Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Тетяна Коваль — ЕКСПРЕСИВНІСТЬ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ТВОРЕННЯ В СУЧАСНОМУ ДИСКУРСІ ПРЕСИ

У науковій розвідці розглянуто складну систему засобів створення експресивності в українському
газетному дискурсі початку ХХІ ст., з‘ясовано їх функційні можливості, системно описано засоби вираження
експресії з урахуванням сучасних досягнень теорії мовної комунікації.
Ключові слова: дискурс, експресивність, емотивно-оцінні засоби, експресеми, засоби вираження
експресії.

Сьогодні у мас-медійному просторі виразно реалізується когнітивно-комунікативна природа взаємодії
учасників комунікації. Репрезентування, класифікування знань, ідей, поглядів виявляється як цілеспрямована
соціальна дія, що супроводжується вираженням суб‟єктивного ставлення до їх змісту та викликає різноманітні
почуття, психологічні реакції й емоції. Тому дослідники звертають значну увагу на газетний різновид
публіцистичного стилю – найбільш популярний вид масової комунікації.
Всі наукові дослідження газетної мови виходять із функційної своєрідності газетно-публіцистичного
стилю, суть якої полягає в діалектичній єдності двох функцій – впливу та повідомлення. Хоч у різних жанрах
публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають бути взаємно зрівноважені, на сучасному
етапі газетної комунікації посилюється експресивна функція. Ось чому актуальності набуло питання про
сутність та доцільність використання комплексу експресивно-виражальних засобів і проблема способів їх
реалізації в українському газетному дискурсі. Лінгвісти різних мовознавчих шкіл і напрямів (Н. Бойко,
Р. Гладкова, С. Єрмоленко, Б. Коваленко, М. Кравченко, Т. Крисанова, К. Мустафаєва, М. Пилинський,
Н. Романова,К. Святчик, В. Чабаненко) здійснили чимало різноаспектних досліджень елементів мовної
структури, що виражають експресивність. Протекомплексного дослідження, у якому було б зреалізовано новий
підхід до класифікації і функціонування засобів вираження експресії в українському газетному дискурсі, досі
немає.
Метою наукової розвідки є виявлення й аналіз засобів вираження експресії на всіх мовних і позамовному
рівнях у дискурсі преси початку ХХІ ст. Поставлена мета наукової роботи передбачає розв‟язання таких
завдань: 1) з‟ясування особливостей функціонування експресивів як основного інструменту образного
мислення журналістів, 2) здійснення класифікації засобів вираження експресії в сучасному газетному дискурсі,
3) визначення функцій експресивів у межах висловлювання.
Наукову розвідку здійснено на матеріалі газетно-публіцистичних текстів сучасних українських ЗМІ:
“Булава”, “Вгору”, “Гривна”, “День”, “Дзеркало тижня”, “Літературна Україна”, “Новий день”, “Сільські вісті”,
“Україна молода”, “Урядовий кур‟єр”, “Хрещатик” за 2001-2011 роки.
Експресивність визначають як властивість мовної одиниці підсилювати логічний та емоційний зміст
висловлюваного, виступати засобом суб‟єктивного увиразнення мови. Через експресивність виражальних
засобів мовець передає своє ставлення і до повідомлення, і до адресата.
В основу дослідження ми поклали погляди В.А. Чабаненка, який вважає, що експресивність – підсилена,
інтенсифікована виразність, така соціально й психологічно мотивована властивість мовного знака
(мовленнєвого елемента), яка деавтоматизує його сприйняття, підтримує загострену увагу, активізує мислення,
викликає почуттєву напругу читача [Чабаненко 1984: 7].
Н.І. Бойко стверджує, що експресивність – це семантико-стилістична суперкатегорія, яка виявляється в
смисловій моделі слова через окремі складові, що входять до денотативного, конотативного або образного
макрокомпонента і виступають індикаторами експресивності, яку можна визначати й аналізувати тільки у
зв‟язку з ними [Бойко 2005: 30]. Експресивність виявляє зв‟язок із емоційністю, оцінністю, стилістичним
значенням, проте не ототожнюється з названими поняттями. Вона акумулює в собі ці поняття, є інтенсивною
виразністю певного мовного знака.
© Коваль Т.Л., 2012 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

