Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

7. КАТЕГОРІЯ ЕЛІМІНАЦІЇ: СТРУКТУРА І СЕМАНТИКА

загрузка...
Під елімінацією слід мати на увазі виключення (усунення) відомого і/або невідомого з граматично і/або стилістично значущою метою, унас­

 

794


Синтаксис


лідок чого витворюється функціонально відмінна синтаксична одини­ця, маркована внутрішньотекстовою висхідною або спадною валент­ністю. Остання властива відцентрово поєднуваним елементам, пор. тлу­мачення висхідної та спадної валентності і/або доцентрових/відцент­рових синтаксичних зв’язків у внутрішньореченнєвій структурі [За- гнітко 1996, с. 105-110]. Висхідна валентність є обов’язковою для кож­ної текстової одиниці, оскільки саме вона визначає рівень її входжен­ня у текстову цілісність, її внутрішньотекстову значущість як окремо­го компонента.

Спадна валентність постає облігаторною для окремих компонентів, оскільки через них витворюється текстова цілісність і її значущість як компонента мовленнєвої комунікації. Водночас спадна валентність виступає факультативною для тих компонентів (реченнєвих структур) тексту, що є термінальними в його граматико-смисловій і комуніка- тивно-прагматичній структурованості та цілісності.

Відштовхуючись від концептуального тлумачення спадної валент­ності як ядерно утворювальної, слід наголосити на особливому тек- стотвірному потенціалі таких реченнєвих одиниць. Саме в них та чи та елімінація граматично структурувальних елементів постає носієм особливої смислової навантаженості і внутрішньотекстової енергети­ки (слід послідовно відмежовувати енергетику від синенергетики, під якою мається на увазі енергетика двох або більше синтаксичних оди­ниць з елімінованими компонентами, що витворюють внутрішньотек- стове поле хвиле-радіальної смислової експресії). Окремим є питання щодо співвідношення елімінації та еліпсації. У постановці цієї про­блеми повністю витримано логіку. Якщо під еліпсацією мати на увазі пропуск структурно й енергетично значущого компонента, який зумов­лює ранжування аргументів, їх статус, то еліпсація становить один з периферійних виявів елімінації: Праці дорогу! (М. Рильський); А врешті — синтез. Врешті — результат (Л. Костенко); Тягарем ми­нулі роки на стомлені плечі (Є. Плужник) та ін. Тут загалом суттє­вим також постає розмежування актуалізації/нейтралізації еліпсова- ного компонента, що досягається внутрішньотекстовою енергетикою. При збігові енергетики тексту і реченнєвої енергетики виступає актуа­лізація еліпсованого компонента, спостерігається посилення його се­мантичної значущості. Останнє компенсується внаслідок наступної екс­плікації: Йду, біжу, стрімголов кидаюсь уперед, аби наздогнати оцих напасників, що вчинили як нелюди. Обернувся. Покрутився: нікого і ніде не видно. Хіба ж не дивина? Оце ж хвилину тому їх усіх бачив. То куди ж вони усі пощезали? Чи це був простісінький обман моїх очей? (О. Слісаренко). Імплікований у внутрішньосинтаксичній структурі складного безсполучникового речення компонент побачив, що зумов­лює своїм валентним потенціалом розгортання наступної з’ясувальної частини, компенсується ще однією реченнєвою структурою з експліко­ваним елементом. Унаслідок таких семантичних перетинів витворюєть­ся поле іррадіальної взаємодії. Цілком правомірно імплікацію струк­турно і семантично значущого елемента кваліфікувати як елімінацію.

 

РОЗДІЛ XIX. Текст. Основні ОДИНИЦІ тексту..


