Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

З МАМИНОЇ МОВИ

Вічно ти з викрутасами» • «Надворі мороз, а він
Киитріщє ті груди… Ще туберкульоз схватиш…» •
«Знаємо, якої вона масті» • Про підозрюваного хулігана — обережно: «Ви знаєте, він нехороший…» • Про не¬слухняного сина: «Все старається на протівность зробить» • «Це там псіху повен двір» • «Підгавкувач» • «Ти подумай своєю дурною головою, крепко подумай» • «Набереться, як май груш» (нап’ється).
«Він змалку джалий» (миршавий, слабкий) • «Грип пе¬рем’яв… Б’є з потилиці в голову…» • Про непоступливу вдачу («характір») В.: «Хоч на споді лежать, так за пузо кусать» • «Чи воно дурне, чи псіхічеське, чи скажене — очі як визвіре…» • Іронічно про Вікторове навчання: «І живіт не болить, і з шко¬ли не гонять…» • «Раніше були дурними, бо не було возмож- ності, а тепер усе йому, тільки вчись — не хоче…» • «Стидно, од людей стидно…» • «Поки ума набрались — і жить ніколи» • «Біда не та топка: якби сир та масло — вареників наварив: му¬ки нема…» • «Це ж із погодою тепер таке: їдеш літом, а приїдеш зимою» • «Герой… у бабиній кохті» (про задаваку) • «Довго ти мускоришся» (возишся, готуєшся) • «Помідори перешамарка- ються, а тоді на базар — так воно вже не те…» • «Замісити джа- мур» (глину з соломою — для саману) • «Сонце пеком пече» • «Приапаратилась» (1. Причепурилась; 2. Підготувалась до ро¬боти) • «Зранку був мороз узявся, а тепер туман наліг» • «Ще б погодинило завтра…» • Вугілля в печі: «Наче розгорялось доб¬ре, а засипала — заснуло» • «Так і одпаяв» (відрізав) • «Така за- вичка» • «Радіо таке, що з трудом шавкотить» • «Щось воно мені не впомки» (не запам’яталося) • «Од нього воняє, як од циганського шатра» • «Там як писарів у тій конторі — саран¬чою кишать» (у Соцзабезі) • «До цього городу треба рук і рук»
• «На грядках ночами собаки черідкою гарцюють» • «Ти йому стрижене, а він тобі кошене» • «Строга корова: кондричиться»
• «Це тобі не витриндички, а робота» • «Наше щастя по п’ятах теліпається» • «Що ти очі заскаляєш?» • «Пшеничка аж пове-селішала після прополки» • «Тепер п’ють усяку джамиґу» • «Та¬ке ж ніби тихе було, — а тепер підросло, шарабурить» • «Зразу мені в мисль ударило» • «Я тобі давно казала: зшукуйся» (зби¬райся в дорогу) • «Плита горить, як сліпий дивиться» • «Трим- на їжа» (довго тримається, перетравлюється) • Турувати (товк¬ти, морочити голову) • Часто вимикають електрику: «Поту¬шать — і хоч ти в сліпця грай» • «Постригся, став як шутий»

