Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

МАМИНА РОЗПОВІДЬ ПРО СВЯТА Й ЗАБАВИ

В кожному селі свій престольний празник — там на ^ Воздвиження, там на Миколи, там на Троїцю… Як¬ії^’ то тоді всі сходилися в такому настроєнії… ждали празника всі… А тепер — ні релігійні празники, ні Первомай…
111 к тому, ні к тому люди не склонні… Чи це нам так здається, (V) ми не п’ємо, то воно нам без інтересу… А тоді — зберуться псі в церкві, служба… А потім — на майдані колом постають, збирають гроші — купити барана: приз за борню, за гонки. А сміху, а радості! Кінські гонки — від Стили до Комишувахи… (Оля:) — Бідні коні! Не жалко було знущатися?
— Та тоді коні самі рвалися! Вони ж як літом їм роботи було багато, а зимою — як поставлять їх, застояться… Ото бу¬ло раз-два їх за зиму виведуть — так дід і батько не вдержать їх. Я їх боялася: ото з вікна дивлюся і боюся. А вони отак-о стають дибки, вище татка й діда…
А ще була борня — це греки показали, вони все були перві. Був такий грек… почотний… Хула — він усіх боров. Так Мишка Дзюба його підняв і держить над головою. Йому кри¬чать: кидай! А він подержав і поставив — пожалів… А він силь¬ний був — о-отакі мускули, хоч і малого росту. Це він потім на камені ухоркався (як працював у кар’єрі). Камінь кидав добре — стахановець…
У дітвори свої ігри: гилки (м’яча били дощечкою, інші ловили, хто спіймає — сам б’є); ятки (робили лунки, і в них треба було потрапити м’ячем); в купця (старші брали на коліна менших, і один продавав, називав ціну, всі кидалися —

324
ІВАН ДЗЮБА
хто перший купить); кузьмерки (всі ховалися, а один шукав; бувало, вже всі позбігалися, а він шука-шука… — піжмурки?). Дітвора грала і в карти — на жменьку насіння, на два-три сірники. «Ми ж повиростали — і копійки не бачили, які вони були, ті гроші… Це тепер — он і копійка, і п’ять, і двадцять».
…І молоді, і недавно жонаті сходилися на ігри, на вечор¬ниці. Ставили колом камені з кладок і всідалися, а посере¬дині музики. Часто й цигани бували… Це на вечорницях. А на престольних — родичі зразу не роз’їжджалися, а всідалися в хатах, трохи випивали — самогонки тоді ж не знали…
..Для дівчат великою подією було, коли Балаки (там¬тешні багатії) привезли з Юзівки своїм дочкам панталони. Ті показували (потай, за скирдою) іншим, усі дівчата приміря¬ли… Панталони справили враження на всіх, і Ольга, моя ма¬ма, сказала бабі Парасці, своїй мачусі, що й собі хоче. Так та як почала: «Тьху, сукиного сина падлюки безсовісні, штани понадівали…»

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.