Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Марина Волошинова — ДИНАМІКА НАЗВ КУХОННОГО НАЧИННЯ В УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРКАХ

У статті досліджено динамічні процеси в діалектній лексиці на прикладі тематичної групи лексики
„Кухонне начиння‖. Здійснено зіставний аналіз маніфестантів, виявлених в українських східнослобожанських
говірках, з іншими діалектними континуумами української мови, визначено їхню функціональну активність.
Ключові слова: сема, номен, лексема, реалія, східнослобожанські говірки, кухонне начиння.

Лексика, яка відбиває реалії повсякденного побуту й тісно пов‟язана з життям народу, завжди привертала
увагу науковців. Такою зокрема є тематична група лексики (ТГЛ) „Кухонне начиння”. Начиння – це
обслуговуючий, периферійний складник сфери харчування та житлово-поселенського комплексу. Водночас
високий ступінь спеціалізації певних наборів начиння, їх функціональне розмежування, достатньо розвинені
галузі виробництва, що створювали начиння, – усе це дає змогу розглядати його як самостійне явище
матеріальної культури [УМ 1993: 71].
В україністиці найбільш повно досліджено окреслену ТГЛ на матеріалі говірок південно-західного
наріччя. У різний час зверталися до її системного вивчення З. Ганудель [Ганудель 1980] – говори Східної
Словаччини, Е. Ґоца [Ґоца 2001] – карпатські говори. Побутову лексику переселенського російського говору в
південно-східній частині Харківської області вивчала О. Володимирська [Володимирська 1977]. Окремі
розвідки, присвячені вивченню посуду й кухонного начиння, належать З. Бичку [Бичко 1983], Я. Вакалюк
[Вакалюк 1983], С. Панцьо [Панцьо 1999], Г. Мартиновій [Мартинова 1999]. Об‟єктом вивчення лексика на
позначення кухонного начиння стала в роботах російських діалектологів – Л. Максимової [Максимова 1976],
Л. Балахонової [Балахонова 1980], Л. Власової [Власова 2002] та ін.
Мета пропонованої статті – здійснити лексико-семантичний аналіз назв кухонного начиння та
відстежити динамічні процеси в цій групі лексики. Заявлена мета передбачає розв‟язання таких завдань: на
підставі польових записів установити функціональну активність номенів на позначення досліджуваних сем в
українських східнослобожанських говірках; виявити лексичні паралелі репрезентантів аналізованих сем в
інших діалектних континуумах; проаналізувати в діахронії та синхронії лексеми ТГЛ „Кухонне начиння”.

© Волошинова М.О., 2012 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24
164

Джерелами дослідження слугують власні записи діалектного матеріалу в 38 говірках Східної
Слобожанщини, здійснені у 2009 – 2011 рр.; Словник української мови в чотирьох томах Б. Грінченка; Словник
української мови в 11-и томах; сучасні діалектні словники.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що системного й комплексного опису кухонного начиння як
окремого складника предметно-побутової лексики на матеріалі східнослобожанських українських говірок
здійснено не було.
Динамічні зміни в мові – процес перманентний. Словниковий склад мови постійно оновлюється за
рахунок запозичень з інших мов, виникнення нових реалій, що потребують найменувань, разом з тим поступово
зникають деякі реалії, а, отже, відповідно й номени на їх позначення з часом виходять з активного вжитку й
архаїзуються. Дослідженню динаміки мовних одиниць присвячено праці українських (К. Глуховцева
[Глуховцева 2005], Є. Карпіловська [Карпіловська 2007; 2008], Л. Струганець [Струганець 2002], Л. Тищенко
[Тищенко 2002] та ін.) і зарубіжних (Н. Голєв [Голев 1989], Я. Горецький [Горецкий 1988] та ін.) мовознавців.
Діалектні слова відображають ціннісне сприйняття світу носіями мови. На думку російської дослідниці
Л. Власової, головне завдання сучасних дослідників-діалектологів полягає у фіксуванні й збереженні реалій, які
поступово зникають з ужитку разом з поколіннями людей [Власова 2002].
Для аналізу ТГЛ „Кухонне начиння” обрано семи, що демонструють процеси механічної обробки їжі та
задіяні в процесі її приготування: „пристрій для роздрібнювання переважно овочів, просовуючи їх по шорсткій
поверхні‟, „довгий дерев‟яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і
ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни‟, „знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута
з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу‟, „пристрій
для розкочування тіста‟, „пристрій з товкачем для лущення та подрібнення різних речовин‟, „дерев‟яний товкач,
яким розтирають мак, зерно‟.
