Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Анатолій Загнітко, Ірина Кудрейко — НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ПЛАСТИ УРБАНОНІМНО-ЛАНДШАФТНОГО ПРОСТОРУ: НАЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ

Схарактеризовано особливості співвідношення історичних та неісторичних назв вулиць географічно
віддалених чотирьох українських міст Запоріжжя, Одеси, Тернополя, Хмельницького, простежено
закономірності еволюції історичних найменувань вулиць – так званих найменувань-персоналій; шляхом
зіставлення встановлено кількісні дані „присутності‖ історичної пам‘яті на мапі міста, з‘ясовано напрями
відродження загальнонаціонального культурного простору в номінативному тлі Запоріжжя, Одеси,
Тернополя, Хмельницького.
Ключові слова: назви вулиць, історичні назви, національно-мовна пам‘ять, квантитативна
характеристика.

Загальні настанови. Кожний штрих, кожний начерк, кожна рисочка в довкіллі дорогі нам, бо вони
відбивають нас самих, виявляють нашу сутність як таку, за ними легко запізнати людину, виявити її подання і
встановити систему тих чи тих цінностей. Особливо це стосується найменувань, що оточують нас: назви
населених пунктів, водоймищ, боліт, річок, озер та ін. Винятковий статус належить назвам вулиць, бо якщо
найменування населених пунктів здебільшого мало рухливі, хоча не так давно вони калейдоскопічно поставали
змінними, і сьогодні мапа України береже ці залишки найменувальної творчості наших попередників, то назви
вулиць живуть разом із нами. Інколи вони з‟являються разом з мешканцями (особливо в новобудовах, нових
мікрорайонах), а здебільшого вони успадковуються як такі, що вже існували і мали функційне навантаження не
одне десятиліття. Тому найменуванням вулиць, провулків, проспектів, бульварів тощо властивий особливий
статус не тільки в географії міста, але й у його історії, національно-культурному тлі.
Вивчення та аналіз сучасних назв міста постає актуальним і важливим, особливо ж значущим постає
розгляд таких найменувань у зіставному аспекті, коли порівнюється тло найменувань кількох міст. Тому метою
розгляду постає напрацювання загальнотипологійної класифікації назв вулиць, провулків, проспектів, бульварів
тощо і визначення культурно-історичних та оцінно-кваліфікаційних основ функційного насичення назв таких
реалій на урбанонімній мапі. Поставлена мета зумовлює необхідність вирішення відповідних завдань:
1) проаналізувати загальну мапу найменувань вулиць, провулків, проспектів, бульварів тощо чотирьох
географічно віддалених міст Запоріжжя, Одеси, Тернополя, Хмельницького; 2) встановити еволюційно-
динамічні тенденції в загальному обширі історичних найменувань вулиць, проспектів, провулків тощо
аналізованих міст Запоріжжя, Одеси, Тернополя, Хмельницького; 3) визначити квантитативні характеристики
історичних найменувань вулиць, проспектів, провулків тощо аналізованих міст Запоріжжя, Одеси, Тернополя,
Хмельницького. Практичне значення дослідження визначуване можливістю використання його напрацювань у
вирішенні питань найменувань нових вулиць, проспектів, провулків та інше та перейменувань уже наявних, у
створенні цілісної мапи історичної пам‟яті міст у назвах вулиць, провулків і под. Пропонований підхід постає
повністю новим, тому що до розгляду залучено чотири географічно віддалених українських міста. Аналіз
історичних найменувань урбанонімів аналізованих міст Запоріжжя, Одеси, Тернополя, Хмельницького сприяє
напрацюванням загальнотеоретичних основ загальної класифікації найменувань вулиць, провулків, майданів та
інших власних назв у структурі міста.