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
111
• Карацупі (прізвисько мого брата Віктора), який перекривляє своїх однокласників: «Та ти вмієш узори знімать» • По той бік вулиці в кожній хаті сімейні сварки. Мама іронічно: «Хоч би грейдеровка була вища, щоб не перейшло на наш бік» • Про свого батька — Гнітька Григорія Никифоровича — дуже лагідну натуру: «Треба три дні, щоб його розсердить» • «Хто чу- ствує человєчеський труд, той завжди буде бережливий» • «І м’ясо було заворушилося» (пішли чутки, що підвищать ціни й на м’ясо) • «Таке було запотіялось…» • «Прийшла (сусідка) якась зажована. Питаю: що таке? — Та, Любка (мала) замучи¬ла…» • «Оля брунькала на піаніно» (про внучку) • «Зуб став клю¬вать: блум-блум» (почав боліти зуб) • «Ми можемо міряти на¬зад, а не вперед» (знаємо, що було, а що буде — немає знаття)
• Про зміну погоди: «Дихне — нема, дихне — нема, а тоді чую: дихає-дихає-дихає — вже з холодного краю…» • «Нахваталося мєлочі (нав’язалося дрібних грушок), а потім як почало обси-патися…» • «Репетірує» (робить уроки) • «Хто це тобі таку реко-мендацію дав?» (Підказав таку думку) • «По смерть сюди приїхав» (про приїжджого, який загинув у бійці) • «Як зробить
— і пальці знать» • «Викопаєм і з голови цю картоплю… І на¬бридла ж вона нам…» • Доїла корову — «по цівках відчула, що ранній час…» • «Він (Микола) хотів її (Марію) з місця зірвать, щоб потім легше було нею командувать…» • «Ото ці дні не їли, так воно вже й желудки завикли…» • «Щось усе плакать хочеть¬ся, нєрвєна стала, серце болить, голова, здоров’я плохе…» • «Од своїх батька й матері пішов, а моїх приглашает?» • «Шиян пів- Германії перетягав. Під кінець жінка вже й не забирала посил¬ки — набридло» • «Раніше дід соображав поговорить, а тепер уже такої связі в розговорі нема…» (про діда Івана Карповича Дзюбу) • «Вона у вас така прийомчаста на хвороби…» • «Йде трьома шляхами» (про п’яного) • «Вдарив телеграму» • «Шма¬гає пішки» • «Туфлі з душниками» • «Голомороззя» • «Хоч раз, так навскачки» • [Лайливій людині]: «У тебе вже й так зуби по- випадали» • «Ану попоклюй ці 120 гектарів» (на прополці бу¬ряків) • «Тут полки буде нам, поки й посивієш на ній…» • «Що ж ми повинні: до землі вашу траву гризти?» (бригадирові) • «І спини не випростаєш» • «Ще тут покукурікаєш» • «Ходять, як індики» (радгоспне начальство) • «Не стільки діла, як серця»
• «Одне слово — а як ударило в серце» • «П’ять год одстьоба- шив» (у тюрмі) • «Мороз як цюкне раз-два — листя обпаде»
• «Держала-держала в душі, поки воно само вирвалось» • «Скільки це ви вже одсажнювали?» • «Збунтуражив» • «Доведеться весь день рачкувать» (це ми на буряках у радгоспі; баба Марія —

112
ІВАН ДЗЮБА
гостріша — додає: «Підожди ще, доробишся тут до того, що на- встояк і сратимеш») • «Хто це так нерівно межував: ішов зуб¬ками — самі зазубні?» • «Поїли скупенько» • «Саме таківське хлоп’я: тільки корову пасти» • «Як би до їх присукариться?» (приєднатися) • «Доки ти будеш з мене воду виварювать?»
• «Здирщина» • «Нагодзькав козі на роги мотузку» • «Іде, і шку¬ра на йому грає» • «Воно трохи партійне, так таке дурне стало, як сто свиней» • «Трохи вигавкався, а то тоже був хахол репа- ний…» • «Ті греки, що давно тут живуть, уже трохи по-нашому вигавкались» • «Щось собі під носа бельбече…» • «Дала грошам докону…» • «Неужелі чоловік создавсь на таку грязь? Копається і копається цілий вік у грязі…» • «Цілу ніч тут шайкувала пару¬бота…» • «Дридзає ногами» • «Бачиш, як баби полять: збились у купу, як вівці в спеку, та сопуть тільки…» • «Та вони були всі от- важні — хто в тилу сидів» • «Реформа трохи була обшмургала спекулянтів, а тепер вони обратно голову підняли» • «Ти б пішов до магазину в очіріді покукурікав» • «Як шарахнули лю¬ди до магазину…» • «Прошвендяв жизнь свою» • «У них правда на прив’язі» • «Тобі батькові недоноски осталися…» • «Од гульні тільки урки виростають…» • «Пив молоко навхлиськи»
• «Як джохну, як охав’ячу» (вдарю) • «Од цієї соломи, що заро¬били, буде й наша корова стоять, як соломина…» • (На косо¬виці): «Пообідаєм, оддихнем трохи, а тоді бугром закусимо» (на бугрі найвища трава) • «Важке та гірке наше молоко буде, а на базар підеш та продаси по трояку літра…»
Та годі. В мене цих записів — не один зошит. Але боюсь, що це тільки мені за кожним виразом постає штришок із картини життя. Це треба було самому пережити.
І все-таки не втримаюсь, щоб не процитувати ще дещо
— вже не мамине, а «людське»:
«Устроили целую облаву на людскую правду» • «Не¬множко социализма построили, и то что делается!» • «Глав¬ное, хотя б не хвастали, а то просто обидно» • «До каких пор людей будут жать?» • «Кто же станет за них воевать?» • «Кол¬хозы начальству выгодны» • [В черзі коло магазину]: «Ач, яке генеральство… без очереді лізе… погонщик..» • «Там у пос- совєті такі дуки сидять…» • «Це їхня совместна дитина, а то падалішна» • «Ото нікому дать йому доброго сракача…» • «А война на моїх синів не подивилася, всіх найшла, всіх підібрала» • Баба Марія: «Ти так розумний, а небойсь тоді так тобі язика в задницю затягло» (в якійсь суперечці) • «У нас народ усе терпить — такий, що зразу сознавать не хоче, тре¬ба ще трохи поширять у сраці, тоді пойме».