Сему „пристрій для роздрібнювання переважно овочів, просовуючи їх по шорсткій поверхні‟ в більшості
аналізованих говірок Східної Слобожанщини (24 н. п.) представлено лексемою |т‘орка (Білвод, Білкур, Бонд,
Бут, Вес, Донц, Калм, КарвСол, Кон, Куз, Міл, МалХ, Новл, Новоах, Павл, Підгор, Плуг, По, Прос, Сват, Ст,
Тар, Чмир, Шпот). Спорадично зафіксовано номени теир|тушка (Кол, Коляд, Куз, Пет, Плуг, Шпот) й |терка
(Берез, Білвод, Біллуц, Новай), а також демінутиви теир|тушеич‘ка (Висч), |т‘ороч‘ка (Мороз).
Усі виявлені репрезентанти аналізованої семи властиві й іншим діалектним континуумам української
мови: |терка, теир|тушка „тертка для овочів‟; „тертка, тертушка‟ [Аркушин: ІІ, 196; ГГ: 183; Онишкевич: ІІ,
258; Неґрич: 167]; |терко;|тердко „тертка‟ [Шило: 252; Онишкевич: ІІ, 258]; |тьорка,|тьорочка„тертка кухонна‟;
„тертушка, на якій труть моркву, буряк, сир тощо‟ [Чабаненко: ІV, 143; МССУГ: 106].
З тотожним значенням лексему зафіксованов Словнику української мови (СУМ): Тертка 1. Кухонний
предмет – металева пластинка з густо пробитими дрібними отворами, об гострі краї яких труть що-небудь;
тертушка „т. с., що тертка‟ [СУМ: Х, 99, 100] та Словнику української мови за ред. Б. Грінченка (СГ): тертка
= тертушка – терка [Грінченко: ІV, 258].
Сему „довгий дерев‟яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і
ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни‟ репрезентовано в більшості обстежених говірок
маніфестантом ро|гач‘ (Берез, Білвод, Бонд, Вес, Висч, Донц, Калм, Кол, Коляд, Куз, Лим, Міл, Мороз, МалХ,
Новай, Новб, Новл, Пет, Підгор, Піщ, Плуг, Прос, Сват, Смол, Солід, Ст, Тар, Чмир, Шпот). У поодиноких
випадках репрезентантами семи є ко|ц‘уба (Біллуц, Бут), |вилошниек (Білкур), ч‘ап|л‘іĭка (Біллуц, Павл, Прос,
Шпот) та спільнокореневими номенами, які демонструють відмінності в роді, – ч‘апл‘і|йа (Смол), ч‘ап|л‘ій
(Мак). Множинні форми та демінутиви виявлено спорадично: рога|ч‘і (Білкур, Павл, По, Сват, Тар), ро|гач‘ік
(Піщ, Прос). Зафіксований номен ух|ват (Вес, Новл, Прос) постав, імовірно, унаслідок впливу суміжних
російських говірок, пор.: ухват – металлическая рогатка на длинной рукоятке для подхватывания в печи
горшков, чугунов [ТСРЯ: 883].
Аналізована сема властива й іншим діалектам української мови. Так, у поліському наріччі виявлено
фонетичні й граматичні варіанти, наприклад: рога|л‘і „рогачі для виймання з печі горщиків‟ [Аркушин: ІІ, 122];
|вила,|вилка,|вілки, |вілка,|вілкі, рога|чі; |вилка;|вилки / |вілкі, ви|лошник / ви|лочник / ви|лишник „рогач‟ [Лисенко
1974: 44, 186; МСГГ: 22; Лисенко 1961: 21]; чипли|йа „пристрій для виймання сковороди з печі у вигляді
залізного прута із загнутим кінцем‟ [Аркушин: ІІ, 252]. В інших діалектах української мови зафіксовано
номени: ро|гачка „залізні вила з двома ріжками‟ [Євтушок: 110]; чаплі|йа, „прилад, яким чіпляють сковороду й
витягають з печі‟ [Ващенко: 98]; чап|лійа „прилад, яким витягають сковороду та інший посуд з печі‟ [Сизько:
91]; чапля „чаплія‟ [Корзонюк: 254]; ух|ват „рогач‟; „коцюба‟, „брачки‟ [Лисенко 1974: 221; Чабаненко: ІV, 179;
Лисенко 1961: 66]; х|ватки „рогач, яким витягають сковороду з печі‟ [Сизько: 88]; х|ватка „чаплія, прилад у
вигляді залізного гачка на довгому держаку для витягання з печі сковороди‟ [Євтушок: 126]; коц‘у|ба „кочерга‟
[Ващенко: 50].