Історична пам’ять назви в загальноміському просторі. Найменування вулиць, провулків, проспектів,
бульварів тощо складають особливий шар „пам‟яті” міста, оскільки їх поява відбиває цінності тієї епохи, коли
вони постали (система цінностей тієї пори), і ставлення сучасних мешканців до таких найменувань – від
нейтрального, терпимого і заперечного. Граничним виявом подібного ставлення виступає повне заперечення
певної назви як репрезентанта минулої епохи, відкриття нових фактів про відповідну подію, діяча та ін., ім‟ям
яких і названо відповідний географічний об‟єкт. Такий підхід і не дивний, адже найменування вулиць,
майданів, ліній, провулків, проїздів, проспектів та інших територіальних частин міста щоденно, щогодинно і
щохвилинно оточують мешканців, живуть з ними і сповнюють відчуттям співжиття з минулим. Свого часу
досить цікаву і слушну думку висловив В. Ціпак (заступник голови Мукачівської міськради (червень 1995 р.),
наголошуючи, що „На відміну від світових традицій, у нас постійно міняються назви вулиць. Доходить до того,
що люди питають, на якій вулиці вони зараз живуть… кожна нова влада намагалась стерти з пам‟яті жителів
міста згадку про попередню назву вулиці, перейменовуючи їх” (цит. за: [Тараненко 2006]).
Перебуваючи в сучасному, найменування зберігає в собі генетичну пам‟ять. Назви вулиць історичні.
Вони відображають суспільні пріоритети, уподобання, прагнення. Саме завдяки назвам вулиць (годонімам),
майданів (агоронімам), проспектів, провулків, проїздів можна зробити висновки про історичне минуле певного
суспільства.
Класифікаційні параметри урбанонімів (внутрішньоміських найменувань). Аналіз годонімів,
агоронімів тощо з послідовним урахуванням наявності в їхньому функційному полі різних величин –
історичних, обрядово навантажених, нумеративно кваліфікаційних та інше дозволяє диференціювати їх на
© Загнітко А.П., Кудрейко І.О., 2012 Розділ IХ. ПРОБЛЕМИ ОНОМАСТИКИ

139
відповідні групи залежно від галузево-фахового напряму – суспільно-історичного, культурно-ціннісного,
науково-технічного, літературно-мистецького і под., з яким вони пов‟язані і який вони символізують:
1. Урбаноніми-персоналії: видатні постаті (політичні, культурні діячі, військові, науковці): вул. Пушкіна,
Шевченкa, Корольова тощо.
2. Урбаноніми-історичні події та узагальнені найменування політичних свят (перемоги, поразки, період
існування режиму, дата історичної події) країни (інших країн): 8-го Березня, 1-го Травня, Першотравнева тощо.
3. Урбаноніми-узагальнення героїчного вчинку: Бакінських Комісарів, Героїв Сталінграда, Челюскінців
та ін.
4. Урбаноніми-промислово-професійні назви: Пілотна, Текстильна, Транспортна і под.
5. Урбаноніми-ландшафтно-географічні назви: Верхня Берегова, Степова, Московська, Київська і т. ін.
6. Урбаноніми-рослинні назви (так звані флоронімні найменування): Жасмінна, Яблунева, Абрикосова,
Виноградна тощо.
7. Урбаноніми-орієнтаційно просторові (розташування об‟єкта (заводу – Заводська, навчального
закладу – Університетська, вокзалу – Привокзальна та ін.).
8. Урбаноніми-артефакти: Алмазна, Цегляна і под.
9. Урбаноніми-відетноніми: Грецька, Білоруська, Руська і т. ін.
10. Урбаноніми-персоніфікації (найменування, пов‟язані з оцінно-ціннісними пріоритетами):
Дружби, Злуки, Щаслива тощо.
11. Урбаноніми-релігійно-обрядові: Різдвяна і под.
12. Урбаноніми-нумеративи: 29 вулиця, 26 квартал, 115 квартал та ін. (див. праці [Загнітко 2008;
Загнітко, Кудрейко 2008; Загнітко 2009]).
Урбаноніми-персоналії – історичні найменування на загальній мапі міст Запоріжжя, Одеси,
Тернополя, Хмельницького. Аналізом охоплено найменування вулиць чотирьох географічно віддалених
українських міст: Запоріжжя, Одеси, Тернополя, Хмельницького. Їхній вибір зумовлений тим, що міста
однакові за концептуальним статусом, але різні за місцем розташування, просторово віддалені, їхнє історичне
формування є різним, відповідно – неоднаковими постають культурно-оцінні та естетично-кваліфікаційні
параметри вибору найменування вулиці, майдану, проспекту, провулка, бульвару тощо. Водночас вони
належать до різних географічних частин України: Запоріжжя – східна Україна, Одеса – південна Україна,
Тернопіль і Хмельницький – західна Україна.
