Людмила Бороденко — ПОЗИЦІЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ІНШОМОВНИХ СЛІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

У статті аналізується актуальна у лінгвістичній літературі проблема адаптації іншомовних лексем,
особлива увага приділяється етапам пристосуванню запозичених слів, розглядаються основні типи освоєння
іншомовної лексики на різних рівнях мови.
Ключові слова: адаптація, лексема, пристосування, семема, асиміляція, мова-реципієнт.

Пристосування іншомовних слів вважається однією з найскладніших складових процесу освоєння
запозиченої лексики, а як відомо, запозичена лексика є одним із способів поповнення словникового складу всієї
її історії існування.
Адаптивна система пристосовується до умов функціонування шляхом збагачення свого складу та зміни
структури. Необхідно зазначити, що порушення рівноваги між станом системи, її складом і завданнями, які
вона виконує у процесі свого функціонування, спричинили посилення уваги вчених до особливостей активізації
залучення іншомовних лексем.
Проблема адаптації завжди цікавила лінгвістів (О.С. Ахманова, М.І. Бараннікова, Є.М. Бєлозерова,
Ю.О. Жлуктенко, Г.В. Зимовець, І.І. Огієнко, О.О. Потебня, С. Семчинський, Ю. Сорокін). У наш час поза
пильною увагою вчених залишаються неадаптовані лексеми, що функціонують у тканині сучасної української
мови. Проте, і до сьогодні питання адаптації залишаються нерозв’язаними, вимагають детального опису і
характеристики.
Метою пропонованої статті є аналіз етапів адаптації іншомовної лексики та характеристика цих мовних
одиниць у сучасному мовознавстві, а завдання полягають у тому, щоб визначити етапи пристосування
запозичених слів у сучасній українській мові й розглянути основні типи освоєння іншомовної лексики на різних
рівнях мови.
У лінгвістиці існує значна кількість досліджень процесу освоєння іншомовної лексики, які відображають
розуміння самого явища адаптації як факту, але залучення іншомовних слів до сучасної української мови
потребують детальнішого розгляду теоретичних проблем.
Так, досліджуючи ознаки пристосування іншомовної лексики, Є.М. Бєлозерова зазначає, що «запозичені
слова вступають у певні зв‟язки з іншими словами лексичної системи, і така взаємодія іншомовної лексики у
системі мови є лексично адаптованою» [Белозѐрова 1961: 20].
І.М. Крейн уточнює вищенаведене визначення, констатуючи, що «адаптація – це ступінь наближення
запозиченого слова до якостей слів основного лексичного складу мови» [Крейн 1963: 11].
Ю.О. Жлуктенко, аналізуючи процеси адаптації іншомовної лексики, підкреслює наближення
запозиченого слова не лише до лексичного складу мови, але й до її граматики [Жлуктенко 1966: 02].
На думку У. Вайнрайха, важливим моментом у процесі адаптації вважається частота вживання слова:
якщо слово частіше вживається – то легше переноситься в іншу мову [Вайнрайх 1972: 114].
О.О. Реформатський серед запозичень розрізняє слова засвоєні й освоєні, та слова засвоєні, але не
освоєні. При цьому він наголошує, що слова освоєні в мові-рецепторі, стають «непомітними» в мові, входять до
відповідних лексичних груп і їхню іншомовність можна визначити тільки шляхом науково-етимологічного
аналізу. Це такі слова, як спорт, плед, ростбіф і т. ін. До слів, які засвоєні мовою-рецептором, але не освоєні в
ній належать варваризми – іншомовні слова, які використовуються для колоритного опису чужих реалій та
звичаїв: денді [Реформатский 1967: 137].
Характеризуючи адаптацію іншомовних лексем, М.І. Бараннікова виділяє основні типи адаптації на
фонетичному, семантичному і граматичному рівнях [Баранникова 1972: 89-90]. Дослідниця зазначає, що при
запозичені слів не запозичуються їхні семантичні зв‟язки, запозичене слово у мові виявляється семантично
одиноким, не має внутрішнього зв‟язку з іншими близькими словами, нерозривно пов‟язаними зв‟язками у
семантичній системі тієї мови, до якої воно входить» [Баранникова 1972: 91-92].