Маніфестанти, що ілюструють аналізовану сему, наявні в СУМ зі значеннями, що властиві
східнослобожанським говіркам та говіркам інших наріч: рогач 1. довгий дерев‟яний держак з двома металевими
заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни [CУМ: VІІІ,
591]; чаплія/чаплійка – кухарське знаряддя, за допомогою якого переносять гарячу сковороду – залізний гачок з Розділ ХІ. УКРАЇНСЬКІ ДІАЛЕКТИ СЬОГОДНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

165
дерев‟яним держалном [CУМ: ХІ, 268]. У СГ подано лексеми рогач/рогачик „ухватъ‟, а також номен чаплія
„сковородникъ, которымъ берутъ сковороду‟ [Грінченко: ІV, 27, 444].
Сему „знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для
перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу‟ маніфестовано номеном коч‘еір|га, зафіксованим
у 32 говірках (Берез, Білвод, Білкур, Бонд, Бут, Вес, Висч, Донц, КарвСол, Кол, Коляд, Кон, Куз, Лим, Міл,
Мороз, МалХ, Новай, Новб, Новоах, Пет, Підгор, Піщ, Плуг, По, Прос, Смол, Соліл, Ст, Тар, Чмир, Шпот).
Меншу функціональну активність має лексема коч‘еі|р‘ошка (Вес, Висч, Калм, Кон, Куз, Новай, Павл, Піщ).
Локально обмеженими є лексеми ко|ц‘уба (Берез, Біллуц, Білкур, Плуг), чап|л‘іĭка (Білвод, Біллуц, Шпот),
ро|гач‘ (Лим), ко|в·ін‘ка (Сват). Множинну форму та двослівний номен зафіксовано спорадично: коч‘еі|р‘ошки
(Білвод), ко|ч‘ерги зал‘ізн‘і (Кол).
Усі названі лексеми властиві іншим, зокрема й віддаленим діалектам, пор.: у гуцульських говірках –
ко|черга, ко|цюба (ка|цюба); ко|черьга/коцю|ба „коцюба до вогню в колибі‟ [ГГ: 103, Негрич: 99; СГСБ: 294;
МСГГ: 85]. У західноволинських говірках зафіксовано фонетичний варіант куцю|ба [Корзонюк 1987: 151]. Для
поліських говірок властиві маніфестанти ко|ц‘уба, коче|рошка; фонетичні варіанти каве|ня, кове|ня, коме|ня;
кавеня / ковеня / ковєня / ковиння / коменя, ка|цюба / ка|цюбка [Лисенко 1961: 33; Лисенко 1974: 87, 93;
Аркушин: І, 248]. У словниках подільських та бойківських говірок подано номен ко|цюба [Брилинський: 52;
Онишкевич: І, 282]; наддністрянських – маніфестанти кацю|ба, ко|черга, ку|цюба [Шило: 139, 151, 157].
Наголосимо, що всі названі лексеми, виявлені в інших діалектних континуумах, мають спільне із
східнослобожанськими говірками значення.
У СГ наявні всі притаманні говіркам Східної Слобожанщини репрезентанти аналізованої семи: кочер|га,
коче|режка, коцю|ба [Грінченко: ІІ, 295]. Лексему ко|вінька наведено із значенням „палка съ загнутымъ
концомъ‟ [Грінченко: ІІ, 262]; таке саме значення для цієї лексеми подає й СУМ: „палиця з загнутим кінцем‟
[CУМ: ІV, 205]. Номени коцюба й кочерга, уживані в літературній мові, не мають семантичних відмінностей
порівняно з аналізованими говірками [CУМ: ІV, 314, 315].
Незначний репертуар лексем виявлено для семи „пристрій з товкачем для лущення та подрібнення різних
речовин‟. Так, номен с|тупа зафіксовано у 29 східнослобожанських говірках (Білвод, Білкур, Біллуц, Бонд, Вес,
Висч, Донц, Калм, КарвСол, Кол, Коляд, Куз, Лим, Мак, Мороз, МалХ, Новай, Павл, Пет, Підгор, Плуг, Прос,
Сват, Смол, Солід, Ст, Тар, Чмир, Шпот). Словотвірний варіант с|тупка у трьох говірках (Білкур, Новай, Солід)
є демінутивом до паралельно вживаного номена с|тупа, а ще в п‟ятьох (Берез, Кон, Новб, Новл, Піщ) побутує
як єдиний маніфестант семи. Спорадично вживаними є назви мака|гон (Бут) тоў|кушка (Кон, Новоах), тоў|кач‘
(Тар, Шпот).