Місто Запоріжжя (до 1921 року – м. Олександрівськ (за назвою фортеці, побудованої у 1770 році))
розташоване на р. Дніпро за 444 км (фізична відстань) від Києва, адміністративний центр Запорізької області.
Назву Запоріжжя місто отримало за місцем розташування – „за порогами” Дніпра.
Місто Одеса (до 1795 року – Кацюбіїв (за ім‟ям знатного литовсько-руського магната Коцуби
Якушинського), пізніше Хаджибей) – місто на півдні України (442 км від Києва (фізична відстань)),
найбільший морський порт у країні, місто обласного значення, центр Одеської області.
Тернопіль (до 1944 року – Тарнаполь, Тарнапіль) – місто у західній частині України (367 км від Києва
(фізична відстань)), політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської
області. Один з головних центрів історичного регіону Галичини. Засновано в 1540 році магнатом Яном
Тарнавським, на честь якого і було названо Тарнаполем.
Місто Хмельницький (перша назва Плоскирів (назва за місцем розташування), з 1795 року по 1954 рік –
м. Проскурів) має майже 600-річну історію. Місто розташоване у Центральному Поділлі на берегах Південного
Бугу за 281 км від Києва (фізична відстань). Хмельницьким названо 16 січня 1954 року на честь видатного
державного діяча і полководця Богдана Хмельницького. Сучасне місто є адміністративним центром
Хмельницької області і Хмельницького району, історичним (осередком Центрального Поділля) та економічним,
культурним центром [Єсюнін 2005].
У статті запропоновано порівняльну характеристику першої групи найменувань заявленої класифікації –
урбанонімів–персоналій. Ця група є знаково-значущою для кожного міста, тому що, надаючи вулиці ім‟я
конкретної людини – видатного діяча певної епохи, мешканці міста визначають свої ідеологічні принципи,
окреслюють життєві цінності та ін.
Група урбанонімів-персоналій досить різноманітна. Аналіз назв вулиць у досліджуваних містах дозволяє
виділити такі підгрупи (які характерні і для інших міст України і за якими легко простежувати пріоритети і
встановлювати знакову сутність найменування):
– державні, військові, політичні діячі;
– Герої Радянського Союзу;
– видатні діячі культури (письменники, композитори, художники, співаки, актори);
– видатні постаті науки й техніки (гуманітарні, технічні, природні, медичні науки);
– видатні постаті(див. праці [Загнітко 2008; Кудрейко 2010]).
У місті Запоріжжі кількість вулиці, що названі на честь конкретних людей, становить 29 % від загальної
кількості 992, в Одесі – 27% від загальної кількості 1154, у Тернополі – близько 42 % від загальної кількості
294, у Хмельницькому – 49 % від загальної кількості 525. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

140
До підгрупи державні, військові, політичні діячі у містах Запоріжжі та Хмельницькому належать постаті,
популярні ще за радянських часів: Будьонний (Маршал Радянського Союзу, радянський військовий і державний
діяч (Хмельницький)), Бірюзов (Маршал Радянського Союзу (Запоріжжя)), Васянін (радянський військовий та
партійний діяч (Хмельницький)), Калінін (радянський державний і партійний діяч (Запоріжжя)), Коротченко
(радянський державний та партійний діяч (Хмельницький)), Кутузов (російський полководець, генерал-
фельдмаршал, головнокомандуючий російських військ під час вітчизняної війни 1812 року (Одеса,
Хмельницький)) тощо.
В Одесі, розташованій на чорноморському узбережжі, характерним є називання вулиць на честь
представників вищого офіцерського складу у ВМС: вул. Азарова Віце-Адмірала, Лазарева Адмірала, Нахімова
Адмірала тощо.
