Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

ЩЕ З МАМИНИХ РОЗПОВІДЕЙ

Голод 1921 року: нічого не вродило… Тільки хто мав старі
запаси — вижив. «Нам Москаленки помагали» (родичі
по матері).
1922 рік — переселення на хутори. «Ото від Стили до Дубовки — були грецькі землі, пустир, пуста земля». Але гре¬ки не давали, погрожували, навіть убивали…1
Гнітьки виїхали на хутір — тільки корова й віл, запряга¬ли їх напару й орали…
1925 року — небувалий урожай; «Отакі-о колоски, пря¬мо позгиналися, такі важкі… Скільки живу, такого врожаю більше не бачила… І не пам’ятаю: чи дощі були, чи яка причи¬на… Ото на косарках мужики більше одного разу не видер¬жували, весь час мінялися: той на конях, той скидає, раз обійшли — помінялися.
А то й удвох сідали — такі валки, що один не загребе. Спини мокрі, а пилюка сідає — чорні, на два пальці пилюки… Молотили всю зиму. Ми ячмінь і білотурку обмолотили, а горновку не молотили — її треба зразу, по жарі, як висохла, а
1 Згодом стосунки нормалізувалися, люд перемішався. Пам’ятаю тільки незрозумілу примовку: “За ладно” грека били”, — так казали у відповідь на чиєсь: “Ну, ладно, ладно…” Загалом же анекдоти про греків були доброзичливі і стосувалися переважно мовних непорозумінь. Наприклад, гречанка пригощає гостей: “Кушайте, кушайте, как вам не стыдно!”.

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
329
потім її важко… Наймали гуртом молотарку у греків. Зерна намолотили — скрізь повно було. Весь хутір возив пшеницю в Юзівку — валкою. І Гнітьки кілька разів возили…» Але пше¬ниця впала в ціні — копійки… Грошей вистачило тільки на те, щоб купити підводу й коня… Пізніше побудували нові хати…

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.