Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Ганна Ємельяненко — МЕТАМОВНА РЕФЛЕКСІЯ ЯК ЗАСІБ АКТУАЛІЗАЦІЇ ІРРЕАЛЬНО-МОДАЛЬНИХ ФОРМ

Стаття присвячена дослідженню метамовної рефлексії. Основою дослідження стала класифікація
типів актуалізації граматичних форм, запропонована О. Ремчуковою, оскільки принципи сучасних
лінгвістичних досліджень, зокрема антропоцентризм, вимагають врахування як форми, так і змісту,
втілюваного цією формою.
Ключові слова: метамовна рефлексія, лінгвокреативність, мовна творчість, ірреальна модальність,
лінгвокреативний потенціал.

У сучасній лінгвістиці розглянуто різноманітні аспекти актуалізації граматичних форм, у тому числі
лінгвокреативні процеси формування фразеологічної семантики [Алефіренко 1988]; моделі створення слів-
гібридів [Баранова 2003]; паравербальні засоби як прийом увиразнення висловлення [Васьків 2004; Киселюк
2009]; аксіологічність та її відбиття в різних типах дискурсу [Виноградова 2001; Голованевский 2002;
Маркелова 1996; Маркелова 1999]; нові явища в синтаксисі [Загнітко 1996а; Загнітко 1996б]; художнє
порівняння як засіб актуалізації образного компонента значення мовних одиниць [Присяжнюк 2004] тощо.
© Ємельяненко Г.В., 2012 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