120

На нашу думку, експресивність – це не тільки лексико-семантична, а й комунікативно-прагматична
категорія, оскільки служить для створення переконливості матеріалів мас-медіа, активізації уваги читача та
налагодження з ним контакту, а також для вираження певної оцінки явищ, фактів, подій. Експресивність у
межах газетного дискурсу свідомо створюється журналістом відповідно до його комунікативного задуму.
Лінгвістичний аналіз газетних текстів засвідчує, що емоційно-експресивну оцінку забезпечує й посилює
вживання різноманітних фонетичних, словотвірних, морфологічних, лексико-фразеологічних засобів, а також
синтаксичних і стилістичних конструкцій, які є досить продуктивними в сучасному дискурсі преси.
Різнорівневі засоби експресивізації не лише активно взаємодіють між собою, а й компенсують або посилюють
один одного.
Виділення пласту лексем із фонетичними показниками експресивності ґрунтується передусім на
виразності, незвичності, нетиповому фонетичному оформленні слова, яке яскраво виражає відповідне значення
(звукосимволічні слова, звуконаслідування, наявність специфічних звукосполучень і под.).
Результатом дії експресивної функції мови, її реальним виявом на лексико-фразеологічному рівні є
експресивні лексеми, семантика яких містить емотивно-суб‟єктивну гаму оцінок предметів та об‟єктів
мовлення, використовується для характеристики неординарних, нестандартних фрагментів картин світу.
Своєрідним засобом створення експресії в мові мас-медіа є іншомовна лексика. Причиною запозичень є не
лише потреба заповнення мовних лакун, “номінативна безвихідь”, прагнення до мовної економії, а й мода,
лінгвальні та естетичні смаки мовців, які прагнуть до новизни й свіжості висловлювань: блокбастер, бренд,
кіднепінг, папараці, паті, піар, промоушн, ремікс, сейшн, секонд-хенд. Але журналіст має добирати ці засоби
свідомо, дотримуватися міри, формуючи мовленнєві смаки читача.
Закономірним є поява в мові сучасного газетного дискурсу значної кількості неологізмів, а
саме:словотвірних неологізмів (квазідуховність, мандатогубець,ню-стилістика, скандалізація), семантичних
неологізмів (довгожитель, перезавантаження, фабрикант), індивідуально-авторських оказіоналізмів
(весняномрійний,душознавець,мистецтвокрад,щедролюбець).
Окрім неологізмів, у газетному дискурсі вживають і архаїзми (благо, возсіяти, злато, перст, ректи,
чадо), історизми (бояри, князь, цар; жупан, лати, покут) та анахронізми (булава,купець, старшина, холоп) з
метою створення колориту певної доби, гумористично-іронічного забарвлення тексту.
Як експресивний засіб у газетних текстах часто використовують терміни, чому сприяє їхнє переносне
вживання. Потужної метафоризації в газетному дискурсі зазнають терміни таких галузей: спорту (нокаут,
правила гри, тайм-аут), медицини (амнезія, ін‘єкція, епідемія, реанімація), мистецтва (ренесанс, симфонія,
