Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

«ЇДУ З РОБОТИ Я, 3 ЗАВОДУ…» (П.Тичина)

Після звільнення з ізолятора КДБ я в 1974—82 роках
працював на Київському авіазаводі — в редакції за-
водської багатотиражки «Прапор змагання». (На Ки- АЗ мене направили, звичайно ж, з урахуванням того, що це «режимне» підприємство, там я буду під надійним наглядом і з 9-ї ранку до 6-ї вечора не зможу виходити за межі заводу). Не можу дати однозначної оцінки цьому періодові: з одного боку — скільки часу витрачено безглуздо, на малокваліфіко- вану роботу, далеку від літературознавства, до того ж — і за вкрай несприятливих для здоров’я умов (страшенна загазо¬ваність, хімічні випари, децибельний скрегіт і клекіт вер¬статів). Але з другого боку — мені цікаво було пізнавати ви¬робництво, головне ж — скільки цікавих людей я зустрів, особливо ж з-поміж старших робітників, та й серед молоді, та й у самій редакції.
Мене завжди дратувала обивательська псевдоінтелі- гентська зневага до робітництва, уявлення про робітника як неодмінно пляшкогона; я знав, що є всякі робітники і що ви¬конання кваліфікованої праці вимагає і кмітливості, вироб¬ничої культури, і розуму, і «душі». І з багатьма такими людьми я запізнався на заводі. Я про них ще розповім — це окрема велика тема.
А поки що — кілька записів із враженнями загального характеру, не завжди «світлими», бо було ж на заводі всього — і казенщини, і показухи, і фальшу, і люду всякого вистачало…
05.06.1976
У буфеті метро «Святошине». Жінка (працівниця метро) до буфетниці (на якусь чи то здобу, чи то булочку з маком):
— По чому ці парники?
Та замість відповіді щось гарикнула.
Жінка:
— Та чого ви сердитесь, Сергіївно?
— Надо называть как следует! «Парник» — это в глухом селе так называют… А вы уже сколько лет в Киеве живете…
«ЇДУ З РОБОТИ Я, 3 ЗАВОДУ-.,»
(П.Тичина)

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
315
— У Святошині… — винувато виправдовується жінка…
По телефону («діячка»): «И так полно вопросов… У меня у самой полно вопросов…» (хотіла сказати — немає часу, ба¬гато роботи — паперової, звісно).
В цеху № 1 розпитую про славетного ветерана, чиї спо¬гади передали до газети, і ми їх друкуємо.
Робітники довго не могли зрозуміти, про кого мова. Потім один ПОХОПИВСЯ:
— A-а! Він піді мною жив. У нього залишилися дві дочки- проститутки, гуляли, за квартиру не платили, так їх висели¬ли, а квартиру забили — так забита і стоїть…
Sic transit gloria mundi…
17.09.1976
Кош. узяв на себе роль провідного атеїста заводу. Пово-диться з гідністю, важно, навіть чиновно. На обличчі і в ма¬нерах — вираз утоми від своєї суспільної відповідальності… Хоч, власне, був позаштатним атеїстом, на громадських за¬садах… Папки, вирізки з газетними і журнальними ма¬теріалами на антирелігійні теми… Надавав їх у розпоряджен¬ня редакції, дозволяв використовувати, підписуючи його прізвищем. Потім кожну публікацію розносив по цехах, вивішував на стендах. Хоча в основному його діяльність відбувалася серед заводської технічної інтелігенції, яка про Бога мала суто теоретичне уявлення…
— Чого ви так не любите Бога?
— А ви любите?
— Ми з ним просто в різних вимірах. Він — сам собою, я — сам собою. Безпосередньо ніколи з ним не стикалися. А ви наврипилися на Бога, наче він ваш сослуживець, який пе¬рехопив у вас премію за раціоналізацію або путівку в за¬водський пансіонат на літній період!
… А сьогодні Кош. спіймав Бога на фарисействі, а також … на цинічному обмані: виявляється, трьома хлібами ніяк не можна було нагодувати голодну братію… І Кош. знову на- посівся на Бога, ну просто не дає йому спуску…
Про нього кажуть: «Той, що дуже не любить Бога». Або: «Головний атеїст заводу» (номенклатурні посади: генераль¬ний директор, головний інженер, головний технолог і Т. Д.; іронічно: головний фенолог, головний природоохоронець- грибар С.Лавренчук, головний атеїст. Є і головний приду¬рок М. Б.).

316
ІВАН ДЗЮБА
12.06.1981
«Лєктор-международнік і інтернаціоналіст» із «сусід¬нього підприємства» (заводу «Червоний екскаватор»). Прямо Лелека-Аїстов! Оскільки робота на «сусідньому підприємстві» не поглинає весь його безрозмірний час, то він подвизається і на арені духовного підживлення трудящих… Немовбито по¬рядком обміну досвідом, а оскільки бацила «безсребренічест- ва» його не подужала, то за своє лекторське подвижництво він бере чималу мзду.
Взагалі ж «лєктори-международнікі» — це, мабуть, унікальне явище у світовій історії. І рівнем самоповаги, і рівнем компетенції. Вони безпосередньо причетні до таємниць прийняття доленосних державних рішень. Ось і Лелека-Аїстов, згадуючи недавнє минуле, довірливо зізнається позіхаючій заводській аудиторії: «Мы спросили Никсона: в каком качестве вы к нам приезжаете? В качестве президента или экс-президента? Он ответил: «Президента». Хорошо, сказали мы…» (самозабвенно, підвискуючи). Корон¬ний номер кожного істинного «лєктора-международніка» — довірчо поділитися з аудиторією моторошною політичною таємницею. І цей Лелека-Аїстов: «Жена Киссинджера и архи¬епископ Кракова Войтила умертвили папу Римского, чтобы самим захватить власть в Ватикане».
Десь раніше, у березні, він же розкошував на трибуні: «Дорогие товарищи женщины! Даже в этой сложной между-народной обстановке мы нашли возможность улучшения вашей жизни». (Завод видав допомогу матерям — не то по десятці, не то по двадцятці, до свята: Міжнародного жіночо¬го дня). «Эта железная мадам Тэтчер… нагло, бесстыдно, в об¬наженном виде исполняла ядерный танец перед 49-ым (здається, чи 40-ым) президентом США…»; «Этот неудавший- ся киноактер» (про Рейгана); «Этот малограмотный…» (не пригадую вже, кому перепало); «Этот полутораметровый ко¬соглазый китаец, дважды побывавший в помойной яме…» (про Ден Сяопіна); «Сорок метров полз от Мао Цзедуна к двери и в обратном направлении…». А сьогодні добивав не¬щасних китайців: «Культурная революция нанесла удар по мозгам китайцев, окончательно лишила их разума… Люди превратились в фанатично настроенных двуногих… Этот Ху Яобань… Я все-таки добавлю «а»: Хуа Яобань, иначе фамилия у него очень опасная…» I т. д., і т. п.
Просвітителі народу!

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.