Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИЙ ПРИЙМЕННИК: ЄДИНА ГІПОТЕЗА ↔ НАЦІОНАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ

Рецензія на кн.. :
Канюшкевіч, М.І. Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да
слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. – Ч. 1 : Дыяпазон А–Л. – Гродна : ГрДУ, 2008. – 492 с. ;
Канюшкевіч, М.І. Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да
слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. – Ч. 2 : Дыяпазон М–П. – Гродна : ГрДУ, 2010. – 619 с. ;
Канюшкевіч, М.І. Беларускія прыназоўнікі і іх аналагі. Граматыка рэальнага ўжывання. Матэрыялы да
слоўніка : [У 3 ч.] / М. І. Канюшкевіч. – Ч. 3 : Дыяпазон Р–Я. – Гродна : ГрДУ, 2010. – 535 с.

Сьогодні в лінгвістичній науці дедалі інтенсивніше вияскравлюються загальні тенденції посилення уваги
науковців до різноаспектного зіставного вивчення сучасних слов‟янських мов. Про це свідчить створення з
метою таких досліджень міжнародних мовознавчих проектів. Так, у березні 2001 року започатковано спільний
відкритий Міжнародний проект ―Східнослов‘янські прийменники в синхронії і діахронії: морфологія і
синтаксис‖, згодом ―Слов‘янські прийменники в синхронії і діахронії: морфологія і синтаксис‖, автором ідеї,
організатором і координатором якого стала професор Московського державного університету
ім. М.В. Ломоносова М.В. Всеволодова. У проекті беруть найактивнішу участь науково-дослідні групи Росії
(Москва; д. філол. н., проф. М.В. Всеволодова – керівник, к. філол. н. К.М. Виноградова, д. філол. н., проф.
Є.В. Клобуков, к. філол. н., доц. О.В. Кукушкіна, д. філол. н., проф. А.А. Полікарпов, к. філол. н. В.Л. Чекаліна),
України (Донецьк; д. філол. н., проф. А.П. Загнітко – керівник, к. філол. н., доц. І.Г. Данилюк, к. філол. н.
Н.Г. Загнітко, к. філол. н. Н.В. Кущ, к. філол. н., доц. Г.В. Ситар, І.А. Щукіна та ін.), Білорусі (Мінськ, Гродно;
д. філол. н., проф. М.Й. Конюшкевич – керівник, А.Ю. Станкевич, І.А. Усаченко, А.Г. Миколаєнко,
А.А. Ткаченко, Т.У. Лявицька, Р.Т. Лапневська, С.В. Васильчик, І.А. Ушакова, Л.В. Пляшкова, А.В. Сянцябава),
а також Болгарії (Велико Тирново; керівник проф. Г.Н. Гочев), Сербії (Нови Сад; керівник І. Антонич), Польщі
(Ополе; керівник д. н. (doctor habilitowanу), проф. Ч. Ляхур), почасти неслов‟янських держав, зокрема Ірану,
Японії, Китаю.
Результати опрацювання функційно-семантичної і текстової парадигматики й синтагматики
прийменників та їхніх еквівалентів українськими, російськими й білоруськими науковцями закономірно
постали оприлюдненими в низці доповідей, наукових статей, монографії (Функціонально-комунікативна і
текстова парадигма українських прийменників та їхніх еквівалентів : [монографія] / [А.П. Загнітко,
К.М. Виноградова, І.Г. Данилюк, Н.Г. Загнітко, Н.В. Кущ, М.В. Оранська, Т.М. Кітаєва, Г.В. Ситар,
В.Л. Чекаліна, І.А. Щукіна]; Донецький національний університет. – Донецьк : Вид-во «Вебер» (Донецька
філія), 2009. – 209 с.), а також лексикографічних працях, що, унаявнюючи попри вироблену єдину гіпотезу
дослідження прийменникового комплексу східнослов‟янських мов принципові відмінності в опрацюванні
прийменника лінгвістами Росії, Білорусі, України, все ж, поза всяким сумнівом, є основним етапом у процесі
створення російсько-білорусько-українського словника-довідника прийменників та їхніх еквівалентів.
У 2010 році вийшли друком підготовлені Марією Йосипівною Конюшкевич за допомоги й підтримки
членів гродненської проблемної групи виконавців проекту Матеріали до словника білоруських прийменників у
3-х частинах. У білоруській мові, за цим Реєстром, функціонує понад 7000 прийменників і прийменникових
еквівалентів1.

1Науково-дослідна група кафедри української мови та прикладної лінгвістики ДонНУ під керівництвом д. філол. н.,
проф. А.П. Загнітка, виконуючи дослідження прийменників в межах комплексної наукової теми “Типологічна й
комунікативна граматика службових частин мови” (09-1 вв/77), уклала словник українських прийменників та їхніх
еквівалентів (Словник українських прийменників. Сучасна українська мова / [А.П. Загнітко, І.Г. Данилюк, Г.В. Ситар,
І.А. Щукіна]. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 416 с.). Реєстр лексикографічної праці складає 1705 прийменників і
прийменникових сполук. Загалом склад конституентів прийменникового поля української мови охоплює 2811 одиниць, із
них орієнтовно 1106 кваліфіковано як ненормативні й тільки почасти представлено словником. До друку також готує
уточнені й доповнені Матеріали до словника “Предлоги и средства предложного типа в русском языке. Функциональная
грамматика реального употребления” проблемно-пошукова група Московського державного університету
ім. М.В. Ломоносова (Материалы к Словарю “Предлоги и средства предложного типа в русском языке. Функциональная
грамматика реального употребления”. – Вып. 1 : Словарные статьи в алфавитном диапазоне А–И; Алфавитный реестр
предложных единиц в алфавитном диапазоне К–Ю с “Введением в грамматику и лексикографию русского предлога” /
[М.В. Всеволодова, Е.Н. Виноградова, Е.В. Клобуков, О.В. Кукушкина, А.А. Поликарпов, В.Л. Чекалина]; [общ. ред.
М.В. Всеволодовой]. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2005. – 684 с. (рукопис; перший варіант); Материалы к лексикографии и
грамматике русских предложных единиц “Предлоги и средства предложного типа в русском языке. Функциональная
грамматика реального употребления”: В 5-ти вып. – Вып. 1 : Словарные статьи в алфавитном диапазоне А–И; Алфавитный
© Загнітко А.П., Бардукова Г.О., 2012 Розділ ХІІ. РЕЦЕНЗІЇ ТА АНОТАЦІЇ