На думку вчених, для проникнення іншомовної одиниці в мову, достатньо її формальної адаптації, тобто
пристосування до фонетичних і морфологічних норм мови-реципієнта. Але ми вважаємо, що для того, щоб
іншомовна лексема повністю пристосувалася до мови-реципієнта, вона повинна пройти функціональну
адаптацію, тобто пройти лексико-семантичний етап входження в мову, щоб надалі еволюціонувати на новому
мовному ґрунті.
Відповідно до рівнів адаптації іншомовного слова лінгвісти розробляли різні класифікації запозичень.
Так, Я.К. Грот пропонує класифікацію типів іншомовних слів за характером їх пристосування у мові,
виділяючи такі групи запозичень:
© Бороденко Л.М., 2012 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

106
1) засвоєння чужих слів без змін, тобто повністю адаптується форма слова та його зміст:
ресивер – «резервуар для накопичення газів чи пари» (англ. receiver);
2) перетворення слова по-своєму, тобто запозичується тільки одна частина слова, а інша існує у
мові: монтаж+ник, контр+гайка;
3) переклад слова, зроблений за чужим зразком, тобто при такій адаптації запозичується тільки
структура лексичної одиниці: хмарочос (англ. skyscraper) [Грот 1898: 50].
Слід зазначити, що у цій класифікації адаптуються морфеми та повністю слова, тому на цьому етапі
дослідження така класифікація не задовольняє сучасний стан мови, бо пристосовуватися можуть і фонеми, і
флексії, і засоби словотвору, і фразеологізми і навіть речення.
Е. Ріхтер пропонує дещо іншу класифікацію видів іншомовних слів залежно від ступеня їх освоєння у
мові:
1) запозичення чужої форми і чужого значення: ватерполо, жокей, кворум, нокдаун;
2) запозичення чужої форми для вираження свого значення: алгебра, кава, цукор, шербет, вагон;
3) запозичення чужого значення у рідній формі, тобто калькування: disk storage (дискова пам’ять); current
drive (поточний дисковод); image recognition (розпізнання зображення) [Richter 1919: 86].
Починаючи з середини XX століття, вчені вже детальніше розглядають проблему освоєння іншомовних
запозичень не тільки з погляду фонетичного і морфологічного пристосування до норм запозичуваної мови, але
й з позиції семантичної, словотвірної, функційної адаптації іншомовного запозичення у мові-рецепторі.
Тому, при розробці класифікації ознак адаптованості іншомовного слова, Л.П. Єфремов, як основний
принцип, використовує саме функційний і виділяє такі чинники адаптованості:
1) регулярне вживання і перехід запозичених слів від покоління до покоління: магазин, казна, шампунь;
2) семантичне освоєння, яке включає в себе набуття нових значень при збереженні першопочаткових,
зміна значень і переносне вживання слів: стандарт, стенд, дансинг, телевізор, тостер, кришать, магазин,
казна;
3) участь запозичених слів у процесі словотворення: парк – паркувати, паркова; шок – шокувати,
шоковий; лідер – лідерувати, лідерство;
4) подальше фонетичне уподібнення власним словам: академія, конституція, клуб, курорт;
5) ліквідація варіантів умови і різнобою у граматичному оформленні: архітектура, соло, соната,
університет, телевізор;
6) витіснення запозиченим словом інших слів власних чи іншомовних за походженням: директор,
гербарій, ростбіф, реляція, паста [Ефремов 1959: 18-21].