шоу), хімії (каталізатор, корозія); виробничо-технічна лексика (набирати обертів, потрапити в обойму).
У газетному дискурсі широко використовують власне розмовну лексику, яка виконує низку функцій,
зокрема оновлює образність, створює колорит розмовності, пожвавлює виклад, уживається для характеристики
персонажів: верзтися, гультяй, лопотіти, мастак, репетувати, розбишака, телепень, теревенити, човгати,
шастати. На жаль, помітної популярності набули жаргонізми, сленгізми, лексика кримінальної сфери. Йдеться
про слова на зразок бандюки, бариші, замовити, кинути, наїхати, опустити, розбірки, розколотися тощо.
Уживання таких слів розхитує літературні норми, виховує в аудиторії мовний несмак, популяризує грубе,
ненормативне мовлення. Як ефективний засіб експресивізації в газетному дискурсі поширені фразеологізми.
Найбільш уживаними є розмовно-побутові фразеологізми, що виконують яскраво виражену оцінну функцію
(впадати в око,кусати лікті, напускати туману, промивати мізки, сидіти на шиї) та фразеологізми з античної
міфології (авгієві стайні, аріаднина нитка, ахіллесова п‘ята, вогонь Прометея, гордіїв вузол, канути в Лету,
прокрустове ложе, сізіфова праця).
До основних дієвих засобів експресивізації на словотвірному рівні належать демінутивні й
аугментативні суфікси. Значна частина суфіксів суб‟єктивної оцінки передає позитивне ставлення журналіста
до певного образу чи події, надає газетному тексту емоційних відтінків схвалення, захоплення, радості,
симпатії, ніжності, замилування, пошани. Основним засобом творення такого експресивно-стилістичного
забарвлення є лексеми зі зменшено-пестливими суфіксами -ок, -ик,-ецґ, -ечок, -очок, -чик, -усґ: холодок,
кігтик, вітерець, вершечок, місточок, диванчик, дідусь; -ин(а), -очк(а), -ечк(а), -ичк(а), -оньк(а), -инк(а):
краплина, часточка, пляшечка, сестричка, капличка, кухонька, перлинка; -ц(е), -ачк(о), -ячк(о), -ечк(о): озерце,
зіллячко, сонечко.
Водночас із позитивними емоціями демінутиви в певних контекстуально-ситуативних умовах мають
властивість відтворювати широку палітру негативних відтінків: боржок, костюмчик, людці, писанина,
планчики,побрехенька, п‘яничка, сімейка, смішок, статейки, торгашики,шматочок, штришок. Такі утворення
в газетному дискурсі породжують експресію іронії, зневаги, приниження, здивування, осуду, нехтування,
відрази, служать для вираження антипатії, відкрито несхвального авторського ставлення.
Для передачі негативних емоцій та змалювання іронічних образів у газетному дискурсі використовують
ще й аугментативні суфікси -аш, -юг(а), -юган, -юр(а): торгаш, злодюга, ледарюга, вітрюган, собацюра; -ук(а),
-юк(а), -аці(я), -щин(а), -енці(я), -анин(а), -неч(а): холодюка, грязюка, зміюка, мудрація, літературщина,
штукенція, гупанина, гуркотнеча; -ак(а), -як(а), -юг +-к(а), -уд(а), -ур(а), -іс(а): забіяка, злодюжка, зануда,
замазура, гульвіса. Розділ VІI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

