Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

ЩЕ З МАМИНИХ СПОГАДІВ ПРО ЧАСИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ

Особенно я боялася отих, що на конях пролітали в
І чорних бурках по нашій вулиці… Мабуть, ото їх
люди боялися — та й я боялася, бо сама ж ще не
понімала… А потім якась Маруся — казали, тоже хотіла заво-
ювать собі царство… Тоді ж усе на ходу — одні не встигли
розправиться — другі забігли… Чоловіки ховалися, бо всіх
трохи молодих кажді собі забирали… Як почули, що забіг
який, — поховалися… У Лопаток якийсь начальник стояв. А
вночі другої масті заскочили — всіх у постілі порубали…
Пригадую, як оті… махновці… зайшли в хату, чоловік десяте-
ро: «Варіть галушки із сметаною!» Потім татко довго лаявся:
«От сукини сини — і стіни в сметану пообляпували! Щось їм
треба наробить — щоб пам’ять по них була!..» Дядько Гри-
горій Гнітько довго показував підошви — усі в ямках. А воно:
забрав їх Махно, так вони тікали серед ночі. Один на коні, а
він за хвоста вчепився — і ото так біг по камінню, по всьому,
що підошви всі продірявив… А потім ще йому тикали в очі,
що до Махна пішов… Та хто ж ішов? Забирали… А от Волошко
так і не вернувся… А дядько Петро був вроді як у красних. Так
білі прийшли — забрали в тітки Одарки все. А потім прийш-
ли другі — віддали скриню, хоч і порожню…»

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.