106

Зростання кількості праць, присвячених розгляду функційної, семантичної, формальної специфіки реалізаторів
модальності, свідчить про актуальність розгляду ірреально-модальних форм у межах дослідження
граматичного психологізму.
Мета статті – дослідити специфіку ірреально-модальних форм як реалізаторів метамовної рефлексії.
Мета зумовила розв‟язання таких завдань: 1) з‟ясувати зв‟язок між граматичним психологізмом та
інтертекстуальністю й інтерактивністю; 2) назвати основні функції, виконувані аналізованим типом
граматичної актуалізації; 3) розглянути паралельний вияв метамовної рефлексії та інших способів актуалізації.
У дослідженні засобів актуалізації ірреально-модальних форм доречне використання класифікації,
запропонованої в [Ремчукова 2005: 45], оскільки принципи сучасних мовознавчих досліджень, зокрема
антропоцентризм, вимагають врахування як форми, так і змісту, втілюваного цією формою. Саме у праці
О. Ремчукової досліджено оригінальний матеріал розмовного, поетичного, науково-публіцистичного й газетно-
публіцистичного мовлення крізь призму комунікативних тенденцій мовця-креатора з урахуванням
білатеральної єдності плану змісту та плану вираження. Авторка називає чотири способи актуалізації
граматичних одиниць: оказіональні утворення, комбінаторика граматичних компонентів висловлення,
метафоризація граматичного смислу (граматичний символізм) та метамовна рефлексія (граматичний
психологізм).
До зони метамовної рефлексії можна віднести такий процес відбирання граматичної одиниці, що
передбачає не лише усвідомлення, але й тлумачення граматичного смислу, не просто включення його в
прагматику висловлення, але й мотивацію цього включення.
Граматичний психологізм, як і інші способи актуалізації граматичних форм, пов‟язаний із категоріями
інтертекстуальності й інтерактивності. Реалізація інтерактивності – прийом, запозичений белетристикою
та публіцистикою з текстів офіційно-ділового стилю (оформлення бланків замовлень, анкет тощо); в офіційно-
ділових текстах використовується як засіб економії мовних засобів, а в художній та публіцистичній літературі –
як своєрідне запрошення для читачів включитись у мовну гру, заклик створювати текст разом з автором: Він
просто не зміг (не встиг, обламався, не захотів − потрібне підкреслити) по-справжньому розвернутися
(Н. Тимошенко. Державники, яких ми втратили // Україна. – 2007. – № 10).
Інтерактивність та інтертекстуальність притаманна творчості Л. Дереша. Наприклад, письменник апелює
до творчості А. Мілна: Не гони біса. “Я” бувають різними. Пароль! (Л. Дереш. Архе). Дитяча безпосередність
діалогів, що зустрічаються в аналізованих творах Л. Дереша, також реалізує метамовний психологізм,
органічно поєднаний із граматичною метафоризацією. Крім того, автор завдяки цитаті з відомої казки
англійського письменника підкреслює ефемерність дійсності та витворює ефект мовної гри. Варто пригадати
початок роману “Архе”, адже перша сторінка − це попередження длячитачів про інтерактивність тексту.
Реалізації категорії інтерактивності також сприяє шрифтове оформлення текстів Л. Дереша (приклад спеціально
відтворено звичайним шрифтом, щоб не нівелювати авторське використання курсиву):
ОБЕРЕЖНО! Даний текст самоусвідомлюється. Архетипові формати:
− звичайний режим уваги;
− стан зміненої свідомості тексту;
− розширене сприйняття текстом читача;
− СТАН ГОТОВНОСТІ;
− р о з ч и н е н н я с м и с л і в .
Надмірна концентрація уваги на Об‟єктах може призвести до короткотривалих емоційних коливань. Не
розглядати за кермом (Л. Дереш. Архе).
Сам письменник слушно зауважує: Гра закінчується в першу чергу тоді, коли згадує про своє існування
Читач. Це, так би мовити, хід зназовні. Бог із машини (Л. Дереш. Архе). Отже, метамовна рефлексія
передбачає не лише міркування про внутрішню форму слова та доцільність використання певної граматичної форми, але й
діалог із читачем / слухачем.
Головна функція реалізаторів метамовної рефлексії – пояснення думки за допомогою мотивації вживання
слова, граматичної конструкції або певної форми: Отож я сьогодні вільний, зовсім вільний. Чи як би це
назвати? (В. Стус. Листи до Христини); Саме слово “дача” пасувалопомешканню Валяйків так само,
як, скажімо, слово “богатир” пасувало б худючому й кістлявому Олегові (А. Костецький. Мінімакс −
кишеньковий дракон, або День без батьків).
Метамовний психологізм може реалізовуватися не лише через підбір необхідного слова, але й через
акцентування лакун у системі мови: Втім, Авелеві вже віддавна подобалися ці нефункціональні емоційні
збурення − коли перед лицем навзахіднього сонця і таємничої вселенської тиші, такої, наче світ переводить
подих між днем і вечором, на очі навертаються сльози, і хочеться… хочеться… хочеться… Чого? Він не
знав. Не було таких слів у мові (О. Забужко. Книга буття. Гл. IV).
Граматичні актуалізатори досліджуваного типу паралельно з пояснювальною функцією можуть
виконувати функцію структурування тексту: Та почнемо, як любили казати стародавні римляни, ab ovo,
тобто “від яйця”, від зародження (Є. Чак. Мандрівка в Країну слова). Цей прийом використовується
в літературі різних стилів. Зустріти його можна навіть у давніх джерелах: достатньо згадати хрестоматійний Розділ VІI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