795


загрузка...
Елімінація охоплює внутрішньореченнєві і зовнішньореченнєві вия­ви, спрямовуючись у посилення/нейтралізацію внутрішньореченнєвих і/або посилення/нейтралізацію внутрішньотекстових зв’язків. Елімі­нація належить до активних процесів сучасної лінгвостилістики і співвідноситься з особливостями реалізації когнітивної функції мови (пор. диференціацію, за Е. Гусерлем, трьох функцій мови: вияву, спо­нукання, репрезентації і розширення їх естетичною, етичною, емотив­ною, виховною, пізнавальною функціями, хоча найбільшою мірою по­ширене визначення двох основних функцій мови: комунікативної і когнітивної, що цілком мотивовано, оскільки саме вони стосуються мовної системи, а всі інші функціональні призначення корелюють із мовленням). Когнітивна функція, подібно до комунікативної, зреалі- зовується через різні синтаксичні одиниці, але основною постає наван- таженість речення, мінімальним контекстом якого виступає складне синтаксичне ціле як структурний елемент тексту. Останній належить до фундаментальних мовленнєвих величин. У своїй первинності текст входить до витворюваних площин і є вторинним щодо мовної системи, виступаючи суб’єктивно-модалізованим. Вживаючись у тексті, речен­ня корелює, з одного боку, з мовною системою, з другого боку, воно підпорядковане внутрішньотекстовим специфікаціям. Саме на цій підставі еліпсація його компонентів відноситься до категорійних ви­явів елімінації. На мовному рівні такі структури характеризуються варіантним вираженням присудка-предиката: нуль-лексемним і лек- семно окресленим, на мовленнєвому ж остання структура в силу своєї експресивності, емоційного забарвлення постає як така, у якій нуль- лексемна репрезентація присудка-предиката є функціонально значу­щою, оскільки така структура вміщує в собі високої сили емоційний заряд, пор. у чомусь подібну нуль-лексемну репрезентацію підметово- суб’єктної позиції у структурах типу Співають, аж сюди чути (О. Сліса- ренко). У цьому розрізі досить цікавим постає твердження Т. В. Були- гіної й О. Д. Шмельова, які підкреслюють, що вести мову про рефе­ренції нульового елемента можна лише в тому випадку, якщо «по­верхнева синтаксична відсутність несе певне семантичне навантажен­ня-…» [Бульїгина, Шмелев 1990, с. 15]. Випадки значущої синтаксичної відсутності поділяються на два класи (за І. О. Мельчуком) — на нуль та еліпсис, хоча це протиставлення неодноразово критикувалось (див. праці О. Д. Шмельова, О. В. Падучевої та ін.).

Прихильники нівелювання протиставлення нуля й еліпсиса спи­раються на те, що еліпсис — це використання нульового анафорично­го займенника. Таке звуження поняття еліпсиса постає некоректним. Очевидно, що про еліпсис можна вести мову тільки в тому випадку, коли в системі мови не існує синонімічного ненульового способу вира­ження, адже при еліпсації речення спостерігається перетворення не- еліпсованої структури в еліпсовану. Унаслідок цього нулям припису­ються значущо марковані смислові аспекти. У таких випадках мова йде про необхідність уведення нульового варіанта до загальної пара­дигми репрезентації певного значення, і в загальній схемі нуль стано­

 

796


Синтаксис


вить варіант вираження. Значення ж його може бути описаним через значення інших одиниць того ж класу, і водночас встановлення ціло­го спектру функціональних значущостей такого нуль-вираження повин­но перебувати в межах самого класу, пор.: У двері подзвонили і Учні / Вони у двері подзвонили. Наведені речення не можуть і не повинні розглядатися в одній значеннєвій парадигмі, оскільки функціональ- но-когнітивна наповнюваність у кожному з них відмінна. У першому випадку акцентована неокресленість суб’єкта дії або ж небажання мовця називати/назвати його. У другому реченні суб’єкт чітко окреслений.

Смислова елімінація спрямована на акцентацію текстотвірного на­чала, що постає об’єднавчим чинником не тільки складного синтак­сичного цілого, але й більших текстових блоків. Смислова елімінація часто корелює з формальною (структурною), йор.: Рибалки просять — це перше речення тексту «Навіщо рибі декрет» (Голос України. —

  1. — 23 серпня), а далі весь текст безпосередньо пов’язаний із ва­лентно централізувальним компонентом просять, що силою свого ва­лентного потенціалу пронизує весь текст. Централізація останнього посилюється повтором елемента то, вжитого зі значенням чергуван­ня, і його співвіднесенням з усім аналітичним смисловим тлом, що загалом може бути покваліфікований як основний структурувальний елемент тексту: Рибалки просять. Тол щоб не брали податок за землю, на якій розташовані водойми, бо ті самі ставки чи лимани розташо­вані у низинах, в улоговинах, на землях, не придатних для обробіт­ку. То, щоб не брали податку за воду, яка плюскається над цією зем­лею, бо ж для риби це — природне середовище, і, хоч убий, не піде вона плавати, скажімо, у мартенівський цех чи нафтопереробний завод, які також платять за воду, якою користуються. Не хоче вона там плавати, і край! То, щоб нарешті, риболовецькі колективи виробни- чо-кооперативного об’єднання «Укррибгосп» вважали сільськогоспо­дарськими виробниками, бо рибу ж, як і зерно, з якого потім випіка­ють хліб, і м’ясо, і помідор чи огірок, який ми споживаємо,рівнісінько так само вирощують, доглядають, годують, а вже потім виловлю­ють і продають. То., щоб рідна держава хоч трохи допомогла креди­тами. Бо ж немає країни у світі, яка б хоч трохи не допомагала розвитку сільського господарства.