У Тернополі до цієї підгрупи здебільшого належать постаті, військова та політична діяльність яких була
пов‟язана з УПА, УГА, УНР. Серед них, Польовий Омелян (полковник УПА), Савур Клим (псевдонім Дмитра
Клячківського – полковника УПА (Тернопільська облрада проголосила 2011 рік роком націоналістів
Є. Ковальця і Клима Савури)), Тарнавський Мирон (генерал-четар, який очолював Другий корпус УГА),
Шухевич Роман (генерал-хорунжий УПА), Чорновола (Тернопіль, Хмельницький) та інші.
У відсотковому співвідношенні (до загальної кількості групи „Персоналій”) кількість назв вулиць, що
носять імена політичних, військових, державних діячів складає у Запоріжжі 45%, в Одесі – 31%, у Тернополі –
32%, у Хмельницькому – 34%.
Вулиці, названі на честь Героїв Радянського Союзу, наявні в усіх названих містах. Проте у Тернополі є
лише дві вулиці, названі на честь Героїв Радянського Союзу. Це вулиці Гагаріна (космонавта) і Живова (Живов
Анатолій – рядовий радянської армії, який під час Проскурів-Чернівецької операції загинув у бою в
м. Тернополі, закривши тілом амбразуру ворожого дзоту. Звання Героя Радянського Союзу одержав
посмертно).
У Запоріжжі на честь Героїв Радянського Союзу названо вулиці Бочарова, Гаврилова, Гризодубової,
Громової, Кожедуба, Осипенка та інших, загалом – 15% від загальної кількості назв вулиць – персоналій. В
Одесі – вулиці Асташкіна, Бреуса, Кондрашина, загалом – 10,4 % (більшість назв цієї підгрупи носять імена
людей, які захищали місто у роки Великої Вітчизняної війни). У Хмельницькому – вулиці Гастелло, Громової,
Ковпака, Красовського,Чкалова тощо (16 %).
До підгрупи видатні діячі культури у зазначених містах входять вулиці з назвами: Гріга (норвезький
композитор), Маяковського (радянський поет), Нестерова (російський художник), Нікітіна (російський поет),
Коцюбинського (український письменник), Шота Руставелі (грузинський поет), Герцена (російський
письменник (Запоріжжя, Хмельницький)); Глібова (український письменник, байкар (Запоріжжя,
Хмельницький)), Гребінки (український байкар (Запоріжжя, Тернопіль)), Лермонтова (російський поет, прозаїк
(Запоріжжя, Хмельницький)), Остапа Вишні (український письменник (Запоріжжя, Хмельницький) тощо.
Вулиці Гоголя, Котляревського, Пушкіна, Толстого, Франка, Шевченка є в кожному з названих міст, що
мотивовано прагненням відобразити національно-культурну спадщину, а водночас ідеологію спільного
національно-культурного простору. Особливим постає урбанонімний ландшафт Одеси, де наявна вулиця
Пушкінська, названа на честь О.С. Пушкіна (найменування безпосередньо пов‟язано з великим поетом,
оскільки він мешкав саме на цій вулиці). Таким чином тут поєдналися і місце перебування – проживання
великого поета і пошанування його в історико-культурному просторі міста.
Кількість вулиць, названих на честь видатних діячів культури, у Запоріжжі складає 30%, в Одесі – 29%, у
Тернополі – 38%, у Хмельницькому – 36%.
Вулиці, названі на честь видатних діячів науки й техніки, у відсотковому співвідношенні до загальної
кількості групи урбаноніми–персоналії охоплює в Запоріжжі 9%, в Одесі – 14%, у Тернополі – 12%, у
Хмельницькому – 12%.
До цієї підгрупи входять вулиці Гнатюка (український етнограф, фольклорист, лінгвіст, народився в
Тернопільській області (Тернопіль)), Головацького (український лінгвіст, фольклорист, народився на Львівщині
(Тернопіль)), Горбачевського (український хімік, епідеміолог, народився в Тернопільській області (Тернопіль)),
Гуменюка (вчений-історик, краєзнавець, бібліограф Поділля (Хмельницький)), Пулюя (український фізик,
народився на Тернопільщині (Тернопіль)), Грушевського (український історик (Одеса, Тернопіль,
Хмельницький)), Корольова (радянський вчений, конструктор у галузі ракетно-космічної техніки (Запоріжжя,
Одеса, Хмельницький)), Курчатова (радянський фізик-ядерник (Запоріжжя, Хмельницький)), Ломоносова
(перший російський вчений світового значення (Одеса, Тернопіль, Хмельницький)), Мічуріна (російський
вчений-селекціонер (Запоріжжя, Одеса, Хмельницький)), Яворницького (українського історик, археолог,
етнограф (Запоріжжя, Хмельницький)) тощо.
