Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

2. ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН У СИСТЕМІ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ І СИНТАКСИЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

загрузка...
Для української мови характерним є генетичний паралелізм між частинами мови і членами речення. Зростаюча асиметрія в цьому ас­пекті (можливість передавати, наприклад, об’єктні або обставинні відношення у субстантивних словосполученнях) є порівняно новим явищем синтаксису. Пізнання нових відношень між явищами і пред­метами дійсності зумовлює динамічну компресію та ускладнення ви­словлення, що якраз вимагають і зумовлюють розвиток нових типів словосполучення. Зміни в системі словосполучень сучасної українсь­кої мови пов’язані з різноманітними внутнішньореченнєвими, внутрі- шньословосполученнєвими перетвореннями. У сучасному синтаксисі можна розрізнити два основних наслідки цих перетворень: 1) утворен­ня комплетивних, скорочених за кількістю словоформ словосполучень; 2) значне ослаблення синтаксичних зв’язків. Усе це значною мірою зменшує послідовність підрядності та супідрядності і впливає на ста­тус словоформи в реченнєвій структурі, сприяючи перетворенню її не­залежної позиції.

Одним із яскравих процесів сучасного українського синтаксису є активізація творення вторинних іменних словосполучень, що поста­ють наслідком перетворення дієслівно-іменних словосполучень або навіть цілісних реченнєвих структур, пор.: гість з Болгарії <— Гість, що приїхав з Болгарії; чай з лимоном <— чай, приготовлений з лимо­ном; кава по-тиреиьки <— кава, приготовлена по-турецьки; викладач вузи <— викладач, що працює у вузі; командир полки <— командир, який командує полком; заява на стипендію <— подати заяву на стипендію; розчин з вапна <— приготувати розчин з вапна і т. д. Інший важливий процес у сфері словосполучення — це конструктивний вплив одного словосполучення на інше у зв’язку з їх семантичною спорідненістю. Це явище аналогії словосполучень.

Класичним випадком контамінації як результату впливу аналогії виступає поєднання двох словосполучень у виразі відігравати значен­ня — відігравати роль і мати значення. Сучасна літературна мова містить багато фактів зміни керування у словосполученні без очевид­ного порушення стилістичних норм. Переважно це виявляється у ва­ріативності керованих форм, пор.: вчинити розправи над студентами і вчинити розправу зі стидентами.

Спостерігається також у словосполученні й процес руйнування, коли двочленне словосполучення розпадається, але значення його «вміщуєть­ся» в тому компоненті, що залишається. Відбувається ніби смислова і граматична конденсація (наявні також й інші назви цього явища: ком­пресія, еліпсис, стягнення, включення та ін.). Подібні процеси просте­жуються тоді, коли, наприклад, атрибутивне словосполучення розпа­

 

818


Синтаксис


загрузка...
дається і залишається лише залежний компонент: «Вечірнє» замість кафе «Вечірнє», «Либідська» замість станція «Либідська». Це не про­сто субстантивація прикметників, а саме семантична конденсація (нової лексеми, на відміну від субстантивації, не утворюється). При субстан­тивації постає можливим віднесення до субстантивованих елементів нових власних означень (пор.: нова дієтична, видатний учений тощо) і неможливе використання при вихідних прикметниках колишніх імен­ників як головних компонентів словосполучення. При семантичній конденсації завжди залишається можливість паралельного вживання з повним варіантом словосполучення. Зміна побудови словосполучень може торкатися їх лінійної протяжності, зменшення кількості слово­форм у них. При цьому інформативне значення конструкції залишається без змін, відбувається її смислове ущільнення, подібне до того, як вживання предикатних субстантивів, скорочуючи словосполучення, ускладнює семантику висловлення. Таке ущільнення не виключає мож­ливості вживання попередніх повних варіантів словосполучення, пор.: подати заяву в суд -» подати в сид: завтра засідання кафедри -> завт- ра кафедра: закінчив навчання в університеті —> закінчив універси- тет (див. також [Шведова 1966, с. 33-42, 56-6.1, 72 і далі]).

Суттєвим показником аналітизму виступають зміни в синтаксич­них зв’язках, що зумовлюються змінами у побудові словосполучень. Загальний напрям можна визначити як тенденцію до зміни сильного зв’язку на слабку або напівсильну форму його вияву. Найзначніші зміни відбуваються в керуванні, на вияв якого в сучасній українській мовно-нормативній практиці значний вплив зробили вторинні функції відмінкових форм і прийменниково-відмінкових форм у семантико- синтаксичній організації речення. Відштовховуючись від тлумачення граматичних і семантичних відмінків Є. Куриловича, Г. О. Золотова виділяє три види функціональних позицій словоформ у реченні: 1) зв’я­зані, які репрезентують сильний тип залежності й охоплюють пере­важно типи сильного керування (поширені з-поміж об’єктних і комп- летивних відношень): писати повість, надіятися на товариша, допо­магати сестрі: 2) вільні, які самостійні у своєму значенні і зустріча­ються і у словосполученнях, і у відносно самостійних позиціях, на­приклад у заголовках: Перед друзями. У біді. Навколо нас; 3) конст- руктивно-закріплені (зумовлені) синтаксичні форми, що охоплюють форми, необхідні для побудови певної реченнєвої структури, а не сло­восполучення: Народу море. У нас горе [Золотова 1982, с. 35-63, 72 і далі]. Зміни у сфері сильного керування знаходять вираження в заміні безприйменникових конструкцій із сильним керуванням іменниково- прийменниковими: затягувати ремонт / затягувати з ремонтом, навчання літератури / навчання з літератури, школа Фігурного ка­тання І школа з Фігурного катання.

