варіант, коли стосунки нейтральні, але мовець розуміє,
що в адресата немає підстав погано до нього ставитись.
5. СФ: оскільки адресант у ситуації висловлення ним застереження-прохання певною мірою залежить від
поведінки адресата, то соціальні умови мають забезпечити такий варіант спілкування (адресат вище мовця за
рівнем субординації або вони перебувають на одному рівні).
7. Вимога + превентив.
Вимога – це МА, за допомогою якого мовець має намір домогтися від адресата обов‟язкового здійснення
того, що є правом мовця й обов‟язком адресата [Филатова 1997: 113].
Важливу роль для реалізації МА вимоги відіграє фактор нормативу. Цей фактор враховує те, чи
спирається мовець у своїй мовленнєвій дії на норми (моральні, етичні, юридичні, політичні й ін.) [Филатова
1997: 101].
Приклади висловлень із семантикою „вимога + застереження”:
(1) [Митники дуже прискіпливо оглядають машину].
– Василю, гляди, добре закручуй. Якщо після вас машина не поїде – стоятиму тут до нового пришестя.
Викотити не дам, – це озвався той, хто приїхав сюди на злощасній „сімці‖(О. Волков. Переможець отримає
все);
(2) Цибуля сказав, що можна додому йти, хоч воно й краще б отут уже до ранку побути. ‹…› Підвелося
кілька. Діти й не плачуть, може, та їсти, либонь, аж шкура болить. ‹…›
– Тільки глядіть, братця, – посварився коваль пальцем, – все одно спати – не спіть. Отак як є – не
роздягайтесь і що в руках оце в кожного – не випускайте з рук. Та прислухайтеся. Серця нехай не чутиме
кожен, як б‘ється, а щоб, як у дзвін ударимо, почули всі! (А. Головко. Мати).
Класифікаційні ознаки:
1.ФК: виконання дії є підконтрольним волі адресата.
2.ФЗ: у задоволенні адресатом вимоги зацікавлений мовець; адресат зацікавлений у тому, щоб уникнути
неприємного наслідку у вигляді покарання. Мовець також може діяти в інтересах адресата. Є.А. Філатова
підкреслює, що необхідність у виконанні дії може бути спричинена зовнішніми щодо інтересів обох учасників
МА мотивами [Филатова 1997: 115].
3. ФС: превентивні висловлення, що передають вимогу, спрямовані на те, щоб: а) запобігти невиконанню
дії адресатом, тобто його непослуху; б) запобігти неприємній для адресата ситуації в результаті можливих дій
мовця.
4. ПФ: важливу роль відіграє „фактор нормативу”. Мовець має право змусити іншу людину виконати
якусь дію. Це не обов‟язково пов‟язано з більш високим соціальним статусом мовця й більш низьким –
адресата. Так, у (1) прикладі мовець керується юридичним правом вимагати від митників повернути машину
після догляду неушкодженою. У (2) мовець, Юхим Гармаш, виступає людиною, що очолює повстання селян, і
тому має право вимагати виконання своїх розпоряджень.
5. СФ: мовець наділений певними правами, а адресат перебуває у стані зобов‟язаного здійснити те, що
вимагається. Тільки в деяких випадках це зумовлюється особливостями субординації.
8. Наказ + превентив.
Наказ – це МА, за допомогою якого мовець у зв‟язку зі своїм більш високим статусом нав‟язує свою
волю підлеглій людині [Филатова 1997: 114].
Приклади висловлень із семантикою „наказ + застереження”:
(1) [Гордій:] – ‹…› Глядіть же мені: щоб не взівали нікого! А отих голуб‘ят хапайте найпершими. А
тепер принишкніть, щоб і духу вашого не чути було! Поліцаї завмерли (А. Дімаров. Українська вендетта);
(2) Старший сержант, вусатий, похмурий, підвів Сабантуя до пари гнідих…
‹…›
– Гляди ж мені, щоб були, як в аптеці! Сам під кулі лягай, а щоб вони були цілі! Зрозумів? (А. Дімаров.
Сабантуй);
(3) Вересневий ранок батьківською рукою поклав на русяву голову новенький, з солдатського сукна
картузик і покликав до школи.
– Ти ж дивись та гляди мені… – ще наказувала мати щось із порога, коли він перестрибнув перелаз …
(М. Стельмах. Дума про тебе).