До підгрупи видатні постаті (на теперішньому етапі) належать вулиці, названі на честь Героїв
Соціалістичної Праці, почесних громадян, священиків (у подальших дослідженнях можливим постає виділення
кожної з названих категорій в окрему підгрупу): Лучаківського (перший бургомістр Тернополя (Тернопіль)),
Шептицького Андрея Митрополита (Тернопіль), Гуцалюка (Герой Соціалістичної Праці (Хмельницький)),
Ткачука (Герой Соціалістичної Праці (Хмельницький)) тощо. Відсоток вулиць із такими назвами у Запоріжжі,
Хмельницькому незначний, а в Одесі складає 15%, у Тернополі – близько 18% [Єсюнін 2005]. Розділ IХ. ПРОБЛЕМИ ОНОМАСТИКИ

141
Аналіз першої групи назв вулиць запропонованої класифікації уможливив вияв вуличної омонімії: у місті
Тернополі вулиця Савури Клима названа на честь полковника УПА, а в Донецькій та Запорізькій областях
Савур-могилою на честь козака Клима Савури названо меморіальний комплекс і геологічний пам‟ятник
природи. У Запоріжжі вулиця Коллонтай названа на честь діячки міжнародного російського соціалістичного
руху; члена першого більшовицького правління, а в Тернополі вулиця Коллонтай носить ім‟я суспільно-
політичного діяча польського відродження 18 століття.
В урбанонімному просторі Одеси вирізняється значна кількість найменувань вулиць ад‟єктивного типу,
що є відіменниковими похідними, тобто утворені від власних імен. Такі власні імена „умонтовані” в історичну
пам‟ять міста, пор.: Дерибасівька (Йосип Михайлович де Рибас – засновник міста Одеси), Коблевська (Фома
Кобле – комендант Одеси у першій половині 19 ст.), Колонтаївська (Єгор Іванович Колонтаєв – наглядач
Одеського порту, директор Міського театру), Ольгіївська (Ольга Потоцька, дружина графа Наришкіна) тощо.
Характерною рисою Тернопільських та Одеських вулиць є те, що більшість названо на честь осіб, чия
доля якимсь чином пов‟язана з цим містом. У загальному просторі Запоріжжя і Хмельницького такої
закономірності не спостережувано, навіть з-поміж найменувань і перенайменувань вулиць, проспектів тощо
останнього часу.
Дещо з висновків та перспектив. Загальне тло урбанонімів чотирьох географічно віддалених міст
України: Одеси, Тернополя, Запоріжжя і Хмельницького засвідчує досить багато спільного в репрезентації
підгрупи урбанонімів-персоналій, водночас простежуваною є закономірність чітких пріоритетів і цінностей,
естетично-кваліфікаційних параметрів у загальній карті міста – особливо Одеси та Тернополя. Не менш
показовою постає відмінність квантитативного насичення аналізованих мікрогруп у загальному просторі
найменувань певного міста. Останнє особливо виступає важливим, тому що відбиває спрямування прагнень
мешканців міста максимально зактивізувати історичну пам‟ять у найменуваннях вулиць, оточити себе найбільш
значущими фігурами, подіями тощо. Перспективним постає простеження насичення загальноміських мап тими
чи тими урбанонімами-персоналіями в загальукраїнському просторі, що уможливить створення своєрідної
дорожної карти найменувань вулиць.

Література
Вахтин 2004: Вахтин, Н.Б. Социолингвистика и социология языка : [уч. пособ.] [Текст] / Н. Б. Вахтин,
Е. В. Головко. – Спб. : ИЦ «Гуманитарная Академия» ; Изд-во Европейского университета в С.-П., 2004. –
336 с. – 1500 пр. – ISBN 5-93762-044-5, 5-94380-036-0.