Деякі мовознавці (Б.М. Ажнюк, І.К. Білодід, С.В. Семчинський, О.Б. Ткаченко) вважають, що не всі з
названих ознак необхідні для входження іншомовного слова у мову, що запозичує, і для функціонування в ній
інші (В.В. Акуленко, М.П. Кочерган, А.П. Непокутний, А. Сміт) розглядають додаткові ознаки адаптованості
слова у мові-рецепторі. Так, виділяючи формальне «підлаштування» лексеми до норм мови-одержувача як
першу ознаку адаптації іншомовного слова у мові, що сприймає, Ю. Сорокін все ж не вважає цю умову «саму
по собі ні достатньою, ні обов‟язковою» [Сорокин 1965: 62]. З одного боку, стверджує дослідник, іншомовне
слово, яке ще не пристосувалося до мови-рецептора, може отримати навіть в умовах одиничності й
винятковості свого використання нову форму, а з іншого боку, навіть міцно засвоєні мовою іншомовні слова
можуть зберігати звукові формальні особливості мови-джерела [Там само: 62].
Тому важливими постає аналіз усіх етапів адаптації іншомовних лексем, починаючи із входження слова
у запозичувану мову і закінчуючи його граматичним засвоєнням.
Так, В.М. Аристова, аналізуючи процес засвоєння, виділяє такі його етапи:
1) проникнення – багато слів зберігають чужомовне написання, але при фонемно-графічному оформленні
виникають певні коливання у написанні, вимові й акцентуації; відбувається освоєння іншомовного слова у
писемному та усному мовленні: доктор, аптека, солдат, школа, студент, гімназія;
2) період запозичення, для якого характерні семантичний вплив мови-джерела, стабілізація значення,
активне вживання в усному і писемному мовленні: констатувати, культивувати, індустрія, гастричний;
3) прискорення – повне підпорядкування слова нормам мови, що запозичує, використання широких
можливостей внутрішньомовної еволюції (словотвір, абревіація, розвиток внутрішньої і зовнішньої
валентності, семантичні і стилістичні зрушення): тандем, телетайп, холдинг [Аристова 1978: 8-11].
Подібну, але уточнену, деталізовану класифікацію етапів процесу адаптації пропонує Л.П. Крисін.
Автор, зокрема, виділяє:
1) початковий етап – уживання іншомовного слова у тексті в орфографічній формі мови-джерела (а в
усному мовленні у фонетичній) і граматичній формі, без транслітерації і транскрипції як своєрідне вкраплення,
тобто запозичення тільки іншомовної форми слова і наповнення цієї форми новим змістом: джем – густе
варення (англ. jam);
2) освоєння іншомовного слова – пристосування його до системи мови-рецептора: транслітерація або
транскрипція, віднесення до конкретної частини мови; вживання іншомовного слова у тексті в лапках, з
коментарем, тобто передача міжзубного англійського -th- українською літерою -т-: Thackeray – Теккерей,
Thatcher – Тетчер; Розділ VІ. ФУНКЦІЙНА СЕМАНТИКА ЛЕКСИЧНИХ І ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

107
3) носії мови вже не відчувають незвичності іншомовного слова, воно втрачає супровідні сигнали і
коментарі й починає вживатися поряд з іншими словниковими одиницями рідної мови: тандем, тендер, спікер,
стандарт;
4) етап втрати жанрово-стилістичних, ситуативних та соціальних особливостей: to make progress – у
перекладі з англійської «робити прогрес», але у мові-джерелі, тобто в англійській мові це слово мало зовсім
іншу ситуативну особливість і перекладається як «мати успіх»;
5) реєстрація іншомовного слова у тлумачному словнику. Факт фіксації у словнику вказує на те, що
слово вже належить до лексико-семантичної системи даної мови [Крысин 1968: 75-78].
Віддаючи належне класифікації ознак іншомовного слова у мові-рецепторі, яка була запропонована
Л.П. Крисіним, можна вважати, що для визначення входження іншомовного слова до системи мови, що
запозичує, усі ознаки є суттєвими, але вони характеризують різні етапи освоєння іншомовного слова. Однак ми
хочемо підкреслити, що фіксація іншомовного слова у словнику ще не означає повної адаптації слова у мові і
мовленні.
Отже, узагальнивши погляди вчених, можна стверджувати, що для входження іншомовного слова в
систему запозичуваної мови необхідні такі умови: передача іншомовного слова фонетичними і графічними
засобами мови, яка запозичує; співвіднесення слова з граматичними класами і категоріями мови-рецептора;
фонетичне освоєння іншомовного слова; граматичне його пристосування; словотвірна активність; семантична
адаптація іншомовного слова; регулярне використання у мові.
