Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

ЩО ЗАНАДТО, ТЕ НЕЗДОРОВО

Під час навчання в аспірантурі я жив у аспірантському
гуртожитку якийсь час в одній кімнаті з гідрологом
Є. Ми з ним здружилися. Разом ходили до бібліотеки,
бували на концертах у філармонії, знайомилися з дівчата-
ми. Він був артистичний і дотепний. Десь у цей час або тро-
хи раніше «повернулися до читача» Ільф і Петров. Мій коле-
га мало того, що захоплювався ними, — вони йому заміни-
ли всю світову літературу, більше — крізь призму «Дванадця-
ти стільців» і «Золотого теляти» він сприймав усе життя. Не
було такої ситуації, яку він не «припечатав» би вмить цита-
тою з Ільфа і Петрова. Це ставало нестерпним, і в мене мало
не розвинулася ідіосинкразія на Ільфа і Петрова, хоч я й ро-
зумів, що вони не винні в такій варварській редукції погляду

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
311
на світ…
А років через двадцять, коли я працював у багатоти¬ражці авіазаводу, мене обрав своєю жертвою один ідолопо¬клонник Висоцького. Спершу я був вдячний йому за те, що давав недруковані тексти і відкрив мені очі на Висоцького як поета, а не лише співака. Та коли все спілкування почало зводитися до того, що Висоцький — «наше все» і що всі світові проблеми зав’язані вузлом Висоцького, — мені стало не по собі. І досі, коли водій автобуса або власник якоїсь ят- ки вмикають децибели знайомого хрипу, я внутрішньо здригаюсь. Не від Висоцького, а від «висоцькізації» світу білого…

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.