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
113
Це все записи 1948року, березень—травень
«В нього лисина — аж до спини» • «На кожному слові божиться. Ото, мабуть, як побожиться — так і збреше» • «Будь ти прокляте з такою жистю!» • «І чого ото чоловік голову по¬рожняком носить?» • «Не хваліть себе, а то захрипнете» • «Ви на це окаті, зразу побачили» • «Носа не задирай, а то вгору ростиме» • «Чого це ти наґогошився?» • «Не заїкається тільки, як лається» • «Брехуха» (потилиця) • На колонаду: «Пеньок» • «Натоптень» (зледенілий натоптаний сніг) • «Що¬ки у нього — хоч повирізай» (такі червоні) • «Пиріжки з та¬ком» • «Платять… ЗО днів у місяць» • «Треба мужиків підбрунькувати, щоб накричали» • «Ліжко скандзюбив» • «Мо¬лока? — не здоїли бика» • «Молоко? — у корови на язиці» • «Збу¬лись коровки — лишились хвоста» • «Дай тайно, а тобі воз¬дається явно» • «Не він плакав — горілка плакала» • «Ти хоч як брешеш, то кашляй» • «Добре того бить, хто проситься»
• «Скільки на того чоловіка придумано, а його кулаком мож¬но убить» • «Не щока, а тертушка: можна буряки терти» • «Мен¬ше кусай, більше з’їси» • «Хапай щастя в обі жмені» (грон?)
• «Умер Хома, та й новостів нема» • «Загилив ціну» • «Влізуть злидні на три дні — повік не викишкаєш» • «Весь як напну¬тий» • «Ума багато — хоч лопатою одгрібай» • «Я тобі сло¬весно сказала, а то скажу ременем» • «Там йому жаба й циць¬ки дасть» • «Поки помреш, так намучишся» • «Як ґоґут» (на¬дувся, сидить) • «Всі киші вивертає» (кашель) • «Мабуть, дов¬го жолуді їв» (освинів) • «Беркові штани» (дуже незугарні, куці) • «За «ладно» грека били» • «А він — ні жур-голова» • «Гу¬ляйте з нашої хати» • «Сплять курячим сном» • «Твоїми нога¬ми тільки саман місить» • «Припав до книжки — за вуха не відтягнеш» • «Зуботряса ловить» (мерзнути) • «Млоїть душу»
• «Так і жисть пройшла — ні сходила, ні з’їла» • «— А де моє місце? — Знадвору на покуті» • «Не люди, а побовтюхи» • «Ти в мене як шпичак у глазу» • «Ти був тоді ще підхопень» (ма¬лий) • «Таке джане-джане: загрузне в грязі — і не вилізе» • «Не¬ма тих грабель, щоб усе загребли» • «Казала біла, що не буде діла» • «До набриду» • «Побив його на мотлох» • «Ой, забо¬лить голова у цієї тарілки!» • «Це вже ізжита пісня» • «За очи¬ма нічого й не видно» • «Стругав, стругав та й перестругав»
• «Кундоситься, кундоситься— скоро дощ буде» • «Доки діждемося сірого бичка, якого нам обіцяють, так і ноги ви¬тягнемо» • «Всі по йому погорювали…» • «Он тебе якого ви¬бехкало» • «Такий висюга» (високий) • «Як алголи» • «Отакої заспівав!» • «Поки цю роботу переробиш, так і пух з голови