107

приклад зі “Слова про похід Ігоря, сина Святослава, внука Олега”, коли автор одразу попереджає читача
про передбачувану структуру й манеру викладу (обіцяння не ―розтікатися мислю по древу, вовком по землі,
сизим орлом під хмарами‖ досить образне, проте прозоре: зрозуміло, яку структуру оповіді обирає продуцент).
Інший приклад – твір І. Котляревського “Енеїда”, у якому автор також вдається до рефлексії-проспекції,
реалізуючи в такий спосіб когерентність тексту:
Жаль, жаль Енея-неборака,
Коли його на міль, як рака,
Зевес допустить посадить.
Чи він ввильне од сей напасти,
Побачимо те в п’ятой части,
Коли удасться змайструвати (І. Котляревський. Енеїда).
Інколи паралельною функцією стає експресивне посилення попереднього висловлення; у таких випадках
поєднується імперативна форма дієслова та стала формула типу кому сказано, кому сказав, кому говорю тощо:
Ану, витрушуй мішок! Зараз, кому я сказав! (В. Близнець. Земля світлячків). Пояснювальна функція
збережена: адресант підкреслює, до кого він апелює – актуалізується форма особи імперативної форми
дієслова, адже формально-передбачувана відповідь на псевдо-питання кому сказав? – займенник тобі.
За допомогою метамовної рефлексії автори можуть максимально точно й оригінально створити
необхідний образ. Існують кілька основних типів рефлексії, що використввуються для створення художніх
образів.
Перший тип – рефлексія як свідчення про лінгвістичну інтуїцію: Знову якісь двері, і тут уже сам Сиз
зіп‘явся на порозі і войовничо підкрутив вуса. Він знав, що хто б не глянув туди, то вигукне: “Ох ти ж,
лелечки”! − Лелечки ж мої! − тихо промовив Чублик (В. Близнець. Земля світлячків). Цей прийом може бути
поданий як пародіювання. Наприклад, у досліджуваному текстовому фрагменті показано, як учень кепкує
з наставника, повторюючи за ним характерний тип модалеми:
(Ларт:) – Віщуни всі трохи не сповна розуму. Їхній духовний наставник, найперший Віщун, якщо тільки
він справді існував, написав Заповіт, якщо тільки це він його написав […]. Цей перший Віщун, який чи то
був, чи то його вигадали, в своєму Заповіті, якщо це можна назвати його Заповітом, вказав таку причину й назвав її Третьою
Силою…
(Учень чаклуна:) − …Якщо це можна так назвати, − луною відгукнувся я (М. і С. Дяченки. Брамник).
Другий тип образотворчої рефлексії – рефлексія викривальна, тобто така, що експлікує невідповідності
в аналізованому фрагменті висловлення. Актуалізатори-модалеми разом із іншими мовними одиницями
служать і для створення нейтральних образів: (Батько:)− А ти чого так пізно? // (Христофор:) − У школі
затримався, − збрехав син. Не міг же він сказати батькові, що після уроків біля двох годин обстежував
містечковий сквер, шукаючи порожні пляшки, а потім чи не годину стояв у черзі на приймальному пункті
склотари, щоб здати свою здобич (А. Костецький. Мінімакс − кишеньковий дракон, або День без батьків);
і для створення негативних образів:
А кроволиття звали там геройством;
Повинністю громадською − уклінність,
Патріотизмом − лютість до чужинців,
Набожністю − запеклість фанатичну,
Убожеством там звали смерть голодну,
Багатством − награбовані маєтки,
Любов‘ю до людей − забавку панську (Леся Українка. Коли втомлюся яжиттям щоденним).
У текстах сучасного політичного дискурсу розглядуваний образотворчий прийом використовують для
так званого “чорного піару”, тобто комунікативної стратегії, скерованої на створення негативного іміджу
опонентів: До речі, навидування бульбашки знадобилися рік і один місяць − рівно стільки часу минуло від появи
указу президентапро невідкладні (прошу вслухатися: “не-від-клад-ні”!) заходи до… ні, не до самих заходів,
а до попереднього плану заходів, який ще треба затвердити (І. Майдачевський. Безпека в проекті //
Український тиждень. − 2009. − № 24).
Третій тип образотворчої рефлексії корелює з феноменами ґендерної лінгвістики, тобто з чоловічим і
жіночим мовленням як окремими дискурсами. Умовно можна назвати цей тип гендерною метамовною
рефлексією. Наявні характерні особливості, притаманні мовленню чоловіків. Наприклад, інколи для створення
необхідного іміджу використовується відсутність будь-яких мовних знаків для підкреслення небагатослівності
мовця. Імідж наляканого балакуна, презентований на рівні внутрішнього мовлення, є небажаним. Такому типу
поведінки протиставлений бажаний імідж мовчазного сміливця:“Я! Чому це я?!” − пищить у моїй душі
тоненький овечий голосок. Але я мовчу. Я мушу мовчати. Бо я − хлопець (В. Нестайко. Тореадори з
Васюківки). Відсутність вербальних знаків невипадкова: її підкреслює метамовний ґендерний психологізм
(…мушу мовчати. Бо я − хлопець). Так само можливе витворення певного образу чи іміджу жінки. Наприклад,
за допомогою аналізу вживання звороту ―не хочу… але‖Л. Дереш створює образ в‟їдливої, прискіпливої жінки:
Ще вона полюбляла користуватись зворотом ―не хочу… але‖… ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