«Дорога Верховна Радо, — кажуть рибалки, — у тебе на столі є проект постанови про відміну декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992року за № 26/92 «Про перелік майнових комплексів, державних підприємств, їх структурних підрозділів основного вироб­ництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається». Той декрет категорично забороняє приватизуватирибкомбінати. Зво­лікання з його відміною призведе до розтягування цілісних майнових комплексів загальнодержавної власності —рибкомбінатів — по вузь­ковідомчих і місцевих коридорах влади, а то й безоплатної передачі Ті у приватні руки (а приклади, на жаль, уже є — Барський райрибцех об’єднання «Вінницярибгосп» ,рибдільниця «Світла» на Волинському рибкомбінаті на інші), до розвалу господарств і галузі взагалі».

 

РОЗЛІП XIX. Текст. Основні ОЛИНИІII токату.

 

Т¥1

 

У наведеному тексті реалізується смислова елімінація, суть якої по­лягає у пропуску валентно зумовленого ядерного елемента (на рівні се- мантико-синтаксичної структури речення мова може йти про неза- міщену синтаксичну позицію), що виконує текстотвірну функцію і мар­кований доцентровими внутрішньореченнєвими зв’язками.

Унаслідок його елімінування посилюється статус і значення міжре- ченнєвих зв’язків, що постають у структурному плані самостійними одиницями. У смисловому плані друге речення та й усі інші (наступні) з компонентом то орієнтовані на текстотвірне речення з валентно зу­мовленим імплікованим компонентом. Функціонально-когнітивна зна­чущість елімінації у межах аналізованого тексту посилюється широко використовуваною парцеляцією, орієнтованою то на інформаційне ви­окремлення причинової семантики, що виступає у поєднанні з виснов- ковою: То. щоб рідна держава хоч трохи допомогла кредитами. Бо ж немає країни и світі, яка б хоч трохи не допомагала розвитку сільсько­го господарства (бо = таж); то цільової семантики, що виступає моти- ватором перебігу основної дії: Вже опрацьовано нову методику зариб­лення новостворюваних ставків. ТТТоб при иьоми витрачалося менше коштів і значною мірою скоротився термін зариблення.

Внутрішньотекстова елімінація буває структурна і смислова, зна­чущість кожної з них вимірюється внутрішньотекстовим діапазоном. Перша прямо співвідноситься з напрямами еліпсації (реалізується в межах речення і словосполучення, пор.: Краще один раз побачити (щ о?), ніж сто разів почути (щ о?) і Ані крихти (хліба), по ма­ленькій (чарочці)). У наведеному уривку з тексту «Навіщо рибі дек­рет» смислова елімінація посилюється повтором елемента то, що за­галом постає спустошеним і водночас сповнений змістом кожної з’ясу­вальної частини зокрема. їх репрезентація зі сполучником аналітич­ного типу то, щоб посилює внутрішньотекстові доцентрові зв’язки, що замкнені на початковому реченні Рибалки просять. Унаслідок по­втору витворюється режим посиленого континууму, що полягає у по­слідовності висвітлюваних подій. Більше того, створюється ситуація незамкнутості на власне-реченнєвій структурі. І це посилюється саме вжитком сполучника то, оскільки для нього притаманне витворення незамкненої структури, при цьому число компонентів може бути логі­чно продовженим і розвиненим.

Інший різновид смислової елімінації реалізується у безсполучникових складних реченнях, у яких елімінований компонент зумовлює опосе­редковане поєднання складових частин: Вона хотіла розплющити очі, та лінь обійняла її ніжно, і Мар’яна стала прислухатися: на глибині, під прозорою товщею стоїть тонка сторожка тиша, чути навіть шелест лілій, що повертають до неї свої вінчики; вони тепер світяться райдужним перламутром й опалом… (М. Старицький) (стала прислу­хатися (і відчула)).

Категорія елімінації належить до особливих текстових категорій, основним призначенням яких постає організація тексту і витворення єдиного цілісного текстового тла.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.