Усі номени, зафіксовані в окресленому масиві, наявні й у діалектних словниках, і в словниках
літературної мови з тотожним для обстежуваних говірок значенням, наприклад: с|тупа „опихати зерно; в
олійні‟, с|тупка „товкач опихальної ступи‟; „ступа, у якій товчуть „логазу” (ячмінна крупа)‟ [CГСБ: 343;
Онишкевич: ІІ, 263]; тоў|кач „дерев‟яний стрижень у ступі‟, „макогін‟, тоў|качка „дерев‟яна посудина, у якій
товчуть сало для засмачення страви‟ [ГГ: 186]; с|тупка „ступка‟; тоўкачка „дерев‟яна посудина, у якій товчуть‟,
тоўка ч „твердий дерев‟яний стрижень у ступі‟ [МСГГ: 185; 193]; с|тупоч·ка, тоў|кач·ка „ковганка‟, тоў|куч·ка
„макогін‟ [Чабаненко: ІV, 113, 126]; тоў|качка „металева ступка, у якій товчуть часник, перець‟ [CБГ: 547];
с|тупа – пристрій для лущення та подрібнення різних речовин (зерна, тютюну й т. ін.) [СУМ: ІХ, 804]; с|тупка –
зменш. до с|тупа „невелика посудина для розтирання чого-небудь‟ [СУМ: ІХ, 807]; с|тупа „ступка, толчея‟
[Грінченко: ІV, 222], товкач „пестъ въ ступкh‟ [Грінченко: ІV, 269].
У буковинських говірках маніфестант с|тупка виявлено на позначення іншої реалії –„солянка, видовбана
з дерева (дерев‟яна сільничка)‟ [CБГ: 531].
Отже, аналіз семи показав, що номени, зафіксовані в українських східнослобожанських говірках, мають
здебільшого тотожне значення і в інших діалектних ареалах, і в українській літературній мові. Щоправда, іноді
слово позначає не аналізовану реалію (напр., пристрій, у якому товчуть), а її деталь (див. значення, зафіксовані
в гуцульських говірках та СГ).
Як свідчить наведений матеріал, в основному аналізовані лексеми не втратили свого значення й активно
функціонують і в узусі діалектоносіїв, і в сучасній українській літературній мові, а отже, демонструють сталість
зафіксованого матеріалу. Разом з тим, деякі реалії сьогодні відомі інформаторам як пристрої, які
застосовувалися раніше, а в наш час не використовуються у зв‟язку із зміною способів господарювання. Так, до
зниклих або зникаючих реалій інформатори відносять рогач та чаплійку: рога|ч‘і // виекориес|товували йіх дл‘а
|того / шоп доста|вати |горшч‘іки / ч‘аву|ни / казан|ки із |печ‘і // веи|лик·і рога|ч‘і ĭ ма|лі бу|ли // (смт Білвод);
ч‘ап|л‘іĭка / за допо|могойу |нейі |ран‘ше ч‘авун|ц‘і зні|мали з |печ‘і (Біллуц). Отже, спостерігаємо явище
поступової архаїзації й переходу зазначених лексем до пасивного словникового запасу.
Сему „пристрій для розкочування тіста‟ ілюструють в обстежених говірках три репрезентанти: ка|ч‘алка
(Білвод, Білкур, Бонд, Донц, Калм, КарвСол, Коляд, Кон, Куз, Лим, Мак, Міл, Мороз, МалХ, Новб, Новл, Павл,
Пет, Підгор, Піщ, Плуг, Прос, Смол, Солід, Тар, Чмир, Шпот), с|калка (Білвод, Білкур, Біллуц, Бут, Висч, Кол,
Куз, Новоах, По, Сват, Ст), ка|талка (Берез, Новай).
Репрезентант ка|чалка та його фонетичний варіант ка|чалко наявні в словнику західнополіських говірок із
значенням „кругла палиця для розкачування білизни або тіста‟ [Аркушин: І, 214]. З таким самим значенням ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24
166

аналізована лексема відома в східностепових говірках [МССУГ: 43]. У полтавських говірках номен ка|чалка
звужує своє значення, хоча й уживаний на позначення побутової реалії – „спеціально обструганий круглий
дерев‟яний валок, на який накатують білизну для прасування‟ [Ващенко 1960: 42]. Цей процес демонструють і
поліські говірки [Лисенко 1961: 34]. У словнику О. Євтушка номен ка|чалка подано зі значенням „знаряддя для
ущільнення грунту або руйнування грунтової кірки‟ [Євтушок 1997: 70]. Отже, спостерігаємо розширення
значення й вихід за межі аналізованої ТГЛ.