108

―Не хочу тебе образити, Юра, але у тебе поганий смак‖.
―Не хочу критикувати твою зовнішність, Юра, але тобі довге волосся ну зовсім не пасує‖.
―Не хочу тебе задіти, Юра, але той твій Пітер Гемміл − то є музика для дебілів, повний несмак‖.
Ось так-то. Вона завжди казала “не хочу… але”… і завжди хотіла (Л. Дереш. Культ).
Вияв лінгвокреативного потенціалу ірреально-модальних форм забезпечує аматорський метамовний
психологізм – такий прийом допомагає витворенню ефекту комічності.
Останнім часом аматорський підхід до тлумачення лінгвістичних явищ поширюється не лише як прийом
художньої літератури, але як явище, що претендує на науковість: “Аматорство в галузі міркувань про мову
більш поширене, ніж у інших галузях, – це відбувається через ілюзію, що тут жодних спеціальних знань
не потрібно. Всім відомо, що є такі науки, як фізика та хімія; а про те, що є і наука про мову – лінгвістика, –
багато людей навіть не здогадуються”. Розглядуваний спосіб актуалізації часто зустрічається у мовленні дітей –
хоча самі діти радше прагнуть пояснити певні лінгвістичні особливості мови, ніж насмішити слухачів:
Всі вони кандидати у якісь науки…
(Ява:) − Щось довго їх не вибирають, − казав Ява.
(Павлуша:) − Мабуть, не дуже вдатні до наук. Як ми з тобою (В. Нестайко. Тореадори з Васюківки).
Проте інколи аматорський мовний психологізм сприяє виробленню оригінальних комунікативних
стратегій, за умови реалізації яких недостатня мовленнєва компетентність приховується за творчим
осмисленням і поясненням (хай навіть абсолютно хибним, але ситуативно достатнім і ефективним) невідомого:
(Будка:) − Чао! − змахнув він рукою.
Страх не люблю я, коли хто говорить, а я нічого не розумію. Що б йому таке відповісти? Та думати
було ніколи:
(Павлуша:) − Цоб! − сказав я.
(Ява:) − Цабе! − підхопив Ява.
Це прозвучало, по-моєму, досить переконливо. Я певен, що городянин Будка сприйняв наше “цоб-цабе”
як якесь жаргонне вітання. Бо всерйоз помахав нам рукою і пішов назад (В. Нестайко. Тореадори з
Васюківки).
Комічність часто виникає через аматорську метамовну рефлексію, скеровану на буквальне тлумачення
сталих зворотів та етикетних формул, реалізованих різними типами модалем: − Дозвольте
випити за ваше щастя! – Ми дозволили (В. Нестайко. Тореадори з Васюківки).
Аматорська метамовна рефлексія може реалізуватися як у перекладі, здійсненому мовцем без відповідної
лінгвістичної підготовки, так і в інтерпретації такого перекладу: Прислів’я в татовому перекладі звучало
приблизно так: ―Хто починає день з яйця −здоровим буде до кінця!” Олегові не дуже подобалося слово
“кінець” − воно ніби натякало на смерть, − але він мовчав (А. Костецький. Мінімакс − кишеньковий дракон,
або День без батьків).
Граматична комбінаторика (вживання модалем імперативного та потенційного типів) часто поєднується
з метамовною рефлексією (мовець пояснює реципієнту, чому сформулював думку саме так, а не інакше):
(Діма:) − Пхе, плавання!.. Та я тебе за хвилину міг би навчити!
(Сергій:) − Ой! − зрадів Сергій. − То навчіть, дуже вас прошу!
(Діма:) − Я ж сказав – “міг би”, але тепер не можу: технічні причини… (А. Костецький. Мінімакс −
кишеньковий дракон, або День без батьків).
Метамовна рефлексія може поєднуватись із граматичною метафорою; таке поєднання здебільшого
спостерігається в аналізі різноманітних назв: Розчулена від прекрасного виконання оперних шедеврів публіка
так і не зрозуміла: обіцяли їй щось в цьому сенсі наші “блукаючі зірки” чи лише кокетували, пише Олена
Воскова в рубриці МИСТЕЦЬКЕ ЗАРОБІТЧАНСТВО. Напевно, ні те, ні інше. Оскільки в назві “На Україну
повернуся” навряд чи є натяк на палке бажання полишити іноземні терени. Вітчизняні оперні співаки
мають неабиякий успіх за кордоном, причому з достойною оплатою (О. Воскова. Блукаючі зірки // Україна. –
2007. – № 2-3); …Толябун підбіг до торбинки і вмить зжер усе, що в ній було. А було в ній немало: вісім
пиріжків із м‘ясом і сім із повидлом, чотириста грамів цукерок “Ану, відніми!”, коробочка монпансьє і три
яблука. Як бачите, не можна випробовувати долю, − я маю на увазі назву цукерок (Яр. Стельмах. Якось у
чужому лісі).
Паралельний вияв граматичної комбінаторики та метамовної рефлексії поширений у діалогах: Мене
зацікавила твоя метафора. Дослівно ти сказав, що дійсність − це набір спогадів-картинок, серед яких ми
живемо. Є індивідуальні спогади, а є колективні спогади… − Спогади-картинки і спогади-карти! −
пожвавилася я, повторивши свої терміни… − Останнє спільне для всіх людей (Л. Дереш. Намір).
У досліджуваному прикладі індикативні модалеми (перформативи з функцією переповідності пожартував,
зацікавила, сказав), дієприслівниковий зворот повторивши свої терміни одночасно реалізують комбінаторні
лінгвокреативні можливості та рефлексивні; іменники метафора, терміни виконують ідентифікувальну
функцію, тобто функцію пояснення через добір відповідників до аналізованих понять. Один текстовий
фрагмент містить кілька типів актуалізаторів. Розділ VІI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