121

Продуктивним засобом експресивізації на словотвірному рівні є також осново- і словоскладання.
Завдяки вдалим поєднаннням несумiсних у семантичному відношенні компонентiв встановлюються новi
зв‟язки мiж явищами i поняттями, якi своєю незвичайнiстю й образнiстю викликають появу нових асоцiацiй:
білоручка, доброчинник, дурносміх, душохват, гріхопадіння, зірвиголова, пройдисвіт, пустодзвін, пустоцвіт,
скульптуроманія.
Морфологічні засоби експресивізації менш виразні, ніж лексичні та словотвірні, бо вони виявляються
на більшій площині тексту, ніж слово. Найчастіше вони набувають емоційно-експресивного забарвлення лише
в межах певного контексту. До таких засобів належать: іменники “спільного” роду (базіка, бідолаха, волоцюга,
злодюжка, ледащо, нечепура, плакса, приблуда, трудяга), іменники у складі сегментних конструкцій, значення
яких виражає експресивні відтінки(про землю, про владу, про мову, про право); слова категорії стану (боляче,
боязко, досадно, страшно, шкода, вітряно, темно, тихо, холодно); імперативні форми (будьмо пильні, не
піддаваймося, прислухаймося, слухаймо), експресивні можливості часток (ну, ану, та, -но, будь-ласка, і, так),
вигуків (а, а-а, ай, ах, є, ех, і, о, ой, ох, ух); а також категорії роду та числа іменників, ступені порівняння й
нанизування прикметників.
До синтаксичних засобів вираження експресії у дискурсі мас-медіа відносимо такі синтаксичні
конструкції, за допомогою яких журналіст привертає увагу читача, спонукає до сприйняття і роздумів,
висловлює емоційну оцінку актуальних подій суспільно-політичного життя.
Широку гаму емоційно-оцінних значень із високим ступенем експресії реалізують питальні речення,
кількісний показник яких у досліджуваних текстах досить високий. Питальні конструкції розкривають
емоційно-оцінне значення за допомогою авторизовано-оцінних запитань, не тільки служать міркуванням,
питанням, а й підкреслюють потрібну думку, виражають припущення, обурення, осуд, незадоволення,
здивування, заперечення. Напр.: “Хіба не ми заради рейтингу запрошували у телепрограми й редакції хамів і
скандальних паяців?… Ці люди отруювали свідомість мільйонам глядачів, а ми називали це «свободою слова»?”
(День. – 20.11.2008. – С. 8).
Окличні речення в газетному мовленні реалізують емотивно-експресивну функцію мови, передають
емоційне ставлення автора до зображуваної ним події чи особи,відтворюють оцінку (презирство, іронію, віру,
замилування), спонукання до дії: “Та це ж усе одно, що вовкові доручити стерегти кошару!” (Гривна. –
26.01.2006. – С. 18); “А ви так чекаєте, що покличуть! Це нескінченне, болісне чекання!” (Дзеркало тижня. –
9/15.12.2006. – С. 6).
Спонукальні конструкції містять наказ, заклик,побажання, пораду, дозвіл, пересторогу, волевиявлення
автора: “І співайте собі про щасливу Україну, як Президент велить!”, “Вперед, із вітром і гімном!” (Вгору. –
10.09.2009. – С. 2); “Читайте, пізнавайте, обирайте, шукайте істину!” (День. – 14.08.2007. – С. 4).
До синтаксичних засобів експресивізації газетних текстів відносимо такі елементи інфраструктури
речення, як: 1) вставні одиниці (поза сумнівом, чесно кажучи, на жаль, на горе, на щастя, на радість);
2) вставлені конструкції, що містять оцінку автора висловленого в базовому реченні, які, крім традиційної,
виконують спеціальну стилістичну функцію, забезпечують динамічність або конкретність викладу;
3) звертання (браття-українці; дорогі мої, любі, рідні; мати рідна, Матінко Божа, люди добрі; шановні друзі).
Із метою максимального впливу на свідомість адресата автори газетних текстів звертаються до
стилістичних засобів експресивізації мови – тропів та стилістичних фігур, таких як: метафора, порівняння,
епітет, гіпербола, персоніфікація, алегорія, перифраз, іронія, інверсія, еліпс, парцеляція, що створюються при
вживанні слів і словосполучень у образно-переносному значенні. Вторинні номінації надають суспільно-
політичним та масово-інформаційним текстам образності, експресивності, оригінальності.
Традиційним засобом експресії в масовій комунікації є метафора, що функціонує з метою надання
певної оцінки суспільним процесам та явищам: бюджетні дірки, валютний оркестр, економічний інфаркт,
законодавчі пожежі, інформаційне кілерство, кредитна злива,передвиборні сани, податковий зашморг,
політичний хамелеон, фінансові ін‘єкції. Дуже часто в газетному дискурсі використовують порівняння (немов
специфічний ген, мов вуж на сковорідці, мов птах після зимівлі, мов новорічна ялинка); епітети
(«різнокольоровий» парламент; «смертоносна» шахта; «правильні» люди; блакитна мрія, «золоті» гектари,
орденоносний «Інтер»), перифрази (бранці підземелля (шахтарі), кам‘яний мішок (шахта), фінансовий донор
(міжнародний валютний фонд), захисники народу (міліція), люди в мантіях (судді)).
До своєрідних засобів експресивізації газетного тексту належать і стилістичні фігури (еліпс, інверсія,
парцеляція, асиндетон, антитеза, тавтологія, плеоназм). Еліпс надає висловлюванню динамічності,
експресивної виразності, створює інтонації живого, схвильованого, невимушеного усного мовлення (“Валіза,
вокзал – Європа?” (Україна молода. – 10.01.2009. – С. 6); “Шістнадцять кроків – і політ!” (День. –
15.02.2011. – С. 2)). Інверсія індивідуалізує й емоційно увиразнює мовлення: “На талановитих жінках
духовність і тримається” (Голос України. – 10.11.2010. – С. 12); “Запрягають хлопці вітер” (Україна молода. –
10.01.2009. – С. 7). Важливим стилістичним прийомом є парцеляція, за допомогою якої автор розширює
інформаційну насиченість речення, інтенсифікує змістове навантаження його другорядних членів, надає їм
виразності: “Вражаюче! Чехов пише… Пише про порядність. Про людяність. Про чоловіка і жінку” (Дзеркало
тижня. – 30.01.2010. – С. 8). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