Номен с|калка фіксують словники поліських говірок із значенням, не властивим східнослобожанським
говіркам: „камінець для кресала‟, „кремінь для кресала‟ [Лисенко 1961: 60; Лисенко 1974: 195], „більмо,
білувата пляма на рогівці ока‟ [Євтушок 1997: 114].
У СГ репрезентант качалка має два значення: 1) скалка для раскатыванія тhста и бhлья; 2) катокъ для
укачиванія полей [Грінченко: ІІ, 227]. СУМ наводить таке значення: „кругла, гладко витесана палиця для
розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо‟ [CУМ: ІV, 123].
Маніфестант скалка в СУМдемонструє широкий репертуар значень, але жодне з них не збігається з тими,
що виявлено в обстеженому ареалі [СУМ: ІХ, 247-248]. У СГ також не виявлено жодного значення, тотожного
із східнослобожанськимиговірками [Грінченко: ІV, 130]. Проте лексему скалка із значенням кухонного начиння
зафіксовано в тлумачному словнику російської мови: скалка – деревянный валик для раскатывания чего-нибудь
[ТСРЯ: 710], що підтверджує вплив суміжних російських говірок на говірки Слобожанщини.
Отже, здійснений аналіз семи підтверджує, що її репрезентанти в більшості випадків не втратили свого
значення, хоча іноді й виходять за межі аналізованої ТГЛ.
Сему „дерев‟яний товкач, яким розтирають мак, зерно‟ маніфестовано в 15 говірках обстеженої території
лексемою: тоў|кач‘ (Берез, Білвод, Біллуц, Висч, Кол, Коляд, Мороз, Новай, Новл, Павл, Пет, Плуг, Солід, Ст,
Шпот); наявні також варіанти, що мають відмінності в граматичній категорії роду: тоў|кач‘ка (Куз, МалХ,
Новай, Підгор) і спільнокореневий номен тоў|кушка (Білкур, Біллуц, Новай, Новоах, Тар). Також зафіксовано
лексеми ка|ч‘алка (Бонд, Донц, Калм, Куз, Міл, Піщ, Смол, Чмир), мако|гон (Білкур, КарвСол, Сват, Ст, Тар).
Спорадично вживаними є номени сала|тоўка (Бонд, Вес), ка|ч‘алоч‘ка (Шпот), тоў|кач‘ік (Піщ, Ст), а також
багатослівні номени, які вказують на матеріал, з якого виготовлено пристрій, та описують його, наприклад:
тоў|кач‘ дереў|йаниĭ (Лим), ка|ч‘алка з од|ноĭ |руч‘койу (Бут), тоў|кач‘ йак ка|ч‘алка (Солід).
Номени тоў|кач‘ „дерев‟яний стрижень у ступі, макогін‟; „твердий дерев‟яний стрижень у ступі‟,
тоў|кач‘ка „дерев‟яна посудина, у якій товчуть‟зафіксовано в словнику гуцульських говірок [ГГ: 186; МСГГ:
193]; у словнику говірок Нижньої Наддніпрянщини – тоў|куч·ка „макогін‟ [Чабаненко: ІV, 126], словнику
східностепових говірок – тоў|кач „дерев‟яний пристрій, яким розтирають у ступці мак, сіль тощо‟ [МССУГ:
104], західноволинських говірок – зафіксовано туў|кан „деталь у ступі‟ [Корзонюк 1987: 242], у СГ – товкач /
товкачик / товкачка „пестъ – въ ступкh, толчеh‟ [Грінченко: ІV, 269]. СУМ також фіксує аналізовану лексему:
товкач. Товстий дерев‟яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або
подрібнюють, розтирають що-небудь // заокруглений на кінці стрижень, яким товчуть, розтирають що-небудь у
ступі, ступці [CУМ: Х, 163].
Виявлено в інших діалектах також лексему макогін, наприклад, у полтавських говірках – „обстругана
деревина для розтирання маку, солі тощо‟ [Ващенко 1960: 57], у гуцульських та наддністрянських: мако|гин /
мако|гін „макогін, заокруглений дерев‟яний стрижень у ступі‟, „валок розтирати в макітрі мак‟; „макогін‟ [ГГ:
119, СГСБ: 302; Шило 2005: 166], у східностепових говірках – мако|г‘ін „дерев‟яний товкач, яким розтирають
мак, пшоно, сіль тощо‟ [МССУГ: 59]. У СГ – макогін „деревянный пестъ для растиранія соли, маку, пшена и
пр.‟ [Грінченко: ІІ, 400]. СУМ подає таке саме значення: „дерев‟яний стрижень із потовщеним заокругленим
кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно тощо‟ [СУМ: ІV, 603].