Класифікаційні ознаки:
1.ФК: виконання дії є підконтрольним волі адресата.
2. ФЗ: мовець може діяти: а) у власних інтересах; б) в інтересах адресата; в)необхідність у виконанні дії
може бути спричинена зовнішніми щодо інтересів обох учасників МА мотивами.
3. ФС: превентивні висловлення із семантикою наказу спрямовані на те, щоб: а) запобігти невиконанню
дії адресатом, тобто його непослуху; б) запобігти неприємній для адресата ситуації в результаті можливих дій
мовця. Розділ IV. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

41
4. ПФ: важливу роль відіграє підпорядкування адресата мовцеві. Останній має право вимагати щось від
адресата. Це зумовлюється особливостями субординації комунікантів. Мовець у зв‟язку зі своїм більш високим
статусом може нав‟язувати свою волю підлеглому.
5. СФ: соціальні ролі комунікантів визначають те, що адресат підпорядковується мовцеві, тобто мовець
на соціальній сходинці стоїть вище, ніж адресат. Зокрема, соціальні ролі мовця й адресата можуть бути
відповідно такими: „начальник” – „підлеглий”, „батьки” – „дитина” (останнє бачимо у (3)). Субординація може
визначатись військовою ієрархією ((1), (2)). Важливу роль при цьому відіграє фактор нормативу.
Отже, вважаємо за доцільне виділити різновиди „вимога + застереження” й „наказ + застереження”,
оскільки вони суттєво різняться за важливими характеристиками.
9. Погроза + превентив.
Як зазначено у [Великий 2001: 819], погроза – це „обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність”.
Наприклад:
(1) – Ну, гаразд, хлопці, – хмурніє пан. – Ідіть додому, тільки глядіть мені, – насварився пальцем.
Близнята вклоняються панові й тій руці, що колише застереження, й одразу вискакують з панських
хоромів (М. Стельмах. Хліб і сіль);
(2) Артемон поблід, біль і шалена впертість скривили його обличчя.
– Дивись, щоб на німецьких гаках угору догори ногами не поїхала. Там і не такі кров‘ю ридали і кликали
рідну маму, та не докликались. Я можу тобі ще тільки одне сказати: коли не мені [дістанешся], то смерті!
(М. Стельмах. Дума про тебе);
(3) [Дмитро – Ганнусі] … – Гляди не перемудруй, раптом сказав недобре, сливе з погрозою, і погляд його
знов був прицінний, але цим разом уже інакше – не розбавлений, а гострий, холодний із просинцем, як
заволочена віддихом сталь… (О. Забужко. Казка про калинову сопілку);
(4) Дьоготь підштовхнув Гармаша в спину, і коли той збіг униз, пригрозив йому карабіном.
– Дивись, коли що – не промахнуся (А. Кокотюха. Шукачі скарбів).
Ю.С. Кленіна досить повно й точно охарактеризувала семантичні особливості цього типу превентивних
висловлень:
1) джерелом небезпеки або неприємності для адресата є мовець;
2) мовець обіцяє розправитися з адресатом, якщо той не змінить своєї поведінки;
3) у більшості випадків адресат не збирається виконувати свою погрозу, його мета – пристрашити
адресата [Кленина 2003: 99].
Щодо першої характеристики, то маємо уточнити, що інколи джерелом небезпеки виступає не мовець, а
3-тя особа, яка не бере участі у МА, або ж певні несприятливі обставини, які є потенційно можливими.
Наведемо приклад із роману М. Стельмаха „Хліб і сіль”.
[Панський управитель Салоган намагається умовити людей не виїжджати із села у пошуках кращої
долі].
– Глядіть, люди! – погрожує Салоган. – Їдете в штанях набираних, а щоб не позбулись і вибійчаних!
Одумайтесь, хто має тяму!
Салоган залякує людей можливими труднощами на чужині й у зв‟язку із цим погіршенням майнового
стану.
Класифікаційні ознаки:
1. ФК: адресат здатний контролювати ситуацію.
