Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

НАВЗДОГІН ІЗ ПЕРОМ У РУКАХ ЗА 75-ЛІТНІМ МАРАФОНЦЕМ

ІВАН Дзюба: «В мене свій світ, своя позиція»
Ламить він застиг на величезному камені, що увінчав ске­
лю над виробленим кар’єром, і втопився поглядом вниз, туди, де
маленька річечка розгорнула озерце. Що він там побачив? Ма­
буть, себе в «підривці» — в гарячому від напоєного сонцем
каміння озерці, засмаглого до чорноти, чи таких же тем­
ношкірих — під рудокопів —хлопців із «Запутя» — тих, що меш­
кали ген «за путями» — за залізничною колією і на яких вони —
хлопчаки із «Старої Колони» — вже наготували каміняччя_
Я уявив собі, який можна було б вивершити на цій скелі
пам’ятник Іванові Дзюбі. Стоїть величавий мислитель в гли­
бокій задумі, а під ним могутнім потоком несеться Суха Вол-
новаха. Ген «за путями» на його честь — із нагоди 75-ліття
славетного земляка — вже провели глибоке буріння і відсалю­
тували потужним вибухом. Здригнулася земля, але увічнений
у бронзі Іван Михайлович не ворухнувся, тільки маленькі ос­
колки вапняку і доломіту задзвеніли на його високому чолі. Та
він, незворушний, замислений, прислухається до вітального
гудка паровоза, який тягне довжелезну змію наповнених поро­
дою платформ… Паровоз шипить парою, нервує, бо ж який
ювілей! — і хрипко реве: «Салют, Іване Михайловичу! Многії
літа!!!».
Знаю, що ці мої спроби іронічної його ідеалізації викличуть
у нього легеньке роздратування. Та він не образиться, бо вже не
один рік ми «пікіруємося» жартами і мою доброзичливу іронію
він сприймає з гумором. Жартівливі випади на кшталт «мо­
гутній чєловєчище», «національне надбання», «героїчний Герой
України», «яскрава сторінка «Червоної Книги України» тощо я
роблю тому, що знаю: Іван Дзюба — рішучий противник по­
хвал та ідеалізації. Справді, це людина особливої скромності,
моральної чистоти і відповідальності, напрочуд чесна, відкри­
та перед людьми особистість. Та ні, я тут перебрав. Не такий
вже й відкритий Іван Дзюба — більше в собі, але коли я кажу
«відкритий перед людьми», то маю на увазі передусім його чес-
Стаття написана 2006 р. 6
ний, самовимогливий погляд на себе, сказати б, надто само­
критичний, і чесну розмову у своїй творчості з читачем.
Уявляю його знічепу реакцію на ці мої слова і його сакра­
ментальне: <<Во, дайош, гомо ірандіозус!». Хвалити Івана Ми­
хайловича в його присутності ризиковано — можна й нарва­
тися на рішучу відсіч, хоча природний такт не дозволяє йому
«вибухати». Тому й терпить.
Пригадую, як Іван Михайлович огинався-м’явся, аби не про­
водити публічної презентації своєї книжки «Інтернаціоналізм
чи русифікація?», опублікованої Видавничим Домом «Києво-Мо-
гилянська академія». «Та Ви послухайте, Іване Михайловичу! Це
ж яка дата: сорок років від появи в самвидаві цього трактату.
Люди хочуть купити книжку, побачити Вас…», — благала ди­
ректор видавництва Віра Соловйова.
Іван Михайлович й слухати не хотів, але і його не хотіли
слухати — презентація таки відбулася. А тих, хто намагався
особисто в нього довідатися, де і коли це буде, ІванДзюба вмов­
ляв не приходити: «Сам не люблю ходити на ці презентації і
вас благаю: не тратьте марно час».
В Івана Михайловича свої порахунки з часом. Він буквально
фізично відчуває, як час немилосердно стискає його життєвий
простір, відбираючи різного роду засіданнями, тими ж презен­
таціями, зустрічами, домаганнями журналістів, виступами
найдорожче — можливість усамітнитися і читати! Читати
безкінечно і жадібно, занотовувати різноманітні джерела в
надії, хоча й у неповному переконанні, що воно та колись при­
годиться. А таки частенько ставало в пригоді зафіксоване те,
що навіть і не відлунювало якоюсь реальною перспективою
доречно підтвердити свою думку, заговорити промовистіш
фактом.
Я прямо-таки смакую його «Спогади і роздуми на фінішній
прямій». Стільки невичерпного мовного багатства ІванДзюба
там «наскладав», занотовуючи діалоги, розповіді, окремі фрази
своєї рідні — матері, батька, особливо діда Федора Анфимови-
ча Кисіля і бабусі Наталії Кузьмінішни, баби Марії, діда Івана
Карповича~ Все це мовностилістичне багатоголосся, яке він
почув із «маминоїмови», підслухав із розмов родичів, сусідів, зви­
чайних робітників, селян, вичитав у листах, впіймав, як то ка­
жуть, «нальоту» — в автобусі чи в поїзді, в черзі, вихопив із га­
зет, оголошень тощо, залишилось у записниках Івашг Михайло­
вича і назвалося «Дзюбізмами». Та очевидно, що все це занотову­
валося цілеспрямовано, «з прицілом» на «вжиття» в щось інше,
художнє. Певен, ці нотатки, спалахи живої, «донецької» образ­
ної української мови давно просилися і зараз «мостяться» в ху­ 7
дожній твір —у новелу чи оповідання, бо я переконаний, що за­
мислював цей творець «Дзюбізмів» колись та й написати
якийсь епічний твір про свій рід і про людей свого краю.
А що вже казати про його невтолиму жадобу конспекту­
вання прочитаних наукових праць, художніх творів, журналь­
них і газетних статей ( боронь Боже викинути якусь стару га­
зету чи журнал!). Громадити книжки вдома, на дачі, будь-де,
аби знайшлося маленьке місце для книжки — колосальна насо­
лода, яка від передчуття усамітнення з книгою огортає його
душу
Коли нарешті вдається Іванові Михайловичу вихопитися
із чіпких лап різного роду посидінь-говорінь, тоді його охоплює
гаряча нетерпеливість жаданої праці. Це спрага усамітнення
проймає все його тіло, яке, наче застояний кінь, поривається
на волю — до книги, до робочого стола! І він радісно тремтить
від цієї омріяної насолоди бути сам із собою, в тиші, в солодко­
му змаганні з власною лінню.
«ІванДзюба — і лінь?!» — вигукне кожен, хто бачив стоси
написаних книг — від збірки літературно-критичних статей
«Звичайна людина» чи міщанин?» (1959), книжок «На пульсі до­
би» (1981), «Автографи відродження» (1986), «Застукали сер­
дешну волю…» (1995) до найсвіжіших за опублікуванням «Між
культурою і політикою» (1998), «Спрага» (2000) та нарешті
солідної монографії «Тарас Шевченко» (2005). Хтозна, можли­
во, доки я допишу ці свої роздуми про цього унікального трудо-
голіка, якесь видавництво та видрукує ті понад тридцять
літературних портретів українських письменників, які Іван
Дзюба вже нарешті повизбирував по забутих журналах, або
вдасться вихопити із рук директора Видавничого Дому
«Києво-Могилянська академія» Віри Соловйової давно очікува­
ний тритомник, другий том якого «З криниці літ» приємно
«муляє» очі самотиною.