Лексему сала|тоўка, виявлену в східнослобожанському ареалі, фіксують діалектні словники, але не із
значенням деталі в пристрою для подрібнення речовин, а як назву самого пристрою, наприклад: „маленька
ступка для розминання сала‟ [Лисенко 1961: 59, Лисенко 1974: 190], „дерев‟яна посудина, в якій затовкують
сало‟ [Сизько 1990: 79], „ковганка‟ [Чабаненко: ІV, 54]. У СГ номен функціонує з тотожним значенням, пор.:
салотовка – деревянный сосудъ съ пестикомъ для толченія сала, а в СУМ його подано із позначкою розм.:
„т. с., що ковганка‟ [Грінченко: ІV, 98; СУМ: ІХ, 20].
На прикладі проаналізованої семи доходимо висновку, що більшість репрезентантів, які її ілюструють, не
втратили свого значення й активно функціонують в діалектному мовленні й на території Східної
Слобожанщини, і в інших віддалених та суміжних діалектах української мови.
Отже, динамічні процеси виявлено в поступовій архаїзації деяких лексем у зв‟язку з вилученням
відповідних реалій з побуту. В основному лексика виявляє сталість і незмінність, що підтверджено аналізом на
синхронічному та діахронічному рівнях.
Зафіксовано випадки розширення семантичної структури, наприклад: номен ка|ч‘алка є одночасно
репрезентантом сем „дерев‟яний товкач, яким розтирають мак, зерно‟ та „пристрій для розкочування тіста‟;
лексема ч‘ап|л‘іĭка побутує одночасно зі значенням „знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута
з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу‟ та „довгий
дерев‟яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або
виймають з неї горщики, чавуни‟ тощо. Розділ ХІ. УКРАЇНСЬКІ ДІАЛЕКТИ СЬОГОДНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

167
Більшість виявлених номенів зафіксовано словниками інших діалектів із значеннями, притаманними
східнослобожанським говіркам. Водночас, переважну більшість записаних лексем виявлено й у Словнику
української мови, що демонструє вплив літературної мови на обстежені говірки та підтверджує усталену думку
щодо їх походження.
Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у виявленні динамічних процесів на прикладі інших
тематичних груп лексики.
Список обстежених населених пунктів та їх скорочень
(усі села знаходяться в Луганській області)
Берез – с. Березівка, Новопсковський р-н; Білвод – смт. Біловодськ; Білкур – смт. Білокуракине; Біллуц –
смт. Білолуцьк, Новопсковський р-н; Бонд – с. Бондарівка, Марківський р-н; Бут – с. Бутове, Старобільський р-
н; Вес – с. Веселе, Марківський р-н; Висч – с. Височинівка, Марківський р-н; Донц – с. Донцівка,
Новопсковський р-н; Калм – с. Калмиківка, Міловський р-н; КарвСол – с. Караван-Солодкий, Марківський р-н;
Кол – с. Коломийчиха, Сватівський р-н; Коляд – с. Колядівка, Новоайдарський р-н; Кон – с. Кононівка,
Біловодський р-н; Куз – с. Куземівка, Сватівський р-н; Лим – с. Лиман, Старобільський р-н; Мак – с. Макіївка,
Кремінський р-н; Міл – с. Мілуватка, Сватівський р-н; Мороз – с. Морозівка, Міловський р-н; МалХ –
с. Малохатка, Старобільський р-н; Новай – смт. Новоайдар; Новб – с. Новобіла, Новопсковський р-н; Новл –
с. Новолимарівка, Біловодський р-н; Новоах – с. Новоахтирка, Новоайдарський р-н; Павл – с. Павленкове,
Новопсковський р-н; Пет – с. Петрівка, Сватівський р-н; Підгор – с. Підгорівка, Старобільський р-н; Піщ –
с. Піщане, Старобільський р-н; Плуг – с. Плугатар, Біловодський р-н; По – с. Попівка, Білокуракинський р-н;
Прос – с. Просяне, Марківський р-н; Сват – м. Сватове; Смол – с. Смолянинове, Новоайдарський р-н; Солід –
с. Солідарне, Білокуракинський р-н; Ст – м. Старобільськ; Тар – с. Тарасівка, Троїцький р-н; Чмир –
с. Чмирівка, Старобільський р-н; Шпот – с. Шпотине, Старобільський р-н.