2. ФЗ: Ю.С. Кленіна зазначає, що „змінити свою поведінку відповідно до вимог мовця (того, хто
погрожує) – в інтересах адресата, оскільки це допоможе уникнути здійснення мовцем погрози” [Кленина 2003:
100]. Варто додати, що мовець, зі свого боку, також зацікавлений у тому, щоб адресат: а) змінив свою поведінку
(так, застереження з (1) ґрунтується на тому, що пан не хоче, щоб близнята крали його ліс, застереження з (2) –
на тому, що Артемон бажає, щоб Ярина стала його дружиною, і тому за допомогою шантажу намагається
прихилити її до цієї думки); б) не вчинив тих дій, які насамперед не вигідні мовцеві ((3) – Дмитра сердить
непоступливість Ганнусі, (4) – Дьоготь не зацікавлений у втечі Гармаша).
3. ФС: превентивне висловлення із семантикою погрози спрямоване на те, щоб запобігти непослуху з
боку адресата (який обов‟язково повинен вчинити так, як вимагає адресант).
4. ПФ: адресант виявляє незадоволення, роздратування з приводу поведінки адресата.
5. СФ: соціальні ролі й рівень субординації мовців вирішального значення не мають.
Звичайно як окремий МА виділяють заборону (див., зокрема, [Андреева 1971: 57; Филатова 1997: 112]).
Ю.С. Кленіна вважає різновидом превентива „застереження, що супроводжує заборону” [Кленина 2003: 98-99].
Але для нас прийнятніші міркування І.О. Шаронова, який розглядає заборону як підвид МА наказу: „Заборона –
це наказ не здійснювати дію” [Шаронов 1991: 154-155]. Учений робить цей висновок на основі того, що йому не
вдалося виявити прикладів спонукальних висловлень із інтерпретуючим предикатом заборонити [Шаронов
1991: 154]. На нашу думку, такий підхід є правильним. Додамо лише, що заборона може бути підвидом МА
вимоги. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

42
Виходячи з висловлених міркувань, не вважаємо за доцільне виділяти такий тип превентивного МА, як
застереження, що супроводжує заборону, адже його семантика перебуває у межах різновидів „вимога +
застереження”, „наказ + застереження”. Наприклад:
[Марійка] вхопила обох [зайчиків] на руки, одбігла в ліс, під березою погребла сніг, наскубала торішньої
сухої трави, зробила їм кубельце, посадила, погладила ніжно, поклала півскибки хліба.
– Глядіть мені, сидіть отут і нікуди не шибайтеся (В. Кава. „Будь обережна, Марійко!”);
Другого дня Катря витопила раненько й зібралася до церкви.
– Ви ж тут глядіть мені, – наказувала Артемові та Орисі, що самі зоставалися вдома ‹…›. – Не
гарцюйте! (А. Головко. Мати).
Варто зазначити, що загалом у конструкції „не‖ + імператив недок. виду виявляється прохібітивне
значення імператива (заборона). Дослідники підкреслюють, що у випадку вживання прохібітивних форм зі
словами гляди/іть, дивись/іться превентивна семантика поєднується із семантикою заборони у межах одного
висловлення. Підкреслимо, що йдеться про значення граматичної форми імператива недоконаного виду. Це
значення реалізується, наприклад, при вживанні конструкції „не‖ + імператив недок. виду із семантичним
варіантом „нагадування, прохання + застереження”:
[Гармаш:] – Виходь сам і говори! Ми в тебе точно стріляти не будемо! Хоча дуже хочеться!
‹…›
[Рогожин:] – Чесно? Тільки б побачив тебе – вбив би на місці. Хоч ти парламентер, хоч Папа Римський.
Я пішов, старлею! Дивись, не стріляй! (А. Кокотюха. Шукачі скарбів).
Ще приклад: конструкція „не‖ + імператив недок. виду із семантичним варіантом „застереження +
напучування”:
[Корнієнко – Оксену:] – ‹…› Ну… бувай здоровий, щасливо тобі залишатися. Бережись і даром голови не
підставляй. ‹…› (Григорій Тютюнник. Вир).
В останніх двох прикладах семантика заборони є виявом лише прохібітивного значення імперативної
форми і загалом не посилюється типом спонукальної ситуації, тому й не впливає на визначення семантичного
різновиду конструкції „не‖ + імператив недок. виду. Якщо ж досліджуванаконструкція вживається у
спонукальній ситуації вимоги або наказу, то сама ця ситуація посилює семантику заборони, яка виявляється в
цьому випадку досить виразно. Але таке висловлення, будучи прив‟язаним до самої спонукальної ситуації
вимоги або наказу, перебуває у межах семантичного поля „вимога + застереження” („наказ + застереження”).