А хіба не варто видати окремо його «Дзюбізми»?Яке образ­
не мислення, яке багатство метафоричного пізнання світу
затаєне в цих згустках захоплення і обурення: «Люди гомінким
потоком розносили по вулиці жваву нудьгу»; «Машина мчала
польовою дорогою, і тінь від неї підмітала степ»; «Бачив, як
корчилася бідна українська мова у вустах учителя»; «Так
підтягнув попруги Пегасові, що той став задихатися»; «Дятел
довбав мідну таріль тиші»; «Ліз за словом то в одну, то в другу
кишеню, довго вивертав їх, але вони були порожні»; «Слово
зірвалося, як відро в колодязь»…
Є також в «Спогадах іроздумах на фінішній прямій»розділ
«Сюжети». Жаль, якщо ІванДзюба художньо не вивершить бо­ дай кілька із них. Які гостросатиричні твори могли б з’явити­
ся, якби ці сюжети «ожили» в образах! Тепер мені стало зро-
зумілііиим, чому Іван Дзюба так любить творчість М. Салти-
кова-Щедріна. Думаю, багато хто був вражений, читаючи в
«Дзеркалі тижня» (2004- — 23-29 жовтня, 5 листопада) роз­
логе дослідження творчості цього видатного російського са­
тирика, здійснене Іваном Дзюбою, пересвідчуючись, як ці сати­
ричні образи, колізії, сюжети «лягають» на сьогоднішню
російську і українську дійсність.
До чого настирний цей чоловік! «Видзюбає» кожен факт,
не омине жодної деталі, есе прочитає, до всього докопається —
де тільки в нього береться терпіння для такої скрупульозноії
науково-дослідницької праці?
Повернемося до того ж Михайла Євграфовича, прізвище
якого — Салтиков, а псевдонім —Н.Щедрін. Для того, щоб напи­
сати статтю для газети про цього майстра сатиричної
гіперболи і гротеску, езопівської мови, сатиричної казки і фан­
тастики, ІванДзюба «переоре» 20-томник невичерпного на ху­
дожні засоби і прийоми розвінчувана російського кріпосництва
і бюрократії. Ясна річ, Іван Михайлович не «вкладається» в га­
зетні шпальти — стаття друкується в скороченому вигляді, а
який не скорочений її вигляд — неважко догадатися.
Або погляньте на його статтю до століття від дня наро­
дження Василя Гроссмана «Той, хто сказав заборонені слова»
(Дзеркало тижня. — 2005■ — 10-16 груд). На ціпу сторінку
ґрунтовна аналітика життя і творчості нашого земляка,
уродженця Бердичева, а головне — творця чесноі до безжальної
сповідальності повісті «Все течеТа видрукованийлише «ско­
рочений газетний варіант» статті, в якій ІванДзюба наголо­
сить: «Повість з’явилася друком усього один раз, в апогей «глас­
ності» в журналі «Октябрь» (1989, №6). Тількилатиші переви­
дали її своєю мовою. Далі вона стане в Росії «не на часі», а в Ук­
раїні про неї просто забули. Це наша дрімучість і невдячність.
Такої страшної правди про Голодомор не сказав ніхто з
російських чи взагалі поза Україною сущих письменників-».
Дуже шкода, що ми, українці, не подбали про переклад на
українську мову чи про перевидання окремою книжкою цієї
страшної правди про Голодомор’. Нагадаю бодай про один
епізод із повісті «Все течев якому росіянка, вдова загиблого
на фронті сержанта Михалєва Ганна Сергіївна згадує свою
комсомольську юність, а саме, участь у «розкуркуленні» ук­
раїнських селян.
♦Нині переклад уже є, але видання не здійснене через відсутність дозволу
від спадкоємців. 9
Іван Дзюба пропонує видати цю повість масовим тира­
жем і «подарувати керівникам тих <українських» партій, які й
досі заперечують визнаний усім світом диявольський злочин
сталіищини…».
Навряд чи ці так звані «лідери» та ‘їхні «соратники по
партії» переймуться сповідально болісним спогадом вдови-
росіянки Ганни Сергіївни: «Хто вбивство масове підписав? Я час­
то думаю — невже Сталін?Я думаю, такого наказу, скільки Росія
стоїть^ не було ще ні разу. Такого наказу не те, що цар, а й тата­
ри, й німецькі окупанти не підписувалиЛ наказ —убити голодом
селян на Україні, на Дону, на Кубані, убити з малими дітьми».
Та якби вони, ці доморощені комуністи, які так і не визир­
нули на світ правди з-під сталінської сірої шинелі, «вчились
пияк, як треба», то, можливо, бодай своїх вождів перечитали. І
вичитали б те, що тридцять років тому, в 1965році вичитав
у «правовірних марксистів» та намагався втокмачити ново-
часним ленінцям тридцятичотирилітній Іван Дзюба. Диву
даєшся, коли гортаєш його фундаментальне дослідження
«Інтернаціоналізм чи русифікація?». Як можна було стільки
«перелопатити» наукових праць, «трудів класиків марксизму-
ленінізму» (Іван Дзюба перечитав усього Леніна—Сталіна,
сумлінно простудіював праці Маркса—Енгельса, особливо з
національних питань), журналів, газет — цитувань-посилань
на кілька дисертацій! І це все за вересень-грудень 1965 року.
Безсумнівно, наївний, щирий Іван Дзюба сподівався отверези­
ти, настановити на «істинний соціалістичний шлях розвит­
ку» величезну імперську машинерію, яка натужно скрипіла, пе­
ремелюючи «націоналістичні», «сепаратиські» та всілякі «ан-
тирадянські» спроби вивільнити слово, дух, настрої, почуття
людини і нації.
Ну, прямо-таки європейська поведінка громадянина
цивілізованої держави. Переконаний у правоті ленінських ідей,
натхненний комсомолець, самостійно вирощений на ідеях
Дмитра Писарєва, «несамовитого Віссаріона» і лірика й сати­
рика Маяковського (навіть написав як аспірант Інституту
літератури імені Тараса Шевченка Академії наук України кан­
дидатську дисертацію «Сатира Володимира Маяковського»
та охолов, засумнівався і не став захищати), він розчаро­
вується і в науці, і в політичній системі. Та коли з наукою Іван
Михайлович на якийсь час розпрощається, демонстративно
полишивши Інститут літератури, а отже — кар’єру вченого,
то політичну систему він не втратив ще надії удосконалити.
