Михайло Яцків – Збірка творів

СОБАКА

Ночами стерегла майно свого ґазди, терпіла голод і хо­лод, а днями шниряла по чужих обійстях за поживою. Зви­чайна історія. Боки запались ямами.

Скулена, загнула хвіст під себе і гризла кістку. Але за­мерзла кістка була затверда на її зуби. Знеохочена, сіла. Була хвора,  дрижала   від   морозу,   а   в   її   очах   стільки

суму…

Сніг куйовдився від морозного вітру, як волос старця,

в серці якого дрімає гадюка.

Хтось загулюкав на собаку — вона попленталася даль­ше і знов сіла. Надходить пустяк і схиляється по камінь — вона тікає. Іде прошак, кличе її, вона дивиться недовірливо і тікає з дороги. Ніде місця спокійного…

Прибігла домів і запряталася під піч. Вже й їди не про­сить, тільки лиже цуценята, що приссались до неї і пи­щать… Дивиться з-під печі сонним поглядом, повним ма­теринської меланхолії…

Мала Ганнуся любить бавитись з Лискою, але тепер сидить на лаві і шепче: «Бідна Лиска, дуже бідна Лис­ка. Як мама дадуть мені молока, то я сховаю і вночі встану тихенько, аби ніхто не видів,— та й дам Лисці. А як буде тепло надворі і чічки настануть, буду бігати з Лискою і з песиками у ліс, але вже не буду її бити, лише все сховаю для неї хліба в пазуху…»

Ґазда заглянув під піч, витягнув щенята, став їх огля­дати і вибирати. Лиска прочувала лихо, приповзла на жи­воті і почала лизати його чоботи. Цуценята пищали, а вона не могла їх оборонити. Вона лише махала хвостом, скаву­ліла жалісно і благала очима. Він копнув її, запер у хаті, а щенята виніс на мороз. Даром скавуліла і дерла лапами двері. Знадвору долітав писк, переходив в уриване хропін­ня, вкінці цілком затих.

Ґазда застукав у сінях, собака поволоклась під піч, а дівчатко стрибнуло на постіль і накрилося з головою.

1900.

Категорія: Михайло Яцків – Збірка творів

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.