Таким чином, ми розглянули комунікативно-прагматичні різновиди превентива як МА. Аналіз
фактичного матеріалу дає підстави виділити такі семантичні типи превентивних конструкцій в українській
мові: власне застереження (власне превентив), превентив + нагадування, превентив + напучування, превентив +
наставляння, превентив + порада, прохання + превентив, вимога + превентив, наказ + превентив, погроза +
превентив. За своєю суттю усі ці різновиди є синкретичними. Навіть у семантиці ядерного типу конструкцій –
у власне застереженні – виступають прояви побоювання й попередження. Ми не виділяємо такий тип
превентивного МА, як застереження, що супроводжує заборону, оскільки вважаємо, що його семантика
перебуває у межах різновидів вимога + застереження, наказ + застереження. Кожен із типів МА
застереження характеризується певними диференційними ознаками.
Подальші дослідження можуть бути зосереджені на вивченні превентивних висловлень в аспектах
психолінгвістики й етнолінгвістики.

Література
Андреева 1971: Андреева, И.С. Повелительное наклонение и контекст при выражении побуждения в
современном русском языке [Текст] : дис. … канд. филол. наук : 10.02.01 / И. С. Андреева. – Л., 1971. – 254 с.
Бирюлин 1992: Бирюлин, Л.А. Теоретические аспекты семантико-прагматического описания
императивных высказываний в русском языке [Текст] : дис. … док. филол. наук : 10.02.01 / Бирюлин Леонид
Авраамович. – СПб., 1992. – 297 с.
Великий 2001: Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / уклад. і голов. ред.
В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.
Дрінко 2005: Дрінко, Г.Г. Спонукальні конструкції в англійській та українській мовах [Текст] : дис. …
канд. філол. наук : 10.02.17 / Дрінко Ганна Геннадіївна. – Горлівка, 2005. – 182 с.
Кленина 2003: Кленина, Ю.С. Превентив: семантика и способы выражения [Текст] : дис.… канд. филол.
наук : 10.02.01 / Кленина Юлия Сергеевна. – Рязань, 2003. – 207 с.
Нгуен 2000: Нгуен, Тует Минь. Аспекты функциональной морфологии: Функционально-семантическая
категория побудительности в русском и вьетнамском языках [Текст] : автореф. дис. … док. филол. наук :
10.02.20 «Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание» / Нгуен Тует Минь. –
М., 2000. – 56 с.
Саранцацрал 1993: Саранцацрал, Ц. Речевые акты побуждения, их типы и способы выражения в русском
языке [Текст] : дис. … док. филол. наук : 10.02.01/ Саранцацрал Цэрэнчимэдийн. – М., 1993. – 246 с.
Филатова 1997: Филатова, Е.А. Побудительные высказывания как речевые акты в современном русском
языке [Текст] : дис. …. канд. филол. наук : 10.02.01 / Е. А. Филатова. – М., 1997. – 253 с. Розділ IV. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

43
Храковский, Володин 1986: Храковский, В.С. Семантика и типология императива. Русский императив
[Текст] / В. С. Храковский, А. П. Володин. – Л. : Наука, Ленингр. отд-ие, 1986. – 272 с.
Шаронов 1991: Шаронов, И.А. Категория наклонения в коммуникативно-прагматическом аспекте
[Текст] : дис. … канд. филол. наук : 10.02.01 / Шаронов Игорь Алексеевич. – М., 1991. – 185 с.

Выяснен количественный и качественный состав превентивных конструкций как определѐнного
варианта волеизъявительных высказываний в современном украинском языке; уточнены их дифференциальные
признаки. Коммуникативно-прагматические разновидности превентива как речевого акта определены на
основе таких критериев: фактор контроля со стороны адресата, фактор заинтересованности в реализации
предостережения, фактор направленности предостережения, психологический фактор, социальный фактор.
Ключевые слова: превентив, предостережение, речевой акт, адресант, адресат.

The quantitative and qualitative structure of preventive constructions as defined as a variant of expression‘s
statements in the modern Ukrainian language are clarified, their distinctive features are specified. Communicative and
pragmatic types of preventive as speech act on the basis of such criterions: the factor of control of addressee, the factor
of interest in realization of warning, the factor of direction of warning, psychological factor, and social factor are
determined.
Keywords: preventive, warning, speech act, sender, addressee.
Надійшла до редакції 24 жовтня 2011 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.