Значними видозмінами характеризуються процеси перетворення й у словосполученнях з головним компонентом — перехідним дієсловом, у яких простежується абсолютивне вживання останніх, пор.: Зранку люди їдуть в поле землю орати і Зранку люди їдуть в поле орати.

 

Ґ о з д і л XX. Нові явища у синтаксисі.


819


Хлопець давно читає книгу і Хлопець давно читає. При обмеженні кола об’єктів позначення об’єкта є менш обов’язковим, і тому межа між абсолютивним вживанням дієслова (без прямого додатка неза­лежно від контексту або ситуації) та відносним стирається. В абсолю­тивному вживанні перехідне дієслово часто супроводжують інші по­ширювачі непрямо-об’єктного значення, що постає можливим при на­явності кількох керованих форм, пор.: Я пишу сьогодні Вам. Ці дії уже давно нагадують про політики (писати що? кому?: нагадувати що? про що?; аналогічно пояснити що? кому?; видати що? по скільки? і т. ін.). Активізація вільних і зумовлених словоформ визначається їх позиційною і смисловою самостійністю, формою номінативного зна­чення (див. також: [Язьїковая 1977, с. 56-72, 123-134 і далі]). У цих випадках виявляється певне протиріччя: слова з морфологічно вира­женою залежністю виступають у незалежних синтаксичних позиціях. Найширше вільні словоформи вживаються у позиції заголовків, у якій морфологічні форми непрямих відмінків конкурують із формою на­зивного відмінка: У морі. За старими зразками. У наших добрих побра­тимів. Шляхом пізнання. В країну знань. Іншою сферою вживання вільних словоформ виступає синтаксична позиція самостійних речен- нєвих структур, що за своїм статусом нагадують номінативні: Замість передмови. Нам нерідко доводилось зустрічати ось ці розповіді старо­жилів, але жодного разу не вдавалось доторкнутися до цього (3 газ.); Про атмосферу на наших уроках. Про це багато не скажеш, але й обійти увагою не можна (3 журн.). Одним із показників слабкого зв’яз­ку виступає вживання детермінувальних обставин, які тлумачать як самостійні поширювачі речення [Шведова 1964, с. 85]. Традиційно в староукраїнській книжній та українській літературній мові вживали­ся детермінанти місця і часу, які локалізували перебіг дії в часі й просторі. Прикметою нової літературної мови виступає формування обставинних компонентів різних семантичних груп, що постало на­слідком міжкатегорійних трансформацій і витворення у межах про­стого речення різноманітних причинових, цільових, наслідкових, до­пустових, умовних детермінантів, пор.: При хорошій погоді школярі поїдуть в поле (3 газ.) <— Якщо буде хороша погода, школярі поїдуть в поле. В міру розвитку людської иивілізаиії все зримішою постає не­обхідність бережливого ставлення людини до природи і т. ін. Розви­ток різноманітних детермінованих позицій зумовлений також ужи­ванням нових, переважно відіменних прийменників, що набули знач­ного поширення у літературній мові ХІХ-ХХ століття (в силу, на відміну від, в смислі, на честь [Вихованець 1980]). Ще одним проце­сом, що засвідчує суттєві видозміни у структурі словосполучення, ви­ступає вживання називного відмінка у позиціях непрямих відмінків. Це спостерігається у прислівних позиціях, у яких залежність назив­ного відмінка підтримується переважно порядком слів і лінійною кон- тактністю з головним словом. У сучасній практиці розрізняється дві основні сфери використання називного відмінка у залежних позиціях. Перша наявна в усно-розмовній практиці і пов’язана з активізацією

 

820

 

Синтаксис

 

використання називного представлення [Загнітко 1993]. Помітні й інші позиції називного залежного, що зустрічаються у випадку поширення певного іменника, об’єкта при дієслові, словах категорії стану та ін.: математика важко; дощ не страшно тощо. У літературній практиці поширюються конструкції називного оцінного та називного кратного. Використання називного оцінного спирається на зростаючу кількість невідмінюваних іменників [Загнітко 1989]. Називний кратний стано­вить переважно синтаксичну групу, що складається не менше, ніж з двох форм називного відмінка в атрибутивній позиції: Група туристів йшла за маршрутом Бережани—Косів. У цьому реченні спостерігаєть­ся використання обох варіантів називного залежного. Щодо слова мар­шрут уся група Бережани—Косів поводить себе подібно до іменника у присубстантивній позиції, пор.: під селом Лісове (називний одинич­ний), за маршрутом Бережани—Косів (називний кратний) і на фаб­риці «Лісова красуня» (неузгоджена прикладка). Особливістю назив­ного кратного виступає його вживання при іменниках просторової се­мантики типу маршрут, район, сполучення, шлях та ін. Відношення в середині самого комплексу є співположеними (співположеними або співвиявлюваними можуть бути іменники, інфінітиви, прикметники: у минулі десять-п’ятнадцять років; живуть за принципом їсти-спа- ти-відпочивати). Називний кратний та інші різновиди співвиявлю- ваних форм характеризуються відтінком книжності, і поширені вони переважно в діловому, публіцистичному мовленні.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.