Джерела
Аркушин 2000: Аркушин, Г.Л. Словник західнополіських говірок : у 2 т. [Tекст] / Г. Л. Аркушин. –
Луцьк : Вежа, 2000. – Т. 1–2.
Брилинський 1991: Брилинський, Д. Словник подільських говірок [Tекст] / Д. Брилинський. –
Хмельницький : РВВ, 1991. – 117 с.
Ващенко 1960: Ващенко, В.С. Словник полтавських говорів [Tекст] / В. С. Ващенко. – Вип. 1. – Х. : Вид-
во ХДІ, 1960. – 107 с.
ГГ 1997: Гуцульські говірки : короткий словник [Tекст] / Відп. ред. Я. Закревська. – Л., 1997. – 232 с.
Грінченко 1958, 1959: Словарь української мови : у 4 т. [Tекст] / за ред. Б. Грінченка. – К., 1958, 1959. –
Т. 1–4.
Євтушок 1997: Євтушок, О.М. Вивчення лексики говірок Рівненщини [Tекст] / О. М. Євтушок. – Рівне,
1997. – 164 с.
Корзонюк 1987: Корзонюк, М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок [Tекст] /
М. М. Корзонюк. – К. : Наук. думка, 1987. – С. 62 – 267.
Лисенко 1961: Лисенко, П.С. Словник діалектної лексики середнього і східного Полісся [Tекст] /
П. С. Лисенко. – К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1961. – 72 с.
Лисенко 1974: Лисенко, П.С. Словник поліських говорів [Tекст] / П. С. Лисенко. – К. : Наук. думка,
1972. – 260 с.
МССУГ 2006: Омельченко, З.Л. Матеріали до словника степових українських говірок[Tекст] /
З. Л. Омельченко, Н. Б. Клименко. – Донецьк : ДонНУ, 2006. – 114 с.
Неґрич 2008: Неґрич, М. Скарби гуцульського говору : Березови [Tекст] / М. Неґрич. – Л. : Ін-т
українознавства ім. І. Крип‟якевича НАН України, 2008. – 224 с.
Онишкевич 1984: Онишкевич, М.Й. Словник бойківських говірок : у 2 т. [Tекст] / М. Й. Онишкевич. –
К. : Наук. думка, 1984. – Т. 1 – 2.
МСГГ 2005: Піпаш, Ю. О. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка
Рахівського району Закарпатської області) [Tекст] / Ю. О. Піпаш, Б. К. Галас. – Ужгород, 2005. – 266 с.
СБГ 2005: Словник буковинських говірок [Tекст] / за ред. Н. В. Гуйванюк. – Чернівці : Рута, 2005. –
688 с.
СГСБ 2000: Гуцульські говірки. Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. Словник говірки села
Бродина Олекси Горбача [Tекст] / відп. ред. Я. Закревська. – Л., 2000. – С. 247-354.
Сизько 1990: Сизько, А. Т. Словник діалектної лексики говірок сіл південно-східної Полтавщини
[Tекст] / А. Т. Сизько. – Д., 1990. – 100 с.
СУМ 1978: Словник української мови : в 11 т [Tекст]. – К. : Наук. думка, 1978. – Т. 1–11.
ТСРЯ 1994: Толковый словарь русского языка : 80 000 слов и фразеологических выражений [Tекст] /
сост. С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : АЗЪ, 1994. – 928 с.
Чабаненко 2008: Чабаненко, В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини : у 4 т. [Tекст] /
В. А. Чабаненко. – Запоріжжя, 1992. – Т. 1–4.
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24
168
Шило 2005: Шило, Г. Наддністрянський регіональний словник [Tекст] / Г. Шило. – Л. ; Нью-Йорк,
2008. – 287 с.

Література
Балахонова 1980: Балахонова, Л.И. Чем вы разливаете суп? [Tекст] / Л. И. Балахонова // Рус. речь. –
1980. – № 2. – С. 142-145.
Бичко 2000: Бичко, З. Аналіз назв посуду і кухонного начиння в говірках Наддністрянщини [Tекст] /
З. Бичко // Наук. зап. – Вип. 30. – Сер. : Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград : РВЦ КДПУ
ім. В. Винниченка, 2000. – С. 21-28.