207
Монографію виконано в рамах фінансованої в 2004-2006 рр. фондами РГНФ (ґрант 04-04-78403а/Б),
БФФД (тема № Г04Р-032) складової частини спільного відкритого міжнародного проекту з вивчення граматики
слов‟янського прийменника – наукової теми “Структура і функціонування російської та білоруської
прийменникових систем: зіставний аспект”, яку продовжують разом опрацьовувати науковці Гродненського
державного університету ім. Янкі Купали та Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова.
Рецензована монографія професора Гродненського державного університету ім. Янкі Купали
М.Й. Конюшкевич постала спробою створення максимально повного списку одиниць, що виконують або ж
потенційно можуть виконувати функцію прийменника2 в білоруській мові. Супровідно це й спроба формування
якомога вичерпнішого репертуару синтаксем, утворених цими одиницями – синтаксемними формантами.
Поставлена мета видається ще більш актуальною, якщо зважати на незафіксованість переважної більшості
прийменникових сполук у білоруській лексикографії, а отже, на їхню науково-лінгвістичну неопрацьованість.
Таким чином, пропонована до аналізування праця не може кваліфікуватися як словник, а є тільки реєстром, що
являє собою матеріали до словника. Це доречно заакцентовано авторкою в назві.
1. Склад. Матеріали до словника білоруських прийменників і їхніх аналогів ґрунтовано на до сьогодні
новаторській лексикографічній праці П.П. Шуби “Тлумачальны слоўнік беларускіх прыназоўнікаў” (Шуба П.П.
Тлумачальны слоўнік беларускіх прыназоўнікаў / П.П. Шуба. – Мн. : Народная асвета, 1993.), що охоплює
507 прийменників і є найбільш повним описом цього граматичного класу слів у білоруській мові. Новаторським
цей словник вважається, оскільки прийменникова система білоруської мови представлена в ньому, по-перше, у
функційному аспекті, тобто прийменник поданий у змістовому діапазоні: спільна змістова функція
(відношення) → різні прийменникові одиниці, по-друге ж, із позицій її польової структури: П.П. Шуба
зафіксував і подав у кінці словника без семантизації 103 мовні елементи, що як прийменники вживаються в
білоруськомовній практиці.
Наступниця поглядів П.П. Шуби, М.Й. Конюшкевич як принцип створення Матеріалів до словника
білоруських прийменників обирає принцип польового структурування, тобто до Реєстру включає не лише
ядерні, визнані прийменниками одиниці, але й периферійні мовні факти – неоднозначні щодо свого
прийменникового статусу (оказіонально вжиті, спрогнозовані за аналогією тощо). Проте принцип структури
словника реалізує інший – традиційний абетковий3.
Загальний обсяг рецензованого Реєстру складає 9990 одиниць: у першій його частині лексикографічно
опрацьовано й представлено 3341 прийменник, 3735 – у другій і 2914 у третій. Його вагомим фактичним
підґрунтям став Словник П.П. Шуби, Реєстр російських прийменників і їхніх аналогів (до російських
прийменникових одиниць добиралися білоруські еквіваленти, або ж вони калькувалися з подальшою
обов‟язковою верифікацією у сучасній білоруськомовній практиці, зокрема в різноаспектних наукових текстах,
текстах художньої літератури, ЗМІ, а також у Інтернет-ресурсах). Реєстр суттєво поповнено й прогнозованими,
потенційними прийменниками – штучно утвореними за наявними в білоруській мові моделями. Таким чином
засвідчено можливості білоруської мови, ще не затребувані живомовною практикою.
2. Структура. Послідовність у побудові монографії в цілому зумовила чітку структурованість кожної з
трьох частин книги зокрема, пор.:
ПЕРША ЧАСТИНА аналізованої наукової праці складається із: 1) розділу “Уводзіны”, у якому авторка
докладно й аргументовано викладає основні положення теорії слов‟янського прийменника, власну концепцію,
також роз‟яснює параметри атрибуції білоруських прийменників у Реєстрі; 2) Реєстру – матеріалів атрибуції
білоруських прийменників і їхніх аналогів за більш ніж двадцятьма вимірами (діапазон А–Л);
3) пронумерованого списку непохарактеризованих одиниць цього діапазону “Неатрыбутаваны спіс
прыназоўнікаў і іх аналагаў”; 4) термінологічного словника; 5) списку умовних скорочень.
До ДРУГОЇ ЧАСТИНИ книги увійшли: 1) монографічний розділ “Уводзіны”, де М.Й. Конюшкевич
коротко, але вичерпно представляє насамперед читачам, не знайомим зі змістом першої частини, прийняту
авторську концепцію прийменника, у тому числі й структуру словникової статті, додатково доповнює виклад
новими положеннями; 2) Реєстр – матеріали атрибуції білоруських прийменників і їхніх аналогів за більш ніж
двадцятьма параметрами (діапазон М–П); 3) пронумерований список непохарактеризованих одиниць цього

реестр предложных единиц русского языка в алфавитном диапазоне К–Ю с “Введением в грамматику и лексикографию
русского предлога” / [М.В. Всеволодова, Е.Н. Виноградова, Е.В. Клобуков, О.В. Кукушкина, А.А. Поликарпов,
В.Л. Чекалина]; [общ. ред. М.В. Всеволодовой]. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2008 (рукопис; останній варіант)). За Реєстром
М.В. Всеволодової, склад конституентів прийменникового поля російської мови складає на вересень 2008 року понад
7000 одиниць.
2Термін прийменник М.Й. Конюшкевичуживає 1) як інваріантний на позначення власне-прийменників і всіх здатних
виконувати прийменникову функцію одиниць, у тому числі повнозначних самостійних, а також 2) як варіантний на
позначення ядерних виявів білоруськомовної прийменникової системи, тобто одиниць, уже визнаних у традиційному
мовознавстві як прийменники. Для позначення ж периферійних виявів мовознавець послуговується терміном аналог
прийменника (Ч. 3, с. 6).
3Аналогійні принципи лексикографування прийменникових одиниць реалізовані й російськими та українськими
лінгвістами-виконавцями проекту. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

