Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

ДО РІДНОГО ПОРОГА

Живучи в Києві, я старався щоліта приїздити у свої
Оленівські Кар’єри (Докучаєвськ). Там була рідна
хата, а все інше — «місце проживання». Там — ма-
ма, бабуся, дідусь (поки жили), брат Віктор із дружиною Га-
лею і дочкою Олею, сусіди, які за багато років стали близьки-
ми людьми. Коли одружився, то приїздили з Мартою і малою
Оленкою, але вже не так часто. Хоча в останні роки мамино-
го життя, коли її хвороби загострилися, я знов став бувати
частіше.
Не одну годину і не один день проведено за розмовами з мамою, родичами, сусідами, знайомими, — і в цих розмо¬вах розкривалися і знаки часу, і світ людини, і її неповторний

< ЦІМ ЛДИ І ГОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
323
і ікк 16 мислити та висловлюватися. Мене завжди вражало, як моди, сказати б, «селянської душі» (навіть коли вони І к іоітники соціально й фахово) вміють сильно і влучно сха¬рактеризувати якесь явище (а водночас і виразити себе) і іі.і* кільки їхня мова індивідуальна — на відміну від знеособ- /ІСІ юї мови пересічного городянина.
Звичайно, наші розмови мали стихійний, спонтанний ч.ірактер, але нерідко я й спеціально розпитував старших, п.ісамперед маму, про часи минулі, — хотілося знати, як иІдбилися в їхніх долях, відкарбувалися в іхній свідомості і к >дії та явища, про які ми, молодші, лише в книжках читали…

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.