Яким чином? За європейськими зразками. Відкритим способом
—легальною критикою. Спочатку літературною. 10
От де ІванДзюба порозкошував! Уже так вільнодумству­
вав, що почав стирати позолоту з офіційно визнаних класиків
— ні звання, ні чини, ні хрестоматійні «наліпки» не зупиняли
молодого, задиристого критика. На його виступи з проблем су­
часного літературного процесу, на обговорення творчості
того чи того поета, прозаїка збігалися, мов на театральні
прем’єри. Дзюбу читали і слухали з особливим захопленням і
прихованим страхом. Кожен із тогочасних письменників — від
«коронованих» владою до неофітів — боявся потрапити під
його рубрику «Яку нас пишуть» чи в його запальний оглядово-
критичний розгляд. Працював спочатку у видавництві
«Дніпро», незабаром переходить на роботу в редакцію журна­
лу «Вітчизна»… Настрій — чудовий, хрущовська відлига,
розвінчали культ особи Сталіна, навколо такі оригінальні
митці — творчі бунтівники Василь Симоненко, Іван Драч, Ліна
Костенко, Микола Вінграновський, Лесь Танюк, Іван Світлич-
ний, Василь Стус, Михайлина Коцюбинська, Алла Горська. Виру­
вання пристрасних літературно-мистецьких дискусій в
Клубі творчої молоді- ІванДзюба — серед перших, він незапе­
речний авторитет серед «шістдесятників», у нього відкрите
обличчя, він не криється зі своїми поглядами і не боїться —
вірить у можливості демократичного соціалізму, еволюцію ра­
дянської системи і удосконалення СРСР як держави. Отже,
стояти осторонь і не намагатися публічно і принципово вис­
ловитися щодо кричущих порушень марксизму-ленінізму в
справі національного будівництва — цього ІванДзюба собі доз­
волити не міг. Адже він не порушує Конституції СРСР, яка га­
рантує право кожної республіки на вихід із Союзу PCP, а також
право громадянина на свободу слова. Навпаки, його мети — по­
вернутися до ленінської національної політики, яки зазнала ве­
ликодержавницько-шовіністичної ревізії. Як це зробити? Пере­
конати партійно-радянське керівництво УРСР і СРСР у тому,
що далі не можна проводити таку згубну для держави
національну політику, слід повернутися до ленінських за­
повітів та партійної лінії початку і середини 20-х років XX
століття. Поки цей великий романтик та ідеаліст думав, оп­
рацьовуючи гори літератури з історії, філософії, права, куль­
турології та визбируючи буквально по зернині з бюлетенів
Книжкової палати статистичні дані про видання ук­
раїнською мовою книг, поки В’’яче слав Чорновіл готував для
нього інформацію про національний склад робітників і служ­
бовців на будівництві Чорнобильської АЕС, система активно
працювала на очищення політичної і суспільної атмосфери від
таких, як Дзюба. Вже на початку вересня 1965року перебува­ 11
ли під арештом Іван Світличний, Богдан і Михайло Горині, Опа-
нас Заливаха, Михайло Косів, Михайло Осадчий…
Як же це так: він читає із радістю і захопленням вкотре,
наче молитву, матеріали XX з’їзду партії, таке кругом
національно-культурне піднесення, народ із ентузіазмом
сприйняв це оновлення, це оздоровлення після лихоліття
Сталіна—Берії, а тут розпускають Клуб творчої молоді, забо­
роняють проводити вечір пам’яті Лесі Українки, знищують
шевченківський вітраж в Київському університеті, не дозволя­
ють проводити збори біля пам’ятника Тарасові Шевченкові в
Києві в день повернення його тіла в Україну, кадебістирозганя­
ють студентську дискусію з проблем стану української куль­
тури, виключають з Київського університету студентів-жур-
налістів, які підписали заяву на захист свого викладача, доцен­
та М. Шестопала, якого позбавили права читати лекції на­
чебто за «націоналізм»…
Треба висловити свою позицію, запротестувати проти
політичних арештів у Києві, Львові, Івано-Франківську, Терно­
полі,Луцьку, як це зробили Михайло Стельмах, Андрій Малишко,
Георгій Майборода, а пізніше ОлегАнтонов, Сергій Параджанов,
Віталій Кирейко,Платон Майборода, Леонід Серпілін, Ліна Ко­
стенко, Іван Драч… Правда, на свої прохання роз’яснити харак­
тер арештів та долю арештованих вони жодної відповіді від
ЦККомуністичної партії України не одержали. А обшуки три­
вають, а нові арешти проводяться… Тож Іван Дзюба вирішує
звернутися до Першого секретаря ЦК Комуністичної
партії України, члена Президії ЦК КПРС Шелеста П. Ю. і до Го­
лови Ради Міністрів Української PCP, кандидата в члени Пре­
зидії ЦК КПРС Щербицького В. В. і пояснити причини «невсипу­
щих, безжалісних і безглуздих переслідувань національно-куль­
турного життя» в Україні. У грудні 1965року він відправляє за
адресою цей лист у наївному сподіванні роз’яснити справжню
суть ленінської національної політики, а для цього він додає
підготовлений ним «матеріал на цю тему» («Інтернаціоналізм
чи русифікація?»).
Нічого собі матеріал! Майже триста сторінок ґрунтовно­
го дослідження, у якому на фактах, цифрах, свідченнях людей,
на цитатах класиків і не класиків марксизму-ленінізму, діячів
Комуністичної партії розкривається оте партійно-радянське
фарисейство, лицемірство, іменоване інтернаціоналізмом, а
насправді це шовінізм, русифікація. Онука Івана Франка, відо­
мий мовознавець Зіновія Тарасівна особисто віднесла ці ма­
теріали до експедиції ЦК Компартії України, вона ж на прохан­
ня Івана Дзюби одразу ж розпочала зі своїми калегами-мовоз- 12
навцями перекладати цю працю на російську мову. Адже Іван
Михайлович вирішив «просвітити> і московське центрально-
комуністичне начальство, і російську інтелігенцію як в Україні,
так і в Росії. Більше того, застерегти від згубної політики в
національному питанні, бо ж він — справжній інтер­
націоналіст, і його обов’язок відкрити очі Комуністичній партії
Радянського Союзу на ці кричущі відхилення від ленінської
національної політики. Що ж, він ш відкрив, а вони його закрили.
І не лише одного Івана Дзюбу.
Думаю, КДБ не могло спочатку второпати, що відбу­
вається. Автор не криється, не конспірує свою діяльність —
навпаки, легально посилає і тут, у Києві, в ЦК, у журнали свою
працю, і до Москви засилає, і навіть до Чехословаччини через
Миколу Мушинку до ЦК Комуністичної партії Чехословаччини
передає в надії вплинути через закордонні комуністичні
партії на московське партійне керівництво..
Як його на арестанський гачок «зачепити», яку ж стат­
тю під це підшити, коли все робиться відкрито, із виразним
запрошенням до дискусії?
