Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

ІЗ ЗАПИСНИКІВ 1971 РОКУ

«Дзюбізми»
Що буде після всього? • Зняв шап¬ку перед океаном Вічності • Левіафани Вічності •
Л II II, Торував свій шлях з бульдозерною послідовністю • У
пекло згскафандром • Вчепився в стрілки годинника історії • Ідеологічні слаломісти • В дитинстві — ганявся за своєю тінню… • Історія — неабиякий майстер робити з малого вели¬ке • Сперечався з луною власних слів… • Найкращі ліки на прикрість — нова прикрість. Вони гасять одна одну, як різной- дучі хвилі в морі… • Падають сніжинки — дрібний криштале¬вий передзвін… • Сонце запорошило очі гарячою пилюкою…
• Популярна гімнастична вправа — падіння з неба на землю…
• Не затуманена жодною думкою правильність • «Не слу¬хаєтеся моїх порад? Хай… Але як ваша «кришталева вежа» впа¬де — не кличте мене вимітати сміття…» • Через прірву розлуки

СПОГАДИ 1 РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
267
хотіла перекинути міст із квітів… • Ніжність — молодша сест¬ра пристрасті (…пристрасть — і ніжність, її молодша сестра)…
• Підсмажував себе на вогні власної пристрасті (ірон.: добав¬ляючи смальцю ревнощів)… • Ірон.: патрав квіти в саду її душі… • Прямий, як ртутний стовпчик • Гострий, як серп мо¬лодого місяця • Не йшла — цілувала ногами землю… • Сонце ставало навшпиньки… (схід сонця) • Небувала — як нічна ве¬селка… • Травень у вишиванці • Вітер грав на електрогітарі (високовольтної лінії) • Яєшня сонця на сковорідці неба… • Як обламана яблуня в цвіту… • Струсивши іній ввічливості… • Міна порядності на обличчі • Фанфарони скромності • За потрійною синявою неба… • густий скоропис трави (густі кривульки)… • Оспалість калюжі (стан душі) • Тепло ластівчи¬ного крила на хвилі повітря в небі… • Камінь по горло вгруз у землю • 3 пагорба стирчала лиса голова каменя • Цвіркуни напинають зоряний намет ночі… • Ранкові промені розсипа¬лися по лісу й оберталися на співучих птахів… • Трава вилов¬лює дощі… • Голий стовбур річки (взимку) • Десь за обрієм уже змахував крильми день… • Дерева вві сні шемрали гіллям…
• Тисячорукий сад • Гордіїв радіовузол • Гуло лунке підземел¬ля душі… • Ірон.: «Дівчата, як молоді сосонки, гнулися від бу¬ревію його пристрастей…» • Млини чекають Дон Кіхотів (мар¬но)… • Високо в небі (одинока) хмаринка зажевріла від про¬щального поцілунку сонця… • …І за цим вселенським галасом не чути було, як розмірено чвакав своїми чавунними щелепа¬ми час, мовчки ковтаючи все підряд… • Павук невтомно сну¬вав нескінченність, наче хотів спіймати у свої сіті час… • Під збільшувальним склом гордині… • Ніч накрила одним покри¬валом і вершини гордих мрій, і безодні горя, і зелені гаї втіх, і ріки задумів, і… • Без кінця мив руки з милом (йому сказали, що нечистий на руку) • Персона грата — людина за ґратами.

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.