Єсюнін 2005: Єсюнін, С. Вулиці Хмельницького : історико-довідкове видання [Текст] // С. М. Єсюнін. –
Тернопіль : Видавець В.П. Андріїшин, 2005. – 122 с. – 3000 пр. – ISBN 966-567-074-3.
Загнітко 2008: Загнітко, А.П. Типологічні вияви української мови як державної [Текст] / А. П. Загнітко //
Українська мова – мова державна : [зб. наук. праць : у 2 ч. / укл. А. Загнітко та ін.]. – Донецьк : ДІППО, 2008. –
Ч. 1. – С. 27-39. – Бібліогр. : с. 38-39.
Загнітко, Кудрейко 2008: Загнітко, А. Соціолінгвістика : предметно-поняттєвий апарат [Текст] /
А. Загнітко, І. Кудрейко // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк : Східний
видавничий дім, 2008. – Т. 22. – С. 139-154. – Бібліогр. : с. 153-154.
Загнітко 2009: Загнітко, А. Динаміка мовної і національної самоідентифікації мешканців Донеччини
[Текст] / А. Загнітко, І. Кудрейко // Світогляд. – 2009. – № 3(17). – С. 24-30. – Бібліогр. : с. 30.
Кудрейко 2010: Кудрейко, І.О. Мовна ситуація на території міст Донеччини: синхронний і діахронний
аспекти [Текст] / І. О. Кудрейко // Соціолінгвістичні студії. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. – С. 44-
51. – Бібліогр. : с. 50-51.
Масенко 2010: Масенко, Л. Нариси з соціолінгвістики [Текст] / Л. Масенко. – Київ : Вид. дім «Києво-
Могилян. акад.», 2010. – 243 с. – 1000 пр. – ISBN 987-966-518-537-6.
Мацюк 2009: Мацюк, Г. Прикладна соціолінгвістика. Питання мовної політики : [навч. посіб.] [Текст] /
Г. Мацюк. – Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – 212 с. – 300 пр. – ISBN 978-966-613-661-2,
978-966-613-663-6.
Тараненко 2010: Тараненко, О.О. «Соціолінгвістична карта» української топонімії [Текст] /
О. О. Тараненко // Студії з ономастики та етимології. – Вип. 9. – К. : Інститут української мови НАН України,
2010. – С. 241-265. – Бібліогр. : с. 260-265.
Ткаченко 2004: Ткаченко, О.Б. Українська мова і мовне життя світу [Текст] / О. Б. Ткаченко. – К. :
Спалах, 2004. – 272 с. – ISBN 966-512-136-7.
Ткаченко 2006: Ткаченко, О.Б. Мова і національна ментальність (Спроба сучасного синтезу) [Текст]/
О. Б. Ткаченко. – К. : Грамота, 2006. – 240 с. –1000 пр. – ISBN 978-966-349-043-4.
Філіпов: Філіпов, О. Назви вулиць Мукачева у ХХ ст. [Електронний ресурс] // Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Igdu/2007_10/16.pdf. – Назва з екрана.
Фішман 2009: Фішман, Дж. Не кидайте свою мову на призволяще [Текст] / Дж. Фишман ; пер. з англ. –
К. : «К.І.С.», 2009. – 200 с. – ISBN 978-966-2141-29-0.

 
Охарактеризованы особенности соотношения исторических и неисторических названий улиц
географически отдаленных трех украинских городов Запорожья, Одессы, Тернополя, Хмельницкого, выявлены
закономерности эволюции исторических наименований улиц – наименований-персоналий; путем сопоставления
установлены количественные данные „присутствия‖ исторической памяти на карте города.
Ключевые слова: названия улиц, исторические названия, национально-языковая память,
квантитативная характеристика.

This article characterizes the peculiarities of historical and unhistorical streets‘ correlations in some
geographically remote Ukrainian cities such as Zaporozhzhya, Odesa, Ternopil and Khmelnytsky, the regularities of
evolution such as names of personalities are revealed. It was done by means of comparison and it determined
quantitative facts of ―presence‖ of historical memory on the map of the city.
Keywords: the names of streets, historical names, national language memory, quantitative characteristic.
Надійшла до редакції 28 жовтня 2011 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.