208
діапазону; 4) додатковий реєстр атрибутованих одиниць, що з різних причин не увійшли свого часу до першої
частини (діапазон А–Л), а це зокрема власне-нові одиниці, нові потенційні, допустимі системою білоруської
мови, не зафіксовані до цього варіанти, нові значення, відсутній той чи інший параметр, контексти до
прийменників, кваліфікованих як потенційні у попередньому виданні монографії, більш докладна семантична
характеристика синтаксеми тощо; 5) пронумерований список одиниць цього додатка до першої частини;
6) доповнений термінологічний словник; 7) умовні скорочення.
Структура ТРЕТЬОЇ ЧАСТИНИ: 1) “Уводзіны”; 2) Реєстр – матеріали атрибуції білоруських
прийменників і їхніх аналогів за більш ніж двадцятьма параметрами (діапазон Р–Я); 3) пронумерований список
непохарактеризованих одиниць цього діапазону; 4) додатковий реєстр атрибутованих одиниць, що свого часу з
різних причин не увійшли до першої (діапазон А–Л) і другої (діапазон М–П) частин (див. перелік вище);
5) пронумерований список одиниць цього додатка; 6) бібліографія з проблематики прийменника; 7) доповнений
і уточнений термінологічний словник; 8) список умовних скорочень.
3. Словникова стаття. У Реєстрі білоруських прийменників і їхніх аналогів атрибуцію мовних фактів
здійснено за більш ніж двадцятьма параметрами. Загалом первинний варіант структури словникової статті
запропонувала й згодом зробила низку конструктивних уточнень проф. М.В. Всеволодова. Лексикографія
прийменникових одиниць, за М.В. Всеволодовою, вимагає такої їх характеризації (усього 18 позицій):
1) синтагматика; 2) варіантність; 3) типологія утворюваних прийменниковими елементами синтаксем;
4) парадигматика: 4.1) за типом приприйменникового слова, 4.2) за морфосинтаксичною структурою
прийменникового аналога, 4.3) у зв‟язку з актуальним членуванням, 4.4) вибором типу анафори; 5) лексична
синонімія й антонімія; 6) можливість творення сполучних засобів; 7) вживання у стійких сполуках, а також
8) частотність. Проте білоруські й українські лінгвісти-виконавці проекту були вимушені відмовитися від
чіткого, суворого дотримання пропонованої нумерації й, безумовно, із урахуванням окреслених параметрів
напрацювати власні, відповідні прийнятій національній лінгвістичній концепції, логіку й порядок атрибуції.
Отже, численні лакуни – наслідок параметричної неоднорідності одиниць у системі білоруської мови –
зумовили лексикографічне опрацювання білоруських прийменників за вимірами: фонетична, графічна,
морфологічна варіантність, відмінкове керування, характер утвореної прийменником синтаксеми,
лексикографічна маніфестація одиниці, її мовний статус, системні (полісемічні, синонімічні, антонімічні)
зв‟язки з іншими одиницями, семантичні й граматичні особливості керуючої лексеми, ужитої з прийменником,
здатність сполучатися з анафоричними словами, контекстні ілюстрації, ідіоматика, польовий характер
(кореляція з омонімічними частинами мови – іменниками, прислівниками), співвідношення зі сполучними
словами, міжмовна (білорусько-російська) еквівалентність.
Атрибуція білоруських прийменників та їхніх аналогів у реєстровій словниковій статті здійснюється,
таким чином, за наступними параметрами4:
1. Аналізована одиниця, вилучена на підставі значення й ролі синтаксеми, формантом якої вона є: (для
зафіксованих Словником П.П. Шуби й / або 5-томним Тлумачним словником білоруської мови насамперед
непохідних прийменників) непослідовно або без (Ч. 1, с. 46 та ін.), або з абзацного відступу (Ч. 1, сс. 47, 56, 91,
155; Ч. 2, сс. 57, 63 та ін.) спочатку інваріант, нижче завжди з червоного рядка як окремі словникові статті –
семантичні варіантні вияви елемента (ДА; ДА-1; ДА-2; ДА-3 … (Ч. 1, сс. 155-159)); (для незафіксованих
Словником П.П. Шуби й / або 5-томним Тлумачним словником білоруської мови передовсім похідних
прийменників) одразу варіанти (З ДАКЛАДНАСЦЮ-1; З ДАКЛАДНАСЦЮ-2; З ДАКЛАДНАСЦЮ-3 (Ч. 1,
сс. 280-281)). Таким чином, керівник проблемно-пошукової групи науковців Гродненського державного
університету ім. Янкі Купали М.Й. Конюшкевич поділяє погляд московських дослідників, які враховують усі
виміри-парадигми прийменникових одиниць і вважають, що один і той самий прийменник, формуючи різні

4Пор. параметри атрибуції у словнику українських прийменників та їхніх еквівалентів: 1) аналізований прийменник /
прийменниковий еквівалент; 2) визначення одиниці за її походженням; 3) сполучуваність прийменника з відмінковою
формою іменника; 4) визначення рівня й ступеня прийменниковості; 5) указівка на реалізовувані прийменниково-
відмінковою одиницею семантичні відношення; 6) визначення ненормативності мовного елемента у випадках його
невідповідності нормам сучасної української літературної мови; 7) інформація про фіксацію певного прийменника трьома
обраними за еталон аналізування словниками: “Словарь української мови” Б.Д. Грінченка, “Словник української мови” в 11
томах, “Великий тлумачний словник сучасної української мови”, зазначення частиномовної належності одиниці в цих
словниках, а також кількості її значень арабськими цифрами в дужках; 8) подання фонетичних варіантів; 9) наведення
синонімів і антонімів; 10) інформація про встановлену частотність того чи іншого прийменника в художньому (худ.),
науковому (наук.), офіційно-діловому (оф.-діл.) стилях української мови, зафіксовану на 1 500 000 слів із кожного стилю
зокрема. Приклад лексикографічної статті:
ЗВЕРХ – втор.: з Р. в.: у зн. прийм.: а) лок.: Жінка везе волами віз соломи. Сама сидить зверх соломи (А. Калин (за
СУМ)); б) сп. дії: Келії громадилися одна зверх одної кількома поверхами так, що ставало лячно від самої думки про
людське животіння в отих щонайвищих норах (П. Загребельний. Диво); в) м. і ст.: Душевне сум‟яття від надміру знань
порушувало Пантелієве тіло перед князем, зверх тої мудрості, яку юнак всотав у себе з книг, потрібна була ще мудрість
інша – нею ж міг володіти лише він, Ярослав (П. Загребельний. Диво). СГ: присл. (у прикл. прийм.); СУМ: прийм. (2);
ВТСУМ: прийм. (2). В: ЗВИШ. С: БІЛЬШЕ, ЗВЕРХУ, НА ДОДАТОК, ПОНАД. А: МЕНШЕ. Ч: худ. 2, наук. 0, оф.-діл. 2
(с. 141). Розділ ХІІ. РЕЦЕНЗІЇ ТА АНОТАЦІЇ