І цієї «дискусії» ІванДзюба дочекався. За дорученням самого
Петра Шелеста з ним вели довгі розмови і працівники (далеко
не рядові) ЦК Компартії України, і нарешті, після безуспішних
спроб переконати, що він помиляється, нічого нового в
ленінській національній політиці не відкриває, а те, що є певні
помилки, то партія бачить, знає і виправляє, що він ллє цією
працею воду на млин імперіалізму і українського буржуазного
націоналізму, за Дзюбу береться КДБ УРСР.
13 січня 1972року його заарештовують. Протримали до­
бу і відвезли назад додому. Кожного ранку автомобіль КДБ
приїздив до будинку, де він мешкав, забирав Івана Михайловича
на допит, а пізно ввечері привозив назад. Допитували-допиту-
вали, вислуховували «полум’яного інтернаціоналіста», а він
ніяк не покається, не відмовиться від своїх «помилкових» по­
глядів і висновків. І так два місяці. А потім — тиша. Навіть за­
прошення повернутися назад на роботу у видавництво
«Дніпро». Запрошують — і через кілька днів звільняють. Ну, до
звільнень ІванДзюба звик. Бо ще з 1962року розпочалася ця «ве­
ремія» із пошуками роботи і звільненнями. Спочатку звільнили
із журналу «Вітчизна», та якось вдалося влаштуватися на по­
саду консультанта у видавництві «Молодь», ще згодом — на по­
саду коректора в «Українському біохімічному журналі». На­
решті, 2 березня 1972 р. звільняють-виключають із членів
Спілки письменників України. І справді, як можна терпіти в
своїх рядах письменника, «книга якого «Інтернаціоналізм чи 13
русифікація?» грає на руку нашим ворогам», всі виступи якого
«грають якраз проти радянської влади, політики КПРС»? Ні, в
одній Спілці неможна бути з людиною, книга якого «стала ан-
тирадянською книгою», а її автор навіть і не подумав «дати
відсіч «друзям», що взяли її на озброєння в своїй антико­
муністичній пропаганді».
Головуючий на засіданні Президії Спілки письменників Ук­
раїни (Голова СПУЮрій Смолич «раптово захворів») Василь Ко­
заченко нагадав, що партія і керівництво Спілки дали Іванові
Дзюбі два роки для того, або почав «нормально працювати» і
став «на шлях радянського письменника», але той продовжує
тлумачити свою працю як таку, що написана з марксистсь-
ко-ленінських позицій, і не збирається відмовлятися від неї,
більше того передає свої матеріали за кордон, а головне — не
засуджує свої «націоналістичні погляди», наклепницькі звину­
вачення на адресу нашої партий уряду».
Тоді Іван Михайлович остаточно переконався, що
терпіння Москви, а отже — Києва вичерпалося, видно, «сірий
кардинал» Комуністичної партії Суслов розпорядився: «Сади­
ти!», а лакейський Київ в особі В. ГЦербицького догідливо вигук­
нув: «Єсть!» — і пішла команда терміново проводити засідан­
ня Президії і виключати. Бо отак зразу ж заарештувати чле­
на Спілки письменників якось не годилося. Треба спочатку
публічно засудити, а тоді й виключити. От і стараються
спілчанські «клеврети» провести на цьому засіданні Президії
лінію партії — принизити, «затаврувати» і виштовхати зі
свого товариства цю «білу ворону» з націоналістичною
міткою. ІванДзюба зразу ж сказав, що «питання промою долю
вже вирішене до цього і не тут, а у відповідних інстанціях», і
намагався оприлюднити бодай деякі факти із свого літера­
турного життя, які свідчили про те, що система послідовно
заганяла його в безвихідь, наче свідомо намагалася його
розізлити, ожорсточити, спровокувати на різні протестні
кроки. Чи не з метою максимально повно виявити усіх одно­
думців Івана Дзюби, прихильників його поглядів, свідомих ук­
раїнських патріотів взагалі партійне і кадебістське
керівництво України, очевидно за погодженням або вказівкою
Кремля, «дозволяло» поширюватися в рукописах праці «Інтер­
націоналізм чи русифікація?», витримуючи Івана Дзюбу в
постійній психологічній напрузі — в очікуванні арешту? Ні про
які умови для творчої діяльності не йшлося, навпаки, його
свідомо провокували, іспитуючи його терпіння двомісячними
допитами в КДБ, не друкуючи статей, не запрошуючи на
творчі вечори, зустрічі, обговорення… Журнал «Дніпро» не дру­ 14
кує статті про книжку А Дімарова, журнал «Вітчнзна» «мари­
нує» вже два роки статті про творчість Василя Земляка і про
літературознавця Олександра Білецького, московський жур­
нал «Вопросы литературы» відхиляє ним же замовлену стат­
тю, а видавництво «Дніпро» ніяк не наважиться (нема згоди
«зверху») підписати угоду про написання передмови до книги
Томаса Манна… Іван Дзюба поривається виїхати кудись за
межі України в одну із радянських республік, зокрема, у
Вірменію, на рік чи два, аби вивчити мову і написати про літе­
ратуру цього народу. Та де там! Ні дозволу на виїзд, ні творчих
замовлень, ні постійної роботи, ні спокою в сім’ї… А його тут, у
Спілці письменників, колеги по перу наставляють на «правиль­
ний шлях», засуджують його дії як «несумісні з радянською іде­
ологією, і несумісні з нашою радянською дійсністю». А що, пра­
вильно оцінював старійшина радянської літератури Іван Ле,
який завершив свій виступ по-пролетарському однозначною
пропозицією: «Давайте приступимо до ліквідації цього». І як в
кінцевому рахунку виглядала ця «ліквідація» ІванаІДзюби? Одно­
голосне рішення про виключення зі Спілки письменників. У цьо­
му Іван Михайлович не сумнівався, бо знав, що члени Президії
просто «відштампували» рішення згори, із самої червонозоря-
ної, а от із яким формулюванням? Адже від формулювання «за
що» залежало бути йому серед рідних чи готуватися до тюр­
ми.
Як тільки Іван Дзюба вислухав цей письменницький вирок,
зразу ж зрозумів: це санкція на арешт. Формальна, але для КДБ
необхідна. Спілка здає свого колегу і, мов Пилат, полегшено об­
миває руки: «За грубе порушення принципів і вимог Статуту
Спілки письменників, за виготовлення і розповсюдження ма­
теріалів, які носять антирадянський, антикомуністичний ха­
рактер, виражають націоналістичні погляди, зводять наклеп
на радянський устрій та національну політику партії, актив­
но використовуються нашими класовими ворогами в боротьбі
проти Комуністичної партії і Радянської держави, Дзюбу І. М.
виключити із рядів Спілки письменників України».
