Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

МАМИНА РОЗПОВІДЬ ПРО ЗНАЙОМСТВО З МИХАЙЛОМ ДЗЮБОЮ, МОЇМ БАТЬКОМ

Сусідська дівчина — старша — брала з собою на вечор-
ниці: «Ходім, коло мене посидиш» (сідали в коло на
камені, кожен на «свій», і той камінь треба було сте-
регти, щоб хтось інший не зайняв). Там і його побачила. Про
нього казали: «шубутний». Тож трохи сторонилася його. «Як
трохи підросла — сваталося до мене багато». Але — «тоді ж як
вибирали? Родичі рекомендацію давали. А я ж молода була,
дурна, слухала, що кажуть. Сваталися від Синенків — вони
багаті, та скупі, їли самі гарбузи, молоко водою розбавляли.
Тато кажуть: «Хочеш молоко з водою пити і гарбузи їсти?
Наїсися…» Не схотіла. А другий наче й подобається, так про
батька кажуть: «Коло кожної казьонки зупиняється» (п’є),
жінка з дому тіка, як баче, що вертається (п’яний)… «Хочеш?»
— Ні… А той — не з хорошого поколєнія… І ото турують… Як¬би ж умніше було, а то дурне — слухаєш, що кажуть… А Дзю- би були тоді в почоті, авторитетні, «хорошого поколєнія». Дядько Митька дружив з ними. Каже їм: «Є в нас молода, тільки спішіть, бо багато до неї сватається». А вже були дого¬ворилися, що мене свататиме сусідський хлопець, через ха¬ту жили. Ще змалку жартували: будемо сватами. І от вони

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
325
прислали сватів. Коли цей скажений почув, прибігає. І своєї… Я думаю: чого його батько не виганяє? А він не йде — і все. Поки не погодилися…
…Потім той хлопець як мене проклинав: «Щоб тобі щастя не було все життя!» Я думаю: може, через це і життя моє таке…»

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.