209
синтаксеми навіть із однією формою приприйменникового слова, є різними одиницями, а тому повинен бути
описаний у різних словникових статтях, наприклад: в + N4 – в будинок (зайти); в + N4 – в будинок (вкласти
гроші); в + N2 – в порога (зупинитися)5.
2. Варіанти6: 1) графічні, фонетичні, стилістичні подано в корпусі Реєстру за алфавітом як окремі
словникові статті з посиланням на літературний варіант і з відповідною позначкою дыял., прастам., русізм
тощо, наприклад: У МАМЭНТ чаго Род. Фанетычны варыянт У/Ў МОМАНТ (Ч. 3, с. 196);БЯЗкаго/чаго Род.
Фанетычны варыянтБЕЗ. Дыял. (Ч. 1, с. 121), але пор. БЕЗ каго/чаго Род. Графічныя варыянты пры напісанні
“тарашкевіцай”, пад уплывам фанетычных пазіцый: а) у першым складзе перад націскам: бяз, бязьб) перад
мяккім зычным безь, бязь (Ч. 1, сс. 91-92). Постає закономірне питання: яка й чи є взагалі в цьому разі
принципова різниця між фонетичним і графічним (підкреслення наші. – А.З., Г.Б.) варіантами прийменника?
2) морфологічні – у заголовку статті через скісну риску, пор.: ВЫШЫНЁЙ/Ю КАЛЯ (Ч. 1, с. 146), СА
СПІСА/У (Ч. 3, с. 46), У РАНГУ / У РАНЗЕ (Ч. 3, с. 266). Там само подано й варіанти написання повного /
скороченого, разом / окремо, наприклад: ПАД ТЫТУЛАМ1 / П.Т. (Ч. 2, сс. 373-374), У ВОДДАЛІ АД /
УВОДДАЛІ АД (Ч. 3, с. 132), У ВЫШЫНІ / УВЫШЫНІ (Ч. 3, сс. 136-137) тощо.
3. Керування відмінком та інші граматичні характеристики. Прийменники, що керують кількома
відмінковими формами, індексуються: числовий індекс відповідає загальноприйнятому порядку відмінків.
Одразу після прийменникового елемента в заголовку статті вказуються відповідні відмінковій формі питальні
слова, а також назва відмінка з великої літери, пор.: У1-15 чаго Род. (Ч. 3, с. 75), У2-15 што Він. (Ч. 3, с. 78).
4. Польовий характер категорії прийменника. З причин перехідного характеру більшості зафіксованих
Реєстром мовних одиниць подано всі їхні функційно-граматичні вияви, що закономірно реалізуються в мовній
практиці. А це зокрема: 1) сполуки, що не допускають включення прикметника, 2) допускають ад‟єктив (на це
вказують питальні слова в заголовку статті й позначка ■ поруч із контекстною ілюстрацією, наприклад: СА
ЗГОДЫ каго / З якой ЗГОДЫ каго / З чыѐй ЗГОДЫ Род. Суб‟ект-канфірматыў: Са згоды магнатаў на
Беларусь і Літву ўвайшлі саксонскія войскі, увесь цяжар на іх утрыманне, зразумела, лѐг на народ (К. Тарасаў).
■ З маўклівай згоды ўлад катэджы з‘явіліся і ў самой прыродаахоўнай зоне (газ.) (Ч. 3, с. 41); 3) уключають до
структури прикметник або анафоричний ад‟єктив, при цьому регулярно корелюють із відмінковою формою
іменника (такі випадки втрати прийменником своїх ознак діагностує позначка ▲, пор.: ТЫПУ2 каго/чаго Род.
Кампарат: рэлят прыраўнівання: На мосце я бачыў аўтобус, тыпу тых, у якіх некаторыя
электрапрадпрыемствы дэманструюць сваю прадукцыю (“Arche”). ▲ Над стойкай бара ўзвышаўся мужчына
афіцэрскага тыпу (С. Даўлатаў) (Ч. 3, с. 71); 4) інші частини мови – прийменник із іменником / прислівник
(позначка ||), наприклад: З ЗАХОДНЯЙ СТАРАНЫ чаго / З ЗАХОДНЯЙ СТАРАНЫ Род. Прастор.:
дырэктыў-старт: З заходняй стараны гумна скрозь шчыліны пранікала нізкае сонца (Інт.). || Назоўнік З
заходняй стараны даходзілі сюды бежанцы (К. Чорны) (Ч. 1, с. 297).
5. Структура прийменників та їхніх аналогів. Наукова фразеологія кожної окремої предметної галузі
знань характеризується своєю клішованою структурою синтаксем, зазвичай ускладнених. Тож у Реєстрі
особливу увагу акцентовано на складі форманта, що утворює ці зв‟язані синтаксеми. Здійснений аналіз дав
підстави авторці виокремити з-поміж інших такі типи формантів7: 1) “складений”, що закономірно формує
синтаксему з кількома лексичними компонентами, пор.: З САСТАВАМ АД колькіх адзінак ДА колькіх адзінак /
З колькасным САСТАВАМ АД колькіх адзінак ДА колькіх адзінак Наз./Він. Двухч. Дыменсіў: Заняткі на
курсах рэкамендуецца праводзыць у групах з колькасным саставам ад 25 да 30 чалавек (Інт.) (Ч. 1, с. 345); 2)
“формант, зв‟язаний із номінацією об‟єкта, параметр якого називається”, наприклад: З ЭНЕРГІЯЙ (чаго) колькі
адзінак / З ЭРС Він. Дыменсіў: Альфа-часціца (ядро гелію) складаецца з двух нейтронаў і двух пратонаў з
энергіяй сувязі 28,11 МэВ (Асновы мед. ведаў) (Ч. 1, с. 366); 3) “прийменник-формант + сполучник”, пор.: У
ПРАМЕЖКУ АД чаго (І) ДА-1 чаго Род.-Род. Двухч. Ускладн. Час.: тэмпаратыў: Еўропа у прамежку ад
сканання Рымскай імперыі і да пярэдадня Рэнесанса была амаль што гэткім самым Назарэтам
(В. Акудовіч) (Ч. 3, с. 249); 4) “формант + лексичний компонент = нова реляційна одиниця” (позначка •),