Як чітко відшліфували цю ухвалу цековські та ка-
дебістські чиновники — зразу ж до суду, під статтю, яка
«обіцяла» п’ять років концтаборів. Далі арешт, слідство —у
внутрішній тюрмі КДБ УРСР, мов у могилі, тільки ген під сте­
лею малюсінька загратована кватирка. Одиночка. Хіба що од-
ного-другого підселяли «напарника» із завданням «розговори­
ти». Взимку холодно, влітку — духота, повна ізоляція від рідних,
від світу — ні побачень, ні газет, ні радіо, хіба що книги із тю­
ремної бібліотеки. І допити з безглуздими обвинуваченнями — 15
неймовірне психічне напруження протягом одного року і деся­
ти місяців ув’язнення «породило» гіпертонію. Крім того,
відкрився «нажитий» ще за студентських літ у Донецьку ту­
беркульоз. Злякалися, в люту спеку 1972року запхали в малень­
кий глухий «бокс» спецавтомобіля і так, скоцюрбленого, везли
на обстеження в тубінститут.
ІванДзюба і далі намагався переконувати слідчих, що йо­
го метою була демократизація соціалізму, еволюція радянсь­
кого ладу —ради цього (і тільки заради цього!) він і писав пра­
цю «Інтернаціоналізм чи русифікація?». А їм було дано завдан­
ня «склеїти» колективну антирадянську організацію на чолі з
Іваном Дзюбою, адже тих, хто її читав, хто передруковував і
поширював, було вже багато «на обліку» — треба лишень зму­
сити виказати спільників, які допомагали творити цей «ан-
тирадянський, націоналістичний опус». Не міг же один він за
якихось чотири місяці написати таке наукове дослідження?
Не випадково Юрій Збанацький вхопився на цьому злощасному
закритому засіданні Президії Спілки письменників України 2
вересня 1972 р. за визнання Івана Дзюби: «Ви знаєте, що робо­
та в мене дуже тяжка, доводиться й додому брати, і мені
ніколи багато працювати на корзину. До того ж, я не можу, не
вмію швидко писати. Мені треба 2-3 місяці, щоб написати
статтю, якої б я сам не соромився» — і виявив чекістську
пильність: «Він каже, що йому треба багато часу, щоб напи­
сати гарну статтю, що він пише дуже повільно. А от цю ро­
боту, для виконання якої треба посадити цілу Академію, та
ще й не на один місяць, він викопав сам, один, і час, як бачимо,
знайшовся, і сили».
Якщо ж «накльовується» контрреволюційна організація,
вже сидить її «можливий», вкрай «необхідний» для резонансно­
го публічного процесу (лаври «творців» судового «спектаклю» з
членами Спілки визволення України 1929 року не давали
брежнєвським кадебістам спокою) керівник, треба лишень
програму сотворити. Якщо Іван Дзюба так наполягає на
своєму бажанні отверезити правлячу партію від помилок у
національній політиці і так твердо обстоює право ук­
раїнського народу на вільний розвиток культури, мови, ук­
раїнської національності, то чому б йому не «написати»
спеціальної програми для українських свідомих, патріотичних
комуністів? І ось «наукова експертиза» неспростовно дово­
дить, що саме Іван Дзюба написав «Програму укомуністів» (ук­
раїнських комуністів), а йому лишається лише визнати цей
факт. І тоді справа готова: програма підпільної політичної
антирадянської організації є, її автор і керівник організації 16
визнав це —лаштуймо показовий процес, завдяки якому нейт­
ралізуємо цих прихованих, затятих націоналістів.
Іван Дзюба бачить, що це програма і з політичного боку
безграмотна, і сама ця історія безглузда, на межі абсурду, але
що робити? Треба захищатися. І він засідає там, в тюремному
ізоляторі, за розвінчання цієї програми — на 90 сторінках пи­
ше відповідь-контрекспертизу. Та це не рятує ситуації. Івана
Дзюбу судять, дають йому п’ять років концтаборів, але не
поспішають відсилати до Сибіру — вимучують переконання­
ми схилитися до помилування. їм потрібне публічне покаяння,
громадське визнання своїх помилок і засудження всіх мислимих
і немислимих ворогів Комуністичної партії і радянської влади
— імперіалістів, українських буржуазних націоналістів,
сіоністів, маодзедуністів, маріонеткового уряду південного
В’єтнаму, американського конгресу, тобто усіх тих, хто пере­
клав і видав працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
З іншого, з патріотичного, сказати б, боку Дзюбу прагнули
перевести в ранг політичного лідера, який би повністю «вкла­
дався» в схему практичної боротьби з комуністичним режи­
мом. Іван Михайлович цього не хотів. І не тільки тому, що до
певного часу «вірив у можливість демократичного соціалізму, у
можливість еволюції і радянського ладу, і СРСР як держави», а
тому, що не бажав, аби з нього робили прапор, політичного
лідера, нав’язували невластиву йому поведінку: «Я написав ту
річ, щоб з’ясувати для себе й інших ситуацію, і хотів поверну­
тися до своїх літературних справ».
Я не певен, що Івана Дзюбу зрозуміли тоді, коли він сидів у
кадебістських підвалах і глибоко переживав не так за себе, за
свою долю, навіть за свою сім’ю, як за тих, хто за зв’язки з ним,
за прочитання і розповсюдження «Інтернаціоналізму чи ру­
сифікації?» потрапив під репресивні жорна Системи. Тим
більше не зрозуміли тоді, коли його було звільнено і значна час­
тина однодумців сприйняла його заяву як відречення від само­
го себе і від них. Так, «Літературна Україна» 9листопада 1973р.
опублікувала заяву І. М.Дзюби «Доредакції газети <■Літератур­
на Україна», в якій він визнав помилковість деяких положень,
висловлених у праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Але,
повторюю, це не була відмова від власних поглядів, хоча ре­
акція на цей лист із боку переважної частини національно-
патріотичної еліти була негативною. Ті, хто уважно вчитав­
ся в цю «покаянну заяву», зрозуміли, що Іван Дзюба від своїх по­
глядів — від обстоювання України як політично, економічно,
культурно самостійної держави в співдружності радянських
республік, української мови, національної культури — не 17
відмовляється, а те, що він не бажає, щоб його ім’я використо­
вували інші за поглядами люди, то це його особисте право. Так,
це був компроміс, морально важкий, болісний для самопочут­
тя, бо з тих пір «вселилася» у свідомість думка, що він міг рішу­
че відкинути фальшиві звинувачення без виправдовування, без
пояснень. А йому так хотілося, щоб його зрозуміли і хоча б пев-
ною мірою зняли з його совісті почуття вини перед іншими.
Івана Дзюбу найближчі друзі зрозуміли, не осудили, навпаки,
прийшли до нього з допомогою, з почуттям неослабної дружби.