Вакалюк 1983: Вакалюк, Я. Ю. Назви посуду і кухонного начиння в говірках Прикарпаття [Tекст] /
Я. Ю. Вакалюк // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі : ХV респ. діалектол. нарада :
тези доп. і повідомл. / відп. ред. М. Никончук. – Житомир, 1983. – С. 181.
Владимирская 1977: Владимирская, Е. А. Бытовая лексика переселенческого русского говора юго-
восточной части Харьковской области (к проблеме взаимодействия говоров русского и украинского языков) :
автореф. дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.01 „Русский язык” [Tекст] / Е. А. Владимирская. – Киев, 1977. –
23 с.
Власова 2002: Власова, Л.А. Лексика кухонной утвари и посуды в орловских говорах : дис. … канд.
филол. наук : 10.02.01 [Tекст] / Власова Людмила Аркадьевна. – Орел, 2002. – 269 с.
Ганудель 1980: Ганудель, З. Т. Бытовая лексика украинских говоров Восточной Словакии (названия
пищи, посуды и утвари) : автореф. дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.02 „Украинский язык” [Tекст] /
З.Т. Ганудель. – К., 1980. – 21 с.
Глуховцева 2005: Глуховцева, К. Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок : монографія
[Tекст] / К. Д. Глуховцева. – Луганськ : Альма-матер, 2005. – 592 с.
Голев 1989: Голев, Н. Д. Динамический аспект лексической мотивации [Tекст] / Н. Д. Голев. – Томск,
1989. – 249 с.
Горецький 1988: Горецький, Я. Динамічність і динаміка в мові [Tекст] / Я. Горецький // Мовознавство. –
1988. – № 6. – С. 7-10.
Ґоца 2001: Ґоца, Е. Д. Назви їжі й кухонного начиння в українських карпатських говорах : автореф.
дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” [Tекст] / Е. Д. Ґоца. – Ужгород, 2001. – 21 с.
Карпіловська 2007, 2008: Карпіловська, Є.А. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону:
чинники стабілізації інновацій [Tекст] / Є. А. Карпіловська // Укр. мова. – 2007. – № 4. – С. 3-15; 2008. – № 1. –
С. 24-35.
Максимова 1976: Максимова, Л.И. Предметно-бытовая лексика Среднего Приишимья (к вопросу о
диалектной основе русских старожильческих говоров Сибири) : автореф. дис. … канд. филол. наук : спец.
10.02.01 „Русский язык” [Tекст] / Л. И. Максимова. – Л., 1976. – 20 с.
Мартинова 1999: Мартинова, Г. Структурно-семантичний аналіз назв посуду у говірках Правобережної
Черкащини [Tекст] / Г. Мартинова // Актуальні проблеми менталінгвістики. – К. ; Черкаси : Брама, 1999. –
С. 207-210.
Панцьо 1999: Панцьо, С. Є. Похідні номени групи „посуд і кухонне начиння” у лемківському говорі
[Tекст] / С. Є. Панцьо // Українська філологія : школи, постаті, проблеми : зб. наук. пр. Міжнар. конф.,
присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри укр. словесності у Львів. ун-ті. – Л. : Світ, 1999. – Ч. 2. –
С. 48-51.
Струганець 2002: Струганець, Л. Динаміка лексичних норм української літературної мови ХХ століття :
монографія [Tекст] / Л. Струганець. – Т. : Астон, 2002. – 351 с.
Тищенко 2002: Тищенко, Л.М. Структурна організація й динаміка побутової лексики
південнослобожанських говірок : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 [Tекст] / Лариса Миколаївна
Тищенко. – К., 2002. – 410 с.
УМ 1993: Українська минувшина : ілюстр. етногр. довід. [Tекст] / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх,
Т. В. Косміна та ін. – К. : Либідь, 1993. – 256 с.

В статье исследованы динамические процессы в диалектной лексике на примере тематической группы
лексики „Кухонная утварь‖. Проведен сравнительный анализ манифестантов, выявленных в украинских
восточнослобожанских говорах с другими диалектными континуумами украинского языка, определена их
функциональная активность.
Ключевые слова: сема, номен, лексема, реалия, восточнослобожанские говоры, кухонная утварь.

An attempt to investigate dynamical process in dialectal vocabulary based on thematic vocabulary group
„kitchenware‖ was made in the article. The comparing analysis of demonstrators, which were discovered in Ukrainian
Eastern-Slobozhanian subdialects with other dialectal continuum of Ukraine language, was realized; their functional
activity was determined.
Keywords: seme, name, lexeme, realia, Eastern-Slobozhanian subdialects, kitchenware.
Надійшла до редакції 24 жовтня 2011 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.