Ми вважаємо, що фонетичне та граматичне осмислення мають першорядне значення для успіху
подальшої адаптації з метою втрати запозиченим словом свого первинного іншомовного вигляду. Окремі
дослідники підкреслюють: якщо є можливість, слід зберігати фонетичні і фонологічні особливості іншої мови
[Сенько 2000: 104-106]. При написанні іншомовних слів не треба використовувати літер, що не відповідають
звукам, властивим певній мові. Отже, можливе лише певне наближення іншомовного слова у плані його
фонетичних та фонологічних характеристик. Наприклад: англійське слово Mary, це не те саме, що українське
Мері. Ще в більшій мірі фонетичне наближення стосується звуків іноземної мови, відповідники яких зовсім
відсутні в українській. Тобто необхідно враховувати той факт неминучості субституції звуків англійського
слова відповідним звукам української мови, які, як правило, відрізняються від них в тій чи іншій мірі у
фонетичному, і у фонологічному відношеннях.
Граматична асиміляція іншомовного слова пов‟язана з категоріями роду, числа, а також зміною форм. Як
правило, слова набувають граматичних категорій мови-реципієнта та втрачають власне граматичне значення.
При адаптації найменші розходження спостерігаються в категорії числа, а найбільші в категорії роду.
Наприклад: іменники пунш, гумор, піджак, пікнік, хокей в англійській мові належать до середнього роду, а в
українській оформлюються як іменники чоловічого роду.
До морфологічної адаптації можна віднести також процес словоскладання іншомовних слів у момент
їхнього запозичення в українській мові. Так, лексеми вокзал (Vauxhall), футбол (football), делінд (delint), аврал
(over all) в англійській мові поєднують у собі дві основи і два значення, але в результаті семантичного
переосмислення в українській мові вони мають одне значення. Цей процес можна розглядати як спрощення
структури слова. Тобто в мові-оригіналі ці лексеми поєднують у собі два значення, але в результаті
семантичного переосмислення, чому сприяв спосіб словотворення — основоскладання, вони реалізують одне.
Таким чином, можна говорити про семантичну адаптацію, яка, на наш погляд, є формальним етапом адаптації
іншомовного слова в мові-реципієнті.
Отже, процес лексико-семантичної еволюції іншомовних слів в українській мові є актуальним у
загальному процесі запозичення слів. Саме лексико-семантична система мови-джерела є системою, що
стимулює подальший розвиток або зникнення слова з лексичного фонду мови, що запозичує.
Мовознавець Л.П. Крисін вважає, що різні типи адаптації зумовлені різними чинниками. Так, адаптація
запозичених фонем залежить від ступеня контакту двох мов; адаптація запозичених морфем відбувається у
складі слова; адаптація синтаксичних або структурно-синтаксичних запозичень відбувається тоді, коли
конструювання фраз у мові зазнає впливу іншомовних синтаксичних конструкцій; адаптація запозичених
семем – це поява у слові значення «під натиском» іншомовного зразка [Крысин 1991: 18-19].
Сучасна українська мова перебуває в постійному русі, що зумовлює стрімке збільшення кількості
іншомовних слів, що активно поповнюють тканину української мови. Отже, іншомовні слова є одним із
важливих компонентів лексичного складу української мови, як і будь-якої мови взагалі. Вони приходять разом
із поняттями і адаптувавшись у мові, поширюють, збагачують її словниковий арсенал. У даній статті ми
розглянули найактуальніші класифікації адаптації іншомовних лексем. Як бачимо, здебільшого у
вищенаведених класифікаціях виділяють чотири етапи адаптації запозиченої лексики: фонетичний,
граматичний, морфологічний та семантичний, але не всі іншомовні лексеми адаптуються, багато з них входять
у мову як вкраплення, варваризми.
Саме аналіз неадаптованих запозичень (ми їх називаємо графічно-орфографічні іншомовності) постає
перспективним в аспекті дослідження запозичень у сучасній українській мові.

ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

108
Література
Аристова 1978: Аристова, В.М. Англо-русские языковые контакты [Текст] / В. М. Аристова. – Л., 1978. –
150 с.
Баранникова 1972: Баранникова, Л.И. Сущность интерференции и специфика еѐ проявления [Текст] /
Л. И. Баранникова // Проблемы двуязычия и многоязычия. – М. : Наука, 1972. – С. 88-98.
Белозѐрова 1961: Белозѐрова, Е.Н. Об ассимиляции латинских прилагательных на -ate в английском
языке в 16-18 веках [Текст] / Е. Н. Белозѐрова // Сборник исследований по английской лингвистике. – М. :
Высшая школа, 1961. – С. 56-61.
Вайнрайх 1972: Вайнрайх, У. Одноязычие и многоязычие [Текст] // Новое в лингвистике / У. Вайнрайх. –
М. : Прогресс, 1972. – Вып. 6. : Языковые контакты. – С. 25-60.
Вайнрайх 1979: Вайнрайх, У. Языковые контакты : Состояние и проблемы исследования [Текст] /
У. Вайнрайх. – К. : Высшая школа, 1979. – 279 с.
Грот 1898: Грот, Я. Филологические розыскания [Текст] / Я. Грот. – Т. 3. – СПб., 1898. – 245 с.
Жлуктенко 1966: Жлуктенко, Ю.О. Мовні контакти [Текст] / Ю. О. Жлуктенко. – К. : Вид-во Київ. ун-ту,
1966. – 135 с.
Ефремов 1959: Ефремов, Л.П. Сущность лексического заимствования и основные признаки освоения
заимствованных слов [Текст] : автореф. дис. … канд. филол. наук / Л. П. Ефремов.– Алма-Ата, 1959. – 21 с.
Крейн 1963: Крейн, И.М. Французские заимствования XIX века в английском литературном языке
[Текст] : автореф. дис. … канд. фил. наук / И. М. Крейн. – М. : Изд-во МГУ, 1963. – 19 с.
Крысин 1968: Крысин, Л.П. Иноязычные слова в современном русском языке [Текст] / Л. П. Крысин. –
М. : Наука, 1968. – 206 с.
Крысин 1991: Крысин, Л.П. Этапы освоения иноязычного слова [Текст] // Русский язык в школе /
Л. П. Крысин. – 1991. – № 2. – С. 75-78.
Реформатский 1967: Реформатский, А.А. Введение в языкознание. Учебник для филол. фак. пед. ин-тов
[Текст] / А. А. Реформатский. – 4-е изд. испр. и доп. – М. : Просвещение, 1967. – 542 с.
Сенько 2000: Сенько, В.В. Коннотативно-прагматическая динамика лексического значения [Текст] /
Е. В. Сенько // Коммуникативно-прагматическая семантика : Сборник научных трудов / Отв. ред.
Н. Ф. Алефиренко. – Волгоград : Перемена, 2000. – 176 с.
Сорокин 1965: Сорокин, Ю.С. Развитие словарного состава русского литературного языка в 30-90-е годы
XIX века [Текст] / Ю. С. Сорокин. – Л., 1965. –159 с.
Richter 19919: Richter, E. Fremdwortkunde [Text] / Е. Richter. – Leipzig, 1919. – Pр. 80-86.

В статье анализируется актуальная в лингвистической литературе проблема адаптации иноязычных
лексем, особенное внимание уделяется этапам приспособления заимствованных слов, рассматриваются
основные типы освоения иноязычной лексики на разных уровнях языка.
Ключевые слова: адаптация, лексема, приспособление, семема, ассимиляция, язык-реципиент.

The challenge of adaptation of foreign-language tokens, up to date in the linguistic literature, is analyzed in the
article. Special attention is paid to the stages of adaptation of loan words. The main types of development of foreign
language vocabulary at different levels of language are considered.
Keywords: adaptation, token, device, sememe, assimilation, language-recipient.
Надійшла до редакції 18 листопада 2011 року.