Це і Сергій Параджанов, Григорій Конур, Григір Тютюнник, Ми­
кола Лукаш, це і Іван Сенченко, Олена Компан, Віктор Некра-
сов…
Залишилися з ним, бо знали, що ІванДзюба від своїх переко­
нань не відмовився. Ніхто не зміг йому аргументовано довести,
що він у цій праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?» щось
фальсифікував, неправдиві зробив узагальнення. Адже ще тоді
на засіданні Президії Правління Спілки письменників України
2 березня 1972р. ІванДзюба запитав: «Ви краще скажіть: у моїй
праці правда чи неправда? Що ви чіпляєтеся за слова. Якщо ви
доведете, що там по суті брехня і фальсифікація, я не буду за­
перечувати». І далі: «Що ж до принципових положень, то вони
правильні і я від них не відмовляюсь. А хто в цьому сумнівається,
я пропоную такий варіант перевірки: давайте з кимось із вас
хоча б один день походимо разом по Києву, його вулицями, по ус­
тановах, міністерствах і відомствах тощо, а ввечері
обміняємось думками, що ми чули і бачили, і тоді буде видно,
хто має рацію, а хто — ні».
Тридцять чотири роки минуло з тих пір, п’ятнадцять із
них Україна у статусі незалежної держави, а змін, по суті, не
відбулося. Навпаки, зміни на гірше, і настрій Івана Дзюби не
поліпшився — знову доводиться говорити про духовні спусто­
шення і трансформації в українському суспільстві, про сучасну
мовну ситуацію в Україні, про національну гідність і повагу до
себе, до рідної мови, бо «без мови немає нації», про продовження
політики русифікації в незалежній Україні, про національну
культуру як чинник майбуття України…
Особливого резонансу набула стаття Івана Дзюби «Чи
усвідомлюємо національну культуру як цілісність?», яка з’яви­
лася в грудні 1988 р. одночасно в газеті «Культура і життя»
та в журналі «Коммунист» (російською мовою). Ця концепту­
ально вивірена праця порушила одну із найскладніших проблем
— цілісне функціонування української культури. Аналізуючи
різні (а їх автор визначає шість) рівні взаємодії різних видів
мистецтва та різних ланок культури, ІванДзюба стверджує, що національна культура не вийшла на найвищий і най­
складніший рівень свого функціонування як цілісного явища. І
головна причина цього — неповнота структури сучасної ук­
раїнської національної культури, яка зумовлена і відсутністю
деяких її ланок, і послабленням інших її складових, і тим, що
«українська мова не виконує всіх своїх суспільних і культурних
функцій», адже мова є «становим хребтом національної куль­
тури» .
На теми української мови ІванДзюба пише впродовж 40
років. І пише тому, що і в ХІХ-му, і в ХХ-му століттях чи не
найбільші зусилля докладала національна еліта, українські
громадські та політичні сили до обстоювання рідної мови, за­
безпечення її повносилого життя в суспільстві. Драматизм цієї
боротьби полягає не лише в тому, що українцям доводилося ви­
борювати право на рідну мову від колонізаторів, а в тому, що
тепер, у часи незалежності, це право так і не виборене, що на
початку XXI століття Україна ніяк не виборсається з-під
російського передусім інформаційного мовного гніту. ІванДзю­
ба з гіркотою свідчить про історичну абсурдність цієї ситу­
ації: в рідному дамі, начебто вільному, в якому господарюють
(начебто!) українці, рідна мова чужа, принижена,упосліджена.
Драматично і парадоксально, але як і в минулих століттях,
так і на початку XXI століття «останнім бастіоном ук-
раїнськості стала рідна мова. Все інше в народу відібрали. І всі
зусилля було сконцентровано на тому, щоб відібрати ймову».
Особливо прикро те, що необхідність упродовж такого трива­
лого часу боронити рідну мову є найвразливішим свідченням
трагедії української нації: «І найтрагічніше те, що мовне виро­
дження українського суспільства не тільки не припинилося із
здобуттям Україною політичної незалежності, а й набуло ще
відразніших форм» .Давно сприкрилося ІвановіДзюбі чути за-
нудливу колотнечу навколо української мови, багато разів він
зарікався писати на мовні теми — пояснювати, переконува­
ти, давати посутнішу інтерпретацію становища української
мови, та доводиться. Бо суспільне функціонування і суспільний
престиж української мови на такому низькому рівні, що ко­
ефіцієнт використання її націотворчого і культуротворчого
потенціалу мізерний. А після цього політично спекулятивного
«параду» надання на обласному і міському рівнях російської мо­
ви статусу регіональної мовна проблема вийшла на рівень
проблеми національної безпеки. Тож мав Іван Дзюба вагомі
підстави узагальнити: «Треба нам нарешті усвідомити: ру­
сифікація України — усупереч усім нашим гімнам Україні та
українській мові й усім ритуалам на їхню честь — не лише 19
триває, а й сягає такої глибини, що загрожує самому існуван­
ню української нації серед націй світу».
До речі, комуністичний режим не хотів обмежитися лише
однією заявою Івана Дзюби про визнання помилок Звільняючи
його з-під варти, ЩБ мовби створювало умови для літератур­
но-критичної діяльності, звісно, такого ідейно-методологічно-
го спрямування, яке відповідало ідеологічним критеріям режиму
— викривати, прославляти, засуджувати і хвалити. Та Іван
Дзюба не поривався віддячувати за прощення панегіриками на
честь мудрої ленінської національної політики СРСР та гнівни­
ми філіпіками на адресу імперіалізму та українського буржуаз­
ного націоналізму. Скажете: а «Грані кристала» (1976), а «На
пульсі доби» (1981), «Стефан Зорян в історії вірменської літе­
ратури» (1987), «Автографи відродження» (1986), «Садріддін
Айні» (1987) — хіба в цих книгах не «червоніє» ідея інтер­
націоналізму та дружби радянських народів? Так, Іван Дзюба
аргументовано обстоює ідею взаємопізнання і дружби народів,
взаємозбагачення культур — що в цьому поганого? Навпаки,
енергійним ідейно-естетичним стимулятором розвитку кож­
ної з національних культур було пізнання шляхом перекладів,
особистих зв’язків митців, поїздок один до одного — всієї великої
палітри культурного спілкування, яка попри очевидні «камуф­
ляжні» пристосування до ідеологічних «правил гри» відкривала
духовні світи інших народів. Іван Дзюба саме так розумів і об­
стоював ідею і практику інтернаціоналізму, намагався кон­
кретним дослідженням творчості окремих письменників літе­
ратур інших народів — передусім літератур народів Кавказу і
Середньої Азії переконати в плідній взаємодії національних
культур. Саме такий культурний розголос народів СРСР, на йо­
го думку, оберігає національні літератури і мистецтво від ідео­
логічної застиглості в прокрустовому ложі методу
соціалістичного реалізму, від жанрово-стильової регламен­
тації та стандартизації. Дослідник прагне відкрити оригіна­
льне, не спотворене гримасами часто вимушеної ідейно-
політичної мімікрії національне обличчя «малих» і «великих» на­
родів СРСР — для нього не існує «малих» народів і «малих» куль­
тур. Пише він ґрунтовні дослідження з вірменської, литовської,
білоруської, кабардинської, інгуської, якутської, даргинської,
мансі, нанайської літератур, намагаючись висвітлити істо­
ричну долю кожного народу і кожної їхньої літератури. «Це все
народи зі своїм духовним світом, своїми духовними цінностями…
І ось якби ми знали один одного, якби обмінювалися цими цінно­
стями…» , — нещодавно говорив Іван Дзюба.