5
Науково-дослідна група українських прийменників та їхніх еквівалентів Донецького національного університету
послідовно дотримується принципу єдності форми та значення, тому вважає, що всі функційні вияви певного утворення
варто аналізувати в межах його форми, а отже, кваліфікувати як одну прийменникову одиницю й подавати в одній
лексикографічній статті. Саме принципово різні підходи до кваліфікування прийменників і їхніх еквівалентів мотивують
суттєву розбіжність у кількості аналізованих прийменників і прийменникових еквівалентів у білоруській, російській та
українській мовах.
6
Пор.: у словнику українських прийменників та їхніх еквівалентів у лексикографічній статті інваріанта наводяться
тільки фонетичні його варіантні вияви після скорочення на позначення варіантів (В) через дві крапки. Їх також за абетковим
принципом подано в корпусі словника з посиланням на інваріант, наприклад: МІЗ – див. МІЖ (с. 159).
7М.Й. Конюшкевич таким чином актуалізує на білоруськомовному матеріалі теорію факультативних / облігаторних
поширювачів структури прийменників М.В. Всеволодової, зокрема теорію семантично спустошених і граматично
релевантних експлікаторів і релевантних семантично, але переважно факультативних структурно конкретизаторів
(скалярів, векторів, авторизаторів). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

210
наприклад: ЗГОДНА З/СА чым Род. Каўзатыў-канфірматыў: Ігар тут названы ўжо згодна са сваѐй функцыяй
у дзяржаве – князем (навук.) (Ч. 1, с. 276):
• ЗГОДНА З вучэннем каго / з чыім вучэннем Род. Канфірматыў-аўтарызатар: Згодна з вучэннем
Каперніка, у цэнтры свету знаходзіцца не Зямля, а Сонца (падручн.) (Ч. 1, с. 276).
• ЗГОДНА З тэарэмай каго Род. Рэлят аргументацыі: Таму, згодна з тэарэмай Гаўса, паток вектара
напружанасці поля праз паверхню цыліндра … (падручн.) (Ч. 1, с. 278) тощо.
6. У словниковій статті Реєстру також зазначена позиція прийменника щодо лексичного компонента в
синтаксемі, пор.: няма АД-3 каго/чаго Род. Інтэрпаз. у адмоўных займенніках: Ісці ў чацвѐрты, у местачковую
школу, – няма за што і няма ад каго (Я. Брыль) (Ч. 1, с. 62).
7. Характер синтаксеми. Переважно після вказівки на керування подається значення (денотативна роль)
синтаксеми, утвореної прийменником-формантом.
Російські та білоруські колеги по проекту розвивають думку про аналогію словотвірного конфікса
(префікс + суфікс) та комплексу на рівні словосполучення “прийменник + флексія”. Останній кваліфікують як
конфікс синтаксичного характеру, або синплекс. Ключовою, таким чином, постає функція прийменника
утворювати синтаксему. Отже, прийменник для російських і білоруських лінгвістів – це насамперед формант
синтаксеми8.
Синтаксема, за Г.О. Золотовою, – це мінімальна синтаксична одиниця, єдність категорійного значення,
морфологічної форми й синтаксичної функції. Залежно від цих трьох параметрів визначається репертуар
синтаксем та їхня типологія. Єдина ж класифікація денотативних ролей (значень, характеру) синтаксем у
лінгвістиці до сьогодні відсутня, відсутнє й усталене впорядкування предикатів. Тому М.Й. Конюшкевич у
Термінологічному словнику (Ч. 1, сс. 482-490; Ч. 2, сс. 605-616; Ч. 3, сс. 519-532) – Додатку до Реєстру
білоруських прийменників – подає орієнтовний перелік значень синтаксем із усіма наявними в лінгвістичній
літературі термінами-синонімами (за прийнятою в комунікативному синтаксисі термінологією): аб‘ект,
аб‘ектыў, аблятыў, агенс (агент, агентыў), адверсатыў, адпраўшчык, адрасант, адрасат, анамасіятыў,
апраксіматар, аўтарызатар, бенефіцыянтыў (бенефіцыенс), генератыў, данатар, данатыў, дыменсіў,
дыменсіў-патенсіў, дырэктыў, дырэктыў-старт, дырэктыў-фініш, дыстрыбутыў, дэлібератыў (дэліберат),
дэскрыптыў, дэструктыў, дэстынатыў, дэстынатыў-2, інструмент, інструментыў (інструментатыў),
інтэнсіў, камітатыў, кампарант, кампарат, кампаратыў, камплексіў, камплетыў, кандытыў, кансеквентыў,
кантроллер (інструмент кантролю), канфарматыў, канфірматыў, карытыў, карэлят, каўзатар, каўзатыў,
квалітатыў, кваліфікатыў, квантытатыў, крытэрый, крэатыў, лакалізатар, лакатыỹ, лімітатыў,
мадалізатар, матыў, медыятыў, намінант, намінат, намінатар, партытыỹ, пасрэднік, пасэсар, пасэсіў,
патэнсіў, пацыентыў, перцэптыў, пратаганіст, рубрыкатыў, рэлянт, рэлят, рэлятар, рэпрэзентатар,
рэпрэзентант, рэцэпіенс, сітуант, сітуатыў, спосаб, сродак, стымул, суагенс (каагенс), суб‘ект, суперлятыў,
сурсіў, суэкзісцыентыў, транзітыў, трансгрэсіў, тэматыў, тэмпаратыў, тэрмінатыў, фабрыкатыў, фінітыў,
характарызатар, экзісцыянтыў (экзісцыенс), эксперыенцэр (эксперыенсіў, рэцэпіенс), элементыў, элімінатыў,
эўрыкатыў.
Оскільки мовна практика та пошук російського еквівалента потребують більшої семантичної
диференціації, у реєстровому артикулі за потреби через двокрапку зазначено більш конкретизоване значення,
яке ще додатково може бути уточнене через дефіс або ж описово. Випадки поєднання в межах синтаксеми
кількох її денотативних ролей, тобто семантичні нашарування, діагностує позначка +, пор.: МАКСІМУМ НА
ПРАЦЯГУ колькіх адзінак часу Род. Ускладн. Час.: апраксіматар + дыменсіў-патэнсіў: Пры пераездзе ў
Беларусь пенсіі расіянам пераафармляюцца максімум на працягу шасці месяцаў (“Звязда”. 09.04.05) (Ч. 2,

