Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

3.2. Парцеляція

загрузка...
Парцелятом слід вважати частину простого або складного речення, утворену при його членуванні на декілька висловлень у зв’язку з пев- ною комунікативною ідеєю і винесену за межу синтаксичної структу­ри — речення. Між частинами розчленованого речення зберігаються відношення і форми зв’язку, характерні для частин непарцельованої конструкції. Одна з частин членованого речення буде структурно основною, стрижневою. Такою, наприклад, виступає головна частина складнопідрядного речення. Нею також може бути частина простого речення, що залишилася після парцелювання.

Проблему парцеляції слід розглядати на загальному тлі об’єктивної і суб’єктивної модальності (об’єктивних і суб’єктивних смислів). У цьо­

 

826


Синтаксис


му плані суттєвою постає наявність/відсутність у парцельованій оди­ниці модальності. Так, у структуріуія таки певен — воно в отій свічці. Хоча, звичайно, кожна людина на якомусь відтинки шляху биває щас­ливою. Вона теж щось значить. Бо хіба вони не знають свого бригади- ра? (Ю. Мушкетик) у першому випадку парцелят має залежну, су­б’єктивну модальність, а у другому парцеляті реалізується об’єктивна модальність. Парцелят відрізняється від звичайного висловлення го­ловною і другорядною залежністю. Головна залежність — це підпо­рядкованість головних членів парцелята відповідним членам стриж­невого речення. Другорядна залежність виявляється у підпорядкова­ності другорядних членів парцельованих речень головним і другоряд­ним членам основного речення. Парцеляцію не можна ототожнювати з приєднуванням. Основою їх розрізнення виступає врахування в син­таксичній структурі речення двох аспектів: динамічного і статичного. Така двохаспектність зумовлює наявність двох різновидів приєдну­вання. Динамічне, функціональне приєднування полягає у викорис­танні розбіжності динамічної і статичної структури речення, тобто речення і висловлення. Статичне, конструктивне приєднування поля­гає у вираженні певного типу смислових відношень, наприклад відно­шення додавання, пор.: Батьки завжди думають. Бо їм хочеться, щоб їхні діти були кращими (Ю. Мушкетик); Да, хороші, чесні люди були. Нелукаві, нехитрі (М. Стельмах). Розвиток структури складного ре­чення був спрямований автором у напрямі розпаду, що й зумовило витворення парцелята з метою посилення підрядної частини як дже­рела інформації (перше речення). В іншому разі важливість інформації підрядної частини не була б помітною. Приєднувальна конструкція у другому реченні нічого нового до вже завершеного смислу речення не додає, а тільки якусь частку необов’язкового додавання. Таким чи­ном, концепція В. А. Бєлошапкової [Белошапкова 1967, с. 26-29] про два типи приєднування дає можливість виявити, що парцеляція по­в’язана з комунікативно-функціональним планом речення, виступає продовженням його суті, а приєднування належить до статичного пла­ну речення, тому воно перебуває в одному ряду з розділовими, причи­новими відношеннями. Парцеляти утворюються як наслідок нетотож­ності структур речення і висловлення [Загнітко 1993; Загнітко 1994]. Парцелят, як і саме висловлення, неможливий без певного контексту, тобто парцелят є функціонально залежним. Структурна схема парце­лята, ґрунтуючись на основі речення, складається з предикативної оз­наки і суб’єкта в їх відношенні одне до одного та об’єкта. Тому таку структуру можна назвати парцельованим реченням (за традицією, до­цільніше вважати особливим типом висловлення).

Парцеляти слід класифікувати за типом парцельованої одиниці: 1) парцельована підрядна частина, 2) парцельовані декілька підряд­них частин, об’єднаних у межах однієї конструкції, 3) парцельований член речення. Можливою виступає також функціонально-стильова кла­сифікація парцелятів. Процес парцеляції охоплює прості і складні ре­чення. Найпоширенішою виступає парцеляція складнопідрядних ре­

загрузка...

 

Р оз піл XX. Нові явища у синтаксисі.


827


чень із підрядними детермінантами, пор.: Василя вважали в’їдливим, та воно так таки й було, а ще трохи причмеленим. Бо брав у бібліо­теці багато книжок, бо сорочка у нього завше розхристана… (Ю. Муш- кетик). Надто рідко парцелюються складнопідрядні речення співвіднос- но-займенникового нерозчленованого типу. При актуальному члену­ванні складнопідрядного речення з підрядною частиною, що характе­ризується другорядним смисловим навантаженням, утворюється пар- целят із відносно ненавантаженим смисловим планом. У такому ви­падку парцелят постає залежним у смисловому плані від стрижневого речення. Якщо ж парцелюється інформативно навантажена підрядна частина, то парцелят характеризується смисловою незалежністю, хоча у формальному аспекті останню зберігає.