Хто сьогодні хоча б щось знає в Україні про духовний світ 20
цих народів, які нові імена, які тенденції з’явилися в їхніх літе­
ратурах? Ми, на жаль, не обізнані з тими культурами, які так
виразно були «присутні» донедавна на нашому культурному
полі, а це, на жаль, не робить нам честі, а головне, не збагачує
українську культуру.
Дослідник ІванДзюба завжди прагнув розширювати гори­
зонти національних літератур, не боячись культурно розпро­
сторитися на європейський обшир — згадаймо бодай цілий
цикл його статей про Шевченка і… «Шевченко іПетефі», «Шев­
ченко і Хомяков», «Шевченко і Шиллер: візія ідеального стану
суспільства», «Шевченко і Гюго», «Шевченко і Словацький»…
Якщо я вже заговорив про Шевченка і ..Дзюбу, то не можу
стриматися від захоплення його монографією «Тарас Шевчен­
ко». Коли він почав над нею думати? Чомусь мені здається, що
ще в ті далекі літа, коли в душу назавжди западало дотепне,
образне слово, щемлива пісня, розмова діда і баби… «Скажімо, у
нас співали Шевченка — «Реве та стогне Дніпр широкий…», «Та­
ка її доля» — ця пісня особливо мене зворушувала: «Прости її,
Боже, вона ж молоденька, Та йлюди чужії її засміють…». Сльози
самі котилися… Взагалі був якийсь негласний, непомітний і
несвідомий культ Шевченка. Мало хто й читав його, але дещо
переказувалося майже як фольклор, і для всіх це ім’я було святе», —
згадує Іван Михайлович.
Та особливо увиразнилася духовна місія Шевченкового слова
вже в шістдесяті роки ген уже минулого століття, коли
аспірант Інституту літератури ім.Т.Г. Шевченка Академії на­
ук України ІванДзюба замислювався над словом правди, словом
болю і словом гніву Шевченка. Любив ходити по букіністичних
книгарнях, визбирував старі, із дев’ятнадцятого століття,
російські журнали, альманахи, збірники і монографії, присвячені
підкоренню Росією «диких» народів, 50-літтю «повного підко­
рення Кавказу» чи 55-літтю «полонення Шаміля», особливо ре­
ляції про остаточне торжество російської зброї та православ­
ного хрести на Кавказі, спогади «героїв» та учасників караль­
них експедицій проти «диких племен», хоча, мабуть, не вірив, що
колись вони буквально ляжуть під перо, що йому пощастить ос­
мислювати нову — на переломі XX і XXI століть — кавказьку
війну Росії з гордим чеченським народом під кутом зору Шевчен­
кового «Кавказу». Як свого часу Шевченко, який підняв чесний го­
лос на захист «малих», «нецивілізованих народів» Кавказу, так
ІванДзюба сказав безкомпромісну правду про кавказький зло­
чин Росії вже у XX столітті. У невеличкій книжечці «Застукали
сердешну волю…» (Шевченків «Кавказ» на тлі непроминального
минулого)», виданій до 150-річчя з часу написання «Кавказу», 21
ІванДзюба дає переконливу, базовану на маловідомих архівних
матеріалах та на багатьох виданнях дореволюційного часу,
відповідь на поставлене ним та історією питання: «Чому на
історію Росії майже два століття лягали (не кажучи вже про
те, що тепер лягають знов) криваві відблиски кавказьких воєн і
кавказький рефлекс став ніби невід’ємною прикметою
політичного і духовного життя Росії?»
Шевченко для Івана Дзюби — своєрідний барометр, який в
будь-яку політичну погоду і в будь-якій точці планети непо­
мильно свідчить про наростання тиску до критичної межі в
суспільно-політичній атмосфері людства. А поема «Кавказ» —
це мов гуманістичний термометр, яким поет вловлював
підвищення температури антилюдяності в будь-якій ділянці
світового організму, зараженого агресивними мікробами,
здатними знесилити гуманістичну природу людства.
ІванДзюба саме тому йрозпросторює творчість Шевчен­
ка на весь ідейно-художній простір світової літератури імис-
тецтва, намагається «побачити Шевченка в ідейно-естетич­
ному «товаристві великих сучасників» — Петефі, Гюго, Сло­
вацького, Хомякова…».
Шевченко не «відпускав» дослідника протягом усіх років
його творчого життя. Нарешті Іван Михайлович «звільнився»
(правда, не певен, що надовго) від Шевченка — опублікував у
2005 році монографію «Тарас Шевченко», в якій геній України
постає в широкому історичному контексті — у зіставленні з
європейськими романтиками та передусім у слов’янському
ідейно-естетичному контексті. Та й сама життєва доля по­
ета вивірена за творчим компасом поетичного темперамен­
ту та за переконливими аргументами-свідченнями про бру­
тальну денаціоналізацію інших народів царським режимом. Та
головне змістотворче осягнення Шевченка в цій праці полягає
у поглибленому і, головне, ширококонтекстному «прочитанні»
сутнісної серцевини Шевченкового слова, яке є, на переконання
Івана Дзюби, духовною системою життєзабезпечення ук­
раїнської нації. Він аналізує поезію Шевченка, прозу, щоденник,
його образ, його постать, його сумніви, вагання і переконання
під кутом зору взаємопроникнення вселюдського, народного і
власне Шевченкового — субєктивного, того, що визначило
індивідуальність поета.
Ця книжка Івана Дзюби, на мою думку, етапна в шевченкоз­
навстві, а головне, в багатьох проблемних аспектах новаторсь­
ка. Скажімо, розділи «Мова» і «народність» у європейських ро­
мантиків і в Шевченка» чи «Слов’янська ідея у Шевченка», в якому
ІванДзюба обґрунтовує нове розуміння слов’янофільства. Клю- 22
чем до пізнання і панславізму, і спорідненого з ним російського та
українського слов’янофільства в праці «Тарас Шевченко» є став­
лення «до актуальної історичної реальності й пекучих політич­
них проблем, до революції, революційних ідей, до кризи кріпо­
сницької системи» (с.395—396).
Захопившись монографією «Тарас Шевченко», я не встиг
сказати там, де говорив про працю «Інтернаціоналізм чи ру­
сифікація?», про надзвичайно цікаву працю ІванаДзюби «Паст­
ка. Тридцять років зі Сталіним. П’ятдесят років без Сталіна»
(К: Криниця, 2003).Ця книга — своєрідний психоемоційний про-
тестний «вибух» самого Івана Михайловича як реакція на
спроби реанімації, передусім соціально-психологічної, самої по­
статі Сталіна, це розвінчання ностальгічної туги і політич­
них люмпенів, і тих, хто не може і не хоче розлучатися з
ілюзіями про Радянський Союз, за порядком в країні, за сильною
владною рукою, за могутньою мілітарною потугою…
Іван Дзюба згадує своє дитинство, свою юність, свою
наївну віру в Сталіна і подає цілісний комплекс соціально-еко-
номічних, політичних, психологічних, культурних чинників, які
вплинули на формування тоталітарної влади і забезпечували
її тривання в часі і просторі радянського режиму. Це твереза і
обєктивна оцінка природи сталінського тоталітаризму та
водночас це гостра, чесна самооцінка, яка передбачає (до чого
автор і закликає і нас, сучасників) — чесну національну само­
критику задля самоочищення і самомобілізації.