109

Отже, інтерактивність та інтертекстуальність, що реалізуються паралельно з метамовною рефлексією,
здебільшого використовуються як своєрідне запрошення для читачів включитись у мовну гру, заклик
створювати текст разом з автором. Основні функції граматичного психологізму – це пояснювання думки,
структурування тексту, експресивне посилення попереднього висловлення, створення художніх образів,
досягнення ефекту комічності. Метамовна рефлексія може поєднуватись із граматичною метафорою та
граматичною комбінаторикою. Синхронне функціонування кількох типів актуалізаторів найчастіше
спостерігається в діалогах. Для подальшого дослідження лінгвокреативного потенціалу ірреально-модальних
форм важливим постає ґрунтовний аналіз виявів суміщення вербальних засобів (граматичних і лексичних
модалем) із паравербальними (креолізовані тексти; тексти, породжувані в мультимедійному комунікативному
середовищі тощо).
Література
Алабужев 2008: Алабужев, К.В. Актуалізація естетичного потенціалу лексичних одиниць у російській
рок-поезії : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.02 “Російська мова” [Текст] / К. В. Алабужев. − К.,
2008. − 24 с.
Алефіренко 1988: Алефіренко, М.Ф. Лінгвокреативні процеси формування фразеологічної семантики
[Текст] / М. Ф. Алефіренко // Мовознавство. – 1988. – № 5. – С. 35-41.
Баранова 2003: Баранова, Л.А. Глокая куздра как модель образования слов-гибридов средствами двух
языков [Текст] / Л. А. Баранова // Культура народов Причерноморья. – 2003. – № 37. − С. 137-140.
Васьків 2004: Васьків, М.С. Графіка як композиційний прийом увиразнення (Роман Я. Олесіча
“На озерах вогні”) [Текст] / М. С. Васьків // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. –
2004. – № 16. – С. 48-50.
Виноградова 2001: Виноградова, Н.В. Компьютерный сленг и литературный язык : проблемы
конкуренции [Текст] / Н. В. Виноградова // Исследования по славянским языкам. – № 6. – 2001. – С. 203-216.
Голованевский 2002: Голованевский, А.Л. Оценочность и еѐ отражение в политическом и
лексикографическом дискурсах [Текст] / А. Л. Голованевский // Филологические науки. − 2002. − № 3. – С. 78-
87.
Загнітко 1996а: Загнітко, А.П. Український синтаксис. Ч. І [Текст] / А. П. Загнітко. − К. : ІЗМН,
1996. − 202 с.
Загнітко 1996б: Загнітко, А.П. Український синтаксис. Ч. ІІ [Текст] / А. П. Загнітко − К. : ІЗМН,
1996. − 240 с.
Киселюк 2009: Киселюк, Н.П. Вербальні та невербальні засоби актуалізації емоційного стану радості в
художньому дискурсі (на матеріалі англомовної прози XX-XXI століть) : автореф. дис. … канд. філол. наук :
спец. 10.02.04 “Германські мови” [Текст] / Н. П. Киселюк. − К., 2009. − 20 с.