Парцелятам властива функціональна і формальна залежність від основного речення, хоча загальносинтаксична структура парцелята во­лодіє ідентичними значеннями модальності, що й функціонально стриж­нева частина. Щодо особливостей модальності парцеляти — підрядні частини поділяються на два розряди. Першу утворюють парцеляти з успадкованим від підрядних частин комплексом граматичних значень модальності, темпоральності і т. ін. У свою чергу цей тип парцелятів поділяється на два підтипи. До першого належать парцеляти, утво­рені на основі підрядної частини, модальне значення якої було части­ною зовнішньосинтаксичного відношення інформації цілого складно­го речення до позамовної дійсності. Тому модальність таких парце­лятів залежить від модальності основного речення: Прошу вас, побере­жіться. Бо мені погане привиділося (Г. Тютюнник).

Другий підтип становлять парцеляти з незалежною категорією мо­дальності, тому що в стрижневому компоненті модальність підрядної частини не відображена в силу того, що модальність підрядної части­ни репрезентує її внутрішньосинтаксичне відношення до головної. Ос­тання ж співвідносить весь зміст складного речення з позамовною дійсністю, зокрема і зміст підрядної частини: І якраз в отакий спосіб: намистом отим пам’ятним, незабутнім. Бо хіба може забути люди­на найшасливіший день у своєму житті?! (А. Головко). Другу групу утворюють парцеляти з неуспадкованою об’єктивною і суб’єктивною модальністю. Якщо після утворення двох структур парцелят став ви­разником важливішої інформації, ніж стрижневий компонент, то йому властива неуспадкована об’єктивна модальність: Головне, жінко, не простудити зуби. Бо чим тоді їстимемо? (М. Стельмах). Структурно основна і парцельована частини можуть характеризуватися спільною модальністю, яка можлива при вираженні двома структурами іден­тичної за значущістю інформації, пор.: Чи то ж справджувалась, на­решті, суть його імені? Бо хіба ж не безумство вчинив він, відхилив­ши безумовно талановитий. надзвичайно талановитий проект? (П. Загребельний).

Часовий план парцелята може не залежати від часового виміру стриж­невої частини, коли парцельована конструкція утворена на основі підрядної частини з окремим зовнішньосинтаксичним значенням часу.

 

828


Синтаксис


У таких складнопідрядних реченнях присудок головної частини не виражається дієсловами мислення, мовлення, почуттєвого сприйнят­тя: Чи мій син, Велесе, не цурається духів гір і лісів? Бо скоро пралі­си станить йоми світлииею і пивнииею: постіллю і иерквою (Р. Фе­дорів). При умові вираження присудка головної частини дієсловами заз­начених семантичних груп підрядна частина передає безпосереднє часо­ве відношення не до моменту мовлення, а до моменту часу головної час­тини. Категорія часу підрядної частини буде характеризуватися внутрі- шньосинтаксичним виміром, а витворений парцелят — часовою залеж­ністю від основного компонента: Він подумав, що не завжди жив так, як було треба. ТТТо він мало оддав такого тепла й мусить надолужува­ти те (Ю. Мушкетик). Парцелят залежний у формальному плані. Ви­разником цього виступає підрядний сполучник, успадкований від підряд­ної частини: А треба переходити до другого питання. Бо пропадеш (ТІ. Загребельний).

Парцеляція кількох підрядних частин характеризується значним виділенням інформаційної площини останніх та її актуалізації: А сер­це й повинно боліти за себе, за когось. Це. якщо ти людина, а не кендюх, який, тільки й знає — усе пхати в себе, як отой Магазанник (М. Стельмах). їх особливістю є те, що вони виступають проміжним етапом з наступним парцелюванням підрядних частин. Парцеляція — явище експресивного синтаксису, тому опис парцелятів повинен ґрун­туватися на їх стилістичних функціях. Найпоширеніша функція пар­целятів — описова: Ото вони, люди трудового життя. ТПо солдата­ми били. ТПо трудягами стали. ТТТо рики їх звичні до важелів (О. Гон­чар). За допомогою парцелятів автор яскравіше може передати пси­хічний стан людини, її переживання, послідовність думок і сприйнят­тя навколишньої дійсності: Я хотів так багато сказати Валерії… Що дорога далека (П. Загребельний); Мені просто хотілося знищити один танк. Щоб одним було менше. Щоб хоч на крок чи півкрока ближче до кіния війни (О. Гончар). Використання парцелятів — підряд­них частин сприяє створенню певного емоційного настрою, певного експресивного відтінку в найближчому оточенні: Я завжди пережи­ваю. Бо все пройдене мною не дає спокою. Бо все воно пройшло крізь серие. крізь диши. Бо все ие било моїм власним життям (А. Яна); Напишіть, будь ласка, їй… ПТоб складно… ПТоб жалібно… (О. Гончар).