Особливо цікаві спостереження Івана Дзюби над тим, яку
XX ст. відбувалося фальшування світу тоталітаризмом з до­
помогою антимови, шляхом заганяння адекватної мови в
підпілля. Жаль, що його проблемно актуальна стаття «Вими­
рання Слова» (Дзеркало тижня. — 2004■ — 24 лип) не була
«підхоплена> — не спонукала до розгортання фахової розмови
про сучасну мовну ситуацію в Україні та світі.
«Особливо гнітючим є запанування в масовій свідомості
сучасних суспільств, насамперед радянського і нібито постра­
дянського українського — а власне ментально вічно радянсько­
го, — твердого в своїй примітивності уявлення про те, що мова
всього лиш прагматичний засіб спілкування людей, а не еквіва­
лент людського духу, не носій буттєвості, глибокого досвіду
поколінь і етичної муки особистості, не саме національне бут­
тя в його минулому, сучасному і майбутньому», — наголошує
Іван Дзюба. Він наче передбачав, до якої політичної спекуляції
та морально-духовної вульгаризації доведуть мовні проблеми
«регіональні політики», яку глибину власного невігластва і не­
культурності вони продемонструють. Тут мимоволі зга­ 23
дується витворений Володимиром Винниченкам образ пре­
тензійного безкультурника, творця «червоної халтури» Гарку-
на-Задунайського, про якого говорить у своїх полемічних пам­
флетах Микола Хвильовий. У блискучій за змістом і стилем
інавгураційній лекції як почесного професора Національного
університету «Києво-Могидянська академія» 1 вересня 2005ро­
ку «Микола Хвильовий: «азіятський ренесанс» і «психологічна
Європа» ІванДзюба наголошує на усвідомленні Миколою Хвильо­
вим небезпечної асиметрії в українсько-російських культурних
відносинах. «… Панування російської культури в Україні
закріплювало її, України, колоніальний статус, і за цих умов од­
нобічна орієнтація на російську культуру оберталася епігон­
ством, позадництвом і мавпуванням. Це стало свого роду
національною традицією».
І до чого ця традиція привела?До окупації російською кни­
гою, російською поп-музикою, естрадою взагалі, російськими
засобами масової інформації, російськими телевізійними
серіалами українського гуманітарного простору.
..Я згадую нашу з Іванам Михайловичем і його дружиною
Мартою поїздку наприкінці червня 2005 року до Донецька на
VI Міжнародний конгрес україністів, під час якого нам удалося
вихопитися на простір донецьких степів — відвідати село Ми­
колаївку Валноваського району, де він народився 2 6 липня 1931
року, робітниче селище Новотроїцьке, куди батьки втекли із
села, рятуючись від голоду, Оленівські Кар’єри, де пройшло його
дитинство… Там, у цьому робітничому селищі, яке тепер нази­
вається місто Докучаєвськ, в його дитячі роки панувала ук­
раїнська мова, яку принесли втікачі з села — «багата, дуже ви­
разна, барвиста, метафорична українська мова, хоч уже тро­
хи із суржиком».
Я дивився на Івана Михайловича із подивом і захопленням,
бо чи не вперше на його обличчі цвіло-вигравало якесь дитяче
ощасливлення-подивування цими кам’яними уступами, тера­
сами, що повгризалися в землю, обширом величезних кар’єрів,
які нагадували мені марсіанські пейзажі… А Іван Михайлович
незвично для мене хвилювався, якось метушливо намагався все
показати,розповісти — він наче повернувся в далекі тридцяті
минулого століття і оживлював у своїй уяві цей завжди пре­
красний, барвистий світ дитячих розваг, спілкувань і пережи­
вань. Він поривався переконати мене в якійсь особливій красі
темних, зловісних, як на мене, териконів, розгледіти в скелях
Оленівських кар’єрів величні кам’яні амфітеатри, та я цієї
краси не сприймав. Але колими прибули на хутір Камишуваха,
де колись жили його материні батьки, там я справді вразився 24
пишними садами, зеленою оазою гаїв, розлогими нивами, пиш-
нотрав’ям балок і врешті зрозумів, чому ІванДзюба залюбле-
ний у свій Донецький край. Там він полюбив красу української
мови — «Умами моєї чудова мова була,у бабусі,у сусідів,я все за­
писував, бо мене слово вабило, і це теж, мабуть, одна з причин,
один із тих чинників, які потім трішки вплинули намою долю,
навернули до українства».
Передусім звідти й переживання Іваном Дзюбою України як
своєї особистої долі, звідти багато того, що духовно мобілізува­
ло його на повсякчасну оборону української мови, української
культури, національної гідності, на виборення правди Слова, пе­
редусім українського, Шевченкового. Саме чесним, правдивим
словам ІванДзюба прагне мобілізувати націю на будівництво
власної держави, на творення «цивілізації справжньої культу­
ри» (Папа Іван Павло II), — і його поривання багато в чому
успішні. Безперечно, Іван Дзюба є моральним авторитетом
нації, до його голосу прислухаються навіть і ті, хто вершить
«приголомшливу ходу демократії», хоча сам Іван Михайлович із
скепсисом сприймає таку його оцінку. Тая переконаний, що він є
справді духовним мобілізатором нації, одним із найавтори­
тетніших представників українського інтелектуального
відродження на межі тисячоліть.
А от щодо прижиттєвого пам’ятника Героєві України,
академікові НАН України, лауреатові Національної премії Ук­
раїни імені Тараса Шевченка Іванові Дзюбі там, в Оленівських
кар’єрах, на величезному камені на тлі «дуже мальовничого
пейзажу — марсіанського чи місячного», як він сам визначив,
то навряд чи це реальна справа. Навіть якщо ми усім миром
цей пам’ятник і поставимо, то якоїсь ночі здригнеться весьДо-
кучаєвськ. Здригнеться і обуриться робітничий люд: «Хто це
дозволив ночами підривати породу в кар’єрах?» і не подумає
навіть, що злетів зі скелі у вироблений кар’єр пам’ятник сла­
ветному землякові Іванові Дзюбі. Та я знатиму, що цей акт ван­
далізму супроти увічнення себе в бронзі чи граніті вчинив сам
ІванДзюба — цей 75-літній невтомний марафонець, на довгій,
дай Боже, фінішній прямій.
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ
доктор філологічних наук,
академік НАН України,
лауреат Національної премії України
імені Тараса Шевченка

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.