114
ІВАН ДЗЮБА
зсунеться» • І ще — для прикладу — кілька «виривок» із шкільного щоденника.
Запис 16.04.1948
«Сегодня вечером мимо школы по дороге ехала бричка с детским гробиком. Сзади шла оборванная женщина (мать). И больше никого и ничего. А в классе как раз все наши без¬заботно, жизнерадостно и красиво смеялись по поводу ка¬кой-то ткаченковской шутки. В тот же вечер, когда я пришел домой, по радио передавали детский концерт. Какие-то из¬бранные детишки счастливо распевали что-то глупенькое. И у меня в голове еще резче встал этот образ брички с гро¬бом и одинокой оборванной женщины. Он у меня не выла¬зит из головы.
А тут еще учить на следующий урок «Детство», «Отроче¬ство» и «Юность» графа Толстого, жившего, тоже, наверное, за счет таких».
Запис 17.04.1948
«Утром оказалось, что бабушка знают эту женщину. Они рассказали, кто это. И я немного знаю умершего маль¬чика. Он был смирным, забитым, несмелым. Жил с матерью впроголодь. «Таке бідне та нещасне… Літом, як тільки зоря, — уже воно й пішло із сумочкою по колоски». Зимой у них не хватало денег на хлеб, к тому же очереди, и они голодали. Недавно с матерью поехали за Еленовку рыть мерзлую кар¬тошку. Нарыли два ведра и дома с голоду сразу и наелись. От этого он и умер. Пять дней после этого он лежал в часовне, потому что за гроб сейчас нужно платить 70 рублей, а у ма¬тери не было ни копейки.
Нужно всё это подробно разузнать».
25.04.1948
Дело не в том, чтобы найти, а в том, чтобы искать. Ведь quod petis est nusquam (того, що ти шукаєш, немає ніде). По¬иски — поэзия, находка — стяжательство, конец.
05-05.1948. Розмова сусідів
«—Раз Америка бросає туди такі средства (в Китай), значить вона надіється…
— А наші хочуть американців із Берліна вижать…
— Така власть установиться скрізь…
— Так от вопрос: січас-то всі капіталісти тікають в Аме¬

СПОГАДИ 1 РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
115
рику. А як от до Америки діло дойде, куди вони будуть тікать?
— А що, Америка сама послідня страна, далі вже світу нема?
— Да, капіталістам далі світу нема».
07.05.1948. Суперечка за електрику. Б. зняв стовпу себе на городі. У сусідів не стало світла. Прибігли Зав’ялов, Береза, Овсєєв та ін.
— Такий срач людям устроїв!
— Зачем под людей подъедаешься?
— Всю колонію на каганці посадив своїм стовпом!
— Это его жынка подталдыкнула. Обозлил людей под самое некуда.
— Дать йому джосу, сракача добрячого!
— Ты один всех людей не обсеришь, а общество, если захочет, всю шею тебе обсерит!
10.05■ 1948. Продовження суперечки з Б. за електрику
— Ты нам свет обрезал, а мы теперь твою прыть не¬множко пообрежем!
— Ага, ага, своє вухо виставляй!
— Ты нами воспользовался для себя, для своего света, а ты думаешь, толк из этого будет? У тебя же теперь из окон не честный человеческий свет, а желтое курячье говно блыщит, потому что ты хотел всю колонию обосрать.
18.09.1948
Забрать у Коли Бойченко книгу о Бальзаке.
Чистить зубы.
Достать Флобера.
Пародии на высокопарцев.
Написать письмо Семену Кирсанову.
Немедленно систематизировать обработку речи Вы¬шинского (в ООН).
Переводить В. Маяковского на украинский язык Мы поддерживаем Уоллеса и прочих «хороших» неком- мунистов. Не приведет ли это к вредной иллюзии, будто ка¬питализм можно «исправить» мирно?
14.12.1948
Життя проходить якось жужма, пожмакане спішкою… Відстрілююся не кулями, а пижами… На канікули позгортав цілі хребти справ, а як буду розгортати, впорядковувати їх?

116
ІВАН ДЗЮБА
03 02.1949
Я не хочу быть в числе тех, кто смеется последним! Сме-яться первым! Сытому краснорожему благоразумию брезг¬ливо уступим право смеяться последним — своим осторож¬неньким, залежавшимся, заплесневевшим полусмехом!
…І тому подібна тріскотлива чортівня. Отаким сум’ят¬ним, внутрішньо розхристаним, до всього причіпливо уваж¬ним і чогось неясного спраглим увіходив я у свою студентсь¬ку пору… (Надя Білонога з мого класу: «У тебя два царя в голо¬ве: один плохой, другой хороший»).

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.