122

Із метою посилення емотивної оцінки та експресії журналісти використовують замовчування (“Сиджу я
якось із Мадонною…” (Україна молода. – 10.01.2009. – С. 13); “Христа теж не помічали…” (День. –
15.02.2011. – С. 4)); плеоназм (братик-голубчик, ждати-чекати, люба-мила, сякі-такі, тишком-нишком,
цілющий-живущий); тавтологію (з давніх-давен, з діда-прадіда, тьма-тьменна); асиндетон (“Луцьк.
Фестиваль. Метушня… Радість спілкування з одновірцями. Жодних надій і сподівань” (День. – 19.03.2010. –
С. 4)); антитезу (“Мегамільйонні бюджети – на репертуарні дурниці. Фантастичні гонорари – жалюгідним
пройдисвітам. Олігархічні донорські дотації – на «розважалівку»” (Дзеркало тижня. – 01.04.2011. – С. 8)).
Графічні засоби експресивізації – це специфічні утворення, що супроводжуються графічними
видозмінами переосмислюваного компонента, завдяки чому він більше увиразнюється й привертає увагу
читача. За їх допомогою автор свідомо підкреслює ті важливі моменти статті, які вважає актуальними, прагне
донести до читача основну ідею або створити багатогранне експресивне мовлення. Для візуально-
прагматичного оформлення газетних текстів послуговуються такими графічними засобами, як: 1) написання
окремих літер, частини слова шрифтом, що відрізняється від шрифту всього тексту (ЛИХОманка,
ЄВРОпоБАЧЕННЯ, КРИМіналітет,детоНАТОр, відРАДА); 2) написання слів чи речень із великих літер (ОЦЕ-
ТО ВІДПОВІДЬ; АБСОЛЮТНИЙ МАРАЗМ, СПРАВА ЗОВСІМ ІНША); 3) розділення слова дефісами (ві-сім-над-цять,
роз-да-ють, ні-чо-го); 4) використання піктограм (!), (!!!).
Отже, експресивізація мови газетного дискурсу – це єдиний, цілісний процес реалізації таких його
особливостей, як емотивність, образність, оцінність, стилістична маркованість, а також його структурно-
композиційних ресурсів і засобів. Проаналізувавши великий фактичний матеріал (понад тисячі прикладів-
ілюстрацій) ми довели, що в сучасному газетному дискурсі активно використовують засоби експресивізації всіх
мовних (фонетичного, словотвірного, морфологічного, лексико-фразеологічного, синтаксичного, стилістичного) і
навіть позамовного (графічного) рівнів. Одні з них є найбільш поширеними і продуктивними, інші –
трапляються рідше. Але всі вони в сукупності створюють яскраве, експресивне, емотивно-оцінне мовлення
газетного тексту.
Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо в дослідженні комплексних засобів
експресивізації та їх взаємовпливу в сучасному дискурсі української преси.

Література
Бойко 2005: Бойко, Н.І. Українська експресивна лексика : семантичний, лексикографічний і
функціональний аспекти : Монографія [Текст] / Н. І. Бойко. – Ніжин : ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”,
2005. – 552 с. – Бібліогр. : с. 446-501.
Галкина-Федорук 1958: Галкина-Федорук, Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке
[Текст] / Е. М. Галкина-Федорук // Сборник статей по языкознанию. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1958. –
С. 103-124. – Бібліогр. : с. 124.
Єрмоленко 1999: Єрмоленко, С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови)
[Текст] / С. Я. Єрмоленко. – К. : Довіра, 1999. – 431 с.
Загнітко 2007: Загнітко, А.П. Сучасні лінгвістичні теорії : Монографія [Текст] / А. П. Загнітко. – Вид. 2-
ге, випр. і доп. – Донецьк : ТОВ “Юго-Восток Лтд”, 2007. – 219 с.
Загнітко, Монастирецька 2009: Лінгвістика тексту : Хрестоматія [Текст] / Упорядники : А. Загнітко,
Г. Монастирецька. – Донецьк : ДонНУ, 2009. – 175 с.
Олексенко 2005: Олексенко, В.П. Словотвірні категорії іменника : монографія [Текст] /
В. П. Олексенко. – Херсон : Айлант, 2005. – 336 с.
Чабаненко 1984: Чабаненко, В.А. Основи мовної експресії [Текст] / В. А. Чабаненко. – К. : Вища школа,
1984. – 165 с.
Чабаненко 1993: Чабаненко, В.А. Стилістика експресивних засобів української мови [Текст] /
В. А. Чабаненко. – Ч. І. – Запоріжжя : Вид-во ЗДУ, 1993. – 216 с.

Рассмотрена сложная система средств выражения экспрессивности в украинском газетном дискурсе
начала ХХІ ст., проанализированы их функциональные возможности, системно описаны средства выражения
экспрессии с учетом современных достижений теории речевой коммуникации.
Ключевые слова: дискурс, экспрессивность, эмотивно-оценночные средства, экспрессивы, средства
выражения экспрессии.

А complex system of the means of expression formula in Ukrainian press discourse ХХІth century has been
studied from the new points in essence, their functional resources have been clarified, means of emotional expressivity
formula have been described in system taking into account modern achievements in theory of the language
communication.
Keywords: discourse, expressivity, emotivity-valuetivly means, expressams, means of expression formula.
Надійшла до редакції 20 жовтня 2011 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.