Маркелова 1996: Маркелова, Т.В. Взаимодействие оценочных и модальных значений в русском языке
[Текст] / Т. В. Маркелова // Филологические науки. − 1996. − № 1. – С. 80-89.
Маркелова 1999: Маркелова, Т.В. Лексема-узел “одобрять” как средство выражения оценочного значения
[Текст] / Т. В. Маркелова // Филологические науки. − 1999. − № 3. − С. 76-86.
Монастирецька 2008: Монастирецька, Г. Креативність як лінгвістичний феномен [Текст] /
Г. Монастирецька // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. Вип. 17 / [укл. А. П. Загнітко (наук. ред.) та ін.]. –
Донецьк : ДонНУ, 2008. – С. 39-44.
Монастирецька 2009: Монастирецька, Г. Модальна функція англійських розмовних формул-акронімів
в українському інтернет-дискурсі [Текст] / Г. Монастирецька // Східнослов‟янська філологія : збірник наук.
праць. Випуск 16. Мовознавство. – Горлівка : ГДПІІМ, 2009. – С. 224-232.
Присяжнюк 2004: Присяжнюк, Л.Ф. Художнє порівняння як засіб актуалізації образного компонента
значення мовних одиниць (на матеріалі текстів романів Г. Гріна) [Текст] / Л. Ф. Присяжнюк // Вісник
Житомирського державного університету ім. І. Франка. − 2004. − № 17. − С. 208-210.
Ремчукова 2005: Ремчукова, Е.Н. Креативный потенциал русской грамматики [Текст] / Е. Н. Ремчукова. –
М. : Изд-во РУДН, 2005. – 329 с.
Cognitive 2007: Cognitive linguistics [Text] / D. Geeraerts (ed.), H. Cuyckens. – Oxford : Oxford University
Press, 2007. − 1337 pp.
Csiksentmihalyi 1990: Csiksentmihalyi, M. Creativity : Flow and the Psychology of Discovery and Invention
[Text] / M. Csiksentmihalyi. − NewYork : Harper Collins Publishers, 1990. − 456 pp.

Статьяпосвященаизучениюметаязыковойрефлексии. В основу исследования легла классификация типов
актуализации грамматических форм, предложенная Е. Ремчуковой, поскольку принципы современных
лингвистических исследований, в частности антропоцентризм, требуют учѐта и формы, и содержания,
реализованного этой формой.
Ключевые слова: метаязыковая рефлексия, лингвокреативность, языковое творчество, ирреальная
модальность, лингвокреативный потенциал.
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

110

The article is devoted to the study of metalanguage reflection. The basis of research is classification of
actualization types by E. Remchukova. Principles of modern linguistic investigations (especially anthropocentrism)
necessitate taking account of not only form but the content level realized with the form.
Keywords: metalanguage reflection, linguistic creativity, linguistic evocation, irreal mood, linguistic creative
potential.
Надійшла до редакції 25 жовтня 2011 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.