8Українська науково-дослідна група під керівництвом А.П. Загнітка в здійснюваному дослідженні українських
прийменників загалом не відходить від традиційного, усталеного в україністиці зокрема, погляду на прийменник як
неповнозначну частину мови – носія лише граматичного значення. Але додатково констатує наявність у нього категорійно-
дейктичного (морфологічний аспект) та контекстуально-лексичного (вторинного, індивідуального) значень, що збігаються,
але не тотожні. Категорійно-дейктичне, або граматичне, значення прийменника як реалізація ним синтаксичного зв‟язку між
словами залишається незмінним у будь-якому контексті. А лексичне залежить від найближчого або віддаленого мовного
оточення і є позначенням певного відношення між предметами, дією й предметом тощо. Контекстуальним виявом
категорійної семантики відношення є смисл. Іншими словами, віртуально-системне – інваріантне, об‟єктивне – лексичне
значення прийменника послідовно реалізується в суспільній мовній практиці в множинності смислів. Смисл, отже, є
реалізацією значення прийменника в певному контексті. Враховуючи особливості лексичного значення прийменників і
семантичні ознаки слів, що складають ліво- і правобічну дистрибуції конструкції, доцільною постає така класифікація
смислових відношень, що виражаються українськими первинними прийменниками: 1) просторові: 1.1) локативні
(супересивні, іннесивні), 1.2) адитивні (іллативні, дестинативні, інхоативні, фінітивні); 2) темпоральні; 3) аллативні;
4) аблативні; 5) абессивні; 6) мотиваційні: 6.1) каузальні, 6.2) мети, 6.3) кон‘юктивні; 7) модальні; 8) деліберативні;
9) квантитативні; 10) транслативні; 11) посесивні; 12) медіативні; 13) еквативні; 14) компаративні; 15) генетивні;
16) лімітативні; 17) дистрибутивні; 18) відношення псевдохарактеристики; 19) комітативні. Ця класифікація покликана
виконати завдання створення відносно вичерпного реєстру українських прийменників та переліку їхніх значень. Як більш
адаптована вона реалізована у словнику українських прийменників та їхніх еквівалентів. Розділ ХІІ. РЕЦЕНЗІЇ ТА АНОТАЦІЇ

211
с. 49); У ПАРУШЭННЕ чаго Род. Сітуатыў: фінітыў + характарызатар: У парушэнне закона пасажыр
спрабаваў правезці праз мяжу некалькі залатых вырабаў (газ.) (Ч. 3, с. 229).
8. Ліва валентність прийменника. Слово, що керує прийменниково-відмінковим комплексом, подається в
заголовку статті у випадках необхідності точно семантизувати синтаксему, наприклад: НА1-2 каго/што Він.
Намінат; пасля дзеяслова казаць у значэнні „называць‟: На малькоў ды малѐчкаў у нашым Загоры казалі
аўсючкі (Я. Брыль) (Ч. 2, с. 63); НА1-36 каго/што Він. Аб‟ект-фінітыў у апісальным прэдыкаце пры дзеяслове
ўзбіцца „дасягнуць чагосьці, прыдбаць вялікімі намаганнямі‟: Узбіцца на каня „назапасіць грошай, каб купіць
каня‟. ▬ Дарэчы, тэатр оперы і балету ніяк не можа ўзбіцца на арыгінальны рэпертуар (Я. Колас) (Ч. 2,
с. 69).
9. Права валентність прийменника. У лексикографічній статті вказується, із якими частинами мови може
вживатися прийменник, пор.: АБ2-1 кім/чым Месн. Аб‟ектн.: дэлібератыў: Думаць аб справах. Спалучаецца:
а) з назоўнікамі: Дарослыя людзі глядзелі ў вокны, ківалі галовамі, гаварылі аб сухавеях, якія прагульваліся тут
дзесяткі год таму назад (З. Бядуля); б) займеннікамі: Стары паволі падыходзіў пад вокны, аб нечым прасіў
(М. Лынькоў); ж) з прыслоўямі: З думкай аб заўтра, аб хаце, аб хлебе Мусіце крочыць, спусціўшы галовы…
(Я. Купала) (Ч. 1, сс. 48-49). Останній приклад сполучення прийменника з прислівником видається
некоректним, оскільки частиномовна належність приприйменникового слова заўтра обо‟язково потребує, на
наш погляд, уточнення: це субстантивований прислівник.
Випадки редукування іменника – лексичного компонента синтаксеми – при прийменнику-форманті у
Реєстрі подаються після позначки ►: ПА ПРАВЫМ БОРЦЕ чаго Род. Ускладн. Аб‟ектны лакатыў адносна
судна: ► Акрамя сейнера ў моры было яшчэ два судны. Па правым борце ішоў сейнер-напарнік. Па левым –
імчала белым матылѐм Васілѐва яхта (У. Караткевіч) (Ч. 2, с. 414).
10. Особливості семантико-синтаксичної структури висловлення. Ідеться, наприклад, про включення до
синтаксеми необхідного для визначення її денотативної ролі означення жирним шрифтом (див.: НА1-42 што
Він. Характарызатар; у спалучэннях з прыметнікам: Жыць на шырокую нагу.Яда на скорую руку. (Ч. 2, с. 71))
тощо.
11. Ілюстрації. Лексикографічні стаття Реєстру вміщує три типи прикладів нормативно-узуального
вживання прийменника в білоруськомовній практиці (виняток становлять одиниці ненормативні й екзотичні):
1) узуальні вислови для широковживаних; 2) контексти з різних функціональних стилів після позначки ▬;
приклади, запозичені у П.П. Шуби, позначуються трьома способами: П.П. Шуба (науковець – автор контексту),
ППШ (приклад з монографії П.П. Шуби “Прыназоўнік у беларускай мове”), ТСБПШ (ілюстрація зі словника
П.П. Шуби); 3) після позначки // – народні (фольклорні, паремійні) контексти. У статті також фіксуються
фразеологізми (◊) з прийменником-об‟єктом вивчення, а після ▬ подається контекст.
12. Кореляція зі сполучниками й сполучними словами у складному реченні. Такі зумовлені явищем
ізоморфізму мовних одиниць у системі мови випадки позначаються різноспрямованими стрілками ↔ з
контекстом після двокрапки або без нього, наприклад: НАПАДОБЕ каго/чаго Род. Рэлят прыраўнівання: Гэта
нападобе рабочай варты, каб парадак трымаць (В. Адамчык). ↔ Нападобе таго як (Ч. 2, с. 164).
13. Потенційні прийменники та їхні аналоги. Одиниці, контекстні підтвердження вживання яких відсутні,
але система білоруської мови дозволяє їх творення за певною моделлю, подаються в заголовку словникової
статті великими літерами з питальним словом9. Це впершу чергу стосується параметричних приймеників, пор.:
ЗА ПЕРЫЯД-2 ―што‖/колькі адзінак Наз./Він. Дыменсіў-патэнсіў: Лік імпульсаў N за перыяд Т роўны…, што
адпавядае становішчу А на дыяграме (падручн.)
ЗА ПЕРЫЯД АД колькі адзінак
ЗА ПЕРЫЯД АД колькіх адзінак ДА колькіх адзінак
ЗА ПЕРЫЯД АМАЛЬ колькі адзінак
ЗА ПЕРЫЯД БЛІЗКА колькі адзінак
ЗА ПЕРЫЯД БОЛЕЙ ЗА колькі адзінак
ЗА ПЕРЫЯД БОЛЕЙ ЧЫМ колькі адзінак
ЗА ПЕРЫЯД БОЛЕЙ ЯК колькі адзінак (Ч. 1, с. 243)
14. Лексикографічна інтерпретація статусу одиниці. Ідеться насамперед про визначення частиномовної
належності аналізованого М.Й. Конюшкевич прийменника у Словнику П.П. Шуби (ППШ) і / або 5-томному
Тлумачному словнику білоруської мови (ТСБМ). Власне потрактування лінгвістичного статусу одиниці авторка
не подає, оскільки це, за її словами, поки що не було завданням Реєстру, який є в першу чергу матеріалами для
досліджень фактів живомовної практики, а не нормативним словником10.

