Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

3.1. Називний теми

загрузка...
Єдність сегментованої конструкції ґрунтується на кореляції субстан­тивної форми вираження того чи іншого поняття, з одного боку, і його займенникового вираження, з другого боку. Варіації сегментації пов’язані з послідовністю субстантивної і займенникової частин. Най­поширеніша в сучасних текстах конструкція, яку прийнято визначати (за 0. М. Пєшковським) як називний уявлення. О. Є. Попов, який ґрунтовно досліджував називний теми і здійснив послідовне зістав­лення сегментації і парцеляції, стверджує зростання частотності на­зивного теми і підкреслює книжний характер цього типу утворення. Замість називний уявлення (за О. М. Пєшковським) він пропонує ква­ліфікувати цей різновид утворення називним теми (один із різновидів сегментації. —А. 3.), що по суті обґрунтував ще ПІ. Баллі (називний уявлення виступає словесно вираженою темою висловлення) і далі було деталізовано членами Празького лінгвістичного гуртка [Попов 1964; Попов 1968]. О. М. Пєшковський розрізняв називний уявлення і «лек­торський» називний, при цьому тлумачив останній як прагнення ви­ділити уявлення і тим самим полегшити його сприйняття в реченні, тобто думка подається двічі із спеціальним виділенням теми: «Те, що в лекторському мовленні робиться для полегшення слухача, те в роз­мовному мовленні може робитися мовцем для полегшення самого себе »
загрузка...

 

РОЗДІЛ XX. Нові явища у синтаксисі.

 

825

 

[Пешковский 1956, с. 405]. Висування теми висловлення на самий по­чаток, в акцентувальну позицію, зумовлене членуванням усього ви­словлення: А син ваш, він уже філолог? Я і ви. а що далі? В усному синтаксисі наявні і варіанти антиципації, коли спочатку вживається займенник, а потім іменник: Вони всі такі голки: Вона вся така риба сьогодні (3 усного мовлення). У таких випадках чітко простежується вплив усно-розмовних тенденцій на писемне мовлення. Водночас ви­являється і власне-книжний характер називного теми, при якому інто­нація уявлення є супровідною і її називають інтонацією «очікування» [Распопов1973].

Вживання розділових знаків при називному теми є власне-авторсь- ким і може варіюватися від коми до крапки і знака оклику: Вона мені дуже допомогла, моя мама (В. Підмогильний); Він не сумлінний, ией Славко, переважно він тільки радить і сам десь сумнівається (Я. Мель­ник). У сучасних текстах спостерігається поступове розширення сфери функціонування називного теми у різноманітних жанрах художньо- белетристичного, публіцистичного, наукового мовлення. Функціонально називний уявлення охоплює випадки філософського роздуму, спону­кання до спогаду, концентрації уваги і т. ін., пор.: Шастя! Хто з цим словом не пов’язує чогось магічного і несподіваного (3 газ.); Весілля! Кожен був на одному з весіль і в кожного відклалось якесь певне вра­ження про цей обряд (3 журн.) тощо. Називний теми може виступати як заголовок, зачин певної розповіді. У газетному мовленні виробля­ються окремі стереотипи, за якими називний теми постає початком фрази, а подальше її розгортання є відповіддю на поставлене питання. Сам текст усієї статті може бути розгорнутим складним синтаксичним цілим: Сучасна приватизація, якою їй бути? (З газ.); Закон про вибо- ри, яким ви його бачете? (З газ.). Очевидно, що в сучасному українсь­кому синтаксисі можна виділити називний теми і називний уявлення. Перший характеризується ослабленим експресивним значенням, зосе­редженням уваги на самому введенні поняття. Називний уявлення конденсує у собі цілий спектр експресивного, який розкривається на­ступним контекстом.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.