Актуальному членуванню також підлягають і прості речення. У їхній структурі найчастіше парцелюються другорядні члени речення, з-поміж яких найбільш схильні до парцеляції однорідні та відокрем­лені члени речення. Цьому сприяє їх відносна самостійність у реченнєвій структурі та особливості їх синтаксичних зв’язків: На тобі подвійна відповідальність. І людська, і наша (О. Слісаренко); Фільмували архе­ологічні розкопки. Каменоломні. Птахів перельоти (О. Гончар). Мо­жуть парцелюватись також і головні члени речення за наявності од­норідності між ними: Протерли очі гармаші. Лучники (Р. Федорів); Постояла на майдані перед церквою. Зітхнула. (Н. Рибак). Особливу вагу становлять парцельовані неоднорідні члени речення, найчастіше

 

РОЗДІЛ XX. Нові явища у синтаксисі.

 

829

 

обставини і додатки, і парцеляти, утворені шляхом повторення членів речення за його межами. Повторення можливе зокрема при парцеляції додатка при перехідному діеслові-предикаті, коли розпад неможливий за граматичними чинниками. Визначальною особливістю цього типу повторення виступає необхідність надання повторюваному компонен­ту додаткової смислової інформації: На цій дорозі есе слід помітити. Абсолютно есе. Щоб там не було, а треба подумати й про нас. Тре­ба (В. Підмогильний). Причиною такого плану парцеляції може бути утворення парцелята на основі підрядної частини нечленованого склад­нопідрядного речення.

Парцеляцію простого речення часто сплутують із неповними речен­нями та приєднувальними конструкціями. Головна відмінність парце­лята від неповного речення полягає в наявності в останнього категорії модальності, часу, діючої особи, парцелят характеризується у цьому випадку спрямованістю на основний компонент, тобто модально-часо- вий та особовий плани у парцелята і стрижневого компонента поста­ють спільними, виступаючи як окремий компонент останнього. Не­повне речення функціонує автономно, а парцелят залежить від стриж­невого компонента, перетворюючись без нього в лексичну одиницю без конкретного семантичного наповнення: Простерла сині крила і тихо вкрила. Одвічні бори… (М. Коцюбинський); Я завжди так плаваю… З пригодами (Ю. Збанацький). У першому випадку неповне контексту­альне речення, у другому — парцелят 3 пригодами — поза контекстом основного компонента не сприймається. Різниця між парцеляцією і приєднуванням полягає у смисловому і граматичному аспектах обох лінгвістичних явищ.

Парцелят залежить від основного компонента речення у смислово­му і граматичному аспектах, тобто і в цій функціональній позиції він постає членом речення. За необхідності і при певних умовах його мож­на повернути до реченнєвої структури: Я радий за тебе. І за Віри (Ю. Мушкетик) —> Я радий за тебе і за Віру.

Для приєднування таке перетворення неможливе, оскільки попе­реднє речення виступає закінченим у смисловому і граматичному ас­пектах. При розгляді парцелятів і приєднувальних конструкцій по­мітна спільна закономірність — вони залежать від найближчого в контекстному відношенні автономного речення, доповнюючи, уточню­ючи, конкретизуючи його зміст. Структура парцелята розкриває зміст основного компонента речення як системи, яка без доповнення її пар- целятом втрачає закінченість. Приєднувальна конструкція насичує вже закінчену систему як таку, що не вимагає доповнення приєднуваль­ною структурою. Зміст приєднувальної конструкції факультативний, вторинний, необов’язковий, попереднє речення є закінченим у смисло­вому плані. Парцельовані члени речення також використовуються для передачі переживань, настроїв, сприйняття героїв: …а Стах за плугом бороною йде, розповіда щось, бувало. Про родини свою, про інші краї, про минуле (А. Головко); А Ванько думав про себе. Про Жучка (В. Підмогильний).

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.