9Укладачі “Словника українських прийменників” також здійснювали спроби прогнозування появи прийменникових
еквівалентів, які не суперечать нормам сучасної української мови й прийнятій у лексикографічній праці концепції. Такі
спрогнозовані одиниці подаються в корпусі словника зі сконструйованими авторами (про це свідчить відсутність
покликання після прикладу) ілюстраціями.
10
Автори словника українських прийменників та їхніх еквівалентів теж подають інформацію про фіксацію певного
прийменника трьома обраними за еталон аналізування словниками: “Словарь української мови” Б.Д. Грінченка, “Словник
української мови” в 11 томах, “Великий тлумачний словник сучасної української мови”, зокрема зазначають частиномовну ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

212
15. Помітки. Прийменники, обмежені у своєму вжитку, супроводжуються взятими зі Словника
П.П. Шуби помітками, які вказують на стилістичну, територіальну й соціально-професійну характеристики
службового слова, із посиланням на цю лексикографічну працю. Власні помітки стосуються передовсім
оказіонально вжитих одиниць (Аказіян.), кліше з різних сфер (Ваен. клішэ; Афіц. клішэ), а також термінів (Фіз.;
Мат.). Діалектизми подаються як окрема словникова стаття. Отже, гродненські дослідники зорієнтовані
передусім не на шліфування норм, а на фіксування сучасного зрізу національної мови, представлення її як
живої стихії. Лінгвісти уважають, що вживання “аномалій” зумовлене самою мовною системою, а тому не
обмежуються ступенем нормативності прийменникової одиниці й репрезентують білоруську прийменникову
систему як таку, що пульсує, взаємодіє із системами інших мов, адаптує запозичення, при цьому залишаючись
у межах свого національного мовного плину11.
16. Антоніми після скорочення Ант.
17. Синоніми після скорочення Сін.
18. Російські відповідники після скорочення Рус.
Для порівняння наводимо словникові статті з Реєстру білоруських прийменників:
УГЛЫБ1-1 чаго Род. Прастор.: дырэктыў-фініш: Аўтобус, які павінен быў пасля мытнага кантролю
везці пасажыраў да ўзлѐтнай паласы, накіраваўся ўглыб жылых кварталаў, і толькі пасля кружляння па
цесных завулках быў адшуканы самалѐт, які самотна стаяў дзесьці на закрайках (К. Чыжэўскі. Пер.
А. Скурко). Над Сапліцовам сонейка ўзышло і ўпала На стрэхі, шчылкамі ўглыб пуні завітала (А. Міцкевіч.
Пер. П. Бітэля). Хлопцы кінуліся ўглыб лесу, але і там іх сустрэла засада (Р. Няхай). ТСБПШ – прысл. у знач.
прыназ. Сін. у глыб; у глыбіню. Рус. вглубь чего (Ч. 3, с. 142).
УГЛЫБ1-2 чаго Род. Прастор.: лакатыў: На месцы барака і ўглыб вуліцы вырас велічэзны хімічны завод
(К. Чорны). ТСБПШ – прысл. у знач. прыназ. Рус. Вглуби чего (Ч. 3, с. 142).
УГЛЫБ1-3 чаго Род. Прастор.: перан. дырэктыў: Паэт зазірнуў углыб духу народа (З. Санько). Сін. у
глыбіню. Рус. в глубь чего (Ч. 3, с. 142).
УГЛЫБ2 колькі адзінак Він. Дыменсіў: Праход у пячору складаў 7 метраў углыб. || Прыслоўе – калі
ўжыта дыстантна з колькасна-іменным спалучэннем: Здзіўляюся: як такое магутнае дрэва можа ўстояць на
зямлі, не паваліцца. – Каранямі звязана! Углыб яны ідуць метраў на пяць, а ўшыркі – і па дваццаць будзе
(Я. Пархута). Сін. у глыбіню; углыбкі. Рус. вглубь сколько единиц (Ч. 3, с. 142).
Попри наукову виваженість і чітку структурованість рецензована монографія викликає, окрім уже
зазначених вище, певні міркування й зауваги, зокрема такі:
1. Очевидною виявляється непослідовність у наведенні до багатозначних непохідних прийменників їхніх
інваріантів жирним шрифтом курсивом без абзацного відступу. Так, очевидно непохідні білоруські
прийменники ЛЯ (Ч. 1, сс. 393-395), ПЕРАД (Ч. 2, сс. 445-447), СПАМІЖ (Ч. 3, сс. 54-55), ЦЕРАЗ (Ч. 3,
сс. 337-340) подаються без інваріанта одразу як варіантні вияви (пор.: для ПРОЦІ (Ч. 2, с. 475), ПРОЦІЎ (Ч. 2,
с. 477), СУПРАЦЬ (Ч. 3, с. 60), наприклад, інваріант подається). Якщо це не випадково, то потребує уточнення,
що вважати білоруським непохідним прийменником?
Також незрозуміло, чому тільки для прийменника БЕЗ (Ч. 1, сс. 91-92) указані значення, зафіксовані
Словником П.П. Шуби та 5-томним Тлумачним словником білоруської мови?
2. Оскільки в Реєстрі запроваджена чітка диференціація значень прийменників-формантів синтаксеми, то
видається більш точним у словникових статтях, у яких подаються варіанти (фонетичні, графічні, фонетично-
графічні, стилістичні) одиниць, посилатися не на інваріант, а, виходячи зі значення варіанта, на конкретний
вияв цього інваріанта, наприклад: ПРОЦІЎ-1 каго/чаго Род. Фанетычна-графічны варыянт ПРОЦІ;
адверсатыў… (Ч. 2, с. 477) → Фанетычна-графічны варыянт ПРОЦІ1-3 (А.З., Г.Б.); ПРОЦІЎ-2 чаго Род.

належність одиниці в цих словниках. Також укладачі визначають у лексикографічній статті рівень і ступінь
прийменниковості кожної аналізованої одиниці згідно з прийнятою у словнику концепцією. Диференціація ступенів і рівнів
прийменниковості ґрунтується на набутті мовним елементом вторинної, індивідуальної функції, що за певних лінгвальних
умов постає як рівноконкурентна з первинною. Поняття прийменниковість витлумачується як набуття словом /
конструкцією прийменникової функції й ґрунтується на загальному розумінні еквівалентності – відповідності
семантичних, синтаксичних і морфологічних ознак у порівнюваних одиницях. На цій підставі, отже, розмежовано:
1) власне-прийменники; 2) слова, ужиті в значенні прийменника; 3) слова, що постають у функції прийменника; 4) слова, які
за аналогією виступають прийменниками; 5) слова, вжиті оказіонально як прийменники. Такий підхід запропонований
професором Гродненського державного університету ім. Янкі Купали М.Й. Конюшкевич. Критерії розмежування цих типів
на практиці опрацьовані доцентом Донецького національного університету І.Г. Данилюком.
11Українські вчені все ж упроваджують кваліфікацію прийменників за шкалою нормативне / ненормативне. У межах
ненормативних одиниць диференціюють дві групи: 1) застарілі прийменникові одиниці, 2) новоутворення, що порушують
норми сучасної української літературної мови. Прийменники, що не відповідають нормам сучасної української літературної
мови, лише почасти включають до реєстру “Словника”, і це у випадках їхньої досить репрезентативної частотності в
опрацьованих базах текстів. На такі одиниці вказує позначка ненорм. Загалом же питання про норму (мовну – системну –
літературну – діалектну), зокрема критерії нормативності / ненормативності, потребують подальшого наукового
розроблення й деталізації. Розділ ХІІ. РЕЦЕНЗІЇ ТА АНОТАЦІЇ

213
Фанетычна-графічны варыянт ПРОЦІ; адверсатыўны лакатыў… (Ч. 2, с. 477) → Фанетычна-графічны варыянт
ПРОЦІ1-1 (А.З., Г.Б.).
3. Авторка фіксує в Реєстрі всі вияви прийменника, як нормативні, так і ненормативні. До останніх
зараховує русизми, полонізми, діалектні, просторічні одиниці, факти мовної практики представників
білоруської діаспори, оказіоналізми, авторські новотвори (Ч. 1, с. 36) (судячи з усього, два останні мовні явища
сприймаються авторкою як абсолютно різні тоді, коли є одним виявом письменицької мовотворчості, тільки
синонімічно визначеним). Відповідні помітки робить в словникових статтях, наприклад: ВА ВРЭМЯ чаго Род.
Тэмпаратыў: Ва врэмя вайны ўсѐ дзелала:малола, сцірала партызанам (з гаворак Віцебшчыны; паводле
дыссерт. В.В. Палятаевай). Прастам.; русізм; дыял. (Ч. 1, с. 121); ДЗЯКУЮЧЫ1 чаго Род. Каўзатыў: Дзякуючы
прыцягнення дзяўчат, усяго за год прынята 35 чалавек, альбо 30 % к росту ўсѐй арганізацыі (І. Куркоў).
Ненармат., аказіян. (Ч. 1, с. 194). Проте, на наш погляд, все ж слід більш чітко термінологічно розвести поняття
“оказіональне” = вжите ненормативной “оказіональне” = нормативне утворення, у якому супровідною постає
певна образність і яке тільки в одиничних випадках використовується в ролі прийменника (ЗА БОРТ-2 чаго
Род. Дырэктыў-фініш стану: Лѐс выкінуў іх за борт жыцця. Аказіян. (Ч. 1, с. 225); ЗА ГАРЫЗОНТАМ чаго
Род. Прастор./час.: лакатыў: Любы дзѐннік, нават самы патаемны, дзесьці там, за гарызонтам душы, чакае
свайго чытача (У. Караткевіч). Аказіян. (Ч. 1, с. 226); ЗА СЦЕНЫ чаго Род. Прастор.: дырэктыў-фініш: Дзвюм
кропелькам шклянога аптымізму // Не вырвацца за сцены разважання (Н. Дзянісава). Аказіян.(Ч. 1, с. 249); З
НАВІССЮ чаго Род. Характарызатар-камітатыў: Там загубілася ў зеляніне, за платамі з навіссю сліўняку і
вішанніку, шэрая хата (Т. Хадкевіч). Аказіян. (Ч. 1, с. 313)). Іншими слова, термінологічно визначити
однозначну, виразну межу: де закінчується оказіональне нормативне й починається оказіональне
ненормативне?
4. Бажаним видається подати в третій частині Матеріалів до словника перелік творів, що складають
ілюстративну базу лексикографічних статей.
Висновки. У монографії М.Й. Конюшкевич пропонує принципово нове потрактування прийменника як
морфосинтаксичної категорії. За своїми змістовими й формальними характеристиками праця водночас постає
як: 1) словник прийменників білоруської національної мови; 2) білорусько-російський перекладний словник
прийменників; 3) синонімічний словник білоруських прийменників; 4) антонімічний словник білоруських
прийменників; 5) словник білоруських сполучників та їхніх аналогів; 6) словник прийменникового керування в
білоруській мові; 7) репертуар прийменниково-іменникових синтаксем (своєрідний білоруський аналог
“Синтаксичного словника” Г.О. Золотової); 8) монографічне висвітлення теорії прийменника; 9) широкий
полігон для функційно-семантичних і функційно-синтаксичних досліджень білоруської мови.
Рецензована монографія М.Й. Конюшкевич є новаторською, оскільки реалізує оригінальну авторську
концепцію прийменника, а також фундаментальною з огляду на обсяги цілком нового живомовного матеріалу й
високу якість його різноаспектного опрацювання. Наукова праця засвідчує так само значий релятивний
потенціал повнозначних слів у білоруській мові, як і в інших слов‟янських мовах. Переконує, що такий їхній
потенціал формується за однаковими принципами системності й польової організації й спричинений тими ж
коґнітивними чинниками. Висловлені міркування не знижують загального позитивного враження від
рецензованого дослідження – цінного, бо етапного у створенні зіставного російсько-білорусько-українського
словника прийменників та їхніх еквівалентів.

Анатолій Загнітко, Ганна Бардукова (Донецьк, Україна)

Надійшла до редакції 31 жовтня 2011 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.